гроно 6 02.06..16

1. 1
Красноармійське педагогічне училище
Циклова комісія українознавчих та суспільних дисциплін
СТУДЕНТСЬКЕ ҐРОНО – 6
Альманах творчих робіт
студентів І-ІV курсів
Покровськ - 2016

2. 2
Студентське ґроно – 6. Альманах творчих робіт студентів І-ІV курсів
Красноармійського педагогічного училища // Укл. Яринко Л.О., викладач
українознавчих дисциплін. – Покровськ, 2016. – 64 с.
Рецензент:
Олійник О.І., канд. пед. наук, викладач українознавчих дисциплін
Творчий потенціал студентів безмежний, потрібен поштовх до його
пробудження, цікава захоплююча справа, що змогла б об’єднати в єдине ціле людей
різних поколінь. Такою справою є дослідження генеалогічних дерев кожної родини.
Альманах творчих робіт «Студентське ґроно – 6» присвячений дослідженню
коренів роду людського. Цей проект спрямований на виховання у молоді почуття
патріотизму, любові до свого роду; розширення кола спілкування між
представниками різних генерацій в родині.
До проекту залучено не лише студентів, а й педагогів, батьків, громадськість.

3. 3
ЗМІСТ
Мій родовід – моє коріння. Олійник О.І. канд. пед. наук, директор
Красноармійського педагогічного училища
Історії кохання. Як народжувалось родове дерево. Максименко К., 42-Ш група
Мій рід. Кирилова О., 23-Ш група
Пишаюся своїм дідусем. Сагоян Г., 12- Ш група
Моя велика родина. Ковальчук В, 13-Ш група
Рідні люди – це дарунок долі. Пишнюк Д, 21- ш група
Історія мого роду. Скирда Світлана, студентка 33-Ш група
Мої дослідження родового дерева. Кірєєва О., 21-Ш група
Свято шануємо пам'ять. Ганнеча Ю., 13-Ш група
Секрети моєї родини. Кочуріна А., 22-Ш група
Мій дідусь – столяр. Фатьянова Т., 13-Ш група
Спогади у поминальні дні. Корнєєва А., 23-Ш група
Мій родовід. Зима О., 32-Ш група
Гідний приклад до наслідування. Куценко Ю., 32-Ш група
Пишаюсь своїм дідусем. Свіщова Аліна, студентка 32-ш групи
History of My Family. Alpatova Anastasiіa 32
Сім’я – найголовніше в житті людини. Березкіна А., 21-Ш група
Пам'ять роду. Ткаченко Є., 21-Ш група
Мій дідусь – моя гордість. Сенькова О., 22-Ш група
Тепло і затишно у моїй родині. Семенець А., 21-Ш група
Дві гілочки мого родоводу. Паніна Н., 21-Ш група
Надійний тил. Соколова А., 23-Ш група
Ми – єдине ціле. Куць Я., 21-Ш група
Моя родина. Гладких А., 21-Ш група
Пишаюсь своєю родиною. Узбек Т., 13-Ш група
Символ тепла і щирості. Бєляєва Т., 13-Ш група
Бабуся-мандрівниця. Штанченко Анна, студентка 42-Ш групи
Зі скарбнички історій… Кияшко К., 42-Ш група
Моя родина. Талалаєва Ольга, студентка 23-Ш групи
Традиція моєї сім’ї. Левашова В., 31-Ш група
Мамині руки. Пиж О., 42-Ш група
Родовідна пам'ять. Сиротенко О., 33-Ш група
Найрідніша бабуся моя. Радченко В., 42-Ш група
Символ тепла й щирості. Петренко А., 13-Ш група
Моя родина – моя святиня. Логвиненко Олена,
Прекрасная женщина. Видющенко Ю., 31-Ш група
Моя єдина. Кондратюк І., 42-Ш група
За що я дякую тобі... Курочка Є., 42-Ш група
Маленький тил. Махаєва Т., 12-Ш група
Сім’я – моє багатство. Жабіна К., 31-Ш група
Моя сім’я – це уроки життя. Язикова В., 13-Ш група
Мій маленький світ. Шумова Л., 31-Ш група
Яким я бачу своє майбутнє. Кабанець А., 42-Ш група
Моя родина. Пшенична В., 21-Ш група

4. 4
Зі мною мої близькі. Орищенко Р., 22-Ш група
Без сім’ї немає щастя на землі. Крівцова В., 23-Ш група
Студентська родина.
Номінанти конкурсу «Випускник року – 2016»
Кукало Антон, 41-Т група
Журавльова Наталія, 42-Ш група
Салабай Анжела, 42-Ш група
Забродська Анна, 41-Ш група
Хаптюк Андрій, 42-Ш група
Радченко Валентина, 42-Ш група
Честь мого роду. Яринко Л.О.

5. 5
МІЙ РОДОВІД – МОЄ КОРІННЯ
Людина повинна знати, пам’ятати,
Звідки вона пішла у життя.
Людина не має права бути безбатченком.
О.Довженко
Родовід, рід, родина, рідня... Слова одного кореня, які здавна в Україні
вважалися святими. Народні традиції, народна мораль виховували з дитинства в
людині глибоку повагу до цих святинь. Люди зобов'язані були знати своїх предків до
«сьомого коліна». Тих, хто цурався свого роду чи зневажав його, називали людьми
без роду-племені. Часто в поняття «рід» вкладалося ширше значення – це і рідна
земля, і батьківщина. Хто ж відрікався рідні, рідної землі, батьківщини, на все життя
залишалися безбатченками, іванами безрідними. Одна із заповідей Божих,
невиконання якої є смертним гріхом, навчає: «Шануй батька свого і матір свою».
Родина – поняття, що розкриває моральну й духовну сутність, природну
послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації – такий
природний шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й
громадянської зрілості. Родина є основою держави.
Родинне виховання – перша природна і постійно діюча ланка виховання. Саме у
сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність
національного світовідчуття і світорозуміння.
Сім'я займає особливе місце в житті кожної людини. Адже саме з родини йде у
світ людина і несе в нього своє серце, сповнене доброти і любові, відчуття краси й
справедливості. Саме із сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички.
Тож недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така
й дитина». Народні прислів’я, що проникають глибоко до серця: «Не бажай синові
багатства, а бажай розуму», «Не бий дубцем, а карай слівцем», «Шануй батька й
неньку, буде усе гладенько», «Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши» – це
своєрідні життєві настанови й орієнтири.
Сьогодення диктує нам свої правила. На жаль, дотримання звичаїв і традицій не
є пріоритетним у сучасному світі. Знання родоводу обмежується відомостями про
бабусю та дідуся. Чи не боїмося ми стати манкуртами, забувши про своє коріння?
Можливо, настав час духовного відродження власних родин?
У процесі реалізації проекту «Мій родовід – моє коріння» студенти
поглиблювали практичні навички елементів критичного мислення, спілкування,
співробітництва, громадської активності, творчості та креативності. Намагалися
зібрати необхідний матеріал, пов’язаний із сімейним родоводом, систематизувати
його та презентувати у вигляді родовідних дерев, нарисів, роздумів. На диктофони
записано спогади старійшин родин, їх життєві поради. Так з’явилася потреба
спілкування з представниками різних поколінь, вшанування їх життєвого досвіду.
Пам’ять роду – священна традиція, вона має бути живою вервечкою між
членами родини. Бо життя кожної людини сповнене емоцій, переживань, які можуть
слугувати прикладом.
Тож досліджуймо корені своєї родини! Вони того варті.
Олійник О.І., канд. пед. наук, викладач
українознавчих дисциплін, директор
Красноармійського педагогічного училища
ІСТОРІЇ КОХАННЯ.

6. 6
ЯК НАРОДЖУВАЛОСЬ РОДОВЕ ДЕРЕВО
Максименко Катерина,
студентка 42-Ш групи
Різні долі ховає історії море.
Переплітаються щастя і горе,
Знаходиться й губиться все споконвік,
Все одно – чи ти жінка, чи ти чоловік.
Одні пов’язані клятвою, а інші – кров’ю.
Та всі зв’язані одним почуттям – любов’ю.
Історія змінює обличчя, одяг і побут людей
Та не звільняє світ від народження й смертей.
Трифон і Зінаїда Рибкіни
XX ст. 10-ті роки
Страшні часи, важкі часи.
Хвилюючі народні маси…
І де ж тут бути щастю і покою?
Хто забере тебе з собою?
«В опаленому революцією краю,
Чи буде моя доля? Я не знаю…»
Та доля знаходить, де б ти не був,
І шепіт любові Трифон почув.
В сірих й печальних очах Зіни
Знайшов життя свого переміни.
Вона сімнадцятою прийшла в цю сім’ю.
«Боже, дай сил витримати, нікого не корю,
Я всім допоможу, замість матері буду!
Доброту та ласку твою не забуду.»
Зіна була тиха і працьовита,
Улюблена невістка, але долею бита.
Всім готує, а сама втомлена й голодна,
А надворі вже морози – зима холодна.
Свекор довіряв їй від комірчини ключі,
Щоб під’їла «тростинка» хоча б вночі.
Бо хліб і крупи тоді були під замком.
Життя простих людей – було відломком.
Хоч як би доля Трифона й Зіну не била,
Завжди чула завітне: «Не сумуй, моя мила.»
Згодом закохані переїхали до нової хати
Й стала потім Зіна багатодітна мати.
Сім чистих душ світу подарувала,
А після смерті Трифона покою не знала.
Сама виростила дітей і допомогла ростити онуків,
Під низький акомпанемент шахтарських звуків.

7. 7
Юмен і Євдокія Лягуша
XX ст. 20-ті роки
Звичайна сім’я, прості там люди
Та сходились до них відусюди.
За важкою працею знаходили час
З друзями жартувати і пити квас.
По рідні Юмена всі вміли малювати,
Та, на жаль, відомими не доля їм стати.
Виховували дітей майбутніми робітниками,
А вони любили мріяти, споглядаючи за зірками.
Василь та Оксана Мінаєви
XX ст. 20-ті роки
Василь і Оксана працювали в колхозі,
Жили вони в смутку й тривозі.
Та завжди надія у серці бриніла.
Ця сім’я вихід знайти завжди уміла.
Через злидні та важку роботу
Проявляли про дітей вони турботу.
П’ятьох дітей виховали, в люди підняли.
Робили все, щоб вони горя не знали.
Марко та Анна Ушиві
XX ст. 20-ті роки
Був хлопець, і була його кохана,
Була сім’я мала й ніким не знана.
Недовго ця сім’я новий день вітала
Дружину Марка смерть забрала.
Тяжко й сумно жив батько-одинак.
І, що б він не робив, – людям все не так.
Та лиш одна осяяти його шлях зуміла.
Молоденька дівчина Марка полюбила.
«Нащо тобі він та чужа дитина?»
З осуду люди ткали павутину.
Та виростили разом сина, підняли на ноги,
Відкрили йому в світ широкі дороги.
Не було ніколи в тій сім’ї мачухи злої й сердитої
Всі дякували нені Анні, бджілці працьовитій.
Фомін Іван та Фоміна (Малюкіна) Катерина
XX ст. 30-ті роки
В сім’ї, де було три дочки та два сини,
Народилась ще одна донька – Катерина.
Павло і Анна виховували їх в достатку,
Привчали до важкої праці й порядку.
Павло з попом Башою давно дружив,
І той піп волі Небес послужив,

8. 8
Познайомив Івана з Катею, щоб радів Павло.
Молоді закохались, згодом і весілля було.
Сімейне щастя те тихо і мирно співало,
А народження дітей радощів додавало.
Та не довго тій пісні довелось лунати.
Сморід війни народ став єднати.
Іван був на фронті, дружина вдома.
Її очі покрила тривога і втома,
Сама з двома дітьми, вибухами і надією…
А чоловік її йшов за народною мрією.
Вогонь, жіночі сльози й скупі телеграми
Наповнювали сіллю солдатськії рани.
Прийшов указ Сталіна: «Всіх шахтарів відправити в тил!»
Піднімати народне хазяйство, що стиралося в пил.
«Моя люба, кохаю. Ти прости, залишаюся я воювати» .
Нікому не дано наперед свою долю знати…
Довго гриміла війна, увесь світ тиші чекав,
А Івана навіки ревучий Дніпро заховав.
Важка вдовина доля, гіркі сльози втрати,
Не змогла Катерина знову когось покохати.
Вона виростила добрих дітей й дала їм освіту.
До самих останніх днів чекала з фронту привіту.
Лягуша Петро і Лягуша (Рибкіна) Любов
XX ст. 40-ві роки
Її звали Любов, та любові довго не знала,
Старша донька в сім’ї – покою не мала.
Допоки не зустріла прекрасного грека
Навесні, коли клекотала лелека.
Він був сліпим музикою. Любу сильно кохав,
За її душу і голос, бо обличчя не знав.
Жили в Криму, його сім’я її поважала,
Жила вона біля моря й горя не знала.
Та на себе не змусить горе чекати.
Чи після Грегора їй щастя не ждати?
Та на коні не об'їдеш свою долю,
Зігне вдову, як буря згинає тополю.
Здавалося, серцю дівочому вже не битися.
Та Петро обставинам не хотів коритися,
Він одружився з Любою, опору їй дав.
Все життя очі грозові її малював.
Залікувало кохання рани Любові,
Й народилися в тій сім’ї дітки чорноброві.

9. 9
Ушивий Володимир і Ушива (Мінаєва) Ольга
XX ст. 50-ті роки
В Ольгу, бойову дівчину, закохався німецький солдат
Високий й рудий Ганс, раніше він був адвокат.
Для Ольги шукав він найлегшу роботу,
Дарував шоколад і проявляв турботу.
«Meine Liebe, поїдь зо мною додому».
«В Германію прийдеться їхать самому.
Бо я вже вдома. І залишусь навіки тут.
За Вовою ріже розлука мене наче жгут.
Ти хороша людина та іншого я кохаю.»
«Meine Liebe, знай… завжди чекаю.»
Попрощались вони, як хороші друзі.
Назавжди залишились сльози на лузі,
Висушило їх сонце, розвіяли вітри.
Настала ждана зустріч через роки три.
Повернувся Володя до рідного краю,
Щоб сказати Ользі «Тебе лиш кохаю».
І жили вони тихо й щасливо, ці вірні серця,
Наповнені коханням, якому немає кінця.
Фомін Василь і Фоміна (Ушива) Олександра
XX ст. 60-ті роки
Він щось шукав, бачив світ і різні обличчя,
Був крижаним, до свого двадцятивосьмиріччя.
Василь на весіллі друга побачив її.
І серце його було вже в вогні.
Та Олександра, а бо ж просто Шура,
Не відразу відкрилася для стріл Амура.
Василь до неї ходив пішки, о доле!
П’ять кілометрів через засніжене поле.
Місяць проходив, допоки не почув: «Так».
На їх весіллі всі танцювали гопак.
Посадили сад, збудували дім і виростили сина
Залишається дружньою та маленька родина.
Черкасов Анатолій і Черкасова (Лягуша) Ганна
XX ст. 70-ті роки
Ганна росла серед братів маленьким шибеником.
Могла зробити рогатку й запульнути глеком.
І хоч була немов соломинка худенька.
Сила й гордість в неї була немаленька.
Навчаючись в Слов’янську, жила на квартирі
У циганки баби Маші, що бачила долю у подій вирі.
На святки навчала вона квартиранток-дівчат,
Немов квочка малих і жовтеньких курчат:
«Виходьте по одній за ворота, ім’я питайте

10. 10
І так кожна свою долю й вітайте.»
Питає баба Маша: «Ну що, Ганно, ім’я спитала?»
«Тю, чи я ім’я вашого зятя Толіка не знала?»
У воротах зустрілись, а я йому: «Щастя мені не мати,
Толік, ти заважаєш мені на долю гадати!»
«Сама свою долю обрала! От дурна! Чого ти гигочеш?
І що ти там про «не вийду заміж» лопочеш?»
Наближалося свято Івана-Купало,
Дівчата на воду віночки пускали.
До них завітали з сусіднього села кавалери.
«Подуріли від них дівки», – казали пенсіонери.
А Ганні сподобався один молодичок.
У іншої відбила, піймала його на гачок.
«Як хлопця влюбити?» – буде її онучка згодом питати.
А Ганна: «На ногу раз зо п’ять маєш ти наступати.»
Але до того далеко, зараз наречена Ганна –
Щасливий погляд, біле плаття і ступає як панна…
Разом проживуть – вона і її моряк Анатолій,
Яскраве й повне життя, як кущі магнолій.
Фомін Геннадій і Фоміна (Черкасова)
Діана
XX ст. 90-ті роки
Складається життя, як фреска.
Буває трагедія, а бува гумореска.
Двох людей може доля навіки з’єднати,
А може їх життя на друзки розірвати.
Перше знайомство й останнє прощання.
Двадцять років тягнулось їх
розставання.
Вона йому подобалась, а він все
мовчав.
За цей час кожен нове життя почав.
Та все ж написано було їм разом бути.
Бо щастя змогли лише разом здобути.
Максименко Катерина і ?
XXІ ст. ? роки
Як дізнатись, де моє кохання?
Чи довгим буде моє чекання?
А, може, я вже й зустріла його?
Такого рідного. Такого свого…
А, може, ніколи в житті його не зустріну?
Ніхто не прийде в тривожну годину…
Та не буду журитись й думки гадати.
Колись моє кохання дасть про себе знати…

11. 11
МІЙ РІД
Кирилова Ольга, студентка 23-Ш групи
З роду в рід кладе життя мости.
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
Володимир Вихрущ
Родовідна пам’ять – явище досить унікальне.
Його оспівують у піснях, промовляють у віршах,
переказах, а особливо увіковічнюють – у
прислів’ях та приказках. Пам'ять про своїх предків
є природною потребою. Важливо триматися свого
родоводу, оберігати в такий спосіб сімейні реліквії і
традиції та передавати їх у спадок наступним
поколінням. У наш час, час бурхливого
національного відродження і національного
усвідомлення власної самобутності, історичне минуле країни та окремих сімей,
окремих місцевостей стає предметом особливої зацікавленості.
Наприкінці першого семестру другого кусу навчання ми отримали завдання з
валеології – укласти своє генеалогічне дерево. Цей процес був дуже захоплюючим
та пізнавальним, оскільки я дізналася багато цікавого про свою рідню та свої корені,
попрацювала з багатьма фотографіями, що зберігаються в нашому своєрідному
сімейному фотоархіві. Поступово я ще більше заглиблювалась у вивчення свого
родоводу.

12. 12
Мій рід є багатонаціональним, походить від греків Приазов’я та українців з
Полтавщини. Він об’єднує в собі представників різних професій: були і робітники, і
селяни, і педагоги, і художники, і науковці, і моряки… Прадідусі брали участь у Другій
світовій війні. Дідусь Микола Данилович захищав інтереси селян, керував районним
комітетом профспілок, був нагороджений орденом «За визначні досягнення». Моя
бабуся Тамара Миколаївна довгий час опікувалася освітою в нашому місті – на
посадах завідуючої шкільним відділом, директора школи та заступника голови
виконкому, була учасником Всесвітнього фестивалю молоді. Друга моя бабуся,
Валентина Єгорівна, теж педагог. Мені здається, що саме від них я успадкувала
любов до професії вчителя, адже ще з дитинства пам’ятаю їх історії із вчительського
життя.
Цікавим було те, що в роду були довгожителі, найдовше від усіх прожила
прабабуся моєї мами Мотрьона – вона дожила до 106 років, мала десятьох дітей!
Всі вони були гідними представниками суспільства і завжди плекали родинні
традиції. Як ознака шани і поваги до свого роду та його традицій, із покоління в
покоління в нашій родині передається рушник, вишитий бабусею моєї бабусі
ПИШАЮСЯ СВОЇМ ПРАДІДУСЕМ
Сагоян Григорій, студент 12- ш групи
Коршунков Олександр Єгорович. Це ім`я людини,
якою я пишаюся, людини з Великої літери. Це ім`я
мого прадідуся.
У віці 18 років він пішов до армії. Відбувши
обов`язкову (на той час кадрову) службу, пішов
працювати на шахту. Там він працював дуже мало. В
1941 році оголосили мобілізацію – і мій прадідусь у
перших лавах пішов на фронт. Він навіть
розрахуватися не встиг. У роки Великої Вітчизняної
війни гідно захищав свою Вітчизну. Пройшов війну до
самого Берліна. З фронту повернувся зі званням
капітана, багатьма орденами і медалями.
Серед орденів – 2 ордени Великої Вітчизняної
війни 1 і 2 ступеня; 2 ордени Червоної Зірки; Орден
Бойового Червоного Прапора; Гвардійський орден.
Серед медалей – за «Перемогу над Германією у
Великій Вітчизняній війні»; «За взяття Кенігсберга», – Кавказу, Берліна, Польщі,
Криму; «За відвагу»; «За звільнення Венгрії».
Фронт залишив на ньому свої відбитки… Мій прадідусь мав два поранення. Про
останнє він говорив так: «Коли ми брали висотку на Кавказі, я був головою полку.
Залишалося лише кілька метрів до вершини – і я з радісним криком «УРА!!!» побіг
попереду. Ворожий снайпер вцілив у мене… Було тяжке поранення голови, і я багато
часу провів у шпиталі».Він згадував ці події з болем… Адже міг би отримати Героя,
якби не той роковий постріл… Це звання отримав його помічник і товариш, що йшов
слідом.

13. 13
Пройшовши крізь грізні випробування, мій прадідусь залишився таким же
добрим, веселим, справедливим. Він поважав людей – і люди поважали його. Я не
впевнений, що зміг би повторити його подвиг.
Навіть після війни він залишився впливовою людиною. Був секретарем
партійної організації, очолював шахтну профспілкову організацію, працював на шахті
17-18 імені РСЧА, нині шахта «Алмазна» Протягом довгих років був начальником
вантажного відділу, отримав багато грамот.
Я пишаюся своїм прадідусем! Він, пройшовши війну від самого початку до кінця,
від України – до Берліна, звільнивши Угорщину, Польщу, відбивши Крим, Кавказ,
Кенігсберг. Отримавши тяжкі поранення, постраждавши не тільки фізично, а і
морально, не зламався. Він не втратив життєвих сил і енергії і прожив ще довгих 28
років, виховав двох чарівних дочок, нині моїх бабусь.
І крізь десятиліття я хочу сказати тобі, мій любий! За можливість жити в мирі та
спокої! А головне – спасибі тобі, прадідусю, за подаровану Волю. Величезне спасибі!
За ще одну ясну весну! За можливість радіти і вільно спілкуватися!
МОЯ ВЕЛИКА РОДИНА
Ковальчук Вікторія, студентка 13-Ш групи
Нещодавно я дізналась багато цікавого про
свій родовід. Це викликало у мене захоплення.
Раніше я багато чула про своїх пращурів, але не
звертала не це увагу. Та дізнавшись, ким вони
були, як жили, що з ними сталось, я зрозуміла,
що даремно не цікавилась минулим своїх рідних і
не знала, звідки мої корені. Ця тема дуже
зацікавила мене, коли нам задали завдання
дізнатись своє родовідне дерево, хто були мої
прадіди та прабабусі, що пам’ятають про них мої
бабусі та дідусі, як вони виживали або навпаки…
Все це було для мене і цікаве і нове, і коли моя
бабуся розповіла мені про своїх батьків, то я
зрозуміла, що мої пращури – це, можна сказати,
великі люди. Мене вразило те, що вони
пережили. Я насправді пишаюсь усіма своїми
пращурами, і мені не важливо, ким вони були - селянами чи працівниками
підприємства.
Тож почну з моїх прапрабабусь та прапрадідів по материнській лінії, зі сторони
бабусі. Батьки моєї прабабусі. Пономарьов Митрофан Якович (1886-1970) був
заможним селянином, мав свою землю, займався садівництвом. Служив у Червоній
армії, а під час Другої світової війни опинився в полоні у німців. Пономарьова Марія
Данилівна (1933 – рік смерті ніхто не пам’ятає). Вона також займалась садівництвом
та доглядала за господарством, жили вони у Воронезькій області в селі Синявка.
Померла вона від голоду,тому що радянська влада відібрала у них землю, а мого
прапрадіда Митрофана Яковича посадили до в’язниці. Вони мали п’ятеро дітей –
Ксенія (моя прабабуся), Марфа, Павло, Василь, Марія. Діти виживали, як могли.

14. 14
Після трьох років ув’язнення повернувся Митрофан Якович, який потім працював
бляхарем.
Батько та мати мого прадіда – Шумилін Роман Сергійович та Шумиліна Дар’я
Наумівна – також були заможними селянами, мали свою землю, а Роман Сергійович
був донським козаком. Вони жили біля Дону в місті Новохапер, мали п’ятеро дітей:
Ганя, Данило, Єгор, Олександра, Петро (мій прадід). У 1933 році у них відібрали
землю і всю родину заслали до Сибіру в місто Солікамськ, де загинула вся сім’я.
Мої прадід та прабабуся. Шумилін Петро Романович (1913-1982), прямий
нащадок донських козаків, у 1936 році тікав з каторги разом зі своїм братом Єгором,
який загинув, не дійшовши до Макіївки. Вони йшли три дні тайгою, не знаходячи
жодного населеного пункту. Дібравшись дивом до Макіївки, влаштувався працювати
на металургійний завод, був сталеваром, варив чавун, із якого виготовляли танки.
Там він і познайомився з моєю прабабусею, яку також не минула страшна доля.
Пономарьова Ксенія Митрофанівна (1915-1982), маючи лише початкову освіту,
працювала на цьому заводі, носила сталеварам пити. Прадід розповідав, що йому
ще в дитинстві циганка, яку він нагодував, наворожила, що його дружину будуть
звати Ксенією. У 1937 році вони одружились, мали трьох дітей - Віктора, Любов,
Валентину (моя бабуся).
Прадід та прабабуся (зі сторони діда по материнській лінії). Голизна Петро
Іванович (1910-1976), син священика з роду Лемків. Священик прибув з
Чехословаччини до Польщі у село Гломка. Служив у польській армії. Був ковалем.
Моя прабабуся Крупська Катерина Михайлівна (1912-1986) була сиротою, її батько
загинув у Туркменській війні. Працювала на ланках та виховувала семеро дітей:
Ганну, Євгена, Ольгу, Івана, Лесю, Михайла, Богдана (мого дідуся). Були заможними
людьми. Радянська влада відібрала у них землю та виселила у 1943 році до
Тернопільщини.
Мої дід та бабуся. Голизна Богдан Петрович (1945) - вчитель фізкультури. У 14
років приїхав на Донбас, вчився у ГРПТУ №2 на токаря-фрезерувальника, служив у
лавах радянської армії. Пізніше навчався у ДТФК, отримав спеціальність тренера-
викладача фізичної культури. Після закінчення навчання був направлений до Сибіру
Читинської області у місто Нерчинськ. У 1980 році приїхав на Україну у
Добропільський район в село Світле, де живе нині. Бабуся Шумиліна Валентина
Петрівна (1946) – швачка. Працювала в ательє мод. З дідом познайомилась на
танцях у Макіївці. Цікавим було їхнє знайомство: дідусь побився з хлопцем, який
чіплявся до бабусі. У 1968 році вони одружились, у них народилась моя тітка Наталя.
Коли Богдана Петровича направили до Сибіру, моя бабуся Валентина Петрівна
поїхала за ним, де у 1976 році народилась моя мама (Ольга).
Про прадіда та прабабусю зі сторони діда по батьковій лінії я знаю небагато.
Ковальчук Микола Олександрович (1929 – рік смерті ніхто не пам’ятає) працював у
колгоспі на фермі. А прабабуся Швець Павлина Гнатівна (1930-1988) також
працювала у колгоспі в польовій бригаді.
Про своїх прадіда та прабабцю зі сторони бабусі я взагалі нічого не знаю, тому
що вона померла, коли мені було лише 10 місяців, так що спитати нікого.
Мій дід (зі сторони батька) Ковальчук Микола Миколайович (1950) все своє
життя працював на шахті. Бабуся Панченко Надія Іванівна (1954-2001) за професією
продавець та кухар, але була домогосподаркою. Мама розповідала, що моя бабуся
готувала найсмачніше за всіх, що саме вона навчила мою маму готувати та

15. 15
розповіла секрети різних страв. У 1973 році вони з дідусем приїхали до міста
Білецьке, а у 1975 у них народився син (мій батько).
Мої батьки. Мати Голизна Ольга Богданівна (1975) за професією продавець,
але за станом здоров’я – домогосподарка. Мій батько Ковальчук Руслан
Миколайович (1975) – шахтар. Мої батьки познайомились у зовсім не романтичному
місці, у лікарні, де лежав мій батько зі струсом мозку, а мати – з апендицитом. У 1999
вони одружились, через рік народилась я, але шлюб моїх батьків не тривав довго:
вже через п’ять років вони розлучились. Тому батька я зовсім не пам’ятаю.
На мою думку, ми завжди повинні знати та пам’ятати, хто ми є і звідки
походимо, адже це наше минуле, наша маленька історія, яку ми не вивчаємо на
уроках, а дізнаємося від наших бабусь та дідусів. Це є ми, і це в наших жилах тече
кров людей, яких ми з гордістю називаємо пращурами і пишаємося ними.
РІДНІ ЛЮДИ – ЦЕ ДАРУНОК ДОЛІ
Пишнюк Дар’я, студентка 21- ш групи
Родина дуже важлива у житті кожної
людини. Це найближчі, найрідніші люди, яких
ми дуже любимо, які дарують нам тепло та
допомагають у складних ситуаціях. Це й рідна
домівка, затишна та безпечна. Родина – це
твій маленький світ, в якому все зрозуміле.
Справжня родина – це більше, ніж просто
бути родичами. Це особливе ставлення один
до одного. Це любов, взаємоповага,
допомога. Це коли кожна людина унікальна та
незамінна, як і те, що вона привносить у сім’ю.
Це бабусині казки та смачні пироги, це
мамина турбота, батькова допомога. Родина –
це коли навіть твоя домашня тваринка – її
повноцінний член. Рідні люди – це подарунок
долі, який ми маємо цінувати.
Сама більша цінність будь-якої людини –
це його родина. Адже це чудово – мати свій
маленький тил, де тебе завжди зрозуміють і
підтримають. Моя родина завжди приймає
мене такою, якою я є, скільки б помилок я не зробила, як би не оступилася в житті.
Це справжнє щастя – мати надійну й міцну родину
Моя родина – дуже велика. Прапрабабуся Надія Петрівна працювала в колгоспі,
виростила трьох дочок: мою прабабусю – Марію Костянтинівну, яка була депутатом
районної і сільської ради, передовиком сільського господарства; Любов
Костянтинівну – робітника гідрошахти «Піонер»; Ніну Костянтинівну – кіномеханіка
смт. Новодонецьке. Моя прабабуся теж виховала трьох доньок: мою бабусю –
Наталію Іванівну, яка працює вчителем у Добропільській ЗОШ-інтернаті, Неллю
Іванівну – працівницю сільської лікарні, Галину Іванівну – вихователя ДНЗ
«Ластівка». Моя бабуся Наталія Іванівна теж має двох доньок: мою маму і тітку
Олену Олександрівну, яка працює на автовокзалі диспетчером. Моя мама Оксана

16. 16
Олександрівна теж виховує трьох дітей: мене і двох братів. Вона працює чоботарем.
Мама - дуже добра людина, завжди зрозуміє й підтримає у важку хвилину. Я знаю,
що можу звернутися до неї з будь-яким питанням – і вона завжди дасть потрібну
пораду. У нас із мамою немає секретів – ми кращі друзі.
Ми дуже любимо у вихідні проводити час всією родиною – ходимо до парку,
їздимо на природу, дивимося фільми і обговорюємо їх. Я дуже ціную й люблю своїх
рідних, намагаюся їх не засмучувати. Дуже хочу, щоб надалі моя родина бачила в
мені свою підтримку й надію. Спасибі моїм батькам за гарне виховання, я
обов’язково буду людиною, якою вони пишатимуться.
ІСТОРІЯ МОГО РОДУ
Скирда Світлана, студентка 33-Ш групи
Я хочу трішечки відкрити завісу життя
моєї родини і розповісти про кожного
найяскравіші події їх життя.
Моїх прабабусь і прадідусів я вже не
застала в живих, але мої батьки розповіли
багато цікавого. Від тата я дізналася, що мій
прадід Іван – виходець з Курської губернії.
Папа його теж не пам'ятає, бо прадід Ваня
пішов на війну і більше не повернувся. Зате
йому добре запам'яталося, як в дитинстві
щоліта до його бабусі Параски в с.Чумаки
Старобешівського району з'їжджалась вся
дітвора - і у них був справжній дитячий табір.
А у бабусі Насті він провів практично все
дитинство. Дитячі садки не були так поширені,
як зараз, і мій тато допомагав своїй бабусі по
господарству, а потім вони пили чай і вели
бесіди. Мого прадіда Анастасія тато теж не
пам'ятає. Анастасій приїхав в Україну із
Польщі. Він виходець з генеральської родини.
Одного разу він поїхав на заробітки і в дорозі сильно застудився. Відсутність
належної медичної допомоги зіграла свою роль – і незабаром він пішов із життя.
Мої бабуся і дідусь – Галина та Василь – померли, коли я була зовсім
маленькою. Але я знаю, що вони були залізничниками. Коли дідусеві було 14 років,
почалася війна. Він разом зі своїм батьком відправився на фронт. Завдяки старшому
товаришу, який завжди прикривав ще недосвідченого воїна-максималіста, дідусь
повернувся з війни і зустрів бабусю. Папа сказав, що його мама пекла дуже смачний
хліб і варила особливий борщ, а її зелені очі завжди випромінювали добро. Вони
виховали двох чудових дітей – мого тата і його сестру Людмилу – та четверо онуків.
Від мами я дізналася, що мій прадід Сидір був першим хлопцем на селі. Він
займався спортом, був альпіністом і скелелазом, навчався в Донецькому технічному
інституті (зараз ДонНТУ). У нього було ще 4 брати, і всі вони були стрункими
красенями. Сидір зустрів мою прабабусю Машу і закохався в неї. Я пам'ятаю її.

17. 17
Добра, працьовита, скромна, завжди з розумінням посміхалася, дивлячись на мої
безглузді ігри і сприймала їх умови.
Коли моєму дідусеві було 3 або 4 роки, почалася війна. Незважаючи на такий
юний вік, він пам'ятав, як німці зробили штаб з їхнього будинку, а потім підірвали
його; як ховалися в підвалах від вибухів; пам’ятав доброго німецького солдата, який
почастував його цукром.
Прадід Сидір разом зі своїми братами пішов на війну і обіцяв неодмінно
повернутися... Та цього разу він не дотримав своєї обіцянки. З п'яти братів
залишилося тільки двоє. Обидва брали участь у переможному параді в Москві у 1945
році. А Марія зберігала вірність Сидору до кінця своїх днів.
Моя прабабуся Поліна – повна протилежність Марії. Яскрава, товариська,
весела. Вона жила зі своєю мамою Меланією та її братом Олексієм, який працював
начальником друкарні в Донецьку. Там же вона зустріла художника Сергія з
інтелігентної забезпеченої родини. Його батько був лікарем і користувався великою
повагою у городян. Через деякий час у Поліни і Сергія народилася донька Світлана.
Після народження дочки, пара не зійшлася характерами і розлучилася.
Коли моїй бабусі було 4 роки, почалася війна. Незважаючи на цей вік, вона теж
пам'ятала, як одного разу випадково втратила талон на хліб і добрі сусіди
підгодовували молоду сім'ю; як її мама ходила пішки в інші міста на ярмарки, щоб
продати непотрібні речі і купити їжі.
Війна позаду. Моя бабуся виросла і стала красивою дівчиною. Одного разу
вона стояла на трамвайній зупинці, тут же стояв студент технічного інституту з
кресленнями в руках. Він побачив дівчину і не зміг відвести погляду від неї. Віктор
зайшов в той же трамвай, щоб познайомитися з прекрасною незнайомкою. Вони
прожили разом трохи більше 50 років і виховали двох дітей – мою маму та її брата
Сергія – і п'ятеро онуків.
Моя бабуся була медсестрою. Вона дуже яскрава, весела, цікава жінка. Від неї
завжди смачно пахло парфумами, коли вона читала мені казки, майстерно змінюючи
голос та інтонації. Моя бабуся дуже любила тварин, особливо котів. А ще вона
стежила за модою і була справжньою жінкою.
Мій дідусь був інженером. Я його називала ходячою енциклопедією, тому що
на будь-яке питання він міг дати розгорнуту відповідь. Він любив займатися спортом
(особливо йому подобалися лижі й ковзани), читати наукову літературу і займатися
садівництвом.
Мої батьки познайомилися 32 роки тому. Моя мама дуже гарна. За освітою
вона хімік, за покликанням – філолог. Практично весь свій час вона присвятила
вихованню мене і мого брата. Я вважаю, що у неї це добре вийшло. А ще вона пече
неймовірно смачні пироги і любить читати класичну літературу.
Мій тато – штурман. Він зробив безліч польотів, за його плечима 12 стрибків з
парашутом. Коли я народилася, тато завершив воєнну кар'єру. Мій тато любить
готувати, читати історичну літературу і займатися садівництвом.
Мій брат Максим – шалено цікава людина. Він товариський, добрий, розумний і
чуйний. У Максима дві вищі освіти, він любить грати в теніс, футбол і кататися на
лижах. Він любить тварин і завжди допомагає, якщо є така можливість.
Я дуже люблю свою сім'ю і пишаюся нею. Моя родина – моя фортеця!

18. 18
МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ РОДОВОГО ДЕРЕВА
Кірєєва Ольга, студентка 21-Ш групи
Я не просто живу, я подобно реке
Начинаюсь в затерянном далеке .
Но всему вопреки, вьется ниточка кровная.
Где ж мои родники? Отвечай, родословная!
Якщо дуже заглибитися у мій родовід, то
можна дізнатися, що моя родина дуже
велика. Але, на жаль, я не зможу дізнатись
про своїх предків з глибокої давнини, бо моя
прабабуся не так багато розповідала мені
про них.
По батьковій лінії мого прадідуся звали
Іваном Івановичем (1898). Він втік від свого
батька з Тули. Поїхав до Шпіцбергена, звідти
він приїхав до м.Димитрово. Раніше у нього
були кріпосні, яких дарували йому цариця з
царем, з якими у нього були добрі стосунки.
Дружина його була Євдокія Єгорівна.
Мій дідусь Віктор Іванович (1942) з 16
років працював теслярем на шахті
«Центральній». Після служби в армії
працював шахтарем, а пізніше – водієм
швидкої допомоги. У 1969-1972 роках –
закордонна командировка, а потім шахтарський трудовий стаж. Зараз він на пенсії,
допомагає бабусі по господарству. Виховує чотирьох онуків. Більше уваги приділяє
моїй молодшій сестрі.
Моя прапрабабуся Акуліна Михайлівна та прапрадідусь Аркадій проживали в
Росії. Прабабуся Юріна Поліна Аркадіївна (1928) і прадідусь Юрін Микола
Андрійович. У них народилась одна донька – Кірєєва Людмила Миколаївна.
Прабабусю я добре пам’ятаю, бо вона приділяла мені достатньо уваги, аби я більше
знала про неї. Вона розповідала, що у неї була сестра Ніна, яка няньчила мене, коли
я була ще у пелюшках. З раннього дитинства їм доводилось працювати у полі, поки
батьки були на роботі. У підлітковому віці прабабуся потрапила на фронт, працювала
медичною сестрою. Вона розповідала, що лікували всіх поранених, бо не було у
медпрацівників поняття наші чи вороги. Також вона розповідала, що їжі було дуже
мало, бо була призначена лише для хворих та поранених. А з Їжі були тільки вода та
хліб. Проте і наші солдати, і навіть німці іноді відмовлялись від своєї пайки та
віддавали її медсестрам. Це на знак поваги за їх допомогу та турботу.
Розповідаючи це, моя бабуся завжди роняла сльозинку. Але я була мала, ще не
розуміла усього цього жаху. І в той же час була досить дорослою, аби запам’ятати ці
історії. У повоєнні часи вона працювала у селищі, в якому мої рідні досі проживають.
В смт Новоекономічне вона була секретарем селищної ради, вирішувала багато
важливих питань, допомагала людям.
Бабуся Кірєєва Людмила Миколаївна (1947) працювала медсестрою. Також три
роки за кордоном в медичному санбаті лікувала солдат, що служили в Германії. З
Кірєєвим Віктором Івановичем народили двох синів – Юрія та В’ячеслава. Кірєєв

19. 19
В’ячеслав Вікторович одружився з Галушко Світланою Георгіївною. У них народилися
дві доньки -. Надія та Карина. Це мої двоюрідні сестри.
Мої предки за маминою лінією. Прадідусь Василь Ананійович Піскажов (1910 –
1967р). був одружений з Анастасією Трофимівною Прохоренко (1910-1971).
Працював головою колгоспу, потім - завгоспом у школі.
Мій дідусь Анатолій народився у Смоленській обл. (1947р.). В сім’ї було 6 дітей.
У 1963 році він переїхав на Україну. Потім пішов до армії, а 1969 року одружився
з бабусею. Працював на шахті ім. Стаханова. У них народилося двоє дітей – Марина
та Олег. Зараз мій дідусь на пенсії. Допомагає бабусі по господарству, виховують
чотирьох онуків. Ми подарували йому маленьке кошеня, якого він пестить та
полюбляє за нестачею правнуків.
Прадідусь Ковбаса Микола Максимович (1913р.) Працював трактористом.
Одружився з прабабусею Золотарь Мариною Панасівною (1909р.). Вона працювала у
колгоспі. Жили у Чернігівській обл., р-н Ічнянській, с. Гмирянка. Народили трьох
дітей: Григорія (1937-1968р.), Надію (1947р.), Віру ( 1949 р.н – моя бабуся). Моя
бабуся працювала у колгоспі, одружилась з дідусем Піскажовим Анатолієм
Васильовичем 1969р. Зараз бабуся на пенсії.
Мій любий татко Кірєєв Юрій Вікторович одружився з моєю мамою Піскажовою
Мариною Анатоліївною у 1989р. , працює на шахті ім.Стаханова.
Мама навчалась у Горлівському технікумі харчової промисловості, одержала
професію кондитера. У неї золоті руки, що вправно вміють прикрашати торти та
весільні короваї. Батьки побудували будинок, у якому ми живемо. У мене є брат
Дмитро, у нас гарні родинні стосунки, ми шануємо й поважаємо один одного, а тепер
ще захопилися вивченням генеалогічного дерева.
Багато відомостей про своїх предків я дізналась із вуст своїх бабусь та дідусів.
Але це все ще не кінець…
СВЯТО ШАНУЄМО ПАМ’ЯТЬ
Ганнеча Тетяна, студентка 13-Ш групи
У моєму родоводі кожен має якусь цікаву й
неймовірно захоплюючу історію. Спочатку я б
хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли
мій прадід Михайло Петрович ще був юнаком,
його сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те,
що в них була сіялка, сільськогосподарський
реманент, коні. Мій прапрадід Петро Корнійович
кожної зими працював у монахів, а ті платили
йому знаряддями праці. Моя прабабуся Уляна
Миколаївна померла під час голоду. Коли моєму
прадіду виповнилось 18 років, його призвали до
армії. Через рік розпочалася Друга світова війна.
Прадід був танкістом. Повернувся у своє село
1946 року, одружився з моєю прабабусею –
Марією Павлівною, яка була родом із заможних
селян – Павла Яковича та Параски Михайлівни.
Від цього шлюбу народився мій дідусь – Олександр Михайлович, який закінчив

20. 20
гірничий технікум і присвятив свою трудову діяльність шахті, де працював і його
батько.
Моя бабуся Тетяна Олексіївна – учителька. Її тато Олексій Єгорович був родом
з Орловської області. Його батьки працювали на фабриці. Коли помер прадід Єгор
Олексійович, мій прадідусь подався на заробітки на Донбас, де і відпрацював
шахтарем аж до пенсії. Після війни одружився на вдові загиблого воїна, у якого було
дві маленькі доньки. Марія Іванівна, так звали мою прабабусю, народилася в сім’ї,
що мала свої торгові ряди в Ростові. Все своє життя прабабуся присвятила
вихованню дітей, а їх було аж семеро. Моя бабуся – найменша. Бабуся і дідусь
народили мою маму і дядю Сашка. Моя мама Інна Олександрівна працює вчителем у
школі.
Тепер я хочу розповісти про родичів мого тата. Про прадідуся Петра
Маркіяновича й прабабусю Оксану Мойсеївну я мало що знаю. Відомо, що прадідусь
був пасічником, а прабабуся – трактористкою. Жили вони на Київщині. Мій дідусь
Микола Петрович після закінчення технікуму працював на шахті. Він дуже старанно
вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися – це дуже важливо для нашого
життя. Його дружина, тобто моя бабуся Катерина Олексіївна, жила в тому ж селі, де і
дідусь. Її батько Олексій Денисович працював завідуючим магазином, а бабуся
Парасковія Андріївна була дояркою в колгоспі. Після закінчення служби в армії мій
дідусь одружився з моєю бабусею, і вони переїхали на Донбас. Тут і народився мій
тато та мій хрещений – дядько Юрко. На жаль, мого дідуся Колі вже немає, я дуже
сумую за ним.
У нашій родині свято шанують пам'ять наших пращурів. Ми доглядаємо їхні
могили. Як реліквія зберігаються тарілка 1938 року випуску та швейна машинка, яку
моїй прабабусі Марії Павлівні подарували її батьки на день весілля. Та саме головне
- ми зберігаємо пам'ять про рідних, намагаємось жити за їхніми заповідями: бути
чесними, працьовитими, дружними, добрими людьми.
Ми часто зустрічаємося всі разом, відпочиваємо, вирішуємо різні сімейні
проблеми. Я дуже люблю свою родину!
СЕКРЕТИ МОЄЇ РОДИНИ
Кочуріна Анна, студентка 22-Ш груп
Корені моєї родини – з Росії. По материній лінії
наша сім’я із старовинного княжого роду Куракіних.
Моя прапрабабуся Куракіна Олександра жила у
Курській губернії. Бабусю хрестила імператриця
Олександра Федорівна, тому назвали її на честь
імператриці. Рід Куракіних знала і поважала вся Росія,
ця родина була приближеною до царського двору й
займала важливе місце. До Олександри сватався
Сергіїв. Спочатку вона відмовила йому, бо він був
бідним поміщиком. Тоді дід пішов до її батька і
попросив руки, а той вигадав для нього завдання, яке
не було знайомим нашій родині. Та дід його виконав і
одружився на бабці Олександрі. З початком революції
мої дід з бабцею були змушені покинути маєток і бігти за кордон, як і всі інші

21. 21
аристократи . Так врешті-врешт вони опинилися в Україні. Їм довелося змінити свої
прізвища й дати народження, міняли дати народження й своїх дітей. Під час голоду
бабця Олександра міняла старовинні церковні книжки на їжу, сімейні реліквії
продавалися за шмат хліба.
Вона навіть мала судимість за десять колосків, підібраних з поля.
Усього у бабці Олександри і діда Павла було п'ятнадцятеро дітей, четверо з них
померли в дитинстві, інші діти вижили, всі отримали освіту і працювали на високих
посадах. У родині було заборонено говорити про їх аристократичне походження.
Тільки мій прадід Федір, їхній син, будучи вже дорослою людиною і трохи напідпитку,
розповідав потай, ким їхня родина є насправді . Прадід Федір закінчив військове
училище і в 1942 році пішов на фронт. Повернувся він тільки в 1945 році розам з
Перемогою. Тоді він одружився на моїй прабабусі Анні, яка була настільки гарною,
що всі її порівнювали з акторкою. Родом вона була із Хмельниччини, переїхала
працювати на Донбас. Там вони побралися з дідом, проживали в Макіївці. У них
народилося три сини, один з них – мій дідусь Сергіїв Сергій. Він навчався на
ветеринара. Коли був на останньому курсі, познайомився із моєю бабусею, яка була
на першокурсницею. Вони одружилися, коли дідусю було двадцять, а бабусі
шістнадцять років. Незабаром у них народилася дочка Олена, моя мама. Коли мені
було два роки, дідуся зібрали до армії, служив він у Північній Осетії. Після
повернення з армії разом з бабусею працював в колгоспі. Скоро в них народився син,
Сергіїв Сергій Сергійович – мій дядько. Бабуся з дідусем тримали велике
господарство і багато працювали. Потім дідусь поїхав працювати на Чорнобильську
АЕС, і коли стався вибух, він був там. Здоров’я його значно погіршилося. На даний
час дідусь працює головним лікарем, а бабуся – домогосподарка.
МІЙ ПРАДІДУСЬ – СТОЛЯР
Фатьянова Тетяна, студентка 13-Ш групи
Батьки багато розповідали мені про моїх
предків. Мій прадід колись був столярем. Робота
столяра дуже тонка і точна, вимагає від майстра
певних навичок для виконання унікальних
проектів. Жодна будова не може обійтись без
столяра. Обробка деревини – одне з найдавніших
ремесел, опанованих людиною. У прадідуся
вдома було дуже багато верстатів та інструментів
для обробки дерева (пилки, рубанки, фуганки,
долото, свердла, стамески). Він виточував і
виготовляв з дерева різні предмети: двері, вікна,
всілякі декоративні предмети, маленький
улюблений мамин стілець, дерев’яне кухонне
начиння. Прадід здійснював всі види обробки
деревини: пиляння, стругання, довбання,
свердління, розмічав та розкроював пиломатеріали, вирізав заготовки, оздоблював,
ґрунтував, шпаклював, шліфував деревину, збирав і монтував столярні вироби,
покривав лаком готові предмети.

22. 22
Найпомітнішою роботою предка була дуже красива дерев’яна веранда –
прибудова до будинку. Прадід зробив її своїми руками з тоненьких різних рейок. Від
його уміння, професійних навиків вона виглядала дуже гарно. Літніми вечорами
приємно сидіти на різьблених лавках та за дерев’яним столом грати у лото.
Вишуканою була дерев’яна будка для собаки. Вона мала вигляд справжнього
будинку. На будці був дах з димарем, намальовані вікна, двері з віконцем, у яке
виглядала маленька кімнатна дідусева собачка. Увесь собачий дім був
розмальований фарбами, наче зроблений з цегли. Він мав дуже красивий вигляд і
зацікавлював своєю незвичайністю. З міцної фанери прадідусь виготовляв ящики
для посилок, відносив їх на пошту, а люди відправляли в них свої посилки. Поштарі
були дуже вдячні йому. Ще прадід з моїм дідусем удвох збудували гараж, у якому він
облицював стіни дерев’яними панелями і зробив величезний дерев’яний дах.
Усередині повісив шафи з шибками та розмалював стіни у вигляді різнокольорових
ромбиків.
Прадідусь був у великій пошані серед жителів селища. Друзі та сусіди
зверталися до нього за допомогою. Ми пишаємося нашим предком.
СПОГАДИ У ПОМИНАЛЬНІ ДНІ
Корнєєва Аліна, студенка 23-Ш групи
Пишу свій твір у дні, коли всі згадують
своїх померлих дорогих людей. Сьогодні були
на кладовищі. Сиділа на лавочці, вдивлялась
в рідні образи. Ось мій дідусь, помер зовсім не
старим (59 років), від хвороби. Був завзятим
мисливцем, рибалкою. Навіть мене двічі брав
з собою. У дідуся спритно виходило, а я
спіймала тільки малесеньку рибинку, так ми її
випустили. У дитинстві багато часу я
проводила біля діда «на гаражах». Любили
його люди, широку душу мав.
А ось мої дорогенькі прабабуся та
прадідусь. Хоча жили ми окремо, але можна
сміливо сказати, що все життя нашої сім’ї
пройшло у них, на подвір’ї нашого великого
дому, який вони збудували самі. Як там було
красиво! Прабабуся моя – дуже гарна
господиня була, чистюля. Смачно завжди всіх
годувала. Я часто дивувалася, чому ж навіть самі прості страви у неї такі смачні, а
прабабуся казала, що, мабуть,тому, що пам’ятає все життя про голод, який
переживали у дитинстві. І їсти їм доводилось лушпиння з картоплі, а борошно було
змішано з тирсою. Розповідала, як каталася по підлозі від болю в животі, а ліків
ніяких не було.
Прадідусь – на чотири роки старший. Йому з 12 років довелося працювати у
часи фашистської окупації. Хоч мені не було і чотирьох років, пам’ятаю його
серйозним, сильним і при цьому безмежно турботливим. Більше сорока років
пропрацював у шахті, його навіть, за кордон було командировано у якості

23. 23
консультанта з організації виробництва. І вони з прабабусею на два роки їздили до
Ірану. А дочки їхні – моя бабуся та її сестра – залишалися зі своєю бабусею Ніною.
Ось тут могилки бабусі та її чоловіка.
Всі рядочком лежать. Ні, не всі. Першого чоловіка, прапрабабусі Ніни, а мого
прапрадідуся Сергія, нема, бо загинув у перші дні на фронті. Десь там і його могила.
Кладемо гостинці на пам’ятник невідомому солдату.
У Дніпропетровській області, у селі Маломихайлівці є кладовище. Там поховано
маму і рідню мого дідуся. Рідко тепер ми їздимо туди, але згадуємо часто, бережемо
шухлядку з медалями та трикутничками з фронту. Це залишилось від моєї прабабусі
та прадідуся.
Пам’ятаю всіх, люблю, шаную. Світла всім пам'ять.
МІЙ РОДОВІД
Зима Орина, студентка 32-Ш групи
Мене звуть Орина. У моєму родоводі
кожен має якусь дивовижно цікаву й
захоплюючу історію. Більшість моїх родичів –
корінні українці.
Моя мама, Олена Миколаївна, працює
бухгалтером. Вона дуже працьовита,
великодушна, життєрадісна, мудра, чуйна,
тактовна, щира та розумна. Мама мене
постійно підтримує та допомагає у будь-яких
справах.
У мами є сестра, моя тітка. Її звуть Оксана
Миколаївна. Вона працює вчителем. Дітей вона
любить з дитинства, тому і вирішила стати
педагогом. Вона постійно знаходить якісь нові
методи та прийоми навчання, щоб дітям було
цікаво вчитися. В неї є донька, моя двоюрідна
сестра Юлія. Вона працює телеведучою,
любить свою роботу, Цікаво, що почала
працювати у телекомпанії «Орбіта» ще будучи школяркою, вела програму «Вище
даху». Так дитяче захоплення перетворилося в улюблену професію. Щотижня ми
маємо можливість разом із чисельною громадою міста переглядати її нові передачі
«Будинок порад».
Моя бабуся Лариса Іванівна все життя пропрацювала на харчосмаковій фабриці
начальником головного відділу. Вона дуже любила свою роботу, багато чого цікавого
розповідає мені про неї й зараз. Коли я була маленькою, вона водила мене до
пряникового цеху. Мені було дуже цікаво спостерігати, як саме виготовляють
пряники, тому що я їх дуже люблю.
Мій дідусь Микола Петрович працював у центральній електромеханічній
майстерні. Його робота була дуже клопіткою та важкою. Вдома у дідуся й бабусі є
навіть стіл, який дідусь виготовив своїми руками.
В нас дружня родина, і я дуже пишаюся нею!

24. 24
ГІДНИЙ ПРИКЛАД ДО НАСЛІДУВАННЯ
Куценко Юлія, студентка 32-Ш групи
Сім’я – це найголовніший скарб у житті
кожної людини. Без своєї сім’ї я не уявляю
свого життя. На жаль, йдуть роки і нас
залишають рідні люди. Але пам'ять про них
ми пронесемо через усе життя.
Бабуся – мамина мама, народилася у
Чернівецькій області. Вона рано
залишилась без батьків, тому про
прабабусю і про прадідуся я майже нічого
не знаю. Коли вона була маленькою
дівчинкою, її життя було дуже важким, вона
доглядала за молодшими сестрами. Бабуся
дуже любила навчатися, та спочатку такої
можливості не було. Але згодом вона
закінчила школу з відзнакою. Коли вийшла
заміж, переїхала жити на Донбас. Бабусине
життя навчило мене, що у будь-яку тяжку
хвилину не треба опускати руки, треба бути
мужньою і сильною.
Інша бабуся, по татовій лінії,
народилася у Донецькій області. Її батько, мій прадідусь, пропав безвісти на початку
Другої світової війни. У своїй сім’ї моя бабуся була найстаршою і постійно доглядала
за двома молодшими сестрами. З самого дитинства вона мріяла бути вчителькою.
Закінчила Мар`їнське педагогічне училище. Все своє життя вона присвятила школі та
дітям. Спочатку працювала вчителем молодших класів, потім викладала історію.
Вона багато розповідала мені про свою роботу у школі. Можливо, це і вплинуло на
мій вибір – вступити до Красноармійського педагогічного училища. Дідусь працював
на шахті, як і мій тато.
Мої мама і тато є для мене прикладом для наслідування – це найдорожчі люди
у моєму житті.
Ну от, згадала я знову про свій рід, хочу бути гідною його пам'яті. Отже, усі
серйозні вчинки доводиться ґрунтовно обдумувати, щоб потім мій правнук або
правнучка не соромилися розповідати про мене своїм онукам.
ПИШАЮСЬ СВОЇМ ДІДУСЕМ
Свіщова Аліна, студентка 32-ш групи
Мій дідусь Ісаєв Петро Федотович для мене є втіленням ідеального, нехай і
типового, дідуся. Я пам’ятаю його завжди урівноваженим і мудрим, але ніколи не
занудним зайвими нотаціями, таким, який не веде себе так, ніби все знає краще за
інших завдяки своєму досвіду та поважному віку. Він любить розповідати про спорт,
минуле і те, у чому розуміється. Не зважаючи на це, він зацікавлено вислуховує
співрозмовника і бере до уваги думки і погляди будь-якого покоління. Всюди
намагається віднайти істину, золоту середину. Я ніколи не бачила дідуся
засмученим, злим чи роздратованим. Його образ у мене асоціюється з добрим

25. 25
поглядом мудрих очей та спокійною,
задумливою і лагідною посмішкою на вустах.
Одна лише згадка про цю впевнену,
життєрадісну і щиру людину може мене
заспокоїти, допомогти зібратись із силами.
Часто незначні, здавалося б, моменти з
дитинства назавжди залишаються у людській
пам’яті. Так само у мене міцно збереглись
спогади про те, як дідусь вчив мене розуміти,
котра година; грати в шахи; годувати голубів.
Дід дуже любить цих птахів, яких у його
колекції більше сотні. Особливо захоплює
його не зовнішня краса чи оперення, а те, як
велично і разом з тим граціозно птах
виглядає під час польоту. Дідусь читає багато
літератури про голубів, відвідує присвячені їм
виставки і може проводити на цю тему цілі лекції. Захоплюватись голубами він почав
з самого дитинства, чому сприяв старший брат.
Дідусь цікавиться спортом і знає ледь не всі спортивні новини. Раніше батьки
рідко обирали для дитини захоплення і віддавали її у секції та гуртки, тому молодь
обирала те, що її цікавило, робили це самостійно і у більш зрілому віці. Так і дідусь
вже підлітком почав займатися боксом, але пізніше змінив цей вид спорту на
велогонки. Сталося це у дев’ятому класі. Він брав участь у змаганнях в межах
України і посідав призові місця. Після армії до списку захоплень додалась їзда на
лижах; список нагород збільшився на ще одне зайняте перше місце з цього виду
спорту. В армії проводили змагання, під час яких треба було пробігти двадцять
кілометрів, стріляючи при цьому у мішені. Дідусь зайняв друге місце по полку. Він
також полюбляв кататися на ковзанах, роблячи це «для душі» і щоб тримати себе у
формі, розширити коло умінь та інтересів.
Незважаючи на поважний вік (а дідусь прожив уже більше трьох четвертих
століття), він і досі регулярно їздить на велосипеді і бігає, це для нього звичайна і
невід’ємна складова розпорядку дня.
Дідусь аж до пенсії (і навіть певний час у пенсійному віці) жодного місяця не
провів без навчання чи роботи. Пропрацював він сорок шість років, спочатку
машиністом комбайна, а потім слюсарем у шахті. Неодноразово дід отримував
грамоти, медалі і подяки за зразкове виконання роботи та військової служби. Серед
них – ордени другого і третього ступенів Шахтарської слави. Я пишаюсь своїм
дідусем, він – наша підтримка і опора.
HISTORY OF MY FAMILY
Alpatova Anastasiіa 32-
I am Anastasya Alpatova. I think a family is a very important thing for everybody.
The family is the people that always love and support you. My family is not large. It
consists of me, my sister Ann and my mother.

26. 26
My family has an interesting story. It
consists of three generations. The first generation
is my grandparents. They were nice and cheerful
people. My grandmother always liked cooking as I
am. The second generation is my mother and
father. My mother played the musical instrument. I
have inherited this and now I like to play the piano
and to sing songs. And the third generation is me
and my sister. My sister is fond of music, too. She
likes playing the guitar.
Therefore, I am happy that my family
generations are so different and all of them have
their own hobbies which were inherited by me and
my sister.
СІМ’Я – НАЙГОЛОВНІШЕ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Березкіна Аліна, студентка 21-Ш групи
Сім’я – це домашня церква, на якій
увесь світ стоїть, як на скелі своїй.
Митрополит Іларіон
Багато хто говорить, що сім'я – це
найголовніше в житті. Я повністю згодна з цією
думкою. Але давайте спробуємо розібратися,
що ж це слово має на увазі. Перш за все, сім'я
– це основа основ, яка дає дитині всі необхідні
людські якості, виховує доброту і чуйність.
Завдяки сім'ї людина стає тим, ким вона є
зараз. Сім'я – це єдина структура суспільства,
де люди по-справжньому потрібні один
одному. Ніщо не зможе замінити сім'ю – ні
дитячий садочок, ні школа, ні будь-що. Саме в
родині ти дійсно потрібен всім,і сім'я зробить
все що завгодно, аби ти був щасливим.
Моя родина не велика. У мене є мама, старший брат і синочок. Маму я дуже
люблю. Де б я не була, що б зі мною не трапилося, я завжди розраховую на її
підтримку і допомогу. Вона завжди приділяє нам з братом багато уваги, завжди
вислухає, порадить. З нею можна говорити про все, а це дуже важливо. Добре, коли
є така людина, від якої не потрібно нічого таїти. Немає такого завдання, з яким мама
не впоралася б. Вона часто любить жартувати, завжди допоможе, якщо щось не
виходить, наштовхне на правильне рішення. Я вважаю її прикладом для
наслідування. У мене немає від неї секретів, тому що я їй повністю довіряю і знаю,
що її порада завжди допоможе. А ще мама вміє дуже смачно готувати, не обходиться
жодного свята без її смачних страв. Мама працює в тепломережі, на котельні №1
машиністом котлів. Вона хороший і грамотний фахівець, на роботі її цінують.
Тепер я розповім про самого маленького члена своєї сім'ї. Це мій синочок. Як
добре, коли є син! Він найкращий з чоловіків! Мій сонця промінчик золотий, посмішка,