робота над граматичними (морфологічними) помилками (2002)

1. Наталія ДИКА,
доцент кафедри методики викладання
мов і літератур Київськогоміського
педагогічного університету ім. Б. Грінченка
РОБОТА НАД ГРАМАТИЧНИМИ (МОРФОЛОГІЧНИМИ)
ПОМИЛКАМИ
У нових соціально-економічних умовах розбудови незалежної держави
зростаєзначення проблеми формування соціально активної, духовно багатої
особистості. Тож цілком закономірно, що дедалі більшої ваги набуває
питання мовленнєвої культури. точніше, забезпечення високої культуримови
й мовлення в усіх сферах життя. Адже тільки досконало володаючи
мовленням, громадянин держави буде спроможний виконувати покладені
суспільством функції.
Державна національна програма«Освіта ( Україна XXI століття)» одним із
пріоритетних напрямів перебудови школи вважає формування мовленнєвої
культури в оволодінні рідною (українською) мовою».
Загальноосвітня школа покликана дати учням лінгвістичні основи знань і
навчити їх усіх видів мовленнєвої діяльності: під час слухання, читання,
говоріння, письма. Саме цим зумовлена потреба активізувати роботу з
культури мовлення, яка передбачає ретельне опрацювання учнівських
помилок.
У лютневому числі «Дивослова» (2002 р.) ми торкалися форм і методів
роботи над лексичними помилками. У даній статті розглянемо граматичні
помилки в мовленні учнів та способи усунення їх.
Серед цих помилок, залежно від порушенню конкретної граматичної
норми, розрізняють морфологічні та синтаксичні.
У творчих роботах учні найчастіше припускаються помилок, що
стосуються:

2. — відмінювання іменників чоловічого роду II відміни, зокрема
географічних назв (з Казахстана, з Парижу, з Кривого Рога, Красного
лимана);
— відмінювання числівників (п'ятидесяти, шестидесяти,
сьомадесятьома);
— розпізнавання й відмінювання іменників мішаної групи I і II відмін
(вежою, душею, заданою, кашою, плащом);
— розмежування прикметників твердої і м'якої груп (всесвітних,
досвітних);
— вживання особових закінчень дієслів (боряться, бачемо, сплють);
— побудови речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими
зворотами (Перегортаючи сторінки цієї п'єси, мене найбільше захопив
образ знаменитого архітектора);
— змішування форм, що диференціюються за значенням (новий будинок
збудовано з каменя);
— вживання невластивої українській мові складеної форми вищого і
найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників (вона була
самою найщасливішою).
— вживання кількісних і дробових числівників з іменниками (два вагона,
три учня, дві цілих і п’ять десятих метри).
Аналіз учнівських контрольних, творчих робіт засвідчує, поширеними є
помилки в морфологічних формах слів (хотять, самий (або дуже)
прекрасний), у вживанні сполучників і числівників з іменниками на
означення часу (в шість п'ять хвилин дев'ятої, без чверті чотирнадцять).
З метою виявлення типових орфографічнихпомилок проведені контрольні
зрізи в 5-9 класах міських і сільських шкіл України, якими було охоплено 925
учнів. Школярі писали творчу роботу на довільно обрану або одну із
запропонованих тем: «Я — України син», «Життя без книжки — хата без
вікна», «Наша держава ― Україна», «Якби ми вчились так, як треба»,
«Мова одна, слово рідне», «Рідна мова й рідна пісня», «Найдорожча

3. людина», «Дружба ― то найбільший скарб», «Мій родовід», «Чарівна осінь»,
«Різдвяні канікули», «Зима в нашому місті», «Мистецтво України» та ін.
Найбільше орфографічних помилок учні допустили на такі правила:
— вживання великої букви (марійчин батько, рідна донеччина);
— подвоєння приголосних (безсмерття, щасття, людяність,
відданність);
— вживання апострофа і м'якого знака (св'ято, Вячеслав, донці, скринці,
хатиньці);
— правопис слів іншомовного походження (інтелегеннція);
— уживання не наголошених е, и (висна, сило, жеве, примеренний);
— правопис прізвищ (Іванєнко, Піліпенко, Васілєнко та ін.);
— написання складних і складноскорочених слів (педінститут,
фізикоматематичний);
— правопис прислівників, іменників з прийменниками (вполі, по
дружньому, по справжньому, по французьки);
— чергування прийменників у-в (показав в своєму творі; закінчив в
бригаді);
— правопис часток (все таки, до тогож, а вже ж, іди но);
— перенос слів (ход-жу, о-да, сад-жанці);
— відмінювання іменників, зокрема, вживання в орудному відмінку
множини закінчення -ами замість -има, а в однині — -ою, -ой замість
-ею, -ою (дверями, плечами, за вечерою, кручою, Володьою, Таньою, з
мамой); вживання закінчення -ови замість -ові в давальному і
місцевому відмінках однини іменників чоловічого і жіночого роду
(братви, батькови); закінчення -є замість -я в називному відмінку
однини іменників середнього роду (життє, знаннє);
— сплутування категорій роду і числа (продажа, чернила, мебель, зла
собака);
— написання закінчень нестягнених форм прикметників у називному
відмінку множини (чорниє (коси), кариє (очі)) та вживання форм

4. вищого і найвищого ступенів прикметників із суфіксом -іш-
(найпрекраснійша, теплійший);
— правопис займенників: не вживання приставного н у непрямих
відмінках особових займенників в однині і множині після
прийменників (у його, з їм, з іми, за єю); вживання н у непрямих
відмінках особових займенників, в однині і множині без прийменників
(Ми неї не вітали, Він них годує картоплею);
— написання в дієсловах буквосполучень -ця, -ца за-мість -ться (смієця,
прощаєця, подобаюця, знаходяца);
— використання прислівників типу туда, сюда; написання прислівників із
суфіксом -і замість -и (по-українські, по-російські, по-німецькі);
— вживання частки ни замість не (ни знати, ни чую, ни вельми великий).
Не можна не брати до уваги й такого відхилення від норм граматики, як
пом’якшення шиплячих (курчя, лошя, біжять, кричять, лежять, щястя);
пом’якшення н (паньчохи, паньщина, меньше, раньше, саньчата), що
пов’язано з позицією відносно шиплячих.
Хотілося б, щоб до Програми з рідної мови були введені й такі теми:
«Характеристика місцевої говірки», «Мова рідного краю та її місце серед
діалектів України», «Культура мовлення учнів та говіркові елементи у
їхньому мовленні», «Місцева говірка в українській літературі й мові» тощо.
Під впливом граматичних форм місцевої говірки в літературну мову
проникають такі неправильні з погляду літературної норми конструкції, у
яких вживається родовий відмінок замість називного (стало щось
страшного, що там такого? — треба щось страшне трапилось, що там
таке?).
Дуже поширені помилки у закінченнях кличного відмінка. За звичаєм, що
склався, мовці та й учні натомість вживають форму називного відмінка. Так,
у кличних відмінках іменники І відміни м’якої групи, що означають пестливі

5. імена та загальні назви, мають графічне закінчення — ю. Напр.: Василю (а не
Василе), Сергію (а не Сергіє), Галю (а не Гале), матусю (а не матусе),
бабусю (а не бабусе).
Найчастіше виникають помилки у користуванні кличним відмінком, коли
звертання складається з двох слів, скажімо ім’я та по батькові. У цьому разі
обидва слова повинні мати форму або кличного, або називного відмінка.
Напр.: Марку Трохимовичу, Карпо Тарасович. Але для імені Ілля форми
називного й кличного відмінків збігаються, тому неправильним буде
звертання Ілля Івановичу, обидва слова мають бути в називному відмінку:
Ілля Іванович.
Важливими в роботі над підвищенням культури учнівського мовлення є
вправи на вживання кличного відмінка.
 Прочитати вірш Д. Білоуса про кличний відмінок. виписати
іменники, вжиті у кличному відмінку. Позначити закінчення.
Визначити відміни.
Слова покличні ― прості і величні
В джерелах слова ― душі криниця
Звичайний приклад візьму навмисне,
А рідна мова ― як чарівниця.
Краса ж така в нім, що серце стисне.
Дивися — в кличнім простім відмінку:
«Ой не стелися, зелен барвінку...»
Од верти й кличний — немов дитинний,
Музичний, зичний та ще й гостинний.
Звертання щире, душевне, щедре —
Василю, Павле, Іване, Петре!
І так сердечно, і так ласкаво —

6. Наталю, Лесю, а чи Любаво!
До зборів, сходки відкрито й радо —
Чи товариство, а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле —
Моя Вкраїно, кохана земле,
Ти, святий Дніпре, і ти, Дунаю, —
Миліших серцю звертань не знаю.
 Утворити форму кличного відмінка наведених іменників.
Олексій Михайлович, Максим Данилович, Ігор Олександрович, Володимир
Леонідович, Олег Григорович, Юрій Іванович, Геннадій Васильович. Стефанія
Володимирівна, Олександра Павлівна, Надія Миколаївна, Ольга Олексіївна,
Марія Микитівна.
 Розкрити дужки, вживаючи іменники у формі кличного відмінка.
Здрастуйте» (паніНадія). Деви одпочивали влітку, (кум Ігор)? Вибачте,
(пан директор), я незгоден працювати після уроків. У вашій доповіді, (пан
Іваненко), є багато цікавих фактів.
 Зверніться до кожного зі своїх однокласників, правильно вживаючи
імена в кличному відмінку.
Практика показує, що є потреба докладніше висвітлювати на уроках
тему «Творення активних дієприкметників» та більше проводити вправ на
вживання їх в усному й писемному мовленні. Те саме стосується й ступенів
порівняння прикметників та прислівників. Це сприятиме усуненню з
учнівського вжитку таких неправильних форм, як посміхаюча дівчина,
пишучий учень; самий найкращий, дуже прекрасно тощо.
Щодо морфологічних вправ, які пов'язані з вимовою і написанням
іменних і службових частин мови, то особливо ефективні ті з них, що
стосуються правильного вживання роду, числа, відмінка іменників.
 Визначити рід поданих іменників.

7. Рояль, тюль, толь, шампунь, степ, ступінь, біль. вуаль, кір. насип, Сибір,
дріб, нежить, нероба, пил, блакить.
Собака, птах, куліш, санаторій, берет, жакет, жилет, злочинець, сад.
вікно.
 Подані іменники поставити в родовому відмінку однини.
Атлас, абзац, документ, аркуш, папір, термін, відмінок, звук, рід, вид.
звіт, виклад, стиль, список, перелік, протокол, заголовок, адрес, адреса.
Будинок, Париж, КривийРіг, предмет, Київ, Львів, ансамбль, майдан, дах,
клен, паркан, завод, ніж, апетит, сон, космос, народ.
 Утворити форму однини поданих іменників.
Жирафи, клавіші, помідори, кліпси, кеди, мурахи, фільми, панчохи,
пелюстки.
 До поданих іменників дібрати означення.
Шампунь, папороть, рояль, нежить, ступінь, емаль, собака, тунель.
Псалтир.
Дібрати, якщо можливо, до іменників чоловічого роду — іменники
жіночого роду і навпаки.
Артист, друкарка, хірург, доповідач, житель, вчитель, перукар, швачка,
мер, воротар, морж.
 Обгрунтувати вибір варіанта.
Моя подружка працює (кіоскером, кіоскеркою). Катруся завжди мріяла
стати (вчителем, вчителькою). (Мій, моя) класний керівник, класна
керівниця) викладала українську літературу. Олена Іванівна — (цікавий
співрозмовник співрозмовниця). Довідка видана О. М. Коваль про те, що вона
дійсно працює на посаді (бібліотекаря, бібліотекарки) в загальноосвітній
школі №137 м. Києва.
 Подані іменники поставити у формі множини. Зробити висновок
про наголос в іменниках другої відміни.
Брат, край, час, вік; стовбур, тулуб, голос; лимон, казан, рушник, моряк;
поле, море, весло, село, яйце, серце, веретено, коромисло, малятко.

8. Як свідчать спостереження та аналіз письмових робіт, значна частина
морфологічнихпомилок зумовлюється неправильним вживанням числівників
на позначення часу, неспроможність узгодити кількісні числівники з
іменниками, збірні числівники ― з іменниками. У зв’язку з цим пропонуємо
такі вправи.
 3 поданих у дужках слів утворити словосполучення, обґрунтувати
вибір.
(Два, дві, двоє, пара)(дівчата, дівчини); (півтора, одна ціла і одна друга,
одна ціла і п'ять десятих, півтори),(роки, року);(два, дві, двоє, двійко, пара)
(дні, днів); (чотири, четверо) (високі, високих) (будинки, будинків); (кілька,
кількох) (учні, учнів).
 Записати лише можливі поєднання числівників троє і шестеро з
поданими іменниками.
Ножиці, болото, сусідка, дошка, друг, хлопець, хлоп’я, дитя, дівчина,
дівчисько, дівчатко, вікно, озеро, берег, генерал, доктор, професор, малюк,
вовк, президент.
 Цифри замінитизбірними числівниками й узгодити їх з поданими
іменниками.
3 (хлоп'я), 2 (зошит), 7 (жінка), 2 (учитель), 4 (вікно), 9 (мати), 5
(олівець).
 Записати числа й одиниці мір словами. Пояснити зв’язок
числівників з іменниками.
1/2 га; 745 000 гр; 16 км; 60 см; 3,26 ц; 50 кг; 11,5 т; 0,50 г; 135,5 %;17,3
км; 16,5 м.
 Подані числа записати словами, поставивши їх у родовому,
давальному й місцевому відмінках.
1, 4, 6, 11, 13, 16, 30, 50, 60, 70, 248, 598, 1000, 1127.
 Дати всі можливі варіанти відповідей на запитання «Котра
година?», якщо годинник показує:
7; 8:15;22:15; 9:30; 21:30; 6:45; 19:45; 8:35; 11:25.

9.  Відредагуватиречення,виправитипомилкиу вживанні числівників.
I. Скільки зараз годин? Зараз година ночі. Я встав у сім годин ранку.
Зараз без п'ятнадцяти сім. Коли трапилася пожежа він вискочив на
вулицю в одній білизні. Батьки пішли в гості, а діти залишилися одні.
При відсутності старости групи, його замінює хтось другий. Він
прийшов в половині третього.
II. Двадцять троє учнів отримали на екзамені з фізики 6 балів. У нашій
школі працюють тридцять двоє вчителі. Вітаємо Вас, шановний
Андрію Івановичу, з семидесятиріччям. На день народження сестрі
подарували двоє годинників. Замість шестидесяти гривень Наталя
мала одержувати вісімдесят. П’ятеро діб йшов дощ. У сумці лежало
четверо груш. До класу зайшли пара дівчат.
III. Бабуся занесла до майстернітроє черевиків. Четвірко шестикласників
брали участь в районній олімпіаді з української мови. Двоє наших
співробітниць перебувають у відрядженні. З доповідями на
конференції виступили троє вчителів нашої школи. За канікули я
повинен прочитати четверо оповідань і двоє повістей.
Потрібно більше проводити вправ на правильне вживання особових та
присвійних займенників, виконуючи їх, учні вироблятимуть уміння доречно
використовувати займенники з метою уникнення тавтології, правильно
відмінювати їх, поєднувати з іншими словами в реченні.
 Переписати речення, розкриваючи дужки.
Сестра вибігла назустріч (вона). На (він) був модний капелюх. Завдяки
(вона) вечір пройшов весело, у (вона), справжній талант організатора. З
допомогою (вони) ми швидко проорали город. Заради (вони) я приїду. Я знаю
братові плани але всупереч (вони) повинен залишитись тут. По відношенню
до (він) ви несправедливі. У (вона) скоро ювілей. Знаю, що краще піти
назустріч (вона).
 Визначити помилки у вживанні зворотного і присвійних
займенників. Відредагувати речення.

10. Просидів цілий вечір, обдумуючи свою автобіографію. У мойого брата
канікули вже розпочалися. Вчителька запропонувала учню вичитати свою
творчу роботу. Я впевнений, що доля випускників у своїх руках. Свойого
прадіда я майже не пам'ятаю. Іван нікого не попередив, що поїхав до
батьків. У кожної людини є своя заповітна мрія.
 Назвати неправильні форми займенників.
Мойого, свойого, твоїми, нашому, при йому, при нім, абичим, чиїм, цією,
цею.
Чийому, мого, до когось, на моїм, свойого, до себе.
Абиким, до його, котрогось, хто-небудь, дечий, ніякий, до неї, казна-яким,
чиєму, їхнім, з ним.
 Написати твір на одну із запропонованих тем, стилістично
правильно вживаючи займенники.
«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки
батьківщину»(В.Симоненко);«Україно, ти — моя молитва» ( В.Симоненко).
«О рідне слово, що без тебе я?» (Д. Павпичко).
 Відредагувати речення.
На тракторі працює Петро з Іваном, він нещодавно з лав армії. Мене
вразила зустріч з матір'ю подружки, якої я давно не бачила. У мойого друга
канікули вже закінчилися. Мені здається, що вона говорить одне, а думає
зовсім друге. Директор підприємства у любий час може розірвати цей
контракт. Я дуже дякую Вас за добру послугу.
Вважаємо, що успішному засвоєнню граматичних форм сприятимуть
вправи:
— на узгодження залежних слів у дієслівних словосполученнях (навчати
(чого?) мови; дякувати (кому?) вчителям; скучати (за ким?) за
матір'ю);
— на написання особових закінчень дієслів (косе, баче, робе замість
косить, бачить, робить);

11. — на вживання дієслів III особиодниниі множини (бачить, бачать, хоче,
хочуть, бореться, борються);
— на використання активних дієприкметників (палаючий, в’янучий,
благаючий, квітучий, змарнілий);
— на запобігання недоречному вживанню активних дієприкметників з
суфіксом -ш- (-вш-), які в літературній мові не вживаються й
передаються описовою формою (закінчивший — гой, що закінчив;
прочитавший — той, що прочитав);
— на побудову та редагування речень з дієприслівниковими зворотами.
 Відредагувати речення, пояснити помилки.
I. Приймаючи участь у цій важливій справі, він аніскільки не
сумнівався в її успіхові. Починаючи збори, у мене спочатку була
невпевненість у їхній необхідності. Залишаючи приміщення, світло
обов'язково повинно вимикатись. Стоя біля дошки, Данило завжди
розгублюється і не може добре відповідати.
II. Сидя так близько від телевізора, псується зір. Перечитуючи твої
листи, мені ставало спокійніше на серці. Ідучи на змагання, всім
хочеться перемагати. Дізнавшись про твої успіхи, мені було дуже
приємно. Познайомившись з Максимом ближче, стало зрозуміло,
яка це чудове людина. Приїхавши у Київ, нами були відвідані майже
всі музеї.
III. Підводячи підсумки, доходимо висновку, що рівень знань учнів по
українській мові недостатній. Стоячи біля річки, дівчинка була
гарна собою. Заплющивши очі, мені пригадалась краса весняного
саду. Читаючи роман, в моїй уяві постають картини тяжкого
життя сільської бідноти. Обговорюючи проблему текучості
кадрів, думки майже всіх присутніх на засіданні співпали. Від
духмяних пахощів сіна у мене, сидячи на вулиці, па морочилася
голова.

12. З метою підвищення грамотності учнів потрібно більше звертати уваги на
уроках на особливості вживання прийменників з іменниками (за брата
замість про брата, по хворобі замість через хворобу, по дорученню замість
за дорученням); на використання єднальних сполучників і, та (українська
мова і література; Міністерство освіти і науки; батьки і діти; ставки та
озера); на правильне вживання часток: б, би (хотіла б, хотів би, зробив би;
неправильно: я би хотів, я би зробив).
Питання про синтаксичні помилки та роботу над ними буде предметом
окремого розгляду.
Вироблення мовленнєвих навичок — тривалий процес, і він не
вичерпується шкільною програмою. Загальноосвітня школа закладає лише
основи мовленнєвого розвитку, а його вдосконалення продовжується
протягом цілого життя. Тому молодь, закінчивши школу, повинна вміти
реально визначати рівень і критично оцінювати якість свого мовлення, мати
бажання і вміння усувати помилки, використовуючи різноманітні словники,
довідники, популярні лінгвістичні видання, постійно збагачувати свою
пам'ять різними виражальними засобами мови, підвищувати мовленнєву
культуру.
(Далі буде.)