2. Місто, відоме зараз під назвою Кіровоград,
розвинулося усередині XVIII століття як продукт
агломерації сільських та військових поселень. У
освоєнні краю відіграли роль сербські
переселенці, спеціально запрошені російською
владою (Нова Сербія).
План Єлисаветинської фортеці
Згодом поруч із цими селами та слободами
була збудована фортеця св. Єлисавети,
первинно розташована на високому правому
(західному) березі Інгулу. У подальшому вона
планомірно забудовувалося й поповнювалась
переселенцями, чим створювався образ
«нового» міста, протиставлений хаотично
розвинутим давнішим поселенням. Так, від 1764
року Фортеця св. Єлисавети стала осередком
Єлисаветинської провінції Новоросійської
губернії, а вже за декілька років фортеця
містечка відіграла непересічне значення у
російсько-турецькій війні 1768—1774, що не тільки
перегрупувала розклад сил у регіоні, а й
непрямо спричинилася до ліквідації Запорозької
Січі.
3. Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
Приміщення театру споруджено у Єлисаветграді
(тепер Кіровоград) 1867 року
на кошти інженера-полковника Г. В. Трамбицького.
В цьому ж приміщенні 27 жовтня 1882 року
народився перший
професійний національний реалістичний театр під
орудою М. Л. Кропивницького
4. Кіровоградська обласна
філармонія
Кіровоградська обласна філармонія
розташована за адресою: вул. Орджонікідзе, 8, м.
Кіровоград, Україна-25006.
Будинок філармонії — ошатний, витриманий у
чітких класичних лініях, примикає до Ковалівського
парку.
Заклад було засновано 1944 року.
Сцена Кіровоградської філармонії стала
першою в творчому житті виконавців Антоніни та
Віталія Мареничів з популярного в 1970—80-х роки
тріо «Мареничі», відомої сучасної російської
артистки розмовного жанру Клари Новікової,
кілька років у складі філармонічної групи
«Контакт» працювала Ауріка Ротару[1].
Від 1998 року філармонія щорічно проводить
фестиваль камерної музики «Травневі музичні
зустрічі», у якому беруть участь провідні камерно-
інструментальні та симфонічні колективи України.
5. Кіровогра́дський обласни́й академі́чний теа́тр ляльо́к
Кіровоградський обласний театр ляльок
заснований у вересні 1939 року. За цей час
(станом на кін. 2000-х рр.) створено понад
140 постановок. Серед них як невмирущі
класичні твори, так і твори сучасних авторів.
Починаючи від 1976 року театр міститься за
сучасною адресою в середмісті
Кіровограда — на площі Богдана
Хмельницького.
Від грудня 1998 року театр ляльок очолює
директор Григорій Миколайович Педько.
Працівники театру неодноразово
нагороджувалися подяками та Грамотами
управління культури облдержадміністрації та
Мінкульту України.
6. Художньо-меморіальний музей О. О. Осмьоркіна
Художньо-меморіальний музей
О. О. Осмьоркіна було відкрито в 1994 році.
Музей розташований у будинку, де провів свої
дитячі і юнацькі роки видатний художник першої
половини ХХ сторіччя Олександр Олександрович
Осмьоркін.
Експозиція Художньо-меморіального музею
О. О. Осмьоркіна розміщена у трьох залах.
Великий зал пропонує відвідувачам
познайомитися з життям і творчістю
О. О. Осмьоркіна
У двох малих залах експонуються твори
художників з різних пострадянських
держав — учнів О. О. Осмьоркіна.
7. Кіровоградський обласний художній музей
Будинок, у якому міститься музей (від 1991 року) був побудований на рубежі XIX—ХХ століть на
замовлення купця І. Шполянського і являє один з яскравих прикладів початкового періоду стилю
модерн. Його інтер'єр має високу художню цінність.
Історія створення художнього музею в місті
(тодішньому Єлисаветграді) розпочалася
наприкінці XIX століття, коли 1870 року
представники передової місцевої інтелігенції
вперше поставили питання про створення
такого закладу.
Однак лише в 1921 році було створено
картинну галерею, яка в 1924 році ввійшла до
складу природничо-історичного музею.
8. Музей Генріха Нейгауза
Музей Генріха Нейгауза, створений при
першій музичній школі імені Г.Г. Нейгауза міста
Кіровограда, був відкритий 12 квітня 1981 року.
Спочатку він функціонував як музейна кімната,
але, із поповненням зібрання, виникла потреба
розширити експозицію, — відтак згодом
музейна колекція розмістилась у двох залах.
У 1990 році музей Г. Нейгауза одержав звання
народного.
У теперішній час заклад уже традиційно
проводить велику просвітницьку діяльність.
Щорічно, в тому числі і зусиллями творчого
колективу закладу, відбуваються Нейгаузівські
музичні зустрічі із запрошенням видатних
музикантів-виконавців сучасності.
Експозиція Музею Генріха Нейгауза
складається з двох розділів:
Життєвий і творчий шлях Генріха Нейгауза;
Видатні учні великого музичного педагога.
9. Кіровоградський краєзнавчий музей
Кіровоградський краєзнавчий музей створений на основі
колекції Історико-географічного музею Єлизаветградського
земського реального училища (почав свою діяльність 1883 року).
Його заснував та очолював етнограф і археолог В.Ястребов.
Після смерті останнього в грудні 1898 року заклад практично
припинив своє існування.
Подальша доля музею пов'язана з діяльністю П.Рябкова. За його
ініціативи відновленням музею від 1913 року займалося
Товариство розповсюдження писемності та ремесел, якому
передали матеріали реального училища. Але реалізації цих
планів завадила Перша світова війна.
Відновлювати музей почали у 1920-ті роки при Комітеті агітаційної
пропаганди. 1922 року на основі наявних колекцій було відкрито
два музеї — історико-археологічний й природничо-історичний.
Останній дав початок новому закладові, що 1929 року став
Округовим історико-археологічним, а вже 1939 року —
Кіровоградським обласним краєзнавчим музеєм.
У період гітлерівської окупації міста в роки Великої вітчизняної
війни Радянського Союзу 1941—45 музей втратив понад 10 тис.
одиниць зберігання.
Після визволення міста і відновлення діяльності музею його фонди
істотно поповнилися новими колекціями.
А вже в роки незалежності України — у 1994 році музей
успадкував колекцію збирача предметів старовини і мистецтва
О.Ільїна, яка містить чимало раритетних і цінних пам'яток.
10. Меморіальний музей М. Л. Кропивницького
Меморіальний музей М. Л. Кропивницького був відкритий у
Кіровограді 2 жовтня 1982 року.
Він розмістився у будинку, в якому майже 20 років життя
провів Марко Лукич Кропивницький. Тут він написав
класичні вже в українській літературі п'єси «Глитай, або ж
Павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть…», «Дві сім'ї» та
інші; тут же на початку 1880-х років він сформував
уславлену українську театральну трупу.
Експозиція музею складається з декількох розділів, що
розповідають про сім'ю драматурга й актора, про його
дитинство і навчання в гімназії та університеті, про його
довгий і важкий шлях у мистецтві як засновника першого
професійного українського театру (Театр корифеїв).
Шанобливо зберігають у музеї реліквії — документи,
світлини, меморіальні речі, театральні афіші, що
розповідають про життя і творчість М. Л. Кропивницького —
реформатора театру, актора, режисера, драматурга,
композитора, співака, педагога. Численні тематичні
виставки, що постійно організуються творчим колективом
закладу за участі інших установ, органів держвлади,
музейних зібрань, краєзнавців і музеєзнавців тощо,
відображають продовження традицій корифеїв у
сучасному театрі.
11. Музей І. К. Карпенка-Карого
Музей розташований у меморіальному будинку, в якому у період 1872—1883 років мешкав з родиною
видатний український драматург і театральний діяч, у місті Кіровограді (колишній Єлисаветград)
Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого відкрито 24 вересня
1995 року з нагоди 150-річчя від дня народження відомого драматурга, корифея українського
професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича).
За період від 1995 до 2003 року в музеї створено 46 виставок. Найбільший інтерес у відвідувачів
викликали, зокрема, експозиції «Карпенко-Карий та Єлисаветград» (до 150-річчя від дня народження
корифея), «Співець степової Еллади» (до 100-річчя від дня народження Євгена Маланюка), «Хутір Надія в
творах образотворчого мистецтва», «П'єси Карпенка-Карого на сценах театрів України», «Я свеча, я
сгорела на пиру…» (до 90-річчя від дня народження російського поета Арсена Тарковського), «Земляки
- лауреати літературних премій», «З порога смерті», присвячена письменникам-жертвам політичних
репресій, «Слово про місто» (Єлисаветград-Кіровоград в творах відомих українських та російських
письменників), «Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене» (родина Тобілевичів і
український театр).
Щорічно зростає кількість відвідувачів музею — у 1995—2003 роки заклад відвідало 19 тисяч осіб, для яких
було проведено 500 екскурсій.
У фондах Кіровоградського міського літературно-меморіального музею І. К. Карпенка-Карого
зберігається 9 072 музейні предмети, серед яких фотодокументальні матеріали про родину І. К.
Карпенка-Карого (Тобілевича), твори драматурга, що виходили друком в різних видавництвах та в різні
роки.
12. Музей історії українського
хореографічного мистецтва
Музей історії українського хореографічного мистецтва — музей, присвячений розвитку українського
хореографічного мистецтва, танцям українців та колективам, що їх розвивали, розташований на
території Державного музею-заповідника І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія» неподалік міста
Кіровограда.
2004 року Кіровоградським обласним управлінням культури і туризму розпочато створення музею
історії українського хореографічного мистецтва на території державного заповідника-музею І.
Тобілевича (Карпенка-Карого) «Хутір Надія».
Музей у теперішній час (кінець 2000-х років) перебуває у стадії становлення, ще потребує значних
капітальних вкладень в укріплення його матеріально-технічної бази, а також зусиль зі збагачення
музейної колекції.
Щорічно створюється нова тимчасова експозиція, яка щоразу викликає неабияку зацікавленість у
туристів, як з України, так і з інших країн світу.
Співробітниками музею проводиться робота із забезпечення музею методичною літературою та
літературою з теорії та розвитку хореографії, яка, в тому числі, використовується в експозиції.
Музей історії українського хореографічного мистецтва розвивається, і зусиллями колективу
спрямований на всебічне і повне висвітлення історії народного танцювального мистецтва та
ознайомлення з продовжувачами традицій основоположників українського народного сценічного
танцю.
13. Історичний музей «Євреї
Єлисаветграда»
150 років тому в центрі міста
Єлисаветграда (нині — Кіровоград) на
кошти громади була побудована
головна синагога — центр суспільного і
релігійного життя місцевих євреїв. Після
революції синагога була відібрана у
громади і розграбована. Протягом
багатьох десятиліть євреї були відірвані
від своїх джерел, позбавлені
можливості розвивати свою
національну культуру. Йшов процес
асиміляції. В останні роки громада
активно відроджується. Зараз у ній
нараховується 5300 чоловік. Процес
повернення до джерел, осмислення
історії і ролі євреїв у суспільстві
привели до ідеї створення цього музею.
14. Собор Різдва Богородиці
Храм засновано 1757 року на честь Володимирської ікони
Божої матері. Засновниками храму були греки-переселенці.
Кафедральний собор — єдиний храм у місті, який не було
закрито радянським комуністичним режимом; навіть у роки
німецько-фашистської окупації під час Другої Світової війни
тут проводились богослужіння.
По звільненні Кіровограда 1944 року, після руйнування
міського Успенського храму, Собор був переведений в храм
Володимирської ікони Божої матері, а головний престол
нового Собору перейменований і присвячений святу Різдва
Пресвятої Богородиці.
15. Церква Святого Володимира
У 1795 році в Єлисаветграді на місці
старої дерев'яної каплиці наприкінці
сучасної вулиці Пашутіна, почалося
будівництво нового храму, який був
освячений 13 липня 1826 року в ім'я
Покрови Пресвятої Богородиці.
Проте відразу після освячення храм
був закритий, оскільки місцеві
віряни, для яких він зводився,
відмовилися здійснювати у ньому
єдиновірські служби.
Лише 1847 року місцеві віряни
погодилися прийняти священика,
але за умови вільного вибору його
ними. Священика запросили
здалеку — з міста Обоянь (тодішня
Курська губернія), і таким чином
служби розпочалися в храмі лише 1
листопада 1847 року.
16. Спасо-Преображенський собор
Історія створення Спасо-Преображенського собору
доволі насичена. Фактично відразу після облаштування
Фортеці Святої Єлизавети всередині XVIII століття у цих
краях з'являються переселенці, в тому числі і старообрядці.
Селитися їм тут дозволило керівництво фортеці. Вже за 100
років, а саме у 1850—1860-х роках основна маса
старообрядців перейшла в православ'я. Парафіяни,
прийнявши православну віру, почали передавати до нових
храмів свої цінності — утвар, ікони.
1798 року дерев'яна церква згоріла. Причина пожежі
невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом
Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву
двоповерхову церкву. На жаль, її було спроектовано без
ведення відповідної документації і як наслідок — з
неналежним дотриманням технічних умов, відтак, як і
передбачалося, за якийсь час церква розвалилася
Згодом, уже на початку 1810-х рр. було розпочато нове
будівництво кам'яної церкви
Будівництво закінчено і освячено храм 1813 року
17. Хрестовоздвиженська церква
Хрестовоздви́женська це́рква — православний храм в селі Розумівка Олександрівського району на
Кіровоградщині, пам'ятка архітектури та містобудування загальнодержавного значення, родова
усипальня родини Раєвських.
Кам'яну церкву в ім'я Воздвиження Чесного Хреста було закладено 3 травня 1883 року замість
колишньої дерев'яної на місці поховання учасника російсько-французької війни, генерала від кавалерії
Миколи Миколайовича Раєвського. Генерал заповів поховати його саме на цьому пагорбі, оскільки ця
частина родового маєтку нагадувала йому про місця
колишніх боїв.
Будівництво велось за ініціативою старшої доньки
Раєвського Катерини коштом її чоловіка, декабриста
Михайла Федоровича Орлова, а також частково коштом
бойових друзів Миколи Миколайовича.
Остаточно будівництво було завершене лише в 1855 році,
що пояснюється значною вартістю споруди. Церква
отримала назву Хрестовоздвиженської, так як
Микола Раєвський народився 14 вересня і помер
16 вересня (за старим стилем) — дні, коли в православ'ї
святкують Воздвиження Хреста Господнього.
Поховання Раєвського накрили кам'яним
циліндричним пантеоном, розміщеним в центрі
просторого склепу під церквою.
18. Хутір Надія
Садибу закладено в 1871 році батьком драматурга Карпом
Тобілевичем і названо іменем його дружини — Надії
Тарковської. Згодом І. Карпенко-Карий обирає садибу
постійним місцем проживання.
Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне
господарство. З того часу збереглися «Батькова хата» і стара
чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного
заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі
та вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної
природи — за його власним висловом «оазис в степу».
На хуторі Надія ним написано 11 п'єс із 18, які увійшли в золотий
фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч»,
«Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава
Чалий», «Гандзя» та інші.
У садибі в різний час проживали Микола Садовський, Панас
Саксаганський, М. Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися
талановиті митці М .Заньковецька, М. Кропивницький, М.
Старицький та багато інших відомих театральних діячів,
письменників, художників.
До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний
будинок, приміщення літературно-меморіального музею,
парк-пам'ятка «Хутір Надія» і ставок.
19. Парк 50 років Жовтня
1958 року на околиці Кіровограда було створено
мальовничий парк, який став легенями міста, окрасою і
популярним місцем для відпочинку жителів. Було
висаджено близько 50 видів видів дерев та кущів. 1972
року парк було надано статус парк-пам'ятка садово-
паркового мистецтва. На території парку створено
невелику зону з атракціонами для розваг і відпочинку
населення. На момент відкриття в парку було 7
атракціонів.
Сьогодні в дендропарку діє 20 атракціонів, 5 з яких
придбано 2007 року. Всі атракціони відповідають
технічним стандартам і проходять державну
сертифікацію. Атракціони поділяються на три
умовні групи: дитячі, сімейні та екстремальні.
2007 року побудовано стаціонарну криту сцену. До
кожного свята дендропарк готує для гостей
програми. Влітку тут регулярно проходять концерти
та різноманітні виступи, культурно-розважальні та
спортивно-оздоровчі заходи, акції «Молодь проти
наркотиків», «День миру», акції безкоштовного
відвідування атракціонів дітьми-інвалідами та
сиротами.
20. Парк Перемоги або Міський сад
Парк Перемоги або Міський сад існує вже більше 200
років. Розташований парк вздовж річки Сугоклея і
водосховища в Кіровограді. Останнім часом насчет нього
ведеться дуже багато суперечок, пов'язаних з
приватизацією землі, екологією і сміттєвими звалищами,
яких з'являється все більше.
Поки парк Перемоги не є приватною територією, там ще
залишилися дуже гарні куточки природи.
21. Парк «Ковалівський»
Ковалівський або Дворцовий бульвар і парк при ньому були зведені на Ковалівці в 50-х рр. XIX ст. за
розпорядженням військового керівництва.
У 1879 році в парку був побудований інженерним відомством тир для навчання юнкерів
Єлисаветградського юнкерського
кавалерійського училища. Був встановлений
циклодром для спілки велосипедистів, влітку у
парку проводились військові збори.
За СРСР Ковалівський парк перейменували на
Парк імені Леніна (ще 1926 року тут встановили
пам'ятник вождю пролетаріата).
Рішенням Кіровоградського облвиконкому
№ 213 від 6 червня 1972 року парк
«Ковалівський» отримав статус парк-пам'ятка
садово-паркового мистецтва місцевого
значення.
Первісну назву Ковалівський паркові було
повернуто рішенням Кіровоградського
міськвиконкому, очолюваного В. Мухіним, на
пропозицію обласної організації Української
Республіканської партії, вже за доби
незалежності України.
22. Бібліотека імені Олександра
Бойченка
Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва імені
Олександра Бойченка - науково-дослідний,
інформаційний, культурно-просвітницький і методико-
консультативний центр, творча лабораторія з
організації бібліотечного обслуговування юнацтва
створена в 1978 році.
Будівля в якому зараз розташована бібліотека імені
Бойченка - це колишній власний будинок Марущака
(з інших архівних документів - ротмістра Долинського).
Побудований в стилі еклектики з впливом форм
бароко в 1880-1890 роках на гроші колишнього
земельного (земського гласного) Івана Марущака.
Декоративне оформлення становить художню цінність
і є одним з пам'ятником архітектури обласного
значення кінця XIX - початку ХХ століть. Автор проекту
невідомий. Первісне функціональне призначення:
перший поверх - торгові приміщення, другий -
житловий.
23. Кіровоградська обласна бібліотека для
дітей ім. А.Гайдара - є одним з
найвідоміших дитячих закладів міста.
Бібліотека являє собою велику колекцію книг
для дітей і є методичним центром для всіх
дитячих бібліотек регіону.
Точних архівних даних про дату утворення
бібліотеки не збереглися. Відомо, що на
початку 20-х років ХХ сторіччя в місті була
відкрита міська дитяча бібліотека, яка в 1939
році після утворення Кіровоградської
області, стала обласний.
24. Кіровоградська обласна універсальна наукова
бібліотека імені Дмитра Чижевського бере свій
початок від першої Єлисаветградської громадської
бібліотеки, заснованої 2 лютого 1899.
З 1993 року носить ім'я видатного земляка, вченого-
енциклопедиста, академіка, відомого в світі
філософа Дмитра Чижевського. У перший рік
існування бібліотека придбала 1173 книг і 1399
отримала в подарунок. З утворенням
Кіровоградської області в 1939 році коли бібліотека
налічувала в фонді 50 тисяч видань тоді вона
отримала статус обласної.
Сьогодні бібліотека ім.Чіжевского - одна з кращих в
Україні за наповненістю фонду і змістом роботи. Це
сучасне інформаційне, культурно-просвітнє
установа, науково-дослідний, консультативний
центр, чий фонд налічує близько 800 тисяч
примірників документів, якими користуються більше
30 тисяч читачів.
25.
26. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
РЕСУРСИ ІНТЕРНЕТ:
HTTP://WWW.OBLRADA.KIROVOGRAD.UA
HTTP://LIBRARY.KR.UA
HTTP://UK.WIKIPEDIA.ORG
HTTP://WWW.REGIONALMUSEUM.KR.UA/ASHL/SHL18_U.HTML
HTTP://MEGASKOP.RU
ЛІТЕРАТУРА:
“ ІСТОРИЧНИЙ ОПИС КІРОВОГРАДА ”- О. М. ПАШУТІН
“ ДО ДЖЕРЕЛ ІСТОРІЇ КРАЮ ” - БОКІЙ Н.М., БРАЙЧЕНКО О.Д., КУЦЕНКО Л.В.
“ ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ ” – КОЗИР І.А., ШЕВЧЕНКО С. І.
