програма

1. ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ
ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ТЕРНОПІЛЬСЬКЕ ОБЛАСНЕ КОМУНАЛЬНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ
ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
ПРОГРАМА РОБОТИ СЕКЦІЇ
ФІЛОСОФІЇ
для слухачів Тернопільського обласного відділення
Малої академії наук України
І-ІІ рік навчання
Тернопіль 2014

2. 2
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Філософія – одна із найдавніших наук. Ще й досі її інколи називають
«наукою всіх наук». Зміст філософських проблем пов’язаний з проблемою
людини та її стосунків з навколишнім світом. Як особлива сфера людського
знання вона виникла внаслідок світоглядних пошуків людини і постала
формою свідомого вирішення найперших питань людського буття у світі.
Збираючи та концентруючи історичний досвід вирішення таких питань,
філософія стає інтелектуальним ядром світогляду людини та неоціненним
засобом його формування.
Гегель назвав філософію духовною квінтесенцією епохи. У ній
справді виражені загострені світоглядні пошуки, до наявної реальності, до
людського духу.
Сучасна людина усе більше асоціює себе з інформаційним світом,
досліджуючи його через різноманітні технології , проте в пошуках свого
місця у світі, в пошуках «себе» неминуче приходить до філософії.
Філософія є відкритою системою знань, що весь час оновлюється, де
немає раз і назавжди зафіксованих аксіом, законів та доведених на їх основі
теорем. Її жива стихія – це безліч питань та напружені роздуми над вічними
проблемами людського буття, які ніколи не можуть мати остаточного
вирішення, яке раз і назавжди всіх задовольнить. Вивчення філософії – це не
просто формування загальної системи знань про світ, яку буде
використовувати учень у своєму навчанні, а й ті загальні засади формування
духовного світу особи.
Реалізація змісту програми зорієнтована на здібних, обдарованих дітей,
забезпечення їх творчого, інтелектуального і духовного розвитку через
залучення до пошукової, дослідницької роботи.
Метою програми є формування творчих компетентностей особистості
в процесі науково-дослідницької діяльності в галузі філософських знань.

3. 3
Відповідно до поставленої мети головні завдання полягають у
формуванні в учнів таких компетентностей:
- пізнавальної: оволодіння поняттями, знаннями у сфері філософії,
ознайомлення зі специфікою філософського світоглядного освоєння
людиною дійсності, історією виникнення і розвитку філософських ідей, із
філософськими концепціями, основними теоретичними проблемами
філософії;
- практичної: пробудити в учнів інтерес до філософії, вміння
аналізувати світоглядні проблеми на підставі критичного залучення масиву
аргументів щодо тих чи інших філософських концепцій, явищ і процесів
навколишньої дійсності, формування культури філософського мислення,
навичок науково-дослідницької діяльності;
- творчої: набуття досвіду самостійної роботи, власної творчої
діяльності, розвиток уяви, творчої ініціативи; формування стійкого інтересу
до філософії ,; розвиток пізнавальних потреб;
- соціальної: залучення до найвищих досягнень світової культури,
загальнолюдських і національних духовних цінностей через вивчення історії
філософії; виховання сучасної компетентної особистості на основі
гуманістичних ідеалів, національних, демократичних та громадянських
цінностей.
Програма ґрунтується на Державному стандарті базової і повної
загальної середньої освіти (із змінами, внесеними згідно із постановою
Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392), а також на
сучасних інноваційних методах навчання, технологіях, міжпредметних
зв’язках.
З огляду на те, що філософія як навчальний предмет входить до
шкільної програми у вигляді двох курсів «Людина і світ» та «Філософія» для
учнів 10 – 11 класів, програму «Філософія» розроблено з урахуванням
збереження логіки викладу шкільного предмету «Філософія», основних

4. 4
базових знань, та поглибленого вивчення історії філософії та основних
філософських концепцій.
Програма орієнтована на роботу в гуртках і секціях вищого рівня
навчання. Програма розрахована на учнів 9–11 класів віком, які мають
інтерес та здібності до науково-дослідницької діяльності, володіють
достатніми знаннями та вміннями з навчальних дисциплін гуманітарного
циклу.
На опрацювання навчального матеріалу відводиться така кількість
годин:
Перший рік – 144 год. на рік (4 год. на тиждень) і другий рік – 144 год.
на рік (4 год. на тиждень). Кількісний склад навчальної групи 9 –12 учнів.
Програма передбачає теоретичні та практичні заняття. Види занять у
процесі навчання взаємопов’язані та логічно доповнюють одне одного. У
роботі за програмою використовують такі форми роботи, як лекції, дискусії,
семінари, обробка результатів науково-дослідницької роботи. Під час
вивчення курсу передбачається використання інтерактивних, евристичних,
пошукових, пояснювально-ілюстративних, дослідницьких методів, а також
методів активізації пізнавальної діяльності, формування та стимулювання
пізнання. Використовуються сучасні технічні засоби навчання. Практичні
заняття проводяться у різних формах, зокрема, у вигляді семінарів, на яких
керівник гуртка, враховуючи вікові особливості учнів, їхні інтереси і
здібності, використовує такі види роботи: виступи доповідачів-учнів; учнів,
які рецензують доповіді, та учнів-опонентів. Робота з джерелами,
матеріалами бібліотек, ресурсів Інтернету; обробка та узагальнення
результатів пошуково-дослідницької роботи, комп’ютерна обробка
досліджень є важливим елементом формування наукового способу мислення
учнів, що посилює мотивацію до навчання.
За перший рік навчання рівня учні мають ознайомитися з загальними
поняттями філософської науки, специфікою філософського світоглядного
освоєння людиною дійсності, історією виникнення і розвитку філософських

5. 5
ідей, із філософськими концепціями, основними теоретичними проблемами
філософії. На першому році навчання поглиблено вивчається міфологічний
та релігійний світогляди, антична та середньовічна філософія, класична та
сучасна філософія. Учні займаються проведенням власних наукових
досліджень.
На другому році навчання вихованці поглиблено вивчають основні
філософські концепції, формують основи філософської культури мислення,
здатність аналізувати світоглядні проблеми на підставі критичного залучення
системи аргументів щодо тих чи інших філософських концепцій; вміння
творчо аналізувати явища і процеси навколишньої дійсності; зіставляти
філософські, світоглядні ідеї з практикою суспільного життя; а також у
формуванні свідомості учнів на засадах сучасних гуманістичних ідеалів,
демократичних цінностей, національно-патріотичних та громадянських
пріоритетів. Учні продовжують дослідження з обраної теми, оформлюють
результати роботи, беруть участь у Всеукраїнському конкурсі-захисті
науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України.
Великого значення на цьому етапі навчання надається індивідуальній роботі
з науковим керівництвом.
Для оцінки рівня знань і роботи учня в гуртку передбачено такі форми
контролю: поточний (співбесіда, обговорення, тестування, розв’язування
творчих завдань, оформлення рефератів і презентацій); проміжний
(створення робіт проміжних етапів дослідницької діяльності: написання
рефератів, анотацій, рецензій на статті та книги тощо); підсумковий
(науково-дослідницька робота, виступи на науково-практичних
конференціях, участь у різноманітних конкурсах та олімпіадах).
Програма є орієнтовною. Перелік обладнання у програмі подається як
орієнтовний відповідно до можливостей навчального закладу. Керівник
гуртка може вносити зміни й доповнення до змісту програми, плануючи свою
роботу з огляду на інтереси гуртківців, стан матеріальної бази закладу.

6. 6
Розподіл годин за темами – орієнтовний. Теми подано в порядку
зростання складності матеріалу. Керівник гуртка, зважаючи на підготовку
дітей, може визначити, скільки годин потрібно для опанування тієї чи іншої
теми, і внести до програми відповідні корективи.

7. 7
І РІК НАВЧАННЯ
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Зміст розділів, тем Кількість годин
усього теоретичні практичні
Вступне заняття. Філософія як наука і навчальна
дисципліна
4 2 2
Архаїчне мислення. Міфологія 14 10 4
Релігія 16 10 6
Антична філософія 15 10 4
Філософія середньовіччя та епохи Відродження 15 10 5
Філософія Нового часу 16 12 4
Німецька класична філософія 20 15 5
Сучасна світова філософія 24 18 6
Філософська думка в Україні 20 14 6
разом 144 103 41

8. 8
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема 1. Вступне заняття. Філософія як наука і навчальна дисципліна
(4 год.)
Історія виникнення філософії. Особливості вивчення класичних джерел із
філософії. Вихідні особливості становища людини в світі та необхідність її
самовизначення.
Поняття світогляду, його історичні типи.
Співвідношення світогляду та філософії. Співвідношення філософії, науки,
мистецтва та релігії. Характерні риси філософського мислення. Структура і
функції філософського знання. Філософія та людська особистість
Ознайомлення з порядком і планом роботи секції. Мета і завдання роботи
секції. Інструктаж із техніки безпеки. Правила поведінки в навчальному
закладі, кабінеті. Організаційні питання.
Практична робота. Обговорення планів науково-дослідницької діяльності
секції філософії. Укладання словника базових філософських понять. Робота з
довідковою та енциклопедичною літературою. Проведення дискусії на тему
«Що є предметом дослідження філософії?»
Тема 2. Архаїчне мислення. Міфологія (14 год.)
Первісні міфи як особливий спосіб світобачення та світовідчуття.
Синкретизм. Міф як життєва реальність.
Особливості міфологічного світосприйняття. Способи освоєння світу
первісною людиною. Денна та нічна картини освоєного світу. Простір як
форма міфологічного осягнення світу. Дуальність сприйняття простору:
"чужий" світ - "свій" світ. Ставлення до часу. Міфологічний час як час
першотворення.
Історичний аспект міфу: міф як історія подвигів надприродних істот та
творення світу. Тератоморфізм. Хтонічні міфи. Антропологічні міфи.
Слово як форма міфологічної свідомості. Слово та ім’я в міфологічній
інтерпретації світу.

9. 9
Антична міфологія. Давньогрецька міфологія як історія суспільства.
Українська міфологія. Основні джерела з української міфології: письмові,
археологічні, фольклорні, твори народного образотворчого мистецтва.
Світове дерево як відображення картини світу давніх українців. Уявлення
про яв, нав та прав (сучасний, потойбічний та ідеально-небесний світи) в
розумінні світобудови. Культ предків в міфологічній картині світу давніх
українців
Практична робота. Основні форми міфологічної свідомості
«Антропогонічні міфи: давньогрецькі, шумерські, давньоєврейські»,
«Міфологія і казки». Укладання особистого словника базових філософських
понять.
Тема 3. Релігія (16 год.)
Релігія. Політеїзм. Монотеїзм. Первісна міфологія як підґрунтя релігійних
вірувань. Анімістичні вірування. Ранні форми релігії.
Релігійні уявлення Стародавнього Єгипту та Межиріччя. Єгипетський
пантеон богів. Еволюція уявлень про потойбічне життя та загробний світ.
Піраміди. Єгипетська космологія та уявлення про людину. Релігійні традиції
шумерської та акадської цивілізацій. Космологія. Пантеон та демонологія.
Храми-зіккурати. Жрецтво. Релігія і моральна система. Релігійні вчення
греко-римського світу. Боги мінойського і ахейського Криту. Формування
олімпійського пантеону. Еллінська релігійна традиція. Грецькі храми.
Жрецтво, оракули. Жрецтво у Стародавньому Римі. Вчення стоїків і римська
релігійна традиція. Криза релігійної системи в епоху пізньої імперії
Релігійні вчення Стародавніх Індії та Китаю. Давньоарійська релігія.
Ведична традиція. Веди – священні книги давньоіндійської релігійної
традиції. Упанішади. Кама, карма, сансара, мокша. Брахманізм і традиція
кастового поділу. Трансформація Ведичної релігії. Боги Атхарваведи.
Філософсько-логічні системи (ньяя, вайшешика, санкх”я, йога). Брахманізм.
Сіддхартха Гаутама та його життя. Будда реальний і міфічний. Вчення Будди.

10. 10
Дхарма – закон, істина, шлях. Колесо життя. Чотири благородні істини.
Панчашила. Восьмеричний шлях. Нірвана. Засіб порятунку – віра та сангха.
Шляхи досягнення нірвани
Релігія в давньому Китаї. Інь і Янь. Культ Шанді. Чжоу-цзи і культ Неба
(Тянь). Культи померлих предків, землі. Церемоніалізм. Давньокитайська
релігійна філософія.
Конфуціанство як релігійно-філософська система. Конфуцій, його
духовний, особистісний та соціальний ідеал. Лао - цзи та його вчення.
“Перетворення речей”. Ян та інь. “Книга змін”. “Дао де цзин” (“Вчення про
дао і де”). Християнство. Джерела християнського віровчення. Біблія.
Богословська, міфологічна та історична концепції трактування особи Ісуса
Христа. Новий Завіт про особу Христа. Філософська концепція християнства.
Іслам. Мухамед – посланець Бога і засновник Умми. Коран и Сунна Пророка
– священні книги ісламу. Коран та мистецтво ісламу. Священна картина
ісламського універсуму.
Практична робота. Переглід відеофільмів про філософію стародавнього
Сходу. Семінар «Вчення Будди». Робота з релігійними джерелами Біблією і
Кораном. Створення проектів презентацій «Філософська концепція
християнства», «Коран та мистецтво ісламу».
Тема 4. Антична філософія ( 15 год)
Зародження Античної філософії. Мілетська школа: Фалєс, Анаксимандр,
Анаксимен. Піфагор та його школа. Піфагорейський союз і піфагорейський
спосіб життя. Дефініція філософії. Число як першопочаток і основа буття.
Містика чисел. Вчення про протилежності. Ідея міри та гармонії. Теорія
пізнання.
Геракліт Ефеський. Елейська школа: Ксенофан, Парменід, Зенон.
Атомістична теорія Демокріта. Атомістична теорія матерії. Вчення про
атоми і порожнечу. Макрокосм і мікрокосм. Фаталізм. Випадковість. Вчення
про два види пізнання – “світле ” і “темне.”

11. 11
Софісти і софістика: Протагор, Горгій. Софістика як явище культури
і філософський напрямок. Філософія на шляху від космосу (природи) до
людини та суспільства. Відкриття риторики як практичного і доказового
красномовства.
Сократ і сократівський період в філософії. Сократичний поворот у
філософії: на шляху від космосу до людини. Відкриття людини. Стиль
філософування (бесіда). Філософське життя у спілкуванні. Що є предметом
філософії? Пошук істини. Відкриття індукції. Принцип: “пізнай самого себе.”
Сократичне “незнання.” Філософія понять.
Аристотель. Вчення Арістотеля про світобудову; логіка, поетика, політика
Аристотеля Платон. Вчення Платона про ідеї, пізнання, людину, космос та
“ідеальну державу .
Філософія раннього еллінізму. Епікур та епікурійці. Стоїцизм. Скептицизм.
Кінізм.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями античних
філософів. Укладання особистого словника філософських понять. Семінар
«Вчення Платона про ідеальну державу». Поясніть, як ви розумієте тезу
Протагора: «Людина є мірою всіх речей, а саме: : для існуючих – мірою
буття, для неіснуючих – небуття». Секст Емпірик /Філософія Стародавнього
Світу. Читанка з історії філософії.- К.: Довіра, 1992.- С.112/ Прочитавши
наданий нижче уривок, поясніть, в чому, згідно Аристотелю, полягає різниця
між досвідом і знанням? Чи погоджується Аристотель з Платоном, що
правдивим знанням є лише знання загальних ідей? «Тому, якщо хтось має
абстрактне знання, а досвіду не має і пізнає загальне, але одиничне, яке є в
ньому, не знає, то він часто помиляється в лікуванні, тому що лікувати
доводиться одиничне. Але ми все-таки вважаємо, що знання і розуміння
відносяться більше до мистецтва, ніж до досвіду і вважаємо тих, хто володіє
одним з мистецтв, більш мудрими, ніж тих, хто має досвід, тому що мудрість
у кожного більш залежить від знання, і це тому, що перші знають причину, а

12. 12
другі ні». Аристотель / Мир философии. Книга для чтения. В 2-х частях. –
М., 1991. -Ч. 1.-C.479/
Тема 5. Філософія європейського середньовіччя та Відродження (15 год)
Патристика. Апологетика. Квінт Тертуліан. Учення Тертуліана про
співвідношення філософії та релігії, розуму та віри. Климент
Александрійський. Климент про позитивний вплив філософії. Оріген.
Питання Лоґосу у вченні Оріґена.
Гностицизм. Святий Августин засновник нової християнської філософії.
Соціально-політична доктрина Августина. Ідея нерівності як вічний і
незмінний
принцип суспільного життя. Ієрархічна структура суспільного організму як
відображення небесної ієрархії. Августин про єдність людської і
Божественної історії, її зміст – буття двох царств: Божого і земного.
Особливе місце церкви в історії людства як представника царства Божого на
землі. Теократичне розуміння суспільства. Августин – перший філософ
історії.
Северин Боецій. Роздуми Боеція про роль філософії у житті людини. Суть
істинного щастя. Схоластика та її періодизація. Реалісти. Номіналісти.
Герменевтика.
Тома Аквінський. Проблема науки і віри. Вчення Фоми Аквінського про
єдність душі й тіла, про двоїстість істоти, про співвідношення релігії,
філософії і науки. Вчення Т. Аквінського про буття,душу, людину, світ,
свідомість і віру, сутність та існування. Теоцентризм. Номіналізм та його
критика томізму як учення про пріоритет волі над розумом. Специфіка
середньовічної схоластики. Розвиток філософії у Візантії. Середньовічна
філософія мусульманського Сходу. Особливості західноєвропейської та
східноєвропейської теософії.
Філософія Відродження. Поняття епохи Відродження. Найвидатніші
представники епохи Відродження. Гуманізм. Натурфілософія Ренесансу.

13. 13
Геліоцентризм і вчення про нескінченність Всесвіту ( М. Коперник, Дж.
Бруно, М.Кузанський). Реформація і протестантизм. Мартін Лютер.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями середньовіччя
та епохи Відродження. Філософський практикум «Особливості
середньовічної філософії». Семінар « Августин – перший філософ історії».
Вебквест «Філософія епохи Відродження». Укладання особистого словника
філософських понять.
Тема 6. Філософія Нового часу (16 год.)
Наукова революція XVII ст. Філософія Бекона. Практичні завдання філософії
та науки. Теорія і практика. “Велике відновлення наук”. Класифікація наук.
Предмет філософії.
Раціоналізм Р. Декарта. Раціоналістичний метод. Правила методу.
Проблема методологічного сумніву та інтуїції. Філософія Т.Гоббса.
Проблема свободи людини. Вчення про суспільство та державу. Природний
та суспільний стани людей. Атомістична філософія П.Гассенді.
Методологічний раціоналізм і релігійна філософія Б.Паскаля. Пантеїзм
Б.Спінози. Філософське значення природничо-наукових теорій І.Ньютона.
Проблема співвідношення науки та філософії в “Початках” Ньютона
Плюралістична метафізика Лейбніца.
Проблема людини у філософії Просвітництва (Ш. луі Монтеск'є, Ф. Вольтер,
Ж.-Ж. Руссо). “Розум” просвітників. Деїзм Вольтера, його етична теорія.
Соціально-політичні погляди Руссо. Руссо і енциклопедисти. Педагогічні
погляди Руссо. Французький матеріалізм ХУ111 ст., його основні
представники: Ламетрі, Дідро, Д’Аламбер, Гельвецій, Гольбах, Кондільяк.
Вчення французьких матеріалістів про природу, матерію та рух. Розуміння
людини та її свідомості. Теорія пізнання французьких просвітників. Етичні,
естетичні та соціологічні теорії французьких матеріалістів.

14. 14
Практична робота. Круглий стіл «Проблема людини у філософії
Просвітництва». Робота з філософськими творами епохи Просвітництва..
Укладання особистого словника філософських понять.
Тема 7. Німецька класична філософія ( 20 год.)
Визначальні риси класичної німецької філософії.
Філософія І. Канта. Основні положення критичної філософії І. Канта.
Ідеї та їх функції у пізнанні. Розрізнення поняття та ідеї. Діалектика І. Канта
та її призначення. Антиномії чистого розуму. Поняття речі-в-собі. Система
суб’єктивного ідеалізму Й. Фіхте. Діяльно – творча основа буття у філософії
Ф.Шелінга. Натурфілософія. Філософія Ф. Шеллінга як вчення про дух.
Сутність філософії Г. В. Ф. Гегеля: логіка, філософія природи, філософія
духу. Філософська система та діалектика як дві сторони у філософії Гегеля.
Діалектика як універсальна теорія й метод пізнання світу. Принцип розвитку
як базисний принцип гегелівської системи: “потрійна схема” розвитку —
теза, антитеза, синтез. Суперечності між методом та системою у філософії
Гегеля. Вчення про людину, мораль, право, державу, суспільство.
Філософія Л. Фейєрбаха, її антропологічний характер. Вчення про буття,
природу, людину, мислення. Людина як природна, чуттєво-тілесна істота.
Любов як основа спілкування. Універсальність людини. Вчення про релігію
та мораль.
Філософія К. Маркса та Ф. Енґельса. Дві сторони основного питання
філософії. Категорія практики. Пояснювальна і перетворювальна функції
філософії. Зміст та основні принципи теорії пізнання. Категорія істини.
Об'єктивна і суб’єктивна діалектика. Принцип матеріалізму в суспільно-
історичному процесі. Вчення про суспільно-економічну формацію. Типи
формацій
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями І. Канта. Ф.
Шеллінга Г. В. Ф. Гегеля Л. Фейєрбаха. Виокремлення і систематизація
цитат.

15. 15
Укладання особистого словника базових філософських понять. Філософський
практикум «Основні положення критичної філософії І. Канта». Семінар
«Філософська система та діалектика як дві сторони у філософії Гегеля»,
«Принцип матеріалізму в суспільно-історичному процесі. Вчення про
суспільно-економічну формацію»
Тема 8. Течії філософії друг. половини ХІХ ст. (4 год.)
Серен К'єркегор, що намагався побудувати філософію в дусі Сократа,
зосереджуючись на суб'єктивізмі, душевних переживаннях людини, став
основоположником екзистенціалізму. Філософія життя, схильна до
ірраціоналізму, серед видатних представників якої Артур Шопенгауер,
Фрідріх Ніцше, Анрі Бергсон та інші. Ніцше відзначав, що моральність у XIX
століття сповзає в бік нігілізму. Він виділив два типи моралі: «мораль панів»
і «мораль рабів», вважаючи вихід у відкиданні людиною європейської
рабської моралі.
Тема 9. Сучасна світова філософія (20 год.)
Неотомізм як результат еволюції теологічної філософії XX ст.
Т. Аквінський як засновник томізму. Сутність сучасного неотомізму. Вчення
про буття Бога, пізнання світу, “гармонію” віри та розуму, науки й релігії.
Соціальні погляди неотомізму.
Неопозитивізм як течія, що оновлює класичну традицію.. Три етапи розвитку
неопозитивізму. Позитивізм (О. Конт, Г. Спенсер) як реакція на гегелівську
філософію й потреби розвитку суспільства. Герменевтика і структуралізм.
Позитивізм і аналітична філософія, їх роль у сучасній науці. Проблема
раціонального та ірраціонального у філософії ХХ ст. Розмежування
раціонального та ірраціонального. Нераціональне (воля, почуття, інтуїція,
підсвідоме) і спроба його дослідження з позицій раціоналізму.
Ірраціоналістичний та містичний підходи у філософському аналізі.

16. 16
Філософія життя. Відкриття несвідомих поривів життя. Філософське
вчення про роль вольової особистості, активної й діяльної людини.
Проблема людини у філософії ХХ ст. Екзистенціальна філософія та її
різновиди: екзистенціалізм (С. К’єркегор, М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П.
Сартр, А. Камю); персоналізм, філософська антропологія (В. Дільтей, М.
Шелер, Т. де Шарден).
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями з даної теми.
Виокремлення і систематизація цитат. Укладання особистого словника
філософських понять. Семінар «Цінність надлюдини Ф. Ніцше» , «Життя і
смерть з точки зору екзистенціальної філософії». Філософська дискусія
«Свобода і відповідальність».
Тема 10. Філософська думка в Україні (20 год.)
Принципи визначення філософії України як явища світової культури.
Становлення та розвиток давньоруського світогляду: давньослов’янська
міфологія, запровадження християнства. Початки філософії у культурі
Київської Русі (“Слово про закон та благодать” Іларіона Київського, “...
Житіє” Кирила-Костянтина Філософа, “Шостиднев” Йоана Болгарського,
“Пчела”, “Повість временних літ” тощо).
Філософія доби формування українського етносу: філософська думка періоду
татаро-монгольської навали. Ідеї неоплатонізму, “Аеропагітики”, ісихазм;
філософські ідеї в релігійній та політико-правовій думці (Станіслав
Оріховський-Роксолан, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Віталій з
Дубна, Ісайя Копинський, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Касіян
Сакович, Пилип Орлик).
Становлення філософії українського духу в Києво-Могилянській академії (І.
Гізель, С. Яворський, Т. Прокопович, Г. Кониський, Г. Щербацький та ін.). Г.
Сковорода як фундатор філософії українського духу. Філософія вітчизняного
просвітництва (П. Лодій, Т. Осиповський, І. Тимковський, В. Каразін, І.
Рижзький, М. Максимович).

17. 17
Український романтизм (М. Гоголь, М. Костомаров, П. Куліш).
Філософські ідеї Т. Шевченка. Академічна філософія в Україні (О.
Новицький, С. Гогоцький, П. Юркевич, В. Лесевич, О. Гіляров,Г. Челпанов та
ін.). Філософські ідеї вчених-природознавців ХІХ – початку ХХ ст. (М.
Авенаріус, Д. Граве, Г. де Метц, Й. Косоногов, С. Реформатський, О.
Сєверцев та ін.). Філософські ідеї О. О. Потебні, С. Подолинського, М.
Драгоманова, В. Антоновича й ін.
Філософія українських письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.
(І. Франко, П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка).
Філософія періоду “другого відродження” української духовності
(В. Винниченко, М. Грушевський, В. Зеньковський та ін.). Філософія
національної самобутності (Д. Донцов, В. Липинський, І. Лисяк-Рудницький
та ін.). Філософська спадщина Д. Чижевського.
Філософія України в радянський період: філософія 20–30-х років; філософські
розвідки 50-х років; філософська думка 60-х років; філософський доробок
70–80-х років ХХ ст. Розробка філософських проблем у сучасній Україні.
Місце філософії у відродженні духовної культури українського народу.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями українських
мислителів. Виокремлення і систематизація цитат. Веб квест «Філософська
думка у культурі Київської Русі». Семінар «Становлення філософії
українського духу в Києво-Могилянській академії», «Філософське вчення Г.
С. Сковороди».
ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Учні мають знати:
- правила безпеки життєдіяльності, правила санітарії та гігієни під час
роботи за комп’ютером;
- предмет філософії;
- зміст концепцій походження міфології, релігії;
- основні риси філософського мислення;
- особливості філософського знання;

18. 18
- історію розвитку філософської думки Стародавнього Сходу;
- історію розвитку античної філософської думки;
- історію філософії Середньовіччя, епохи Відродження, Нового часу;
- історію розвитку філософської думки на Україні;
- вчення про буття і закони діалектики;
- сутність пізнавального процесу, його принципи та особливості;
- поняття суспільства і особливості соціального пізнання;
- предмет і функції релігієзнавства.
- поглиблено знати матеріали вибраної для дослідження теми;
- основні правила публічного виступу.
Учні мають уміти:
- дотримуватись правил безпеки у навчальному закладі, лабораторії,
правил санітарії та гігієни під час роботи за комп’ютером;
- складати індивідуальний план роботи;
- визначати тему і завдання дослідження, аргументувати вибір;
- використовувати різні методи, визначати об’єкт дослідження;
- визначати і аргументувати актуальність роботи, теоретичне і практичне
значення, особистий внесок автора, новизну роботи;
- працювати за систематичним та алфавітним каталогом, бібліографічним
покажчиком;
- давати стислий аналіз прочитаної літератури з обраної теми;
- грамотно оформляти роботу;
- створювати мультимедійні презентації;
- складати план захисту науково-дослідницької роботи;
- чітко формулювати свої думки, толерантно вести дискусію;
- готувати виступ і виголошувати його з огляду на ситуацію спілкування__
- дати характеристику певного етапу розвитку філософії;
- пояснювати основні ідеї І. Канта, Г. Гегеля;
- наводити приклади законів діалектики;
- орієнтуватися в проблемах пізнання, істини, свідомості;

19. 19
ІІ РІК НАВЧАННЯ
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Зміст розділів, тем Кількість годин
усього теоретичні практич
ні
Вступне заняття. Філософія, її гуманістична
спрямованість, коло проблем і роль у
суспільстві
4 2 2
Філософська онтологія. Проблема буття 16 12 4
Філософська антропологія 14 10 4
Феноменологія. Людина та її духовний світ. 12 8 4
Філософська гносеологія. Епістемологія. 18 12 6
Філософська праксеологія 12 8 4
Філософія суспільства 24 16 8
Аксіологія. Культура й цивілізація 20 14 6
Філософія освіти 16 12 4
Соціальний прогрес і перспективи розвитку
людства
8 4 4
разом 144 101 43

20. 20
ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Тема 1. Вступне заняття. Філософія, її гуманістична спрямованість, коло
проблем і роль у суспільстві (4 год.)
Філософія — любов людини до знань, мудрості, істини. Розмаїтість уявлень
про мудрість як “життя в істині”. Специфіка філософського знання. Об’єкт і
предмет філософії. Філософія як наука про буття, природу,суспільство,
мислення, пізнання, людину (відносини “людина — світ”).
Філософія як “історична епоха, схоплена думкою” (Гегель). Основні етапи
та періоди у розвитку філософії. Основний зміст філософських питань.
Специфіка філософського усвідомлення світу. Основні теми філософських
роздумів: людина і світ, сутність і зміст людського існування. Головні
напрями у філософській думці. Філософія і культура.
Практична робота. Звіти учнів щодо виконання отриманих завдань на літо.
Укладання таблиці «Структура філософії»
Тема 2. Філософська онтологія. Проблема буття (16 год.)
Буття як філософська категорія. Філософські концепції буття. Основні
складові буття. Онтологічна будова світу за сучасною наукою. Підстави
існування світу. Буття світу як основа й передумова його єдності. Світ як
сукупна реальність та єдність природи, людини, матеріального світу,
людського духу. Основні форми буття. Буття речей, процесів і станів
природи. Жива й нежива природа, їх єдність, відмінність і взаємозв’язок.
Буття людини, специфіка людського буття. Буття ідеального та духовного.
Буття свідомості й несвідомого. Буття соціального: суспільні процеси як
єдність індивідуального та суспільного буття.
Буття та субстанція. Проблема субстанції. Дуалізм і монізм. Монізм і
плюралізм. Уявлення про субстанцію, їх залежність від розвитку
природознавства. Основні етапи у формуванні науково-філософського

21. 21
поняття буття матерії, його ключова роль у системі філософського вчення
про невичерпність матеріального світу.
Наукове уявлення про будову, властивості буття матерії та їх взаємозв’язки.
Основні форми буття матерії і типи матеріальних систем. Основні рівні
організації неживої, живої та соціально організованої матерії. Філософія про
різноманіття та єдність світу.
Поняття про рух та його основні властивості. Об’єктивність, абсолютність
і відносність руху. Рух і розвиток. Основні форми руху, їх специфіка і
взаємозв’язок. Сучасна наука про проблему класифікації форм руху. Єдність
руху й матерії. Поняття простору та часу, їх основні властивості. Роль
теорії відносності (А. Енштейн) у сучасному розумінні простору та часу.
Методологічне значення понять буття, матерії, руху, простору й часу для
пізнання природи, суспільства та діяльності людини.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями.
Виокремлення і систематизація цитат. Семінар «Рух і розвиток». Перегляд
відеофільмів з даної тематики
Тема 3. Філософська антропологія (14 год.)
Філософська постановка і розв'язання проблеми людського начала.
Фактори та рушійні сили антропосоціогенезу. Природні, соціальні та
духовні виміри людини. Проблема сутності та сенсу людського життя.
Метафізичне, діалектичне, релігійно-філософське, прагматичне,
позитивістське, футуристичне та інші тлумачення людини.
Філософська проблема взаємовідношення духу і природи, душі і тіла,
духовного і тілесного. Проблема суперечності духовного і тілесного.
"Мова тіла", "сила духу". Проблема орієнтації сучасної філософії на
абсолютизацію "тілесного" або "духовного" у людині. Почуття,
інтелект і воля як приклад органічної єдності тілесного і духовного в
людині.

22. 22
Роль спадковості у формуванні людини. Вплив науково-технічного прогресу
на умови існування людини як біологічного виду: активізація мутаційного
процесу, його вплив на спадковість. Гармонія та дисгармонія людського
існування. Людина як єдність біологічного й соціального.
Суспільне (соціальне) у бутті людини. Праця, практика, їх ґенеза та роль у
становленні антропосоціогенезу. Співвідношення практики й свідомості.
Роль мови у процесі антропосоціогенезу, у формуванні свідомості та
предметно-практичної діяльності. Становлення суспільних відносин, їх
якісна відмінність від відносин біологічних. Виникнення та розвиток
моральності як фактора антропосоціогенезу. Філософський зміст понять
“особистість”, “індивід”, “індивідуальність”, їх співвідношення з поняттям
“людина”. Особистість і роль соціального середовища в її формуванні.
Ціннісні орієнтації особистості як
продукт її соціалізації. Соціальна типологія особистості. Творчість як
спосіб самореалізації особистості. Діалектика історичної необхідності та
свободи особи у суспільному розвиткові. Свобода й відповідальність.
Відповідальність як продукт соціальної дії особистості. “Культ особистості”
як суспільне явище, його суб’єктивні й об’єктивні основи.
Філософська проблема життя і смерті. Проблеми життя і смерті в
духовному досвіді людства. Сенс життя. Соціальна та біологічна тривалість
людського життя; смерть, безсмертя.
Людина та людство. Планетарна спільність долі людства,
інтернаціональність громадського життя, зміцнення господарсько-
економічних взаємозв’язків за сучасної доби як об’єктивні основи
становлення й розвитку єдиної світової спільноти.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями.
Виокремлення і систематизація цитат. Семінар «Самоцінність людського
життя». Перегляд відеофільмів з даної тематики.

23. 23
Тема 4. Феноменологія. Людина та її духовний світ (12 год.)
Онтологічні виміри духу. Поняття “душі” та її роль в осмисленні
внутрішнього світу людини. Сутність духовного. Сучасна наука про
походження свідомості. Біологічні передумови виникнення свідомості.
Відображення як загальна властивість матерії. Еволюція форм відображення,
форми та етапи розвитку відображення в неживій та живій природі.
Відображення та інформація. Психіка як форма відображення людиною
навколишнього світу. Природа психічного образу.
Свідомість як продукт суспільного розвитку. Праця, мова, спілкування як
необхідна умова виникнення та розвитку свідомості. Свідомість – вища
форма творчого відображення світу у різних формах психічної й предметної
діяльності. Сутність свідомості та проблема ідеального. Ідеальне як
специфічне відображення світу, продукт свідомої діяльності людини.
Втілення ідеальних образів і цілей в діяльності людини. Об’єктивація
свідомості. Структура свідомості. Свідомість як сукупність знань,
пізнавальних образів, емоцій, волі, психіки.
Свідомість і самосвідомість. Структура самосвідомості, її роль у розвитку
людини. Місце інтуїції у структурі свідомості. Пізнавальна, емоційна,
мотиваційно-вольова сфери свідомості. Рівні психічного життя людини:
несвідоме, підсвідоме, свідоме.
Свідомість та мислення. Мислення і мова.. Мова як спосіб існування думки.
Функції мови. Єдність і розбіжність мислення та мови. Основні функції і
творчий характер
свідомості. Роль свідомості в пізнанні й практичній діяльності людей.
Сутність концепції К. Маркса: свідомість, трудова діяльність, суспільство.
Сутність “психоаналітичної” концепції З. Фрейда: несвідоме (“воно”),
надсвідоме (“над-Я”) та свідоме (“я”).
Практична робота. Укладання таблиці «Структура свідомості»
Семінар «Мислення як опосередковане відображення дійсності»

24. 24
Тема 5. Філософська гносеологія (епістемологія) (18 год.)
Пізнання як специфічна форма ставлення людини до світу.
Теорія пізнання (гносеологія) в системі філософського аналізу. Основні
принципи теорії пізнання. Генеза поглядів на проблему пізнання у процесі
розвитку філософії. Сутність теорії пізнання Б. Спінози, І. Канта,
неотомізму, екзистенціалізму (К. Ясперс), марксизму, неопозитивізму,
постпозитивізму.. Суб'єкт і об'єкт пізнання, їх взаємозв'язок. Людина як
суб'єкт пізнання: проблема інтерсуб'єктивності. Об'єкти матеріальні і
ідеальні.
Пізнання як відображення. Чуттєве пізнання, його форми. Логічне
(раціональне) пізнання як якісно новий етап відображення. Ірраціональність
пізнання. Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Фантазія й
продуктивне уявлення як компоненти творчого процесу. Творчість та
інтуїція. Пояснення й розуміння.
Соціально-історична природа раціонального знання, його зв’язок із
практикою. Пізнавальна діяльність як процес соціально організованого
відтворення реальності. Сутність сенсуалізму, емпіризму, раціоналізму,
ірраціоналізму.
Проблема істини. Об’єктивність істини. Взаємозв’язок абсолютної та
відносної істини. Конкретність істини. Істина й цінність. Класична концепція
істини та її альтернативи в сучасній філософії й теорії пізнання.
Конвенціоналізм. Прагматизм. Логічний позитивізм. Постпозитивізм.
Специфіка соціального пізнання. Суспільство як об’єкт соціального пізнання.
Людина як суб’єкт пізнання. Соціальні інтереси та настанови, їх вплив на
процес пізнання суспільних явищ.
Наукове й буденно-практичне пізнання. Рівні (емпіричний та теоретичний),
форми (науковий факт, проблема, ідея, гіпотеза, концепція, теорія), методи
(спостереження, порівняння, експеримент; сходження від абстрактного до

25. 25
конкретного, єдність логічного й історичного, аналіз,синтез, дедукція,
індукція тощо) наукового пізнання.
Методологія наукового пізнання. Проблема практики у пізнанні. Практика як
основа пізнання, критерій істини. Функції практики в пізнавальному процесі.
Культура як система програм пізнання. Механізм соціокультурної
детермінації пізнавальної діяльності. Альтернативні способи ідеалізації й
пізнання (інтуїція, інстинкт, потяги, бажання). Епістемологічні альтернативи
логоценризму: реконструкція Ж. Дерріда, евентуалізація самоочевидностей
М. Фуко. Еволюційна епістемологія. Проблема існування загальнолюдських
еволюційних
структур пізнавального процесу. Концепція врожденних очікувань
(К. Поппер). Еволюціонуючі робочі гіпотези індивідуальної свідомості (К.
Лоренц).
Виникнення й закономірності розвитку науки. Наукове знання: специфіка,
будова, рівні. Наука та суспільство. Соціальні функції науки.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями.
Виокремлення і систематизація цитат. Створення таблиці «Етапи наукового
пізнання». Круглий стіл «Пізнання і творчість». Перегляд відеофільмів з
даної тематики.
Тема 6. Філософська праксеологія (12 год)
Діяльність як корисна праця людини, ставлення людини до зовнішнього
світу, специфічний спосіб існування соціального.. Духовно-практичне
освоєння світу людиною, перетворення суспільних відносин і розвиток
людини, її здібностей, знань, умінь та навичок.
Практика як основа усіх форм життєдіяльності людини. Якісна відмінність
практики від поведінки тварин, їх пристосувального ставлення до
середовища. Практика як єдність суб’єкт-об’єктних та суб’єкт-суб’єктних
відносин. Структура практичної діяльності. Практика як єдність предметно-
практичної зміни об’єкта й розвитку людини — суб’єкта діяльності. Основні

26. 26
форми практики: матеріально-виробнича, соціально-політична,
організаційно-управ-
лінська, суспільно-історична, науково-експериментальна, духовно- культурна
діяльність тощо. Інтегративна функція практики щодо всіх видів людської
життєдіяльності. Гуманістичний зміст соціальної практики.
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями.
Виокремлення і систематизація цитат. Створення презентації «Діяльність як
праця людини з виробництва матеріальних і духовних цінностей».
Тема 7. Філософія суспільства (24 год)
Філософське розуміння суспільства.
Суспільство як система, що саморозвивається. Поняття суспільства і основні
концепції суспільства в філософії. Соціальна структура суспільства.
Суспільство як підсистема об’єктивної реальності. Соціальна форма
руху матерії та її відмінності від процесів живої й неживої природи. Основні
концепції виникнення та розвитку суспільства: теологічна, патріархальна,
натуралістична, технократична, соціопсихологічна. Теорія соціальної (М.
Вебер, Т. Парсонс) і предметної (К. Маркс) дії. Феномен соціального.
Соціальне буття людини як реальний життєвий процес. Предметність,
діяльність і спілкування — форми існування соціуму. Типи соціальної дії:
афективна, традиційна, цінніснораціональна, цілераціональна (М. Вебер).
Функціонування суспільства як природно-історичний процес. Географічне
середовище та його роль у житті суспільства. “Географічний детермінізм”,
“геополітика”. Біосфера. Вчення В. Вернадского про ноосферу.
Демографічний фактор суспільного розвитку. Народонаселення як
передумова й суб’єкт історичного процесу. Природа — виробництво —
споживання.
Суспільство як соціальний спосіб людського буття, продукт взаємодії та
результат творчості людини. Діяльність як специфічний спосіб існування
соціального. Поняття матеріального й духовного життя суспільства, їх зміст і

27. 27
структура. Соціальні закони, їх роль у діяльності людей. Соціальна філософія
про найбільш загальні закони виникнення, розвитку й функціонування
суспільства. Поняття устрою і сфер громадського життя.
Проблема побудови теоретичних моделей суспільства. Розвиток
суспільства як природно-історичний процес зміни суспільно-економічних
формацій (К. Маркс), соціальних систем (Т. Парсонс), стадій “економічного
росту” (У. Ростоу), еволюції типів культури (М. Вебер,П. Сорокін), локально-
цивілізаційних циклів (А. Тойнбі).
Матеріальне та ідеальне, суб’єктивне та об’єктивне в суспільстві. Основні
сфери життєдіяльності людей у суспільстві. Суспільство як система
соціальних відносин. Поняття типології й системи регуляції соціальних
відносин. Взаємозв’язок і взаємовизначеність соціальних
відносин.Спілкування як визначальна умова розвитку соціальних відносин і
шляхів їх перетворення.
Матеріальне буття людини й суспільства. Поняття суспільного
виробництва: сутність і структура. Матеріальне і духовне виробництво, їх
взаємозв’язок та взаємодія в історичному процесі.
Виробництво й проблеми розвитку соціальної спільноти. Суспільне
виробництво як виробництво безпосереднього життя людини. Людина у
системі матеріального виробництва. Людина як головна продуктивна сила,
основа й кінцева мета виробництва. Місце людини в системі “людина—
наука—техніка”. Нові технології та проблема гуманізації людської праці.
Економічні, соціально-політичні, морально-етичні наслідки НТР.
Закономірності, що обумовлюють процес розвитку суспільства. Закон
відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку
продуктивних сил. Технологічні, культурні й соціальні революції.
Соціальне буття людини та суспільства. Поняття соціальної
спільноти. Роль спільної діяльності, потреб та інтересів у формуванні
соціальної спільноти. Людина як головна діяльна особа у структурі

28. 28
соціальної спільноти. Соціально-професійна спільнота у різних сферах
людської діяльності. Поняття соціальної групи: типологія, види, роль у житті
суспільства. Проблема стабільності й нестабільності соціальних груп (М.
Вебер, Г. Зіммель). Сутність теорій “соціальної стратифікації”,
“розподільної” (Т. Парсонс) й “соціальної мобільності” (Чейз, Уорнер), теорії
“середнього класу”. Соціально-економічні спільноти. Умови утворення та
розвитку націй. Патріотизм, націоналізм та інтернаціоналізм. Етнічні та
національні процеси в Україні. Соціально-демографічна спільнота. Сучасна
демографічна ситуація в Україні.
Соціально-політичне буття людини й суспільства. Соціально- політична
діяльність людей — основа політичного життя суспільства.
Політичні потреби, інтереси та цілі як основа соціально-політичної
спільності людей. Політичні відносини як результат політичної діяльності
різних соціальних груп, класів, партій та рухів. Політика як соціальний
феномен. Політичні відносини й інститути. Місце людини в системі
соціально-політичних відносин. Сутність і структура політичної системи й
політичної організації суспільства. Роль політичних партій, рухів, організацій
та установ у політичному житті суспільства.
Держава як найважливіший інститут політичної системи суспільства.
Походження, сутність, типи та функції держави. Особливості становлення
української державності. Інститут влади. Влада і демократія. Проблеми
розвитку демократії на сучасному етапі. Парадокси посттоталітарної
свідомості. Право й мораль у системі нормативної регуляції. Демократизація
суспільства як необхідна умова його подальшого розвитку.
Духовне буття людини та суспільства. Духовні потреби, інтереси та
цінності як основа життя й духовної діяльності людини.
Духовне виробництво, духовне спілкування, духовні цінності. Духовне життя
суспільства: поняття, структура. Духовне виробництво,суспільна свідомість,
духовна культура. Духовне виробництво свідомості. Суспільний характер
духовного виробництва. Суспільна свідомість як відображення суспільного

29. 29
буття. Відносна самостійність суспільної свідомості. Онтологія і структура
суспільної свідомості. Види, типи, рівні, форми суспільної свідомості..
Буденно-практична й науково-теоретична свідомість. Свідомість політична й
економічна, право та правосвідомість, моральна, естетична, релігійна,
атеїстична свідомість. Проблема взаємопорозуміння. Поняття духовної
культури суспільства.
Основні концептуальні підходи до визначення культури в сучасній
філософській літературі. Культура як “сукупність символів” (М. Вебер),
“форма розумової діяльності” (Е. Кассірер), “прояв релігійного духу” (Ж.
Марітен), “система комунікацій” (К. Леві-Строс), “інтелектуальний аспект
штучного середовища” (А. Моль). Матеріальна та духовна культура.
Структура й функції духовної культури. Гуманістична спрямованість
культури. “Ідеологізація” й “деідеологізація” культури.
Практична робота. Ознайомлення з науковими працями філософів
Виокремлення і систематизація цитат. Веб квест « Вчення В. Вернадского
про ноосферу», семінари «Суспільна та індивідуальна свідомість», «Поняття
духовної культури суспільства», філософський практикум «Духовна свобода
особистості».
Тема 8. Аксіологія. Культура й цивілізація ( 20 год)
Аксіологія у системі культури. Цінності як визначальні характеристики
людського буття. Людина у системі цінностей. Структура цінностей.
Цінності як ядро духовного світу людини. Проблема суб’єктивного вибору.
Цінність та сенс життя. Компоненти ціннісного вибору: переживання,
потреби, емоції, віра, воля, ідеал. Цінності як регулятор поведінки людини:
нормотворча природа людських відносин. Базові цінності людського буття.
Ціннісні орієнтації. Істина,добро, краса. Поняття про духовну досконалість.
Проблема втілення
ідеалу.

30. 30
Філософське розуміння культури, її структура. Різноманіття культур та
цивілізацій. Східна й західна моделі культури, їх взаємообумовленість.
Загальнолюдська природа цінностей культури. Культура як процес
об’єктивації ставлення людини до дійсності, процес та результат
виробництва й творчої діяльності людей, синтезоване вираження морально-
духовного життя суспільства. Матеріальна діяльність як форма об’єктивації
духовної діяльності. Діалектика матеріальної та духовної культури. Аналіз
природних, економічних, соціальних, соціально-політичних, наукових,
етичних, естетичних цінностей.
Культура як основа цивілізації й персоналізації людини. Культура
особистості. Духовність та інтелігентність. Культура спілкування: полеміка
та плюралізм думок. Культура й демократія. Конфлікти між суб’єктами
культури та підходи до їх подолання. Індивідуальне й загальнолюдське в
культурі. Культура й ідеологія. Культура й НТР. Проблема “масової” й
“елітної” культур. Єдність, різноманіття та взаємодія культур. Національне й
інтеграційне в культурі. Соціальні функції культури.
Філософське поняття цивілізації. Співвідношення цивілізації і суспільної
формації. Цивілізація як соціально-культурне утворення. Цивілізаційні
основи існування людства. Світова цивілізація. Місце та роль України в
сучасному світовому культурно-історичному процесі.
Практична робота. Ознайомлення з науковими працями філософів.
Виокремлення і систематизація цитат. Семінар «Сучасна цивілізація, її
особливості та протиріччя». Написання творчої роботи «Творчість і традиції
в розвитку культури».
Тема 9. Філософія освіти (16 год)
Філософія освіти як галузь пізнання: об’єкт і предмет дослідження.
Особливості філософського осягнення освіти. Філософія як світоглядна
стратегія освіти. Філософія освіти та її взаємодія з іншими галузями
філософії та наукового знання. Ідея освіти. Поняття “освіта” та його різні

31. 31
значення. Опосередкована та цілеспрямована освіта. Філософське вчення про
людину та його методологічне значення для розвитку освіти. Людинотворча
місія освіти. Освіта як ідея людини. Філософська концепція самопізнання.
Освіта і духовне народження людини. Освіта як суб’єкт-суб’єктна взаємодія.
Освіта як сфера відтворення суспільства і масової соціалізації. Феномен
освіти. Освіта і культура. Еволюція ціннісної феноменології освіти.
Особистісна парадигма в освіті. Розуміння цінностей освіти в українській
філософії. Національні та
загальнолюдські цінності та їх роль у сучасній освіті. Морально-етичні
засади
розвитку освіти. Проблема актуальності змісту освіти.
Ідеал освіченості. Освіченість та ідеал освіченості в різних філософських
концепціях та суспільствах. Homo educatus – нова еволюційна якість людини.
Єдність мети і результатів освіти. Загальна мета і її результати. Проміжна
мета і результати освіти: грамотність, функціональна грамотність,
освіченість, компетентність, високий рівень культури. Особистість людини
як результат освіти. Поняття освітнього простору.. Закономірності розвитку
освіти.
Освіта і держава. Розвиток освіти як системи. Сфера освіти. Суспільне і
національне в освіті. Національний і глобальний освітній простір.
Освіта і розвиток людини. Наука і освіта – визначальні чинники суспільного
розвитку. Взаємодія науки і освіти. Перехід до суспільства знань. Теорія
людського капіталу. Освіта і сталий людський розвиток. Сукупний інтелект
нації та її конкурентоспроможність. Освіта в структурі індексу людського
розвитку. Прогнозування розвитку освіти.
Основні тенденції у розвитку сучасної освіти. Кризи в освіті та криза
освіти. Масова освіта: потреби особистості і суспільства. Концепція освіти
упродовж життя: реалії і потреби. Національна і глобальна освіта:
відчуженість, взаємодія, інтеграція. Освіта як відкрита система: виклики і
перспективи. Суперечності глобального освітнього простору

32. 32
Практична робота. Робота з нормативними джерелами в галузі освіти.
Аукціон ідей «Освіта майбутнього». Перегляд відеофільмів з даної тематики.
Тема 10. Соціальний прогрес та перспективи розвитку людства ( 8 год)
Розвиток соціально-філософської думки про проблеми суспільного процесу в
історії філософії. Ідея прогресу в концепціях “індустріального суспільства”
(Р. Арон), у теоріях “локальних цивілізацій” (А. Тойнбі, П. Сорокін, В.
Данилевський), у творах Х. Ортега-і-Гассета, концепціях М. Бєрдяєва, К.
Ясперса.
Поняття і сутність суспільного прогресу. Суспільне багатство і його зв’язок
з прогресом. Ідеал та прогрес. Прогрес і регрес. Реалізація прогресу у зміні
суспільних формацій. Гуманістична орієнтація прогресу. Критерії
суспільного прогресу. Особливості й критерії прогресу у сфері матеріального
виробництва, науки і техніки, соціально-політичного і духовного життя
суспільства. Пріоритет загальнолюдських цінностей у суспільному прогресі.
Науково-технічний прогрес та його вплив на виникнення планетарних
проблем людства. Сутність науково-технічної революції, її вплив на зміну
ролі людини в системі виробництва. Обмеженість технократичного
мислення. Гуманістичний потенціал науково-технічного прогресу. Сутність,
ієрархія та пріоритети глобальних проблем сучасності. Природно-соціальні,
антропосоціальні (“людина-суспільство”), інтернаціональні глобальні
проблеми. Вирішення економічних, політичних, екологічних, демографічних
та інших проблем для виживання та подальшого соціального прогресу
людства в умовах взаємозалежного світу загалом. Загострення глобальних
проблем сучасності та їх вплив на процес розвитку людства. Сенс людського
буття на сучасному етапі..
Практична робота. Ознайомлення з філософськими працями.
Виокремлення і систематизація цитат. Семінар «Прогрес як поступальний,
суперечливий та різноманітний розвиток суспільства»
Інтелектуальна дискусія «Перспективи й прогнози розвитку людства»

33. 33
ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ
Учні мають знати:
- правила безпеки життєдіяльності, правила санітарії та гігієни під
час роботи за комп’ютером;
-основні теоретичні положення, важливі вузлові проблеми усіх тем програми;
- визначення фундаментальних філософських категорій зі сфер онтології,
гносеології, соціальної філософії, історії філософії, філософії культури,
релігієзнавства;
-добре орієнтуватися в першоджерелах та основній сучасній філософській
літературі
- будову наукової роботи та вимоги щодо її оформлення;
- правила укладання бібліографії, оформлення цитат;
- етапи захисту наукової роботи;
- вимоги до оформлення наочних матеріалів;
- правила культури мовлення під час захисту і ведення дискусії.
Учні мають уміти:
- дотримуватись правил безпеки у навчальному закладі, лабораторії,
правил санітарії та гігієни під час роботи за комп’ютером;
- синтезувати набуті знання із фахових та гуманітарних дисциплін у цілісне
світосприйняття;
- чітко, послідовно і несуперечливо формувати свої думки, дохідливе і
переконливо робити висновки;
- обґрунтовувати засобами логіки та конкретним матеріалом освоюваної
спеціальності розв'язання практичних завдань, пов'язаних зі своєю
практичною діяльністю.
- чітко усвідомлювати, що естетично і морально розвинена людина несе
елементи прекрасного і доброго в усі види своєї діяльності, роблячи її, таким
чином, більш успішною.
- застосовувати набуті знання при аналізі реалій сучасного суспільного буття;
формувати власну позицію щодо актуальних проблем сьогодення

34. 34
- володіти методами філософського дослідження;
- складати алгоритм наукового дослідження;
- користуватися матеріалами бібліотек, архівів і Інтернету;
- опрацьовувати зібраний матеріал;
- структурувати наукову роботу;
- формулювати висновки наукового дослідження;
- укладати список використаної літератури;
- укладати додатки до наукової літератури;
- оформляти наочні матеріали;
- створювати мультимедійні презентації;
- складати план захисту науково-дослідницької роботи і виголошувати
доповідь з урахуванням ситуації спілкування;
- аналізувати власні помилки і знаходити шляхи їх усунення.

35. 35
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Бергсон А. Вступ до метафізики// Антологія світової літературно-
критичної думки ХХ ст. Львів, 1996. Стор.55-65
2. Камю А. Міф про Сізіфа. // Альбер Камю. Вибрані твори у 3-х т., Т.3,
К., 1997
3. Кант.И.Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей
возникнуть в смысле науки.М.,1993.-240с.
4. Платон. Діалоги. К., 1995. Стор.108-155
5. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т.1., К., 1994. Стор. 31-
49, 49-72
6. Потебня О. Думка і мова. К., 1993
7. Рассел Б. Історія Західноєвропейської філософії . К.,1996
8. Сартр Ж-П. Слова // Жан Поль Сартр. Нудота. Мур. Слова. К., 1993
9. Гжегорчик А. Життя як виклик. Вступ до раціоналістичної філософії.
Варшава-Львів, 1997. Стор. 32-50
10.Кондзьолка В. Нариси історії античної філософії. Л., 1992
11.Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен-
Львів, 1995. Стор. 100-113
12.Хайдеггер М.Основные понятия метафизики//Вопросы
философии.1989.№9.- С.-116-163.
13.Хайдеггер М.Время и бытие/Статьи и выступления.М.,1993. – С.16-
62;327-381.
14.Філософія. Курс лекцій. К., 1993. Лекції 13; 15;19
15.Філософія / За ред. Г.А. Заїченка і ін. К., 1995. Р.5; 10
16.Філософія: Підручник/Бичко І.В. та ін.- К.:Либідь, 2001.
17.В.Скотний.Філософія:історичний і систематичний курс.-К.:Знання
України,2005
18.Філософський словник. К.,1986.