газета гуртка юних журналістів позитив

1. Для чого нам газета?
У цьому номері:
Сьогодні шкільна газета є в бага-
тьох навчальних закладах. Преса
стала “очима й думками” кожного
учня, джерелом їхніх інтересів,
переживань, стартовим майданчи-
ком для розвитку творчих здібнос-
тей.
Перша шкільна газета з’явилася
на початку 20х років ХХ ст. ЇЇ за-
сновником вважають педагога Се-
лестена Френе. Проте сам автор
зазначав, що він лише завершив
справу, а розпочалася вона ще з
часів Лютера і Рабле, Монтеск'є та
Монтессорі.
Вже в 1718 році у Франції в ко-
ролівській типографії друкувалися
спеціальні аркуші – своєрідний
прототип шкільної газети.
У 1890 році у Європі нарахову-
валося вже 107 студентських газет
(8 – у Німеччині, 1 – в Австро-
Угорщині, 51 – у Бельгії, 1 – у Бра-
зилії, 1 – в Іспанії, 1 – в США, 21 –
у Франції, 19 – в Голландії, 2 – в
Італії, 2 – в Швейцарії).
На початку ХХ століття багато
педагогів Європи пропонували
створювати шкільні газети як засіб
навчання та організації дозвілля
школярів.
Основою гуртка “Юні журналісти”
є старшокласники. Вони готують
завдання й виступають з ними на
обласних турнірах. На засідання
гуртка також приходять учні 5-7
класів. Всі разом вирішили створи-
ти газету з метою друкувати в ній
свої роботи: замітки, репортажі,
інтерв’ю, статті, нариси. Це сприя-
тиме розвитку в дітей навичок жу-
рналістської творчості, нестандар-
тного мислення, вміння викладати
думки в письмовій формі. Учням
надається право висловлювати
свою точку зору. А це розвиває
впевненість у собі. Крім того, під
час виступів у журналістських тур-
нірах юнкорам потрібно предста-
вити свої напрацювання в шкіль-
ній газеті. Наприклад, одне із за-
вдань турніру звучить так:
“Уявімо ситуацію: художньо-
публіцистичні жанри померли. За-
лишився лише один, і ви його має-
те назвати. Який ви оберете і чому
саме цей «вижив»? Спробуйте на-
писати матеріал у цьому жанрі для
своєї шкільної газети”.
Гуртківці запрошують до спів-
праці також вчителів, батьків та
учнів школи - всіх тих, кому є чим
поділитися з іншими.
Для чого нам газета?........1
Осіння толока біля шко-
ли……………………..………………2
Фоторепортаж “Міс шко-
ли—2017”………………………..2
Хто не любить шкільний
ярмарок?............................3
Я поспішаю на гурток……..3
“Не поспішай ставати до-
рослою”…………………………..4
Роботи учасників знавців
мови………………………………..4
На відпочинок — до Жито-
мира………………………………..5
Чи потрібно людині дося-
гати поставленої цілі?.......5
Старшокласники на фести-
валі науки й техніки
SpaceTechFest………………....6
Фундатор Міжнародного
конкурсу………………………....6
Слід все робити вчасно…..7
Думками… про школу……..8
Цитата номера
Ви отримуєте від
життя лише те, що
наважуєтеся попроси-
ти. Не бійтеся підви-
щувати планку.
Опра Уїнфрі
позитив
Газета гуртка “Юний журналіст” ОНЗ “Городницька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів”
№1 Листопад 2017

2. Здавна в українців був зви-
чай – проведення толоки. Її
організовували для спільного
збирання врожаю, споруджен-
ня будинків, випасу худоби
тощо.
На таку осінню толоку 20
жовтня вийшли й учні 5-11
класів, щоб прибрати від сміт-
тя територію навколо рідної
школи. Діти це роблять тра-
диційно – два рази на рік.
Озброївшись граблями та ві-
никами, завзято взялись до
роботи. Навипередки загріба-
ли осіннє опале листя, збирали
сухі гілочки дерев, папірці, які
валялись. Хлопці, взявши ста-
рі покривала, підносили до
вантажного автомобіля й ви-
сипали на нього сміття.
Всі старалися прибрати
свою частину території якнай-
краще і якнайшвидше, бо ко-
жен розумів: школа – це окра-
са нашого селища, і навколо
неї має бути чисто завжди.
А як приємно було спілку-
ватися в такій невимушеній
атмосфері! Навкруги лунав
щирий дитячий сміх та веселі
жарти.
Робота учням сподобалась,
бо хоч і важко фізично працю-
вати, але все ж приємніше бу-
ти на свіжому повітрі, чим у
приміщенні.
Залишившись задоволеними
своєю маленькою, але такою
потрібною працею, сфотогра-
фувавшись на згадку, діти ро-
зійшлися по домівках, пам’я-
таючи народну мудрість:
«Чисто не там, де прибирають.
Чисто там, де не смітять».
Литвинчук Марія,10-Б клас
Осіння толока біля школи ФОТОРЕПОРТАЖ
“МІС ШКОЛИ - 2017
С.2 ПОЗИТИВ №1 Листопад 2017

3. У жовтні традиційно в нашій
школі проходить ярмарок. На
ньому можна придбати та про-
дати різні цікаві речі, зроблені
власноруч. До ярмарку готу-
ються всі діти. Але найбільше,
здавалося, учні нашого класу.
Що ж його приготувати, щоб
всім сподобалося? Після уро-
ків ми залишилися і вирішили,
що кожен буде нести якийсь
виріб.
І ось настав цей
день...Заходиш до спортивного
залу — а там гамірно, як у ву-
лику! Музика звучить. Мале-
нькі козачата танцюють гопак.
Учні-продавці навперебій за-
прошують кожен до свого сто-
лу, вихваляючи смаколики.
Дехто на фоні торгових столів
навіть робить селфі. Завітали
до нас навіть і гості з інших
шкіл громади.
Покупцям ми пропонували
торти, бісквіти, два види піци,
бутерброди, мед, сушені гри-
би, багато видів фруктів, різно-
манітні цукерки та печиво.
У початкових класах нам ніко-
ли не доводилося бути в ролі
продавців. Але в цьому році
ми це спробували. Нам дуже
сподобалося! Виявляється,
продавати — треба вміти. Щоб
торгівля йшла жвавіше, потріб-
но зробити знижку.
Продавцями в нашому класі
були Мельник Аліна, Пилипе-
нко Анастасія, Гутель Олена та
Голубенко Діана. Активно до-
помагали також хлопці.
Ярмарок закінчився. Все про-
дано або з’їдено. Але давайте
зізнаємося: позитивні емоції
залишилися. Виручені з торгі-
влі кошти ми віддали своєму
батьківському комітету.
Тож смачного всім, хто сма-
кував нашу продукцію!
Мельник Аліна, Пилипенко
Анастасія (7-В клас)
Хто не любить осінній ярмарок?
Я поспішаю на гурток
Діти нашої школи після за-
кінчення уроків мають можли-
вість займатися у різних гур-
тках та спортивних секціях.
Моя цікавість привела ме-
не в гурток “Юні журналіс-
ти”. Його засідання відбува-
ються щосереди в кабінеті
№39. За заняттях мені дуже
подобається. Ми вчимося
самостійно писати замітки,
звіти, брати в людей інтер-
в’ю, придумувати різні ціка-
ві заголовки. Інколи перег-
лядаємо відео про роботу
журналістів. Я дізнався, що ця
професія є дуже небезпечною.
У світі кожного року гине ду-
же багато журналістів. А ще
про те, що вони завжди повин-
ні говорити правду й не обма-
нювати людей
Навесні ми плануємо поїхати
до Новограда-Волинського в
редакцію справжньої газети.
Хочемо зустрітися там із коре-
спондентами та побачити їхню
роботу, як кажуть у народі, з
середини. Про нашу поїздку
ми напишемо згодом.
У світі є дуже багато цікавих
професій. Чи буду я журналіс-
том? Час покаже.
Малашенко Ілля (5-Б клас)
№1 Листопад 2017 ПОЗИТИВ С.3

4. Кожен із нас рано чи пізно
постає перед певним вибором
у своєму житті. Особливо тя-
жким він здається, коли ти -
ПІДЛІТОК. На цьому етапі
вже начебто і дорослий, але
ще й досі - дитина. Та й бать-
ки чомусь не можуть змирити-
ся з тим, що їхнє «дитятко»
уже не маленьке. І саме цей
підлітковий період є дуже на-
сиченим на певні пошуки
шляхів вибору.
У моєму житті теж був та-
кий вибір. Після закінчення
дев’ятого класу я була неначе
на роздоріжжі: продовжити
навчання в рідній школі чи
«стати дорослою» й піти вчи-
тися в інший навчальний за-
клад. Звісно, тяжко приймати
таке рішення. Чому? По-
перше, через страх. Погодь-
тесь, важко залишити батьків-
ське гніздечко, в якому все
для тебе. По-друге, через
невпевненість в собі й пра-
вильності своїх дій. Та все
ж вибір потрібно зробити.
Головним аргументом у
цьому випадку стали для
мене слова однієї розумної
людини: «Не поспішай ста-
вати дорослою!». Після цих
слів я задумалась: «А воно
того варте? Адже залиша-
ється ще два прекрасних
роки в школі! І я просто не
спробую їх?!». Чесно кажучи,
згодом жодного разу не пош-
кодувала, що залишилася на-
вчатися в 10 класі. А, полетів-
ши з рідного гнізда, напевно,
сердилася б сама на себе, оскі-
льки на той час була ще зовсім
не готова до дорослого життя.
Та на цьому важливі момен-
ти мого життя не закінчилися.
Прийнявши рішення залиши-
тися в школі, знову «постала
на роздоріжжі». На цей раз я
повинна була обрати, в класі
якого профілю буду навчати-
ся.
Їх
нам запропонували чотири:
універсальний, технологічний,
філологічний і ІТ-технологій.
Але тут вибір був дещо лег-
шим, оскільки інформатикою
та українською мовою я не
захоплювалась настільки, щоб
продовжити навчання в класах
за цими напрямами. Між дво-
ма іншими - прийняти рішен-
ня було тяжче, але велику
роль зіграла цікавість до тех-
ніки. Машини й мотоцикли -
це моя слабкість. Часто рідні
жартували: «Коли дівчатка
гралися ляльками, Настя не
випускала з рук машинки». А
мрія отримати права водія лег-
кового автомобіля в мене
з`явилась ще в 13-14 років.
Тому йти в клас технологічно-
го профілю – це, на мою дум-
ку, було найкращою альтерна-
тивою.
Ми завжди будемо стояти
на роздоріжжі, іноді прийма-
тимемо правильні рішення,
іноді вважатимемо їх хибни-
ми. Та це є помилка. Так вчи-
нив - значить на той момент
цей вибір був правильним. І
шкодувати через це просто
немає сенсу. Ти повинен на-
вчитися йти далі, забуваючи
про помилки, проблеми, не
зупиняючись на досягнутому.
І, головне, вірити в себе - і все
в нас буде кльово!!!))
Анастасія Годун, 10-А клас
“НЕ ПОСПІШАЙ СТАВАТИ ДОРОСЛОЮ”
РОБОТИ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОД-
НОГО КОНКУРСУ ЗНАВЦІВ МОВИ
ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА
Який сьогодні гарний день! І небо
безхмарне, і тепло-тепло. А сонечко
чомусь вередує…
Гаї та ліси скинули свій одяг із
зеленого листя та одягли розкішні,
золоті, шовковисті шати. Стало вже
тихо. Не чути красивого співу пта-
хів. Ідеш по листі, а воно шелестить
під ногами, ніби співає свою сумну
пісню. Десь там пострибав сірень-
кий зайчик. А хто там стрибає з гі-
лочки на гілочку? Та це ж лісова
білочка! Руденька, маленька, пухна-
ста красуня. Заготовляє запаси на
зиму.
Та хоч би як людям не було добре
восени, кожен у душі хоче теплого
сонця та літніх розваг. Але доки
осінь господарює, про літо можна
забути. Нам добре й затишно в колі
сім’ї біля теплої пічки з чашечкою
кави або чаю. Осінь можна назвати
справжньою чарівницею
Тітенко Вікторія, 5-Б клас
Добре слово людину живить, від
поганого болить голова
Всім давно відомо, що слова вира-
жають думку людини. А думки мо-
жуть бути і добрими, і поганими.
Добрі слова найчастіше говорять
хороші люди. Вони так підтриму-
ють своїх батьків, родичів, друзів і
навіть незнайомих. І їм ці слова до-
помагають досягти поставленої ме-
ти. Іноді їх кажуть, щоб підняти на-
стрій іншій людині. Дорі люди про-
мовлять їх від щирого серця.
Злі люди, навпаки, кажуть погані
слова. Вони говорять їх найчастіше,
коли заздрять. Такі люди почувають
себе незручно, коли хтось кращий за
них. А як у когось в сім’ї виникає
сварка, то злим людям стає легше на
душі.
Я думаю, що потрібно говорити
тільки хороші слова, і з часом всі
стануть добрішими.
Сергійчук Максим, 6-А клас
С.4 ПОЗИТИВ №1 Листопад 2017

5. На відпочинок - до
Житомира
Осінь-чарівна пора року. Як
гарно навкруги! Дерева одягли
різнокольорове вбрання. Клени
стали яскраво-червоними, бері-
зки жовтими, кущі жовтогаря-
чими. Лише ялини так і лиши-
лися зеленими.
Цієї осінньої пори почина-
ються, нарешті, канікули. Отож
-на відпочинок!
Для відпочинку я обрав собі
Житомир. Мені дуже подоба-
ється це місто. Там завжди про-
воджу цікаво свій час. Цього
разу я ходив на секцію з боро-
тьби. На спортивному майдан-
чику грав у футбол, волейбол,
баскетбол. Зі своїм братом у
кінотеатрі подивився художній
фільм «Торт», який розвиваєть-
ся на історичних подіях.
Разом із мамою їздив до річки
Тетерів. На її плесі ми бачили
пару красивих білих лебедів,
які не відлетіли до теплих кра-
їв. Багато людей приходить до
птахів і годує їх. Та найкращі
враження в мене залишилося
від виставки «Вухасті й Пухна-
сті». На ній були представлені
кролики різних порід і мастей,
морські свинки, які час від часу
чомусь билися між собою. Та
найцікавішими були різноко-
льорові папуги, які розмовляли
між собою. Було дуже весело!
Осінні канікули закінчились.
Листопад все навкруги поливає
холодними дощами, струшує з
дерев останнє жовте листя. По
сірому непривітному небу про-
пливають насуплені хмари. Пі-
дкрадаються розбишаки-
приморозки. Пора до школи.
Тарас Маслюківський, 5-Б клас
Чи є серед нас ті, хто жодно-
го разу не ставив перед собою
певну ціль, ті, хто не прагнув
чогось досягнути? Я думаю,
таких не існує. Ще з дитинства
ми почали підніматися вгору
маленькими сходинками. Так,
можливо, мета, яку ставили, не
була значною, але ми все-таки
йшли до неї, намагалися чогось
досягнути, з чогось почати. То
були наші маленькі перемоги,
які давали поштовх у майбут-
нє.
Пройшли роки. І я починаю
розуміти, що висота цих сходи-
нок збільшується. І докладати
потрібно щоразу більше й біль-
ше зусиль, щоб чогось досягти,
щоб ступити ще на вищу схо-
динку. Та прикрим є те, що не
всі намагаються чогось досяг-
ти. Часто можемо спостерігати,
як людина має нестримне ба-
жання реалізувати свої плани.
Але декілька невдач, або й вза-
галі одна, гасять той вогник.
Перед нами постає питання:
”Чи потрібно людині досягати
поставленої цілі?” Можливо,
ми дарма намагаємось все це
зробити. Дарма терпимо невда-
чі та поразки? Якщо хтось так
думає-позбавтесь цієї думки.
Не досягнувши цілей, ми втра-
чаємо віру в себе. Звичайно,
легко не буває ніколи. Щоб чо-
гось досягнути, потрібно прой-
ти нелегкий шлях, і зазнати
невдач, і не
один раз роз-
чаруватися.
Але все те
того варте!
Життя інколи
буває неспра-
ведливим, дає
стусана. Але
як без цього?
Це не привід
остаточно за-
смучуватися
й опускати руки. Дайте зрозу-
міти собі, що ви зможете, що
нічого не стане вам на заваді.
Поставив ціль—іди, не дивля-
чись ні на які перешкоди.
Мене надзвичайно вразили
слова канадо-американського
актора, продюсера, коміка
Джима Керрі: “Ви можете все
життя уявляти привидів, турбу-
ючись за свій майбутній життє-
вий шлях. Але на ньому буде
лише те, що відбувається зараз.
І рішення, які ми приймаємо,
засновані або на страху, або на
коханні. Більшість з нас виби-
рає рішення з відчуття страху,
прикриваючись практичністю.
Наші справжні бажання зда-
ються нам недосяжними й не-
здійсненними, бо ми не нава-
жуємося просити це у Всесві-
ту. Повірте, я -доказ того, що у
Всесвіту це можна просити”…
Отож, наполегливо йдіть до
своєї мети, вірте в себе і в жод-
ному випадку не опускайте ру-
ки. І якими б високими не були
б ваші сходинки, все одно під-
німайтесь вище, довго не за-
тримуйтесь на одній і тій же.
Та навіть не думайте спускати-
ся вниз! А якщо постанете пе-
ред труднощами, згадайте на-
родну мудрість: ”Працювати-
меш-то й матимеш.” І все неод-
мінно буде добре.
Анастасія Чулкова, 10-Б клас
Чи потрібно людині досягати поставленої цілі?
№1 Листопад 2017 ПОЗИТИВ С.5

6. С.6 ПОЗИТИВ №1 Листопад 2017
Вранці 5 листопада 2017 ро-
ку два автобуси із старшоклас-
никами покинули смт. Город-
ницю, щоб через декілька го-
дин зупинитись біля Житомир-
ського державного технологіч-
ного університету. Саме тут
проходив перший в Україні
фестиваль науки й техніки
SpaceTechFest, приурочений
двадцятиріччю польоту в кос-
мос Леоніда Каденюка - пер-
шого українського космонавта.
Одразу після теплої зустрічі
нас передали в турботливі ру-
ки екскурсовода - і почалось…
Конкурси, квест-кімнати, ви-
ставки, досліди, лабораторії,
ігри та безліч інших локацій,
від яких просто розбігались
очі. Тут був навіть цифровий
планетарій, а на вулиці розгор-
нули військову техніку.
Після смачного сніданку ми
познайомились ще з роботами,
3D-моделюванням і VR-
окулярами. Здавалось, тепер
вразити нас буде тяжко, проте
найцікавіше ще було попереду.
О 12:00 розпочався круглий
стіл «ЗНО та вступ 2018», при-
значений для учнів 11 класів, а
отже – майбутніх абітурієнтів.
Нам багато розповіли про
цьогорічні тести, поділилися
історією університету. Виявля-
ється, в ЖДТУ працює центр
інформативної підтримки, ку-
ди можна звернутись під час
вступної кампанії.
У кінці заходу відбувся розі-
граш подарунків. Були також
щасливчики і з нашої школи.
Загалом, гарна будівля уніве-
рситету і те, наскільки тепло
було в приміщені, приємно
здивували. Великі, світлі ауди-
торії з новими меблями, без
сумніву, вражають. В таких
приміщеннях приємно вчи-
тись. Думаю, ця поїздка вияви-
лась корисною багатьом моїм
однокласникам, в яких з’яви-
лась ціль в житті.
Ярослава Супрунчук,11-б клас
Старшокласники на фестивалі науки й техніки SpaceTechFest
9 листопада уже вкотре за
традицією в нашій школі про-
ходив І етап Міжнародного
конкурсу знавців української
мови. У 2000 році його запо-
чаткував канадець українсько-
го походження Петро Яцик. У
віці 27 років він емігрував до
Канади і, стоячи в Монреалі на
летовищі з 7 доларами в кише-
ні, сказав: «Я буду мільйоне-
ром, тут будуватиму Україну».
Себе характеризував так: «Бог
нагородив мене вмінням виро-
щувати п'ять помідорів там, де
інші вирощують один». З ча-
сом став офіційно найбагат-
шою людиною Канади.
Благодійницька діяльність
Яцика зробила його знаним і
популярним серед українців у
світі. Але він не обмежився
своїм бізнесом і своїми мільйо-
нами. «Убогий духом не може
бути багатим, незважаючи на
те, скільки грошей він має», –
часто повторював емігрант. У
проекти, пов’язані з Україною,
вкладав мільйони доларів. На-
ука, освіта, культура — ось що
щедро підтримував Яцик-
меценат.
Коли Яцик почав їздити в
Україну, його як чоловіка в
діаспорі авторитетного, наші
кореспонденти найчастіше за-
питували: “Що потрібно для
того, щоб стати бізнесменом?”
Тоді багато хто очікував від
нього універсальних рецептів,
за допомогою яких усе має від-
бутися, мов за помахом чарів-
ної палички, – вмить і без жод-
них зусиль. У відповідь на осо-
бливо наївні запитання він ре-
комендував: «Найкоротший
шлях здобути гроші? Погра-
буйте банк, то відразу матиме-
те їх. Нічого йти в бізнесмени,
якщо маєте в душі тільки мрію
про багатство. Потрібні ще со-
вість, знання і порядність. Біз-
нес – справа чесних людей».
Він ніколи не хвалив-
ся своїми особистими досяг-
неннями у заокеанському біз-
несі і не переоцінював свої ме-
ценатські заслуги. Петро Яцик
зумів утвердити себе, реалізу-
вати в цьому складному світі,
явивши йому кращі риси укра-
їнського характеру.
(За матеріалами інтернету).
Фундатор Міжнародного конкурсу

7. №1 Листопад 2017 ПОЗИТИВ С.7
- Чому ви обрали професію
вчителя?
- Під час навчання в школі мої
уподобання щодо вибору про-
фесії змінювалися. Проте після
закінчення мені стало жаль ро-
злучатися з веселим і неспокій-
ним шкільним життям. Обрав
професію вчителя фізики, бо в
10 класі фізику викладав тоді
ще молодий, енергійний Воло-
димир Дем’янович Мосійчук.
Для мене це був ідеал вчителя.
Отож без вагань подав докуме-
нти в педінститут. А вчителем
математики я став вже в новоз-
будованій Городницькій серед-
ній школі. Пропрацював 44
роки й жодної хвилини не жа-
лів, що обрав саме цю профе-
сію.
- Чи пам’ятаєте Ви свій пер-
ший урок?
- Свій перший урок на посаді
вчителя фізики я провів у
Броницько-Гутянській серед-
ній школі 45 років тому. Це
був дуже великий клас. До ре-
чі, вчитель нашої школи Ва-
силь Сергійович Литвинчук
якраз був у тому класі, де я був
класним керівником. Правда,
пропрацював там лише рік, а
потім пішов у армію.
- Як Ви вважаєте, чому су-
часні діти не хочуть вчити-
ся?
- По-перше, переобтяженість
підручників складним і непо-
трібним матеріалом, а по-
друге, нецікаве, сухе подання
навчального матеріалу, розра-
ховане на запам’ятовування
або зазубрювання.
- Чи подобається Вам 12-
бальна система оцінювання?
- Так, подобається. Вона дає
більший діапазон для порів-
няння знань. Учням, на мою
думку, вона не дала нічого.
- Що Ви найбільше цінуєте в
людях?
- Чесність.
- А як Вам перебування на
заслуженому відпочинку?
- Дуже подобається. Головне -
спокоєм.
-Що Ви побажаєте своїм ко-
легам і учням школи?
- Колегам - здоров’я і хороших
розумних учнів, з якими хоче-
ться працювати. Учням - напо-
легливо трудитися навіть по
таких нецікавих і складних пі-
дручниках. І ось чому. Коли
ми зустрічаємося з випускни-
ками через перші 5 років після
закінчення школи, я традицій-
но питаю: “Чи змінили б ви
своє відношення до навчання,
якби повернулися в школу?” І
всі випускники, підкреслюю
всі, кажуть, що вчилися б наба-
гато краще, ніж раніше. Очеви-
дно, життя навчило. Тому, щоб
не жаліти потім за втраченими
можливостями, слід все робити
вчасно. Тобто під час навчання
в школі – добросовісно вчити-
ся.
Анастасія Колесник, 10-Б клас
Слід все робити вчасно
Час біжить, поспішає. Не поспішає в цьому році
до своїх учнів вчитель математики Колесник Мико-
ла Іванович, бо він—на заслуженому відпочинку.
Людина, що більшу частину свого життя присвя-
тила вчительській професії. У нього навчалися не
тільки розв’язувати задачі, шукати чисельники та знаменни-
ки, але й позитивно, з гумором іти по життю.
У нашій школі серед учнів 8-
11 класів відбулися вибори Пре-
зидента школи. Голоси розді-
лилися так:
1. Чулкова Анастасія - 90.
2. Дмитренко Юлія - 29
3. Комар Діана - 19
4. Костюк Людмила - 6
Вітаємо переможця - Чулкову
Ангастасію!

8. Головний редактор: Анастасія Чулкова. Редколегія: Анастасія Пилипенко, Аліна Мельник, Анастасія Колесник, Юлія Менес, Ілля Малашенко,
Марія Литвинчук, Анастасія Годун, Тарас Маслюківський. Відповідальний за набір та верстку: Світлана Мигловець. Фотокореспондент: Іван Шев-
чук. Відповідальний за випуск номера: Світлана Мигловець. Наша веб-адреса: gorodnycaschool.at.ua.
І знову привіт, школо! Так
приємно хоча б у думках пове-
ртатися до тебе! Пройшло зо-
всім небагато часу після розлу-
ки з тобою, всього півтора ро-
ку, та щоразу любов і смуток
до тебе стають все глибшими й
глибшими.
І так ... Що ж конкретно змі-
нилося в моєму житті? Що я
усвідомила?
Нам часто доводиться чути
вислів" Школа - це наш другий
дім ". До певного часу не ро-
зуміємо всю глибину цього по-
няття. Мій "другий дім " в смт.
Городниця навчив мене багато
чому. Думаю, не варто перера-
ховувати такі поняття, як чита-
ти, писати і т.д. Школа також
навчила мене вмінню спілкува-
тися з людьми, правильно ви-
словлювати свої думки, брати
на себе відпові-
дальність в
екстремальних
ситуаціях. Цей
досвід я отри-
мала, зокрема,
під час участі в
турнірах юних
журналістів,
фізиків; конку-
рси навчили
перемагати й
достойно
сприймати по-
разку.
Для мене
важко описати
словами свою любов і по-
дяку вчителям. Стільки зу-
силь на турботи було вкла-
дено в кожного з нас!!! Я
завжди з радістю буду по-
вертатися до школи як до
осередку посмішок, науки,
мудрості та таких вже рід-
них людей. Хотілося б і
надалі брати участь у житті
цього закладу.
Ставши студенткою європей-
ського вузу, знайшла собі но-
вих друзів - карту, фотоапарат
і рюкзак. Адже що може бути
краще, ніж подорожі?!
Майбутнім випускникам я
хочу побажати більше впевне-
ності в собі та в своїх мріях.
Можливо, все, що потрібно
зробити до їх здійснення, - це
лише один крок! І головна моя
порада — володійте іноземни-
ми мовами!!! Англійська мова
об'єднує мільйони. Саме завдя-
ки їй я вже познайомилась з
молодими людьми більше 10
національностей. Не можу та-
кож залишити поза увагою
французьку та німецьку мови.
І на останок, давайте разом
будемо цінувати працю наших
вчителів. Вона—безцінна!!!
Марія Захарчук, випускниця
2016 року
Думками… про школу
Марія Захарчук—випускниця нашої школи, студентка
ІІ курсу факультету міжнародних відносин Опольського
університету. Зараз знаходиться в Румунії по програмі
обміну студентів Еразмус і навчається в Університеті
імені Бабеша-Бояї. Перебуваючи за кордоном, дівчина
не забуває про своє рідне селище, школу, слідкує за нови-
нами територіальної громади.
С.8 ПОЗИТИВ №1 Листопад 2017