4. Батьки і діти - серця одні,
Батьки і діти - душі пісні,
Батьки і діти - страждань політ,
Батьки і діти - родини цвіт.
Найкращим дарунком Господа для людини
є сімя. Це той порив куди завжди хочеться
повернутися, це - домашня церква, на якій
стоїть цілий світ.
Тут людина робить свої найперші кроки,
звідси вона виходить у широкий світ.
У сім'ї вона навчається любові і добра, тут
4
5. вона вчиться шанувати свій рід, свою
землю і берегти пам'ять свого роду, а
книга прикрашає життя і робить його
змістовним.
5
7. Сім'я Ганни Глушко жительки м. Тлумача любить
книгу, поріднилася з нею. Подружжя Ганна та Михайло
є читачами бібліотеки з 1993 року. І любов до книги вони
передали дітям та внукам.Як величезне досягнення
розуму, книга стала потребою для сімї Глушко. Вони
кажуть: «Без книги, без друкованого слова ми не
можемо уявити ні наших буднів, ні свят,
ні будь – яких справді помітних успіпів у
житті, праці, книга навчає нас жити».
7
9. Книга прикрашає життя сім'ї Глушко і
робить його змістовним, адже тільки книга
виражає людину повністю. Вона відтворює
людину всю – від найменших і найточніших
душевних порухів до її всесвітніх діянь. Книга дарує характер, виховує
почуття навчає великого мистецтва -
бути Людиною.
9
11. Батьки Ганна та Михайло приділяли велику
увагу розумовому вихованню дітей, дочці – Олесі
та синові - Ярославу, а тепер і внучкам Христинці
та Алінці, шанобливо ставляться до письменства,
до школи.
Цю любов вони несуть через усе своє життя.
Ганна Ярославівна та її сім'я читають літературу
на різні теми, але найбільше для пані Ганни до
душі поезії Л. Костенко, О. Яхневич, Г. Чубач,
адже поезія це поклик її душі, і вона віддано служить
поетичному слову. У світ вийшла збірочка її
поезій: « Білі надії у серці лелію»
Справжня людина, достойна
особистість, гарний читач
починається з родини, з
першої дитячої книжки в
руках мамусі і татуся. В сім’ї
формується та розвивається
духовна культура людини, яку
не можливо уявити без книги.
11
13. У пошуках Месії Я дякую життю
Білі надії у серці лелію, Я дякую життю і долі
Хоч важче із ними іти. За те, що не жаліла, і не пестила
Ти співай, не мовчи, соловію, За те, що наперекір біді і горю
Доторкнись золотої мети. Поезія свій слід в мені лишила.
Я плекаю своїми словами За ворогів я долю не виню.
Віру в правду, у святість душі. Без них і друзів не пізнаю.
І хилюсь, як до рідної мами, Я все одно коли-небудь згорю -
До своєї, з любов'ю, землі. Залишивши у пісні свою пам’ять.
13
15. Дочка Олеся є активним читачем бібліотеки з 1996 р.
Захоплює її пригодницька література, жіночі романи
та найбільше їй до душі література по кулінарії.
Адже саме книга їй допомогла стати професійним
майстром випічки. Весь свій вільний час вона віддає
улюбленій справі, укладає у це мистецтво душу і
частинку свого серця. Звичайно, допомагають їй
чоловік Михайло і донечки Алінка та Христинка.
Члени сім’ї є активними користувачами і
популяризаторами книги.
15
16. Кожна випічка Олесі має свою оригінальну
назву, і не подібна одна на одну. Жодне
свято у родині, знайомих,
друзів не відбувається без витворів
її кондитерських фантазій.
16
18. Сім'я Ганни Глушко бере активну
участь у масових заходах, які проводить
Тлумацька центральна бібліотека.
Зустріч творчих особистостей
« Бути жінкою… Бути різною…»
18
