41

2. Рід, родина, рідня
Дослідницький проект.
Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів про складові частини
родоводу: «рід», «родина», «рідня»;
активізувати пізнавальну активність дітей до вивчення історії свого
роду, сім'ї, історії рідного краю;
розширювати знання учнів про сім'ю та її значення для людини;
сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажанню примножувати
родинні традиції, берегти свою національну культуру;
виховувати глибокі почуття любові до батьків, роду свого.
Завдання проекту:
• залучення учнів до дослідницької роботи;
• закріпити поняття «рід», «родина», «рідня»;
• дослідити коріння свого родоводу (тато, мама, братик, сестричка,
бабуся, дідусь);
• навчитися представляти членів своїх сімей;
• прищеплювати любов до батьків та роду свого.
Тип проекту:
• за тривалістю – середньої тривалості;
• за характером контактів – учитель, учні 1-А класу, батьки, дідусі, бабусі
учнів;
• за основним видом діяльності – дослідницько-інформаційний;
• за формою проведення – дослідницько-пізнавальна, практична робота
учнів із подальшою презентацією здобутої інформації;
• за кількістю учасників – груповий.
Очікуванні результати:
• збагачення знань учнів про свою сім ю, рід;
• розвиток зв’язного мовлення учнів, збагачення словникового запасу;
• удосконалення вміння представляти членів свого роду;
• залучення батьків до проблем сімейного виховання дітей.
Оформлення книги «Наш родовід».
План роботи над проектом
1. Батьківські збори «Метод проектів – ефективний засіб розвитку молодших
школярів» за порядком денним:
• доповідь вчителя «Метод проектів – ефективний засіб розвитку
молодших школярів»;
• ознайомлення з темою та метою проекту «Рід, родина, рідня»,
очікуваними результатами;
• обговорення форм допомоги дітям у підборі фотодокументів,
підготовки макета власного родовідного дерева, розміщення на ньому
зібраних матеріалів.

3. 2. Урок «Я і Україна» з теми «Сім’я як спільнота рідних людей. Сімейний
альбом». Підсумкове питання до теми уроку: «Чи можна об’єднати сімейний
альбом вашої сім’ї з альбомом дідуся і бабусі? Яку назву буде мати такий
альбом? (Родинний альбом). Якого він буде розміру? Чи можна його замінити
родовідним деревом?».
3. Виховна година «Моє родовідне дерево»:
• знайомство першокласників з темою, метою, завданням проекту «Рід,
родина, рідня»;
• обговорення з учнями зовнішнього вигляду родовідного дерева.
4. На уроці трудового навчання виготовлення макета родовідного дерева.
5. Збір фотокарток членів своєї сім’ї (тата, мами, братика, сестрички),
розташування їх на макеті власного родовідного дерева.
6. Підбір фотокарток членів своєї родини (бабусі та дідусі з боку батька,
матері), розташування їх на макеті власного родовідного дерева.
7. За умови активного включення батьків в роботу над проектом –
дослідити коріння роду до прадідів.
Висновок: кожен учень активно й старанно працював над виготовленням
свого родовідного деревця. Батьки з цікавістю спостерігали за роботою своїх
дітей, разом з дітьми відшукували фотоматеріали членів свого роду.
Працюючи з фотоматеріалами, діти вчилися правильно представляти своїх
рідних, провели межу між поняттями «родина», «рідня», «рід». Батькам
висвітився рівень знань дітей з цього питання. У багатьох випадках за
фотокартками доводилося звертатися до своїх родичів, які не живуть у межах
селища. На це пішло більше часу ніж планувалося, але мало свої позитивні
результати. Як на мою думку, ця робота довела батькам те, що ця тема досить
актуальна, вона має своє продовження за межами проекту.
Презентація проекту.
Свято «Рід, родина, рідня »
Тема: Рід, родина, рідня.
Мета. Закріпити поняття «рід», «родина», «рідня».
Стимулювати появу інтересу у дітей до вивчення історії свого роду,
сім'ї, історії рідного краю. Розширювати знання учнів про сім'ю та її
значення для розвитку людини. Сприяти розвиткові творчих здібностей
дітей, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою
національну культуру. Виховувати глибокі почуття любові до батьків,
роду свого, почуття пошани до людей праці, гордості за майстерність
родичів, близьких.
Обладнання: рушники, старі фотокартки прадідів, прапрадідів, «родовідні
дерева» кожної сім’ї закріпленні на підставки, свічечки.
Діти
1. Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати!
2. Хлібом – сіллю вас вітаєм
І здоров’я вам бажаєм.
Під веселий гучний спів
Посилаєм вам уклін.

4. 3. Сьогодні ми зібралися на свято
До нього готувалися усі,
Щасливі, що у залі мами й тата,
І гості, що запрошували ми.
Вчитель
- Сьогодні у нас в гостях найдорожчі для нас гості – наші рідні: матусі,
татусі, бабусі та дідусі, братики й сестрички. Ми з вами всі – український
народ, який складається з родин великих і малих, дружніх та працьовитих.
Сім’я, мов сонечко, зігріває людину від її народження. Вона є осередком
тепла і любові. Наша класна родина налічує 17 родин. Перелічимо, чи всі
родини сьогодні присутні?
(Діти по черзі рапортують: «Родина Батіних – присутні!» …)
Вчитель:
- Тож давайте поговоримо про наші родини. Як же ви розумієте, що ж це за
слово «родина»?
ДДіти
ТТато, мама, два дідусі.
З З дідусями – дві бабусі,
Б Братики – сестрички
В В хаті – рукавичці:
ООтака в мене сім я,
І І тому щасливий я.
ЛІЧИЛОЧКА «СІМ»
Мама, тато, дід, бабуся —
Всіх назву, не помилюся.
Старший братик і сестричка —
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб'юся:
Мама, тато, дід, бабуся...
Старший брат, сестра і я —
Отака у нас сім'я.
Нам лічилочку на «сім»
Повторити треба всім.
Вчитель
У нашому класі 17 учнів. Всі ви різні й не схожі один на одного ні
зовнішністю, ні характером. А от чим ви ще відрізняєтесь один від одного,
здогадатись, підказати допоможе загадка, яку ви спробуєте відгадати.
А відгадайте-но, що я таке?
Всі хочуть, як народиться дитина,
Щоб я було красиве і дзвінке,
Бо носить все життя мене людина. (Ім'я)
Вчитель
- Так, у кожного з вас є своє ім'я, прізвище і по батькові. Ім'я своїй
дитині батьки обирають самі, за бажанням, а прізвище переходить від
діда до батька, а від батька до сина, адже він голова сім'ї і продовжувач
роду. Тож давайте з вами «познайомимось».
(Діти по черзі називають своє прізвище, ім 'я, по батькові:

5. «Я, Батін Максим Олександрович», а я - …).
Вчитель
- Діти повинні знати імена своїх батьків від яких вони одержали життя.
Мати і батько — найрідніші й найближчі кожному із нас люди. Вони нас
вчать людських правил, вкладають у наші вуста добрі слова.
1-а дитина.
Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Дорогенька мати.
2-а дитина.
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі в усьому,
Щоб тобі віддати?
Золотенька мати.
3-я дитина.
Хто тебе узяв за руку,
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Все вона, рідненька мати.
Вчитель
Прошу представити нашому гурту своїх матусь.
(Діти представляють своїх матусь: «Моя мама – Батіна Юлія Михайлівна»,
« А моя мама …»)
Вчитель
- На честь наших матусь звучить пісенька «Матуся».
1. Матуся навчала нас пісню співати,
У полі ранкову стрічати зорю.
Матуся навчала людей шанувати
І рідну любити Вкраїну свою.
Приспів:
Там червона калина, мов святий оберіг
Споришева стежина приведе на поріг.
Там матуся співала колискові пісні,
На добро дарувала вишиванку мені
2. Матуся навчала добро пам’ятати,
Топтати стежину у ріднім краю.
Матуся навчала утоми не знати
І рідну любити Вкраїну свою.
Вчитель
- А хто ж поряд з мамою дбає про сім ю?
Діти
1.Про матусю пісень багато
Ми співаємо день у день.
А про тата, про рідного тата

6. По цей день не було пісень.
Тато в домі – то й лад у ньому
Кран не капле, не гасне газ.
Головний він у нас у всьому,
Помічник він мамі повсякчас
Вчитель
- Так, я з вами згодна. Це дійсно наші татка. Тож прошу представити нам
своїх татусів.
(Діти називають прізвище, ім’я, по батькові татусів. «Мій тато – Батін
Олександр Олександрович»…)
Вчитель
- Для них звучить пісенька Таточку, татусю
Слова: Нестор Мартинець Музика: Ірина Батюк
1. Багато пісень ми про маму
співаєм,
В думках ми у неї весь час.
Але ми прекрасно про те
пам'ятаєм:
Без батька не було би й нас.
Ти сильний, красивий, я кращих не
знаю,
А посмішка – спокій сім'ї.
Молюся до Бога, його я благаю,
Щоб довго ти жив на землі.
Припев:
Таточку, татусю, найрідніший мій,
Таточку, татусю, ти мов оберіг!
Таточку, татусю, ти один такий,
Будь же, мій татусю, завжди
молодий!
2. Щоб впевненість твоя мене
надихала
Щасливо прожить кожен день,
А я щоб про тебе й матусю співала
Нових задушевних пісень.
З тобою, я знаю, пройдем всі
дороги,
Стежки, що до щастя вели.
І завжди ми будем на рідні пороги
Вертатися де б не були.
Вчитель
- Але чи можемо ми забути сьогодні про тих маленьких членів наших
родин, які з’явилися на світ пізніше від нас. Вони ще такі маленькі і
постійно потребують нашої уваги і допомоги. Та хіба ж ми відмовимо їм у
цьому?
Ми раді представити нашій шкільній родині імена найменших
представників роду.

7. (Представлення менших братиків та сестричок. «У мене є братик Батін
Андрій Олександрович», «А мій братик ….»)
Вчитель
- Хай невеличким привітом від нашого гурту малечі будуть ці брязкальця.
(Вручення іграшок )
Вчитель
- Але є в наших родинах і старші брати і сестри, які навпаки опікуються
нами, допомагають у вирішенні багатьох наших проблем. То хто ж вони?
(Представлення старших братів та сестричок: «У мене є старша сестричка,
яка навчається у 5 класі – Прядко Орина Олександрівна»,….)
Вчитель
Я пропоную надати слово Сухому Максиму, старшому брату Сухої Аліни.
(Вітання від Сухого Максима, старшого брата Сухої Аліни)
Добрий день! Я, Сухий Максим, а це моя однокласниця Прядко Орина.
Сьогодні ми присутні в цьому класі не як учні Валентини Вікторівни, хоча
ще той рік навчалися разом з нею в цій класній кімнаті, а як старший брат
Сухої Аліни, (а я старша сестра Прядко Світлани). Кожного ранку ми з
Ориною заводимо до цієї, рідної для нас, кімнати своїх менших сестричок-
першокласників: Аліну та Світланку, а на перерві ми вже знову поруч з
ними. Це не тому, що ми хвилюємося , що їм тут буде незатишно. Навпаки,
нам дуже цікаво, як живуть наші першачки, яких ми ласкаво називаємо
«Жужлики». І дійсно, вони постійно щось роблять. Ось, наприклад, весь
вересень на шкільному подвір’ї так стрибали на скакалках, що разом з ними
залюбки стрибала вся початкова школа, навіть ми – хлопці - п’ятикласники
разом з ними пробували деякі складні стрибочки. Ми звичайно знаємо
правило, що в клас до першачків заходити не можна, але інколи цікавість
бере гору. Хочеться подивитися, що ж в них новенького, бо тут все таке
яскраве, таке, що спонукає зазирнути, помилуватися. Я не знаю, чи хотів би
я знову опинитися в цьому першому класі, але одне знаю точно: я
спокійний за свою Алінку, бо живуть вони дійсно одним гуртом, їй тут
зовсім не самотньо. Тож хай вам щастить у навчанні, а ми, якщо потрібно,
то обов’язково прийдемо вам на допомогу.
(Виконання пісеньки «Ми – першокласники» на слова і музику М.Ровенка»
старшими дітьми.)
1. Нові портфелики,
а в них Букварики.
Не так нас просто
серед друзів вже знайти.
Приспів:
Ви — першокласники,
ви — однокласники,
о, як вам весело
разом до школи йти.

8. 2. Пишіть всі палички,
крючечки, галочки,
складайте літери
докупки у склади.
Приспів
3. Малюєм пташечки,
квітки - ромашечки,
співайте весело.
Ти, пісенько, лети!
Вчитель
- Наше родинне коло не обмежується тільки сім’єю. Поруч з нашими
сім’ями живуть бабусі з дідусями. Наші дітки, як вдячні онучата добре
знають імена своїх рідненьких бабусь і дідусів. Настав час представити
нашій класній родині своїх рідних.
(Діти захищають сторінку проекту «Наші дідусі і бабусі».
«Мої дідусі і бабусі з роду Батіних і Воронових» ……).
Вчитель
- Для наших рідненьких звучить віршик у виконанні Серьогіна Дмитра.
Ми в роботі з бабусею разом,
Я — найперший її помічник.
Мені хочеться, щоб у бабусі
Гарний настрій ніколи не зник.
Дякую, бабусю, що ти у мене є,
Дякую за серце ласкаве твоє,
Що терпіння маєш і мене цього навчаєш.
Вчитель
- Особливі привітання і побажання міцного здоров’я ми передаємо нашим
дідусям. Вітаємо їх пісенькою «Пісня про дідуся» на слова Анни Мороз.
Дощик з неба не лякає
Навіть грому не боюсь
Я радію,я співаю
Бо у мене є дідусь
Він хороший,він рідненький
Він як сонечко ясне
Пригортає до серденька
Дуже любить він мене
Подивлюся в добрі очі
Пригорнусь до дідуся
І від ранку і до ночі
Разом з ним щаслива я

9. Він хороший,він рідненький
Він як сонечко ясне
Пригортає до серденька
Дуже любить він мене
Ти хороший,ти рідненький
Ти як сонечко ясне
Пригортаєш до серденька
Дуже любиш ти мене (2)
Дуже я люблю тебе
Вчитель
- Хочеться звернути увагу всіх присутніх на вишиті рушники, якими
прикрашена класна кімната. Деяким з них вже майже більш ніж, як
півстоліття. Їх дбайливо вишивали свого часу наші рідні. Я прошу
представити ці вироби. З традицій якого роду ці роботи?
(Діти розповідають : «Ці рушники з роду Стрільників. Їх вишивала моя
бабуся Харчук Л.І.» « А ці вишиті картини у старих рамочках - роботи з
роду Сухих. Їх ще вишивала моя прабабуся.»……….)
- Зараз я звертаюся до наших бабусь і дідусів. Шановні наші! Свого часу
вам ваші батьки передали у спадок свою культуру, знання і вміння. То кому
ж, як не вам зараз надане таке моральне право привити онукові гордість за
свій рід, бажання продовжити його традиції. Ми сподіваємося, що ці
вміння -вишивати, святкувати свята за українськими традиціями ви
передасте й нам, вашим онукам.
Вчитель
- Наступною гілочкою нашого родовідного дерева є наші прабабусі і
прадіди.
Діти
Дуже нездужа моя прабабуся.
Я за недужу прабабцю боюся.
Каже прабабця: «Уже я стара...»
Каже старенька: «Вмирати пора...»
- Що ти бабусенько, ти молоденька:
Тільки натруджена, тільки сивенька.
Я викликаю «швидку допомогу»
І виглядаю машину з-за рогу,
Потім з рецептом біжу до аптеки.
- Зараз, бабусенько, тут недалеко...
- Дайте цілющих настоїв трави!
- Випий, рідненька, сто років живи!..

10. В Вчитель
- Дійсно, дуже старенькі наші прабабусі і прадіди. А декого вже й немає
серед нас, вони померли. Ми будемо їх постійно згадувати з теплотою і
вдячністю за те, що вони свого часу вплинули на продовження свого роду
не
тільки тим, що народили дітей, ще й за те, що гідно їх виховали. Тож,
давайте
складемо шану нашим рідним, запаливши свічечки шани і поваги до них.
(Батьки запалюють свічечки і у своїх родинних колах разом з дітьми
називають прізвища прадідів, після чого вшановуємо пам'ять померлих
хвилиною мовчання).
Вчитель
-А ось є серед наших родин ті прабабці і прадідусі, до яких ми ходимо в
гості,
провідуємо їх.
Діти
- Моя прабабуся - Бакунець Кароліна Карлівна. Ми сьогодні зібралися її
навідати, ось навіть і квіти приготували.
- А я свою бабусю Василяко Єфросинію Григорівну навідаю у вихідний день.
- А мій прадід, Верьовкін Микола Олександрович, живе у м. Лисичанську. Ми
з мамою написали і відіслали йому зранку електронного листа.
- А я своїй прабабці, Решетняк Людмилі Іванівні, сьогодні ввечері
зателефоную.
- А мої прадіди, Птушко Андрій Іванович і Лариса Федорівна живуть разом зі
мною. Кожного дня прабабця мене приводить до школи.
Діти
Побажаємо вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На довгі роки, назавжди!
Вчитель
- Ось ми і перегорнули останню сторінку нашої родовідної книги. Та вдивимося
уважно в фотокартки у цих старих рамках і бачимо, що дивляться на нас із
зовсім старих, пожовклих фотокарток найстарші члени нашого родоводу. Це
прапрабабці і прапрадідусі. Не всі родини знайшли такі старі реліквії. Але є
родини, які з особливою увагою слідкують за своїм родовідним деревом. Це
родини Прядко Світланки, Тодуа Валерії, Лизенка Гліба. Отже вони знайомлять
нас зі своїми прапрадідами.
Виступ батьків

11. «Дійсно, в нашій родині є дуже старі альбоми з фотокартками наших
прапрадідів. Родина прапрадідів все своє життя прожила в державі, яка мала
назву Радянський Союз. Це були прості працьовиті люди, які не стояли
осторонь тих справ, яких вимагало життя. Після смерті поховані на тій землі,
яка для них була Батьківщиною, ……..»
Діти
Родина, рід, які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами ніжні гілочки
На дереві, що вже стоїть віки.
Хай це родинне свято в нашій школі
Ще більше здружить і зріднить всіх
нас,
Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд повсякчас.
Вчитель
Настав час, діти, посадити родовідні дерева у нашому класному садочку. На
цих деревах восени не опаде листя, взимку їх не засипле снігом, вони будуть у
нас в постійній увазі, бо недарма народна мудрість каже: «Щоб роду не було
переводу, він має жити багато літ.» І доки наші діти пам’ятають своїх дідів
і прадідів, доти існує рід. Тож, пам’ятаймо про це, дорогі наші батьки. Саме
ми з вами закладаємо в ці світлі, дитячі серця те, що матимемо у
майбутньому, - нове покоління українців.
Ці слова я вклала в поробки родовідного дерева, яке виготовив кожен
першокласник на уроці трудового навчання з метою, що їх зміст червоною
стрічкою пройшов через виховання наших дітей.
( Під музику діти закріплюють родовідні дерева на спеціальні підставки, в
результаті чого утворюється «сад» з 17 дерев)
Діти
Пошли нам, Боже, маленьким дітям,
Щастя, здоров’я на довгії літа.
Щоб виростали розумні і сильні:
Душею чисті і серцем вільні,
І щоб прославили свій рід.
Закінчити це родовідне свято я пропоную піснею, яка нам ще раз нагадає, що
ми з вами – українці, рідною землею яких завжди була земля України.
(Разом з батьками виконується музична композиція «Одна родина». Діти і
батьки одягнені в українські костюми).
Пісня на слова і музику Р.Квінта та В.Куровського «Одна калина»
Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

12. Одну калину за вiкном,
Одну родину за столо м,
Одну стежину, щоб додому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забутт я
І Україну, бо в нас іншої нема!
Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є
Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб додому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!
Сумно, так і не засн у,
Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, гра й, музико, грай
Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!
Література:
1. Чечель Й. Метод проектов, или Попытка избавить учителя от
обязанности
всезнающего оракула // Директор. — 2002. — №3. — С.11.
2. Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та
учнів. – Початкова школа №6, 2003, с.58 .
3. Прокопенко В., Князька Л. Метод проектів як засіб креативно-
пізнавальної
діяльності молодших школярів. Початкова школа №5, 2007, с. 43.
4. Онопрієнко О., Кондратюк О., Проекти в початковій школі. Навчальне
видання бібліотеки «Шкільного світу». К: «Шкільний світ», 2008.