2. «Штучність чи примус нічим не прикриєш»
— Пані Олено, за яких умов книгу
можна назвати мистецьким
витвором?
— Це дуже загальне й дуже відносне
визначення — «мистецький
витвір». Для когось таким є срібне
тиснення чи позолочений корінець,
для когось — високооплачуваний
художник, для когось —
величезний формат... Той факт, що
члени журі, які оцінюють книжки
на міжнародних конкурсах,
визнають книжку «мистецьким
витвором», — це наслідок
професійної діяльності всіх
учасників творчого та виробничого
процесу — від автора до друкарів.
І, звісно, якщо це зроблено з
любов’ю, бо штучність чи примус
нічим не прикриєш.
3. «Є категорія книжок, які, перейшовши в електронний формат,
втратять свою сутність і природу»
— Свого часу творці рукописних книжок виступали проти
друкованих, вважаючи останні, так би мовити,
«бездушними». Нині спостерігається схожа ситуація, адже
деякі прихильники паперової книжки говорять, що
електронна не виконує важливу естетичну функцію. Як ви
вважаєте, чи може електронне видання бути мистецьким
витвором, естетичним, створеним із душею?
— Створене з душею — так, це може бути. Узагалі, будь–що
можна зробити талановито й професійно. Тому від категоричних
формулювань у бік критики електронних видань я утримаюсь.
Однак є категорія книжок, які, перейшовши в електронний
формат, втратять свою сутність і природу. Такими є більшість
наших видань, альбоми й книжки для дітей. «Грані–Т» наразі не
планують видавати електронні книжки, не бачимо доцільності.
4. НЕВІГЛАСТВУ — БІЙ!
• — За офіційною інформацією, українці купують усе менше книжок. Чи
планують «Грані–Т» створювати проекти, що спрямовані на промоцію
читання?
• — Ми це робимо щодня кожним своїм кроком. Передусім наступного
навчального року продовжимо щорічний регіональний конкурс «Найкращий
відгук на сучасну дитячу прозу»; для вчителів — «Всеукраїнський конкурс на
найкращий конспект уроку з позакласного читання у 5–9 класах загальноосвітніх
навчальних закладів». Будуть традиційні зустрічі школярів із письменниками у
школах, низка конкурсів для дітей, у тому числі й у соціальних мережах (ми єдині
з видавців, хто нині працює над підвищенням культури користування iнтернетом
у дітей, а не бідкається про поганий його вплив). Конкурси для дітей у соціальних
мережах більшість батьків дивують і бентежать водночас, адже вони звикли до
конкурсів, які проводять у школах під пильним наглядом учителів i бібліотекарів,
а в соціальні мережі вони взагалі забороняють дитині заходити, оберігаючи її від
«поганих впливів». Однак ми пропонуємо їм подивитися на ситуацію інакше і
припинити боротися «з вітряками» — з iнтернетом, що став невід’ємною реалією
нашого часу. І варто пам’ятати, що з мінусів можна робити плюси, доклавши
зусиль, увімкнувши фантазію і виявивши довіру до власної дитини. Долучити
дитину до культури спілкування в iнтернеті — це невід’ємна складова цивілізації,
яку не можна ігнорувати чи оминати. Всі чудово знають, що кожна заборона
провокує дитину до порушення і перетворює його на нав’язливу ідею.
5. Про себе
Подобається, коли люди
вміють цінувати те, що
мають.
Не подобається, коли
люди нудять світом.
Подобається, коли життя є
в міру спонтанне і в міру
сплановане.
Не подобаються будь-які
крайнощі.
6. Про книжки
Як читач і видавець
найбільше цікавлюся
українською та зарубіжною
літературою для дітей. Для
душі також люблю читати
науково-популярні книги з
гуманітаристики. Не можу
притомно відповісти на
питання – навіщо і що люди
повинні читати? Вважаю, що
це інтимний індивідуальний
процес і не конче необхідно
його аргументувати,
розжовувати й
перетворювати на патетику.
7. Про мрії
Мрій дуже багато, малих і великих,
«оперативних» і тих, що тривають роками.
Практично щодня з’являється мінімум одна нова.
Мрії мої більшою мірою духовні, однак є й не
менш важливі матеріальні. Оскільки мрій багато,
то багато з них і збуваються.
А якщо котрась не збувається або стає
неактуальною, то її можна або замінити, або
відтермінувати на трішки.
8. Про «Грані-Т»
Це моє перше і єдине місце роботи, на якому
я подорослішала і стала самостійною,
навчилася спілкуватися з людьми різного віку,
різної вдачі, знайшла нових друзів і хороших
знайомих, здобула гігантський професійний
досвід, пережила багато хорошого і чимало
недоброго, однак в результаті все пішло
лише на користь. І головне для мене – я у
видавництві знайшла себе.
9. Бути в курсі - це для мене перша сходинка, без якої
далі рухатися неможливо.
• Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні?
• Останні кілька років моє «читацьке життя» двояке: якщо
художнє - то дитяче, а якщо доросле - то переважно науково-
популярне. Я тримаю себе в «професійному тонусі», уважно
стежу за тим, що видають для дітей мої колеґи, купую «по
гарячих слідах» новинки і пишаюся власною колекцією сучасної
української літератури для дітей. Ось іще трохи «обросту м
´язами» - і, можливо, повернуся до наукової роботи, адже нині в
Україні бракує не лише фахівців із дитячої літератури, а й
бракує оглядачів чи просто людей, які вільно орієнтуються в
книгах для дітей, що вийшли вже у 2000-х роках. Бути в курсі -
це для мене перша сходинка, без якої далі рухатися неможливо.
10. Олена Мовчан: Мені дуже пощастило, бо «робоче» читання
у мене майже завжди збігається з читанням «для душі»
Скажімо, альбомні видання та есеїстика апріорі не можуть
бути масовими, а з літературою для дітей треба бути вкрай
обережними, автоматично застосовувати до неї ті самі
критерії, що й до дорослої, — це хибний шлях. Про попит
найкраще свідчить робота, конкретний результат, а не
«галас» чи кулуарні віяння. Мінімум три новинки
щомісяця.
