План
1. Виникнення класицизму. Класицизм і бароко. Значення діяльності кардинала Ришельє
2. Риси класицистичного мистецтва
2.1. Античність як естетичний канон
2.2. Основна проблема – співвідношення часткового і загального, людина і суспільство
2.3. Раціоналізм
2.4. Нормативність
2.5. Монументальність
2.6. Аристократизм
3. Література класицизму. Трактат «Поетичне мистецтво» Н. Буало
3.1. Ієрархія жанрів
3.2. Теорія «трьох стилів»
3.3. Правило «трьох єдностей» у драматургії
3.4. Призначення літератури – виховувати людину
4. Найвидатніші представники класицизму
4.1. Література
4.2. Архітектура
4.3. Скульптура
4.4. Живопис
4.5. Музика
5. Подальший розвиток класицизму
5.1. Просвітницький класицизм
5.2. Ампір
Ця та інші презентації зі світової літератури розміщені на сайті «Світова література в школі» (http://svitlit.at.ua/)
2. План
1. Виникнення класицизму. Класицизм і бароко. Значення діяльності кардинала
Ришельє
2. Риси класицистичного мистецтва
2.1. Античність як естетичний канон
2.2. Основна проблема – співвідношення часткового і загального, людина і
суспільство
2.3. Раціоналізм
2.4. Нормативність
2.5. Монументальність
2.6. Аристократизм
3. Література класицизму. Трактат «Поетичне мистецтво» Н. Буало
3.1. Ієрархія жанрів
3.2. Теорія «трьох стилів»
3.3. Правило «трьох єдностей» у драматургії
3.4. Призначення літератури – виховувати людину
4. Найвидатніші представники класицизму
4.1. Література
4.2. Архітектура
4.3. Скульптура
4.4. Живопис
4.5. Музика
5. Подальший розвиток класицизму
5.1. Просвітницький класицизм
5.2. Ампір
3. Класицизм (від лат. classicus – зразковий) – стиль і напрям в
європейському мистецтві ХVІІ – початку ХІХ ст., який ґрунтується
на суворому дотриманні ряду норм, правил, канонів.
6. Риси класицистичного мистецтва:
- античність як естетичний канон;
- основна проблема – співвідношення часткового і загального, людина і
суспільство;
- раціоналізм;
- нормативність;
- монументальність;
- аристократизм.
Антон Лосенко
(1737–1773)
Прощання
Гектора з
Андромахою
(1773, картина
не закінчена)
22. Найвидатніші представники класицизму
Музика
«Віденська класична школа»:
Йозеф Гайдн (1732–1809)
Вольфґанґ Амадей Моцарт (1756–1791)
Людвіг ван Бетховен (1770–1827)
Моцарт. Маленька нічна серенада (Серенада № 13 соль-мажор) (1787)
23. Просвітницький класицизм – напрям у французькій
літературі XVIІ ст., який розвивав основні формальні принципи
класицизму у нових історичних умовах. Просвітницький класицизм
(наприклад, творчість Вольтера) був наповнений новим змістом,
суголосним ідеям доби Просвітництва: наприклад, ідея абсолютної
монархії поступається місцем мотивам боротьби проти тиранії
необмеженої монархічної влади, проти релігійного фанатизму,
боротьби за парламентські та республіканські форми правління, за
віротерпимість та торжество Розуму.
Вольтер (1694–1778)
24. Ампір (фр. empire – імперія) – термін, що його застосовують в
мистецтвознавстві до західноєвропейського класицизму часів імперії
Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному живопису та
декоративно-ужитковому мистецтві.
Для ампіру є характерним звернення до традицій імператорського
Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної
елегантності.
Тріумфальна арка на площі Каррузель в Парижі