Марійка Підгірянка написала чимало віршів для дітей, і саме на них, сповнених любові до рідного краю, виховалося кілька юних українських поколінь. Ця жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що слугував їй у навчанні та вихованні дітей. Доступні й мелодійні вірші допомагали малим запам'ятовувати літери, засвоювати арифметичні дії, осягати природні явища. Поетеса, сама сільського роду, добре знала побут, традиції та звичаї простого люду, розуміла його поневіряння та радощі. Особливість її творчості — це вміння передавати у віршах настрій, враження від когось та чогось, а ще — знаходити цікаву форму оповіді. Природа і дитина, любов до рідної землі, казкове ігрове начало — характерні риси віршів Марійки Підгірянки.
2. Народилася Марійка Підгірянка (справжнє ім'я —
Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) в селі Білі
Ослави на Івано-Франківщині в багатодітній родині (у
сім'ї Ленертів було п'ять дочок і син). Росла вона
талановитою і вразливою дівчинкою на лоні природи
чудового гуцульського краю.
3. Дівчинка тягнулася до науки. Вона з дитинства поринула у
світ літератури, а сприяв цьому дідусь по матері, священик
Микола Волошин, до якого вона частенько бігала в сусіднє
село Заріччя і який навчив улюблену внучку читати і писати
не лише українською, а й кількома іноземними мовами. У його
домі була багата бібліотека. Провідуючи дідуся, Марійка часто
засиджувалась у бібліотеці, вчитувалась у рядки творів
української і світової класики.
4. Однак, незважаючи на велике
бажання Марійки вчитися, батько —
незаможний лісник — не міг дати
освіту всім дітям, тому в сімейному
колі вирішили, що вчитися буде син,
а дівчатка займатимуться хатньою
роботою.
Марійка здобула лише початкову
освіту, але на досягнутому не
зупинилася. Мріючи стати
вчителькою, вона зайнялася
самоосвітою. Допомагав дочці батько,
який досконало володів німецькою
мовою, добре знав математику,
біологію.
5. У п'ятнадцять років Марійка
склала екстерном іспит в
Коломиї за восьмикласну жіночу
школу, а через чотири роки — у
Львові (також екстерном) за
жіночу вчительську семінарію.
Її мрія здійснилася .
«Я все життя була вчителькою»,
— не раз казала Марія, яка
віддала вихованню дітей понад
сорок років. Вона розказувала
учням цікаві казки, співала
разом із ними щедрівки,
колядки, пісні, а діти душею
горнулися до неї.
6. Вчила Марія не лише дітей,
а й їхніх матерів: як готувати
смачні страви, правильно
доглядати немовлят, вести
домашнє господарство.
І писала вірші. Щирі,
задушевні, прості... Вони
знайомили дітей з навколишнім
світом, виховували любов до
рідного краю, вчили мислити.
7. Перші поезії письменниці були
підписані псевдонімом «Марійка
Підгірянка», який вона обрала на
згадку про рідний
прикарпатський край і в знак
любові до нього .
У 1908 році вийшла її перша
поетична збірка «Відгуки душі» .
8. Нелегкі випробування випали на долю цієї талановитої
жінки. Але вона невтомно працювала. Твори вчительки-
поетеси вводились у підручники для початкової школи,
з'являлись на сторінках періодичної преси, видавались
окремими книжками.
9. Гарний знавець іноземних мов —
німецької, чеської та польської, —
поетеса успішно займалася
перекладацькою діяльністю.
У 1925 році малюки Західної
України змогли прочитати рідною
мовою знаменитого «Робінзона
Крузо», перекладеного
Підгірянкою з чеського видання
(книга перевидана в 2013).
10. На схилі літ Марійка Підгірянка
багато писала для внуків . Вона
складала для них лічилки,
загадки, вірші-задачки, а
підписувалася «бабця Клапця».
Ціла низка віршів поетеси була
покладена на музику. А деякі
вірші вона писала на мелодії
народних пісень, щоб їх одразу
могли наспівувати діти.
На жаль, письменниця не встигла завершити роботу над
упорядкуванням нової книжки для своїх маленьких читачів.
У селищі Рудно 18 травня 1963 року перестало битися її
серце.
11. В рідному селі письменниці урочисто відкрито художньо-
меморіальну дошку, з 1996 року в місті Тлумач працює Музей
Марійки Підгірянки.
В 1991 році засновано обласну премію її імені, яку присуджує
Івано-Франківське обласне Товариство української мови
«Просвіта». Іменем Марійки Підгірянки названо академічний
обласний ляльковий театр в Івано-Франківську, а також вулиці у
багатьох населених пунктах Прикарпаття і Закарпаття.
