тези

1. Управління освіти і науки
Тернопільської облдержадміністрації
Тернопільське обласне комунальне територіальне
відділення Малої академії наук України
ТЕЗИ
науково-дослідницьких робіт переможців ІІ етапу Всеукраїнського
конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів
Тернопільського обласного комунального територіального
відділення МАН України
Тернопіль 2016

2. 2
ЗМІСТ
ВІДДІЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА……………………………………………….….….4
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..….4
СЕКЦІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………..…9
СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ………………………………………….……...13
СЕКЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА……………………………………….…...17
СЕКЦІЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТВОРЧОСТІ……………………………………..….21
ВІДДІЛЕННЯ МОВОЗНАВСТВА………………………………………………....23
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ………………………………………………..23
СЕКЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………………………………….……….27
СЕКЦІЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ…………………………………………………...29
ВІДДІЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА………...............31
СЕКЦІЯ ФІЛОСОФІЇ………………………………………………..………..…31
СЕКЦІЯ СОЦІОЛОГІЇ…………………………………………………..…..…..32
СЕКЦІЯ ПРАВОЗНАВСТВА…………………………………………………...33
СЕКЦІЯ ТЕОЛОГІЇ, РЕЛІГІЄЗНАВСТВА ТА ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ……..….….37
СЕКЦІЯ ПЕДАГОГІКИ………………………………………………………….41
СЕКЦІЯ ЖУРНАЛІСТИКИ………………………………………………..…….42
ВІДДІЛЕННЯ ІСТОРІЇ…………………………………………………………..….45
СЕКЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ…………………………………………….............45
СЕКЦІЯ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА……………………………….....52
СЕКЦІЯ ЕТНОЛОГІЇ………………………………………………………….....57
СЕКЦІЯ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ……………………………………………….60
ВІДДІЛЕННЯ НАУК ПРО ЗЕМЛЮ…………………………………………..…...63
СЕКЦІЯ ГЕОГРАФІЇ ТА ЛАНДШАФТОЗНАВСТВА………………….…….63
СЕКЦІЯ ГЕОЛОГІЇ, ГЕОХІМІЇ ТА МІНЕРАЛОГІЇ……………………….….69
СЕКЦІЯ ГІДРОЛОГІЇ…………………………………………………………....70
ВІДДІЛЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК………………………………………..72
СЕКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОГРАМУВАННЯ……………………………….….72
СЕКЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, БАЗ ДАНИХ ТА
СИСТЕМ ШТУЧНОГО НТЕЛЕКТУ…………………………………………….73
СЕКЦІЯ INTERNET-ТЕХНОЛОГІЙ ТА WEB-ДИЗАЙНУ……………………75
СЕКЦІЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ СИСТЕМ, НАВЧАЛЬНИХ
ТА ІГРОВИХ ПРОГРАМ………………………………………………………...76
ВІДДІЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ НАУК………………………………………………..77
СЕКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ………………………………………………………………….…77
СЕКЦІЯ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ПРИЛАДОБУДУВАННЯ………………………78
СЕКЦІЯ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВА……………………………………………..79
СЕКЦІЯ АВІО- ТА РАКЕТОБУДУВАННЯ, МАШИНОБУДУВАННЯ
І РОБОТОТЕХНІКИ………………………………………………………………79
СЕКЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ
СИСТЕМ…………………………………………………………………………...81

3. 3
СЕКЦІЯ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНИХ ТЕХНОЛОГІЇ ТА
РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ………………………………………………………...81
СЕКЦІЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ТА ВИНАХІДНИЦТВА…...83
ВІДДІЛЕННЯ МАТЕМАТИКИ………………………………………………….....84
СЕКЦІЯ МАТЕМАТИКИ………………………………………………………...84
СЕКЦІЯ ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ……………………………………...91
СЕКЦІЯ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ……………………………92
ВІДДІЛЕННЯ ФІЗИКИ ТА АСТРОНОМІЇ……………………………………….93
СЕКЦІЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ………………………………………………93
СЕКЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ФІЗИКИ…………………………………...95
СЕКЦІЯ АЕРОФІЗИКИ ТА КОСМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ…………………...97
ВІДДІЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ………………………………………………………..98
СЕКЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ
ДУМКИ…………………………………………………………………………….98
СЕКЦІЯ МІКРОЕКОНОМІКИ ТА МАКРОЕКОНОМІКИ…………………….99
ВІДДІЛЕННЯ ХІМІЇ ТА БІОЛОГІЇ………………………………………………...99
СЕКЦІЯ ЗАГАЛЬНОЇ БІОЛОГІЇ…………………………………………………99
СЕКЦІЯ БІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ…………………………………………………...102
СЕКЦІЯ ЗООЛОГІЇ, БОТАНІКИ………………………………………………...106
СЕКЦІЯ МЕДИЦИНИ…………………………………………………………….107
СЕКЦІЯ ПСИХОЛОГІЇ…………………………………………………………...112
СЕКЦІЯ ХІМІЇ……………………………………………………………………..115
СЕКЦІЯ ВАЛЕОЛОГІЇ…………………………………………………………....117
ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА АГРАРНИХ НАУК…………………………….....121
СЕКЦІЯ ЕКОЛОГІЇ………………………………………………………………..121
СЕКЦІЯ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ…………………………………………………….125
СЕКЦІЯ АГРОНОМІЇ……………………………………………………………..126
СЕКЦІЯ ВЕТЕРИНАРІЇ ТА ЗООТЕХНІЇ………………………………………..127
СЕКЦІЯ ЛІСОЗНАВСТВА………………………………………………………..128

4. 4
ВІДДІЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА,
ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
СЕКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Іван Франко і Збаражчина: соціально-культурні парадигми доби
Роботу виконав: Чорний Олександр Романович, учень 11
класу Доброводівського районного комунального технічного
ліцею імені Олександра Смакули
Науковий керівник: Назар Марія Іванівна, учитель
української мови та літератури Доброводівського районного
комунального технічного ліцею імені Олександра Смакули
У 2016 році ми відзначаємо 160 років від дня
народження І. Я. Франка. Його спадщина – це той потужний
арсенал нашого державотворення, що крізь століття є запорукою суспільного поступу.
Тема роботи – «Іван Франко і Збаражчина: соціально-культурні парадигми доби».
Метою нашого дослідження є виявлення багатого літературно-краєзнавчого матеріалу,
пов’язаного із діяльністю І. Франка на Збаражчині як потужного духовного арсеналу
національного поступу.
Об’єктом – постать Івана Франка у контексті Збаражчини кінця ХІХ-початку ХХ
століття.
Предметом дослідження є система матеріалу на тему: «Іван Франко і Збаражчина:
соціально-культурні парадигми доби» у форматі алгоритмів «Політик та епоха», «Діяч і
поступ», «Митець і народ».
Для написання роботи використали такі матеріали:
- спогади наших земляків, сучасників І. Франка: Антона Іванчука («Іван Франко у
Тарасівці»), Яцька Остапчука («Із моїх споминів»), що видані у книзі «Спогади про Івана
Франка». Також опрацювали спогади Луки Іщука («Я бачив Франка»);
- збірник «Літературна Збаражчина»;
- багатотомне видання творів І. Я. Франка та інші матеріали.
Реалізація поставленої мети потребувала вирішення низки взаємопов’язаних завдань:
1) Висвітлення сторінок життєдіяльності І. Франка на теренах Збаражчини кінця ХІХ-
почату ХХ століття (Додаток А. Алгоритм «Політик та епоха»). Зі спогадів сучасників та
політичних однодумців І. Франка Антона Іванчука, Яцька Остапчука, Луки Іщука взнаємо про
перебування Каменяра у селах Тарасівці, Чернихівці, Залужжі, Добромірці та у місті Збаражі у
1892, 1893, 1895, 1898 роках з просвітницькою метою. І. Франко як член радикальної партії
тричі балотувався до австрійського парламенту від Збаражчини, яка стала для нього ареною
пошуків нових шляхів визволення населення Галичини з-під гніту Австро-Угорської монархії.
Отже, перший ракурс соціально-культурної парадигми «Політик та епоха» звучить як
закономірність: епоха засвідчує невмирущість борця тоді, коли митець служить епосі.
2) Виявлення продовження традицій І. Франка вихідцями зі Збаражчини. Є в кожній добі
епохальні постаті, у яких, немов у фокусі, сконцентровані численні імена, що не відбулись би
без духовного заряду саме цієї особистості – титана думки і праці, Мойсея Галичини, нашого
Каменяра. Послідовниками радикального руху стали Микола Гнатович Лагодинський, який
народився у Доброводах і був Головою УРП, Яцько і Дмитро Остапчуки із Тарасівки, Андрій
Шмигельський із Залужжя. Як літературні учні торували свій шлях народний кореспондент
Андрій Марценюк із Добромірки, оповідач-письменник Антон Грицуняк із Черниховець,
учителька і письменниця Євгенія Бохенська із Красносілець. А Осип Роздольський із
Доброводів працював як послідовник І. Франка у галузі фольклористики і перекладу.
Отже, ці наші земляки перейняли естафету титанічної праці і прогресивної думки, що й
стало ознакою поступу.

5. 5
3) Визначення місця та ролі Збаразького періоду І.Франка у суспільному поступі
Збаразького краю на відповідальних етапах його історії. Як відомо, творчість І. Франка
представлена ста томами. Скромне місце займає у цьому океані думки і Збаразька тематика
творчості Івана Франка: статті «Збаразька експедиція», «Еміграція у Збаразькому повіті», «З
приводу еміграції населення», «Еміграція галицьких селян», цикл віршів «До Бразилії»,
оповідання з уст Антона Грицуняка «Свинська конституція» та твори «Притча про графа
Бадені», «Розбійник і піп» «Чоловіка не наситиш», біографічна стаття «Антон Грицуняк, його
життя та смерть і спадщина, яка по нім лишилася для нас» та «Антін Грицуняк» страйкуючим
селам Тарасівка І. Франко присвятив «Пісню страйкуючим», а його повість-притча «На дні»,
поема «Мойсей», повість «Перехресні стежки» стали відлунням драматичних сторінок
боротьби галичан за свої права.
Ці твори стали тим голосом, що покликав через сто років Збаражчину знову виборювати
свою державність. Франкове «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить» знову, як і
тоді, повело майдан з того місця, де виступав наш Мойсей. А на зорі зародження самостійної
України силами жителів Збаражчини було зведено пам’ятник Іванові Франкові. Першим
народним депутатом Верховної Ради України від Збаражчини став Дмитро Павличко, який
відкривав цей пам’ятник.
Так життя і творчість І. Франка стали прологом нашого державотворення.
Про це читаємо у публікаціях сучасних франкознавців Збаражчини: А. Малевич (м.
Збараж), М. Назар («Слово про Осипа Роздольського» та «Франкові зерна»).
Отже, наукова новизна нашого дослідження полягає в тому, що в ньому:
- поповнено і систематизовано скарбницю франкознавства нашого краю маловідомими
фактами про І. Франка;
- на прикладі суспільно-політичного руху на Збаражчині доведено взаємовплив таких
категорій: політик та епоха, діяч і поступ, митець і народ та місце і роль в цьому Івана Франка;
- показано значення Франкіани у духовному поступі Збаражчини у нову добу.
Практичне значення дослідницької роботи полягає у розширенні знань про Івана Франка
на Збаражчині кінця ХІХ-початку ХХ століття. Франкознавчі дослідження можуть стати цінним
матеріалом для позакласної роботи, для уроків літератури рідного краю, а також для музейної
справи.
Становлення Осипа Маковея як літературного критика
Роботу виконала: Ільків Андріяна Андріївна, учениця 9 класу Заліщицької
державної гімназії
Наукові керівники: Бежук Марія Мар’янівна, вчитель української мови та
літератури Заліщицької державної гімназії; вчитель-методист, Зубик
Наталія Василівна, аспірант ПНУ ім. В.Стефаника
Актуальність теми. Серед українських письменників кінця ХІХ-
початку ХХ століття одне з чільних місць займає наш земляк Осип Маковей
(1867-1925) – талановитий поет і прозаїк. Він відомий також як редактор,
вдумливий критик, блискучий публіцист, автор цілого ряду історико-літературних праць.
Питання дослідження його літературно-критичної діяльності й досі залишається актуальним.
Мета роботи – розглянути становлення О. Маковея як літературного критика на основі
декількох його досліджень раннього періоду.
У першому розділі з’ясовано передумови становлення Осипа Маковея як літературного
критика. Проаналізовано літературно-критичні огляди творів молодих авторів (на основі
літературних заміток «Молоде поколінє» та статті «З житя і письменства. Про фейлетони
українсько-руських політичних часописей в р.1898»). У процесі дослідження з’ясовано, що
Маковей допомагав початківцям, здійснюючи критичний аналіз їхніх творів, вказував на
недоліки, давав цінні поради митцям. Подібно до Франка, він послідовно обстоював реалізм і

6. 6
народність літератури, дбав про те, щоб вона завжди була дієвою зброєю в боротьбі за
піднесення соціальної й національної свідомості народних мас.
На основі аналізу літературних джерел виявлено, що основними жанрами літературної
критики, до яких звертався О.Маковей, були: критична стаття, нарис, літературний портрет,
рецензія. Саме через них автор виклав своє розуміння літературного процесу, специфіки
письменницької праці, психології творчості, природи літературного таланту тощо.
У першому підрозділі другого розділу проаналізовано критичні відгуки Маковея на
літературний доробок Лесі Українки, зокрема рецензію на збірку поетеси «На крилах пісень»
(1893). Критик спрямував молоду авторку на шлях активної праці, відзначив у віршах глибину
чуття і красу поетичної форми.
Другий підрозділ присвячений літературно-критичним працям про творчість
О.Кобилянської. Важливий вплив Маковей мав на життєво-творчий шлях письменниці. Він був
першим редактором і критиком творів буковинської орлиці, високо оцінив О.Кобилянську і ввів
її в українську літературу.
Отримані результати свідчать, що літературно-критична діяльність Осипа Маковея –
значний внесок в українську критичну думку й літературознавство кінця XIX-початкуXX ст.
Жовнірська недоля в житті та в поезії Ю. Федьковича
Роботу виконала: Юрків Анастасія Олегівна, учениця 9 класу Заліщицької
державної гімназії
Науковий керівник: Зубик Наталія Василівна, вчитель української мови та
літератури Заліщицької державної гімназії
Актуальність теми. Почесне місце в літературі ХІХ століття належить
Юрію-Осипу Федьковичу (1834-1888) – талановитому поетові, прозаїку,
літературному критикові, перекладачеві, відомому редакторові газети
«Буковина».
Біографія Федьковича цікавить сучасних дослідників, зокрема його перебування більше
як 10 років на військовій службі та відображення цього періоду у творах автора. Жовнірська
тематика є центральною у творчості митця. Тема нашого дослідження особливо актуальна
сьогодні, у час загострення воєнних подій в Україні, тому твори письменника сприймаються по-
новому.
Мета роботи – розглянути життєвий шлях Ю.Федьковича, зокрема його перебування на
цісарській службі, а також відображення цього періоду в поезії.
У першому підрозділі першого розділу подано стислий огляд життєвого шляху
Ю.Федьковича. У другому підрозділі детально досліджено період перебування Осипа-Юрія на
цісарській службі, його дружнє ставлення до простих вояків.
1859 р., перебуваючи на війні в Італії, Федькович написав свій перший україномовний
вірш «Нічліг». Пізніше в Чернівцях митець познайомився з Ернстом Нейбауером, Антіном
Кобилянським та представниками народовської партії, які мали великий вплив на формування
його літературно-естетичних поглядів.
У другому розділі вказано, як перебування Федьковича на цісарській службі
відобразилося в його поезії. У процесі дослідження з’ясовано, що під впливом Т.Шевченка та
інших наддніпрянських авторів «буковинський кобзар» (так його називав І.Франко) писав
реалістичні твори українською мовою. Жовнірська тематика є центральною в поезії
Федьковича. У першому підрозділі подано основні мотиви творів на цю тему та проаналізовано
вірші автора. Федькович сміливо говорив про обтяжливу для народу цісарську службу, цим
самим, услід за Шевченковим «Кавказом», вніс в українську поезію антимілітаристське
звучання.
Другий підрозділ – дослідження ліро-епічних творів автора на жовнірську тематику, яка
найповніше й найзмістовніше відображена в поемах «Золотий лев», «Новобранчик»,

7. 7
«Дезертир» (останню І.Франко називав «короною», «перлиною» творчості «буковинського
соловія»).
Отримані результати свідчать, що поетичні твори Ю.Федьковича на жовнірську
тематику подають читачеві реальну картину тогочасної дійсності, відображають трагедію
гуцула-рекрута. Саме тому «буковинському кобзареві» належить чільне місце в українській
літературі.
Діалогічність творів Ліни Костенко та їхній вплив на читача
(за зб. Л. Костенко «Річка Геракліта»)
Роботу виконала: Нестерович Юліана Володимирівна, учениця 11 класу
ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Гусятин Гусятинського району Тернопільської
області
Науковий керівник: Нестерович Світлана Богданівна, керівник гуртка
«Юнкор» Гусятинського районного центру дитячої та юнацької творчості
Актуальність дослідження. Твори Л.Костенко – цікавий простір етико-
естетичних пріоритетів. Її діалоги є важливим чинником для розуміння
творчості митця, провідником від поета до його читача. Вони навчають
думати, аналізувати, робити висновки і цінувати духовне насліддя нашого народу, що
надзвичайно важливо з огляду на сучасну політичну ситуацію в країні.
У контексті вітчизняного літературознавства актуальною і малодослідженою є проблема
діалогічності в творах Ліни Костенко (зб. «Річка Геракліта»), вплив на сучасного читача,
зокрема, читача юного.
Актуальність наукової роботи ґрунтується на необхідності з’ясувати вплив діалогічності
на читача, його духовний світ, вміння творити.
Мета роботи полягає в дослідженні діалогічності в творах Ліни Костенко (зб.«Річка
Геракліта») та системному аналізі, впливі діалогів на світосприйняття читача. Реалізація
поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- дослідити діалогічність творів збірки «Річка Геракліта» Ліни Костенко;
- з’ясувати роль звертань, окличних речень, риторичних запитань та діалогів;
- показати вплив поезії Л. Костенко на світогляд та творчість юного читача.
Результати роботи:
1) проведено дослідження та системний аналіз збірки «Річка Геракліта»;
2) з’ясовано роль звертань, окличних речень, риторичних запитань та діалогів,
показано вплив діалогічності творів Л. Костенко на читача;
3) опрацьовано роботи М.М.Бахтіна, з’ясовано поняття «діалогічності».
Шляхами проведення літературно-мистецького свята
«В сім’ї вольній, новій…»
Роботу виконав: Беркич Володимир Васильович, учень 10
класу Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
Науковий керівник: Валігродська Надія Дмитрівна,
вчитель української мови та літератури Борщівської ЗОШ
І-ІІІ ступенів № 1, вчитель-методист
Ніколи не вийшла б Україна на сонячні поля своєї
долі, не сягнула б висот правди і благородства без мужності
та мудрості, без палахкотливого серця великого сина нашого
народу Тараса Шевченка. Адже задум проведення літературно-мистецького свята мав глибокий
патріотичний зміст. Це дійство стало одним з перших паростків пробудження національної
свідомості українців. Під час проведення літературно-мистецьких свят усі присутні з
особливою гостротою одразу відчували Тарасове слово, свій органічний зв’язок із Великим

8. 8
Кобзарем, який проніс гордий дух народу крізь століття. Всі розуміли свою особисту
відповідальність за проведення свята, якому судився складний шлях.
Актуальність дослідження обумовлюється необхідністю по-новому осмислити всі
шляхи, якими приходив до незалежності України Шевченко. Адже одним із них був шлях
Міжнародного літературно-мистецького Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій…».
Метою роботи є дослідження умов, в яких проходило це свято після 1999 року,
з’ясування, як проходило це свято в 2015 році, учасницею якого була поетеса з Тернопільщини
Г. Костів-Гуска.
Встановлено, що чимало віршів, картин, присвячених Кобзарю, пам’ятників,
споруджених цьому поету, є підтвердженням того, що без Шевченка не було б України.
Яскравий представник літературної Тернопільщини Г. Костів-Гуска чимало зусиль прикладає
до того, щоб постать Т.Шевченка завжди була важливою в житті українців. Адже поетеса брала
участь у літературно-мистецьких святах одинадцять разів, черпала звідти натхнення для
написання віршів.
Героїчна історія міста Зборова в художній літературі
Роботу виконала: Полева Христина Миколаївна, учениця 8 класу Зборівської
державної української гімназії ім. Р.Завадовича
Науковий керівник: Гуменна Галина Євгенівна, учитель української мови
та літератури Зборівської державної гімназії ім. Р. Завадовича
Місто Зборів стало відомим в Україні завдяки пам’ятній битві у серпні
1649 року козацьких полків під проводом гетьмана Б. Хмельницького проти
військ польського короля Яна Казимира. Тоді було піднято широкі верстви
українського населення у великій потузі боротьби за волю, було досягнуто
блискучу перемогу – і не втримано її.
Тема пошукової роботи – героїчна історія Зборова в художній літературі – зараз
особливо актуальна. Адже живемо в непростий час, коли битва є не предметом белетристики, а
реальністю. І молодому поколінню так потрібна наша історична пам’ять, національні корені,
ідея державотворення.
Актуальність та практична цінність дослідження полягає у приверненні уваги до
естетичної цінності, неповторного колориту творів художньої літератури про героїчну історію
Зборова, необхідності їх вивчення з метою збереження національної ідеї, уміння вистояти перед
загрозами, утвердження і розвитку міцної української європейської держави.
У процесі дослідження виконано такі завдання:
- акцентовано увагу на інтерпретації історичних фактів героїчної історії Зборова в
історичній белетристиці;
- проаналізовано внесок письменників рідного краю у з’ясування задекларованої
проблеми. Відзначено глибоке, емоційне розкриття теми у творчості Григорія Радошівського;
- дано літературознавчий аналіз художніх творів про Зборівську битву у всеукраїнському
літературному контексті. Досліджено, що найбільш детально, у філософському плані
змальовано битву і постать Б.Хмельницького у романі Загребельного «Я, Богдан».
Хмельницький показаний як державний діяч і Україна – козацька держава.
Не претендуючи на вичерпний аналіз художніх творів, проаналізовано змальовані в них
картини героїчної історії Зборова у боях, поразках та перемогах.
Констатуємо, що в кожному творі Зборівська битва є об’єктом художнього зображення в
різних кількісних аспектах, у своєрідних ідейних акцентах. Але всі автори одностайні, що це
був всеукраїнський здвиг, а постать Богдана Хмельницького змальовували як великого
стратега.
Ми привертаємо увагу до художніх творів про героїчну історію Зборова, адже тоді було
здобуто головну, вирішальну перемогу, завдяки якій було відроджено українську державність.
Маємо зберегти історичну пам'ять і взяти уроки для майбутнього.

9. 9
СЕКЦІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Інтерпретація образу вовка у творах світової літератури
Роботу виконала: Ванько Оксана Сергіївна, учениця 11
класу Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. №2
Науковий керівник: Чоловська Ольга Сильвестрівна,
вчитель зарубіжної літератури Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст.
№2
Метою дослідження є вивчення проблеми
інтерпретації образу вовка у світовій літературі і, зокрема, в
творах Альфреда де Віньї, Редьярда Кіплінга, Міші
Дефонсека, Джека Лондона, Ернеста Сетона-Томпсона, Чингіза Айтматова.
Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань: опрацювати науково-
методичну літературу з окресленої проблеми; проаналізувати тексти художніх творів,
охарактеризувати специфіку сприйняття вовка як літературного образу різними авторами;
сформулювати висновки, аргументувати їх.
Актуальність роботи. Здійснено спробу дослідити особливості інтерпретації образу
вовка у поемі Альфреда де Віньї, повісті-казці Р.Кіплінга, повісті Міші Дефонсека, повістях
Джека Лондона, оповіданні Е.Сетона-Томпсона, що сприятиме розвитку інтересу до
анімалістичної літератури, спонукатиме до більш пильних спостережень за поведінкою тварин.
Образ вовка у світовій літературі розглядається здебільшого як позитивний.
8 розділів із «Книги Джунглів» Р. Кіплінга присвячені історії виживання, вихованню і
формуванню характеру людського дитинчати у вовчій зграї. Автор аналізує Закони Джунглів,
за якими живе вовча зграя, і, порівнюючи їх із законами людського життя, надає перевагу
тваринним. Такої ж думки дотримується й бельгійська письменниця Міша Дефонсека, яка свою
героїню, семилітню дівчинку, проводить шляхами Європи, охопленої подіями Другої світової
війни, знайомлячи її з жорстоким світом людей і турботливими дружелюбними вовками, в
результаті чого дівчинка відчуває себе вовком.
Джек Лондон у своїх творах досліджує поведінку вовків, яких доля зводить з людиною.
Автор вважає, що людині потрібно жити в мирі зі світом природи. Його герої Бек і Біле Ікло
йдуть в протилежних напрямках, але їх об’єднує вміння відповідати любов’ю на любов і
ненавистю на ненависть.
У поемі Альфреда де Віньї вовк вважає загибель удачею, якщо, жертвуючи собою, дає
шанс вижити вовчиці з вовченятами. Таким чином, він служить прикладом для людей. Вовк у
Е. Сетона-Томпсона протистоїть людині, але оповідач вбачає у своєму супротивникові не
просто хижого звіра, якого потрібно знищити, а й сильного, розумного суперника, який більше
заслуговує на повагу, аніж на ненависть.
У романі Ч. Айтматова «Плаха» автор у образі вовчиці-матері втілює риси споконвіків
притаманні людині: почуття любові до дітей, смуток за ними, вірність. Вовки не просто
олюднені – їм притаманна висока моральна сила, милосердя, благородство. Вовки виступають
від імені усієї природи.
Мариністична тематика в творчості Джозефа Конрада
Роботу виконала: Музика Тетяна Олегівна, учениця 7(11)
класу Заліщицької державної гімназії
Науковий керівник: Копичинська Зоряна Миронівна,
вчитель зарубіжної літератури Заліщицької державної
гімназії
Класик англійської літератури польського походження,
уродженець України, якого, за словами відомого англійського

10. 10
філософа Бертрана Рассела, «…цікавила душа людини, яка зіткнулася з байдужістю природи і
ворожістю собі подібних, а також боротьба з пристрастями…», залишив своїм читачам надію,
хоч і думав «про самотність і страх перед чужістю світу».
Творчість Джозефа Конрада можна окреслити як мариністичну, але, у принципі, це
передусім творчість морально-психологічна, яка використовує мариністичні мотиви. Мотив
морської мандрівки можна розуміти як метафору подорожі в абсолютно чужий, невідомий
простір, у якому герої мають змогу зрозуміти себе й окреслити межі власних можливостей.
Метою роботи є аналіз морської тематики у прозі Джозефа Конрада.
Досягнення мети передбачає низку завдань:
– проаналізувати віхи життя і творчості Джозефа Конрада;
– дослідити способи зображення моря, морської стихії у мариністиці письменника на
прикладах художніх творів;
– розглянути лінгвостилістичні особливості мариністичної прози Конрада;
– з’ясувати оригінально-авторське, філософське, суб’єктивне бачення багатогранного
образу моря в англійського письменника;
– узагальнити існуючі дослідження творчості класика світової літератури.
Виходячи з мети та завдань роботи, об’єктом нашого дослідження стали повісті
«Молодість», «Лагуна», оповідання «Тайфун».
Реалізм, романтизм, психологізм і морська екзотика поєдналися у мові романів Джозефа
Конрада і зумовили неповторний жанровий сплав та визначили індивідуальний авторський
стиль у створенні художньої образності творів.
Художня синестезія чотирьох лексем – море, корабель, сонце, небо – це одна із
стилістичних ознак конрадівських описів; при творенні образу моря, водної стихії письменник
подає своє оригінально-авторське, філософсько-насичене, суб’єктивне бачення цього
багатогранного образу через часові характеристики та просторові ознаки, колір та звук;
невід’ємними образами, які супроводжують зображення моря, є небо, сонце, корабель та
людина.
Джозеф Конрад – особистість, формування якої відбувалося під впливом польської,
української, російської, французької та англійської культур.
Код Голдена Колфілда
Роботу виконала: Гречка Уляна Михайлівна, учениця 10
класу Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2
Науковий керівник: Чоловська Ольга Сильвестрівна,
вчитель зарубіжної літератури Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст.
№ 2
Мета науково-дослідницької роботи – простежити за
відображенням нонконформістського коду
Дж. Д. Селінджера у головному героєві роману «Ловець у
житі» Голдені Колфілді. Визначити специфіку прояву цього коду у героїв роману Стівена
Чбоскі «Хорошо быть тихоней».
Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань: опрацювати наукову
літературу із зазначеної теми; виявити автобіографічні мотиви в тексті роману «Ловець у житі»;
провести компаративний аналіз психологічних портретів Голдена Колфілда та Чарлі (героя
роману С. Чбоскі «Хорошо быть тихоней»; сформулювати висновки і аргументувати їх.
Актуальність роботи полягає в тому, що в науковому просторі України на сьогоднішній
день стосовно роману Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі» видана лише одна монографія
Т.Денисової, що свідчить про те, що тема не є достатньо дослідженою. Тому ми вважаємо
актуальною роботу з виявлення коду Голдена Колфілда і його прояву в сучасних творах
світової літератури, зокрема у романі С.Чбоскі .

11. 11
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів: «Ловець у житі»
Дж.Д.Селінджера – яскравий твір нонконформізму» та «Голден Колфілд – нонконформіст»,
висновків, списку використаних джерел, який містить 31 позицію та додаток – словник
термінології.
Наукова новизна роботи у тому, що вперше проводиться компаративний аналіз
біографічної книги Кеннета Славенскі «Дж.Д. Сэлинджер. Идя через рожь» (2012), роману
Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі», та роману С.Чбоскі «Хорошо быть тихоней» з метою
з’ясування коду Голдена Колфілда, та його прояву у героях названих творів.
Дж. Д. Селінджер у романі «Ловець у житі» використовує факти власної біографії, у
поглядах підлітка Голдена Колфілда помітне відображення поглядів автора, принципи життя
якого були протестом проти споживацького суспільства.
Автор створює психологічний портрет Голдена Колфілда, який усіма своїми вчинками
протестує проти прагнення суспільства до комфорту матеріального, і відмову від духовного
збагачення. Протест проти такого способу життя породжує критичне ставлення до героя. Та
більш глибоке проникнення у світ героя, аналіз його стосунків із представниками цього
суспільства викликають повагу. Голден уміє по-справжньому любити людей, коли вони цього
заслуговують.
Код Голдена Колфілда можна відшукати в багатьох образах підлітків у сучасній
літературі.
Механізми функціонування тоталітарних режимів
у романі Джорджа Орвелла «1984»
Роботу виконав: Федчишин Вадим Володимирович, учень 11
класу Тернопільської Української гімназії ім. І. Франка
Науковий керівник: Николин Микола Миколайович,
кандидат педагогічних наук, координатор лабораторії
обдарованої дитини Тернопільського центру інновацій,
учитель основ наукових досліджень Тернопільської
Української гімназії ім. І. Франка
Актуальність теми. Роман Джорджа Орвелла «1984» –
це антиутопія, яка здобула світову популярність. Незважаючи на художню форму викладу
роману, йому присвячено значну кількість наукових досліджень. Проте вченими практично не
досліджено особливостей опису Орвеллом функціонування тоталітарних режимів у контексті
реального існування тоталітарних держав. З огляду на це вважаємо порушену проблему
актуальною.
Мета роботи – дослідити механізми функціонування тоталітарних режимів у романі
Джорджа Орвелла «1984» на трьох рівнях: зовнішньополітичному, внутрішньодержавному та
мікрорівні впливу на окрему особистість.
Для реалізації мети ставимо перед собою такі завдання: дати визначення тоталітаризму
як політичному режимові, проаналізувати описані у романі «1984» особливості функціонування
тоталітарних держав, обґрунтувати справедливість політичних прогнозів Джорджа Орвелла
щодо тоталітарних держав ХХ століття.
Джордж Орвелл у своєму романі «1984» припустив, що в 1984 році на території
Великобританії буде існувати тоталітарна соціалістична держава. Прообразом такої держави
послужив Радянський Союз і сталінська диктатура. Орвелл зробив спробу передбачити
подальший розвиток тоталітаризму, у тому числі посилення контролю над особистістю,
застосування особливих технологій маніпулювання суспільною свідомістю.

12. 12
Функціонування гомерівського та шекспірівського питань
в історії світової літератури
Роботу виконала: Слюсарчук Аліна Русланівна, учениця 8
класу Зборівської державної української гімназії ім. Романа
Завадовича
Науковий керівник: Ключник Надія Степанівна, вчитель
зарубіжної літератури Зборівської державної української
гімназії ім. Романа Завадовича
Одним із важливих аспектів сучасного
літературознавства є вивчення функціонування гомерівського
та шекспірівського питань у світовій літературі. Ця наукова проблема набула особливого
значення в останні роки, для яких характерна тенденція пошуку духовного коріння
національної свідомості, спроби не тільки пов’язати сучасність із загальнолюдською історією, з
минулим, але й змоделювати можливі шляхи розвитку суспільства в майбутньому.
Актуальність теми. Різні літературні періоди демонструють надзвичайно широку і
суперечливу амплітуду використання сюжетно-образного матеріалу гомерівських поем та
шекспірівських творів, а також їх різний трансформаційний діапазон. Активність гомерівського
та шекспірівського спадку в наш час зумовлена кризою позитивізму, якісними змінами самої
сутності використання письменниками легендарного матеріалу. Реалістична поетика,
ускладнена модерністськими, а потім постмодерністськими течіями, провокує дуже широкий,
можна сказати, антидогматичний контекст переосмислення. Інакше кажучи, ХХІ ст., як ніяка
інша епоха, надзвичайно вільно поводиться із загальнокультурними традиціями. Автори
звертаються до класиків для того, щоб виявити й осмислити витоки європейської і
загальнолюдської цивілізації, зрозуміти сутність її трагічної еволюції в ХХІ ст. Увага
письменників пояснюється багаточисельністю сюжетних ліній, великою кількістю персонажів,
драматичним напруженням фабули, а також універсальністю проблем, що ставляться та
осмислюються творами. Якісно інший рівень використання гомерівського та шекспірівського
сюжетно-образного матеріалу дозволяє письменникам осмислити національно-історичну та
естетичну своєрідність світової культури ХХІ ст.
Мета дослідження – виявити і проаналізувати основні особливості функціонування
гомерівського та шекспірівського питань в історії європейської літератури.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
– розглянути етапи функціонування питань в європейській літературі як частині
загальнолітературного процесу;
– простежити їх вплив на особливості інтерпретації творів;
– виявити потенційні інтерпретаційні чинники;
– з’ясувати характер адаптаційних процесів для функціонування тої чи іншої теорії;
– дослідити вплив факторів соціально-історичного розвитку на проблему існування
гомерівського та шекспірівського питань;
– обґрунтувати процеси літературної еволюції, зумовлені кардинальними зрушеннями у
контексті духовного життя XX ст.
Об’єктом дослідження є трансформації, яких зазнав традиційний погляд на авторство
відомих митців.
Предметом дослідження є твори Гомера, В.Шекспіра та літературознавчі джерела різних
європейських літератур, що переосмислюють гомерівське та шекспірівське питання.
У процесі дослідження були використані такі методи, як історико-літературний,
типологічний, порівняльно-історичний. Методологічну основу дослідження становлять праці
російських дослідників у галузі загального літературознавства і теорії М.Бахтіна, О.Бушміна,
О.Веселовського, Я.Голосовкера, М.Грабарь-Пассєк, В.Жирмунського, М.Конрада,
Є.Мелетинського, І.Неупокоєвої, а також вітчизняних учених – О.Білецького, Д.Затонського,
Д.Наливайка, А.Нямцу та ін. Суттєве значення у формуванні загальнотеоретичної бази

13. 13
відіграли наукові дослідження О.Лосєва, С.Маркіш, Є.Тамма, А.Тахо-Годі, Н.Флоренсова,
І.Шталь, В.Ярхо.
Наукова новизна роботи:
– вивчено зміни функціонування різних версій гомерівського та шекспірівського питань
в процесі розвитку світової літератури;
– досліджено потенційні інтерпретаційні чинники «вічних питань».
Практичне значення. Матеріали роботи можна використовувати при розробці конспектів
уроків з історії зарубіжної літератури, спецкурсів, підготовці тематичних семінарів,
конференцій, літературних журналів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідницької роботи були
апробовані на уроках зарубіжної літератури, присвячених вивченню античної літератури та
творчості титанів епохи Відродження.
СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
Пластові пісні як самобутнє явище українського скаутингу
Роботу виконала: Шимків Софія Петрівна, учениця 11
класу Тернопільської Української гімназії ім. І.Франка
Науковий керівник: Лабащук Оксана Василівна, доктор
філологічних наук ТНПУ ім. В. Гнатюка
Актуальність теми: Пластову пісенність як новітню
фольклорну форму можна поставити в один ряд із
стрілецькою та повстанською, утворення яких збігається в
часі. Проте ця група пісень, на відміну від стрілецьких та
повстанських, залишилася поза увагою науковців.
Найвидатнішими творцями пластових пісень були талановиті митці: Р. Купчинський,
Ю. П’ясецький, Ю. Старосольський, Л. Лепкий, Я. Ярославенко та ін., творчість яких сьогодні
ще недостатньо досліджена. У наш час створено багато нових пластових пісень як авторських,
так і колективних, а також розширилися межі їх виконання.
Отже, актуальність теми ґрунтується на комплексному осмисленні пластових пісень, яке
полягає у висвітленні їх формування та поширення в певному середовищі.
Мета роботи: розкрити особливості творення пластової пісенної поезії, виявити
закономірності її побутування, розвитку та збереження, а також входження в
загальноукраїнський фольклорний контекст.
Для досягнення поставленої мети передбачено виконати такі завдання:
- зібрати найповніші відомості з історії творення авторських пластових пісень та
простежити етапи їхнього формування;
- розкрити жанрово-тематичні особливості пісенного репертуару пластунів;
- простежити особливості сучасного побутування співаної поезії пластунів.
Висновки. Пластові пісні варто розглядати як цілком оригінальне самостійне явище
сучасної української пісенної традиції. Вони мають власного носія, середовище
функціонування, свої традиції, поетичні мотиви й образи. Фіксація, науковий аналіз і
дослідження пластових пісень є перспективними та необхідними для розуміння розвитку
новочасної української фольклорної традиції.

14. 14
Балади у записах Степана Івановича Турика
Роботу виконала: Стасів Анастасія Василівна, учениця 10
класу Кременецького ліцею імені У. Самчука
Науковий керівник: Трачук Віра Миколаївна, учитель-
методист української мови і літератури Кременецького
ліцею імені У. Самчука
Кременеччина, як будь-який куточок нашої країни не
втратила нині своєї самобутності, культури, історії,
завдячуючи пам’яті людській і тим, хто так чи інакше
прилучилися до складання в народну скарбницю різноманітного і багатого фольклору цієї
частини Південно-Західної Волині. Серед дослідників сучасної пісенної творчості краю
виокремлюється Степан Іванович Турик, який разом з працею на учительській ниві більшу
частину свого життя займався фольклористичною діяльністю.
У фондах Кременецького краєзнавчого музею зберігаються 29 зошитів С.Турика із
записами народних пісень і один з весільними піснями Дубенщини. Складав їх фольклорист,
керуючись вимогами науки. Кожен зошит починається зі сторінки-відомості, де вказано, хто
записав пісні, коли і який номер зошита. Також подаються назви пісень, коротка їх
характеристика, відомості про місцевість, де звучала пісня, особу, що наспівувала її, вказується
дата запису і сторінка. Його праця цінна ще й тим, що, знаючи нотну грамоту, записував не
тільки тексти пісень, а й ноти до кожної, навіть на два, чотири голоси.
Степан Іванович Турик зібрав багато українських пісень, які він класифікував за
жанрами. Найбільше зібрано весільних пісень – 240, побутових – понад 100, 86 приспівок до
танців, 60 романсів, 56 народних балад, понад 20 веснянок та гаївок.
Результати своєї праці дослідник надсилав в Інститут мистецтвознавства, фольклору та
етнографії УАН ім. М.Рильського із супроводжувальними листами, в яких звертав увагу на
окремі пісні, висловлював думку щодо їх походження, способу виконання. Окремі пісні,
записані С.Туриком, які надійшли до Академії наук України, видрукувані у різноманітних
фольклорних збірниках, зокрема «Балади» (К.1987), «Балади. Родинно-побутові стосунки»
(К.1988). У «Піснях Тернопільщини» опубліковано 20 пісень, записаних Степаном Туриком.
Цікаві у плані дослідження балади, зібрані фольклористом, яких у зошитах,
впорядкованих Туриком, як зазначають місцеві краєзнавці, 58. Ці твори разом із побутовими
піснями всебічно відтворюють усі можливі явища людського життя – особистого, сімейного,
суспільного, торкаються проблем, з якими може зустрічатися людина на своєму життєвому
шляху – соціальні, побутові, духовні, моральні, усі види стосунків між людьми (родичами,
друзями, ворогами), зв’язок з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні
незвичайні явища.
Зразки народних балад, записані фольклористом-краянином, підтверджують
самобутність звичаїв і традицій Волинської землі, переконують, що кожний регіон України
поклав у народнопісенну скарбницю свої оригінальні твори.
Інтерпретація народної балади у творчості українських письменників
ХІХ-ХХ століть
Роботу виконала: Барбарош Ольга Сергіївна, учениця 11
класу Комунального закладу навчально-виховний комплексу
«Великобірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-
гімназія ім. Степана Балея» Тернопільської районної ради
Тернопільської області
Науковий керівник: Радьо Людмила Несторівна,
кандидат філологічних наук, вчитель української мови і
літератури Комунального закладу навчально-виховний

15. 15
комплексу «Великобірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія ім. Степана
Балея» Тернопільської районної ради Тернопільської області
Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу народної балади та
вивченні її інтерпретації у творчості українських письменників ХІХ-ХХ століть.
На основі аналізу літературних джерел простежено розвиток української народної
балади, особливості жанру, його поетику та основні риси; досліджено специфіку використання
цього жанру українськими письменниками ХІХ-ХХ століть.
У першому розділі встановлено розвиток жанру української та європейської фольклорної
балади, його особливості, багатство використання різноманітних художніх засобів.
У другому розділі простежено зв’язок народної балади з художньою літературою,
здійснено системний аналіз використання жанру балади у творчості українських письменників
ХІХ-ХХ століть, які розвивали його з естетичних позицій сучасного літературного процесу,
модернізувавши відповідно до потреб своєї епохи.
Проаналізувавши баладний доробок письменників ХІХ-ХХ століть, ми з’ясували, що без
цього жанру не обійшовся жоден великий український поет.
Отже, в роботі здійснено ґрунтовне дослідження особливостей використання жанру
народної балади українськими письменниками ХІХ-ХХ століть, зроблено порівняльний аналіз
народної балади і літературної балади поетів-романтиків, модерністів, шістдесятників.
Типи жіночих образів у казках народів світу
(за збірками «Казки гір» та «Розкажу вам казку»)
Роботу виконала: Калуцька Юлія Іванівна, учениця 10 класу
Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2
Науковий керівник: Чоловська Ольга Сильвестрівна,
вчитель зарубіжної літератури Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст.
№ 2
Мета науково-дослідницької роботи – вивчення
особливостей жіночих характерів у казках народів світу.
Метою наукової роботи передбачено вирішення таких
завдань: опрацювання наукової літератури із окресленої теми; виявлення типів жіночих образів
у народних казках, розміщених у збірках «Казки гір» та «Розкажу вам казку»; систематизація,
аналіз і характеристика жіночих образів; формулювання висновків, їх аргументація.
Актуальність виконаного дослідження полягає у проведенні аналізу особливостей типів
жіночих образів у казках народів світу, здійсненні спроби дослідити багатогранність характерів,
поведінку, втілених народом у казках, що сприятиме поглибленню інтересу учнів до усної
народної творчості.
Структура роботи: робота складається із вступу, трьох розділів: «Ознаки типовості у
казках народів світу», «Розподіл жіночих образів за соціальним станом» та «Фантастичні
персонажі жіночого роду», висновків, списку використаних джерел та додатків.
Наукова новизна роботи в тому, що проведено дослідження текстів двох збірок казок
народів світу, сформованих за різним принципом, на предмет наявності в них різноманітних
типів жіночих образів, подано їх характеристику.
Жінки знатного походження у народних казках здебільшого показані з негативної
сторони, оскільки, на думку народу, багатство робить людину жорстокою, непоступливою,
примхливою. Серед позитивних героїнь – молоді принцеси, королівни, та про їхнє подальше
життя у казках не розповідається. Простолюдинок народ показує зазвичай з позитивної сторони
і винагороджує героїнь за працелюбність, гостинність, щирість. На противагу такому типу
показано мачух, їхніх рідних доньок, які отримують заслужені покарання. Також народ вказує
на деякі недоліки жінок, дівчат, які потрібно викорінювати: лінь, невміння зберігати таємниці,
надмірну перебірливість.

16. 16
Типи героїнь фантастичного плану – це володарки природних багатств – віл, які можна
зустріти у гірських місцевостях.
Весілля як народна драма на Заліщанщині (на основі с. Добрівляни)
Роботу виконала: Бабій Марія Русланівна, учениця 9 класу Заліщицької
державної гімназії
Науковий керівник: Зубик Наталія Василівна, вчитель української мови та
літератури Заліщицької державної гімназії
Оскільки утворенню сім’ї українці завжди надавали великого значення,
тому відповідно до цього формувалася весільна обрядовість – справжня
народна драма, до якої входили ігрові дії, співи, танці, музика.
Актуальність теми. Галичина здавна славиться розмаїттям весільних обрядів, яким тут
надають особливого значення: шлюб укладається тільки раз і на все життя. У кожному селі
весільні обряди відрізняються між собою, але в основі своїй мають багато спільного. Так,
наприклад, весілля на Заліщанщині завжди відзначалося особливим колоритом, насиченістю й
розмаїттям обрядів.
Мета роботи – розглянути весілля як народну драму на теренах Заліщицького району,
зокрема у с. Добрівляни.
У першому розділі з’ясовано поняття весілля як народної драми та його витоки. На
основі аналізу літературних джерел встановлено поділ весільних обрядів на три цикли:
передвесільний, власне весілля та післявесільний. Кожен з них складається зі своїх етапів, які в
різних регіонах України мають спільні й відмінні риси. У розділі проаналізовано традиційні
обряди весілля.
Другий розділ – детальний опис весільної обрядовості в с. Добрівляни Заліщицького
району. З першоджерел (з уст старожилів села й своїх прабабусь) записано звичаї та традиції,
пов’язані з одруженням, у середині ХХ ст.
Весілля в с. Добрівляни – ціла низка обрядів та ритуалів. Спершу наречену сватали, а
через деякий час ішли на оглядини. Заручини – окремий передвесільний етап. Передумати чи
відмовитися від одруження після них уже не можна було. Цикл обрядів самого весілля
починався з четверга, у цей день плели вінок з барвінку. У п’ятницю молоді запрошували
гостей, весільний коровай випікали в суботу зранку, а вже ввечері молода передавала
нареченому сорочку, у якій він мав іти до шлюбу. У домі молодої в цей час святкували і несли
«приніс». У неділю відбувалося саме весілля. Цей день був дуже багатий на обряди:
благословення батьками наречених, обдаровування молодих, викуп нареченої, покривання
голови. У наступні дні відбувалися почергові гостини в домі молодого і молодої. Усі весільні
обряди супроводжувалися різноманітними весільними піснями.
Отримані результати свідчать, що традиційне весілля на Заліщанщині, зокрема в
с. Добрівляни, – надзвичайно колоритне народне дійство. Одержані дані є цінними для
розвитку української фольклористики та етнографії.
Стародавні символи у вишивках Волині
Роботу виконала: Фурсик Наталя Юріївна, учениця 9 класу
Кременецького ліцею імені У.Самчука
Науковий керівник: Діхтярук Тетяна Миколаївна, учитель
української мови та літератури Кременецького ліцею імені
У.Самчука
Актуальність теми. Так вже повелося, що історію
народу, передусім його культуру, оцінюють по тих
надбаннях, які залишили в спадщину предки, та ще по тому,

17. 17
як до цих скарбів ставляться нащадки. Ніщо так не характеризує талант народу, як його
культурне минуле. Вишивка здавна слугує символом українства, своєрідним паспортом
українця. Навряд чи є ще в якій країні художній промисел, який проявив би себе так
багатогранно.
Вишивання стало одним із провідних художніх промислів, покликаних задовольнити
дедалі зростаючі естетичні потреби людей.
З плином століть магічне значення вишитої тканини вивітрилося з народної пам’яті, та у
її використанні стали переважати естетичні та архітектонічні функції.
Та час не владний над художнім образом вишивки. І хоч кожне з поколінь вишивальниць
вносить в орнаментику своє світосприймання, в численних повторах її мотивів збереглися до
сьогодні елементи світоглядних уявлень первісних людей, символіка пізніших землеробських
культур Європи.
Метою даної роботи є осмислення символіки волинської вишивки, розкриття її
етнічності та неповторності, бо на сьогодні символічні орнаменти вишитих виробів поступово
втрачаються, а на їх зміну приходять фабричні узори, які, безумовно, красиві, але позбавлені
глибокого змісту, який формувався протягом багатьох віків.
Завдання роботи:
- дати теоретичну характеристику знакам-символам української вишивки;
- дослідити волинську вишивку, наявність в ній знаків і символів;
- визначити етнічні мотиви вишивки;
- виявити основні проблемні питання і спробувати дати на них відповіді.
У процесі роботи були використані такі методи дослідження: проблемний, порівняльно-
історичний, системний, описовий.
При дослідженні, в роботі ми дотримувалися принципів історизму, логізму,
об’єктивності, системності.
Ступінь наукової розробки теми. З цієї теми теоретичних досліджень майже немає, але
фонди Кременецького краєзнавчого музею багаті місцевими вишивками, роботами
кременецьких вишивальниць.
Новизна дослідження полягає у розкритті проблеми етнічної волинської вишивки,
визначенні її місця у художньому мистецтві України.
Предметом дослідження є зразки волинської вишивки, які зберігаються у фондах
Кременецького краєзнавчого музею; оригінальні вишивки майстрів нашого краю.
Об’єкт дослідження: фонди Кременецького краєзнавчого музею.
Використані нами джерела та праці дослідників у цілому дають можливість розкрити
тему наукової роботи, дати відповіді на поставлені завдання.
Практичне значення дослідження полягає у популяризації художньої етнічної вишивки
Волині. Матеріали можуть бути використані у місцевому краєзнавчому музеї, а також на уроках
культури та мистецтва, краєзнавства.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури
та додатків.
СЕКЦІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
Нарцисизм у мистецтві модернізму і постмодернізму
Роботу виконала: Мізюк Інна Степанівна, учениця 11 класу
Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2
Науковий керівник: Чоловська Ольга Сильвестрівна, вчитель
зарубіжної літератури Борщівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2
Мета науково-дослідницької роботи – розглянути
художні особливості інтерпретацій проблеми нарцисизму у

18. 18
різних жанрах мистецтва в епоху модернізму та постмодернізму.
Метою наукової роботи передбачено розв’язання таких завдань: з’ясувати особливості
трактування образу Нарциса в першоджерелах; визначити специфіку інтерпретації образу
Нарциса митцями модернізму та постмодернізму; сформулювати висновки, аргументувати їх.
Актуальність роботи. Оскільки нарцисизм є однією із вічних проблем людства, яка
розглядається в різних видах мистецтва, вважаємо за необхідне дослідити витоки цієї теми і її
розвиток протягом багатьох століть у літературі, живописі, кінематографі та інших видах
мистецтва.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що робиться спроба докладно описати
особливості зображення нарцисизму у світовому мистецтві модернізму та постмодернізму.
Вивчення обраної теми дозволить простежити за специфікою розвитку окресленої теми
протягом століть, а також сприятиме популяризації мистецьких творів серед учнівської молоді.
Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів (Витоки нарцисизму у
світовому мистецтві. Інтерпретація образу Нарциса у світовій літературі. Образ Нарциса у
візуальних видах мистецтва), висновків, списку використаних джерел та додатків, що містять
репродукції творів живопису.
Проблема образу Нарциса як самозакоханої людини виникає в епоху Античності з
появою міфу про самозакоханого юнака, що усвідомив свою трагедію, але так і не зміг
позбутися її, перетворившись на квітку. Тема нарцисизму у світовму мистецтві була
популярною в усі часи, про що свідчать літературні твори , живописні полотна, інсталяції,
музичні твори. Звертаючись до цієї теми, митці виражають власне бачення цього мотиву,
інтерпретують щоразу по-своєму окреслену проблему.
Мистецтво модернізму і постмодернізму також не залишає без уваги проблему
нарцисизму. Вона залишається однією з найпопулярніших у творах письменника-естета Оскара
Вайльда. Близько сотні живописних полотен, написаних в імпресіоністичному,
символістському, сюрреалістичному, футуристичному стилі, 3-d малюнки, мистецькі інсталяції,
художні фотографії свідчать про популярність цієї теми в сучасному світі.
Зародження та розвиток кременецької мистецької школи
початку ХІХ століття
Роботу виконала: Теслюк Валерія Олександрівна, учениця 10
класу Кременецького ліцею імені У. Самчука
Науковий керівник: Панфілова Олександра Георгіївна,
кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри методики
викладання мистецьких дисциплін Кременецької обласної
гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка
Є міста, писати про які важко. Не тому, що не вистачає
літератури чи якогось свого погляду на місто, а якраз навпаки:
і літератури настільки багато, і місто настільки незвичне, що обмежитись кількома абзацами,
видається чимось досить безглуздим, а зануджувати до смерті відвідувача теж не хочеться.
Таким містом є Кременець.
Кременець – колись потужний мистецький осередок. Чимало відомих митців,
уродженців цього міста, відомі по всіх країні та Європі. Та багато талановитих художників
прославили Кременець і досить просунули його мистецьку діяльність. Незважаючи на втрату
польської державності, на першу половину ХІХ ст. припадає бурхливий розвиток польської
культури, піднесення польської національної свідомості. Важливим польським культурним
осередком на українських землях був Львів, до 1830-х років – Кременець.
Художня спадщина Юзефа Пічмана, його педагогічна діяльність, творчість його учнів,
заслуговують того, щоб стати об’єктом самостійного спеціального вивчення. Ю.Пічман по
праву вважається основоположником теоретичної і систематичної художньої школи в
Кременці. Чимало дослідників українського і польського мистецтва відзначають художній