1. Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації
Тернопільське обласне комунальне територіальне
відділення Малої академії наук України
ТЕЗИ
науково-дослідницьких робіт переможців
ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт учнів-членів
Тернопільського обласного комунального
територіального відділення МАН України
Тернопіль – 2014
2. У збірці подано тези науково-дослідницьких робіт переможців ІІ етапу Всеук-
раїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Тернопільсь-
кого обласного комунального територіального відділення МАН України, що прово-
дився департаментом освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації та об-
ласним відділенням МАН України.
Учасники представляли свої наукові дослідження у 53 наукових секціях, об’-
єднаних у 12 наукових відділень: літературознавства, фольклористики та мистец-
твознавства; мовознавства; філософії та суспільствознавства; історії; «Наук про
Землю»; технічних наук; комп’ютерних наук; математики; фізики і астрономії;
економіки; хімії та біології; екології та аграрних наук.
Видання має на меті привернути увагу учнів, студентів, аспірантів, педагогіч-
них працівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, викла-
дацько–професорського складу ВНЗ, широких кіл громадськості до науково-дослід-
ницької діяльності учнівської молоді в рамках Малої академії наук України.
Відповідальна за випуск – Олександра Мигайчук, директор обласного
відділення МАН України
Тези науково-дослідницьких робіт переможців ІІ етапу Всеукраїнського
конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Тернопільсь-
кого обласного комунального територіального відділення МАН України /
упор. Мигайчук О. М. та ін. – Тернопіль, 2014 – 236 с.
РЕДАКЦІЙНА РАДА:
Мигайчук Олександра Михайлівна, директор Тернопільського обласного
комунального територіального відділення Малої академії наук України.
Фроленко Ольга Михайлівна, заступник директора з начально-виховної роботи.
Балик Тетяна Михайлівна, методист, відповідальна за роботу філій МАН.
Горун Таїсія Вікторівна, завідувач редакційно-видавничого відділу.
Григорків Марія Петрівна, методист редакційно-видавничого відділу.
Дідушицька Богдана Станіславівна, методист хіміко-біологічного відділення.
Крамар Олександр Іванович, кандидат фіз.мат наук, доцент ТНТУ ім. І. Пулюя.
Лахута Віра Дмитрівна, методист відділення мовознавства, літературознав-
ства, фольклористики та мистецтвознавства.
Лещук Світлана Олексіївна, канд. пед. наук ТНПУ ім. В. Гнатюка
Пида Світлана Василівна, доктор сільськогосподарських наук, професор
кафедри ботаніки та зоології ТНПУ ім. В. Гнатюка.
Сікора Юлія Григорівна, методист відділення мовознавства, літературо-
знавства, фольклористики та мистецтвознавства.
Цибенко Наталія Василівна, методист історико-географічного відділення.
Чемерис Наталія Степанівна, методист науково-технічного відділення.
Штука Світлана Всеволодівна, методист історико-географічного відділення.
3. ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ................................................................................... 5
ВІДДІЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ........................................................ 6
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................... 6
СЕКЦІЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................... 12
СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ........................................................ 19
СЕКЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ................................................... 27
СЕКЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТВОРЧОСТІ .............................................. 36
ВІДДІЛЕННЯ МОВОЗНАВСТВА ..................................................... 40
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ....................................................... 40
СЕКЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ....................................................... 47
СЕКЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ........................................................... 60
СЕКЦІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ...................................................... 64
ВІДДІЛЕННЯ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ ................................................. 67
СЕКЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ ....................................................... 67
СЕКЦІЯ БІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ ......................................................... 70
СЕКЦІЯ ЗООЛОГІЇ БОТАНІКИ ....................................................... 71
СЕКЦІЯ МЕДИЦИНИ ................................................................... 77
СЕКЦІЯ ВАЛЕОЛОГІЇ ................................................................... 85
СЕКЦІЯ ПСИХОЛОГІЇ ................................................................... 88
СЕКЦІЯ ХІМІЇ ............................................................................. 91
ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА АГРАРНИХ НАУК ............................ 95
СЕКЦІЯ ЕКОЛОГІЇ ....................................................................... 95
СЕКЦІЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ........................................................... 98
СЕКЦІЯ ВЕТЕРИНАРІЇ ТА ЗООТЕХНІЇ ..........................................101
СЕКЦІЯ ЛІСОЗНАВСТВА .............................................................102
ВІДДІЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА .............104
СЕКЦІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ ...........................................................104
СЕКЦІЯ ПЕДАГОГІКИ .................................................................113
СЕКЦІЯ СОЦІОЛОГІЇ ...................................................................116
СЕКЦІЯ ПРАВОЗНАВСТВО...........................................................117
СЕКЦІІЯ ТЕОЛОГІЇ, РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
ТА ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ .....................................................................128
ВІДДІЛЕННЯ ІСТОРІЇ ..................................................................136
СЕКЦІЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА .......................................152
СЕКЦІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ .....................................................161
4. 4
ВІДДІЛЕННЯ НАУК ПРО ЗЕМЛЮ................................................165
СЕКЦІЯ ГЕОГРАФІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА ...........................165
СЕКЦІЯ ГЕОЛОГІЇ, ГЕОХІМІЇ ТА МІНЕРАЛОГІЇ ..............................174
СЕЦІЯ ГІДРОЛОГІЇ ......................................................................176
ВІДДІЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ НАУК ...............................................180
СЕКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ .............................................................................180
СЕКЦІЯ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ПРИЛАДОБУДУВАННЯ .......................182
СЕКЦІЯ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА ...................................................184
СЕКЦІЯ АВІА-ТА РАКЕТОБУДУВАННЯ, МАШИНОБУДУВАННЯ
І РОБОТОТЕХНІКИ .....................................................................185
СЕКЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ТА РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ .........................................................186
СЕКЦІЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ
ТА ВИНАХІДНИЦТВА.................................................................187
ВІДДІЛЕННЯ ФІЗИКИ ТА АСТРОНОМІЇ ......................................189
СЕКЦІЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ ..................................................189
СЕКЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ФІЗИКИ .....................................192
СЕКЦІЯ АСТРОНОМІЇ ТА АСТРОФІЗИКИ ......................................194
СЕКЦІЯ АЕРОФІЗИКИ ТА КОСМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ...................197
ВІДДІЛЕННЯ МАТЕМАТИКА .......................................................200
СЕКЦІЯ МАТЕМАТИКИ...............................................................200
СЕКЦІЯ ПРИКЛАДНА МАТЕМАТИКА...........................................210
СЕКЦІЯ МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ....................................216
ВІДДІЛЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК ........................................219
СЕКЦІЯ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ ТА МЕРЕЖ ............................219
СЕКЦІЯ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ
СИСТЕМ ....................................................................................220
СЕКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОГРАМУВАННЯ ......................................221
СЕКЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, БАЗ ДАНИХ ТА СИСТЕМ
ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ .............................................................224
СЕКЦІЯ INTERNET-ТЕХНОЛОГІЇ ТА WEB-ДИЗАЙН .......................225
СЕКЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ СИСТЕМ, НАВЧАЛЬНИХ
ТА ІГРОВИХ ПРОГРАМ ...............................................................229
ВІДДІЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ..........................................................230
СЕКЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ..230
СЕКЦІЯ МІКРОЕКОНОМІКИ ТА МАКРОЕКОНОМІКИ ......................231
СЕКЦІЯ ФІНАНСІВ, ГРОШОВОГО ОБІГУ ТА КРЕДИТУ ...................234
5. 5
ПЕРЕДМОВА
Запорука успіхів у будь-якій сфері діяльності держави – високий
творчий та інтелектуальний потенціал нації. Саме тому одним із пріо-
ритетних завдань позашкільної освіти молоді у системі Малої ака-
демії наук України є виявлення і подальший розвиток обдарованих
учнів, сприяння та підтримка їх інтересів і творчих досягнень.
Знаковим серед усіх проектів, заходів і форм роботи з такими шко-
лярами є конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів
Тернопільського обласного комунального територіального відділен-
ня МАН України. Цього інтелектуального змагання щороку з нетер-
пінням чекають сотні учнів, які навчаються у загальноосвітніх зак-
ладах і одночасно займаються науково-дослідницькою роботою у сек-
ціях обласного відділення МАН України.
У 2013/2014 навчальному році до участі у ІІ етапі Всеукраїнсько-
го конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт було допущено 359
учнів 7–11 класів, з яких, за результатами оцінювання контрольних
робіт з базових навчальних предметів, перемогу здобули 278 юних
науковців. У захисті науково-дослідницьких робіт переможцями ста-
ли 211 учнів, які нагороджені дипломами І–ІІІ ступенів.
Підготовка до конкурсу та участь у ньому – це значна і величезно-
го обсягу повсякденна діяльність, інтелектуальний і комунікативний
тренінг. Завдяки здобутим навикам досліджень, участі у конкурсі-
захисті формується нове покоління українських науковців і прак-
тиків.
Традиційно складається, що перемагають у конкурсі-захисті
найбільш наполегливі, допитливі і впевнені у своїх силах учні, здатні
відстоювати власну думку, долати перешкоди на шляху до визначе-
ної мети.
Щороку конкурс виявляє нові імена талановитих юних дослідників,
яким відкриваються усі шляхи у світ великої науки. Підтверджен-
ням цього є видання обласним відділенням МАН України їх перших
наукових праць.
Збірник тез науково-дослідницьких робіт переможців ІІ етапу Все-
українського конкурсу-захисту 2014 року – це доробок інтелек-
туальних і творчих ідей, досягнень, результат невтомної праці, по-
шуку, здорової конкуренції та плідного обміну досвідом і знаннями,
які спрямовуються на розвиток творчої особистості, продовження
традицій славетних науковців Тернопільщини та збагачення скарб-
ниці вітчизняних наукових досягнень.
О. М. Мигайчук
директор обласного відділення МАН України
6. 6
ВІДДІЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА,
ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Інтегрування архетипу та індивідуального
світосприйняття у поезії Олени Теліги
Роботу виконала: Когут Окса-
на Василівна, учениця 11 класу
Тернопільської Української
гімназії імені І. Франка.
Науковий керівник: Грабов-
ська Олександра Миколаївна, вчи-
тель української мови та літерату-
ри Тернопільської Української
гімназії імені І. Франка.
Кожен із представників «Празької школи», попри спільність за-
гальної установки, виступає митцем із власним неповторним облич-
чям. Зокрема поезія Олени Теліги, що в цілому прилучається до світо-
глядного, ідейного та стилістичного комплексу спільних для «пра-
жан» рис, залишається багато в чому осібною. З огляду на це,
вважаємо порушену проблему актуальною.
У науковій роботі зроблено спробу визначити особливості худож-
нього освоєння національного архетипу в індивідуальному світо-
сприйнятті ліричної героїні О. Теліги, розкрито зміст поняття «ар-
хетип» і обґрунтовано доцільність його використання, з’ясовано зна-
чення творчості Олени Теліги в літературному процесі першої
половини ХХ ст., спираючись на контекст «Празької школи», роз-
глянуто основні мотиви її поезії та проаналізовано систему образів,
які втілюють розвиток виявлених мотивів, показано індивідуальність
художнього доробку письменниці.
Сьогодні неможливо уявити Олену Телігу поза духовним і куль-
турним життям України. Її самобутня, неповторна поезія користується
популярністю у читацького загалу, привертає увагу вчених – дослід-
ників.
Сподіваємося, що і наша робота про національний архетип як домі-
нанту індивідуального світосприйняття у поезії Олени Теліги знайде
своє продовження у вивченні інших аспектів творчості відомої україн-
ської поетеси.
7. 7
Фоностилістичні особливості української слемпоезії
Роботу виконав: Форись Іван
Анатолійович, учень 11 класу Тер-
нопільського технічного ліцею.
Науковий керівник: Николин
Микола Миколайович, кандидат
педагогічних наук, директор Тер-
нопільського комунального мето-
дичного центру науково-освітніх
інновацій та моніторингу.
Новітні експерименти в українській поезії, пов’язані з інтегруван-
ням її нових жанрів і напрямків (аудіо, відео, слем), лінгвостилі-
стичні системи, схеми, алгоритми, є настільки інноваційними, що
ще не стали предметом дослідження навіть у літературній критиці,
не те що у фоностилістиці та фоніці. З огляду на це, вважаємо озна-
чену проблему актуальною.
Мета роботи – встановити основні фоностилістичні засоби, засто-
совані в аудіо-, відео- та слемпоезії. Для реалізації цієї мети розв’я-
зуємо такі завдання: вивчити та обґрунтувати методологічну базу
фоностилістичних та фонічних технологій аналізу художнього тек-
сту; розкрити культурологічні джерела та загальнолінгвістичні особ-
ливості аудіо- та відеопоезії; виокремити специфіку різновидів фоно-
стилістичних засобів у слемпоезії А. Шийчука, А. Богаченко, О. До-
роша, І. Павленко; простежити вплив звукопису на формування та
функціонування колірних асоціацій, ритму та інтегративного інтону-
вання у цьому жанрі.
Доцільно виділити такі групи фоностилістичних засобів у поезії:
звукописні; ритмо-інтонаційні; звукоасоціативні. Найбільш уживаним
у слемпоезії фоностилістичним засобом є алітерація: вібрувальна;
одноманітно глуха; чергування шиплячих і свистячих. У ритмо-
мелодиці слемпоезії важливу роль відіграє звукова та смислова ак-
центуація. Звукоасоціативний аспект дослідження української слем-
поезії засвідчує, що скупчення глухих звуків створює враження чор-
ного кольору, а переважання голосних і сонорних, подовження звуків
– білого.
8. 8
Ольга Кобилянська та Осип Маковей: погляд крізь
призму епістолярної спадщини й оповідання «Доля»
Роботу виконав: Чубей Віталій Іванович, учень
11 класу Гермаківської ЗОШ I-III ступенів Борщів-
ського району Тернопільської області.
Науковий керівник: Сидоренко Марія Василів-
на, учитель української мови та літератури Герма-
ківської ЗОШ I-III ступенів Борщівського району.
Актуальність роботи полягає в тому, що дане до-
слідження сприятиме зростанню інтересу до більш
детального вивчення епістолярної спадщини пись-
менниці та ознайомленню з оповіданням «Доля», яке ще не було пред-
метом вивчення в літературознавчому аспекті.
Мета роботи – дослідити стосунки між двома діячами української
культури крізь призму епістолярної спадщини та оповідання «Доля».
Дослідження передбачає виконання таких завдань: опрацювати
листи Ольги Кобилянської до Осипа Маковея; здійснити аналіз опов-
ідання письменниці «Доля», визначити його місце в її літературному
доробку.
У процесі проведеної роботи ми дійшли висновків, що Ольга Коби-
лянська та Осип Маковей – надзвичайно яскраві особистості, яких
об’єднували співпраця та особисті стосунки. Критик гідно оцінив
творчість письменниці, допоміг їй утвердитися в літературі. Ольга
Кобилянська, зі свого боку, була своєрідним стимулом у процесі фор-
мування Маковея як письменника.
Особисті стосунки літераторки та критика – яскравий приклад са-
мовідданого кохання, яке возвеличило діячку, довело, що вона – жінка,
впевнена в собі, з активною життєвою позицією.
Комічне в п’єсі «Мина Мазайло» Миколи Куліша
Роботу виконала: Скакальська
Анастасія Ярославівна,учениця 11
класу Кременецького ліцею імені
У. Самчука.
Науковий керівник: Ячменьо-
ва Олена Семенівна, учитель украї-
нської мови та літератури Креме-
нецького ліцею імені У. Самчука.
На початку ХХІ століття літера-
турознавство надає великого значення вивченню комедійних творів
Миколи Куліша, найвидатнішого українського драматурга XX ст. Це
9. 9
митець великого масштабу і філософської глибини, який потребує
сучасного прочитання і відповідного осмислення.
Актуальність обраної теми зумовлена відсутністю єдиного погляду
щодо категорії комічного й важливістю подальшого вивчення теоре-
тичних прийомів творення комічного, зростанням інтересу до цієї
категорії як загальнолюдського феномена, властивого всім народам і
літературам; потребою в подальшому системному, комплексному вив-
ченні, реалізації категорії комічного, з’ясуванні прийомів комічного
в комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло». Адже твір драматурга –
це була спроба протиставити хоч щось повальній русифікації, яка
тривала в Україні кілька століть, починаючи з царських часів і до
радянських.
Метою роботи є висвітлення суті комічного, засобів досягнення
комічного ефекту в комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: з’ясувати,
що таке комічне в літературознавстві; ознайомитися з теоретичними
прийоми творення комічного; відзначити найбільш характерні прийо-
ми і способи творення комічного в п’єсі Миколи Куліша «Мина Ма-
зайло».
Практична цінність дослідження визначається можливістю вико-
ристання його результатів під час підготовки практичних занять з
української літератури в секції Малої академії наук та на уроках, а
також у подальших наукових дослідженнях.
Образ України у «Щоденнику» Т. Г. Шевченка
(1857-1858)
Роботу виконала: Гіджак Лілія
Василівна, учениця 10 класу Каль-
ненської ЗОШ І-ІІІ ст. Козівського
району.
Науковий керівник: Лупиніс
Мирослава Зіновіївна, учитель ук-
раїнської мови і літератури Каль-
ненської ЗОШ І-ІІІ ст.
Долаючи довгий шлях на волю з
Новопетровського укріплення до Петербурга, Тарас Шевченко пише
«Щоденник» (1857-1858), який він ще називав «Журнал». У ньому
автор не тільки ретельно занотовує події, що з ним відбувалися кож-
ного дня, митець згадує, роздумує, мріє. Перед очима поета постає
«милий серцю» образ України, коли він отримує листи від знайомих,
друзів і згадує місця, пов’язані з ними; коли читає рядки про славне
минуле свого народу, коли особисто зустрічається із земляками.
10. 10
Мета дослідження – визначити ознаки оригінальності вищеназва-
ного твору й охарактеризувати особливості творення образу України
на його сторінках.
В роботі ставляться такі ключові завдання: розкрити причини на-
писання «Щоденника»; охарактеризувати особливість побудови тво-
ру; знайти складові образу України у ньому; розкрити роль сновидінь
у щоденникових записах поета, пов’язаних з рідним краєм.
Об’єктом дослідження є «Щоденник» (1857–1858) Т. Г. Шевченка,
його епістолярій, спогади сучасників про поета.
Предмет дослідження – образ України на сторінках «Щоденника».
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше запропо-
новано охарактеризувати особливості творення образу України у цьому
творі, досліджено причини написання «Щоденника» та особливості
його побудови. Матеріали дослідження допоможуть глибше пізнати
духовний світ поета, його світ захоплень.
Немеркнучі імена української літератури у творчості
поетів рідного краю
Роботу виконала: Бажовська
Віта Борисівна, учениця 9 класу
Борщівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
№ 1.
Науковий керівник: Валіг-
родська Надія Дмитрівна, вчитель
української мови та літератури
Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
№ 1.
Чільне місце у творчості Ганни Костів-Гуски та Володимира Вихру-
ща посідають поезії, у яких змальовано постаті відомих особистостей.
У цих віршах поети не просто в параметрах свого світогляду відтворю-
ють життєпис справжніх класиків української літератури, а й відобра-
жають одкровення, які співпадають з болями сучасності. Талановиті
поети Подільського краю вважають, що немає таких письменників,
які б так вміло поєднали у собі риси національного і народного митця,
як Т. Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Тому в своїй творчості
письменники звертаються до їхніх витоків, до їх немеркнучих джерел.
Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю охаракте-
ризувати імена в українській літературі, які ми знаходимо в поезіях
наших відомих земляків. Адже Тернопільщина має багаті і славні
традиції. Це батьківщина багатьох видатних людей, зокрема і Ганна
Костів-Гуска, і Володимир Вихрущ є яскравими талантами у плеяді
українських письменників нашого Тернопілля.
11. 11
Метою роботи є аналіз творів, в яких змальовано відомі постаті
української літератури, бо саме ці немеркнучі імена яскраво відобра-
жені у віршах поетів-земляків.
Своїм дослідженням ми прагнули розкрити в творчості обох по-
етів імена Богдана Лепкого, Маркіяна Шашкевича, Климентини По-
пович-Боярської, Івана Франка, Андрія Малишка, Григорія Сково-
роди.
Жанрово-стилістичні особливості казок Романа Завадовича
Роботу виконала: Семенина
Вікторія Володимирівна, учениця 9
класу Зборівської державної українсь-
кої гімназії імені Романа Завадовича.
Науковий керівник: Ленар Гали-
на Прокопівна, вчитель української
мови та літератури Зборівської дер-
жавної української гімназії імені Ро-
мана Завадовича.
Роман Завадович – український письменник, мудрець, поет, педа-
гог, режисер і диригент, носій справжньої української національної
культури, символ національної ідеї.
Свій талант поета й прозаїка Роман Завадович цілковито віддав
українській дитині, тому його поправу називають Князем дитячої
літератури. Він вийшов з дитинства, а увійшов до вічності, створив-
ши невмирущі образи Марушки Чепурушки, Леся Побігдеся, Гоци
Драли, Гномика Ромтомтомика.
Роман Завадович вирішив працювати, як сам сказав, «на цій
спустілій ниві, звідки втекло в погоні за розголосом і популярністю
так багато талановитих письменників». І так працював він багато років
у ділянці дитячої літератури, збагнувши, що саме це його місія, служ-
ба мистецьким словом для молодих поколінь. Високу місію виконував
він її щиро, всім серцем, із справжньою любов’ю та відданістю.
У літературних казках і фентезі представлений збірний образ
гномів, яких все частіше зображають як потворних і зовсім малень-
ких карликів, але зберігають і такі їхні риси, як підступність, багат-
ство, здатність до магії. У Романа Завадовича – гномик все ще моло-
дий відважний та цікавий.
Серед казок Романа Завадовича виділяємо: віршовані та прозові
казки, історичні поеми-казки, історичні казки в образах, цикли опо-
відань та оповідання з життя звірят.
Досліджуючи стилістичні особливості мови творів, доходимо вис-
новків: суфікси -ат, -ен, -инк, -ичк, -очк, -ечк, -ик надають додатко-
12. 12
вих відтінків твору; у творах надзвичайно багаті стилістичні особли-
вості дієслова; казки відзначаються багатством художніх засобів, та-
ких як: метафори, порівняння та епітети; мова твору багата на фра-
зеологізми; також є такі стилістичні прийоми, як алітерація та асо-
нанс.
Роман Завадович – знавець тонкощів української літературної мови.
Всю її красу та багатство розкриває у своїх прозових та віршованих
казках.
СЕКЦІЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Фанфікшн – літературно-мистецький феномен
Роботу виконала: Нагорнюк
Юлія Володимирівна, учениця 11
класу НВК «Лановецька загально-
освітня школа І-ІІІ ст. №2-гімна-
зія».
Науковий керівник: Вовченко
Лілія Юріївна, викладач обласного
відділення МАН України.
Кожній людині властиво самови-
ражатись. Мистецтво – це найлегший спосіб відкрити себе, виплесну-
ти своє «я» на папір, мольберт чи клавіші музичного інструменту; це
одна з форм суспільної свідомості, вид людської діяльності, що відоб-
ражає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних
естетичних ідеалів. Фанфікшн можна віднести до постмодерністсько-
го напрямку мистецтва. Протягом багатьох століть знаходили своє
покликання у мистецтві, ставали відомими на весь світ лише завдя-
ки, на перший погляд, звичайному та зовсім непримітному хобі. Це –
мистецтво заради мистецтва, яке створюється для того, щоб донести
його до таких же аматорів-фанатів. Фанфік – не просто вторинний
текст. Він виходить за межі оригінального твору, проте дуже часто
автору щось заважає вийти за межі первинного твору, відокремитись
від нього. Причиною цього є те, що тоді творіння втратить аудиторію
або якусь внутрішню красу, ту естетичну цінність, до якої автор праг-
нув.
З розвитком Інтернет-технологій людям стало набагато простіше
донести свою творчість до мас. На просторах всесвітньої павутини ми
можемо зустріти безліч різноманітних текстів, написаних людьми,
які бажають виразити свої почуття та думки у вигляді оповідань,
розповідей або навіть цілих повістей. Іноді набагато легше викорис-
13. 13
товувати уже створені кимось світи та персонажі, ніж вигадувати
власні. Фанфік – це аматорська розповідь, створена за мотивами по-
пулярних оригінальних літературних творів, витворів кіномистецт-
ва, коміксів чи комп’ютерних ігор.
Мета дослідження полягає у розкритті суті фанфікшену як сучас-
ної форми масової літератури, поясненні причин популярності цього
явища. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких
завдань: дослідити витоки фанфікшену, спираючись на твори світо-
вої та української літератури визначити його місце серед сучасних
молодіжних субкультур; з’ясувати причини високої популярності
фанфікшену та перспективи його розвитку; звернути увагу на особли-
вості функціонування літературних творів на просторах всесвітньої
павутини; підкреслити переваги та недоліки, з якими зустрічається
автор, публікуючи свої твори на Інтернет-ресурсах.
У І розділі роботи розповідається про витоки фанфікшену і куль-
турологічний аналіз фанфікшену як явища. Також ми аналізуємо
соціально-психологічні характеристики фанфікшену.
У ІІ розділі ми розглядаємо фанфікшн як вид мистецтва, визначає-
мо місце жанрової літератури серед сучасних молодіжних субкуль-
тур, а також – основну функцію фанфікшену.
У ІІІ розділі представлено структурно-компаративний аналіз творів
Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер» і творів-близнят у стилі фанфікшн.
Додатком до роботи є ілюстративний матеріал (персоналії пись-
менників, книги).
Таким чином, фанфікшн – це культурно-літературний феномен XXI
століття. Особливого поширення він набув з розвитком Інтернет-тех-
нологій, які дозволяють широко розповсюджувати фанатські тексти
серед інших шанувальників. Основна функція фанфікшену – це само-
вираження. Фанфіки – це творчість заради творчості, заради спілку-
вання. Проте, не дивлячись на те, що поштовхом до їх написання
може бути банальна потреба виразити свої думки, фікрайтери дуже
серйозно ставляться до свого заняття. Вони дають один одному пора-
ди, займаються саморозвитком та самовдосконаленням, велику увагу
приділяють читанню, бо вважають його однією з важливих складо-
вих свого життя.
Для текстів фанфіків характерний різний рівень досвіду, грамот-
ності, різний стиль. Деякі з них можуть взагалі не мати останнього
як такого, бо вони є стилізацією, копіюванням чийогось стилю. Але,
безумовно, вони можуть нести неабияку естетичну цінність.
14. 14
Інтерпретація образу вовка у творах світової літератури
Роботу виконала: Ванько
Оксана Сергіївна, учениця 9
класу Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст.
№2.
Науковий керівник: Чо-
ловська Ольга Сильвестрівна,
вчитель світової літератури
Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Метою дослідження є вивчен-
ня проблеми інтерпретації образу вовка в усній народній творчості
та світовій літературі і зокрема в творах Альфреда де Віньї, Редьяр-
да Кіплінга, Джека Лондона, Ернеста Сетона-Томпсона.
Це передбачило розв’язання таких завдань: опрацювання науково-
методичної літератури з окресленої проблеми; аналіз текстів фольк-
лорних творів, характеристика специфіки сприйняття вовка як літе-
ратурного образу різними авторами.
Актуальність роботи Здійснено спробу дослідити особливості інтер-
претації образу вовка в усній народній творчості, поемі Альфреда де
Віньї, повісті-казці Р. Кіплінга, повістях Джека Лондона, оповіданні
Е. Сетона-Томпсона, що сприятиме розвитку інтересу до анімалістич-
ної літератури, спонукатиме до більш пильних спостережень за пове-
дінкою тварин.
Образ вовка вперше виникає у міфології народів світу, де його ха-
рактеризують як із позитивних, так і негативних сторін, наділяючи
його такими рисами як мужність, витривалість, благородство, або ж
навпаки – жорстокість, тупість, обмеженість. Народні казки про тва-
рин зображають вовка, олюднюючи, показуючи його здебільшого сва-
вільним, страшним персонажем, доволі часто обмеженим, обману-
тим і переможеним. В чарівних і побутових казках він може бути
благородним, допомагати людині долати труднощі, оскільки вовча
подоба – це закляття, яке потрібно зняти.
У творах світової літератури ХІХ століття ми зустрічаємо образи
вовків, які контактують з людьми. У Альфреда де Віньї вовк вважає
загибель удачею, якщо, жертвуючи собою, дає шанс вижити вовчиці
з вовченятами. Таким чином, він служить прикладом для людей. 8
розділів із «Книги Джунглів» Р. Кіплінга присвячені історії вижи-
вання, вихованню і формуванню характеру людського дитинчати у
вовчій зграї. Автор аналізує Закони Джунглів, за якими живе вовча
зграя, і, порівнюючи їх із законами людського життя, надає перевагу
тваринним. Джек Лондон у своїх творах досліджує поведінку вовків,
яких доля зводить з людиною. Автор вважає, що людині потрібно
15. 15
жити в мирі зі світом природи. Його герої Бек і Біле Ікло йдуть у
протилежних напрямках, але їх об’єднує вміння відповідати любо-
в’ю на любов і ненавистю на ненависть. Вовк у Е. Сетона-Томпсона
протистоїть людині, але оповідач вбачає у своєму супротивникові не
просто хижого звіра, якого потрібно знищити, а й сильного, розум-
ного суперника, який більше зслуговує на повагу, аніж на ненависть.
Розуміння часу в епопеї Марселя Пруста
«У пошуках утраченого часу»
Роботу виконала: Головацька
Тетяна Володимирівна, учениця 11
класу Заліщицької державної
гімназії.
Науковий керівник: Копичинсь-
ка Зоряна Миронівна, учитель світо-
вої літератури Заліщицької держав-
ної гімназії.
Марсель Пруст – один із найвідо-
міших письменників французької літератури, основоположник сучас-
ної психологічної прози. Його твори цікаві тим, що він представляє
картину психологічного життя людини, одна з яких вимальовується
в геніальному романі «У пошуках утраченого часу».
Незважаючи на те, що в романі Пруста своєрідно відтворюється його
власне життя із самого дитинства, твір не можна назвати ні мемуара-
ми, ні автобіографічним романом. Справжній герой прустівського ро-
ману – глибинне «я». Основний сюжет книги – життя внутрішнього
«я», зображення внутрішнього життя людини як «потоку свідомості».
Важливою особливістю психологізму роману є те, що в ньому була
побудована основа нового типу роману – роману «потоку свідомості».
Для автора «тривалість» психічної діяльності людини – це спосіб
відродження минулого, коли реконструйовані свідомістю минулі події
найчастіше здобувають більше значення, ніж щохвилинне сьогоден-
ня, безсумнівно, впливаючи на нього.
Метою роботи є визначення характеру й ролі функціонування теми
«часу в романі «У пошуках утраченого часу» в комплексі естетико-
теоретичних, феноменологічних, структурно-семантичних і стильо-
вих його проявів.
Досягнення мети передбачає низку завдань:
• обгрунтувати правомірність і наукову доцільність виокремлення
теми «часу» в епопеї «У пошуках утраченого часу»;
• визначити методологічні принципи тлумачення «концепції часу»
в зіставленні з наявними критичними інтерпретаціями мистецької
проблематики в романі Пруста;
16. 16
• вивчити форми часу в романі М. Пруста «У пошуках утраченого
часу»;
• охарактеризувати розуміння Прустом метафоричної природи
«часу» та виявити специфіку деяких метафор у тексті його роману.
Пруст писав свій роман за ретельно продуманим планом, його твір
– не просто вільний потік, а чітко продуманий гармонійний архітек-
турний ансамбль.
Закладаючи основу нового типу романного оповідання – роману
«потоку свідомості», Пруст багато в чому продовжує традицію аналі-
тичного психологічного роману Стендаля й Флобера.
Назва роману «У пошуках утраченого часу» набуває двозначного
відтінку. Це одночасно й загублений час, тому що Пруст-Песиміст
вважає безслідно загубленим все своє прожите життя, і втрачений
час, тому що Пруст-Апологет намагається ще раз штучно воскресити
все в спогадах.
Нонкоформізм роману Дж.Д. Селінджера «Ловець у житі»
Роботу виконала: Гречка Уля-
на Михайлівна, учениця 8 класу
БорщівськоїЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Науковий керівник: Чоловсь-
ка Ольга Сильвестрівна, вчитель
світової літератури Борщівської
ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Мета науково-дослідницької ро-
боти – розглянути прояв нонкон-
формізму у житті автора роману «Ловець у житі» Дж. Селінжера та
його літературного героя.
Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань:
опрацювати наукову літературу із зазначеної теми; визначити спе-
цифіку нонконформістського сприйняття світу за романом Дж. Селі-
нджера; охарактеризувати психологічний портрет героя-нонконфор-
міста, стосунки Голдена Колфілда із суспільством, сформулювати вис-
новки і аргументувати їх.
Актуальність роботи. Роман Дж. Селінджера «Ловець у житі» ви-
ник як вираження протесту нонконформістів проти споживацького
суспільства. Сьогодні він знову набуває популярності. Спробу про-
аналізувати погляди нонконформістів, їх прояв у житті літератур-
них персонажів через специфіку поведінки, стосунків з оточуючим
світом вважаємо актуальною.
Структура роботи. Робота складається із Вступу, двох розділів:
«Ловець у житі» Дж.Д. Селінджера – яскравий твір нонконформіз-
17. 17
му» та «Голден Колфілд – нонконформіст», висновків, списку вико-
ристаних джерел, який містить 31 позицію та додаток – словник
термінології.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що на відміну від попе-
редників, людей зрілого віку, ми проводимо дослідження з точки зору
підлітка, ровесниці Голдена Колфілда.
Роман Дж.Д. Селінджера «Ловець у житі» є знаковим твором не
тільки для літератури нонконформізму, а й для всієї американської
літератури. Письменник у творі використовує факти власної біографії,
у поглядах підлітка Голдена Колфілда помітне відображення поглядів
самого автора, принципи життя якого були протестом проти спожи-
вацького суспільства.
Відразу після виходу у світ твір потрапив у списки бестселерів.
Реакція критиків була неоднозначною. Суперечності виникли навіть
щодо перекладу назви роману, оскільки в них, на думку літературоз-
навців, невиправдано з’явилося слово прірва, якого немає в оригі-
налі.
Автор створює психологічний портрет Голдена Колфілда, який ус-
іма своїми вчинками протестує проти прагнення суспільства до ком-
форту матеріального і відмови від духовного збагачення. Протест
проти такого способу життя породжує критичне ставлення до героя,
проникнення у його світ. Аналіз його стосунків із представниками
цього суспільства, викликає повагу. Голден уміє по-справжньому лю-
бити людей, коли вони цього заслуговують.
Київська феєрія В. Рогозинського «Медовий місяць
Михайла Булгакова» як фанфік
Роботу виконала: Поважна
Ліна Ігорівна, учениця 8 класу Бор-
щівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Науковий керівник: Чоловсь-
ка Ольга Сильвестрівна, вчитель
світової літератури Борщівської
ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Метою дослідження є вивчення
проблеми використання творчих
ремінісценцій у Київській феєрії В. Рогозинського «Медовий місяць
Михайла Булгакова».
Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань:
опрацювання науково-методичної літератури з окресленої проблеми;
аналіз текстів творів М. Булгакова та В. Рогозинського; визначення
спільних й відмінних рис.
18. 18
Наукова новизна роботи. Вперше робиться спроба дослідити твір
Віктора Рогозинського «Медовий місяць Михайла Булгакова» шля-
хом компаративного аналізу.
Актуальність роботи полягає в тому, що вперше проводиться до-
слідження київської феєрії В.Рогозинського «Медовий місяць Ми-
хайла Булгакова» як фанфіка, шляхом компаративного аналізу ви-
являються творчі ремінісценції, якими скористався автор для на-
писання твору.
Робота складається зі вступу, трьох розділів (Київська феєрія «Ме-
довий місяць Булгакова» В. Рогозинського – знаковий твір письмен-
ника. Використання творчих ремінісценцій у Київській феєрії), вис-
новків, списку використаних джерел та додатків.
У Київській феєрії «Медовий місяць Михайла Булгакова» Віктор
Рогозинський робить спробу проникнути у світ фантазій письменни-
ка і поселяє його із дружиною в будинок на вулиці Рейтаській, 25, де
проживають герої його майбутніх творів. Автор використовує творчі
ремінісценції із повісті «Собаче серце», роману «Майстер та Марга-
рита», що дає право визначити жанр твору як фанфік.
Дослідження ономастики героїв показує, що прізвища, застосовані
В. Рогозинським, яскраво характеризують особливості вчинків та ха-
рактери героїв.
У Київській феєрії автор використовує не тільки епізоди, що нага-
дують події булгаківських творів, а й поселяє серед них молодого
автора з його дружиною, що дає можливість більш детально розгля-
нути уже знайомі образи. Після Булгакова використано також ком-
позиційний прийом «роману у романі».
«Співець любові й боротьби»
(дві сторони світогляду Генріха Гайне)
Роботу виконала: Музика Те-
тяна Олегівна, учениця 9 класу За-
ліщицької державної гімназії
Науковий керівник: Середюк
Тарас Степанович, вчитель світо-
вої літератури Заліщицької дер-
жавної гімназії
Творчість Гайне цілком обумов-
лена політичною ситуацією, що
склалася в Європі у першій половині 19 століття: криза моралі й
суспільних цінностей, тиск влади, нівелювання людським «я». По-
етові властивий пошук такого світопорядку, при якому соціальна спра-
ведливість поєднувалася б з необмеженими можливостями розвитку
19. 19
особистості; потреба розкриття двоїстості єства молодого романтика,
співіснування у його творчості теми боротьби і щирих почуттів. Оспі-
вування кращого в людині: здатність щиро кохати, любити батьків-
щину і природу, шукати моральні орієнтири – головні складові твор-
чості поета.
Навчання у Дюссельдорфі, Геттінгенському університеті; знайом-
ство з давніми кумирами: Альбертом фон Шаміссо, Фрідріхом Шле-
гелем, захоплення творами Дж. Байрона і Й. Гете. Назвою «Книга
пісень» Гайне визначив жанр своєї лірики, однак простота і щирість
народних пісень поєднались у нього із світосприйняттям людини 19
століття. Герой «ліричного роману» – людина з багатим духовним
життям. Він не тільки здатен на високі почуття і страждання від
них, але не засліплений ними, бо вміє аналізувати своє життя. Істо-
ричний розвиток Гайне сприймає як зіткнення ідей, він противник
аристократії і церкви, але не трону і престолу. Такі висновки робить
поет після мандрівки рідною країною. Якщо в юнацьких творах пе-
реважають забарвлені меланхолією настрої, то в «Зимовій казці» поет
свідомий своєї місії, виразник найпередовіших ідей нації. Окремі кри-
тики вважають, що Гайне не був остаточно ні романтиком, ні рево-
люційно настроєним буржуа, але до кінця життя вірив у перемогу
простого люду, його твори мають яскраве соціальне спрямування.
Поезія Генріха Гайне виняткова, масштаб її популярності величез-
ний, життя і творчість романтика продовжують вивчатися з незгаса-
ючим інтересом. Можемо з впевненістю сказати, що в Гайне нестримно
переплелися дві сторони характеру – борець і романтик найтонших
відчуттів. Романтик Гайне підказує, що історія здатна повторювати-
ся, хоча й на вищому рівні, а осмислення процесів минулого може
покращити наше майбутнє.
СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
Легенди і перекази тернопільщини: жанрово-тематична
специфіка та сучасний стан фольклорної традиції
Роботу виконала: Чайка Ірина Русланівна, уче-
ниця 11 класу Тернопільської загальноосвітньої шко-
ли І–ІІІ ступенів № 24.
Науковий керівник: Більчук Маргарита Воло-
димирівна, викладач спецдисциплін відділення ви-
давничої справи та редагування Галицького колед-
жу імені В’ячеслава Чорновола.
Легенди та перекази є спорідненими жанрами на-
родної прози, які відрізняються від казок насампе-
20. 20
ред посиланням на вірогідність зображуваного. Якщо в переказах
зображуване не виходить за межі дійсного, реального, можливого, то
основу легенд становлять вигадка і фантастика. У народному побуті
ці жанри не мають чіткого розмежування, тому перекази часто наси-
чені легендарними мотивами, а дивовижне та неможливе в легендах
виступає в органічній єдності з повсякденним і звичайним.
Твори фольклорної прози віддавна привертали увагу багатьох до-
слідників. Вивчення легенд та переказів рідного краю має неабияке
пізнавальне і виховне значення, адже вони знайомлять нас із жит-
тям людей певної епохи, зокрема з їх звичаями, побутом, мріями,
ідеалами, сподіваннями, і є могутнім акумулятором морального до-
свіду, нагромадженого у процесі багатовікової історії.
У ході нашого дослідження проаналізовано жанрову специфіку ле-
генд і переказів, а також різні підходи до їх класифікації, системати-
зовано та описано найхарактерніші зразки цих жанрів, які побуту-
ють на Тернопільщині. В окремих випадках наведено кілька версій
текстів щодо походження одного й того ж топоніма. Особливу увагу
приділено сучасному стану фольклорної традиції, зокрема специфіці
створення та побутування сучасних міських легенд і переказів.
Протягом тисячоліть легенди і перекази у складі всієї жанрової
системи фольклору були чи не єдиним засобом узагальнення і переда-
вання наступним поколінням життєвих, історичних, географічних
та інших знань. Поява писемності дала змогу зафіксувати значну
частину текстів цих жанрів.
Наукова класифікація легенд і переказів, специфіка їх виникнення
та історичного розвитку, пов’язана із синтезом різножанрових рис і
компонентів, увиразнила тематичне та сюжетно-композиційне роз-
маїття текстових зразків цих жанрів.
Самобутня народна проза подолян є одним з постійних об’єктів
української фольклористики, однак має певні відмінності, зумовлені
цілою низкою соціально-економічних, політичних та культурних особ-
ливостей розвитку регіону.
На основі записаних текстів можна встановити, що більшість на-
родних легенд Тернопілля має фольклорну основу і походить від кос-
могонічних, есхатологічних, антропогонічних та етноґенетичних
міфів. Особливу цінність становлять місцеві топонімічні перекази та
твори історичного й легендарного характеру, пов’язані із замками і
фортецями Тернопільщини, а також з її печерами. Вони містять риси
як стародавньої селянської, так і сучасної міської фольклорної тра-
диції.
Специфічним, проте вартим уваги дослідників, є таке явище, як
міська (урбаністична) легенда, яка є віддзеркаленням стереотипів ма-
сової свідомості. Аналіз міських легенд Тернополя веде до цікавих
21. 21
спостережень і висновків щодо світоглядних уявлень мешканців су-
часного міста.
Соціологічне дослідження, проведене в рамках даної наукової роз-
відки у формі опитування за допомогою анкетування, показало, що
наші сучасники зберігають стійкий інтерес до уснопоетичних тра-
дицій свого народу та активно цікавляться творами не казкової фоль-
клорної прози, хоча й дізнаються про них переважно з книжково-
літературних джерел чи мас-медіа.
Стародавні язичницькі звичаї
в релігійних традиціях Кременеччини
Роботу виконала: Іванова Ольга
Олегівна, учениця 11 класу Креме-
нецького ліцею ім. У. Самчука.
Науковий керівник: Діхтярук
Тетяна Миколаївна,вчитель українсь-
кої мови та літератури Кременецько-
го ліцею ім. У. Самчука.
Дохристиянські (язичницькі) віру-
вання та світогляд давніх українців
є важкодосліджуваними, оскільки всі письмові свідчення сучасників
про них належать християнським авторам, які вороже ставилися до
язичництва або замовчували його існування. Проте язичництво до-
жило до наших днів – у народних піснях, звичаях, обрядах і традиці-
ях, які є головним джерелом наших знань про нього.
Предметом дослідження є язичницькі релігійні вірування слов’ян,
які відобразилися у традиціях нашого краю.
Об’єктом дослідження виступають культурне та релігійне життя
слов’янського населення дохристиянського періоду, релігійні традиції
Кременеччини.
Актуальність теми обумовлена потребою врахування комплексів
вірувань і світоглядних уявлень, що збереглися в ментальності ук-
раїнського народу з дохристиянських часів і впливали на весь його
історичний розвиток. У роботі розкриваються найважливіші скла-
дові духовного життя слов’янського народу, його вірування, повір’я,
обрядовість. Про який народ можна говорити, не знаючи його куль-
тури? Щоб ці народи не вважалися «безкультурними», чи просто
«поганськими», треба розкривсі таємниці, пов’язані з нашими пред-
ками. Особливо зараз, коли ми будуємо демократичні, суверенні дер-
жави, як ніколи постає питання про власні досягнення кожного на-
роду: чим більше їх було, тим краще для репутації цього народу і
взагалі – держави.
22. 22
Наукова новизна дослідження полягає насамперед у постановці та
розробці актуальної проблеми, яка не отримала всебічного та об’єктив-
ного висвітлення у фольклористиці. На основі опрацьованого широ-
кого масиву джерел, архівних документів, опитаних старожилів Кре-
менеччини нами комплексно проаналізовано процес відродження та
впровадження в духовну практику українців дохристиянських віру-
вань. Висвітлюється взаємовплив язичництва і християнства на
релігійні традиції, що збереглися на території Кременеччини. Про-
аналізовано ступінь побутування в духовному житті елементів язич-
ницьких традицій, уточнено локальні особливості язичницько-хрис-
тиянського синкретизму. У роботі висвітлено значення дохристиянсь-
кого світогляду для національної культури.
Мета нашої роботи полягає в комплексному вивченні та реконст-
рукції дохристиянських вірувань і релігійних уявлень слов’ян, їх місце
у традиціях Кременеччини.
Гіпотеза: якщо дослідити комплекс стародавніх язичницьких зви-
чаїв на території Кременеччини, то можна визначити ступінь впливу
«поганських» свят на християнські у ХХІ столітті.
Для досягнення окресленої мети слід вирішити такі завдання:
• з’ясувати стан розробки обраної проблеми в науковій літературі;
• визначити ступінь репрезентативності джерельної бази для
здійснення дослідження;
• дослідити комплекс стародавніх язичницьких звичаїв та їх вияв
у традиціях Кременеччини;
• окреслити основні проблемні питання і спробувати дати на них
відповіді.
Результати цієї роботи можуть бути використані педагогічними
працівниками при підготовці до уроків – це значно полегшить працю
вчителя. Це дослідження може слугувати як посібник для учня або
просто – джерелом інформації для тих, хто цікавиться культурою
слов’ян.
23. 23
Фольклорно-краєзнавчі особливості українських свят,
обрядів, звичаїв та ритуалів
(на прикладі Тернопільського району)
Роботу виконав: Онисько Олек-
сандр Ігорович, 11 класу Терно-
пільської Української гімназії
ім. І. Франка.
Науковий керівник: Грабовсь-
ка Олександра Миколаївна, вчи-
тель Тернопільської Української
гімназії ім. І. Франка.
На сучасному етапі існування
України як незалежної держави важливим є звернення до культур-
них цінностей нашого народу, ознайомлення з його фольклорною спад-
щиною, з’ясування впливу фольклорних свят, народних обрядів, зви-
чаїв та ритуалів на відродження духовності, формування національ-
ної свідомості галичан, що свято бережуть і передають їх з покоління
в покоління.
Зібравши і дослідивши місцеві звичаї та традиції, ми з’ясували,
що вони мають багато спільного з традиціями інших місцевостей
України, але й різняться своєрідними, притаманними тільки цій те-
риторії, обрядами та ритуалами. Використання у повсякденному житті
національно-культурної спадщини сприяє формуванню у галичан кра-
щих моральних рис: мудрості, щирості, доброзичливості, поваги до
ближнього, любові до рідної землі. Серед основних умов, що забезпе-
чують ефективність використання національно-культурних традицій
у вихованні молоді, виділяємо доступність, емоційність, врахування
вікових індивідуальних особливостей учасників, тісний зв’язок із
життям.
Матеріали і результати дослідження можуть бути використані у
навчально-виховному процесі, у роботі фольклорно-обрядових гуртів,
спецкурсах з фольклористики, а також для поповнення музейних
фондів.
Сподіваємося, що наша робота про фольклорно-краєзнавчі особли-
вості українських свят, обрядів, звичаїв і ритуалів знайде своє про-
довження та стане поштовхом до нових досліджень цього напрямку.
24. 24
Типи жіночих образів у казках народів світу
(за збірками «Казки гір» та «Розкажу вам казку»)
Роботу виконала: Калуцька
Юлія, учениця 8 класу Борщівсь-
кої ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Науковий керівник:Чоловсь-
ка Ольга Сильвестрівна, вчитель
світової літератури Борщівської
ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Мета науково-дослідницької ро-
боти – вивчення особливостей
жіночих характерів у казках народів світу.
Метою наукової роботи передбачено вирішення таких завдань: ви-
явлення типів жіночих образів у народних казках, розміщених у
збірках «Казки гір» та «Розкажу вам казку», систематизація, аналіз
і характеристика жіночих образів; формулювання висновків, їх ар-
гументація.
Проведено аналіз особливостей типів жіночих образів у казках на-
родів світу. Здійснено спробу дослідити багатогранність характерів,
поведінку, втілених народом у казках.
Робота складається із вступу, трьох розділів: «Роль жіночих об-
разів у казках народів світу», «Розподіл жіночих образів за соціаль-
ним станом», та «Фантастичні персонажі жіночого роду», висновків,
списку використаних джерел та додатків.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що проведено досліджен-
ня текстів двох збірок казок народів світу, сформованих за різним
принципом, щодо наявності в них різноманітних типів жіночих об-
разів, дано їх характеристику.
Жіночі образи у казках народів світу зустрічаються значно рідше,
аніж чоловічі. Вони можуть бути як головними, так і другорядними.
Жінки знатного походження у народних казках здебільшого пока-
зані з негативної сторони, оскільки, на думку народу, багатство ро-
бить людину жорстокою, непоступливою, примхливою. Серед пози-
тивних героїнь – молоді принцеси, королівни, та про їхнє подальше
життя у казках не розповідається.
Простолюдинок народ показує зазвичай з позитивної сторони і ви-
нагороджує героїнь за працелюбність, гостинність, щирість. На про-
тивагу такому типу героїнь показано мачух, їхніх рідних доньок, які
отримують заслужені покарання. Також народ вказує на деякі недо-
ліки жінок, дівчат, які потрібно викорінювати: лінь, невміння збері-
гати таємниці, надмірну перебірливість.
Типи героїнь фантастичного плану – це володарки природних ба-
гатств – вілли, яких можна зустріти у гірських місцевостях.
25. 25
Інтерпретація народної балади у творчості українських
письменників ХХ століття
Роботу виконала: Барбарош
Ольга Сергіївна, учениця 9 класу
НВК «Великобірківська загально-
освітня школа І-ІІІ ступенів-гімна-
зія ім. Степана Балея» Тернопільсь-
кої районної ради Тернопільської
області.
Науковий керівник: Радьо
Людмила Несторівна, кандидат
філологічних, вчитель української мови і літератури.
Мета нашого дослідження полягає у здійсненні комплексного ана-
лізу народної балади та її інтерпретації у творчості українських пись-
менників ХХ століття.
На основі аналізу літературних джерел простежено розвиток ук-
раїнської народної балади, особливості жанру, його поетику та ос-
новні риси; досліджено специфіку використання цього жанру україн-
ськими письменниками ХХ століття.
У 1 розділі досліджено розвиток жанру народної балади, його особ-
ливості, багатство використання різноманітних художніх засобів.
У 2 розділі простежено зв’язок народної балади з художньою літе-
ратурою, здійснено системний аналіз використання жанру балади у
творчості українських письменників ХХ століття, які розвивали його
з естетичних позицій сучасного літературного процесу, модернізував-
ши його відповідно до потреб своєї епохи.
Проаналізувавши баладний доробок письменників ХХ століття, ми
з’ясували, що без цього жанру не обійшовся жоден великий українсь-
кий поет.
Отже, в роботі здійснено ґрунтовне дослідження особливостей ви-
користання жанру народної балади українськими письменниками ХХ
століття, зроблено порівняльний аналіз балади і літературної балад
поетів-романтиків, модерністів, шістдесятників.
26. 26
Фольклорні мотиви в драмі «Назар Стодоля» Т.Шевченка
Роботу виконала: Андрійчук
Христина Іванівна, учениця 9 кла-
су Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
№ 1.
Науковий керівник: Валіг-
родська Надія Дмитрівна, вчитель
української мови та літератури
Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
№ 1.
Народна творчість відіграла значну роль у житті й творчості Ве-
ликого Кобзаря. Характеризуючись високою художністю, величез-
ною силою соціальних узагальнень, яскравою типізацією, вона стала
для Шевченка школою, в якій він учився правдиво змальовувати
життя, побут, думи й прагнення простих людей. Великий поет роз-
робляв ті ж теми, що знаходили вираження в численних народних
піснях, думах, переказах, легендах.
Народнопоетичні образи й засоби, які знайшли своє відображення
в драмі «Назар Стодоля», здобули ширшого смислового навантажен-
ня, збагатились новим суспільно-політичним змістом, стали могут-
ньою зброєю поета в його боротьбі проти світу насильства і реакції.
Крім історичних пісень, Шевченкові були відомі й народні перека-
зи про боротьбу з іноземними поневолювачами. Їх відлуння відчутне
в п’єсі «Назар Стодоля». Актуальність дослідження зумовлюється
необхідністю по-новому осмислити фольклорні мотиви у творі гені-
ального письменника-драматурга Тараса Шевченка, 200-літній юві-
лей якого ми відзначаємо цього року.
Метою роботи було дослідити джерельну базу декларованої теми,
бібліографію дослідження фольклорних мотивів, відображених на
сторінках відомого драматичного твору Великого Кобзаря. Адже вив-
чення саме цих мотивів у п’єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля»
має свою тривалу історію. Проблема, пов’язана з постатю Великого
Кобзаря і народної творчості, цікавила багатьох дослідників, проте
вона ще далека від всебічного вивчення. Особливо недостатньо висві-
тлене питання, щодо фольклорних мотивів в його п’єсі «Назар Сто-
доля». Цим дослідженням ми прагнули розкрити досі невідомі сторо-
ни драматургічної спадщини геніального письменника.
27. 27
Звичаї та традиції села Возилів Бучацького району
Роботу виконала: Дудлій Софія Василівна, уче-
ниця 10 класу Бучацького ліцею.
Науковий керівник: Свиридюк Олександра
Михайлівна, вчитель української мови та літера-
тури Бучацькго ліцею.
Відчути особливості весільного обряду, можна
лише, звертаючись до старих звичаїв, які виплека-
ли наші пращури, поєднали їх з давньою культу-
рою, природою, традиціями, заглиблюючись в їх
величний зміст. Обряд одруження є дуже старовинним. Українці зав-
жди надавали великого значення цій надзвичайно урочистій події,
вважали, що її дотримання впливає на подальше сімейне життя.
Практичне значення науково- дослідницької роботи полягає у тому,
що зібраний та опрацьований матеріал можна використовувати під
час проведення уроків українознавства, занять фольклорно-етногра-
фічного гуртка з метою відновлення, пропагування та збереження
сімейних традицій.
Завданнями дослідження було не лише вивчити та дослідити ве-
сільний обряд, звичаї, пісні, але й поглибити знання про культурні,
духовні цінності, Ознайомити з весільним обрядом своїх сучасників з
метою відновлення окремих елементів для збереження і передачі мо-
лодому поколінню одного із найвеличніших дійств – створення сім’ї.
СЕКЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
Волинська вишиванка
Роботу виконала: Павлусяк Ніна Віталіївна,
учениця 11 класу Тернопільського технічного ліцею.
Науковий керівник: Маркович Марія Йосипів-
на, кандидат мистецтвознавчих наук, доцент ТНПУ
ім. В. Гнатюка.
Сучасний стан нашого суспільства характери-
зується зростанням етнічної свідомості народу, по-
силенням його інтересу до вітчизняної історії та
культури, до усвідомлення необхідності збережен-
ня традиційного народного мистецтва як генофонду його духовності,
втрата якого загрожує існуванню самого народу.
Звернення до життєдайних джерел мистецтва, до збереження та
оновлення всіх його видів – це усвідомлення свого родоводу, духов-
них традицій, відродження культури українського народу.
