2. Сьогодні сучасна школа повинна дати учням не тільки певні знання, уміння та навички, вона
покликана забезпечити досягнення, які б відповідали цілям розвитку особистості й сучасним вимогам
суспільства. Саме в школі учням необхідно дати знання, що надалі дозволять їм орієнтуватися в безлічі
співтовариств і робити правильний вибір, тому що вже в шкільному віці формується громадській
світогляд дитини.
Роль школи в процесі формування демократичного менталітету, безумовно, є центральною.
Демократизація навчання передбачає таке: формування вмінь і навичок колективної навчальної
діяльності учнів на основі демократичних норм взаємовідносин між учителем та учнями; врахування
індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання, активізації їх творчої діяльності: формування
активної позиції та установки учнів на самостійне здобуття знань, умінь і навичок; реалізації таких
елементів демократизації, як гласність, критика і самокритика, вмінь переконувати, полемізувати,
опонувати; спонукання учнів до диференційованого сприймання навчальної інформації і формування
вмінь інтегрувати її, робити узагальнення та висновки; залучення учнів до активної участі у навчально-
виховному процесі; формування свідомої дисципліни і самодисципліни учнів, створення атмосфери
співробітництва і співдружності. Усе це спрямовано на те, щоб демократичне навчання розвивало
критичне мислення, за допомогою якого майбутні громадяни будуть генерувати і реалізовувати ідеї, що
роблять позитивний вплив на суспільство, вирішуючи різні проблеми і регулюючи конфліктні ситуації.
Одним з найважливіших шляхів демократизації освіти є оновлення методичного забезпечення
навчального процесу, адже сутність уроків справжнього вчителя полягає не лише в змісті, а й у методиці
їх побудови, шляхах і засобах організації роботи кожного учня. У характеристику демократичного
уроку входить:
• активна участь кожного
• заохочення лідерства
• створення демократичної атмосфери
• багатобічний розвиток і виховання учня
• широке використання інтерактивних методів
• рівність можливостей, де кожен учень може одержати найвищу оцінку
• відкритість і співробітництво
• пріоритет самооцінки як умова успішного навчання
• критичне мислення
• гнучка структура уроку
Звідси видно, що в основі оновлення методів, прийомів навчальної діяльності учнів мають бути
гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу вчитель-учень. Визначальною спрямованістю
такої роботи є розвиток самостійності школярів, їхньої пізнавально-дослідницької діяльності,
систематичне формування у них умінь виробляти власну точку зору, оцінку життєвих фактів і явищ,
погляди, переконання та ідеали, які грунтуються на національних і загальнолюдських цінностях.
Сучасний стан навчання біології характеризується докорінною перебудовою навчальних планів,
програм, підручників. У методиці навчання біології виокремлюється такі принципи: науковості,
доступності, наочності, зв'язку теорії з практикою, систематичності й послідовності, свідомості й
активності учнів, індивідуального підходу до учнів, емоційності, розвивального й виховного характеру
навчання, гуманізації та демократизації. Зміст шкільного курсу біології передбачає різноманітні форми
урочної та позаурочної роботи з природничо-екологічного, статевого й санітарно-гігієнічного
виховання, використання на уроках міжпредметних зв'язків, формування засад здорового способу життя
з використанням сучасних форм і методів викладання предмета.
Вся робота вчителів біології нашої школи підпорядкована реалізації таких завдань:
• розвиток творчих здібностей учнів, інноваційні аспекти особистісно орієнтованого навчання;
• використання засобів інтерактивного навчання;
• розвиток пізнавальних інтересів учнів нетрадиційними методами навчання;
• дискусія як засіб демократизації навчального процесу та активізації розумової діяльності учнів;
• формування в учнів потреби в самоосвіті;
• формування свідомого ставлення до свого здоров'я.
Учителі постійно акцентують увагу учнів на головних питаннях, уміло формують їхні знання,
вчать застосовувати їх на практиці. У процесі роботи на кожному етапі виділяється та відбирається
головне, аналізуються та встановлюються внутрішні зв’язки. Саме це сприяє вихованню працелюбства,
відпрацюванню необхідних вмінь та навичок. Диференційований підхід до вивчення біології
здійснюється через використання на уроках опорних схем, таблиць, карток-завдань. Такий підхід сприяє
3. озброєнню знаннями, уміннями, навичками усіх учнів, розкриває індивідуальну особливість кожного
зокрема.
Основними методами, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів, стали:
самостійна робота над творчими завданнями, дидактичні ігри, конкурси, ситуативні задачі,
опрацювання дискусійних питань, робота над проблемно-пошуковими завдання з використанням нових
інформаційних технологій через проектну технологію навчання. Тестові завдання дають можливість за
короткий час виявити рівень засвоєння навчального матеріалу в усіх учнів класу, закріпити одержані
знання, систематизувати їх, крім того, ще йде підготовка до зовнішнього тестування. А ще, якщо
запропонувати учням провести взаємоперевірку, то це виховуватиме у дітей відповідальність за
виставлену оцінку. Визначення біологічних термінів, понять дають змогу розвивати пам’ять, логічне
мислення, застосовувати їх на практиці. Демонстрація різноманітних дослідів чи їх результатів на
уроках проводяться в усіх класах. Учні вчаться проводити дослід, спостерігати, порівнювати та робити
висновки. Малюнок дає змогу розпізнати органи, частини об’єкта. Робота в парах та групах
використовується з метою перевірки знань, розв’язання складних проблем, засвоєння та закріплення
знань. Учні отримують змогу говорити, обмінюватися ідеями. Ця робота сприяє розвитку навичок
спілкування, уміння висловлюватися, критичного мислення, уміння переконувати й вести дискусію.
Якщо говорити про демократизацію навчання на уроках природничих дисциплін, то переконана,
що на будь-якому уроці потрібно використовувати інтерактивні методики викладання, а також
упроваджувати їх у позаурочні заходи. Адже, саме інтерактивне навчання – це навчання, побудоване на
основі спілкування та взаємодії, що реалізуються і в технологіях, і в методах, і в організаційних формах.
Головною метою інтерактивного навчання є підготовка особистості до реального життя, формування
громадянської позиції, перехід від особистості учня, що самоідентифікується, до особистості, яка само
реалізується. Головним джерелом мотивації є інтерес самого учня, в результаті чого навчальній
діяльності притаманний високий рівень активності. Учитель виступає як рівноправний партнер учнів,
виконує організаційні та консультаційні функції. Пропоную орієнтовну структуру уроку із
застосуванням інтерактивних технологій:
1. Мотивація діяльності.
Етап має на меті зацікавити учнів темою уроку. Використовуються навчальні проблемні ситуації,
наочність, нескладні інтерактивні технології («Мікрофон», «Криголам», «Мозковий штурм» тощо).
2. Визначення теми й очікуваних результатів.
Доцільно залучити до цієї діяльності учнів. Очікувані результати необхідно формулювати через
відповідні дієслова: «Після уроку учні зможуть…».
3. Надання необхідної інформації.
Це може бути міні-лекція, знайомство з текстом, випереджальні завдання. Тут можуть бути
актуалізовані знання, які учні вже мають.
4. Інтерактивна вправа.
Це основна частина уроку і за змістом, і за обсягом. На цьому етапі уроку можуть використовуватись не
імітаційні інтеракції – проблемна лекція, конференція, практикум, диспут, тренінг.
5. Підбиття підсумків і рефлексія результатів.
Під час цього етапу учні повинні усвідомити, чого вони навчились на уроці, визначити своє ставлення
до роботи й обговорюваної теми, порівняти своє сприйняття з думками та поглядами інших. Для цього
можна використати такі інтерактивні методи, як «Метод ПРЕС», «Коло ідей», «Займи особисту
позицію» та інші. Необхідно також обов’язково порівняти реальні результати з очікуваними, зробити
висновок, оцінювання.
Сучасна школа – це школа життя. Ми повинні виховати людину, здатну створити своє власне
життя, здатну до самовизначення. Для успіху у формуванні особистості школяра як творчої, розвитку
позитивних якостей кожного учня, його потенційних можливостей мають всі сторони уроку: цікавість і
глибина його змісту; активність і різноманітна діяльність учнів на уроці; стиль відносин учителя та
учнів.
