1. УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ БІЛЯЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ
АДМІНІСТРАЦІЇ
Відділення: наук про Землю
Секція: кліматологія та метеорологія
Е к о л о г і ч н і р и з и к и
в і д з а б р у д н ю в а ч і в а т м о с ф е р н о г о
п о в і т р я О д е щ и н и
ОДЕСА – 2017
4. 4
Відгук
Тема:«Екологічні ризики від забруднювачів
атмосферного повітря Одещини»
Одещина – радість, краса і біль…
Метою даної роботи - екологічні ризики скорочення тривалості життя під
впливом забруднювачів атмосферного повітря Одещини. В роботі розглянуті
наступні екологічні проблеми – забруднення земельних ресурсів, повітряного
басейну, водних ресурсів, тощо, внаслідок чого підвищується захворюваність
корінного населення.
В роботі наведені дані щодо фізико-географічних особливостей області та
антропогенного впливу на природне середовище. Основні фактори антропогенного
впливу на стан атмосферного повітря, водні об’єкти та ґрунтовий покрив Одеської
області.
Обрана для дослідження тема актуальна. Адже від навколишнього середовища
залежить здоров’я і життя людей і природи, рівень народжуваності і смертності.
Тому сьогоднінадзвичайно актуальним є питання у визначенні зменшення викидів
шкідливих речовин в атмосферу. Останнім часом своєю діяльністю людина чинить
безпрецедентний за масштабами та інтенсивністю вплив на навколишнє середовище
і глобальні системи життєзабезпечення. Безконтрольна діяльність людини може
остаточно знищити життя на нашій планеті. Але цю діяльність можна
контролювати, розроблюючи певні екологічні проекти, впроваджувати квоти на
користування природними ресурсами, використовуючи ефективніші і безвідходні
установки.
5. 5
Роботамає чітку структуру і складається із вступу, трьохрозділів:
І. Еколого – географічна характеристика Одещини. У першому розділі
роботи автором розкрито головну особливість географічного розміщення області –
її приморське й прикордонне положення, що забезпечує широкі можливості для
виходу Одеського регіону і всієї України на світовий ринок, розвиток
зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва.
ІІ. Екологічна ситуація Одещини. Охорона довкілля. В другому розділі
автором розкрито екологічний стан природних рекреаційних ресурсів Одещини,
які є унікальними за своїми лікувальними властивостями, потребує негайного
усунення усіх негативних явищ, що призводить до деградації цінних лікувальних
утворень. Заходи з оздоровлення і раціонального використання родовищ з
підвищеним екологічним ризиком повинні бути спрямовані на виявлення джерел
забруднення і зменшення їх негативної дії на екосистеми природних рекреаційних
ресурсів.
ІІІ. Визначення ризиків скорочення тривалості життя під впливом
забруднювачів атмосферного повітря Одещини. В третьому розділі автором
розкрито вирішення проблеми поводження з промисловими та побутовими
відходами в Одеськомурегіоні. Розкрито основнупроблему з точки зору впливу на
природне середовище є умови зберігання заборонених і непридатних до
використання хімічних засобів захисту рослин, які не відповідають діючим
санітарним нормам.
Робота також складається з загальних висновків, переліку використаних
джерел. Стиль і грамотність оформлення на високому рівні.
Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що за останні десять
років в регіоні склалася напружена і подекуди кризова екологічна ситуація, яка в
окремих випадках вже являє загрозу для життєдіяльності та здоров’я населення.
Незважаючи на те, що динаміка загального антропогенного-техногенного
навантаження на навколишнє природнє середовищев останні рокимає тенденцію до
6. 6
зниження. Але не тому, що почали проводитись різноманітні очисні заходи, а тому,
що припиняють своє функціонування різноманітні підприємства, заводи і фабрики.
Але, якщо говорити конкретно про нашу область, то основним джерелом
забруднення є не промисловість, а відходи тваринного комплексу та людей. Тому
рівень забруднення в Одеському регіоні залишається високим.
Робота акуратно оформлена, написана грамотною мовою, добре читається і
сприймається. У ній є необхідний ілюстративний матеріал. Висновки автора,
зроблені по ходу розгляду проблем, аргументовані, переконливі. Автор добре знає
проблему, уміє формулювати наукові і практичні завдання і знаходити адекватні
засоби їх рішення.
7. ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………………….8
І. Еколого – географічна характеристикаОдещини………………………………10
1.1. Географічне розташування………………………………………………...10
1.2. Кліматичні умови та гідрологічна складова……………………………14
1.3. Ґрунтовий покрив…………………………………………………………..18
ІІ. Екологічна ситуаціяОдещини. Охорона довкілля……………………………..21
2.1. Забруднення земельних ресурсів………………………………………….21
2.2. Забруднення повітряного басейнута водних ресурсів …………….……23
2.2.1. Екологічна ситуація Хаджибейського та Куяльницького
лиманів………………………………………………………..……...27
2.3. Проблемизахисту рекреаційних ресурсів………………………………..33
ІІІ. Визначення ризиків скорочення тривалості життя під впливом
забруднювачів атмосферного повітря Одещини………………………………35
3.1. Забруднення атмосферного повітря у системі «людина-середовище»35
3.2. Промислові та побутові відходи і проблеми їх утилізації……….……39
Висновки………………………………………………………………………………...44
Література……………………………………………………………………………….46
8. ВСТУП
Із наближенням відпустки виникає питання куди поїхати, щоб і добре
відпочити, а також підлікуватися. Певна річ, у регіони північно-західного
Причорномор’я, а саме в Одеську область.
У сучасних умовах розвитку світової економіки туристичний бізнес, що є
третім за дохідністю сектором економіки, впевнено прагне до першості в порівнянні
з іншими галузями. Сфера послуг і, зокрема, такі її складові, як готельний комплекс,
туризм та рекреаційний бізнес здатні зробити значний внесок у зростання валового
внутрішнього продукту при відносно малих затратах та коротких термінах
окупності. Крім того, прискорений розвиток цієї сфери сприятиме динамічному
розширенню внутрішнього ринку як основи стабільного економічного зростання в
регіоні.
Метою даної роботи була загальна характеристика екологічної ситуації,
аналіз її територіальних відмін у межах області.
Одеський регіон вважається одним з провідних туристсько-рекреаційних
центрів України. Основними природними рекреаційними ресурсами області є
лікувальні грязі та ропа лиманів, піщані пляжі і мінеральні води. За багатством і
розмаїтості природних лікувальних ресурсів, а також за кількістю курортно-
оздоровчих установ регіон займає третє місце в Україні після Автономної
Республіки Крим та Львівській області (понад 600 установ прийому та
обслуговування туристів і відпочиваючих) [2].
Серед численних природних багатств, використовуваних в курортному
господарстві, важливе місце займають лікувальні грязі. Фізико-географічні умови
Причорномор'я сприяли утворенню мулових сульфідних грязей. У них міститься
велика кількість мікроорганізмів, які обумовлюють ряд важливих фізико-хімічних
властивостей. Типовими накопичувачами грязей є Куяльницький і Хаджибейський
лимани, які характеризуються високим вмістом сульфідів і мінерального грязьового
розчину.
9. На межі ХХ-ХХІ століть екологія перетворилась на одну з найважливіших
міждисциплінарних синтетичних наук , а проблема взаємодії людського
суспільства та біосфери стала головною проблемою сучасності. Напередодні
третього тисячоліття перед людством постала потреба суворо зіставляти й
узгоджувати свою повсякденну діяльність із фундаментальними законами
загального розвитку життя на Землі. У цій ситуації надзвичайно важливо для
кожного бути у всеозброєнні екологічними знаннями.
Актуальність проблеми полягає також у тому, що в суспільстві, на жаль,
переважає екологічна недосвідченість, тодіяк життя вимагає науково обґрунтованих
підходів на конкретних дій у справі раціонального використання природних
ресурсів, охорони природи та примноження її багатств.
10. 10
РОЗДІЛ І
ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕЩИНИ
1.1. Географічне розташування
Одеська область розташована на крайньому південному заході України та
межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями, а також з
Республікою Молдова та Румунiєю (рис 1.1).
Рис. 1.1. Панорама Одеської області
Головна особливість економіко-географічного розташування області – її
приморське та прикордонне положення. Широкий вихід до Азовсько-
Чорноморського басейну та до великих річкових магістралей – Дунаю, Дністра,
Дону, Дніпра визначає її великі переваги та транспортні можливості. Ефективні
11. 11
водні шляхи (морськіта річкові) дозволяють розширятиекономічнізв'язкиобластізі
Східною та Центральною Європою (по р. Дунай). Порт Одеса та інші порти області
розташовані у вузлі інтенсивних морських та річкових транспортних міжнародних
зв'язків, що визначає її значний транспортно-транзитний потенціал [6].
Область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла річки
Дунай до Тілігульського лиману (морськеузбережжя в межах області простягається
на 300 км), а від моря на північ – на 200-250 км. Загальна площа території області
складає 33,3 тис. кв.км (5,5% території України), що майже відповідає розмірам
території Республіки Молдова (33,4 тис. кв.км).
На лівобережжі нижнього русла річки Дунай та в долині між Кiлійським
гирлом та Дністровським лиманом знаходяться прісноводні озера Кагул, Ялпуг,
Катлабух, Китай та солоні – Сасик, Алiбей, Бурнас, Будацьке, Шагани, в східній
частині – солоні лимани Хаджибейський, Куяльницький, відомі своїми цілющими
грязями. Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна – в
степовій зоні.
На сьогоднішній день в області є 26 сільських районів, 19 міст (3,9% міст
України), у тому числі 7 – обласного підпорядкування, 12 – районного; 33 селища
міського типу; 1139 сільські населені пункти [3].
Серед міст Одеської області переважають малі з населенням до 50 тис. чол., в
тому числі в 12-ти містах чисельність мешканців не перевищує 25 тис. чол.
В малих містах та селищах міського типу проживає 38,9% міських мешканців, в
обласному центрі – 61,1%. На частку середніх міст (50-100 тис. чол.) припадає 6%
міських поселень, а концентрують вони 12,7% міського населення області.
Середня компактність проживання населення – 74 чол. на 1 км2, що трохинижче
загальнодержавного показника. Найбільш густо заселені приміські райони та
12. 12
задністровська частина області, найнижче – центральна та північна частини.
За національним складом населення області суттєво відрізняється від інших
регіонів України. Тут проживають 133 національності та народності, при цьому
особи некорінної національності складають понад 37% населення області. При
перевазі українського населення – 62,8%, в області проживають росіяни – 20,7%,
болгари – 6,1%, молдовани – 5,0%, євреї – 0,6%, гагаузи – 1,1%, білоруси – 0,5%,
поляки – 0,1%, вірмени – 0,3%, цигани – 0,2%, татари – 0,1%, німці – 0,1%, албанці –
0,1%, чехи, греки та інші.
Таблиця 1.1.
Національний склад населення Одещини
Українці 62,8%
Росіяни 20,7%
Болгари 6,1%
Молдовани 5,0%
Євреї 0,6%
Гагаузи 1,1%
Білоруси 0,5%
Поляки 0,1%
Вірмени 0,3%
Цигани 0,2%
Татари 0,1%
Німці 0,1%
Албанці 0,1%
Чехи 0,1%
Греки 0,1%
українці
росіяни
болгари
молдовани
євреї
гагаузи
білоруси
поляки
вірмени
цигани
татари
німці
албанці
чехи
греки
інші
13. 13
Найбільша строкатість в національному складі спостерігається в південно-
західній частині області в межиріччі Дністра та Дунаю. Тут переважає українське
населення – 40,2%, болгари – 20,9%, росіяни – 20,2%, молдовани – 12,7%, гагаузи –
4,0% та інші. В північних та центральних районах населення більш однорідне за
національним складом та складається здебільшого з українців [9].
Історико-географічні особливості заселення території області обумовили
формування тут районів з компактним проживанням ряду національних груп –
болгар, молдаван, гагаузів.
Головне.
Головна особливість географічного розміщення області – її приморське й
інші 0,1%
14. 14
прикордонне положення, що забезпечує широкі можливості для виходу Одеського
регіону і всієї України на світовий ринок, розвитокзовнішньоекономічноїдіяльності
та міжнародного співробітництва.
1.2. Кліматичні умови та гідрологічна складова
Одеська область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від
гирла річки Дунай до Тілігульського лиману (морське узбережжя в межах області
простягається на 300 км), а від моря на північ – на 200-250 км. Загальна площа
території області складає 33,3 тис. кв. км (5,5% території України), що майже
відповідає розмірам території Республіки Молдова (33,4 тис. кв.км).
На лівобережжі нижнього русла річки Дунай та в долині між Кiлійським гирлом та
Дністровським лиманом знаходяться прісноводні озера Кагул, Ялпуг, Катлабух,
Китай та солоні – Сасик, Алiбей, Бурнас, Будацьке, Шагани, в східній частині –
солонілимани Хаджибейський, Куяльницький, відомі своїмицілющими грязями[6].
Північна частина Одеської області розташована в лісостеповій, а південна – в
15. 15
степовій зоні.
Головна особливість географічного розташування Одеської області - її
приморське і прикордонне положення. Широкий вихід до Азово-Чорноморський
басейн і до великих річкових магістралей - Дунаю, Дністру, Дніпру, Дону.
Визначають її великі переваги у транспортно-географічному положенні.
Більша частина області розташованав Причорноморській низовині, в північну і
північно-західну її частини вклинюються відроги Подільської височини.
Поверхня переважно рівнинна. Рівнина перетнута глибокимидолинами річок, ярами
та балками. Північна частина розташована в лісостеповій зоні України, середня і
південна - у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні ґрунти та
чорноземи. Природні степи розорані. Лісів мало, більш-менш значні їх масиви є в
лісостеповій зоні. Багато лісозахисних смуг.
З географічним положенням області в Степовій і Лісостеповій природних зонах
пов'язане її головне природне багатство - значні агровиробничі ресурси, а з
приморським положенням - її потужний рекреаційний потенціал. Протяжність
морських і лиманних узбереж від гирла Дунаю до Тігульского лиману перевищує
300 км.
Оскільки територія Одеської області сильно витягнута з півночі на південь, а
південна частина омивається водами Чорного моря, кліматичні і природні умови
окремих її районів сильно відрізняються, що
позначаєтьсяна ландшафтній структурі.
У цілому клімат Одеської області характеризується як помірно
континентальний, з недостатнім зволоженням, короткою м'якою зимою і тривалим
жарким літом.
Температурний режим формується під впливом географічної широти і моря.
Найбільш теплі місяці - липень і серпень. У прибережній зоні добові літні
температури досягають 27 - 28 0, а в південних степових районах 36-38 0. Найбільш
теплими є південно-західні райони (Кілійський, Ізмаїльський, Ренійський) [3].
Взимку переважає нестійка погода з частими відлигами і короткочасними
16. 16
похолоданнями. Тривалість зими збільшується від 56 днів у Ізмаїлі до 72 днів у
Білгород-Дністровському. Мінімальні температури до - 34 0 відзначаються в
Любашовка і Саврані.
Тривалість весни - 70-78 днів в приморських і 62-65 днів у північних районах.
Закінчується весна по всій області в середніх числах травня. Осінь продовжується
70-75 днів на півночі і 79-88 днів на півдні. Перша половина осені відрізняється
стійкою сонячноюпогодою. У другій половині сезонузбільшується число похмурих
днів, випадають опади. Характерним для Одеського регіону є «повернення тепла»,
коли температура повітря значно підвищується.
Помітно виділяються місцевими кліматичними умовами дельти Дунаю і
Дністра, які характеризуються підвищеною вологістю повітря і зменшенням
добових і річних коливань температур повітря. Водні ресурси Одеської області
представлені річками,
озерами, лиманами і звичайно морем.
На території Одеської області протікає 225 річок, які можна розділити на дві
групи. Першу складають малі річки, режим яких повністю визначається місцевими
фізико-географічними умовами. Витоки цих річок знаходяться на південних
околицях Подільської та Південно-Молдавської височин. Найбільш значними з них
є: Когильник, Сарата, Кучурган, Великий Куяльник). Усі малі річки мають незначну
протяжність, русла їх сильно порізані і пролягають по балках і ярах.Всі місцеві малі
річки маловодні.
17. 17
Друга група - великі річки Дунай, Дністер, Південний Буг, транзитом
протікають по території області. Їх гідрологічний режим не пов'язаний із
природними особливостями області. Долини річок мають типовий
рівнинний характер, за винятком деяких ділянок Південного Бугу.
Рис.1.2. Поверхневіводи
Дунай займає серед річок Європи друге місце після Волги. Він протікає на
крайньому південному заході області протягом 144 км. Кілька вище м. Ізмаїла
Дунай розділяється на два основних рукави: Кілійське та Тульчинське гирла [9].
Дністер - одназ найбільших річок південного заходу ЄвропейськоїчастиниУкраїни.
18. 18
Він бере початок на північних схилах Карпат і впадає в Дністровський лиман.
Загальна довжина річки 1410 км, з яких на Одеську область припадає 45 км. Від
Дністра відділяється рукав Турунчук (Швидкий Турунчук) довжиною близько 70
км. Тече він паралельно основномуруслу і в просторіміж Дністром є плавні, зарослі
очеретом. Із загальної довжини Південного Бугу (857 км) на Одеську область
припадає 40 км.
Всі великі річки - судноплавні. Озера області відносяться до двох генетичних
типів: заплавних і лиманно-лагуни. Перші розташовані в заплавах Дністра і Дунаю і
являють собоюзатопленігирла притокцих річок, а їх назви збігаються з назвами що
впадають у них (Ялпуг, Кагул, Катлабух, Кучурган). Всі озера витягнуті за
напрямком течії і зазвичай пов'язані з Дунаєм і Дністром.
Штучні водойми області представлені водосховищами та ставками. На
території області розташовано 7, щодо великих, водосховища та близько 520
ставків.
У межах області розташовані 15 лиманів, що займають пониззя колишніх
річкових долин.
1.3. Ґрунтовий покрив
Положення Одеської області в степовій і лісостеповій ландшафтних зонах
зумовило суцільне поширення чорноземних різновидів ґрунтів. Лише у долинах
19. 19
річок розвиненілучно-чорноземніі лучні й чорноземно-лучнісолонцюваті ґрунти. У
пониззях великих річок поширені лучно-болотні (заплава Дністра) та болотні й
дернові замулені ґрунти на пісках (заплава і дельта Дунаю).
У грантовомупокриві області переважають чорноземи: на півночі реградовані
та типові, у центральній частині – звичайні, на півдні – чорноземи південні, на
південному сході – темно-каштанові солонцюваті ґрунти. Внаслідок надзвичайно
високої сільськогосподарської освоєності території, інтенсивного розорювання
схилових земель в області поширена ерозія ґрунтів – водна та вітрова (дефляція
ґрунтів), що охопила вже майже половину оброблюваних земель і завдає великої
шкоди сільському господарству.
За схемою агроґрунтового районування України в межах області виділяють
дві агроґрунтові зони. Північний край області – орієнтовно північніше лінії Велика
Михайлівка – Ширяєве – входить до Лісостепової агроґрунтової зониз чорноземами
потужними, реградованими, вилуженими і підзолистими. Переважають потужні(за
профілем) ґрунти з малим і середнім вмістом гумусу – мало – і середньогумусні.
Степова чорноземна агроґрунтова зона охоплює центральну і південно-
західну частину території області і поділяється на дві агроґрунтові підзони, які
розмежованіламаною лінією Болград –Татарбунари – Біляївка – Комінтернівське. В
агроґрунтовій підзоні Північного степу з чорноземами звичайними переважають
малогумусні ґрунти різної потужності: на півночі – потужні й середньопотужні, на
півдні – середньо- й малопотужні. Агроґрунтова підзона Південного степу з
чорноземами південними виділяється поширенням малогумусних південних
чорноземів середньої та малої потужності. У цій підзоні вже розвинені засолені
ґрунти – залишково – солонцюваті чорноземи, лучно-чорноземи, лучно-чорноземні
солонцюваті ґрунти і солонці.
Таким чином, в межах області спостерігається чітка зональна диференціація ґрунтів
з півночі-північного заходу на південь-південний схід, яка ускладнена азональними
(незональними) ґрунтами долин річок та гирлових ділянок великих рік.
В цілому чорноземні ґрунти області мають високу родючість і засолюються
20. 20
становлять головне природне багатство краю. На жаль, внаслідок інтенсивного і не
завжди правильного використання значна частина ґрунтового покриву помітно
деградує. Ґрунти на схилах потерпають від водної та вітрової ерозії, внаслідок якої
зменшується вміст гумусу та їх потужність. Ґрунти на зрошуваних землях, яких в
області багато, внаслідок недосконалих технологій поливу заболочуються і
засолюються. Значначастиназемель забрудненанітратами внаслідок неправильного
(незбалансованого) внесення мінеральних добрив, а також пестицидами –
отрутохімікатами проти шкідників та гербіцидами – хімічними препаратами для
боротьби з бур’янами.
Надійний захист та збереження ґрунтового покриву - одна з найбільш
актуальних проблем. Для захисту ґрунтів від ерозії необхідно впроваджувати нові
схеми організації землекористування – ландшафто-контурну та контурно-
меліоративну. Йдеться про нарізку полів з урахуванням ландшафтних особливостей
території і в першу чергу рельєфу. Ще донедавна ми нарізали величезні поля,
недостатньо узгодженіз рельєфом та іншими природними властивостями території,
які були зручні для механізованого обробітку.
Ще один напрямок збереження ґрунтового покриву та відновлення
родючостіземель полягає у виведенні з обробіткуеродованихі заболоченихземель і
відновленні на них природних угідь – степів, лук, чагарників, лісів. Сучасний рівень
розораності наших степових земель є рекордно високим і в країні, і в світі, і від
такого «рекорду» треба рішуче відмовитись.
РОЗДІЛ ІІ
ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ.
2.1. Забруднення земельних ресурсів
Одеська область розташована в південно-західній частині України, займає
21. 21
територію північно-західного Причорномор’я від гирла Дунаю до Тилігульського
лиману і простягається від моря на північ, у глибину суші на 200-250 км. Займає
значну територію – 33,3 тис.км2 – найбільшу серед інших областей України.
Розміщена в лісостеповій та степовій ландшафтних зонах.
Головна особливість економіко-географічного положення області – її
приморськеі прикордоннеположення. Територія Одещини потенційно небезпечна з
точки зору кліматоутворюючих факторів. Наявність бризових циркуляцій сприяє
накопиченню речовин в атмосферному повітрі; значна кількість днів з туманами,
інверсією в осінньо-зимовийперіод також призводить до інтенсивного забруднення
великих територій. Завдяки географічному положенню і особливим природним
умовам область виділяється у господарському комплексі України своїми
транспортно розподільчими функціями, розвиненою промисловістю,
сільськогосподарським виробництвом, розвиненими галузями соціальної сфери.
Земельний фонд Одеської області складає 3,3 млн. га. Значна частка земельної
площі майже 78% - це сільськогосподарські угіддя. Показники землезабезпеченості
в області помітно вищі середніх у країнах. На мешканця області пересічно припадає
0,97 га сільськогосподарських угідь, що на 17% вище показників середньої
землезабезпеченостів Україні. Половина земель області (48%) еродована, з них 35%
- середньо і сильно змиті. В межах області розміщено понад 1100 ярів площею 13,7
тис. га, майже 3500 зсувонебезпечних ділянок, близько 20% території області
уражено карстом Проблемними питаннями в сфері діяльності об’єктів природно-
заповітного фонду, що потребують вирішення залишаються: відсутність проектів
землеустрою та проектів організації територій у більшості з них, державних актів на
користування землею, що сприяє чисельним порушенням природоохоронного
режиму та створює умови до нецільового їх ви користування, в тому числі й
органами місцевого самоврядування, внаслідок незадовільного фінансування;
відсутність встановленого порядку сплати за спеціальне використання природних
рослинних ресурсів на територіях природно-заповідного фонду.
Одеська область характеризується наявністю різноманітних видів корисних
22. 22
копалин. Найбільше розповсюдження мають тверді нерудні корисні копалини
місцевого значення – піски, суглинки, гравій, галька, які використовуються як
будівельні матеріали. З інших корисних копалин виявлені: залізо, кам’яна сіль,
фосфорити, кольорові метали, золото, кам’яне та буре вугілля, лікувальні грязі.
Одещина має широкий спектр різноманітних типів мінеральних вод, але їх запаси
підраховано лише частково. На території області налічується п’ять родовищ
мінеральних вод: Одеське, Куяльницьке, Сергіївське, Короліно-Бугазьке,
Чорноморське [8, 13].
Зсуви відносяться до найбільш небезпечних процесів, що викликають
руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. В цілому на
території області зареєстровано більше 5 тисяч зсувів, найбільша їх частина
формується на півночі області. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське
узбережжя та схили лиманів. Площа зсувонебезпечних ділянок складає майже 20%
території області. Протизсувні заходи в області носять локальний характер і
виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд, руйнування
транспортних мереж. Набрали загрозливого характеру масштаби підтоплення
населених пунктів області. Активізація цього процесу обумовлена незбалансованою
водогосподарською діяльністю, засвоєнням та забудовою території без виконання
належного комплексу інженерно-технічних заходів, засипання яружно-балочної
мережі. Всього на території області під впливом підтоплення різного ступеню
знаходяться 390 населених пунктів. При цьому систематично підтоплюються 72
населених пункти, зокрема с. Мирне і Яськи Біляївського р-ну, с. Багате та смт
Суворово Ізмаїльського р-ну, с. Струмок Татарбунарського р-ну, сільські населенні
пункти Великомихайлівського, Косовського, Розділянського, Фрунзільського,
Саратського.
2.2. Забруднення повітряного басейну та водних ресурсів
Основними джерелами водопостачання Одеського регіону служать річки
Дністер і Дунай, екологічний стан басейнів яких характеризується як надзвичайний.
23. 23
Постійно з території країн, які розташовані вище течії (Республіка Молдова та
Румунія) відбуваються аварійні скиди забруднених стічних вод. Річка Дністер –
єдине джерело водопостачання центральної частини Одеської області, у якій
розташованіміста Одеса, Іллічівськ, Южне, Білгород-Дністровськ, населенні пункти
Біляївського, Овідіопольського Комінтернівського та Іванівського районів у радіусі
майже 100 км.
На цій території мешкає понад 50% населення області і зосереджено 80%
промислового та транспортного потенціалу. Для забезпечення населення якісною
питною водою негайного розв’язання потребує сьогодні проблема реконструкції
водоочисної станції „Дністер”. Централізованим водопостачанням охоплено лише
57% населених пунктів, у 38% з них вода не відповідає вимогам державного
стандарту „питна вода”. Дефіцит питної води в області становить більше як 600
тис.м3/добу. Майже половина населення області використовує підземні води.
В області експлуатується більш як 5,5 тис. артезіанських свердловин. Однак
забезпеченість потреби підземними водами питної якості у цілому по області
становить 28%. В області діє 36 комунальних, 317 відомчих та 558 сільських
водопроводів, а також 5700 джерел централізованого водопостачання (криниць,
каптаж). У системах централізованого водопостачання експлуатується 36
водопровідних насосних станцій, 52 резервуари чистої питної води. Норма
споживання води на 1 людину за добу становить: м. Одеса – 350 літрів, міста і
селища – 140-220 літрів.
Великою проблемою з точки зору погіршення якості води у водоймах області
є скидання забруднених стічних вод у водні об’єкти. Більш 45% каналізаційних
очисних споруд і мереж знаходяться в незадовільному технічному стані, вони
фізично та морально застаріли; 37% мереж перебуває в аварійному стані. Це очисні
споруди
24. 24
Рис. 2.1. Забруднення водойм
та каналізаційні мережі міст Ананьїв, Кодима, Рені. Погіршення якостіпитної водиє
причиною виникнення багатьох захворювань, особливо інфекційних. На території
Біляївського р-ну Одеської області на площі 280 га розміщені золошлаковідвали
Молдавської ДРЕС, які експлуатуються з порушенням технологічного регламенту.
Відпрацьовані секції золошлаковідвалів не рекультивуються, спостерігається значне
розпилювання мілких фракцій з підсохлої поверхні полігону. Все це призводить до
негативного впливу на стан прилеглої території, у т.ч. водозбірної території р.
Дністер.
Одеська область – високо розвинутий, індустріальний регіон, промисловість
якого займає значну частку у структурі народногосподарського комплексу України.
На її території розміщені підприємства машинобудування і металообробки, хімічної
і нафтохімічної, харчової та легкої промисловості. В області 7 морських
торговельнихпортів: Одеса, Юний, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Рені,
Усть-Дунайськ. В останні роки відмічається збільшення обсягу викидів
стаціонарними джерелами. Так вже у 2004 році повітряний басейн стаціонарними
джерелами надійшло 28,9 тис. тонн шкідливих речовин. Порівняно з 2003 роком
викиди в атмосферузрослина 3 тис. тонн, але з 1990 роком – зменшились майже у 5
раз. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними
джерелами свідчать, що починаючи з 2001 року, обсяги викидів постійно
25. 25
збільшуються.
Рівень забруднення атмосферного повітря залишається ще досить високим, у
середньому на одну особу населення у 2004 році тільки від стаціонарних джерел
припадає 11,9 кг шкідливих речовин. На стан атмосферного повітря населених міст
області значною мірою впливають викиди пересувних джерел, автомобільного
транспорту. Надходження
шкідливих речовин від
автотранспорту домінують над
викидами від стаціонарних
джерел і складають 77 відсотків
від загальної кількості
забруднюючих речовин, що
надходять в атмосферне повітря.
Рис. 2.2. Викиди шкідливих
речовин
від автотранспортув атмосферне повітря
Причиною цього є значне зростання кількості приватного транспорту, його
незадовільний технічний стан, низька якість палива та відсутність дійового
контролю за його якістю та ін.Відсутність необхідного обладнання, ефективних
технологій та очисних установок, брак коштів на ремонт обладнання та
удосконалення технологічних процесів уповільнюють вирішення проблеми
уловлення та утилізації шкідливих речовин. Промисловітоксичнівідходи та відходи
аграрного сектору економіки вносять значний вклад у формування техногенного
навантаження на природні ресурси та екосистеми регіону.
Найбільш небезпечні для навколишнього середовища і здоров’я населення
пестициди, які є джерелами забруднення ґрунту, атмосферного повітря, поверхневих
і підземних вод високотоксичними хімічними елементами і їх сполуками (ртуть,
миш’як, кадмій, сурма, фтор, хлор та інші). В області налічується більше 1500 тонн
26. 26
непридатних, заборонених, непізнаних сумішей хімічного захисту рослин (ХЗЗР),
що зберігаються з порушенням порядку зберігання, більшість із складів
залишаються фактично безхазяйними. Це склади у Великомихайлівському,
Ізмаїльському, Ширяєвському, Миколаївському, Овідіопольскому та ін. районах. За
статистичнимиданими обсяг утворення побутових відходів в області складає майже
4,0 млн м3. З 345 полігонів ТПВ на території області практично відсутні такі, що
відповідають санітарним та технологічним вимогам.
Так, у м. Одесі щорічно утворюється близько 1,4 млн м3 твердих побутових
відходів. За розрахунковими даними до 2005 року обсяг побутових відходів
збільшиться до 2,5 млн м3. тому будівництво сміттєпереробного заводує на сьогодні
актуальним і першочерговим завданням. Розпорядженням облдержадміністрації від
25 серпня 1998 р. №699/А-98 „Про організацію роботи щодо впорядкування
поводження з відходами” передбачалося будівництво підприємств з утилізації та
переробки відходів м. Одеса, яке з-за відсутності коштів не здійснено.» Одним із
основних завдань регіональної політики в області є відновлення природного
екологічного балансу в районі оз. Сасик та Придунайских озер. На сьогодні цей
регіон являє собоюкомплекс проблем екологічного, соціального, епідеміологічного
характеру, на вирішення яких спрямовані зусилля облдержадміністрації, місцевих
органів влади та самоврядування, природоохоронних органів. Розв’язання цих
проблем передбачено у рамках програми „Регіональна ініціатива 2002-2006 роки”,
схваленої розпорядженням голови облдержадміністрації від 12 лютого 2003 р.
№87/А-2003.
2.2.1. Екологічний стан Хаджибейського та Куяльницького лиманів
Хаджибей — лиман естуарного типу на північно-
27. 27
західному узбережжі Чорного моря, на північний захід від м.Одеси. Назва походить
від тур. Haci Bey — «Пан Хаджи» — названий в ім'я Хаджі І Ґерайа,
першого Кримського Хана з династії Гераїв.
Рис. 1.2.1. Хаджибейськийлиман
Це лиман закритого типу, від моря відокремлений Куяльницько-
Хаджибейським пересипом завдовжки близько 4,5 км. Дно лиману на глибині від 2
28. 28
м вкрите шаром чорного мулу. До Хаджибейського лиману впадає річка Малий
Куяльник. Гідрологічний режим лиману також залежить від скиду вод із станції
біологічного очищення «Північна», які становлять 150–170 млн м³ на рік (чверть
об'єму лиману). Завдяки скиданню прісних вод солоність води лиману за останні
десятиліття знизилась з 20-25 ‰ до 5-6 ‰.
На березі лиману розташованіряд поселень — Усатове, Нерубайське, Холодна
Балка та інші, дачні масиви, у верхів'ях — тваринницькі фермерські господарства,
які спричинюють забруднення лиману. Однак основним джерелом забруднення є
скид каналізаційних вод м. Одеси. З 1930-тих років під час курортного сезону у
пониззя лиману скидають стічні води зі станції біологічного очищення «Північна»
м. Одеси, що призвело до зниження солоності лиману з 20-25‰ до 5-6 ‰. Зимою
надлишок води з лиману перекочують до моря.
У порівнянні з Куяльницьким Хаджибейський лиман значно багатоводний, а
концентрація солей його ропи нижче. За хімічним складом ропа Хаджибейського
лиману – хлорид на натрієво-магнієва. Бруд лиману, запаси якої оцінюються в 13
млн. м³, відноситься до сульфідних мулових і широко застосовується для
грязелікування. Великий піщаний пляж, розташований на березі лиману,
використовується для кліматотерапії. На курорті організовано також лікування
йодобромних та іншими ваннами, які штучно готуються на ропі лиману,
проводяться фізіотерапевтичні процедури, лікувальна фізкультура.
Функціонує санаторій (200 місць) для дітей із захворюваннями органів руху і
опори, а також з наслідками деяких захворювань нервової системи. На базі
санаторію – водогрязелікарня, дитяча неврологічна клініка Одеського НДІ
курортології.
29. 29
В липні місяці 2017 року в
Хаджибеївському лимані біля Одеси
був виявлений масовий мор риби
пеленгаса, карася і бичка. Екологи
виявили біля берегів косяки трупів
риби і забили на сполох. Однак місцеві
жителі повідомляють, що над лиманом
відчувався огидний запах, схожий на
дуст.Жителі впевнені, що організація,
яка вивозила відходи порушило технологію, тому дуст почав масово потрапляти в
воду.
Офіційні причини загибелі невідомі, проте екологи сходяться на думці, що
основна причина - скидання в воду нечистот і відходів.
До загибелі риб могли привести три фактори. По-перше,
Рис.2.2.2. Загибель воднихресурсів
30. 30
туди надходить багато стічних вод. По-друге, за роки радянської влади в води
Хаджибейського лиману скидали небезпечні пестициди. А так як риба знаходиться
на вершині харчового ланцюжка, вона накопичує в собі ці хімікати. По-третє,
можливо через підвищення температури і нагрівання води рибі може не вистачати
кисню.Також в лимані в цей час відбувається цвітіння води. Водорості гинуть і
методом гниття отруюють воду. А так як немає ніякого водообміну в Хаджибеї, ці
шкідливі речовини залишаються в лимані.В Хаджибейському лимані в результаті
може статися аналогічна ситуація як з ставком біля села Василівка. Ще в 2009 році
спостерігалася масова загибель риб. Зараз в ставку знаходиться мертва вода. Крім
водоростейв ньомунемає рослинності, характерної для ставків. На поверхні вже не
живуть ніякі комахи. На Хаджибейський лиман чекає така ж доля, оскільки в нього
не надходить свіжа вода, а всі навколишні річечки замуленні. Ще один важливий
для одеситів питання пов'язане з долею Хаджибейського лиману і надходженням в
нього стічних вод СБО «Північна». Як відомо, незабаром планується випуск цих вод
тільки в море (про глибоководному випуску багато разів повідомлялося ЗМІ). Зараз
Хаджибейський лиман по суті являє собою водоймище, яке дотується водою з
Дністра, що пройшла через каналізацію міста Одеса. Раніше це був солонийводойм,
з природним припливом прісних вод. Однак ті річечки, що поставляли в лиман воду
100 років тому, зараз практично зникли. І після перенаправлення стічних вод в море
лиман почне висихати і осолонятися. Це призведе до цілої низки негативних
наслідків. Єдинийспосіб уникнути сумної долі - це з'єднати лиман з Чорним морем.
31. 31
Куяльницькийлиман (від крим.
Kuyanlık — густий),
також Куяльник,
раніше Андріївський лиман —
лиман на північно-
західному узбережжі Чорного моря,
розташований на північ від Одеси.
Рис.2.2.3. Куяльницькийлиман
Площа, залежно від рівня води
коливається в межах 52-60 км². Довжина — 28 км, ширина понад 3 км. Середня
глибина — близько 1 м. Об'єм близько 52 млн. м³. Відокремлений від моря
піщаним Куяльницько-Хаджибейським пересипом до 3 км завширшки. У лиман
впадає річка Великий Куяльник.
Рис.2.2.4. Великий Куяльник
Поблизу Куяльницького лиману розташована найнижча точка України: 5 метрів
нижче рівня моря. На південно-східному березі лиману розташований грязьовий
Куяльницький курорт, на берегах лиману — пляжі. Температура води в літній час
досягає 28-30 °С.
Колись на місці Куяльницького лиману розташовувалося гирло річки Великий
Куяльник. З часом гирло перетворилося на затоку Чорного моря, а потім через
32. 32
відкладення річкового й морського піску сформувався пересип, і, таким чином,
затока перетворилася на лиман. Відділення від моря відбулося приблизно в XIV
столітті, значно пізніше, ніж відділення розташованого поблизу Хаджибейського
лиману. Про це можна судити хоч би за тим, що пересип уКуяльнику втричі вужчий,
ніж у Хаджибея.
Рівень води в лимані і його солоність регулярно зазнають зміни.
Рис.2.2.5. Солоність в лимані
Багаторічні спостереження показали, що в період з 1878 по 1968 роки солоність
в лимані коливалася від 29 до 269 ‰.
У роки з високою солоністю на дно лиману випадала в осад сіль. У посушливі
роки, коли пересихала річка Великий Куяльник, площа водоймища зменшувалася
майже удвічі. Двічі, в 1907 і 1925 роках, для порятунку лиману від пересихання, в
нього, через спеціально прориті канали, запускалася морська вода.
Верхів'я лиману перетворилися на сольову пустелю. Як українські вчені, так і
громадськість констатують критичність екологічної ситуації на Куяльницькому
лимані. Основна небезпека для лиману полягає в його поступовому пересиханні.
Рівень води в 2013 порівняно з травнем 2012 року знизився на 16 см. Як відомо,
середня глибина лиману становить 1 м, тому навіть таке незначне, на перший
погляд, зниження є досить серйозним. Повне пересихання лиману призведе до
неминучої загибелі водної флори та фауни, втрати унікальних лікувальних
властивостей водоймища. Серйозну проблему, зокрема, становитиме солоний пил,
який буде розносити вітер (як це сталося після майже повного
пересихання Аральського моря). До головнихчинників, що призводять до зниження
рівня води, належать глобальне потепління, відбирання води з річок, що впадають у
лиман, а також видобування піскуна його берегах. З огляду на ситуацію було
створено Регіональну програму збереження та відновлення водних ресурсів
Куяльницького лиману. Крім того, для порятунку лиману було сформовано
депутатську групу «Куяльник». Утім, всі ці дії поки що не дали бажаних
33. 33
результатів, оскільки, по-перше, відсутнє достатнє фінансування, а по-друге, не
вжито конкретних заходів.
Головне. Особливе місце займає питання стану Куяльницького і
Хаджибейського лиманів, а також перспектив зміни їх стану при різних сценаріях.
Фахівці одностайні в тому, що з'єднання Куяльницького лиману з Чорним морем
має бути здійснено якомога швидше. Так само, як в минулому столітті лиман тричі
з'єднували з морем, завдяки чому лиман був збережений, як водойма і як курорт.
Тільки тепер перспектива з'єднання обіцяє носити постійний і регульований
характер.
2.3. Проблеми захисту рекреаційних ресурсів
Екологічна ситуація області негативно впливає на стан рекреаційних ресурсів ,
вонидеградують, потребують екологічного оздоровлення.
Складна екологічна ситуація в області негативно впливає на стан родовищ
мінеральних вод. Має місце пистициднезабруднення мінеральних вод Одеського та
Куялинського родовищ. В деяких свердловинах верхньо-середньо-сарматських
відкладень виявлені фозалон та симазин в концентраціях, що перевищують ГДК,
тобто вже виникла загроза наростання родовищ мінеральних вод.
Лимани Одещини багаті запасами лікувальних мулових сульфідних грязей.
Куяльницьке родовище мулових сульфідних грязей належить до категорії
еталонних. Балансові запаси грязей15 млн. м 3 , вони використовуються переважно
курортом «Куяльник». Одещина має запаси лікувальних грязей на Тилігульському,
Хаджибейському, Будацькому лиманах, а також на Тузлівській групі озер, серед
яких озераШагани, Алібей, Бурнас. З вище перелічених родовищвикористовуються
лише грязіКуяльницького лиману на курорті «Куяльник» та Будакського лиману на
курорті « Сергіївка».
Господарська діяльність впливає на стан грязевих покладів. Інтенсивного
забруднення пестицидами, важкими металами,фенолами, нафтопродуктами,
поверхнево активними речовинамизазнають лікувальні грязіта рапа Куяльницького
34. 34
та Хаджибейського лиманів. Суттєво впливає на екологічний стан лиманів скидання
неочищених або недоочищених стоків, які не відповідають нормативам по
мікробному числу. Хаджибейський лиман став резервуаром для скидання стічних
вод міста і цілком втратив свою рекреаційну цінність. Прибережні морські води, а
також акваторії лиманів та озер мають високий рівень забруднення й потребують
екологічного оздоровлення.
Головне.
Екологічний стан природних рекреаційних ресурсів Одещини, які є
унікальними за своїми лікувальними властивостями, потребує негайного усунення
усіх негативних явищ, що призводить до деградації цінних лікувальних утворень.
Заходи з оздоровлення і раціонального використання родовищ з підвищеним
екологічним ризиком повинні бути спрямовані на виявлення джерел забруднення і
зменшення їх негативної дії на екосистеми природних рекреаційних ресурсів.
35. 35
РОЗДІЛ ІІІ
ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ СКОРОЧЕННЯ ТРИВАЛОСТІЖИТТЯ ПІД
ВПЛИВОМ ЗАБРУДНЮВАЧІВ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ОДЕЩИНИ
3.1. Забруднення атмосферного повітря у системі
«людина - середовище»
Розвиток промисловості, зокрема хімічної, ускладнення технологічних
процесів викликає зростання числа аварій з тяжкими екологічними, економічними
та соціальними наслідками.
Одною з найбільш важливіших задач є визначення заходів з екологічної
безпеки з точки зору оцінки ризику високих рівнів забруднення навколишнього
середовища, що має наслідками великі економічні втрати та захворюваність й
смертність людей.
Речовина, яка при контакті з організмом людини може викликати
захворювання різної ваги або погіршення здоров'я як у процесі контакту, так і у
віддалені періоди життя людини, теперішнього і наступних поколінь, вважається
шкідливим.
Речовини, які забруднюють повітря, що аналізуються природними і штучними
хімічними сполуками; вони входять у загальну класифікацію хімічних сполук, які
присутні у системі «людина-середовище»: серед них - лікарські засоби, побутові
хімікати, сільськогосподарські отрутохімікати, біологічні рослинні і тваринні
отрути, бойові отруйні речовини і промислові отрути /шкідливі речовини/, які
використовуються у промисловому виробництві або виникають в процесі його.
36. 36
Відомо декілька мільйонів хімічних речовин і тисячі їх синтезуються або природно
продукуються щорічно.
Зараз прийнята така класифікація речовин за характером впливу на організм
людини: 1) загально токсичні; 2) які дратують; 3) які сенсибілізують; 4)
канцерогенні; 5) мутагенні; 6) які впливають на репродуктивну функцію, крім того,
речовини класифікуються за ступенем токсичності: а) надзвичайно токсичні; б)
високотоксичні; в) помірно токсичні; г) малотоксичні.
Слід зазначити, що шкідлива (токсична) дія різних речовин є результатом
взаємодії організму, шкідливої речовини і навколишнього середовища. Ця дія
залежить від кількості речовини, що потрапила в організм, її фізичних властивостей,
ступеня токсичності, тривалостінадходження, хімізму взаємодії речовини. Важливе
значення мають також стать, вік, індивідуальна чутливість людини, шляхи
надходження і виділення шкідливих речовин, їхній розподіл в організмі,
метеорологічні умови і інші супутні чинники виробничого і навколишнього
середовища.
У дихальному тракті частки розмірами більш 5 мкм на 75% затримуються й
відкладаються верхніми дихальними шляхами (носоглоткою), деякі частки
відкладаються в трахеях і бронхах, але 8% найбільш мілкодисперсних часток
досягають альвеол легенів. Потім настає процес розчинення або видалення їх із
легенів.
Цей шлях найбільш небезпечний, оскільки розчинні шкідливі речовини у виді
аерозолів і, особливо, газів, парів, туманів усмоктуються розгалуженою легеневою
тканиною, яка має площу більшу 100 - 120 м2і надходять потім безпосередньо у
кров, розносяться по всьому організму. Характерним забруднювачем повітря міста,
що займає перше місце серед інших (30% всього обсягу забруднень), є продукт
неповного окислювання вуглецю - СО. На велику кількість людей у виробничій
сфері та у побуті впливає ця газоподібна шкідлива речовина загальнотоксичної дії.
Джерела його продукування надзвичайно численні (включаючи саму людину,
37. 37
організм якої виділяє з видихуваним повітрям у навколишнє середовище за добу
біля 10 млн. ендогенного СО подібно виділенню вуглекислоти, аміаку та інших
речовин - хімічних сполук, які утворюються в процесі обміну).
Основними джерелами забруднення повітря є промислові підприємства
(заводи, фабрики, теплові електростанції) і транспорт. Спалюючи паливо або
виробляючи продукцію, вони викидають в атмосферу пил, сажу, різні хімічні
сполуки. Забрудненеповітря стає загрозою для всього живого. Воно подразнює очі,
ніс та горло людини, викликає отруєння, вбиває рослини. Забруднене повітря
охоплює великі райони і безперешкодно надходить у різні країни, залежно від
напрямку вітрів. Наслідками забруднення атмосферного повітря стали такі
глобальні проблеми, як потепління клімату, випадання кислотних дощів і утворення
озонових дір.
Про глобальнепотепління клімату нині часто йдеться на сторінках газет і в
теленовинах. Викликане воно збільшенням кількості вуглекислого газу і пилу в
атмосфері. Забруднене повітря перешкоджає випромінюванню тепла на Землі назад
у космічних простір. Тепло нагромаджується і викликає порушення звичних
кліматичних умов. Через потепління клімату почастішали стихійні лиха: урагани,
смерчі, зливи, повені.
У забрудненому повітрі з’явився новий вид атмосферних опадів – кислотні
дощі. Вони виникають внаслідок сполучення з атмосферною вологою хімічних
речовин, що викидаються з труб заводів і ТЕС. Кислотні дощі спричиняють
захворювання людей, всихання лісів, отруєння води озер і ставків, унаслідок чого в
них гине риба. Гази, що потрапляють у повітря, руйнують озоновий
шар стратосфери. В результаті виникають озонові діри. Зменшення концентрації
озону призводить до збільшення кількості згубного для всього живого
ультрафіолетового випромінювання, яке надходить на Землю.
Щоб запобігти забрудненню повітря і екологічним проблемам, що з цим
пов’язані, необхідно встановлювати очисніспорудина промислових підприємствах,
які б зменшили викиди хімічних речовин.
38. 38
Практично всі забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря,
згодом опиняються у ґрунтах. Крім того, ґрунти забруднюються і при надмірному
внесенні в них отрутохімікатів та мінеральних добрив. Самоочищення землі
відбувається дуже повільно, тому отруйні хімічні речовини нагромаджуються там.
Їх поглинають рослини, вживання яких викликає захворювання людей і тварин.
Щоб запобігти забрудненню ґрунтів, мінеральні добрива потрібно вносити дуже
обережно, у науково обґрунтованій кількості.
Слід зазначити, що токсичнадія шкідливих речовин, які надходять в організм у
процесі дихання, за інших рівних умов, на декілька порядків вище, чим при
споживанні води і їжі, які забруднені ними, через полегшене транспортування їх у
плазму крові.
Таблиця3.1.
Класифікація виробничих отрут за ступенем їхньої небезпеки
(ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.007-76)
Показник Клас небезпеки
1 2 3 4
1 2 3 4 5
Гранично допустима концентрація
шкідливих речовин у повітрі
робочої зони, мг/м3
Менше
0,1
0,1-1,0 1,1-
10,0
Більш
10,0
Середня смертельна
Доза при введенні в шлунок, мг/кг
Менше
15
15-150 151-
5000
Більш
5000
Середня смертельна доза при
нанесенні на шкіру, мг/кг
Менше
100
100-500 501-
25000
Більш
25000
Середня смертельна концентрація в
повітрі, мг/м3
Менше
500
500-5000 501-
50000
Більш
50000
39. 39
Коефіцієнт можливості
інгаляційного отруєння
Більш
300
300-30 29-3
Зона гострої дії
Менше
6
6-18 18,1-54 Більш
54
Зона хронічної дії
Більш
10
10-5 4,9-2,5 Менше
2,5
3.2. Промислові та побутові
відходи і проблеми їх утилізації
Одеська область виділяється
високими показниками утворення та
нагромадження відходів. Складною
проблемою, яка потребує сьогодні
нагального розв’язання, є величезні
обсяги накопичень небезпечних відходів (І-ІІІ класу небезпеки) та реальна
небезпека, яку вони несуть для населення і навколишнього середовища.
Щорічно на підприємствах області утворюється майже 5,9 тис. т небезпечних
відходів, з яких 96,9% належить до ІІІ класу небезпеки (5,7 тис. т), відходи ІІ класу
небезпеки становлять 2,7% (0,16 тис.т) і І класу небезпеки – 0,02 тис. т (0,4%), з яких
на підприємствах м. Одеси утворилось 13,1 т; м. Чорноморська - 2,6 т; м.
Южне – 2,4 т. та м. Ізмаїла -0,9 т.
Рис. 3.1. Накопичення небезпечних відходів
Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах транспорту (2,6
тис.т, або 42 % від загального обсягу утворених відходів), виробництва кольорових
металів (0,79 тис. т, або 13%), виробництва машин та устаткування (0,61 тис.т, або
40. 40
10%), виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (0,52 тис.т, або 8 %),
виробництва паперу та картону (0,3 тис.т, або 5%).
Всі сміттєзвалища і полігони Одеського регіону функціонують з порушенням
вимог екологічної безпеки, у більшості випадків не відповідають санітарно-
гігієнічним вимогам і спричиняють інтенсивне забруднення атмосферного повітря,
підземних і поверхневих вод, ґрунтів та рослинності. Більше 80% паспортизованих
41. 41
Р
Рис. 3.2. Сміттєзвалища в населених пунктах
звалищ не обладнані необхідними мережами та пристроями, експлуатуються без
дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного
басейну.
42. 42
Особливо актуальною в Одеському регіоні є проблема ліквідації
несанкціонованих звалищ. В невеликих населених пунктах, містечках, великих
селищ несанкціоновані звалища набувають не тільки досить великих розмірів, а й
накопичують небезпечні речовини і матеріали, нерідко І-ІІ класів небезпеки.
Відходи складуються на несанкціонованих полігонах, у лісосмугах, вздовж
залізничних зон відчуження, на схилах водоймищ, моря, берегах річок тощо.
Сконцентровані на несанкціонованих звалищах відходи є джерелом інтенсивного
забруднення довкілля.
Проблема утилізації відходів є однією з гострих. Відсутність роздільного
збирання робить у багатьох випадках тверді побутові відходи рівнозначними з
промисловими за характером та наслідками впливу на довкілля і здоров’я
населення. Морфологічний склад побутових відходів з кожним роком
ускладнюється, включаючи в себе все більшу кількість екологічного небезпечних
компонентів та речовин. За експертними оцінками він може бути охарактеризований
як багатокомпонентний, з вологістю 30-58%, вмістом органічних речовин на рівні
40-75%.
Одеса знаходиться в несприятливій екологічній ситуації і потребує
екологічного оздоровлення міського середовища. Складна екологічна ситуація в
місті і його природній зонізумовлена об’єктивнимиприроднимифакторами, такими
як маловодність краю, підвищене забруднення північно-західної частини Чорного
моря стоками великих річок – Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра;
відсутністю в природнійзоні Одесирозвинутої лісопаркової зони, яка б виконувала
санітарно-захисні функції.
Несприятлива екологічна ситуація є наслідком господарської діяльності і не
досить ефективної еколого-економічної політики.
На сьогодні екологічний стан міста характеризується як незадовільний.
Просторовий розвиток міста на віддалену перспективу не можливо визначити без
урахування планувальних обмежень, які є пороговою перешкодою на шляху його
розвитку. В північній частині міста – наявність промислової зони «Коліндорово». В
43. 43
районі «Пересипу» наявність потужного море господарського комплексу з
розвиненою нафтогазовою інфраструктурою, що ускладнюється системою
можливого прояву надзвичайних ситуацій. В центрально-західній частині міста –
групоюпромисловихутворень «Застава - І» та «Застава -2», «7 км Овідіопольського
шосе», що розташовані вздовж залізничної лінії. В південно-західній частині -
очисними спорудами.
На околиці Одеси знайшли велике звалище скелетів великої рогатої худоби.
Кістки тварин невідомі складували просто під відкритим небом.
Рис.3.3. Звалище скелетів великої рогатої худоби
Чиновники розповідають, що
несанкціоноване звалище кісток знайшли на території птахофабрики, і умови
зберігання такої "продукції" не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам.
За попередньоюінформацією, кістки завезли на територію підприємства для їх
подальшої переробки, однак дозвільних документів на здійснення такої діяльності
підприємству не видавали.
Головне.
Для вирішення проблеми поводження з промисловими та побутовими
відходами в Одеському регіоні слід зазначити першочергові заходи, серед яких –
44. 44
будівництво сучасних полігонів побутових відходів; закриття несанкціонованих
звалищ, будівництво сміттєпереробних заводів у місті Одесі; впровадження в
практику роздільного збирання побутових у місті Одесі.
Основною проблемою з точки зору впливу на природне середовище є умови
зберігання заборонених і непридатних до використання хімічних засобів захисту
рослин, які не відповідають діючим санітарним нормам.
У зв’язкуз критичним станом накопичених відходів, незадовільними умовами
їх зберігання, небезпечністю щодо виникнення надзвичайних ситуацій необхідно
провести заходи щодо локалізації і захоронення непридатних до застосування
пестицидів, продовжити роботи згідно з українсько-німецьким проектом по
вивезенню на знешкодження заборонених і непридатних для подальшого
використання хімічних засобів захисту рослин до повного зачищення території
області.
