Відділ культури Дарницької районної в місті
Києві державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Бібліотека сімейного читання № 143
Бібліографічний нарис
Київ, 2023

2
УДК 016:82.821.161.2’09
К12
Казковий світ Наталі Забіли : бібліографічний нарис
до 120-річчя від дня народження Наталі Забіли /
Бібліотека сімейного читання № 143 ; укладач
В. О. Редько. – Київ, 2023. – 24 с.
Наталя Львівна Забіла − улюблена
українська письменниця усіх малюків.
Перший лауреат літературної премії ім. Лесі
Українки, по праву вважається
зачинателькою сучасної української дитячої
літератури. Пропонуємо ознайомитись з
сторінками життя і творчості казкарки.
У роботі над нарисом «Казковий світ
Наталі Забіли» використана література з
фонду бібліотеки сімейного читання № 143,
електронного каталогу публічної бібліотеки
ім. Лесі Українки та ресурсів Інтернету.
Адресований широкому загалу читачів.
Укладач : Редько В. О.

3
Наталя Львівна Забіла народилася
5 березня 1903 р. у Санкт-Петербурзі – у
дворянській родині з глибокими
українськими коренями.
Старовинний козацько-старшинський рід
Забіл був багатим на яскраві постаті. З
дитинства Наталя чула від батька розповіді
про сімнадцять козацьких полковників з
роду Забіл, які родичалися із
Безбородьками, Граб’янками, Мировичами,

4
Полуботками, Скоропадськими. І про свого
предка козака Петра Забілу (1580-1689) з
Борзни, який прожив аж 109 років і до
останнього був генеральним обозним. Він
був козаком – характерником, знався на
народній магії, мав дар яснобачення та
цілительства. А козацьке прізвище
Петро Забіла отримав за звичку усі страви
«забілювати» молоком та сметаною.
Було в роду Забіл і багато
творчих особистостей.
Рідний дід Наталі
Пармен Забіла (1830-1917)
був відомим скульптором,
академіком Петербурзької
академії мистецтв, автором
першого бюста Тараса
Шевченка, пам’ятників Миколі Гоголю в
Ніжині та Олександру Герцену в Ніцці.
Батьки Наталі теж мали хист до
живопису, вчилися в художньому училищі
барона Штігліца. Батько
Лев Парменович працював заступником

5
директора департаменту земельної
власності, а мама −
Марія Іванівна Новосильцева цілком
віддалася вихованню дітей, яких у
подружжя було семеро: четверо дівчат і
троє хлопців. Всі вони виховувалися в
атмосфері захоплення художнім словом,
музикою, живописом. У чотири роки Наталя
навчилася читати і писати, слухаючи, як
мама навчає старшу сестру. Дуже любила
поезію Шевченка, змалку пробувала сама
писати вірші, казки, оповідання, майстерно
грала на фортепіано.
Наталя вирішила – виросте й уславить свій
рід, не зганьбить пращурів, тому
наполегливо вчилася.
Але звичний світ зруйнувала революція
1917-го року. Батько залишився в
Петербурзі, а мама з дітьми тікає від
революційного безладу в Україну.

6
Оселяється у невеличкому селищі Люботин
на Харківщині. Старшим дітям довелося
працювати, щоб якось вижити. Щоб
допомогти родині, Наталя закінчує
прискорений курс
гімназії, працює на
різних посадах, кілька
років вчителює в селі
Старий Люботин під
Харковом. Тоді вступає
на історичний
факультет Харківського університету
народної освіти .
Роки вчителювання багато дали майбутній
письменниці − вона дістала чимало
безпосередніх вражень про учнівське життя,
навчилася бачити в кожному малюкові
особистість.
Під час навчання закохалася
в молодого письменника,
члена − засновника Спілки
селянських письменників
«Плуг» Саву Божка.
Невдовзі вони одружилися.

7
В 1923р. Бог благословив пару сином,
назвали Тарасиком.
Весною 1924-го Божка відправили до
Кам’янця-Подільського, для створення
окружної газети “Червоний кордон”. Наталя
залишилася в Харкові, опікувалася дитиною,
водночас навчалася, ще й учителювала.
На літніх канікулах поїхала до чоловіка,
довга дорога навіяла їй вірш. Сава саме
готував для газети добірку матеріалів під
спільною шапкою „ Війна – війні ”. І вірш
дружини, який вона написала в дорозі
припав йому до душі та відкрив добірку.
Але ім’я авторки було сховане за ініціалами
Н. З.. Так, 3 серпня 1924 року відбувся дебют
Наталі Забіли. Пізніше письменниця
зазначила: “Дуже наївний і недосконалий
віршик, але це вирішило мою долю, мій
дальший життєвий шлях”.
Забіла писала російською, ще довго шукала
свою стежку в літературі, вдавалася й до
еротичної лірики, але саме чоловік вмовив
писати дружину українською.

8
Але сімейне життя Сави та Наталі не
склалося. Чоловікові подобалося «кочове»
життя, безкінечні, але скороминучі романи,
за що Сосюра називав Божка “примітивним
донжуаном”. Наталці ж хотілося тихого,
сімейного життя. Оскільки жити з
Тарасиком було ніде і ні на що, до Харкова
вона їхала сама, син лишився у батька.
Закінчивши інститут в 1925 році, Забіла
внесла кошти у побудову кооперативної
квартири. Забрала Тарасика до себе.
В 1926 році побачила світ перша книжка
поезій Наталі Забіли «Далекий край».
Незабаром письменниця
вступила до спілки
селянських письменників
«Плуг», і одна за одною в
неї вийшло кілька
поетичних збірок «Сонячні
релі» (1928), «Про сонце»
(1930), «Тракторобуд»
(1931-1933).
Проте ці твори нічим не

9
вирізнялися серед поетичних розповідей
інших письменників про «щасливе» життя
колгоспників і робітників. Тож особливого
успіху вони не мали. Однак поряд із
«дорослими» творами Наталя Забіла писала
віршики й оповідання для дітей. Майже
одночасно її твори перекладалися й
видавалися російською, адже її
перекладачка – рідна сестра Марія Забелло.
Оповідання «За волю» й «Повість про
Червоного звіра» (1927) , поетична
розповідь для малят «Про маленьку мавпу»
(1928) – дебют Забіли як дитячої
письменниці – сподобалися малятам, і
вона відразу зайняла свою нішу в
українському літературному процесі.
Правда, за це місце їй довелося
боротися. 1928 року Наталя
Забіла написала казку «Пригода
з автобусом», і затим на її
адресу посипалися нападки з
боку літературних критиків.
Адже в той період багато хто
вважав, що казок і фантастики в літературі
для дітей бути не повинно, бо вони

10
«шкідливі». Молода письменниця
засумнівалася й навіть хотіла покинути
творчість.
Однак не змогла, а тому й далі писала
дитячі книжечки – так світ побачили
збірочки «У морі» (1929), «Про Тарасика й
Марисю» (1930), куди
увійшли приспівки,
примовки, афористичні
вірші й оповідання.
Особливої популярності
набула «Ясоччина
книжка» (1934), яка потім
неодноразово
перевидавалася. Вона мала такий успіх у
малят і дорослих читачів, що впродовж
багатьох десятиліть українські батьки
називали дівчаток Ясями.
Згодом з’явились інші збірочки
та окремі твори, які засвідчили,
що Наталя Забіла не випадково
ступила на нелегкий шлях
дитячого письменника. Це,

11
зокрема, «Олівець-малювець», «Хатинка
на ялинці», «Зайчик», «Дерев’яний бичок».
У них поетеса творчо використала народно-
пісенні здобутки, а також досвід митців
старшого покоління. Наталя Забіла була
автором підручників «Читанка» для 2-го
класу (1933) і «Читанка» для 3-го класу
(1939), які в подальшому багаторазово
перевидавались.
У Наталю був ніжно закоханий красень
Володимир Сосюра.
Другим обранцем Наталії став поет
Антон Шмигельський. Подружжя отримало
трикімнатну квартиру в будинку "Слово" в
Харкові. Одна за одною
народилося двоє дочок, було
кілька викиднів. Ясочка та
Галинка були хворобливими,
потребували пильного догляду, а
був голодомор. У
письменницькій їдальні давали
не більше двох обідів на сім'ю, яка б вона не
була. І хліб за картковою нормою: по два
тоненьких шматочки на кожного. Дівчата

12
померли. З того часу її другий чоловік не
маскував свої несимпатичні риси: він бив
дружину й малого Тараса.
Подружжя розлучилося.
Найстрашнішими були часи війни. Влітку
1941-го майже кожної ночі Тарас чергував
на даху будинку, щоб знешкоджувати
запалювальні бомби, якими німці закидали
Харків. А потім Тараса Божка забрали на
війну, а Наталю Забілу відправили в Уфу.
Свою любов і тривогу за сина мати передала
у віршах.
Тарас повернувся живим, із нагородами:
медаллю «за відвагу» та орденом Червоної
Зірки. Син був дуже обдарованою
людиною: добре малював, писав чудові
вірші, але цим родини не прогодуєш.
Довелося закінчувати будівельний інститут,
стати інженером, щоб забезпечити синів –
Олександра та Дмитра.

13
У повоєнні роки Наталя Забіла
очолювала Харківську
письменницьку організацію, до
1947 року редагувала журнал
«Барвінок», була головою
комісії дитячої літератури у
Спілці письменників України,
членом редколегії «Дитвидаву», виступала
на письменницьких з’їздах і нарадах із
питань дитячої літератури як критик і
літературознавець, чимало перекладала з
французької, польської та інших мов.
Останнім коханням жінки став художник
Дмитро Шавикін. Вони познайомилися у
Харкові. У короткі години
Дмитро віддавався
улюбленим безпартійним
темам: писав пейзажі (серія
«Донбас», «Чайки»,
«Латаття», «Вечір на Дніпрі»),
написав портрет Наталі
Забіли. Народилася донечка −
Маринка.

14
Обоє працювали в редакції: вона –
письменник, він – художник-ілюстратор,
графік. Дмитро Шавикін оформляв,
ілюстрував дитячі журнали, народні казки
(«Пан Коцький»). Робота над «Словом про
полк Ігорів» була знаковою: Наталя
перекладала твір українською, а Дмитро
ілюстрував «Слово». Потім була співпраця
над її збірочками «Рукавичка», «Під дубом
зеленим», «Зайчикова хата». Та згодом вони
живуть нарізно: він у Києві, вона з дітьми у
Харкові.
1951-го померла Маринка – Наталя Забіла
поставила хрест на своїй кар’єрі – і
переїхала до Києва. Разом з чоловіком вони
любили ходити на футбол, на дачу, грати в
карти. На жаль, загальноприйнятний спосіб
пошуку істини, скоротив вік художника.
29 березня 1965 року від оковитої помер
62-річний художник Шавикін Дмитро
Михайлович.
А Наталя Забіла з головою поринає в
літературне життя.

15
Однією з вершин української
дитячої літератури став цикл
віршів «Про дівчинку
Маринку» (1956). У них
авторка любовно й уважно
творить образ маленької
людини, крок за кроком
простежує процес її зростання. Тематика
дитячих творів Наталі Забіли дуже
різноманітна. Це тематичні цикли про
природу («Проліски», «Казки лісової
кринички», «Навесні та влітку», «Восени та
взимку», «Дванадцять місяців»), мініатюри
про побут і пригоди дітей удома і в школі, у
дитсадку і на прогулянці.
Наталя Забіла − вроджена казкарка. Її
казки беруть свої витоки з багатющої
скарбниці української народної творчості.
Вона вчить дітей бути добрими,
справедливими, мужніми, любити все суще
на Землі. Письменниця твердо обстоює
право на «щасливий кінець», виходячи з
несхитного переконання, що дитячу психіку
дуже легко зранити. Тому її казки, як й інші
твори для найменших, мають мажорне

16
звучання: Плескачик (Колобок), зазнавши
небезпечних пригод, все ж залишається
живим, звірі з казки «Рукавичка»
повертають загублену річ дівчинці, щоб не
мерзли в неї руки, навіть Снігуронька в
обробці казкарки йде з життя, не
викликаючи смутку.
Талант Наталі Забіли як дитячої
письменниці розкрився не тільки в її
поетичній творчості, але і в прозі. Серед її
повістей та оповідань найбільшою любов’ю
читачів користується повість «Катруся вже
велика» (1955).
У 1972 р. за фантастичну
п’єсу «Перший крок» та
драматичну поему
«Троянові діти» Наталя
Забіла першою в Україні
була удостоєна премії ім.
Лесі Українки.
У 1974 році від хвороби серця помер син
Тарас Божко.
Свою нерозтрачену любов жінка
присвятила онукам. Наталя Забіла віддала

17
своє серце дітям, і це почуття вирізнялося
постійністю. Адже письменниця присвятила
дитячій літературі все своє життя. Власне,
Тарасик і її малі читачі й були її єдиною
любов’ю на все життя.
Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985
року. Похована в Києві.
Вона залишила по собі понад 200 книг,
понад 5 мільйонів примірників. На її творах,
які й нині не втратили актуальності, виросло
декілька поколінь маленьких українців.

18
Твори Наталі Забіли
1. Забіла, Н. Л. Твори : в 4 т. Т. 1. Веселим
малюкам : вірші для дошкільнят та
молодших школярів / Наталя Забіла. –
Київ : Веселка, 1983. – 239 с.
2. Забіла, Н. Л. Вибрані твори : В 4 т. Т. 2.
У широкий світ : вірші, казки : для
молодшого і середнього шкільного
віку / Наталя Забіла ; худож. оформл.
Л. Якутович. – Київ : Веселка, 1983. –
207 с. : портр. – 178 с.
3. Забіла, Н. Л. [Вірші] // Веселка :
антологія української літератури для
дітей : в 3 т. Т. 2. Твори радянського
періоду : поезія : для молодшого та
середнього шкільного віку / *упоряд.,
передм., біограф. нариси
Б. Й. Чайковського+. – Київ : Веселка,
1984. – С. 68-79.
4. Забіла, Н. Л. [Вірші, повісті] // Дивосвіт
«Веселки» : антологія літератури для

19
дітей та юнацтва : в 3 т. Т. 2 / *упоряд.,
передм., біограф. нариси Б. Й.
Чайковського+. – Київ : Веселка, 2005. –
С. 204-212.
5. Забіла, Наталя. *Вірші, казки, п’єси-
казки, оповідання] // Рідне слово:
українська дитяча література. Книга
друга / А. І. Мовчун, З. Д. Варавкіна. –
Київ : Арій, 2007. – С. 142-166.
6. Забіла, Наталя. *Вірші+ // Українська
дитяча література : хрестоматія /
Л. П. Козачок. – Київ : Вища школа,
2002. – С. 254-276.
7. Забіла, Наталя [Вірші+ // Зеленська А.
Український віночок : антологія творів
українських письменників для дітей /
*упоряд. А. Зеленська ; худож.
Н. Журавльова+. – Київ : АВІАЗ, 2012. –
256 с. : іл.

20
8. Забіла, Н. Велика збірка творів : проза /
Наталя Забіла. – Харків : Школа, 2005. –
304 с.
9. Забіла, Н. Л. Веселий корабель : вірші,
оповідання та казки / Наталя Забіла. –
Київ : Веселка, 2004. – 119 с.
10.Забіла, Н. Веселим малюкам : вірші /
Наталя Забіла. – Київ : Веселка, 1980. –
85 с.
11.Забіла, Н. Другий місяць зветься
лютий // Дванадцять місяців : для
молодшого та середнього шкільного
віку / Т. Качалова. – Київ : Веселка,
2001. – С. 24.
12. Забіла, Н. Зайчикова хатка //
Малятко. – 2023. − № 1. – С. 2-5.
13. Забіла, Н. *Казки+ // Качалова
Т. Українські народні казки та легенди /
Т. Качалова, О. Шевченко. – Київ :
Школа, 2000.

21
14.Забіла, Н. Лічилочка // Криничка :
вірші, загадки, оповідання /
Г. Ю. Рогінська. – Харків : Ранок-НТ ,
2007. – С. 277-278.
15.Забіла, Н. По гриби // Пори року :
читаночка : для дошкільного та
молодшого шкільного віку /
А. Зеленська. – Київ : АВІАЗ, 2012. –
С. 87.
16. Забіла, Н. Про дівчинку, яка всього
боялась / Наталя Забіла. – Київ :
Веселка, 1989. – 15 с.
17.Забіла, Н. Про малят і про звірят :
збірка улюблених творів для дітей /
Наталя Забіла. – Харків : Школа, 2008. –
80 с.
18.Забіла, Н. Травень // Дванадцять
місяців : для молодшого та середнього
шкільного віку / І. Т. Бойко. – Київ :
Веселка, 2015. – С. 73.

22
19. Забіла, Н. Л. Ясоччина грядка //
Зеленська, А. Маківочка. Що? : для
дітей дошкільного віку / упоряд. Алла
Зеленська, худож. О. Грищенко. – Київ :
АВІАЗ, 2008. – 48 с.
20.Забіла, Н. Л. Ясоччина книжка :
оповідання / Наталя Забіла. – Київ :
Веселка, 2000. – 27 с.
Література про неї :
1. Баранов, В. Жінка у київському вікні /
Віктор Баранов // Київ. – 2014. − № 1. –
С. 161-162 : фото.
2. Забіла Наталя Львівна : *біографія+ //
Енциклопедія сучасної України : у 12 т.
Т. 10 / ред. колегія І. М. Дзюба,
А. І. Жуковський та інші. – Київ, 2010 . –
С. 16.

23
3. Н. Л. Забіла : *біографія+ // Українська
дитяча література / Л. М. Кіліченко,
П. Я. Лещенко, І. М. Проценко. – Київ :
Вища школа, 1979. – С. 239-250.
4. Проценко, Л. А. Київський некрополь :
путівник-довідник / Л. А. Проценко. –
Київ : Центр учбової літератури, 2019. −
336 с.
5. Сулима, М. Сяйво білого тіла :
антологія української еротичної поезії /
упоряд. М. Сулима. – Київ : Факт,
2008. – 416 с.
6. Харлан, О. Історія життя Наталі Забіли :
зламана доля чи літературний успіх? /
Ольга Харлан // Дивослово. – 2018. −
№ 6. – С. 55-58.

24
Електронні ресурси
1. Черкаська, Г. Наталя Забіла: друг
нашого дитинства / ГаннаЧеркаська
[Електронний ресурс+. – Режим
доступу :
https://uamodna.com/articles/natalya-
zabila-nayulyublenisha-rozvaga-pysaty-
kazky/ (Дата звернення 01.2023)
2. Біографія Наталі Забіли [Електронний
ресурс+ // Міжнародний культурний
портал Експеримент. – Режим
доступу : https://md-
eksperiment.org/post/20210315-
biografiya-natali-zabili (Дата звернення
02.2023)
3. 1903 – народилася Наталя Забіла,
дитяча письменниця і перекладачка [
Електронний ресурс+ // Інститут пам’яті
*сайт+ – Режим доступу :
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-
kalendar/berezen/5/1903-narodylasya-
natalya-zabila-dytyacha-pysmennycya-i-
perekladachka (Дата звернення 02.2023)