Краю мій рідний - 2016!

1. «КРАЮ МІЙ РІДНИЙ»
теоретичний тур
2016
ОЧАКІВ
Виконала: учениця 9 класу
Холодна Наталія
Вчитель: Тихомирова В. В.
Очаківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 1
Очаківської міської ради Миколаївської області

2. 2
«Пам’ятки історії і культури нашого краю»
1. Коли виникли сучасні села на Кінбурнській косі? Якою інформацією ви
володієте про населений пункт Кінбурн?
Села на Кінбурнській косі:
- Покровське
- Покровка
- Василівка.
Покровське – село в Очаківському районі Миколаївської області, у якому
проживає усього 177 осіб. Засноване в XVIII ст.
Покро́вка — село в Україні, в Очаківському районі Миколаївської
області. Село розташоване на Кінбурнському півострові, за 30 км на

3. 3
південний схід від Очакова і за 96 км від найближчої залізничної станції
Миколаїв-Сортувальна. Населення - 229 чоловік.
Колишній центр Покровської волості Дніпровського повіту Таврійської
губернії.
Орган місцевого самоврядування — Покровська сільська рада. Сільраді
підпорядкованісела Василівка і Покровське.
У селі Покровка і Василівка виявлені сліди поселення епохи пізньої
бронзи (кінець II тисячоліття до н. э.) і трьох античних поселень (VI-II ст. до н.
е.), на одному з них знайдена срібна ольвійська монета із зображенням
богині Деметри.
Покровка заснована в другій половині XVIII ст. збіглими кріпаками з
Чернігівщини. Станом на 1886 рік у селі мешкало 394 особи, налічувалось 73
двори, існувалимолитовний будинок та 2 лавки.
У Великій Вітчизняній війні брали участь 150 жителів села, 113 з них за
ратні подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР, 61 чоловік поліг
смертю хоробрих. 1975 року в Покровці споруджений пам'ятник на честь
воїнів-визволителів і воїнів-односельців, загиблих у боротьбі з гітлерівськими
загарбниками.
Васи́лівка(попередня назва — Олександрівка, інша назва — Шкадівка)
— село в Україні, в Очаківському районі Миколаївської області. Населення
становить 382 особи. Орган місцевого самоврядування — Покровська
сільська рада.
Спочатку селом володів син полковника Сидора Білого капітан-
лейтенант Олександр і воно носило назву Олександрівка, а коли перейшло в
спадщину до внука першого та сина останнього Василя — отримало сучасну
назву. Станом на 1886 рік у селі Покровської волості Дніпровського повіту
Таврійської губернії мешкало 235 осіб, налічувалось 40 дворових
господарств, існувала лавка

4. 4
Кінбурн— турецька фортеця, заснована в 15 ст. на Кінбурнській косі в
гирліДніпра.
Фортеця розташовувалася в західній частині Кінбурнської коси (нині
біля с. ПокровськеОчаківського району Миколаївськоїобласті).
Разом з іншою фортецею — Очаків, що розташовувалася навпроти,
контролювала судноплавство між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним
морем. Мала кілька бастіонів з далекобійною артилерією, довжина її
кам'яних стін становила близько 100 м. В її межах розміщувалися 80 будинків
і мечеть. Населення складали військовослужбовці залоги та члени їхніх родин
— всього 500–700 осіб. Тутперебував один з центрів работоргівлі.
1669, 1688 і1692 на фортецю нападализапорозькікозаки.
1736 року фортеця була захоплена й зруйнована російським військом.
Туркивідновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до Російської імперії.
1 (12) жовтня 1787 року російські війська на чолі з генерал-аншефом О.
В. Суворовим біля фортеці розбили турецький десант. У цьому бою активну
участь брали й українськікозакиЧорноморськоїфлотилії.
Протягом 1789 бої біля Кінбурна продовжувалися, в них брали участь
чорноморські та бузькі козаки. 1790 Кінбурнську сторону з фортецею
приєднали до території Чорноморського козацького війська і створили тут
центр військової паланки. За умовами Ясського мирного договору 1791
Туреччина визнала перехід Кінбурну до Російської імперії. На середину 19
століття фортеця являла собою квадратний форт з кутовими бастіонами,
круговою батареєю та земляним укріпленням з боку коси.
У жовтні 1855 під час Кримської війни була суттєво пошкоджена
артілерійським вогнем англо-французького флоту. За умовами Паризької
мирної угоди фортеця була розібрана, з того часу її не відновлювали і як
військовий об'єкт не використовували.

5. 5
У 2-й половині 19 століття на території фортеці існувало поселення, тут
була побудована церква, відкрилося віділення одного з приватних банків,
місцеві жителі займалися рибальством.
У 20 столітті територія поселення увійшла до складу Чорноморського
біосферного заповідника.
На сьогоднітут збереглися лише залишкиземлянихвалів.
2. Які картини і яких авторів ви можете запропонувати на виставку в
музеї «Художники – жителі Кінбурнської коси»
“Художник з Кінбурнської коси” – Ігор Карачевський. Деякі художники
шукають кожного разу нових творчих імпульсів, отримуючи їх у мандрах,
зміні захоплень або оточення. Ігор Карачевський знаходить натхнення у
природі рідного краю, де він народився та виріс. Полотна митця відтворюють
краєвиди Кінбурна, передають своєрідне, глибоко індивідуальне відчуття
ліричного пейзажу цього унікального краю: поряд і могутній лиман, і
нескінченні квітучі степи півдня України, і тихі озера, оточені купками маслин
та акацій, і сосновий ліс, і піщані дюни, і зеленувато-блакитнеЧорнеморе…
Його картини:
Розпечена трава. Полотно, олія.
Шляхчерез квітучий луг. Полотно, олія
Пейзаж. Полотно, олія.
Осінь на Кінбурні. Полотно, олія.
Дорога у степу. Кінбурн. Полотно, олія.
Дерево над озером. Полотно, олія
Озеро Глаголь. Осінь. Полотно, олія.
Осінь. Полотно, олія.
Кінбурн. Степ цвіте. Полотно, олія.
Зарадихліба насущного. Триптих: Ходіння по водам. Полотно, олія.
Володимир Зебек

6. 6
Біографічна довідка
Зебек Володимир Євгенович народився 18 травня 1931 року в місті
Миколаєві. 1943 року гітлерівці відправили його на роботу до Німеччини.
Після війни повернувся до рідного Миколаєва. Потім працював художником-
оформлювачем у санаторіях і будинках відпочинку в Криму і на Ризькому
побережжі. Після закінчення Московського художньо-педагогічного училища
«Пам'яті 1905 року» деякий час працював у Загорську та Москві. Наприкінці
1950-х та на початку 1960-х років Володимир Зебек – успішний, офіційно
визнаний художник. Його картини добре і дорого купуються. Він автор
численних портретів В. І. Леніна. Член Всесоюзної художньої ради. Член СХ
СРСР.
Один з найвидатніших художників сучасності, Володимир Зебек сорок
років тому проміняв московську прописку на хатинку «на краю світу». І з 1966
року живе і працює на Кінбурнськійкосі, в Покровці, поблизу міста Очаків.
Зараз Володимир Зебек пише рибалок і мадонн, вогняних коней, сяючі
степи, казкові дивні букети. І море ... Органіка творчості художника
Володимира Зебека не піддається стереотипному тлумаченню. Чарівник
морських пейзажів, гарячий співець двох могутніх, великих стихій: моря і
неба – він все життя бореться над розкриттям таємниць магії неба і води, їх
різних настроїв, з тонкими відтінками світла сходу і заходу, боротьби стихій і
мирній їх гармонії – все це переноситься майстерно художником на полотно і
підвладнейого чарівному перу.
Володимир Зебек – один з найбільш знаменитих художників-мариністів
другої половини XX століття. Його твори поширені по всьому світу, а їхні
щасливі володарі живуть більш ніж в 40 країнах світу. Нема, напевно, такого
цінителя або колекціонера живопису, який би не мріяв мати хоча б один твір
художника. Це художник від Бога, він творить Божим провидінням. Зебека

7. 7
часто порівнюють з Айвазовським. Айвазовський – геніальний фотограф і
прозаїк моря, Зебек – його романтик і поет.
Від його будинку до берега – двадцять хвилин, неспішною ходою, але
Зебек давно не ходить до моря і давно не пише з натури – його моря завжди
з ним.
Володимир Зебек ніде не виставляв свої роботи близько 40 років, він
цікавий своїм підходом до життя, його ім'я обросло легендами. І ось 14 січня
2011 року в галереї Чорноморського університету імені Петра Могили
відбулося відкриття виставки творчості В. Зебека. А у березні цього ж року
миколаївський художник Володимир Зебек брав участь у міжнародному
салоні «Арт-Монако – 2011».
«Стихія»

8. 8
Михайло Озерний
Біографічна довідка

9. 9
Озерний Михайло Іванович народився 28 травня 1938 року в селі
Василівка Лебединського району Сумської області. Ще з дитинства здобув
славу художника серед односельчан, виконуючи різноманітні замовлення.
Після проходження військової служби вступив до Косівського училища
прикладного мистецтва, а після закінчення (1965) працював там викладачем.
З 1969 до 1973 року працював головним художником Косівського художньо –
виробничого комбінату Художнього фонду України. З 1969 до 1989 року був
членом республіканської Художньої ради з монументального мистецтва. З
1973 року живе і працює в Миколаєві. Займав посаду головного художника
міста Миколаєва і Миколаївського художньо - виробничого комбінату (1973-
1986), у цей період також працював у Миколаївській обласній організації
Національноїспілки художників України.
Декоративні композиції, панно, рельєфи та скульптури у його виконанні
достойно представлені не тільки у приватних та музейних зібраннях, вони
стали надбанням міста та городян, прикрашаючи Миколаївську міську
бібліотеку ім. М. Кропивницького (декоративна композиція «Джерело»),
Дитяче містечко «Казка», Миколаївський академічний театр драми та
музичної комедії (декоративне панно - майоліка «Вечорниці») та інші
установи міста і області.
Живопис художника, пленерний, одночасно соковитий та м’який,
вражає майстерною передачею стану природи. Пейзажі - це своєрідна
лабораторія, в якій художник загострює своє мистецьке бачення, професійну
майстерність. Колорит краєвидів наче надихає на плідну працю. Улюблені
куточки, зображені художником, складають серії, серед яких - великий
Очаківський цикл, твори, присвячені Слобожанщині, Седнєву, Карпатам та
Криму. Велике місце в його творчості займає і мариністична тематика. 1981
року за створення першого в Україні Музею суднобудування та флоту в м.
Миколаєві була присуджена Державна премія ім. Т. Г. Шевченка.

10. 10
Роботи знаходяться в багатьох музеях і приватних колекціях. Постійний
учасник обласних, всеукраїнських, міжнароднихвиставок, творчих пленумів.
Нагороджений медаллю «Ветеран праці» (1984), почесною відзнакою
«За багаторічну плідну працю в галузі культури» (1991), удостоєний званя
«Городянин року « (2008) в номінації «Мистецтво». Заслужений діяч
мистецтв України (2008), член Національної Спілки художників України
(1967).
«Церква на вулиці Садовій»

11. 11
3. Назвіть авторів наукових праць, публікацій у пресі, Інтернет –
видань, які висвітлюють сторінки історії нашого краю протягом останніх
років?
Автори наукових праць, публікацій у пресі, Інтернет-видань, що
висвітлюють сторінки історії нашого краю:
- Майкл Грант "Золота ера Греції";
- Володимир Кравцевич-Рожнецький « Морській славі України – 520
років»,
«ЧорнийКорсар і Сидір білий»;
- Горенко К. М. «Православніцерквив турецькому Очакові»;
- Катерина Чорна «Козацтво після ліквідації ЗапорізькоїСічі»;
- Страшний С.В. «Очаківськийкрай»;
- П.І. Передерій«В боях під Очаковом. Війна. Частина І»,
«В боях під Очаковом. Війна. Частина 2»,
«В боях під Очаковом. Війна. Частина 3»;
- Віктор Борисович Гребенников
Олександр Михайлович Каражей
Сергій Михайлович Яценко
«Пам’ятникиархеологіїОчаківського району»;
- Н.Г. Доконт «Пам'ятки бойової слави Очакова (З історії Кримської
війни)»;
- Джесси Рассел «Артания (футбольныйклуб, Очаков);
- П.И. Белавенец «Очаков»;
- Издательство DeAGOSTINI "ДеАгостини" «Очаков –1788»;
- Андрей Курков «Лагерная коса. Очаков. Лето»;
- Михайлов О. Н «Суворов»;
- «Крымская повесть» , Николай Самвелян;
- «Французская карта» , Алла Бегунова;

12. 12
- «Лейтенант Шмидти восстание на`Очакове`», И. И. Генкин
- «Григорий Потемкин. Его жизнь и общественная деятельность» ,
Огарков В. В. (2014);
- «Кораблиреволюции» , С. Петлицын(1984);
- «Осеннийгром» , Давид Хаит (1968);
- "Очаков. Связь времен и поколений. ", Игорь Касатонов.
4. Чи можливо, на вашу думку, відродити соляний промисел на
соленосних озерах Кінбурнської коси?
Кінбурнська коса багата справжніми соляними озерами. З давніх часів
тут були соляні промисли: легендарні чумаки їздили по сіль не лише у
далекий Крим, а й завертали до Кінбурна. З ХVІІ століття Кінбурнську косу
вже контролювали запорозькi козаки, які витіснили звідси татар. Нащадки
запорожців, які мешкають нині в селах Покровка, Василівка, Покровське, і
зараз добувають тут сіль. Після розвалу Радянського Союзу безробіття
прийшло й сюди: місцеве населення за безцінь продавало рідні оселі,
шукаючизаробіткив інших регіонах України.
Та ситуація потроху змінюється. Цьому сприяло і створення
Національного природного парку Білобережжя Святослава. Адміністрація
парку вже прийняла на роботу 50 мешканців навколишніх сіл. Роботи
вистачає. Проблем теж. Змінюється клімат, висихають на Кінбурні озера, а їх
тут понад 300. Ціла країна озер. Щезнуть озера — і покине рідні місця багатий
пташиний світ. Науковці парку планують провести канали від лиману до озер,
що висихають. Але це треба робити продумано, щоб не порушити рівновагу
кінбурнськоїунікальноїприроди.
Тому, відродити соляний промисел можливо – необхідні лише
зацікавлені у цьому люди, які розуміються у подібних проблемах; допомога
небайдужихлюдей, і звичайно, фінансування.

13. 13
5. Що таке «зелений туризм»? Які сувеніри на згадку про Кінбурн
можна запропонувати відвідувачам Кінбурнської коси?
Екотуризм або екологічний туризм — тип туризму, що полягає у
подорожах до природних недоторканих людиною та, часто,
природоохоронних територій. Екотуристи намагаються не здійснювати
значного впливу на територію. Екотуризм сприяє освіті туристів та дозволяє
збирати гроші на заходи зі збереження території, допомагає розвитку
ізольованих поселень. Розвиток екотуризму часто розглядається як важливий
засіб збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь.
Особливо популярний він і у національному парку «Білобірежжя
Святослава», що розташованийна Кінбурнській косі.
Перелік сувенірів, які можна було б привести з Кінбурнськоїкоси:
-Морська сіль
-Мішочок із цілющими травами
-Кінбурнськиймед
-Бронзові дельфіниОльвії
-Магнітики з краєвидамикоси
- Тематичний одяг

14. 14
«Збереження біорізноманіття нашої
місцевості»
1. Що таке «Смарагдова мережа»? Яке значення для Кінбурнської
коси та прилеглих акваторій може мати включення їх до «Смарагдової
мережі»?
У 2015 р. Кінбурнську косу
разом з прилеглими акваторіями
Дніпро-Бузького лиману та
Ягорлицької затоки Міністерством
екології було запропоновано
включити до складу
природоохоронних територій
Європи, котрі мають назву –
«Смарагдова мережа». До включення запропоновано також і інші території
природно-заповідного фондуУкраїни.
У Європейському союзі реалізується екологічна програма «Natura –
2000», яка передбачає створення в Європі територій особливого
природоохоронного значення. Держави -кандидати до вступу в
Європейський союз, наприклад, Україна, створюють природоохоронні
території які увійдуть у «Смарагдову мережу».

15. 15
Смарагдові об’єкти – це такі території, на яких мешкають види тварин
та розташовані оселища, що охороняються Бернською конвенцією «Про
охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі»,
яка підписана в м. Берн, Швейцарія у 1979 р. Україна приєдналася до неї в
1996 р.
Об’єкти Смарагдової мережі створюються без вилучення земель, і на
них передбачається запровадження конкретних заходів, направлених на
збереження місць мешкання охороняємихтварин, переважно це птахи.
Включення Кінбурнської коси до «Смарагдової мережі» ще раз
підтверджує її міжнародне значення для охорони природи. Тут охороняється
понад 100 видів птахів, біля 20 типів оселищ (біотопів), наприклад, літоральні
піски, лісові гайки, водно-болотні угіддя. Нагадаємо, що частина Ягорлицької
затоки разом з прибережною смугою коси включена до переліку водно-
болотних угідь міжнародного значення (Рамсарськеугіддя).
Включення до «Смарагдової мережі» означатиме, що
природоохоронний статус Кінбурнської коси підвищується та набуває
міжнародного значення. Відповідно, збільшується відповідальність за її

16. 16
збереження тих, від кого це залежить. Це потрібно враховувати при
плануваннігосподарськоїдіяльності, в тому числі і «Облачного порту».
2. Назвіть екотуристичні маршрути Кінбурнської коси, які створені
природно- заповідними об’єктами? Запропонуйте нові туристичні
маршрути у межах Очаківськогорайону.
В межах національного природного парку «Білобережжя Святослава»
прокладено два маркованих маршрути - історико-туристичний маршрут
«Суворівський», екотуристичний маршрут «Великий Кінбурнський». У 2013
році розроблено нові маршрути - екопізнавальний маршрут
«Орнітологічний», морський маршрут «Чисті води Ягорлика» та екологічну
стежку «Орхідея-тур».
Також, в районі забезпечується обслуговування та проведення
екскурсій по маршрутам: «Кінбурнська коса- заповідний куток Північного
Причорномор'я», «Очаків - місто слави нашого народу», «Ольвія - пам'ять
тисячоліть», «Саме синє море».
На мою думку, новими туристичними маршрутами могли б стати
поїздки до острова Березань ,який входить до складу історико –
археологічного заповідника Національної Академії Наук України “Ольвія”. Тут
проводяться розкопки давногрецьких та давньославянських поселень, і
кожен сезон приносіть нові знахідки.
Острів Березань не
тільки пам’ятка історії, це
ще й заповідний куточок
природи, який має велике
науково – пізнавальне
значення. На півострові
мешкають виключно
рідкісні види змій та

17. 17
ящірок, які зустрічаються лише в цих південних місцях.
Іншийможливиймаршрут – «Історичнемісто»
1) пам`ятник О.В. Суворову;
2) Свято-Миколаївськийсобор;
3) музей Суворова;
4) музей Судковського;
5) пам`ятник Шмідту;
6) музей Шмідта;
7) Ольвія.
3. Назвіть коси, миси, острови нашого краю. Де розташована
Покровська коса? Яка її роль для збереженнябіорізноманіття?
Коси Миколаївськоїобласті:
Кінбурнська, Чрноморська, Волоська, Покровська.
Миси: Очаківський, Аджигол.
Острови: Березань, Майський, Довгий, Круглий.
Покровська коса
Тихе, віддалене від цивілізації місце з природою, що зберігає
недоторканий вид. Піщана Покровська коса є одним із найцінніших
природних комплексів, що
належить до заповідних
ділянок.
Коса є частиною водно-
болотних угідь міжнародного
значення «Ягорлицький
залив». Вона розташована на
західній частині Кінбурнського
півострова, на околиці с.

18. 18
Покровка, між Ягорлицьким заливом іЧорним морем.
Покровська коса є важливою
ланкою приморського екокоридору,
місце масового гніздування і
концентрації птахів під час сезонних
міграцій. Коса підтримує існування
багатьох рідкісних видів, занесених до
Червоної книги України – пухівки,
кулика-довгонога, кулика-сороки,
пісочника морського, кульона великого,
орлана-білохвоста, пелікана рожевого
та інших. Найбільші скупчення птахів
спостерігаються в південній частині
кефальних озер Покровської коси, а
також вздовж її молодих піщаних і
черепашкових наносів біля о. Круглий. Загальна чисельність гніздового
комплексу інодісягає 5000 пар.
Їїплоща складаєприблизно 600 га.
На косі ростуть усі види рослин, що охороняються на національному і
глобальному рівнях Всесвітній Червоний список – 1 (житняк dasyanthum),
Европейский Червоний список – 3 (ясколка schmalgauseni, крестовник
borysthenicus, козлобородник borysthenicus), Червона книга України – 1
(Глауциум жёлтый), Бернська Конвенція – 1 (Бурачок borzaeanum), Червоний
список Миколаївської області – 1
(Eryngium морской).
Не дивлячись на
природоохоронний статус,
територія Покровської коси

19. 19
переживає певну анторопогенну трансформацію унаслідок напливу туристів.
4. Які види риб та птахів охороняються в Ягорлицькій затоці та
Бієнкових плавнях? Яке з цих водно-болотних угідь відносить до
рамсарських?
На території лиманів і кучугур Ягорлицької затоки, що розташовані на
схід від с. Покровка вздовж затоки, з червонокнижних видів знайдені
пелікани, ходуличник, великий кроншнеп, кулик-сорока, галагаз, лежень,
білоглаза чернь, польовий лунь.
Окремі види червонокнижних
птахів утворюють досить значні
скупчення.
На межі морських та прісних
вод постійно тримаються так звані
солоноватоводні риби – колючка
багатоголкова південна (Pungitius
platigaster platigaster), судак морський (L. marina), перкарина чорноморська
(Percarina demidofii), деякі види бичків тощо. Біота цих акваторій
характеризується різноманітним видовим складом, тут мешкають численні
представники морської, солонуватоводної, прісноводної і різноводної
гідрофлори, у тому числідавні та ендемічні види.
Бієнкові плавні розташовані на узбережжі Дніпровського лиману на
захід від Волижиного лісу.
Бієнкові плавні є цінним природним нерестовищем, середовищем
існування багатьох рідкісних водоплавних та навколоводних птахів, що
утворюють скупчення європейського значення, зокрема пелікана рожевого
(Червона книга України). Осушення великих масивів плавнів на узбережжі
Дніпровського лиману, а також деградація внутрішніх озер Кінбурнської коси
в результаті замулення природних проток та втрати зв’язків між водоймами,

20. 20
завдали великої шкоди цим екосистемам у минулому. Частково впроваджені
заходи із відтворення Бієнкових плавнів вже дали позитивні результати та
отримали високу оцінку міжнародних експертів. Весною та наприкінці літа
2001 року здійснено розчистку замуленої протоки загальною довжиною
понад 300 м, яка знову з’єднала внутрішні озера Кінбурна з Дніпровським
лиманом. Облаштовано канал, викошено очерет на зарослих водоймах,
покращено гідрологічний режим 300 га плавнів шляхом їх обводнення,
забезпечено прохід риби на нерест весною 2002 і 2003 рр. та вихід молоді
влітку. Постійно здійснюється охорона водно-болотного угіддя, гніздових
колоній і скупчень птахів під час міграцій. У зв’язку з цим збільшується
чисельність та видова різноманітність пернатих. Змішана колонія чапель
(сірої, рудої, великої білої та малої білої) розширилась з 400 пар у 2001 році
до 630 пар у 2002 році і стала найбільшою на півдні України. На гніздуванні
вперше зареєстровано жовту чаплю (Червона книга України) та квака, а під
час кочівель – малого баклана, косара та коровайку (всі у Червоній книзі
України). Серед видів, що знаходяться під охороною держави, постійно
спостерігаються кулик;довгоніг, кулик-сорока, кульон великий та середній,
орлан-білохвіст, крячок каспійський, чернь білоока, мартин каспійський.
Чисельність пелікана рожевого досягла у 2001 році рекордної для Східної
Європи величини – близько 4000 особин, пізніше вона дещо стабілізувалась.
Озера Бієнкових плавнів забезпечують життєдіяльність та безпеку птахів, що
утворюють скупчення європейського значення. Вони стали
найпродуктивнішим нерестовищем коропа та карася на Нижньому Дніпрі.
Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та
збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди −
зберегти водно-болотяні угіддя, як середовище для водоплавних птахів.
Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти
збереження та збалансованого використання водно-болотяних екосистем,

21. 21
цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування
людини.
Мета конвенції — припинити втрати водно-болотяних угідь та зберігати
існуючі. Завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-
болотяних угідь та раціонального використання ресурсів.
у 1975 р. (за часів СРСР) статус водно-болотяних угідь міжнародного
значення було надано чотирьом ВБУ України (Ягорлицька затока, Тендрівська
затока, Каркінітська затока і Дунайськіплавні) загальною площею 211 тис. га.
5. Чим загрожує природі Кінбурнської коси будівництво баз
відпочинку? Запропонуйте нові методи утилізації відходів в умовах
Кінбурнської коси.
Будівництво баз відпочинку загрожує косі не тільки напливом туристів,
що своїми діями негативно впливають на природу, а й збільшенням кількості
відходів і сміття.
Щодо баз відпочинку, то серед численних таких забудівель сміття
утилізують лише одиниці. Наприклад, «Миколаївська ракета», яка належить
державі. Вони уклали відповідний договір, і їхнє сміття вивозиться за межі
коси та знищується. Еколог, голова громадської ради з питань екології при
Миколаївському міськвиконкомі, О.Деркач так коментує ситуацію: «На
Кінбурнській косі проблема сміття загострюється тим, що це півострів, майже

22. 22
острів. Вона дуже ізольована. І вивозити тонни сміття через Дніпро-Бузький
лиман дуже складно, а везти в Голу Пристань – дорого. Відповідальність за
засміченість коси різна: національний природний парк не може відповідати
за засміченість населених пунктів, оскільки вони не ввійшли до його складу.
На території населених пунктів за сміття відповідає сільська рада. Оскільки
основний землекористувач на Кінбурнській косі – Очаківське лісомисливське
господарство, воно частково займається рекреаційною діяльністю на косі, —
також повинне опікуватись проблемами сміття. З третього боку частина
регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» не увійшла до складу
національного парку (це близько 2 тис. га суші і близько 1 тис. га акваторії),
тому там – загальна відповідальність. Населені пункти відповідальні, лісове
відомство, регіональний парк, національний парк. Сміття нагромаджувалось
на певних територіях уже досить довгий період: НПП створений 2009 року
(дирекція створена 3 роки назад), а проблема сміття існує набагато довше. На
сьогодні, щоб не засмічувати косу, і щоб не нагромаджуватися звалища,
потрібно: 1) продумати систему збору сміття на пляжах, в лісових урочищах,
бажано запровадити роздільний збір, 2) вирішити, як транспортувати, 3)
узаконити ділянки, де можна складати це сміття, 4) його треба якось
переробляти або вивозити на такі стаціонарні полігони, як у Голій Пристані».
Проблема сміття на Кінбурнській косі, як і всюди на Миколаївщині, не
вирішена. Правда, парк разом із
громадськими організаціями та учнями
шкіл робить разові акції. Але проблему
треба вирішувати більш радикально. Це
не знімає відповідальності з
національно-природного парку. Вони
могли б бути координатором, і хоча б на
основних рекреаційних дільницях цю

23. 23
проблему вирішити, алепоки що вони з цим справляються слабенько.
За словами Д. Барашковського, для більш гострого обговорення
проблеми, незабаром буде створена карта сміттєвих звалищ Кінбурнської
коси. Також важливо з’ясувати, чи всі, хто тримає бізнес на косі, мають
договорина вивіз сміття.
«Жива природа Очаківщини»
1. Чому важливо проводити обліки зимуючих орланів-білохвостів на
Кінбурнській косі? Що приваблює сюди орланів?
Орлан – білохвіст – величний птах, що занесений у Червону книгу
України. Кінбурнська коса - місце постійного гніздування цих птахів.
Але на зимівлю птахи збираються в групи до 300 особин. Кожного дня,
з місць ночівлі, у пошуках їжі, вони можуть розлітатись на відстань до 50 км.
Тому орланів можна побачити на узбережжі лиманів Очаківського району.
Цим Кінбурнська коса і приваблює птахів – зручним розташуванням та
можливістю для легкого пошуку їжі.
Орлани – білохвости - справжні «санітари» природи: ловлять
переважно ослаблених птахів, іноді підбирають залишки мертвих тварин на
узбіччяхдоріг.
Спостереження за динамікою чисельності птахів, часу їх прильоту та
весняного розльоту, виявлення місць концентрації та гніздування є

24. 24
важливими елементами у розробці системи збереження цього, на жаль,
зникаючого виду. До речі, весною одна пара
орланів завжди залишається щоб вивести
потомство. Цей представник орнітофауни
належить до глобально вразливих видів, що
потребує охорони у світовому масштабі.
2. Скільки видів метеликів водиться в Очаківському районі? Які з них
під охороною Червоної книги України?
Метелики Очаківщини: лучний, стебловий
(кукурудзяний).
Метелики Очаківщини, до занесені до Червоної
книги: Бражник мертва голова, Махаон, Мнемозина,
Подалірій, Поліксена, Синявець Пилаон, Стрічкарка орденська
малинова
3. Яке значення мають водні акваторії Очаківського
району для зимівлі водно-болотних птахів?
Завдяки суворій зимі 2016 р. між Кінбурнською косою та о.Березань
утворилось значне скупчення качок: черні
чубатої та морської, попелюха, крехів
великого, середнього та малого, гоголів,
крижнів та інших качок, а також лебедів і лисок
чисельністю понад 100 тисяч особин.
Тут же трималися і до 25 особин
своєрідних «санітарів» пташиних зграй - орланів-білохвостів, які полювали на
ослабленихптахів.

25. 25
З інших водно-болотяних пернатих обліковано пірникоз, мартинів.
Лебеді-кликуни та крижні прилітали сюди на ночівлю, а на поживу літали на
прилягаючіполя озиминиі кукурудзи.
Птахи концентруються між Кінбурнською косою та о.Березань, оскільки
більшість внутрішніх акваторій, лиманів і морських заток замерзають. Ця
ділянка має велике значення для зимівлі водоплавних птахів. Морська течія,
штормові вітри і рух кораблів по фарватеру ламають кригу та створюють
ополонки на мілководдях де є кормові та захисні умови, які сприяють
зимуючим птахам.
4. Скільки видів рослин зростає на Кінбурнській косі? Які з них
охороняються?
Степова зона в межах Миколаївської області включає різнотравно-
кострицево-ковилові угруповання, які сьогодні збереглись не більш, ніж на
10% території. У складі різнотрав’я переважають лучно-степові види (пирій
повзучий, тонконіг вузьколистий, костриця валіська, костриця лучна,
покісниця розставлена, ситник Жерара, скорзонера дрібноквіткова та багато
інших). Цілинні степи містять варіації підзональних рослинних угруповань –
типові степи, петрофільні угруповання на оголеннях скельних породах.
Справжні степи представлені pізнотpавно-типчаково-ковиловими, типчаково-
ковиловими та їх кам’янистими різновидами. Тут зустрічаються: типчак,
ковила, калофака волзька. Із степового різнотрав’я на цих ділянках
звичайними є шавлія поникла, залізняк бульбистий, чебрець двовидний,
льонЧерняєва, чистець прямий тощо.
Серед рослинних угруповань значна кількість видів, що підлягають
особливій охороні. Це «червонокнижні» види: ковила Лессінга, ковила
волосиста, ковила українська, ковила Граффа, ковила шорстка, дрік скіфський
півник понтичний, шоломниця весняна, сон чоpніючий, тюльпан

26. 26
південнобузький, бpандушка pізнокольоpова, шафран сітчастий, каpагана
скіфська, астрагал шеpстистоквітковий, зіновать гранітна, гвоздика ланцетна.
Серед видів рослин, що увійшли до списку регіональної охорони,
відзначені горицвіт весняний, ломиніс цілолистий, лещиця гоpбкова,
белевалія саpматська, півники солелюбні, льонок великохвостий, льон
лінійнолистий, анемона лісова.
Усього у Миколаївській області 90 видів рослин, що занесені до
Червоної книгиУкраїни.
5. Чому більшість видів кажанів потрапили на сторінки Червоної
книги України?
Усі види кажанів України занесені до Червоної книги України і усі вони
знаходяться під охороною національного законодавства — законів України
„Про Червону книгу України”, „Про тваринний світ”, „Про охорону
навколишнього природного середовища”. Особливий охоронний статус цих
тварин визначено також національними законами про приєднання до
відповіднихміжнароднихдоговорів.
Рукокрилі є однією з найбільш вразливих груп тваринного світу.
Протягом декількох останніх десятиріч відмічено значне скорочення
чисельності їх популяцій як в Європі, так у всьому світі. Серед причин, що
обумовили цю ситуацію, головними є три: 1) зменшення кількості придатних
сховищ; 2) деградація біотопів; 3) використання пестицидів.
Зменшення кількостіпридатних сховищ
Кажани, на відміну від багатьох інших дрібних ссавців, не здатні
створювати собі сховища: вони використовують "готові" помешкання,
створені природою, іншими тваринами та людиною. Умовно всіх рукокрилих
Європи можна розділити на три групи: таких, що освоїли наземні споруди;
що використовують дупла дерев; та, нарешті, ті, що оселяються в печерах як
природного, так і штучного походження (штольні, підвали, ін.).

27. 27
Протягом останніх десятиріч людина несвідомо, а інколи цілком
свідомо, вела та продовжує вести планомірне знищення сховищ рукокрилих:
"бореться" з дуплястими деревами санітарними вирубуваннями та
зведенням старовікових лісів; ретельно ізолює свою помешкання від
оточуючого простору; освоює печери... При цьому не кожне дерево або
печера може бути домом для кажанів: вибір сховища обумовлюється його
особливими мікрокліматичними показниками, його будовою та
розташуванням. А відсутність непокоєння з боку людини є одним з найбільш
головнихумов в успішному виборі сховища.
Найбільш критичним непокоєння у сховищах стає для групи так званих
печерних рукокрилих, що представлені в фауні Європи більшістю видів, з-за
відносної доступності підземель для людини. Непокоєння кажанів у печерах,
як взимку, так і влітку, призводить до трагічних наслідків.
Деградація біотопів
Все більше ділянок земної поверхні перетворюються в одноманітні
антропогенні ландшафти. Повсюдно спостерігається скорочення не тільки
видового, але й екосистемного та біотопічного різноманіття, що призводить
до скорочення площі кормових ділянок та зменшення їх "кормової місткості"
для рукокрилихта для багатьохінших тварин.
Використання пестицидів
Хімікати, що використовуються в боротьбі з шкідниками в сільському та
лісному господарстві, завдають удару не тільки тваринам, проти яких вони
безпосередньо використовуються, але й їх природним ворогам — кажанам,
птахам. Кажани гинуть, поїдаючи отруєних комах або контактуючи з
поверхнями, на яких осідає отрута.
При цьому, в певній мері, складається парадоксальна ситуація: замість
того, щоб боротися зі шкідниками, зокрема з комахами-шкідниками, за
допомогою біотехнічних засобів, приваблюючи їх природних ворогів, людина

28. 28
використовує велику кількість зусиль та коштів на дії, що призводять до ще
більшого забруднення навколишнього середовища...
Все це, разом з невиправдано негативним ставленням населення до
кажанів та низькими темпами розмноження цих тварин (самка приносить
тільки 1-2 дитинчати раз на рік), призвело до того, що чисельність популяцій
рукокрилих в Європі скоротилася в 10, а в ряді випадків, навіть в 100 разів. В
деяких країнах відмічено не тільки скорочення загальної чисельності
рукокрилих, але й їх видового складу. На превеликій жаль, до цих країн
належить і Україна, з території якої зник один з найбільш чисельних колись
видів — довгокрил звичайний. Останній раз його було відмічено в 1993 році.
Ситуація, що склалася, потребує невідкладного впровадження мір зі
збереження, а там, де це можливо, з відновлення популяцій рукокрилих.
Саме тому в країнах Європи, в тому числі й в Україні, охорона кажанів
регулюється природоохоронним законодавством.

29. 29