тема війни та миру

1. ТЕМА ВІЙНИ ТА МИРУ В СЬОМІЙ СИМФОНІЇ Д. ШОСТАКОВИЧА
Музично-літературна композиція, присвячена Дню Перемоги
ДІЙОВІ ОСОБИ
Ведучі — педагоги.
Солдат.
Партизан.
Санітарка.
Підпільниця.
Юнак.
Дівчина.
ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
Темною залою під мелодію М. Скорика з кінофільму «Перевал» рухаються чотири
постаті зі свічками в руках — Солдат, Партизан, Санітарка, Підпільниця. Вони піднімаються
на сцену. Прожектор освітлює їх почергово. Музика стишується.
Солдат
Слушайте!
Это мы говорим.
Мёртвые.
Мы.
Слушайте!
Это мы говорим.

2. Оттуда.
Из тьмы.
Санітарка
Слушайте!
Распахните глаза.
Слушайте до конца.
Это мы говорим, мёртвые.
Стучимся в ваши сердца…
Люди!
Пока сердца стучатся,— помните!
Какою ценой завоёвано счастье,—
Пожалуйста, помните!
Партизан
Песню свою отправляя в полет,— помните!
О тех, кто уже никогда не споёт, —
помните!
Детям своим расскажите о них,
Чтоб запомнили!
Детям детей расскажите о них,
Чтобы тоже запомнили!
Во все времена бессмертной Земли
Помните!
Підпільниця
Встречайте трепетную весну,
Люди Земли.
Убейте войну, прокляните войну,
Люди Земли!
Мечту пронесите через года
И жизнью наполните!..
Но о тех, кто уже не придёт

3. никогда,—
Заклинаю,— помните!
Р. Рождественский. Реквием
Музика замовкає і персонажі залишають сцену. Виходять Юнак і Дівчина —
представники ХХІ століття.
Дівчина
Война и мир… Две вечные, Противоположные друг другу силы.
Мир — это добро.
Война — зло.
Созидание и разрушение,
Любовь и ненависть,
Гуманизм и геноцид…
Мир и война…
Что может быть желанней,
дороже мира?
Война…
А зачем она вообще нужна?
Для чего мы, люди, придумываем всё новые и новые системы и методы уничтожения
друг друга? Во имя каких человеческих ценностей созданы атомная, водородная, ядерная
бомбы, бактериологическое и химическое оружие, взрываются бомбы в людных местах,
в самолётах? Нет ответа. Сбой программы…
Юнак. Минуло майже 70 років від дня Перемоги антигітлерівської коаліції у Другій
світовій війні. За різними підрахунками, у цій війні з обох сторін загинуло приблизно 50 млн
чоловік. Утрати Радянського Союзу становлять приблизно від 22 до 29 млн осіб. Україна
втратила від 7 до 13 млн осіб. Про це повідомив Голова Верховної Ради, доктор історичних
наук Володимир Литвин на конференції в Санкт-Петербурзі у травні позаминулого року.
Щоб зрозуміти масштаби цієї людської катастрофи, нагадаю, що в Україні зараз живуть
приблизно 46 млн осіб.
Сьогодні ми з вами зібралися, щоб ушанувати пам’ять усіх загиблих і щиро подякувати
всім, хто пережив цю війну і живе поряд із нами.
Привітання присутніх ветеранів.

4. Виходить 1-й ведучий.
1-й ведучий. Сьогодні у нас велика мистецька подія: презентація сінемафонії «Сьома
симфонія Д. Шостаковича». По-перше: що таке сінемафонія? (Сінема — перекладається
з англійської як кіно, фонос — із грецької — звучати.) Тобто це синтетичний мистецький
жанр, у якому поєднані документальні кадри радянських, американських і німецьких
кінохронік, і музика видатного композитора ХХ ст. Дмитра Шостаковича. Мета створення
цього твору — зберегти для нащадків пам’ять про найбільшу катастрофу в історії людства —
Другу світову війну. Зараз важко здивувати глядачів чорно-білим кіно. Ви переглянули
багато чудових кольорових фільмів про події тієї війні. У цих фільмах грали видатні
усесвітньовідомі актори. Але все це — лише реконструкція подій, а в сінемафонії —
справжня війна без прикрас. У створенні сінемафонії брали участь видатні діячі сучасної
російської культури: автор ідеї — Сергій Давітая, сценарист — Тоніо Гуера, диригент —
Рудольф Баршай, консультанти — академік Наталія Бехтерєва, генерал Вареніков, Максим
та Ірина Шостаковичі — діти композитора. Сінемафонія створена 2005 року, до 60-річчя
Перемоги. Прем’єра відбулася спочатку у Санкт-Петербурзі, а згодом у Royal Albert Hall
у Лондоні та інших містах світу. 2006 року до сторіччя з дня народження Д. Шостаковича
цей проект був презентований у Москві. Ім’я цього талановитого музиканта, представника
російської композиторської школи, гідного нащадка всієї європейської культури, увесь світ
дізнався ще на початку 1920-х років. Тоді відбувся дебют його Першої симфонії. На той час
Шостаковичу виповнилося 19 років, але його творчий стиль уже вирізнявся оригінальністю
і великим філософським узагальненням. Цей твір довів, що в Європі з’явився новий Майстер.
Шостакович був різноплановим музикантом і всебічно освіченою людиною. 1928 року
він став дипломантом конкурсу піаністів ім. Шопена у Желязовій Волі (Польща). До 1941
року він уже був професором Ленінградської консерваторії та одним із провідних
композиторів-симфоністів Радянського Союзу. У середині вересня почалася блокада
Ленінграда. Одночасно композитор працював над новим твором — Симфонією № 7. Він
звернувся до радянських радіослухачів і поділився з ними своїми планами. Шостакович не
знав, чи вдасться йому завершити роботу над твором, адже ще в юнацтві він захворів
на тяжку форму туберкульозу. Голодувати з таким діагнозом означало приректи себе
на смерть.
Я неодноразово згадувала слова «симфонія» та «симфонічний». Жанр симфонії виник
приблизно 250 років тому. Її можна порівняти з романом. Так само, як і роман, симфонія має
декілька сюжетних ліній, що розкриваються в чотирьох частинах.

5. Симфонія № 7 присвячена темі Війни та Миру. У ній протиставлені життя: будівництво
заводів, електростанцій, фабрик, шкіл, тобто мирне життя країни, що крокує вперед,
розвивається, і фашизму, який несе світу смерть і руйнацію.
Як же передано цей конфлікт у музиці? Перша частина складається з трьох розділів.
Перший розділ побудований на трьох темах: І — маршова, енергійна, дієва; ІІ — дуже
наспівна, як пісня про щастя (у сім’ї, душі, країні, у світі); ІІІ — «щастя не має меж, і душа
від цього щастя лине високо в небо». Другий розділ — це епізод нацистської навали, що
триває рівно 666 секунд, і це має глибинний зміст, адже це — число звіра. Музика цього
розділу побудована у вигляді варіацій на незмінну тему — варіації на тему ostinato. Спочатку
тема нацистської навали звучить спокійно, поступово вона змінюватиметься, набуваючи
хижих рис, так само, як і фашизм, на який спочатку не звернули уваги і не знищили ще
в зародку. Кульмінація другого розділу збігається з початком третього розділу, що «показує»
країну після навали: палають зруйновані міста, села, хутори. Але найжахливішим є те, що
людина втрачає віру у світле майбутнє; її душа наповнюється невимовним стражданням
через утрату рідних і близьких людей. Теми першого розділу у третьому не повторяться,
вони докорінно змінені. Це реквієм за загиблими: закатованими, спаленими, підірваними…
Наприкінці першої частини конфлікт нібито згасає, але про війну нагадує тема нацистської
навали, що дуже тихо звучить в оркестрі, завершуючи першу частину.
Сінемафонія починається із зображення потяга, що рухається зі сходу на захід, це —
«Червона стріла» сполученням Москва—Ленінград (Санкт-Петербурґ). У вагоні стоїть сам
композитор, який курить і згадує війну, згодом ми побачимо кадри індустріалізації країни:
Дніпрогес, Магнітка, Запоріжсталь… А далі з’являться картини побуту довоєнного села,
повсякденних турбот людей: прогулянки з дітьми, придбання нових речей, останній мирний
захід сонця, остання мить миру. Потім ми побачимо на екрані велику муху, яка потирає
лапки, — це уособлення фашизму. Спочатку нібито ніщо не віщує біди. Згодом з’являються
велетенські скульптури соколів (символ фашизму), війська, які крокують маршем, тримаючи
колону у формі перевернутої свастики, жінок, які бажають народити дітей від Фюрера,
вагони для відправки людей до концентраційних таборів. Символом знищення світу постає
маленька дівчинка, викинута з потяга, та її крик: «Мамо!» Цей кадр повторюється у фільмі
чотири рази. І ось щасливі, упевнені в собі нацисти — на танках, переможною ходою
рухаються із заходу на схід. Здається, ніщо їх не зупинить на цьому шляху, але на екрані ми
побачимо радянських солдат, які готуються до атаки і дають відсіч ворогові. Є у цій частини
і трагедійні кадри. У звільнених селах матері, які оплакують своїх дітей, утрачаючи розум

6. від горя. Нагадую: це — кінохроніка, а не ігрове кіно. Отже, ми починаємо перегляд першої
частини!
На великому екрані демонструють першу частину сінемафонії.
Після перегляду на сцену виходить 2-й ведучий.
2-й ведучий. У листопаді 1941 року Дмитра Шостаковича було евакуйовано «на
Велику землю», до Куйбишева. Наприкінці грудня 1941 року Симфонію № 7 було
завершено. Уперше твір було виконано 5 березня 1942 року на сцені Куйбишевського театру
опери та балету. Концерт транслювався по всесоюзному радіо. Згодом симфонію виконали
у Москві. Під час концерту повідомили про повітряну тривогу, проте ніхто зі слухачів
і музикантів навіть не помітив цього,— музиканти продовжували грати, а слухачі
залишалися на своїх місцях, нібито нічого не відбувається. Копію партитури симфонії
надіслали до Новосибірська. У липні 1942 року Шостакович спеціально приїжджає до цього
міста й разом із диригентом Євгеном Мравинським готує прем’єру в Новосибірську.
Незабаром партитуру нового твору переправили літаком до Ленінграда, де почалася
підготовка до прем’єри в рідному місті композитора. Головний диригент Большого
симфонічного оркестру Ленінградського радіокомітету Карл Еліасберг попри те, що був
слабким від голоду, докладав можливих і неможливих зусиль для створення необхідного
складу музикантів. В оркестрі, який мав би налічувати близько ста виконавців, залишилося
лише 15 чоловік, але й вони під час репетицій від голоду й холоду втрачали свідомість. І тоді
було прийнято рішення відкликати музикантів із Ленінградського фронту.
9 серпня 1942 року Сьома симфонія прозвучала у блокадному Ленінграді.
Важко переоцінити резонанс від цієї прем’єри. Музика підносила бойовий дух не лише
бійців, але й мирного населення.
Цього самого року плівку з партитурою твору відправили через Іран, Ірак, Єгипет, усю
Африку, Атлантику до Лондона, а звідти мікрофільм потрапив до США, де Сьому симфонію
виконав оркестр під керівництвом видатного диригента ХХ ст. Артуро Тосканіні. Прем’єра
у США викликала значну кількість відгуків, і серед них навіть такий: «Який диявол може
перемогти народ, що створює таку музику?!» Зараз ми переглянемо другу й третю частини, а
потім — четверту.
2-й ведучий залишає сцену. З’являються Солдат, Партизан та Санітарка.
Солдат

7. До пограбованого дому
Вернувшись гостем мовчазним,
Вклоняюсь болеві людському
І всім могилам дорогим.
М. Рильський
Санітарка
Кто-то родом из детства…
Я из войны,
Из блокадного бедствия,
Из его глубины.
Влюблена была в небо,
Но небо меня обмануло нелепо.
Среди белого дня
С неба падали бомбы,
Разрушали дома.
Поднялась из обломков,
Как — не знаю сама.
А друзья не успели.
Мне жалко друзей.
Хорошо они пели
В первой роте моей.
Были родом из детства
Все друзья у меня,
Не могу я согреться без них у огня.
Партизан
Накал сражений был неистов,
Лишь устоять бы нам, а там…
Теперь меня везут туристом
По этим памятным местам.
А сколько их лежать осталось,
Где на полях тучнеет рожь!
Имён бы сколько не писалось,
Всех всё равно не назовёшь.

8. Отсюда к мирному рассвету
Ребята нашего полка,
Как жизнь, Великую Победу
Несли на кончиках штыка.
Перегляд четвертої частини сінемафонії. Після перегляду диктори за сценою читають
телеграми.
1-й диктор. «Радянський Союз може справедливо пишатися своїми героїчними
перемогами». (Ф. Рузвельт, Президент США)
2-й диктор. «Ми високо цінуємо дивовижний внесок, зроблений могутнім Радянським
Союзом у справу збереження цивілізації та свободи. Ви продемонстрували здатність
свободолюбивого й надзвичайно хороброго народу розтрощити злі сили варварства, якими б
потужними вони не були».(З послання Президента США Г. Трумена Й. Сталіну)
3-й диктор. «Я надсилаю вам сердечні привітання з нагоди блискучої перемоги, яку ви
одержали, прогнавши загарбників з Вашої землі і розгромивши нацистську тиранію».
(Д. Ейзенхауер, верховний головнокомандувач союзних експедиційних сил)
На сцену виходить Підпільниця.
Підпільниця
Війна... і більше слів не треба.
Це плач, страждання, жах і біль,
Скорбота матері за сином,
Спочинок вічний для душі.
І ось кінець… Смак перемоги!
Війська додому вже спішать,
Бадьорість надає свобода,
Слова солодшого нема!
Тріумфу музика заграє,
Проллються сльози щастя вмить,
Але, водночас, і тривоги
За тих, хто поруч не стоїть,
Своєю кров’ю землю вкривши,
Віддавши круку серце на обід,

9. За тих, що не боялись смерті,
Залишивши почесний слід.
Підпільниця залишає сцену.
1-й диктор. Сьогодні у нас у гостях Диріна Клавдія Федорівна, ветеран війни,
шанована в нашому селищі людина. Ми вітаємо її оплесками і запрошуємо на сцену!
Ветеран згадує про роки війни, а також розповідає про свої враження від перегляду
фільму.
2-й диктор. Прошу усіх підвестися та вшанувати всіх загиблих у Другій світовій війні
хвилиною мовчання!
Упродовж хвилини чути звук метронома.
Через хвилину присутні займають свої місця. Умикають світло. На сцену виходять
Санітарка й Партизан. Їх освітлює промінь прожектора.
Санітарка
Люди!
Пока сердца стучатся,— помните!
Какой ценой завоёвано счастье,—
Пожалуйста, помните!
Партизан
Песню свою отправляя в полет,— помните!
О тех, кто уже никогда не споёт,— помните!
Детям своим расскажите о них,
Чтоб запомнили!
Детям детей расскажите о них,
Чтобы тоже запомнили!
Во все времена бессмертной Земли
Помните!
Звучить аудіозапис пісні «День Победы» (муз. Д. Тухманова).

10. За тих, що не боялись смерті,
Залишивши почесний слід.
Підпільниця залишає сцену.
1-й диктор. Сьогодні у нас у гостях Диріна Клавдія Федорівна, ветеран війни,
шанована в нашому селищі людина. Ми вітаємо її оплесками і запрошуємо на сцену!
Ветеран згадує про роки війни, а також розповідає про свої враження від перегляду
фільму.
2-й диктор. Прошу усіх підвестися та вшанувати всіх загиблих у Другій світовій війні
хвилиною мовчання!
Упродовж хвилини чути звук метронома.
Через хвилину присутні займають свої місця. Умикають світло. На сцену виходять
Санітарка й Партизан. Їх освітлює промінь прожектора.
Санітарка
Люди!
Пока сердца стучатся,— помните!
Какой ценой завоёвано счастье,—
Пожалуйста, помните!
Партизан
Песню свою отправляя в полет,— помните!
О тех, кто уже никогда не споёт,— помните!
Детям своим расскажите о них,
Чтоб запомнили!
Детям детей расскажите о них,
Чтобы тоже запомнили!
Во все времена бессмертной Земли
Помните!
Звучить аудіозапис пісні «День Победы» (муз. Д. Тухманова).