Робота учасників Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості, присвяченого Всесвітньому Дню Землі

1. Видатні постаті
Бобринеччини, що
вплинули на
розвиток місцевого
суспільства
Робота учасників
XXIII Всеукраїнського фестивалю
дитячої та юнацької творчості,
присвяченого Всесвітньому Дню
Землі: Вагнер Тетяна, Полув'ян
Маргарита, Кучеренко Мар'яна.
Номінація «Громадська думка».
КЗ «Бобринецький районний
Будинок дитячої творчості».
Гурток «Чари рідного слова».
Керівник гуртка – Шитель А. В.

2. Бобринеччина – перлина степового краю
На теренах Бобринецького краю проживали геніальні особистості, які
зробили вагомий внесок в різних галузях науки та мистецтва України,
сприяли становленню державності.
Бобринецький край - це обрамлені розкішними лісосмугами неозорі лани
золотавої пшениці. Неквапливі, тихоплинні ріки і джерела кришталевої
води. Крутобокі долини і балки, уквітчані духмяними шавліями, волошками
та іншим різнотрав'ям. Тож помандруємо нашим Бобринецьким краєм та
познайомимось із його видатними діячами.
«Саме тут мистецька слава
Народилась і зросла,
Самобутньо, величаво
Усім світом розійшлась.
О Бобринецький рідний краю!
Малесенька частинка в світі цім.
Ти нас усіх завжди оберігаєш,
Щоб ми тримали щастя у руці.»
(Творчість Михайла Катани
та Ірини Білик)

3. Яків Васильович Паученко (1866-1914) -
талановитий єлисаветградський зодчий, рідний дядько
відомого живописця О. Осьмьоркіна. Архітектор, який
побудував в Єлисаветграді (сучасний Кропивницький)
чимало чудових будівель, звичайно мріяв про свій Собор,
як вершину свого інтелекту і духу. Таким собором став
Свято-Вознесеньський храм у місті Бобринець.
Архітектурна легенда
Аби подивитися на величний Володимирський
собор, необов'язково їхати до Києва. В самому
центрі Бобринця височить його зменшена
копія - Свято-Вознесенський храм. Він є
справжньою окрасою міста, його візитною
карткою. Вознесенський Собор став
"лебединою піснею" архітектора, його
останнім, кращим творінням. Будували храм
всім народом, під керівництвом майстрів Якова
Паученка. Примітно і те, що архітектор
постійно був присутній на будівництві, не
дивлячись на свою тяжку хворобу.

4. .
Анна, яку називали святою
Ганна Михайлівна Дмитрян (1843, м.
Новомиргород – 1913, м. Бобринець) — видатна місцева
меценатка. Завдяки її сприянню були побудовані дві лікарні — у
Єлисаветграді й Новомиргороді та Вознесенський собор у
Бобринці, а також кілька матеріальних пам'яток області.
Після смерті дочки Анна Михайлівна завершує розпочате будівництво
оригінального православного храму Св. Пантелеймона в Бобринці.
Унікальність храму в тому, що був оздоблений гарними голубими кахлями з
кераміки (мюдівської глини), зробленими бобринецькими спеціалістами , та
розписані рідким розчином золота. Іконостас, притворне оздоблення церкви
були виконані з фарфору та кипарисового дерева у старовізантійському стилі,
а розписували їх монахи Києво-Печерської лаври в 1886-1888 роках.
Анна Михайлівна бере участь у фінансуванні будівництва у Бобринці -
за проектом архітектора Я. В. Паученка Вознесенського собору. Будівництво
собору обійшлося меценатці в 100 тисяч рублів (для порівняння: на той час
корова коштувала 8 рублів, хромові чоботи - 1 рубль).
Після спорудження Вознесенського собору, училища та гуртожитку Анна
Дмитрян спрямувала свою благодійницьку діяльність на забезпечення
населення медичною допомогою. Тільки в Бобринецьку та Витязівську
лікарні було презентовано 50 тисяч золотих карбованців готівкою. Вона мала
безпосереднє відношення до перебудови лікарні в Бобринці 1906 року,
допомагаючи значними коштами. В 1912-1913 рр. Анна Михайлівна будує в
своєму рідному місті Новомиргороді благодійну лікарню.

5. Марко Лукич Кропивницький (1840-
1910): драматург, актор, режисер, театральний діяч,
композитор, фундатор українського професійного театру.
Йому належить основоположна роль у створенні
національної школи театрального мистецтва, формуванні
оригінального вітчизняного репертуару. І сьогодні не сходять зі
сцени його класичні драми і комедії: "Дай серцю волю, заведе в
неволю", "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж
Павук", "Чмир", "Скрутна доба" та ін. М. Кропивницький також
є автором ряду музичних творів, які відзначаються високою
професійністю та мелодійністю (дует "За сонцем хмаронька
пливе", пісня "Соловейко").
Непересічні організаційні здібності М. Кропивницького
поєднувались з потужним талантом режисера-реформатора,
який тяжів до синтезу слова, музики, пісні і танцю,
започаткувавши традиції класичної музично-драматичної
вистави. Його називають "батьком українського професійного
театру". Того, що встиг зробити за своє життя Марко
Кропивницький як драматург, актор, режисер, антрепренер і
композитор, цілком досить, щоб ім'я його назавжди збереглося
в пам'яті українського народу і в історії світового мистецтва.
Корифеї українського професійного театру

6. Родина Тобілевичів
Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) - український письменник,
драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.
Написав вісімнадцять оригінальних п'єс, кожна стала своєрідною вершиною драматургії. Драматург був
вірним сподвижником театральної справи.
Колись, на славу Україні,
Зродила мати трьох синів...
Карпенко старший чарівник,
Що зваблює так всіх нас грою,
Що надихає й вас порою...
Максим Рильський
Величезний внесок у розвиток театру та театрального мистецтва в
Україні у буремний період ХІХ століття належить величній родині
Тобілевичів. Четверо дітей Карпа Тобілевича із шести пізніше стануть
видатними діячами українського театру. В Бобринці збереглися будівлі тісно
пов'язані з життям та творчістю видатних театральних діячів
М.Л.Кропивницького та І.К. Карпенка – Карого: приміщення повітової школи
та училища, в якому в 60 -х роках XIX ст. навчалися ці видатні люди; ратушу,
в якій вони працювали; трактир Медового, в якому були зроблені перші
театральні кроки корифеїв - тут вони грали свої перші спектаклі. Збереглися
також і будинок бабусі Кропивницького Уляни Дубовинської, в якому Марко
провів своє дитинство, і приміщення повітового суду, в якому йому довелося
працювати. В честь славетного земляка вдячні бобринчани збудували
пам'ятник Кропивницькому і назвали сквер та вулицю його ім'ям. Одна з
вулиць міста носить і ім'я І.К. Тобілевича (Карпенка - Карого).

7. Микола Садовський (Микола Карпович Тобілевич). Саме Микола
Садовський зумів створити в Києві перший український стаціонарний театр, за
взірцем якого й досі живе вся наша театральна система. Лицарем української сцени
називають критики Миколу Садовського. Як актор він відзначався винятковою
пластичністю, простотою, глибиною і щирістю почуттів, хоч і не позбавлених
характером гри «нутром» (від великих емоцій до спаду). Як режисер Садовський
виховав цілу плеяду українських акторів – О. Петляш, О. Корольчук, Є. Хуторна, М.
Малиш-Федорець, І. Ковалев-ський і багато ін., даючи їм велику волю в творенні
образу. Як перекладач вніс свій вклад до збагачення українського репертуару
перекладами: «Ревізор» М. Гоголя, лібретта опер «Галька» С. Монюшка, «Продана
наречена» Б. Сметани та ін. Роль Садовського як культурного і громадського діяча
виходить далеко за межі театру. У товаристві інших корифеїв і сучасних йому діячів
у різних галузях культури й мистецтва його діяльність сприяла народженню нового
покоління української інтелігенції ХХ століття.
Панас Саксаганський (Панас Карпович
Тобілевич). Серед найславетніших імен в історії
українського театру, дожовтневого і радянського, сяє ім'я
Панаса Карповича Саксаганського (1859—1940). зіграв понад
сто основних ролей як комедійного, так і драматичного
репертуару і багато епізодичних. він став народним артистом
СРСР і одночасно був нагороджений орденом Трудового
Червоного Прапора.
Марія Садовська-Барілотті (Марія Карпівна Тобілевич) -
талановита співачка-сопрано за 12 років сценічної діяльності виступила майже у
всіх жіночих партіях опер "Наталка Полтавка", "Запорожець за Дунаєм",
"Утоплена", зіграла головні ролі у багатьох драматичних виставах.

8. Микола Кузьмович Смоленчук - український прозаїк і
літературознавець, член Спілки письменників України. Автор історичних повістей «Степи
полинові» (1961), «Степівчани» (1963); «Родня» (1968); нарисів «Хутір Надія», «Кіровоград»
(1967); романів «Сиве покоління» (1965), «Ой, літав орел» (1969), «Білі бланкети» (1985),
нарисів «Хутір Надія» (1967), «Кіровоград» (1967); наукової розвідки «Марко Кропивницький і
його рідний край» (1971) та майже сотні наукових, науково-популярних і методичних (про
передовий досвід найкращих учителів-словесників) статей, краєзнавчих розвідок і нарисів,
зокрема, присвячених театру корифеїв та його діячам.
У місті Бобринець є районний краєзнавчий музей ім. Миколи Смоленчука, де зберігається
2 813 предметів основного фонду.
Краєзнавча діяльність, література

9. Лев Давидович Троцький – «демон революції» -
видатний радянський державно-політичний діяч.
Постать всесвітньо-історичного значення, одна з найскладніших та
найсуперечливіших особистостей в новітній історії людства. Але одне не
заперечно - це історична постать світового масштабу. В Бобринці про родину
Троцього (Бронштейна) нагадують магазини, які збереглися до наших часів і є
окрасою базарної площі, будинок, в якому проживала сім'я. Також збереглися в
місті приміщення єврейської школи і 4 синагоги. Були в них і паровий млин, і
пивоварний завод, і невеликий готель.
Родове гніздо Бронштейнів знаходиться біля с.Степівка. Колись там був
хутір Янівка, в якому і проживала сім'я. Будинок на хуторі не зберігся, після
революції в ньому розміщувалася школа, а в перебудовчі часи зник зовсім, як і
сам хутір. Тепер про маєток Бронштейнів нагадують тільки залишки
фундаменту, застелені польовими квітами. На місцевому кладовищі вдалося
знайти три надгробки, які належать матері, дідусю та бабусі Левка.
Політична діяльність
Будинок магазину
батька Троцького
Давида Бронштейна в
м.Бобринець

10. Петро Павлович Шумилов. Разом з
В.С.Яблонським виконав комплекс дослідів по вивченню руху в'язких
нафтопродуктів. Брав активну участь в освоєнні нової наукової галузі
прикладної гідравліки. Велике народногосподарське значення мав
розроблений ним і успішно запроваджений метод "вододзеркального
підігріву". Разом з цим Шумилов займається викладацькою діяльністю,
читає курси гідравліки, механіки, опору матеріалів і теорії
теплопередачі. Шумилов - один з авторів книги з гідравліки для
нафтових вузів, написав "Практичний курс із історії теплопередач". 1940
року вчений завершив свою роботу "Багатоступінчасті турбіни для
буріння глибоких свердловин", що було його докторською дисертацією.
Велика заслуга нашого земляка в розробці теорії і впровадженні у
практику турбінного буріння. Очолюючи колектив конструкторів
Азербайджанського інституту нафтового машинобудування Шумилов
сконструював багатоступінчастий турбобур, здатний надійно й тривало
працювати в різних умовах буріння.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, вчений розпочав розробку
нового виду зброї. Теоретичні й експериментальні дослідження,
проведені групою інженерів на чолі П.П. Шумиловим, закінчилися
створенням нової зброї. Бобринчани свято шанують пам'ять про свого
земляка. На школі №5, де він навчався і працював, встановлено
меморіальну дошку, вулицю, на якій проживав перейменовано його
ім'ям.
Наукова діяльність

11. Петро Юфимович Тодоровський
Народний артист РРФСР, заслужений діяч мистецтв УРСР. Лауреат
премії «Золотий Овен», лауреат Всесоюзного конкурсу в номінації
«Друга премія за роботу оператора», лауреат Венеціанського
кінофестивалю в номінації «Дебют», володар премії «НІКА»,
«Кінотавр», «Кіношок», лауреат Державної Премії Російської
Федерації. За вагомий внесок у розвиток кінематографу нагороджений
двома орденами «За заслуги перед Вітчизною» і Почесним призом
Президента Росії. Бобринчани-старожили ще й досі пам'ятають сім'ю
Тодоровських. В 60-их він також почав виступати як композитор і автор
пісень, в 1970-му — вперше знявся як актор у фільмі "Був місяць травень".
На екрані з'являються його фільми "Фокусних" (1967), "Міський романс"
(1970), "Остання жертва" (1975). Великий глядацький інтерес викликала
картина Тодоровського "Люба жінка механіка Гаврилова" (1981) з
Людмилою Гурченко в головній ролі. Новим успіхом для режисера стала
мелодрама "Воєнно-польовий роман" (1983) з Наталією Андрійченко і
Миколою Бурляєвим у головних ролях. Величезну популярність мав його
фільм "Інтердівчинка" (1989). Роль у ньому вивела на "зіркову орбіту"
актрису Олену Яковлеву. Загалом з доброї руки метра здобули славу
десятки акторів, які й нині сяють на кіношному небосхилі. Вагомими
подіями в російському кіно стали й наступні картини Тодоровського —
"Анкор, іще анкор!" (1993), "Яка чудова гра" (1995), "Ретро утрьох" (1995),
"В сузір'ї Бика" (2003).
Кінематораф

12. «Небесна сотня»
Віктор Чміленко - український фермер,
громадський активіст, активний учасник Євромайдану, Герой
України.
Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року. Протягом 2005-
2006 років збирав спогади про Голодомор жителів сіл Бобринецького
району (всі матеріали передані до Бобринецького краєзнавчого
музею).
У березні 2008 року був спонсором та організатором поїздки до 80-
річчя відомого кінорежисера Петра Єфимовича Тодоровського
(уродженця м. Бобринця) в Москву (документальний фільм
переданий до Бобринецького краєзнавчого музею). Був борцем за
справедливість та вів активну громадську діяльність

13. Також на теренах нашого краю проживає багато поетів Бобринеччини, що є
учасниками Бобринецької літературної студії «Спадок», члени якої: Бевзенко
Євгенія, Білик Ірина, Гордієнко Віра, Зеленська Валентина, Зеленська Наталія,
Катана Михайло, Компанієць Лариса, Ланецький Валерій, Лашкул Володимир,
Неклеса Демян, Орлова Марина, Пасніченко Василь, Полудниціна Наталія,
Потапчук Галина, Рожкова Наталія.
Літературна творчість

14. Мандрівка рідним краєм
«А я іду заквітчана,
Волошками увінчана,
У неба край задивлена
Босоніж по стежиночці,
Простую серед трав.
Й колоссячко замріяне
На сонці по стерниночці
Іскриться й виграва.
А маківки сполохано
Палахкотять закохано
У рідний край задимлений
Туманами невтомними,
Тріпочуть та шепочуться
До соняхів все горнуться.
А панни жовтобокі ті
Рясніють золотом на самій видноті.
Ми – юні україночки,
Роду давнього, роду славного –
Яскраві перлиночки!»
Творчість учасників гуртка «Чари рідного слова»
Ми теж вирішили долучитися до плеяди
талановитих бобринчан та спробувати свої сили у
поетичній справі .

15. О Бобринецький славний краю!
З роками став такий старий…
Та все ж дивуєш фарбами розмаю,
Бо ти в душі багатий, молодий!
Історія повік твоя не згасне,
І віра, як свіча та, не згорить.
Тому, що пам’ять наша світла й ясна,
І незабутня в місті кожна мить.
Ірина Білик. бобринчанка