1. Гра – це величезне світле вікно, через яке
в духовний світ дитини вливається
живлющий потік уявлень, понять про
навколишній світ. Гра – це іскра, яка
запалює вогник допитливості та
зацікавленості.
В.Сухомлинський
І. Актуальність визначеної теми
XXІ століття означене складним пошуком нових технологій навчання
дітей. Ефективне навчання – це завжди розвиток людини, зміна його поглядів,
установок, цінностей, норм. Кожний урок української мови – складна, цілісна,
динамічна система змісту навчального матеріалу й організації роботи з ним, яка
насамперед спрямовується на засвоєння матеріалу, зазначеного в темі уроку.
Мета уроку збігається в цілому з метою навчального процесу в цілому.
У моїй роботі однією з них є формування національно-мовної особистості
учня. Цього можна досягти, якщо на кожному уроці, позакласній роботі
виховується увага до слова, свідоме ставлення до мови як засобу
самовираження, спілкування між людьми, передачі почуттів і переживань,
ставлення до довкілля. Розвивається мовлення, а отже й мислення, інтелект,
мовленнєва пам’ять, емоційна сфера особистості, мовне почуття, естетичний
смак, розуміння краси української мови, багатство її мовних засобів,
виражальних можливостей.
Я вважаю , що навчання української мови ефективне, якщо на кожному
уроці засвоюються мовні і мовленнєві знання, формуються навчально-мовні,
правописні та комунікативні вміння і навички, розширюється читацький рівень
школярів (бо дитина, яка більше читає, краще говорить і пише), збагачується
їхній мовний запас, відбувається оволодіння мовною нормою, здійснюється
усвідомлення неповторності мовної особистості. Учні одержують зразки
комунікативно досконалої мови й навчаються доцільно й правильно
використовувати засоби мови для побудови власних висловлювань, а також
набувають найрізноманітніших загально-предметних умінь.

2. На моїх уроках відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним
допомагають дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту,
відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності,
виразності, образності власного мовлення, намагання додержувати норм у
використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитись
майстерно оперувати мовою.
Навчанню мові належить особлива роль у вихованні школярів. Згадаймо,
як зазначив В.Сухомлинський: ”Від культури слова до емоційної культури, від
емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин –
такий шлях до гармонії знань і моральності.”, “Убогість слова – це убогість
думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної,
естетичної товстошкірості”.
Особливо актуальним є застосування на моїх уроках української
мови - ігрові технології. Адже саме вони, дидактичні ігри, ігрові заняття і
прийоми підвищують ефективність сприймання школярами навчального
матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент
цікавості. Ігри виховують самостійність, формують певні естетичні та
світоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність. Використання ігрових
завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання
здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно
знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти,
зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра,
увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює
позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє,
самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення,
впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.
Мета досвіду: підвищення інтересу до вивчення української мови та
літератури; формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з
практичною діяльністю; розвиток творчих здібностей та самостійності учнів;
активізація пізнавальної діяльності.

3. Головні завдання, які я ставлю перед собою:
- використовувати різноманітні форми і методи
організації навчальної діяльності, орієнтованої на
конкретного учня;
- створити атмосферу зацікавленості кожного учня в
роботі класу;
- стимулювати учнів до висловлювань, використання
різних способів виконання завдань без страху
помилитися, одержати неправильну відповідь;
- підтримувати учня у його бажанні знаходити свій
спосіб роботи;
- аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці;
- створювати педагогічні та навчальні ситуації, що дають кожному учневі
на уроці виявляти ініціативу, самостійність у роботі;
- створити умови для природного самовираження учня.
Процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її
власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти,
продемонструвати. Результативність реалізації навчальної мети – свідомість,
міцність і глибина знань учнів з української мови та літератури перебуває у
прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання знати його,
тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету.
Як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й
підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок
цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання?
Шукаючи відповідь на це питання, я дійшла висновку, що зацікавити,
вмотивувати учнів до вивчення предмету можна шляхом уникнення
одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів
навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне
мислення школярів.
Я вважаю,що вся діяльність дитини складається з окремих послідовних
операцій. Спочатку учень сприймає інформацію, а далі мислить на підставі її.

4. При цьому дуже важлива зацікавленість у цьому процесі. Причому, всі ці
операції взаємопов’язані між собою. Тому я спрямовую всі творчі зусилля на
створення системи активних методів навчання, що сприяють активізації
мотивації учнів до навчання та їх пізнавальної діяльності.
Я прийшла до висновку , що ігрові технології – один з найефективніших
засобів навчання. Вони створюють на уроці атмосферу активної зацікавленості,
пожвавлюють процес засвоєння, закріплення й узагальнення знань, умінь і
навичок, мають зазвичай прикладний характер, що сприяє розвитку основних
життєвих компетентностей школярів.
Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної
діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли використовую на уроці
елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий
настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, беру до уваги всіх учнів, добираю
ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Гра належить до традиційних і визнаних
методів навчання і виховання учнів. Цінність цього методу полягає в тому, що в
ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному
взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює
їхні пізнавальні можливості, виховує особистість. Задовольняючи дитячу
допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти
способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.
Використання ігрових технологій має велике значення для
поглиблення знань учнів.
1. На формування й розвиток пізнавальних інтересів учнів великий вплив
мають ті ігри, що містять у собі ситуації утруднення та різного характеру
пізнавальні завдання.
2. Як засіб підвищення якості знань ігрові технології допомагають
виховувати вольові зусилля учнів,сприяють творчому розв’язанню ними
навчальних завдань теоретичного та практичного напрямів.
3. Інтерес до дидактичних ігор, що змушують напружити думку,
проявляється не завжди і не усіх учнів відразу, тому пропонувати такі ігри
треба поступово, не вдаючись до примусу. Природи гри така, що за

5. відсутності абсолютно добровільної участі вона перестає бути грою. Нею
можна зацікавити, а примусити грати неможливо.
4. Розвиваючі ігри потребують особливої підготовки. Занадто важкі завдання
можуть зробити учня байдужим до їх виконання. Тут треба дотримуватися
принципу “від простого до складного ”.
Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних
рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що
відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого
Педагогічні ігри
За сферою діяльності
Фізичні Інтелектуальні Трудові Соціальні Психологічні
За характером педагогічного процесу
Навчальні, Пізнавальні, Репродуктивні, Комунікативні,
тренінгові, виховні, продуктивні, діагностичні,
узагальнювальні, розвивальні творчі психотехнічні,
контролюючі профорієнтаційні
За ігровою методикою
Предметні Сюжетні Рольові Ділові Імітаційні Драматизації
За навчальним предметом
Математичні, Музичні, Трудові, Фізкультурні, Суспільнознавчі,
фізичні, театральні, технічні спортивні, економічні,
хімічні, літературні воєнні, комерційні,
біологічні… туристичні, управлінські
народні
За ігровим середовищем
Без предметів, Настільні, Комп’ютерні, Технічні,
з предметами кімнатні, телевізійні, Із засобами пересування
вуличні ТЗН

6. полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у
грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.
Рольова гра. Головна мета – розвивати здібності школярів, прищеплювати
уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість
учня, його здібності та перспективи на майбутнє.
Вікторина. Її називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше
і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під
час якого учні самостійно відповідають на запитання.
Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна
використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд,
учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час
цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди
з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з
іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.
Методика гри “Мозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де?
Коли?”. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї
хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій
чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине
рішення.
На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять
працювати динамічними парами. Попередньо вчитель готує картки з 2-3
практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів
перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно
виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння.
Друге і третє завдання діти виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а
потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених
помилок.
Перелічені види ігор мають своє призначення і конкретне застосування.
Так, мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати
теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями,

7. уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він виявлятиме до них
інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів.
Ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню
різних способів мотивації.
1. Мотиви спілкування:
• учні, спільно вирішуючи завдання, беручи участь у грі, учаться
спілкуватися, ураховувати думку товаришів;
• при рішенні колективних завдань використовуються різні можливості
учнів;
• спільні емоційні переживання під час гри сприяють зміцненню
міжособистісних відносин.
2. Моральні мотиви:
• у грі кожен учень має виявити себе, свої знання, уміння, свій характер,
вольові якості, своє ставлення до діяльності, до людей.
3. Пізнавальні мотиви:
• кожна гра має близький результат (закінчення гри), стимулює учня до
досягнення мети (перемоги) й усвідомлення шляху досягнення мети (треба
знати більше інших);
• у грі команди чи окремі учні споконвічно рівні (немає відмінників і
трієчників, є гравці). Результат залежить від самого гравця, рівня його
підготовленості, здатностей, витримки, умінь, характеру;
• знеособлений процес навчання у грі здобуває особистісне значення. Учні
приміряють соціальні маски, поринають в історичну обстановку й
відчувають себе частиною досліджуваного історичного процесу;
• ситуація успіху створює сприятливе емоційне тло для розвитку
пізнавального інтересу. Невдача сприймається не як особиста поразка, а як
поразка у грі й стимулює пізнавальну діяльність (реванш);
• змагальність - невід'ємна частина гри - притягальна для дітей;
• у грі завжди є якесь таїнство - неотримана відповідь, що активізує
розумову діяльність учня, штовхає на пошук відповіді;
• думка шукає вихід, вона спрямована на рішення пізнавальних завдань.

8. До педагогічних підходів організації дитячих ігор необхідно віднести ряд
таких моментів:
а) вибір теми гри;
б) визначення мети й завдань гри;
в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка
унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).
Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:
а) ігри мають відповідати навчальній програмі;
б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
в) відповідність гри віковим особливостям учнів;
г) різноманітність ігор;
д) залучення до ігор учнів усього класу.
У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі. Їх
можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити знання
учня і вміння користуватися ними.
З мовленнєвих ігор подаю дві.
Дидактична гра "Кола на воді". Ціль
цієї гри полягає у розвитку
комунікативних навичок учнів, їх
здатності будувати, яскраві оповідання
про навколишній світ. Завдання гри -
вчити фантазувати, розвивати уяву,
формувати навички будови тексту. Учні
вибирають довільне слово. Воно записується на дошці стовпчиком. На ці букви
добираються нові слова, до слів – речення. На основі отриманих результатів
складають оповідання, казку, веселу історію, вірш.
С - сніжок - настав ранок, прокинулась сніжинка;
Т - танок - закружляла у веселому танку;
І - іней - іней вкрив усе навкруги;
Н - небо - небо посилало сонячне проміння;
А - акація - сніжинка сіла на акацію перепочити.

9. Такі вправи розвивають мовлення, допомагають в написанні яскравих
оповідань про навколишній світ, вчать фантазувати, розвивають уяву.
Друга гра «Мікрофон» має на меті
розвиток мовленнєвої компетенції учнів, їх
здатність і вміння добирати мовний матеріал
відповідно до запропонованого стилю
мовлення. Завдання гри – сформувати на
гідному рівні культуру усного мовлення
школярів, позбавити учня відчуття ніяковості в
умовах «репортажу». Обираються наступні діючі особи: репортер, глядачі (3-
5осіб) і доповідачі (решта класу). Вчитель ставить питання, репортер підходить
до учня і пропонує йому відповісти. Учень дає відповідь в мікрофон, який йому
передає репортер (це може бути справжній мікрофон, макет, або будь-який
предмет , який домовлено буде вважати мікрофоном). Глядачі оцінюють
відповідь доповідача. І вчитель знову ставить питання.
Інтелектуальні ігри представлю такими прикладами, як гра «Пізнай мене»,
«Що? Де? Коли?» та «Рецензисти кросворду». « Пізнай мене» передбачає
перевірку і закріплення понятійного матеріалу з теми. Мета цієї гри полягає в
необхідності учня оперувати термінами, поняттями з теми, що дозволяє
активізувати мненмічні і мисленнєві процеси. Завдання полягає в тому, що ця
гра повинна навчити учнів активно використовувати такий пласт лексики як
термінологія. На столі розкладені картки зі словами папки, на яких під номерами
написано терміни з теми, що вивчається. Учень має скласти систематичну
папку, згрупувавши картки відповідно до термінів. Купок карток має вийти
стільки, скільки термінів. Наприклад: термін «дієслово», до нього слова – вид,
час, спосіб, особа, число; термін «словотвір» до нього слова – суфіксальний,
префіксальний, …, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний,
адвербіалізіція, субстантивація і т.д.
«Що? Де? Коли?» має на меті шляхом впровадження конкуренції
підвищити особистісну мотивацію учня, актуалізувати усі наявні знання з

10. даного предмету чи теми. Завдання гри – продемонструвати важливість
ерудованості, навчити працювати в команді.
«Рецензити кросворду» має за мету
поглибити, систематизувати і узагальнити
знання. Завданнями цієї гри є сформувати в
учнів моделі нестандартного мислення,
зорієнтувати їх на адекватні дії в екстремальних
ситуаціях. Вона полягає в наступному: клас
ділиться на три групи (команди). Команди
розміщуються напівколом обличчям до дошки. Кожна з команд по черзі
пропонує тему, питання (слід поставити в якомога нестандартній формі) і
відповідь – 1-ша команда пропонує тему, 2-га ставить питання і вказує межі і
місце відповіді, 3-тя дає відповідь, потім 2-га пропонує тему, 3-тя – ставить
питання, 1- ша – дає відповідь., і т.д.. Кожна
відповідь записується.
Загальнорозвивальна гра «Пелюстки
ромашки» схожа на вікторину. ЇЇ ціль у
тому, щоб задіяти усі можливі психічні
процеси: мислення, пам'ять, увагу, уяву і т.д.
На дошці висить декілька макетів ромашок з
7-ма пелюстками кожна. На пелюстках
найрізноманітніші завдання, наприклад: подумайте…, згадайте…, уявіть…, і т.п.
Учні пдходять до вчителя і обирають свою ( найдоцільніше – шляхом
жеребкування). Потім учень тягне пелюстку, виймає її з ромашки і зі зворотної
сторони читає завдання. Йде готуватися, а інший тим часом тягне свою
пелюстку і т.д. Кожен учень готується 3-5 хвилин. Поки перший відповідає
вчителеві, інші готуються. Таким чином кожен учень виконує за урок декілька
мисленнєвих операцій, а вчитель може перевірити рівень засвоєння знань і
виявити прогалинини, якщо такі є.
Гра-естафета репрезентує рухові ігри дидактичного характеру. Окрім
підвищення інтересу ця гра має на меті ще й задіяти наочно-образне,

11. асоціативне мислення, що реалізуватиметься шляхом прив’язання конкретного
питання до конкретного окремого місця чи людини. Задачею тут виступає
формування в учнів певного алгоритму опанування матеріалу. Учні класу
діляться на команди по 3-4 чоловіки. На території виставлені пункти. На
кожному пункті по проходженню іспиту вони отримують паперову зірку
(медаль, яблуко …), на якій написана літера. Завдання гри – скласти слово-
пароль. Пункти: пункт 1 – теоретичний (потребує відповіді на теоретичне
питання), пункт 2 – експериментальний ( вирішення практичних завдань), пункт
3 – тестовий («великий світ усього» - відповіді на питання, що реалізують
міжпредметні зв’язки), пункт 4 – народна мудрість ( завдання на матеріалах
народної творчості, продовжіть прислів’я…, відгадайте загадку… і т.п.), пункт
5 – натхнення
( перевірка уміння творити – складіть три-, чотиривірш, зобразіть графічно і
т.п.), пункт 6 – практичне застосування ( продемонструвати практичне
застосування запропонованій темі, фразі, явищц мови…), пункт 7 – острів
загадок (дається остання літера слова і учні мать скласти слово-пароль). Виграє
та команда, яка найшвидше знайде зашифрований пароль.
Така система ігор допоможе ефективно забезпечити позитивну мотивацію
учнів на уроках української мови. Саме завдяки ігровим формам уроків вдається
залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині
відчути успіх, повірити в свої сили. І спостереження показують, що учні, які
були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування, змогли
подолати труднощі саме через гру. Доцільність використання гри на тих чи
інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь і навичок учнів, від
складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням,
коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання,
опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.
Навчальна гра несе в собі значний потенціал активізації навчально-
пізнавальної діяльності. Необхідно лише як в теорії, так і на практиці глибше
розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонента
пізнавального процесу.

12. РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ
- підвищився рівень успішності(35%)
- покращилась якість знань учнів(26%)
збільшився інтерес учнів до вивчення української мови і
літератури(42%).
Таким чином досягається головна мета навчання: «Те, що я чую,
я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й
обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я
набуваю знань i навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про Концепцію загальної середньої освіти. Середня освіта, № 2, 2002.
2. Національна доктрина розвитку освіти. Освіта України, № 33, 2002.
3. Глазова О.П. Українська мова. 6 клас. Матеріали до уроків: Посібник для
вчителя. – Харків: Ранок, 2000.
4. Житник Б.О. Методичний порадник: форми і методи навчання. – Харків:
Вид. група «Основа», 2005.
5. Інтелектуальні ігри на уроках української мови та літератури / Упорядник
К.Ю.Голобородько. – Х.: Вид. група «Основа», 2006.
6. Інтерактивні технології на уроках української словесності / Укладач
Р.Орищин. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.
7. Кривокінь І. та ін. Інтерактивні технології – шлях до формування творчої
особистості. – Завуч, № 28, 2008.
8. Майстер-клас учителя української мови: 6 клас / Упорядник О.Несисюк. –
К.: Ред. загальнопед. газ., 2005.
9. Одарченко В. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках мови. –
К.: Радянська школа, 1982.
10. Передрій Г. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови.
– Диво слово, № 1, 2005.
11. Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання:
Наук.-метод. Посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004.

13. 12. Радзіх С. Інтеграція інтерактивних технологій на уроках української
словесності. – Тернопіль: підручники і посібники, 2007.
13. Рудницька О.Б. Нетрадиційні завдання з української мови. 5-9 класи.
Посібник для вчителя. – Тернопіль: Мандрівець, 2004.