2. Індивідуалізація процесу
навчання –
організація навчально-виховного процесу, за
якого вибір способів, прийомів, темпу
навчання враховує індивідуальні відмінності
учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до
навчання.
Мета – забезпечення максимальної
продуктивної роботи всіх учнів на різних
етапах навчання і здебільшого під час
засвоєння нових знань.
3. Основні поняття:
• Індивідуальність – яскраво виражена
сукупність ознак, властивих окремій людині,
які закладені природою або набуті нею в
індивідуальному досвіді.
• Індивідуальні особливості – інтелектуальні,
вольові, моральні, соціальні та інші
(сприймання, мислення, пам'ять, уява,
інтереси, нахили, здібності тощо).
• Індивідуалізація – підтримка і розвиток
одиничного, особливого, своєрідного як
потенціалу особистості.
4. Індивідуальне навчання
• Індивідуальна форма організації роботи на
уроці - самостійне виконання учнем
однакових для всіх завдань без контакту з
іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі
(вправа, задача, дослід, реферат, доповідь,
робота з підручником, довідником, словником,
картою).
• Одна з сучасних індивідуальних форм –
програмоване навчання (комп’ютерні
технології).
5. Переваги та недоліки
індивідуального навчання
• Переваги
індивідуальних
форм роботи: кожен
учень поглиблює і
закріплює знання,
виробляє необхідні
вміння, навички,
досвід пізнавальної
творчої діяльності.
• Недоліки: учень
ізольовано
сприймає, осмислює
і засвоює
навчальний
матеріал, його
зусилля не
узгоджуються з
зусиллями інших.
6. Диференціація процесу
навчання –
форма індивідуалізації, коли учні, схожі за
певними індивідуальними особливостями,
об’єднуються в групи для окремого
навчання.
"Зовнішня диференціація" – поділ на
спеціальні профільні класи.
"Внутрішня диференціація" – здійснюється
під час уроків і навчання, погоджується з
можливостями різних груп учнів.
7. Диференціація
передбачає:
• забезпечення потреб і можливостей учнів при
вивченні конкретного предмета;
• реалізацію принципу відповідності рівня знань,
умінь і навичок вимогам вищих закладів освіти;
• чітку градацію рівнів складності навчального
матеріалу;
• діагностування рівня знань та готовності до
опанування нової теми.
Важливі напрями диференціації:
• навчання обдарованих, талановитих учнів;
• організація навчання учнів, які мають
відставання у навчання або слабку підготовку
(компенсаційне навчання).
8. • Диференційовані завдання – завдання,
які враховують особливості
індивідуальності учня (різнорівневі
завдання, але не нижче
загальнообов’язкового базового рівня).
• Здійснення диференціації у формі
додаткових занять, факультативів,
конкурсів.
