доторкнися своєю добротою

1. ДОТОРКНИСЯ СВОЄЮ ДОБРОТОЮ
Захід для старшокласників про діяльність матері Терези
Мета: формувати у старшокласників шанобливе ставлення до людських чеснот —
доброти, милосердя, співчуття; показати на фактах біографії матері Терези прояви
безкорисливості, самозречення у діяльності людини; виховувати в дітей бажання творити
добро, бути милосердними, толерантними, доброзичливими.
Обладнання: портрет матері Терези; аудіозаписи творів Моцарта, Бетховена, Гайдна,
Баха тощо; плакати з прислів’ями про доброту, милосердя; діаграма людських чеснот.
Коментар: напередодні проведення заходу класний керівник пропонує учням провести
міні-тренінг «Людські цінності» (див. додаток), обробляє результати та подає їх у вигляді
діаграми. Музичні записи вчитель добирає відповідно до виховної мети заходу.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
1-й ведучий
Сказав мудрець:
«Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізнятиме від звіра».
Хай оживає істина стара —
Людина починається з добра.
2-й ведучий. Серед жителів Землі зустрічаються особистості, яких важко зрозуміти
людині, що мислить традиційно. Для них служіння ближнім стає головною справою життя.
Вони не чекають ні вдячності, ні матеріальної винагороди.
3-й ведучий. У жорстокому ХХ столітті жила людина, що стала символом і зразком
доброти та самозречення для кількох поколінь. Мати Тереза — одна з найвідоміших,

2. найшанованіших, найулюбленіших особистостей ХХ століття. Матір’ю її називають
мільйони людей.
4-й ведучий. У серпні 1910 року в македонську місті Скоп’є, в родині дрібного
підприємця, народилася третя дитина — Агнес Гонджа Бояджиу. Сім’я була заможною
і належала до албанської громади. Вона вирізнялася тим, що її члени — глибоко віруючі
католики (албанці ж переважно мусульмани). Батько — шанована людина — багато
подорожував, входив до ради громади. Благодійність для нього була нормою життя. Батьки
назавжди залишилися для доньки зразком подружньої вірності та взаємної любові.
5-й ведучий. Після раптової смерті глави сімейства вдова змушена тяжко працювати,
аби поставити на ноги своїх дітей. Проте двері домівки залишалися відчиненими для тих, хто
потребував допомоги. Жінка доглядала сусідку-алкоголічку, підтримувала іншу вдову
з шістьма дітьми. Коли вона не встигала для них щось зробити, її підміняла маленька Агнес.
Усі діти в сім’ї здобули освіту. Ага — старша дочка — вступила до комерційної школи,
середній брат Лазар навчався в Австрії. Агнес відвідувала ліцей. Вчилася добре, у вільний
час сестри співали у церковному хорі.
Дівчина. Моя мама, залишившись у тридцять років удовою з трьома крихітками,
робила все можливе, щоб ми виростали сповненими любові до Бога й одне до одного,—
розповідала Агнес.— Передовсім вона навчила нас уникати будь-якої брехні й лукавства.
Хлопець. Старший брат Агнес додавав:
— Насамперед мама вимагала від нас чесності. Жінка крицевої вдачі, вона вирізнялася
винятковою скромністю, чуйністю, співчутливістю й глибокою вірою. Виховувала нас не
словами, а особистим прикладом.
1-й ведучий. Непереборне бажання служити Богові Агнес відчула зовсім юною, років
дванадцяти. Мати сказала їй: «Ну що ж, доню, йди. Віддай свою руку руці Вседержителя
і ніколи не відпускай її під час небезпечної подорожі земним життям». Брат, навпаки,
намагався відмовити Агнес. «У світі є ліпші речі для такої гарненької, сміхотливої юної леді,
як ти,— писав він сестрі. — Чи усвідомлюєш ти, що хочеш заживо себе поховати?»
2-й ведучий. Ще дитиною Агнес зачитувалася книгами про словенських та
хорватських місіонерів в Індії. Тому не дивно, що саме цю країну вона обирає для своєї
діяльності. Явище місіонерства у нас завдяки атеїстичній пропаганді недавніх часів набуло
негативного відтінку. Проте варто нагадати, що місіонером був Давід Лівінґстон — людина,

3. яка поклала все життя на дослідження та розвиток Африки. І для цього зробила більше, ніж
багато тамтешніх політиків.
3-й ведучий. Ніхто не підраховував, скільки майбутніх лідерів третього світу отримали
перші уроки саме у школах при християнських місіях. У місіонерській діяльності завжди
особливо сильними були католики. Служіння в глушині, серед канібалів, у зонах
землетрусів — звичайна для них справа.
4-й ведучий. До Індії Агнес проводжала вся громада: друзі, сусіди, старі й молоді.
Проводжаючи Агнес до Калькутти, охоплена змішаним почуттям радості й печалі, мати
не могла знати, що побачити ще колись дочку їй не судилося...
5-й ведучий. Шлях дівчини пролягав через пів-Європи — до Дубліна. Там вона вчить
англійську мову і бере ім’я сестри Терези. Після довгих і важких перипетій приїздить до
Дарджилінгу — передгір’я Гімалаїв. Там завершує своє навчання і стає послушницею.
Допомагає хворим у маленькій лікарні, а через декілька років перебирається до Калькутти.
1-й ведучий. У Калькутті, місті небачених розкошів і страхітливих злиднів, сестра
Тереза майже двадцять років викладала в монастирському коледжі географію й історію.
Дівчина. 1946 року сестра Тереза приймає важливе рішення, про яке пізніше згадувала:
«Я зрозуміла, що зобов’язана піклуватися про немічних та помираючих, голодних,
роздягнених, бездомних. Я мала стати Божою любов’ю в дії для найбідніших із бідних». Так
з’явилася Громада милосердних місіонерок. Не одразу вона знайшла розуміння не тільки
серед католицьких ієрархів, а й серед близьких людей. Індія (на той час англійська колонія)
виборювала незалежність. Ставлення місцевого населення до європейців було
неоднозначним. До того ж вчинки сестри Терези сприймалися як радикальні навіть її
однодумцями. Вона ставить за мету не тільки займатися благодійністю, а й жити серед
бідноти. Хтось із наставників-медиків застеріг проти її наміру харчуватися лише рисом та
сіллю. «У такому разі у тебе просто не буде сили допомагати іншим!»
2-й ведучий. Сестра Тереза з’являється на вулицях Калькутти в новій ролі. Все, що
вона має,— шматок мила та п’ять рупій. Жінка доглядає дітей, лікує рани, виразки. Індуси
здивовані: «Хто ця європейка у білому сарі? Вона вільно розмовляє бенгальською.
І допомагає всім!»

4. 3-й ведучий. Сестра Тереза не тільки навчала дітей грамоти, а й прищеплювала ази
гігієни. Її учні отримували щодня склянку молока та шматок мила (і це в голодній,
перенаселеній тропічній країні з безліччю інфекційних хвороб!).
4-й ведучий. Одночасно вона просить дозволу у Ватикану на вихід зі своєї конгрегації
та заснування нового ордену. Емблемою його мала стати біла хустка з волошковими
смугами, що означає Божу волю. 1950 року Папа Римський дає згоду. Містер Гомес,
підтримуючи сестру Терезу, віддає їй цілий поверх у своєму будинку. Вона приймає
індійське громадянство. З’являються послідовники — її колишня учениця, дочка заможних
батьків, хоче приєднатися до сестри Терези. Та пропонує дівчині ще раз все добре
обміркувати. Але дівчина повертається — у бідному вбранні, без коштовностей. Бере ім’я
Агнес. Так з’явилася перша Милосердна місіонерка. Через рік їх було вже дванадцятеро.
5-й ведучий. Однією з перших справ матері Терези, що набула розголосу, стало
заснування Будинку для помираючих у Калькутті. В інтерв’ю письменникові, який писав про
неї книгу, вона розповідала, як уперше підібрала помираючу жінку на вулиці міста: «Вона
була наполовину з’їдена пацюками та мурахами. Я доправила її до лікарні, але ніхто й не
збирався бідоласі чимось допомогти. І лише коли я відмовилася залишити помираючу, вона
отримала допомогу. Я відразу ж пішла до мерії і попросила приміщення, де б змогла
доглядати нещасних».
Хлопець. Співробітники мерії привели її до напівзруйнованого храму, де зупинилися
пілігрими, що йшли вклонитися індуїстській богині. Мати Тереза була задоволена. Адже
вона працюватиме у самій гущі місцевого населення. Цей факт — не розповідь про те, як
кільком індусам врятували життя. І не місіонерська байка. Це історія про самовіддану
подвижницьку діяльність людей, які полегшували страждання безнадійно хворих. Сорок
тисяч нещасних знайшли упокій не на вулицях міста, а відчули, хоч в останні години, що
вони люди. А тим, хто вижив, сестри намагалися знайти роботу та допомогти влаштуватися
у житті. Міжнародна спільнота удостоїла матір Терезу преміями й славою. Героїня
скористалася і тим, і іншим, аби належно поставити справу. Ще на початку своєї діяльності
вона заснувала будинки для немовлят. Тільки в Індії таких будинків було чотирнадцять.
Чимало їхніх вихованців із часом посіли важливі місця в суспільстві. Дехто продовжує
справу своєї рятівниці.
1-й ведучий. Боротьба з проказою в біографії матері Терези — окрема сторінка.
Прокажені в Індії, незалежно від їх соціального статусу та статків, перебували поза
суспільством. Вони жили й помирали як тварини. Мати Тереза роз’яснювала, що проказа —

5. лише хвороба, яка все ж таки лікується. Але зустрічала нерозуміння та відчуженість. І знову
жінка починає діяти, не чекаючи сторонньої допомоги. Було засновано невеличке селище, де
хворі жили, працювали, були під наглядом лікарів. Пізніше виникла думка зібрати гроші для
хворих на проказу серед населення Калькутти. Кампанія «Доторкнись до прокаженого своєю
добротою» завершилася успішно — було створено «Шанті Нагар» («Місто миру»).
Керівником закладу стала лікарка-албанка, яка сама перехворіла на проказу.
2-й ведучий. Поступово діяльність Милосердних місіонерок поширилася за межі Індії,
набула всесвітнього масштабу. Установи, подібні до створених в Індії, з’явилися й у інших
країнах.
3-й ведучий. У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній силою духу індійській
черниці, було присуджено Нобелівську премію миру. Один з її американських послідовників
зазначив: «Ясна річ, їй особисто ця нагорода не потрібна. Але, можливо, завдяки цій премії
люди, безнадійно зголоднілі за милосердям, усвідомлять, що таки можна служити Богові
самозречено й добровільно, допомагаючи всім, хто допомоги потребує». Кошти було
вкладено в нову місію. З нобелівського лауреатства мати Тереза отримує вигоду: тепер вона
могла тихо, але владно зупиняти військові конфлікти. Хай ненадовго, як у Бейруті,— тільки
на час, необхідний для евакуації 37 дітей із зони вогню...
4-й ведучий. Папа Римський Павло VI на знак вдячності матері Терезі «за її всесвітню
місію любові» подарував їй власний розкішний білий «Лінкольн». Жодного разу не
скориставшись автомобілем, мати Тереза влаштувала лотерею і на отримані кошти заснувала
лепрозорій — лікувальний заклад для хворих на проказу.
5-й ведучий. Починаючи з 1980-х років СНІД породжує нових «прокажених». Їм теж
знаходиться місце в серці матері Терези. Вона не вважала свою діяльність благодійною, не
вважала себе соціальним працівником. Це була дуже дивна робота, яка не стала трампліном
для подальшої кар’єри. Робота нескінченна, бо хвороби та нещастя незнищенні. Робота ніби
й без сенсу, бо помираючі все одно помруть, жебраки голодуватимуть, а алкоголіки
повернуться до своєї хворобливої пристрасті.
1-й ведучий. Сестер навчають дев’ять років. Кожна має підтвердити своє покликання.
Кожна дотримує обітниці бідності та служіння бідним. Вони не мають права працювати на
багатих та брати гроші за зроблене, хоч би які на це були мотиви. Повинні постійно зберігати
емоційну рівновагу, діяльний спокій і не розповідати про пережите й побачене, хоч би яким
воно жахливим чи сумним не було.

6. «Потрібні люди з тілесним та духовним здоров’ям, здатністю до навчання, здоровим
глуздом у всій його повноті, з бадьорістю духу. Бідні й покірні». Такі вимоги до тих, хто
хоче працювати з матір’ю Терезою. Дуже жорстокі та чіткі. Досвід служіння в славолюбному
світі із безліччю пасток для слабодухих дозволив стисло сформулювати головне.
2-й ведучий. Вона встигала всюди, а світ здивовано помічав, що після чергового
інфаркту, малярії, інших напастей її діяльність тільки розширювалася.
3-й ведучий. Мати Тереза не давала інтерв’ю. Вона діяла на диво ефективно і, напевне,
водночас могла б навчити тих прилизаних молодиків, які гордо іменують себе менеджерами.
Адже їй дарували найдорожчі автомобілі. Вона їх продавала й будувала чергову лікарню.
Журналісти в’їдливо запитували: «Тато Дювальє (прізвисько гаїтянського диктатора)
виписав чек... Чи годиться брати гроші з рук сатрапа?» Бабуся посміхалася та сухо
відповідала: «Не варто слухати, хто що скаже. Треба робити свою справу».
4-й ведучий. На святкування тисячоліття хрещення Русі її не запросили. «Її діяльність
не узгоджується з православною практикою» — така тоді існувала думка.
5-й ведучий. Хоч мати Тереза любила увесь світ і почувалася щасливою будь-де,
наймилішою її серцю залишалася все ж Калькутта в Західній Бенгалії. Англія, Італія і США
(країни, що їх вона відвідувала найчастіше) мали значний вплив на місію подвижниці.
Ніколи не приїздила вона туди туристкою, завжди — посланницею від бідарів, виявляючи
вдячність за щедрі благодіяння громадян на користь знедолених. Ні за яких обставин не
просила мати Тереза грошей, а просто подавала переконливий приклад людяності
й християнської віри, сіючи добро повними пригорщами.
Її скромна присутність повсякчас підтверджувала незаперечну істину, якою вона
керувалася у житті: «Найбільше щастя — це віддавати себе іншим».
Дівчина. Мати Тереза часто підкреслювала, що вона не шукає людей, які жертвували
б тільки гроші чи матеріальні блага. Скоріше вона шукала таких, хто дарував би
найдорогоцінніше — самих себе. І відчувала осіб, що обмежувалися пожертвуванням своїх
надлишків, рам’я чи зужитого непотребу. Для улюблених своїх бідаків вона потребувала
того, що є найбільш значущим у житті кожної людини,— часу. Часу, щоб запропонувати дар
дружби самотнім, розраду — згорьованим, визнання — знехтуваним.
Хлопець. Мати Тереза померла у 87 років. Подія пройшла непомітною на тлі
оплакування принцеси Діани.

7. 1-й ведучий. Життя матері Терези, цього самовідданого борця за гідність людського
життя, цілком може бути однією з найвидатніших історій усіх часів і народів.
Заповіді матері Терези
Дівчина і хлопець читають по черзі.
· Так, люди нерозумні, непослідовні, егоїстичні. І все ж люби їх!
· Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в затаєній користі, у себелюбстві.
І все ж твори добро!
· Добро, зроблене тобою, завтра ж буде забуте. І все ж твори добро!
· Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим. І все ж будь щирим і відкритим!
· Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить. І все ж будуй!
· Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї. І все
ж допоможи їм!
· Віддай світові найкраще, що маєш, і зазнаєш жорстокого удару. Втім, завжди
віддавай світові найкраще, що в тебе є.
2-й ведучий. ...Маленька, сухенька бабуся. Проникливий погляд, усміхнене обличчя,
грубі, непропорційно великі, натруджені руки. В її присутності співбесідники відчували себе
осмисленою часткою творіння — вона діяла, не докоряючи нашій байдужості, нашій
бездумній суєті. Не нарікала на долю, не шукала сенсу життя. Не проповідувала з кафедр,
з телеекранів, не застерігала про небезпеку тих чи інших політичних режимів, не довіряла
соціальним проектам, не вірила у рятівну силу мистецтва та краси. Вона радісно робила те,
що здається за межами інтересів людини: казала нікому не потрібному, непримітному,
злиденному, убогому: «Ти не самотній!»
Учитель. Милосердя і доброта — це два крила, на яких тримається людство. Чому
ж сьогодні милосердя втратило свою цінність? Невже для того, щоб дістати доброту зі свого
серця, потрібен землетрус, цунамі або Чорнобиль? Хіба у повсякденному житті немає людей,
які потребують допомоги? Адже благодійність була завжди у традиції нашого народу.
Цілком природним було поділитися з ближнім шматком хліба, допомогти знедоленому, дати
притулок безхатченку, захистити старість, врятувати хворого, захистити скривдженого.

8. Напередодні ми провели міні-тренінг «Людські цінності» (див. додаток). Які ж із них
найбільш властиві нашому класові? (Учитель аналізує діаграму разом з учнями.)
Дівчина
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів.
А ти що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш? Подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж — а хто є ти?
І, зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світилась рань
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти...
Учитель. Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей,
руйнує себе як особистість. Якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі
роздратування, недовіру, злість, то душа людська обростає ненавистю, поїдає саму себе,
а потім дивись — висохло в душі живильне джерельце, що допомагало жити, вірити,
рухатися вперед. Отже, добро — не наука, воно — дія. Мені дуже хотілося б, щоб
допомогою вам у цьому став заповіт матері Терези.
Заповіт матері Терези
Дівчина і хлопець читають по черзі.
Життя — це шанс. Скористайся ним.
Життя — це краса. Милуйся нею.
Життя — це мрія. Здійсни її.
Життя — це виклик. Прийми його.

9. Життя — це обов’язок. Виконай його.
Життя — це гра. Стань гравцем.
Життя — це цінність. Цінуй його.
Життя — це скарб. Бережи його.
Життя — це любов. Насолоджуйся нею.
Життя — це тайна. Пізнай її.
Життя — це юдоль бід. Перебори все.
Життя — це пісня. Доспівай її.
Життя — це боротьба. Почни її.
Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї.
Життя — удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове. Не загуби його!
Це твоє життя. Борони його.
ДОДАТОК
МІНІ-ТРЕНІНГ «ЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ»
Кожен учень отримує аркуш з переліком людських цінностей. З цього переліку слід:
· обрати десять, які є особистими цінностями;
· з обраних цінностей виділити п’ять найважливіших;
· проранжувати за ступенем важливості п’ять цінностей, які вибрані як головні.
свобода наполегливість уміння спілкуватися совість
відвертість скромність гнучкість доскіпливість
здатність розуміти
самоповага старанність ґрунтовність
інших
довіра терпимість уважність дипломатичність
сила вірність допитливість стриманість

10. любов ніжність неординарність дружба
щирість здоровий глузд чесність стабільність
життєрадісність зосередженість здоров’я користь
надія охайність гармонія в сім’ї ретельність
уява винахідливість воля ризик
честь гідність пильність краса
принциповість самодисципліна віра доброта
незалежність рішучість багатство гуманізм
прагнення до знань логічність релігія визнання
практичність здатність оцінювати добробут відповідальність
здатність мислити інформованість досягнення мети освіта
розум досконалість комфорт терплячість