Краю мій рідний - 2014!

1. Очаківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3
Очаківської міської ради Миколаївської області
Робота
учасниці конкурсу
«Краю мій рідний!»
Климової Ольги
Вчитель:
ТихомироваВікторія
Вікторівна
Очаків – 2014

2. 2
Пам’ятки історії та культури нашого краю.
1. Назвіть найближчі від вашої школи пам’ятки історії. Які
пам’ятні знаки були створені на території Кінбурнської коси? З якими
історичними подіями вони пов’язані?
Найближчі від Очаківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3
памятки історії:
 Пам’ятник О. В. Суворову. Споруджений в 1907 році скульптором Б. В.
Едуардсом. Відкриття його було приурочене до 120-ї річниці
Кінбурнської битви. Розташований в сквері біля Свято-Миколаївського
собору.
Пам’ятник О. В. Суворову
 Свято-Миколаївський собор. Колишня турецька мечеть, єдина будівля,
що збереглася, після штурму в 1788 р. За радянськихчасів тут знаходився
військово-історичний музей імені О.В. Суворова. У 1972 р. в ньому була
створенахудожником М.І. Самсоновим діорама "Штурм фортеці Очаків".
В даний час музей перенесений в колишню адміністративну будівлю в
центрі міста. У музеї зібрані унікальні свідоцтва історії Очакова:
документи, зброя, експонати.

3. 3
Свято-Миколаївський собор
 Пам'ятник морякам крейсера «Слава», загиблим при виконанні
бойовогозавдання 5 жовтня 1946 р. Розташований в центральному сквері
міста.
Пам'ятник морякам крейсера «Слава»
 Пам'ятник бригадирові Горичу І.П. Очоливши штурмову колону на
головному напрямі удару Горич одним з перших піднявся на фортечну
стіну під час штурму Очакова і загинув в бою. Розташований на розі
вулиць Шмідта і Леніна.

4. 4
Пам'ятник бригадирові Горичу І.П
 Очаківський військово-історичний музей ім. О.Суворова, є філіалом
Миколаївського обласного краєзнавчого музею. Він створювався на
громадськихзасадах, як місцевий краєзнавчий музей. Тоді експонатами з
ним поділився Ленінградський музей ім. О.Суворова. Спочатку музей
розміщувався в будівлі Свято-Миколаївського собору. Згодом, в 2000
році, переїхав до будівлі колишнього райкому партії, де на двох поверхах
розміщуються експозиції. Перлиною експозиції музею була діорама
«Штурм фортеці Очаків». Вона була створена членом-кореспондентом
Академії мистецтв СРСР М.І. Самсоновим і зображувала реальні події,
які відбувалися 6 грудня 1788 року. На додаток до діорами в 1974 р. були
дописані фризи «Кінбурнський бій» та «Облога Очакова». Нині всі ці
полотна зберігаються у фондосховищах, адже мають великі розміри і
музей просто не може розмістити їх в експозиції.

5. 5
Очаківський військово-історичний музей ім. О.Суворова
 Музей мариністичного живопису Р.Г. Судковського. Р.Г.
Судковський, всесвітньо відомий художник-мариніст, академік морських
видів Петербурзької Академії мистецтв, народився в м. Очакові в 1850 р.,
де він прожив і творив значну частину свого недовгого життя. Помер в
1885 р. Похований на території Свято-Миколаївського собору. На його
могилі встановлений бронзовий бюст, а на його будинку – меморіальна
дошка. Саме Очаків і його околиці дали йому безліч сюжетів для картин,
малюнків, етюдів. Розташований музей в центрі міста.
Музей мариністичного живопису Р.Г. Судковського
 В XV столітті у західній частині Кінбурнської коси турками була
збудована фортеця для охорони Дністровського лиману і узбережжя
Чорного моря та боротьби з нападами козаків. Згідно з історичними
джерелами, у 1787 році, армією Суворова на території півострова, якраз
біля фортеці, був розгромлений турецький десант. Це були остання
свідчення, подальша доля фортеці лишається невідомою
 Могильний пам'ятник потьомкінським солдатам, загиблим в бою під
час штурму турецької фортеці Очаків (Ачи-кале) в 1788 р. Розташований
на березі лиману на території школи-інтернату.

6. 6
Могильний пам'ятник потьомкінським солдатам
Більшу частину території коси займає регіональний ландшафтний
парк «Кінбурнська коса».
Навпроти урочища Прогноєва, на 35 верст вище основи Кінбурнської
коси розташовувалася Прогноївська паланка Запорізької Січі. Паланка
відігравала роль козацького порту. В ній стояв передовий запорізький пост,
що спостерігав за рухом татар у Криму й турків у Очакові й охороняв усіх
посланців, соляних промисловців, купців, які їхали через південну околицю
Запорізьких Вольностей в Очаків, Прогній і Крим. Озера Прогноївської
паланки запорожці вважали своєю власністю й вивозили з них багато солі на
Запоріжжя, Україну й Польщу, обходячи,таким чином, кримську сіль, хоча й
чисту, але надто дорогу.
Панорама берега затоки з Кінбурнської коси
Досі на косі збереглися залишки турецької фортеці Кінбурн,
побудованої в 15 столітті. В 1736 році фортеця була захоплена й зруйнована
російським військом. Турки відновили фортецю, але з 1774 вона перейшла до
Російської імперії. В 1787 році Суворов разом з 4-тисячним російським

7. 7
корпусом розбив біля фортеці 5-ти тисячний турецький десант. Озброєння
Кінбурну становило 62 гармати, а гарнізон мав 1 400 вояків. У жовтні 1855
під час Кримської війни була суттєво пошкоджена артілерійським вогнем
англо-французького флоту, з того часу її не відновлювали і як військовий
об'єкт не використовували. Пізніше за умовами Паризької мирної угоди
фортеця була розібрана і з її матеріалів був насипаний штучний острів
Батарейний (нині Первомайський) на вході в Дніпро-Бузький лиман.
2. Як 17 – 18 червня 2013 року на Очаківщині була відзначена 225
річниця морської переможної битви: «Бій на водах очаківських»?
16 червня 2013 року в Очакові відбулися урочистості з нагоди 225-
річчя військово-морських перемог російсько-українського флоту над
турецьким у війні 1787 – 1792 рр.
Козацькі організації Запорізької, Миколаївської та Херсонської
областей у постановці митців Національного академічного драматичного
театру ім.. Івана Франка продемонструвалиінсценізацію посвячення у козаки
героя Американської війни за незалежність і засновника військово-морського
флоту США – Джона Пола Джонса.
Капітан нового американського флоту в квітні 1788 року був
прийнятий на службу російської імператриці Катерини ІІ, з присвоєнням
чина «контр-адмірал».
Під стінами Очакова він отримав під своє командування 6 кораблів і
швидко привів їх до бойового порядку. Адміральськийпрапор Джонс тримав
на лінійному корабелі херсонської побудови «Святий Володимир».
Морські перемоги на Дніпровському лимані і в битві на Кінбурнській
косі були неможливі без участі відважних українських козаків на легких
чайках, які гармонійно вписувалися в запальний характер Джонса. Бажання
познайомитися з відважними українськими моряками привело
американського адмірала до табору запорожців. Отаман Чорноморського
козацького війська Сидір Білий і козацька старшина запропонувала Джонсу
прийняти його в свій курінь. Він із задоволенням прийняв пропозицію стати

8. 8
членом найсміливішого військового братерства в світі. Присягаючи на
козацтво, Джонс поміняв свою віру на православну.
Американський народ пам’ятає свого легендарного героя – Джона Пола
Джонса, українці також не забули відважного морського офіцера, без
допомоги якого була б неможлива перемога під стінами Очакова. Про ці та
інші здобутки в україно-американських стосунках говорили офіційні
представники українського уряду та громадських організацій. На урочисті
заходи прибув нащадок командира Чорноморських козаків Антона
Головатого – Олег Головатий, який зараз мешкає в США. Він виступив з
вітальною промовою з нагоди свята і подякував за теплий прийом на
батьківщині своїх предків. Присутні були вражені портретною схожістю
нащадка, хоча минуло більше двох століть з того часу.
В урочистостях взяв участь Посол США в Україні Джон Теффт, який
відзначив подію святкування 225-річчя військового братства, як важливу віху
україно-американських стосунків, які міцніють із року в рік. Посол
презентував українській стороні дві біографічні книги про Джона Пола
Джонса, перекладені на українськумову, і подякував за змістовну видовищну
театралізовану постанову козацької присяги американського героя.
3. Назвіть відомих художників, поетів, письменників та інших
діячів культури, творчість яких пов’язана з Кінбурнською косою.

9. 9
Художники, поети, письменники творчість яких пов’язана з
Кінбурнською косою:
 Поет Сергій Галушкін «Кинбурнские рассказы»;
 Поет Олександр Глушко «Кінбурн»;
 Поет Юрій Зінковський «Битва на лимані»
Хай лине час без вороття,
Минуле – тільки спомини –
Я світом цим на все життя
По-добромуздивований.
Я вдячнийлюдям всім, які
Мене в путі підтримали.
Вони – тепло моїх рядків,
Моїми стали римами.
Зі мною скрізь були вони,
І скільки це дало мені!
Я їх добром вже й восени
Як в юності, здивований.
 Художниця В. Шаповалова «Рассвет на Кинбурнской косе».
Картина В. Шаповалова «Рассвет на Кинбурнской косе»
 Поет Поперечний А. Г. «Хлещет ветер соленый и резкий»
Хлещет ветер соленый и резкий,
Ночь от запахов моря пьяна.

10. 10
До бровей надвину зюйдвестку,
Чтоб в глаза не била луна.
Заверни мне хлеба и брынзы,
Заведи в тихой хате часы.
Ровно в полночь с попутным бризом
Я уйду от Кинбурнской косы.
Знаю, будешь стоять у причала,
Краем шали сымая слезу.
Не меня ль на руках ты качала,
Приручала к отцову веслу.
Не меня ль на заре ты вспоила
Материнским густым молоком.
Ой, рыбацкая дерзкая сила,
Взмах широкий тяжелым веслом!
 Фотохудожниця Світлана Кустовая книга – альбом
«Кинбурнская светопись»
4. Яким чином творчість письменника Максима Горького
пов’язана з історією нашого краю?
Під час своїх мандрівок Півднем Росії Олексій Максимович Горький
побував і на Миколаївщині. В оповіданні «На солі» він передав картину
каторжної праці робітників, що збирають сіль на озері поблизу села
Рибаківка. В іншому своєму оповіданні «Вывод» М.Горький розповів про
випадок, учасником якого він став. У селі Кандибине він вступився за жінку і
був жорстоко побитий. У важкому стані його привезли в Миколаївську
лікарню, де йому була надана медична допомога. Нині в цій будівлі
розміщується міська лікарня №1, біля входу в яку встановлена меморіальна
дошка з бронзовим барельєфом письменника, а на ній напис «Тут у 1891 р.
лікувався радянський письменник Олексій Максимович Горький».
5. Хто зробив перші описи рибних промислів на Очаківщині?
Перші описи рибнихпромислів на Очаківщині зробив БілівненкоС.М.
«Традиції козацького рибальського промислу на Півдні України».
Уривок з книги: «У XVIII ст. на Дніпрі, Бузі, на узбережжях
Азовського та Чорного морів у різних місцях згадуються рибні заводи, які
працювали цілий рік. Для перебування там хазяїв і наймитів
узимкубудувалися хати, землянки, а влітку переважно вони жили в куренях.

11. 11
Для охорони промислів кіш у цих місцях утримував спеціальні пости, як і
при соляних промислах. Переважно їх очолювали полковники. Так, при
Гарді, згідно з описом 1774 р., для рибальського промислу утримувалася
команда до 500 чол. у 50 куренях і двох хатах. У А. Скальковського та Д.
Яворницького наявні різні пояснення слова “гард”, то варто навести
пояснення цього слова, що подається в документах XVIII століття: “гард –
урочище, при якому запорожці з весни закладають між наявним у ріці
великим камінням і островом мале каміння і, загативши таким чином всю
ріку та зануривши на дно пліт, мають тут найкращий вилов вирозуба та
рибця”.
Очевидно, головним завданням команд, що відряджалися кошем на
рибнийпромисел, було не тільки оберігання промислів від можливих нападів
татар, але й забезпечення безперебійної роботи підпорядкованих їм рибних
заводів.
На превеликий жаль наявні в нашому розпорядженні матеріали не
дозволяють установитизагальну кількість рибних заводів, які знаходились на
узбережжях Азовського та Чорного морів і по берегах місцевих рік. З опису
земель, що відійшли згідно з умовами Кючук-Кайнарджійського договору до
Російської імперії, тобто від річки Кам’янки на правому березі Дніпра до
Дніпровсько-Бузького лимануілівому березіБугу до Гарду, довідуємося
про 34 заводи. Однак, окрім Дніпра та його приток, у XVIII ст. запорожці
виловлювали рибу в Азовському морі. Їхні рибні заводи згадуються на
узбережжі Азовського моря від Берди до Єйської затоки. Є всі підстави
вважати, що на східному узбережжі завели вони свої промисли під час
перебування у складі Кримського ханства, тобто під час Олешківської Січі.
Східне узбережжя Азовськогоморя,до Єйськоїкоси, до 1746 р. знаходилося
у віданні Єланецької паланки, що розташувалась на схід від Кальміуської».

12. 12
Збереження біорізноманіття нашої місцевості
1. Назвіть об’єкти природно-заповідного фонду на території
Очаківщини. В чому суттєва різниця між заповідниками,національними
парками, регіональними парками та заказниками?
На території Очаківщини розташовані такі об’єкти природно-
заповідного фонду України:
 Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса»
Створений рішенням Миколаївської обласної ради за №16 від
5.10.1992 року в межах Очаківського району на площі 17890 га, з них 5631
га становить акваторія. Дирекція парку знаходиться в селі Покровка. Парк
має забезпечити: збереження біологічного та ландшафтного різноманіття
Кінбурнського півострова; рекреацію населення; культурно-освітню та
наукову діяльність; потреби місцевого населення тощо. У минулому
Кінбурнську косу називали Гілеєю, що в перекладі означає «земля під
густим лісом». А зараз у це важко повірити: невибагливі маслини,
рукотворний сосновий ліс і дуже багато висохлих озерець-солончаків, на
яких красиво багряніють кущики актинії. Кінбурнський півострів входить
до складу Нижньодніпровської піщаної арени, що має протяжність понад
200 км уздовж лісового берега Дніпра від м.
«Кінбурнська коса»
Нова Каховка до кінця Кінбурнської стрілки (напроти м. Очакова). З
метою затримки переміщень піску арена заліснюється з різною мірою

13. 13
інтенсивності, починаючи з другої половини минулого століття. За останні
50 років на Нижньодніпровських пісках створено понад 93 тис. га
переважно соснових (сосни звичайної та кримської) лісів. На сьогодні
лісистість арен складає 40%. Невелика площа півострова зайнята
природними дубово-вільхово-березовими гайками (колками), як правило,
розміщеними в низинах, навколо прісноводної водойми. На півострові, що
належить до Миколаївської області, знаходиться 12 тис. га піщаної арени –
це західна частина Кінбурнської коси. Площа лісу тут сягає 5 тис. га.
 Чорноморський біосферний заповідник
Розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря, між
Дніпровським лиманом та Тендрівською косою у межах Голопристанського
району Херсонськоїта Очаківського району Миколаївської областей. Історія
становлення цього заповідника надто довга і складна, внаслідок чого
територія його змінювалася неодноразово. Спочатку він входив до
Надморськогозаповідника, в 1933 році став самостійною природоохоронною
і науково-дослідноюустановою. Статус біосферного заповідник здобув лише
в 1984 році. В 1998 році, згідно з Указом Президента України, розвинений до
сучасних меж (площа понад 100 тис. га, з яких 77 900 га становлять акваторії
Тендрівської і Ягорлицької заток, а також кілометрової смуги відкритого
моря). На сухопутну частину припадає лише 14 148 га. Це найбільший в
Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що
репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азонального
лісостепового, азонального піщано-степового, зонального спустельно-
степового, приморського солончакового. Головною метою заповідника є
охорона зимуючих гніздових і перелітних птахів, а також унікальних
комплексів піщаних арен і спустелених степів Нижньодніпров’я.
Заповідник відіграє особливу роль у збереженні рідкісних птахів, які
становлять близько 18,7 % його видового складу. Він є центром гніздування
таких рідкісних видів, як кулик-сорока, морський зуйок, гага звичайна,
ходуличник, крохаль довгоногий, реготун чорноголовий. Менш численними

14. 14
є орлан-білохвіст, дрохва, пелікан рожевий та інші. Почали гніздуватися
баклан великий та біла чапля мала. З рідкісних комах у заповіднику
трапляються емпуза піщана, жук-олень, дибка степова, скарабей священний,
бражник мертва голова, білянка Зегрис, прозерпіна тощо.
Чорноморський біосферний заповідник
З плазунів до Червоної книги України занесено полозів жовточеревого
та мідянку чотирисмугу, гадюку степову; із ссавців — вечірницю малу,
борсука, видру річкову, мишівку степову, всі
три види дельфінів, тюленя-монаха, що став
з’являтися останніми роками, та інших; з риб
— білугу чорноморську, лосося
чорноморського, коника морського, півня
морського, судака морського та лаврака.
 Національний природний парк «Білобережжя Святослава»
Розташований на території Очаківського та Березанського районів
Миколаївської області.
Площа: Загальна площа Парку становить 35223,15 гектара, з них 25000
гектарів акваторій Дніпро-Бузького лиману, Ягорлицькоїзатоки та прилеглої
акваторії Чорного моря навколо Кінбурнського півострова. З парком межує
Чорноморський біосферний заповідник, а саме острова Круглий та Довгий і
«Волижин ліс».

15. 15
Суттєва різниця між заповідниками, національними парками,
регіональними парками та заказниками:
Заповідник - територія або акваторія, на якій зберігається в
природному стані весь її природний комплекс. Заповідники виділяються як
унікальні пам'ятки історії і культури, живої і неживої природи, з науковою
метою, як резервати тварин і рослин. Головні функції українських
заповідників — збереження генофонду флори і фауни, охорона непорушених
чи малопорушених природних ділянок (еталонів природи), вивчення екології
тварин і рослин, порівняння біогеоценозів заповідника з природними
комплексами суміжних територій, на яких дозволенагосподарська діяльність
(для прогнозування можливих змін у природних екосистемах під впливом
діяльності людини). Заповідники використовуються і як бази наукової
пропаганди охорони природи.
Національні парки - територія, звичайно визначена у законі та у
державній власності, що охороняється від більшості типів людської
діяльності та забруднення. На відміну від заповідників та природних
резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей
створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють
відвідування туристів та перебування на своїйтериторії за певними умовами.
Національні парки зазвичай розташовані в місцях, які були в значній мірі
нерозвинені, і часто зберігають області з рідкісними тваринами, рослинами і
екосистемами (особливо тими, що знаходяться у небезпеці), біологічною
різноманітністю або незвичайними геологічними особливостями. Іноді,

16. 16
національні парки створюються в розвинутих областях з метою повернення
деяких територій як умога близько до їх орігинального стану.
Регіональні парки - окрема категорія територій і об'єктів природно-
заповідного фонду. Вони є природоохоронними рекреаційними установами
місцевого чи регіонального значення, що створюютьсяз метою збереження в
природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів,
а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних
та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Регіональний ландшафтний парк підкреслює природну своєрідність
регіону, а також вказує на регіональний характер джерел фінансування
діяльності РЛП.
Головними завданнями регіональних ландшафтних парків є:
 збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та
об'єктів;
 створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів
рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму
охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
 сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Заказники - природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників
можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове
взяття під охорону тварин, рослин та інших природнихресурсів. На території
заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і
завданням, передбаченим положенням про них. Господарська, наукова та
інша діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із
дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного се-
редовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити
режим їх охорони та збереження.

17. 17
2. Яка територія Очаківськогорайону, і чому, відноситьсядо водно
– болотних угідь Міжнародного значення? Чому у її межах заборонено
випал та самовільний викос очерету?
До водно-болотних угідь Міжнародного значення відноситься
територія Очаківського району, яка входить до складу Чорноморського
біосферного заповідника.
До водно-болотних угідь відносять райони маршів, боліт, драговин,
торфовищабо водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових,
стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи
морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шість метрів,
включаючи території, на яких можуть бути розташовані прибережні річкові
та морські зони, суміжні з водно-болотними угіддями, і острови.
Затоки заповідника з їх островами є справжнім царством птахів. Вони
віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення.
У зв’язкуз виконанням водно-болотнимиугіддямивеличезної кількості
незамінних функцій, вони потребують посиленої правової охорони від
антропогенної дії, яка може призвести до виснаження водно-болотних угідь
та до втрати водно-болотними угіддями своїх найважливіших функцій та
властивостей.
В межах водно-болотних угідь заборонено випал та самовільний викос
очерету тому, що заповідник є справжнім царством птахів, яких тут відомо
305 видів, а випал може призвести до масового знищення місця гніздування
птиць. З них 110 видів гніздяться на його території, а решта зустрічаються
під час зимівлі та перельотів. Загальна кількість птахів, що зимують у

18. 18
затоках, - більш як 120 тис. особин. Найважливішим для птахів є
прибережно-острівний комплекс, на якому зареєстровано 125 водно-
болотних видів. Острівний орнітокомплекс є найціннішим. Чисельність його
пташиного населення становить 60-70 % загальної кількості морських птахів
півдня України. Заповідник є базовим місцем гніздування мартина
чорноголового у Європі. Орнітокомплекс лісостепових ділянок налічує 100-
120 видів, з яких гніздяться 40, ще 60 відвідують ці місця як кормовий біотоп
і місце відпочинку.
Охорона і використання природних ресурсів водно-болотних угідь (їх
ділянок) міжнародного значення, що перебувають у межах територій і
об'єктів природно-заповідного фонду, здійснюються відповідно до
законодавства про природно-заповідний фонд України.
3. Запропонуйте шляхи поліпшення привабливості Очаківщини
для розвитку туризму та відпочинку. Яку роль у цьому відіграють
заповідні об’єкти?
Шляхи поліпшення привабливості Очаківщини для розвитку
туризму та відпочинку:
1. Покращення туристичної інфраструктури (капітальний ремонт
доріг та туристичних баз відпочинку, прибирання та
облаштування пляжів, відкриття кінотеатрів, ресторанів, кафе,
заміна засобів перевезення людей на нові, додаткові маршрути до
узбережжя та заповідних об’єктів, створення об’єктів розваг та
відпочинку);
2. Інформаційне забезпечення.Загальновизнанийна сьогодні факт
засвідчує, що передумовою підвищення ефективності
туристичної діяльності для всіх регіонів є покращення
інформованості як потенційних туристів про наявність
туристичних ресурсів, так і потенційних інвесторів про стан
інвестиційного клімату в регіоні та інвестиційні проекти в

19. 19
туристичній галузі, а також створення і постійне оновлення
інформаційного банку даних про всі зазначені компоненти;
3. Інвестування галузі туризму передбачає сукупність умов,
ресурсів і заходів, необхідних для здійснення інвестиційного
процесу. Для інвестиційного забезпечення розвитку галузі, в
тому числі і туризму, слід розглядати та залучати усі можливі
джерела, а саме: іноземні джерела, внутрішні інвестиційні
джерела підприємств, заощадження населення (напряму та через
фінансові установи) та міжгалузевий рух капіталу;
4. Державне регулювання. Основу державного регулювання
туризму становить закон України «Про туризм», що визначає
загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади
реалізації державної політики України в галузі туризму та
спрямований на забезпечення прав громадян на відпочинок та
інших прав при здійсненні туристичних подорожей. Він
встановлює засади раціонального використання туристичних
ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і
здійсненням туризму на території держави.
Туристична привабливість регіону – це наявність туристичних
ресурсів, сучасної розвиненої матеріально-технічної бази туризму, доступної
і достатньої інформації про регіон, які б відповідали потребам туристів і
забезпечували досягнення максимального соціально-економічного ефекту.
Основу туристичної привабливості регіону складають туристичні
ресурси, які включать природні та історико-культурні, та туристична
інфраструктура. Заповідні об’єкти Очаківщини і є природними і історико
культурними ресурсами, які й складають туристичну привабливість регіону.
4. Що таке природоохоронні акції? У яких акціях ви самі, або учні
вашої школи брали участь?
Природоохоронні акції – громадсько-значущий захід, який
спрямований на збереження об’єктів природи.

20. 20
Охоро́на довкі́лля (або охорона природи) — система заходів щодо
раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо
цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної
безпеки. Це сукупність державних, адміністративних, правових,
економічних, політичних і суспільних заходів, спрямованих на раціональне
використання, відтворення і збереження природних ресурсів землі,
обмеження негативного впливу людської діяльності на навколишнє
середовище.
Мета охорони навколишнього середовища - протидія негативним
змінам у навколишньому середовищі, які мали місце в минулому,
відбуваються зараз або можуть бути.
Природоохоронні акції спрямовані на:
 Обмеження викидів в атмосферу та гідросферу з метою поліпшення
загальної екологічної обстановки.
 Створення заповідників, заказників і національних парків з метою
збереження природних комплексів.
 Обмеження лову риби, полювання з метою збереження певних видів.
 Обмеження несанкціонованого викидання сміття. Використання
методів екологічної логістики для тотального очищення від
несанкціонованого засмічення території регіону.
Учні нашої школи кожен рік беруть участь в акції «Збережемо Чорне
море» та «зустрічаємо птахів»:

21. 21
Акція «зустрічаємо птахів»:
5. Які з екологічних свят (дат) пов’язані з збереженням Чорного
моря та його мешканців та птахами?
31 жовтня – День Чорного моря
День Чорного моря відзначається у день, коли в 1996 року шість
причорноморських країн – Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія та
Україна – підписали Стратегічний план дій щодо реабілітації та захисту
Чорного моря. План передбачає здійснення практичних заходів, спрямованих
на відновлення та збереження довкілля Чорного моря. Екологічні організації
причорноморськихкраїн відмічають цей день низкою акцій, щоб привернути
увагу до деградації морського середовища та до необхідності проведення
заходів щодо запобігання цьому на регіональному рівні.

22. 22
1 квітня – Міжнародний день птахів (День зустрічі птахів)
Міжнародний день птахів проходить щорічно в рамках програми
ЮНЕСКО «Людина і біосфера» і не випадково наголошується саме в квітні.
1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція по охороні птахів.
День птахів – це не лише річниця Конвенції, але і час прильоту пернатих із
зимівель. Вперше цей день, як масове дитяче свято, став проводитися в
Сполучених Штатах Америки. Організатором виступив педагог з містечка
штату Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет
«Пітсбургська телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів.
Всесвітній день водних ресурсів
Ідея проведення Всесвітнього дня водних ресурсів (World Day for Water
або World Water Day) вперше прозвучала на Конференції ООН з охорони
навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД), яка відбулася в 1992 році

23. 23
в Ріо-де-Жанейро. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй,
прийнявши резолюцію 47/193 від 22 лютого 1993 року, оголосила 22 березня
Всесвітнім днем водних ресурсів. У відповідності з рекомендаціями
Конференції ООН з охорони
навколишнього середовища та розвитку
цей день почали відзначати з 1993 року.
Держави були покликані присвятитиДень
водних ресурсів здійсненню рекомендацій
ООН і проведенню конкретних дій на
національному рівні. Щорічно одна з установ ООН призначається
координатором заходів Всесвітнього дня водних ресурсів і відповідає за
просування нової теми під керівництвом Адміністративного комітету з
координації. Основні цілі проведення Всесвітнього дня водних ресурсів: —
Сприятиприйняттю відповідних заходів для вирішення проблеми постачання
населення питною водою; — Інформувати громадськість про важливість
охорони і збереження ресурсів прісної води і водних ресурсів в цілому; —
Залучити до святкування Всесвітнього дня водних ресурсів уряди,
міжнародні агентства, неурядові організації та приватний сектор. 22 березня
є унікальною можливістю нагадати людству про надзвичайну важливість
водних ресурсів для навколишнього середовища і розвитку суспільства.
Практичні зусилля можуть допомогти поглибити суспільне розуміння як
проблем, так і рішень в цій області. Для досягнення позитивних результатів
необхідно перетворити слова в зобов'язання і дії в рамках загальної теми.
Всесвітній день мігруючих птахів
У другу суботу та неділю травня
відзначається Всесвітній день мігруючих
птахів (World Migratory Bird Day).
Історичною передумовою установі цього
Дня стала Міжнародна конвенція з охорони
птахів, підписана в 1906 році. У наші дні Всесвітній день мігруючих птахів

24. 24
— це глобальна кампанія, мета якої полягає в тому, щоб розширити знання
про мігруючих птахів, їх місцях проживання та шляхах пересування.
Численні заходи Дня закликають зберігати місця проживання мігруючих
птахів по всьому світу. Завдяки діяльності мігруючих птахів підтримується
баланс екосистеми в цілому Девіз Дня «Мігруючі птахи і люди — разом
через час» прагне підкреслити нерозривнийзв'язок людей
і птахів. Як відомо, людина з незапам'ятних часів
захоплювався мігруючими птахами. Людина спостерігав
птахів у всі пори року, фіксував зміни їх середовища
проживання, намагався знайти застосування птахам у
своїй господарській діяльності. Доказами цього служать
численні легенди, оповіді, записи, знайдені практично у всіх заселених
куточках планети. Єгипетська міфологія, що зображає богів з елементами
птахів, монументи Наска, знайдені в Перу, підтверджують сильний вплив
мігруючих птахів на стародавні цивілізації. Завдяки діяльності мігруючих
птахів підтримується баланс екосистеми в цілому — наприклад, деякі
рослини запилюються саме мігруючими птахами.
Всесвітній день китів і дельфінів
Це свято було засновано в 1986
році, коли Міжнародна китобійна
комісія (International Whaling
Commission: IWC), після 200 років
нещадного винищування, ввела заборону
на китовий промисел. Заборона діє і
понині і означає, що у всьому світі
полювання на китів, а також торгівля китовим м'ясом заборонені. Однак,
сьогоднішній день вважається днем захисту не лише китів, але і всіх
морських ссавців. Щорічно в цей день різноманітні природоохоронні групи
проводять акції на захист китів та інших морських ссавців. Часто екологи

25. 25
об'єднуються і присвячують цей день захисту одного унікального виду,
якому загрожує смертельна небезпека або зникнення.
Жива природа Очаківщини
1. Чому акваторії моря та лиманів Очаківщини мають важливе
значення для зимівлі водоплавних птахів та орлана – білохвоста?
Акваторія моря та лиманів
Очаківщини, а саме водно болотне-угіддя
Чорноморського біосферного заповідника,
Ландшафтного регіонального парку
Кінбунська коса, національного парку
Білобережжя Святослава мають дуже
важливе значення для зимівлі водоплавних
птахів та особливо орлана – білохвоста (він
занесений до Червоної книгиУкраїни). У залежності від географічної широти
та віку орлан-білохвіт є осілим, кочуючим або мігруючим птахом. Сезонні
переміщення мають досить складний характер. Вони розпочинаються у
птахів усіх вікових категорій у серпні — на початку вересня у зв'язку із
пошуком територій, багатих на здобич. У другій половині вересня
розпочинається міграція молодих птахів із регіонів, де орлани не
залишаються зимувати. Згодом починається міграція або кочівля дорослих
білохвостів, які пов'язана із замерзанням водойм.
Водно-болотні угіддя мають велике як природне, так і соціокультурне
значення. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як
місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки
продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри
очищення води.
Екосистемнацінність водно-болотнихугідь України визначається:
- трансконтинентальним значенням угідь як місць линьки і
зимівлі для птахів, що мігрують між Євразією та Африкою;

26. 26
- високим ступенем ландшафтногорізноманіття (озера, лимани та
інш.)
- великим біотичним різноманіттям;
- значною місткістю кормової бази для мігруючих птахів і птахів,
що гніздяться;
- наявністю незамерзаючих ділянок акваторій Чорного та
Азовського морів, що сприяє формуванню скупчень птахів для зимівлі.
На зимівлях – в заповідниках і
заказниках – заборонена всяке аматорське
полювання. І ті й інші розташовуються на
шляхах міграції, в місцях найбільшого
скупчення птахів – на заболочених ділянках,
де найкращі умови для проживання і
прохарчування.
Лебеді, що зимують в Ягорлицькій затоці.
2. Які квіти називаються «Первоцвітами», чому? Яка роль
первоцвітів у природі? Чому більшість їх занесені у Червону книгу
України?
Первоцвіт або примула (Primula) — рід
рослин родини первоцвітових (Primulaceae).
Представники роду — багаторічні і однорічні трави.
Квітки з п'ятьма пелюстками, правильної форми,
бувають різних кольорів: білі, жовті, рожеві,
бузкові. Листя утворюють прикореневурозетку. Назва латинською мовою —

27. 27
primus (перший). У зв'язкуз тим, що починає своє цвітіння відразу після того,
як розтанув сніг, коли тільки проростає перша трава. Налічується близько
500 сортів примул, одно- та дворічних. Висота цієї рослини від кількох
сантиметрів, до кількох дециметрів.
Первоцвіти мають естетичне, і практичне значення. Нектаром квітів
ласують бджоли, джмелі, метелики, а мурашки з’їдають
частину насіння. Отже, перші весняні квіти не тільки
звеселяють людей, а й напоюють своїм нектаром,
годують пилком і насінням мешканців лісу, лікують їх і
нас.
Збирання первоцвітів дуже шкідливе для природи тим, що не дає
можливості рослинам утворити насіння. До того ж ушкоджуються сусідні
квітки, ламаються стебла та бруньки, повністю нівечаться рослини,
збіднюються наші ліси. Щороку в нашій країні зривається 20 мільйонів
квіток-первоцвітів. Через 8-10 років їх може зовсім не стати.
Більша частина первоцвітів
належить до категорії рідкісних і
зникаючих рослин і занесені до
Червоної книги: всі види сон-трави,
тюльпан дібровний, проліска
сибірська, горицвіт весняний,
первоцвіт дрібний, шафран сітчастий. Ці рослинипідлягають суворій охороні
згідно Положення про Червону книгу України. Їх не можна зривати,
викопувати чи в інший спосіб використовувати частини цих рослин.
Продавати дикоростучі рослини забороняється.
3. Що таке ендеміки? Чому мешканці Кінбурнської коси: сліпак
піщаний та ємуранчик (кандибкапустельна)знаходяться під охороною?
Ендеміки (від греч.(грецький) éndemos — місцевий), види, пологи,
сімейства та інші таксони (систематичні категорії) рослин і тварин, обмежені
в своєму поширенні відносно невеликою областю. Ендемічні види, з огляду

28. 28
на обмежений ареал і, як наслідок, невелику чисельність, часто заносять до
Червоних книг як рідкісні та зникаючі.
Сліпак піщаний високоспеціалізований землерий. Веде виключно
підземний спосіб життя. Підземні кормові ходи розташовані на глибині від
25 (піски) до 60 (луки) см. Площа
індивідуальних ділянок перевищує 80 м².
Риюча активність залежить від кормової
бази та сезону року. Взимку один сліпак
робить в середньомуне більш 3 викидів за
добу, влітку цей показник зростає до 8-9
викидів за добу. На зиму робить запаси
їжі. Харчується більшістю рослин, які є в достатку в межах ареалу (Eryngium
campestre, Artemisia campestris, Tragopogon ucrainicum і т.д.). Вороги: лисиця
руда, тхір степовий, куна кам'яна.
Кандибка пустельний
Рід відомий в Україні також під
назвами «ємуранчик» та «трипалий
земляний заєць».
Кандибки представлені в Україні
найзахіднішими популяціями виду
Stylodipus telum (Lichtenstein, 1823),
якого місцеве населення називає
«ємуранчик» або «земляний заєць». Поширення виду обмежене
нижньодніпровськими піщаними аренами в межах лівобережної частини
Херсонської області — Олешківські піски та Чорноморський біосферний
заповідник. Ця дрібна нижньодніпровська форма має назву Stylodipus telum
falzfeini — кандибка Фальцфейнова (цей підвид описано 1913 року О.
Браунером). В Україні кандибки мають охоронний статус від часу першого
видання Червоної книги України і дотепер (1980, 1994, 2009).

29. 29
Серед рідкісних видів ссавців, що мешкають на території РЛП
«Кінбурнська коса», є два ендеміки нижньодніпровських пісків. Це сліпак
піщаний(Spalax arenarius Reshetnik, 1939) та кандибка пустельний (Stylodipus
telum Lichtenstein, 1823), представлений на Нижньодніпровській піщаній
арені ендемічним підвидом − S. t. Falzfeini Brauner, 1913. Обидва види
занесені до Червоної книги України (2009), тому що з мають обмежений
ареал і невелику чисельність.
Територія РЛП «Кінбурнська коса», поряд з Чорноморським
біосферним заповідником, відіграє важливу роль у збереженні популяцій цих
рідкісних ендемічних ссавців. Головною загрозою для них, є руйнування
біотопів, придатних для існування, внаслідок господарської діяльності
людини, насамперед насадження сосни та забудови території. В той же час,
традиційне господарювання місцевого населення, зокрема помірний випас
худоби та заготівля сіна, є для них не критичними і навіть оптимізують
умови для існування.
4. Які рослини Кінбунськогопівострова єїї окрасою?Що необхідно
зробити для їх збереження?
На косі росте понад 500 видів
рослин, багато з яких є лікарськими
— ромашка, чебрець, валеріана,
звіробій, м'ята, безсмертник
піщаний, золототисячник та ін. На
Кінбурнській косі росте 15 видів
квіткових рослин, ендемічних для цього регіону.
Одне із чудес Кінбурнської коси – Покровське орхідне поле -
найбільше на Нижньому Дніпрі та, взагалі, в Європі місце зростання орхідей
– представників родини Зозулинцевих (Орхідних). Назву “зозулинцеві” ці
яскраві рослини отримали в результаті своєї подібності до пір’я зозулі.

30. 30
Щорічно в другій декаді квітня близько 9 га землі півострова
вкривається мальовничими квітами. Тут один за одним розквітають
зозулинці розмальований, блощичний, болотний, запашний, салеповий. В
середньому на 1 квадратному метрі зростає 30-40, а в окремі роки – до 100
рослин. Таку чисельність можна пояснити близькістю моря, а також тим, що
незважаючи на тривалий історичний шлях Кінбурнської коси, унікальне
орхідне поле вдалося зберегти від розорювання або забудови.
Але зараз примхливі стежки людської недалекоглядності можуть
призвести до його розпаювання в якості сільськогосподарського угіддя, що
може викликати загибель орхідей та нанести державі великих збитків.
З метою привернення уваги населення до необхідності збереження
орхідного поля оргкомітет щорічної екологічної регати ім. С.В. Шаповалова
„Кубок Кінбурнської коси”, громадські екологічні організації та Державне
управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області
організували акцію „Зупинись – орхідне поле!”
Державні органи, громадські діячі, ЗМІ були запрошені вдихнути -
можливе, в останнє – життєдайну силу Орхідного поля.

31. 31
Якщо спитати природоохоронців «Що особливого в Кінбурнській
косі?», вам імовірно скажуть «Нічого. Це звичайний степ приморський
степ… просто більше такого не лишилось ніде».
5. На Очаківщині зустрічається 8 видів плазунів. Яки з них і чому
потрапили на сторінки Червоноїкниги України? Якіз них мешкають на
Кінбурнському півострові?
8 видів плазунів Очаківщини:
1. Мідянка звичайна. Занесена до Червоної книги України.
Щільність популяцій зазвичай дуже низька — реєструються
поодинокі знахідки. Причини зміни чисельності: скорочення
площ біотопів, придатних для
перебування виду, зменшення
кормової бази та знищення змій
людиною. Ховається під
кам’яними брилами, у трі-щинах
лесових урвищ та скель,
порожнинах під корінням,
стовбурами дерев або фунда-ментами будівель, у норах гризунів
та ящірок, купах хмизу. Живиться в основному ящірка-ми, рідше
зміями, мишоподібними гризуна-ми, землерийками, пташенятами
горобиних птахів. Парування відбувається в кінці квітня —
травні. Яйцеживородний вид. У липні — на початку жовтня
самка відкладає 2–17 яєць, з яких відразу ж вилуплюються
молоді змії. Для людини не отруйна. Має наукове значення.
2. Полоз жовто-червоний. Занесений до Червоної книги
України. Зазвичай щільність популяцій не перевищує 1–2 екз. на
1 км маршруту або декількох особин на гектар. Але у найбільш
сприятливих біотопах утворюються локальні поселення з
високою щільністю (20–50 ос./га). Причини зміни чисельності:
розорювання степових ділянок, безпосереднє знищення змій

32. 32
людиною та загибель на автошляхах. Сховищами слугують нори
гризунів, щілини між камінням,
порожнини у фундаментах
будівель, кущі. Живиться
дрібними ссавцями (полівками,
мишами, ховрахами тощо),
плазунами (ящірками, інколи
зміями), рідше пташенятами та
яйцями птахів, іноді — земноводними. Парування відбувається у
другій половині квітня–травні. У другій половині червня–липні
самка відкладає 7–16 яєць. Молодь з’являється у другій половині
серпня — першій половині вересня. Дуже рухлива і агресивна
змія. Неотруйна.
3. Полоз сарматський (Палласів полоз). Занесений до Червоної
книги України. Зазвичай
трапляються поодинокі
особини, зміна середовища
існування внаслідок
господарської діяльності та
знищення або відловлювання
змій людиною. Сховищами
слугують нори гризунів, щілини між камінням, дупла дерев,
шпаківні. Добре лазить по деревах і кущах. Живиться
мишоподібними гризунами, ящірками, птахами та яйцями.
Парування — у квітні–травні. У червні–липні, інколи у першій
половині серпня самка відкладає 3–13 яєць. Молодь з’являється у
серпні – вересні. Неотруйний.

33. 33
4. Гадюка степова. Занесена
до Червоної книги
України. На більшій
частині території України
чисельність виду низька, у
деяких районах він вже
зник. Причини зміни
чисельності: розорювання,
забудова, суцільне заліснення, перевипас або регулярне
випалювання степових діля нок, знищення змій людиною, а
також нелегальні масові заготівлі гадюк для утримання у
серпентаріях. Ховається переважно у норах гризунів. Живиться
весною дрібними гризунами (в основному полівками) та
ящірками, влітку і восени майже виключно прямокрилими.
Парування — у квітні–травні. Яйцеживородний вид. Молодь (1–
31 ос.) народжується з середини липня до середини вересня.
Отруйна, але загрози життю людини не становить. Має велике
наукове значення.
5. Ящурка піщана (Eremias arguta) — вид плазунів (Reptilia) з
підкласу лускатих (Squamata,
Lepidosauria), єдиний в
Україні представник
багатовидовогороду Eremias.
Інколи вид називають
"ящірка піщана", "ящірка
різнобарвна". Найбільші
екземпляри можуть досягати 15 см (від носа до кінчика хвоста).
6. Вуж водяний (Natrix tesselata) — неотруйна змія роду вужів.
Велика змія, завдовжкидо 140 см, зазвичайдовжина самців — до
80 см, самиць — до 1 м. Голова плоска, морда загострена.

34. 34
Водяний вуж може заселяти як прісні так і дуже солоні водойми,
як з проточною, так і зі стоячою водою. Гарно плаває, навіть на
сильній течії, може довго
знаходитись під водою.
Укриттям для тварин
слугують порожнини під
камінням, покинуті нори
гризунів, сухі залишки
рослинності. Активні
вдень, особливо вранціта ввечері, більшу частину часу проводять
у воді, полюючи, можуть запливати на 3 — 5 км від берега.
Також вдень можуть грітися на сонці на березі. Основу раціону
складає риба, також живиться жабами, іноді дрібними птахами та
ссавцями. Впіймавши у воді крупну здобич, вуж спочатку,
тримаючи жертву у щелепах, пливе на берег, де маючи тверду
опору для тіла може її проковтнути. При появі небезпеки вужі
ховаються на дні водойми. Зимують вужі у норах гризунів та
природних порожнинах, частіше за все великими скупченнями
(до 200 особин різної статі та віку), іноді разом з іншими зміями.
7. Черепаха водяна. Довжина карапакса до 23 см (зазвичай 16 —
18 см), ширина до 17 см, висота до 8 см. Має форму овалу,
гладенький, не має виступів. На щелепах немає зубів, їх роль
виконують гострі рогові пластини. Вага дорослої особини до 1,5
кг. Тривалість життя — кілька десятків років. Заселяє неглибокі
спокійні водойми, тримається на невеликій глибині, повзає дном
або плаває. Плаває досить швидко і спритно, по землі рухається
значно повільніше, ніж плаває, але швидше за сухопутних
черепах. Виходить на берег грітися на сонці, при цьому може
віддалятись від водойми на кілька сотень метрів. Пірнає,
тривалий час може знаходитись під водою, однак у період

35. 35
активного руху спливає на поверхню кожні 15 — 20 хвилин, щоб
запастись повітрям. Активна вдень, вночі спить на дні водойми.
Як правило, тримаються
неподалік від водойми й при
найменшому натяку на
небезпеку миттєво пірнають
на дно, де можуть
закопуватись у мул. Болотна
черепаха всеїдна тварина.
Харчується як у воді так і на
суші. У воді раціон зазвичайскладають молюски, личинки комах,
дрібні ракоподібні. Іноді полює на рибу та земноводних, але
хребетні тварини не є основним кормом черепахи. На суші полює
на комах та багатоніжок. Може поїдати падло. Крім того можуть
харчуватися рослинною їжею (водорості та вищі рослини), але
така їжа становить тільки невелику частину раціону. Зиму
проводять у сплячці на дні водойми.
8. Прудка чорноморська ящірка (Lacerta agilis) — вид ящірок
родини справжніх ящірок (Lacertidae). У прудкої ящірки світлий
низ живота, а на спині є
смуги. Самці зазвичай
темніші і мають яскравіше
забарвлення; в період
спаровування вони стають
зеленими. У довжину
ящірки досягають 25 см.
Прудка ящірка вважається
зникаючим видом і охороняється законом на більшій частині
території Європи, на відміну від Росії, де підвид Lacerta agilis

36. 36
exigua вельми поширений і численний. В Україні прудка ящірка є
звичайним видом на більшій частині території.
На Кінбурнському півострові мешкають: гадюка степова, Паласів
полоз, ящурка піщана, прудка чорноморська ящурка Lacerta agilis euxinica,
вуж водяний, мідянка звичайна, черепаха водяна.