методичні рекомендації

1. Тернопільське обласне комунальне
територіальне відділення МАН України
Методичні рекомендації
щодо написання
науково-дослідницьких робіт
з фізики
Тернопіль 2014

2. 2
Чемерис Н.С., методист науково-технічного відділення ТОКТВ МАНУ
Скоренький Ю.Л., завідувач кафедри фізики ТНТУ ім. І. Пулюя,
кандидат фізико-математичних наук.
Методичні рекомендації містять правила оформлення науково-
дослідницьких робіт учнями-членами МАН. Розроблені на основі
Державного стандарту України ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері
науки і техніки. Структура і правила оформлення», ГОСТ 2.105–95 «ЕСКД.
Загальні вимоги до текстових документів» та ДСТУ ГОСТ 7.1.: 2006
«Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила
складання».

3. 3
ЗМІСТ
Вступ ..................................................................................................................................................................................4
1. Загальна характеристика науково-дослідницької роботи....................................................................................5
2. Обґрунтування актуальності вирішення проблеми..............................................................................................6
3. Вибір об’єкта та предмета дослідження................................................................................................................7
4. Визначення мети та завдань дослідження.............................................................................................................8
5. Вибір теми роботи та предмету дослідження .......................................................................................................9
6. Складання плану роботи.......................................................................................................................................10
7. Збір і обробка наукового матеріалу .....................................................................................................................11
8. Оформлення наукової роботи................................................................................................................................12
9. Титульний аркуш...................................................................................................................................................14
10. Тези.........................................................................................................................................................................15
11. Зміст........................................................................................................................................................................16
12. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів............................................................................17
13. Написання вступу..................................................................................................................................................18
14. Основна частина науково-дослідницької роботи ...............................................................................................19
15. Оформлення висновків .........................................................................................................................................20
16. Список використаних джерел...............................................................................................................................21
17. Додатки...................................................................................................................................................................22
18. Загальні правила оформлення науково-дослідницьких робіт ...........................................................................23
19. Підписи розділів, підрозділів ..............................................................................................................................23
20. Правила нумерації в роботі сторінок, розділів, підрозділів ..............................................................................24
21. Правила цитування та посилання на використані джерела ...............................................................................24
22. Правила оформлення формул...............................................................................................................................26
23. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць ........................................................................................................26
24. Публічний захист роботи......................................................................................................................................28
25. Відгук на науково-дослідницьку роботу .............................................................................................................30
26. Рецензування науково-дослідницької роботи.....................................................................................................30
Список використаних джерел ........................................................................................................................................32

4. 4
Вступ
З властивим юнакам максималізмом і бажанням сказати в науці своє
ґрунтовне слово, тисячі учнів щороку беруться до оформлення наукових
робіт, щоб пройти змагання усіх рівнів. І це правильно. Юні науковці
повинні постійно відточувати своє нестандартне мислення, розвивати свої
ідеї і своє бачення на завданнях, вибраних разом з науковими керівниками,
та отримувати нові результати. Саме в цьому твердженні сконцентровано
суть тієї роботи, якою займається обласне відділення МАН України.
Не складно писати роботу за принципом «куди крива виведе». Значно
важче викласти матеріал, дотримуючись певних правил. Тут слово «важче»
вживається у тому сенсі, що автор повинен дуже чітко опрацювати матеріал.
І тільки, тоді, коли він сам розібрався у всьому, про що збирається
повідомити, зумів чітко структурувати матеріал, може приступати до
оформлення роботи. А на цьому етапі манівець помітить, що йому стало
працювати легше, оскільки чітко зрозуміло, що від нього очікують. Легше
стане читати роботу і рецензентам – вони знають, де знаходиться головне,
про що автор повідомляє, бачать ґрунтовність, з якою опрацьована
література, можуть оцінити логіку автора, його мовну культуру, вміння
лаконічно висловитися тощо.
Погодьтеся, що оцінити роботи, оформленні за певними правилами,
значно легше, аніж знайти об’єктивну шкалу для рефератів на різні теми, які
так часто пишуть молоді науковці.
Зі сказаного випливає, що знання правил допоможе науковцю:
– краще оформити наукову роботу;
– отримати вищу оцінку на конкурсах усіх рівнів;
– підготуватись до написання наукових робіт у майбутньому.

5. 5
1. Загальна характеристика науково-дослідницької роботи
Науково-дослідницька робота є результатом творчої праці учня, яку він
виконує самостійно під керівництвом наукового керівника. Її здійснюють на
основі теоретичних знань і практичних навичок, отриманих слухачем
протягом усього терміну навчання. Кожна робота має ґрунтуватись на певній
науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів,
спостережень чи пошуків; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на
відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.
Науково-дослідницька робота повинна бути виконана автором
особисто, вона є завершеною працею, що має внутрішню єдність змісту,
містить сукупність нових наукових результатів, висунутих для прилюдного
захисту.
До наукових робіт обов'язково додаються відгуки наукових керівників
та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців,
спеціалістів із даної галузі). Достовірність наведених у роботі результатів
підтверджується науковим керівником у відгуку.
Основні вимоги до науково-дослідницької роботи:
1) актуальність теми та доцільність роботи для розвитку відповідної
галузі науки чи виробництва;
2) відповідність теми роботи напрямкам секцій наукових відділень Малої
академії наук України;
3) вирішення нової проблеми чи завдання, що не досліджувалися раніше
або за інших умов;
4) чітке формулювання мети і завдань дослідження;
5) висновки і рекомендації роботи мають бути новими, об’єднаними
провідною ідеєю і пов’язаними з метою роботи;
6) науковий результат має відповідати таким основним критеріям
оцінювання: наукова новизна одержаних результатів, достовірність
дослідження, практична значущість одержаних результатів;

6. 6
7) необхідно обґрунтувати самостійність дослідження;
8) наявність відомостей про апробацію результатів роботи.
Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один
використовує журі під час оцінки роботи, другий – учасник під час захисту.
Примірники мають бути ідентичними.
Наукові роботи з фізики можна умовно поділити на групи:
1) експериментальні роботи, які стосуються тестування гіпотези,
проведення експерименту, створення макету чи моделі;
2) теоретичні роботи, програмні розробки яких стосуються висунення
гіпотез і прогнозів щодо певних явищ, законів.
Науково-дослідницька діяльність учнів МАН передбачає такі етапи:
 вибір напряму;
 формулювання проблеми;
 вибір теми та формулювання назви;
 написання плану дослідження;
 вивчення літературних джерел;
 аналіз, обробка, систематизація матеріалу;
 написання тексту роботи;
 формулювання висновків та узагальнень;
 оформлення результатів, написання тез.
До розгляду у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-
дослідницьких робіт учнів-членів МАН не приймаються роботи, тема та
зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в
попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є
плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання
джерел і власних висновків з обраної тематики.
2. Обґрунтування актуальності вирішення проблеми
Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими рішеннями

7. 7
проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність
роботи.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить
кількома реченнями висловити сутність проблеми або наукового завдання.
Бажано також, щоб вироблений напрямок дослідження був пов'язаний з
планами організації та/або державними планами й програмами.
Приклад: «Актуальність дослідження: світова наука досягла межі
мініатюризації. Подальше використання кремнію в мікроелектроніці
наштовхується на значні технологічні труднощі. Розвиток біоінжeнерії також
потребує впровадження наноскопічних систем та приладів. Тому на
сьогоднішній день перспективним є використання нових двовимірних
матеріалів (графану та графену) для забезпечення потреб біомеханіки та
наноінженерії. Для того, щоб у майбутньому в повній мірі використати
потенціал двовимірних матеріалів, потрібно спрогнозувати властивості
наноконструкцій на їх основі».
3. Вибір об’єкта та предмета дослідження
Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і
часткове. Тобто, предмет дослідження є частиною об’єкта.
Об’єкт дослідження – процес або явище, що породжує проблемну
ситуацію і обране для вивчення.
Предмет дослідження – це конкретна частина об’єкта дослідження, що
міститься в межах об’єкта. Саме на предмет дослідження спрямована
основна увага, оскільки предмет дослідження визначає мету дослідження та
назву роботи, яка зазначається на титульному аркуші.
Наприклад, об’єкт дослідження – нерівноважні термодинамічні
процеси у рідині. Предмет дослідження – просторові та часові розподіли
температури, які характеризують віддачу теплової енергії рідиною.
Об’єкт дослідження не повинен бути занадто великий. Він має

8. 8
безпосереднє відношення до предмета дослідження. В свою чергу, предмет
дослідження повинен бути таким, щоб його можна було за короткий
проміжок часу досконально вивчити. З іншого боку – він не повинен бути
занадто вузьким, оскільки існує загроза того, що не вдасться досягти
необхідного об’єму матеріалу для оформлення роботи.
4. Визначення мети та завдань дослідження
Після того, як вибрано об’єкт і предмет дослідження, слід
сформулювати мету, а також задачі дослідження, які необхідно вирішити для
досягнення поставленої мети.
Не слід формулювати мету як дію, наприклад: «Дослідження стану
…..», або «Вивчення досвіду …» тому, що слова «Дослідження …»,
«Вивчення …» вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Метою повинна бути не дія, а конкретний результат, наприклад:
«Класифікація електронних вузлів літальних апаратів за їх призначенням»,
«Властивості графанової наноконструкції, придатної для застосування у
біомеханіці та наноінженерії».
Мета дослідження повинна бути сформульована настільки чітко, щоб
досягнення цієї мети можна було перевірити за конкретними результатами.
Задачі повинні бути необхідними і достатніми для досягнення
поставленої мети. Тобто не слід ставити надмірних завдань, що не мають
безпосереднього відношення до поставленої мети. І в той же час, не повинні
бути упущені завдання, без виконання яких унеможливлюється досягнення
мети.
Наприклад, мета роботи – експериментально дослідити процес
охолодження рідини у холодильнику за неоднакових зовнішніх умов. На
початку досліджень було сформульовано перелік завдань, які необхідно було
виконати для досягнення мети:

9. 9
1. Опрацювати науково-тематичну літературу по теорії теплопровідності
фізичних тіл, рідин, переглянути інформацію про результати досліджень
ефекту Мпемби.
2. Побудувати математичну модель охолодження рідини в циліндричній
посудині.
3. Розробити дослідну установку для проведення вимірювання
температури по всьому об’єму рідини.
4. Експериментально перевірити ефект Мпемби.
5. Провести серію експериментів по охолодженню води в посудині.
6. На основі отриманих даних розрахувати градієнт температури в
посудині з водою та описати механізм процесу охолодження.
5. Вибір теми роботи та предмету дослідження
Назва теми має бути лаконічною, відповідати змісту наукової
проблеми, відображати мету дослідження та його завершеність. У назві не
слід використовувати складну термінологію.
Вибір теми є найвідповідальнішим етапом у написанні наукової
роботи, бо він визначає результат наукової роботи. Тематика наукової роботи
повинна відтворювати основну проблематику дослідження. Роль наукового
керівника у виборі теми є провідною. З огляду на рівень знань учня, його
навчально-пізнавальні можливості, наявність необхідного матеріально-
технічного забезпечення, лабораторного обладнання та останні світові
тенденції розвитку фізики керівник пропонує слухачеві найбільш актуальну
тематику. Тема науково-дослідницької роботи має відповідати
перспективним напрямам обраного розділу науки, мати певну теоретичну і
практичну цінність, елементи новизни.
Новизна науково-дослідницької роботи – це одержання нових знань з
фізики, поглиблене дослідження та обґрунтування відомих понять.

10. 10
Для прикладу, у 2014 році юних українських фізиків, які стали
переможцями ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту учнів-членів МАН,
цікавили такі теми науково-дослідницьких робіт:
1. Залежність пружних властивостей гуми від температури;
2. Електронагрівальний прилад на основі графітових елементів;
3. Провідність розчинів, які входять до складу живих організмів;
4. Розрахунок часу падіння пасивних об'єктів в атмосфері Землі;
5. Моделювання гравітаційного мікролінзування галактиками;
6. Капілярні хвилі в струмені рідини;
7. Модель п'єзокерамічного трансформатора;
8. Штучна турбулентність.
6. Складання плану роботи
Важливим елементом в роботі молодого науковця є складання плану
наукового дослідження і узгодження його з керівником.
План роботи складається з переліку розташованих у колонку рубрик,
об’єднаних внутрішньою логікою дослідження теми. Від точності
формулювань питань плану багато в чому залежить продуктивність
дослідження. Слухачеві потрібно усвідомити черговість і логічну
послідовність запланованих робіт.
Важливо навчитися знаходити в будь-якій роботі головне, вирішальне,
те, на чому треба зосередити в даний час усю увагу. У творчому дослідженні
план завжди має динамічний, рухливий характер і не може обмежувати
розвиток ідеї та задуму дослідника, але має зберігати певний чіткий і
визначений науковий напрямок у роботі.
Від правильної структури значною мірою залежить успіх написання
роботи. Структура наукової роботи визначається характером її змісту і
формулюється в плані роботи. Обов'язковими її складовими повинні бути:
вступ, два-три розділи, висновки і список літератури.

11. 11
Консультації учнів з науковим керівником – мають на меті обговорення
структури роботи (назви розділів та параграфів), основних робочих гіпотез
тощо.
7. Збір і обробка наукового матеріалу
Розпочати роботу доцільно з визначення кола джерел і літератури,
необхідної для самостійного вивчення і потім самостійного розкриття теми, в
цьому велику допомогу слухачеві, окрім керівника, може надати методична
література.
Часто знання літератури не лише допомагає структурувати знання, але
й уточнити тему дослідження. Адже цілком можливо, що ті результати, які
планує отримати слухач, уже отримано іншими.
Кожне з джерел по-своєму важливе. Праці вчених, фахівців складають
методичну основу роботи над темою. Монографії та статті дозволяють
глибоко проаналізувати суть і причинно-наслідкові зв'язки явищ, що
вивчаються. Статистичні збірки і довідники дають можливість знайти
необхідні факти і цифри, які підтверджують ті або інші теоретичні
положення і висновки.
Добираючи літературу, необхідно враховувати, якою мірою книга
(брошура, стаття), присвячена безпосередньо темі, розкриває та аналізує її
зміст. Вибираючи джерело, слід звернути увагу на рік видання книги.
Вивчаючи літературу, особливу увагу варто звернути на нові поняття,
визначення. Кожне з них треба виписати окремо, а потім за допомогою
довідників знайти їх смислове значення.
Збирати матеріал треба широко, не обмежуючись визначеними темою
хронологічними та тематичними рамками. Це необхідно для розуміння теми в
цілому. Джерела до того ж краще прочитати в оригіналі.
Практика показує, що ведення запису прочитаного – ефективний метод
обробки інформації. Найбільш практичними його формами є: план, витяги,
тези, анотації, резюме, а також конспект.

12. 12
Конспектується, як правило, найбільш важлива, спеціальна література та
джерела.
Конспект – це стислий вигляд матеріалу та цитат. При цитуванні
літератури пам'ятайте про сучасні правила орфографії. Особливу увагу слід
приділяти новій літературі, яка вийшла останнім часом. В літературі слід
шукати не остаточну істину чи найбільш вірну картину проблеми, а бачити
тенденцію у процесі дослідження теми. При оформленні результатів наукової
роботи необхідно посилатися на авторів та джерела, з яких використано
окремий матеріал.
Рекомендуємо по ходу написання змісту роботи вести таблицю, в яку
одразу під умовним номером вносити назву джерела інформації, вказати
автора, назву роботи, де і коли видана, сторінку. Праворуч у таблиці слід
залишити 2-3 порожніх стовпця, в яких по мірі уточнення змісту і формування
списку джерел будуть відображатися зміни в нумерації джерел. Таким чином,
на будь якому етапі створювання науково-дослідницької роботи автор буде
мати чітке уявлення про те, який номер має те чи інше вихідне джерело
інформації. Це тим більш важливо, якщо автор посилається на нього в своїй
роботі.
У випадках плагіату (використання запозичених матеріалів з наукових
праць, досліджень без посилання на їх авторів) науково-дослідницька
робота знімається з конкурсу-захисту.
8. Оформлення наукової роботи
Наукова робота оформлюється таким чином:
 Титульний аркуш,
 Тези,
 Зміст,
 Перелік умовних позначень (за необхідності),
 Вступ,

13. 13
 основна частина:
Розділ І. (назва), підрозділи, пункти, підпункти;
Розділ ІІ. (назва), підрозділи, пункти, підпункти;
Розділ ІІІ. (назва), підрозділи, пункти, підпункти,
 Висновки,
 Список використаних джерел,
 Додатки (за необхідності).
Кожну структурну частину починають із нової сторінки. В кінці кожного
розділу формулюють висновки зі стислим викладенням результатів, що надає
змогу вивільнити загальні висновки від другорядних дрібниць.

14. 14
9. Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за
зразком. Зразок оформлення титульного аркуша

15. 15
10. Тези
У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика
змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети,
актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються
висновки та отримані результати проведеної роботи.
У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по
батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового
позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений
пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь,
вчене звання) наукового керівника.
Приклад тез:
КІНЕТИКА ТЕРМОДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ
ОХОЛОДЖЕННІ РІДИНИ ЗА НЕОДНОРІДНИХ ЗОВНІШНІХ
УМОВ
Маринін Святослав Ігорович,
Тернопільське обласне комунальне відділення МАН України
учень 11 класу Тернопільської спеціалізованої школи I-III ступенів №5 з
поглибленим вивченням іноземних мов
Скоренький Юрій Любомирович,
завідувач кафедри фізики Тернопільського національного технічного
університету ім. І.Пулюя, кандидат фізико-математичних наук
При вивченні реальних процесів нагрівання чи охолодження різних тіл
(рідин) часто спостерігається нерівномірне нагрівання по поверхні та об’єму
всього тіла (рідини). Інформація про просторовий розподіл температур
рідини є важливою при розробці систем нагрівання та охолодження та ін., що
зумовлює актуальність обраної теми. В роботі проведено дослідження
процесу охолодження води з різною початковою температурою в побутовому
холодильнику та у морозяну погоду на вулиці. Для проведення досліджень

16. 16
було розроблено та сконструйовано вимірювальну установку, що дозволяє
знімати дані в режимі реального часу з 9 термодавачів, розташованих у
рідині та поза нею.
Проведені експерименти та їх обробка дали можливість розрахувати
градієнт температури в посудині з рідиною, що дозволило проаналізувати
термодинамічні процеси у воді. Був перевірений ефект Мпемби, згідно з
яким гаряча вода за певних умов може замерзати швидше холодної,
спостерігалися інші «аномалії» води. За отриманими даними було
побудовано графіки зміни температури в різних точках посудини з часом. Ця
інформація дозволила з’ясувати механізм охолодження води за неоднорідних
умов. Отримані результати планується використати у подальших
дослідженнях.
11. Зміст
Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та
номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони
мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних
висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і
відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.
Приклад змісту науково-дослідницької роботи:
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ……...……………………………………… 5
1.1. Фізичнівластивостіграфену……………………………………...………. 5
1.2. Механічні властивості графанової наноконструкції ........................... 6
1.3. Методика з’єднання листів графену та графану .............................. 8

17. 17
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ ГРАФАНОВОЇ КОНСТРУКЦІЇ....... 9
2.1. Електричні характеристики наноконструкції.................................... 9
2.2. Питомий опір наноконструкції ........................................................... 11
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДАМИ AB INITIO ........................ 13
3.1. Рівняння Шредінгера............................................................................ 13
3.2. Рівняння Шредінгера для вільної частинки.................................................... 14
3.3. Метод Гартрі-Фока............................................................................... 14
3.4. Базиси функцій...................................................................................... 15
3.5. Розрахунки програмним комплексом firefly...................................... 16
3.6. Потенціал іонізації графанової наноконструкції .............................. 18
РОЗДІЛ 4. ЗАСТОСУВАННЯ ГРАФАНОВОЇ НАНОКОНСТРУКЦЇ ДЛЯ
АНАЛІЗУ ДНК...........................................................................................… 20
4.1. Аналіз нуклеотидних послідовностей ДНК та РНК. ........................ 20
4.2. Нуклеотидні основи ДНК та РНК....................................................... 20
4.3. Принцип аналізу нуклеотидів ............................................................ 21
4.4. Аналіз послідовностей РНК ................................................................ 22
4.5. Аналіз димеру ДНК (аденін-тимін) .................................................... . 24
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 28
ДОДАТКИ ..................................................................................................................…….. 31
12. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і
термінів
Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також
маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік
подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.
Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в

18. 18
абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці
скорочення або терміни, праворуч – їх детальне розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення
тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх
розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.
13. Написання вступу
Вступ – це, по суті, розвиток пунктів змісту. У вступі необхідно
обгрунтувати наукову і суспільну актуальність теми, дати короткий
історіографічний огляд літератури та джерел, визначити мету роботи.
Прописані актуальність і ступінь розробленості зможуть показати, що
попередні дослідники залишили деякі питання невирішеними, а зібрані ними
факти на даний момент не видаються достатніми. Тому вказується: в
роботах яких авторів обрана тема знайшла своє висвітлення, приводиться
короткий зміст цих робіт.
У вступі формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт
і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження;
дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові
наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність
одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше
одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про
наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх
використання, для прикладних робіт – прикладну цінність отриманих
результатів.
У вступі записуються також завдання, наприклад: «у першому розділі
потрібно відповісти на таке-то питання; у другому – досягти такого-то
результату... У висновку підкреслюється те, що виявлено». А також
усвідомлювати, що в зазначених межах повинна бути застосована певна

19. 19
методологія. Вступ потрібен ще й для того, щоб було зрозуміло, що буде
головним у роботі, а що – другорядним.
При обгрунтуванні наукової новизни одержаних результатів необхідно
аналітично довести їх відмінність від тих результатів, які були відомі раніше.
Крім того, повідомляється про те, на яких конкурсах, зборах,
конференціях, інших заходах доповідались результати досліджень (апробація
результатів). Якщо за наслідками наукового дослідження є публікації в
учнівській пресі різних регіональних видань, обов'язково вказується їх
кількість. Слід пам'ятати, що вступ оформляється після написання основного
тексту.
14. Основна частина науково-дослідницької роботи
Основна частина наукової роботи складається з розділів, а також з
підрозділів, пунктів, підпунктів. У розділах викладається основний зміст
роботи згідно з визначеним планом.
У розділах основної частини подають: загальну методику, методи
досліджень та вирішення задач, результати теоретичних або
експериментальних досліджень, їх аналіз та узагальнення, а також огляд
літератури за обраною темою. При цьому враховується впровадження автором
ефективних форм і методів досліджень, викладання матеріалу за принципами:
послідовності, науковості та системності, самостійності й актуальності у
процесі опрацювання наукової роботи, практичної спрямованості дослідження.
Виклад матеріалу підпорядковується одній провідній ідеї, чітко
визначеній автором. Стисло характеризуються напрацювання науковців,
дослідників, які використані автором наукової роботи. Слід обґрунтувати
доцільність вибору проблеми та значення подальшої роботи над нею. При
цьому, у списку використаних джерел, обов'язково вказати авторів
запозичених матеріалів та видання, в яких вони друкувалися.

20. 20
У роботах або розділах теоретичного характеру розкриваються методи
розрахунків, гіпотези, що розглядаються. В експериментальних – принципи дії
та характеристики використаних приладів, апаратури, а також методів
математичної та інших форм обробок отриманих результатів.
В наступних розділах автор викладає результати власних досліджень,
аналізує та обґрунтовує їх.
У кінці кожного розділу необхідно робити висновки. В основній частині
роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий
огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу
основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за
визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними;
обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка
дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються,
аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.
Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю
її розкривати.
15. Оформлення висновків
Для того, щоб зробити власні висновки, слід враховувати суперечності,
які виявились в опрацьованій автором літературі, й, спираючись на джерела,
рецензії, спробувати вирішити питання. Тільки співставлення джерел дає
більш-менш зрозумілу картину того чи іншого явища.
Висновки не повинні мати зайвих слів, в них необхідно відобразити
найважливіші результати досліджень, викласти рекомендації щодо їх
використання. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і
(або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках
здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів.
Виклад питань плану повинен бути логічно струнким, ясним. Для цього
необхідно ретельно продумати внутрішню логічну структуру кожного

21. 21
питання, розбити основні питання плану на підпитання і, звіряючись з ними,
приступити до написання тексту. Робота не повинна включати весь зібраний
матеріал. Для написання тексту наукової роботи повинні відбиратися основні
проблеми, які дають можливість повно розкрити зміст теми.
Подані матеріали повинні бути логічно взаємопов'язані, щоб кожний
подальший матеріал був продовженням попереднього і слідував із
приведених висновків.
План буде ціннішим, якщо його доповнити приблизними термінами
завершення роботи над кожним пунктом (зробити його у вигляді
календарного плану). Наявність термінів завершення роботи дозволить
стимулювати роботу над науковою проблемою і впорядкує спільну роботу
керівника і слухача, адже можна буде мати конкретну тему для обговорення,
а не обходитися загальними фразами на зразок, «працюю», «вивчаю
літературу», «пишу програму» тощо.
16. Список використаних джерел
Список використаних джерел необхідно розміщувати одним із таких
способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у
користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному
порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у
стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний
опис. Загальні вимоги та правила складання», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація
та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному
описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у
сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
Наприклад:
книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М.,
Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. –

22. 22
260 с.
збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування
письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С.
149-180.
стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього //
Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.
Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил
опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви
зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу:
http://www.psyh.kiev.ua.
Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.
Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в
кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком:
«ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.
17. Додатки
У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для
повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів:
проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці,
графіки, рисунки, ілюстрації тощо.
У додатки можуть бути включені:
- додаткові ілюстрації або таблиці;
- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму
подання не можуть бути внесені до основної частини.
Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок,
виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком
великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо.

23. 23
18. Загальні правила оформлення науково-дослідницьких
робіт
Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman
текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці
аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).
Поля: ліве, верхнє і нижнє ̶ не менше 20 мм, праве ̶ не менше 10 мм.
Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних
напрямів 20-25) друкованих сторінок. Обсяг реферативної роботи – 12-18
сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять:
тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю
займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без
орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.
Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у
секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення
російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація
іноземною мовою. Захист роботи також проводиться іноземною мовою.
19. Підписи розділів, підрозділів
Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається
з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими
літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ
СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів
друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.
Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з
абзацного відступу в підбір до тексту.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом
має дорівнювати 3-4 інтервалам.

24. 24
20. Правила нумерації в роботі сторінок, розділів,
підрозділів
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць,
формул подається арабськими цифрами без знака №.
Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки,
підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а
на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки
без крапки в кінці.
Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки
не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6.
ВИСНОВКИ».
Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не
ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.
Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер
розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка,
наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.
Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер
розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок
пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.
У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.
21. Правила цитування та посилання на використані джерела
Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися
на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які
використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені
відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою

25. 25
кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій,
таблиць, формул із джерела.
Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим
номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками,
наприклад, «... у працях…» [1-7].
Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити
посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання
беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в
списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад:
«… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які
характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка
пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення
висунутої теорії» [8, с. 37].
Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно
відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора.
Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення
авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи
допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора
своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати
відповідні посилання на джерело.
Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим
номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».
Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в
дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».
На всі таблиці в роботі мають бути посилання в тексті, при цьому
слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати
скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

26. 26
22. Правила оформлення формул
Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на
них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і
знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони
громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і
нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в
одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули
розташовуються безпосередньо в тексті.
Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс,
мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.
Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)»
означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не
впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер
необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на
рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.
Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються
безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі.
Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового
рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.
Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні
нижнього рядка.
23. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць
Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш
наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування.
Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види
ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки,
схеми, фотографії.

27. 27
Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами
(аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.»,
наприклад «Рис. 1.2».
Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи. Назва ілюстрації
розміщується відразу після її номера, внизу.
Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово
«Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і
розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині,
симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.
Приклад побудови таблиці
Таблиця 1.1
Назва таблиці
Заголовок
Рядки
Боковик
Графи (колонки)
Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки – з
маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих,
якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з
порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так,
щоб її можна було читати без обертання переплетеного блоку рукопису або з
обертанням за стрілкою годинника.
Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому
верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із
зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та
порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад:

28. 28
«Таблиця 2.3».
Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну
сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її
номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч
пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці,
наприклад: «Продовж. табл. 1.2».
24. Публічний захист роботи
Захист науково-дослідницьких робіт відбувається під час засідання
відповідної секції. Участь у роботі секції беруть члени журі та всі автори,
роботи яких подані до захисту. Робота секції проходить у відкритій формі й
участь у ній можуть брати наукові керівники та всі бажаючі, якщо їх
кількість не буде заважати повноцінній роботі секції.
Захист роботи відбувається в такій послідовності:
а) доповідь автора, в якому він повинен відобразити: найменування
теми наукової роботи; її актуальність, новизну, мету роботи, постановку
задач, способи і методи рішення поставленої задачі, суть її рішення, основні
висновки. На всі креслення, графіки, таблиці, автор посилається в ході
доповіді;
б) запитання присутніх (членів журі, учасників секції);
в) відповіді на запитання.
Виступ складається з трьох основних частин: вступу (2-3 хвилини),
основної частини (5-7 хвилин) та висновків (1-2 хвилини).
Починати виступ варто з представлення себе та власної роботи.
У вступі автор обстоює актуальність, аргументує новизну, ознайомлює
з метою і найважливішими завданнями.
В основній частині варто вичерпно подати зміст проведеного
дослідження. Виклад інформації можна подати за:
1) розділами наукової роботи;

29. 29
2) найсуттєвішими проблемами, які розглядаються.
Демонстрацію розробленого приладу, моделі чи програмного продукту
(за наявності) також потрібно провести в основній частині захисту.
У висновках коротко підсумовуються основні результати дослідження.
Написання тексту доповіді є обов’язковим. Орієнтовний обсяг тексту
складає 4-5 сторінок, які надруковані через 2 інтервали (приблизно 1900
знаків на сторінку). Стиль доповіді повинен бути максимально наближеним
до розмовного. Вкрай небажано зачитувати текст доповіді.
Бажано доповідь супроводжувати слайдами (12-14) за допомогою
презентаційного програмного забезпечення, такого як PowerPoint, OpenOffice
Impress або інших з демонструванням на великому екрані. При цьому на
слайдах слід розміщувати не більше 10-12 рядків розміром шрифту не
менше, ніж 24. На першому слайді слід навести тему роботи, прізвище, ім'я
та по батькові учня (повністю). На останніх – висновки та рекомендації.
Доповідати необхідно голосно, впевнено, так, щоб у членів журі
склалося переконання, що доповідач добре володіє матеріалом. Не завадить,
якщо напередодні захисту буде проведена репетиція доповіді перед
товаришами.
Відповідаючи на запитання, потрібно дотримуватися наукової етики:
вміти тактовно вислухати запитання, бути стриманим, навіть почувши
недоречні репліки або некоректні запитання.
Не можна бути дуже категоричним, навіть коли ви не згідні з
представленим у запитанні твердженням. Варто не забувати подякувати за
запитання, слушні зауваження, поради.
Може трапитись так, що запитання досить складне і ви не можете
одразу відповісти, або не знаєте відповіді. В такій ситуації не бажано
відповідати: «Я не знаю...», або зовсім промовчати. Виходом з ситуації може
бути відповідь абстрактного плану:
— «Дякую за запитання, в нашому дослідженні ця проблема
розглядалась в іншому ракурсі».

30. 30
Запитання, які задаються виступаючому іншими учасниками секції,
мають безпосередньо стосуватися проблеми дослідження, бути конкретними
і коректними.
Недоцільні абстрактні запитання на зразок: «Тобі сподобалось
працювати над темою?...» та запитання, які вимагають повтору тексту
виступу: «А яка мета Вашого дослідження?». Участь у дискусії має бути
кваліфікована, кожен її учасник повинен дотримуватися норм наукової
етики.
25. Відгук на науково-дослідницьку роботу
Відгук наукового керівника – один з основних документів, який
пишеться, коли робота є вже готовою до захисту. Відгук складається у
вільній формі з зазначенням:
- актуальності та новизни теми роботи; ступеню самостійності при
виконанні роботи;
- наявності системного підходу до вирішення задачі, яка ставиться,
вміння аналізувати одержані результати, робити відповідні висновки;
- найбільш важливих теоретичних результатів, практичної цінності;
- загальних висновків, оцінки роботи і ставлення керівника щодо
оцінення роботи.
На розсуд керівника до відгуку можуть бути внесені інші питання.
Обсяг відгуку повинен бути не більше 2-х сторінок. Підпис повинен бути
затверджений печаткою навчального закладу, організації, в якій працює
науковий керівник.
26. Рецензування науково-дослідницької роботи
Рецензент – компетентний щодо проблеми об’єкта і предмета
дослідження фахівець – після детального ознайомлення з матеріалами

31. 31
науково-дослідницької роботи складає обґрунтовану критичну рецензію.
Рецензія може бути в рукописному чи друкованому вигляді у вільній формі
та повинна містити такі дані:
- актуальність теми;
- ступінь самостійного виконання завдання роботи;
- ступінь використання останніх досягнень в певній галузі знань;
- практичну цінність науково-дослідницької роботи;
- загальний рівень фахової підготовки учня;
- якість оформлення роботи.
Обсяг рецензії – не більше 2-х сторінок друкованого тексту. Рецензію
підписує рецензент, підпис завіряють печаткою організації, в якій працює
рецензент.

32. 32
Список використаних джерел
1. Богдан С.К. Наукова робота в МАН. – Луцьк, 1995, –26с.
2. Вакулич С. І. Наукова робота з інформатики. – Луцьк, 1996. – 48 с.
3. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки та техніки. —
Введено 01.01.1996.– Київ: Держстандарт України, 1995. –37 с.
4. Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. Спеціальний випуск. –
2000, №2.–48с.
5. Наказ Міністерства освіти і науки. Молоді та спорту України № 44 від
22.01.2013 р. «Про проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України
у 2012-2013 навчальному році» – 19 с. –
http://man.gov.ua/documents.php?x=3
6. Маланюк П.М., Василенко Я.П., Дудін О.В. Методичні рекомендації до
оформлення студентських кваліфікаційних робіт. – Тернопіль, ТНПУ
ім. В.Гнатюка, 2007. – 32 с.
7. Стандарти з інформації, бібліотечної і видавничої справи. –
http://wwvv.library.univ.kiev.ua/ukr/about/dstu.html