Висловлювання про вчителів

1. Висловлювання про вчителів,
їх педагогічний такт, ерудицію, учительський хист, здібності, слова вчителя,
вплив на подальшу долю дитини, професію, ...
...Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! В нашій країні, де
вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Майбутнє наших
дітей, нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці. Треба б,
побачивши його на вулиці, за п'ятдесят метрів шапку скидати з
поваги до нього.
Олександр Фадєєв
Великий той учитель, який проймається справою, якої навчає.
Катон Старший
Сократа вихваляли за те, що, маючи можливість займати громадську
посаду і бути корисним своїй батьківщині, він вважав за краще служити
вихованню юнацтва, заявляючи, що більш корисний державі той, хто
зробить багатьох здатними управляти державою,
ніж той, хто управляв нею сам.
Я.А. Коменський
...Наші вчителі певні, що вони поставлені на високо почесному місці, що їм
надано чудову посаду, вище за яку нічого не може бути під сонцем,..
Я.А. Коменський
Учителями повинні бути люди.чесні, діяльні і працьовиті; не тільки для
годиться, а й насправді вони повинні бути живими взірцями чеснот, що їх
вони мають прищепити іншим. (Ніщо удаване не може бути тривалим).
Я.А. Коменський
Люби вчителя, як батька, і ніде не лишайся з більшим задоволенням, ніж
під його опікою.
Я.А. Коменський
Якщо в селі вчитель — людина, сповнена любові, мудрості, з невинною
душею; якщо він людина, обдарована усім тим, що необхідно для його
професії.— тоді він своїм способом дій стає справжнім батьком села.
Й.-Г. Песталоцці
...Учитель стає на місце кращого батька, кращої матері. Він підхоплює з
їхніх рук нитку виховання в тому місці, де вони вже не в змозі
продовжувати. Така людина здатна піднести духовний рівень цілого села,
розвинути в молоді сили і здібності, підвести молодь до нового способу
думання і дій.
Й.-Г. Песталоцці
Не викликає сумніву одне: якщо ми чогось потребуємо, то це добрих
учителів. Де бракує їх, там уся інша шкільна суєта в країні — п'яте колесо

2. у возі, окозамилювання, щоб людина не бачила, чого їй бракує. Отже, хто
хоче, щоб школи по-справжньому сприяли належному вихованню народу,
той повинен насамперед допомогти в найнеобхіднішому, а саме: щоб
скрізь у країні були люди, які здатні і прагнуть виховувати молодь і
керувати нею з розумінням і любов'ю, так, щоб вона могла осягти
мудрість життя, набратися сили і засвоїти порядок, властивий її стану і
положенню.
Й.-Г. Песталоцці
Пам'ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба
самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець,
який повинна наслідувати дитина.
Ж.-Ж. Руссо
Як може добре виховати дитину той, хто сам не був добре вихований!
Ж.-Ж. Руссо
Вихователь! — Яка висока потрібна тут душа!.. Воістину, щоб створити
людину, треба самому бути або батьком, або більше, ніж людиною.
Ж.-Ж. Руссо
Учитель для школи — це те ж саме, що сонце для всесвіту. Він джерело
тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому
заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух...
А. Дістєрвег
Де шкільна справа в занепаді, винний у цьому вчитель; де вона добре
поставлена, там вона цим зобов'язана вчителеві.
А. Дістєрвег
Усюди цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувавши в першій,
пізнаєш останнього значно ближче й грунтовніше, ніж внаслідок
найдосконалішого опису. «Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе»
А. Дістєрвег
Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його тихої,
скромної, працьовитої діяльності? Він один ще не в змозі все зробити, але
він закладає основи всьому, і без нього відразу ж поширилося б серед нас
біда.
Л. Дістєрвег
Хто бажає, щоб народ був щасливий і виховувався успішно, той повинен
визнати як першу і неминучу умову досягнення цієї мети — виховання і
освіту вчителів, а також таке їх становище, що відповідало б їхньому
важливому обов'язку.
А. Дістєрвег
Учительська самосвідомість полягає у високій думці вчителя про
гідність і значення своєї професії.
Хто не усвідомлює значення своєї професії, не цінує її високо, той
небагато зробить як учитель, тобто не викопає свого призначення

3. вчителя і людини, а отже, не виправдає свого існування.
А. Дістєрвег
...Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і
надихатися силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що
відстала від свого часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в
минулому, викликає лише співчуття всіх людей, які живуть у ногу із своїм
часом і мислять суголосно зі своїми сучасниками.
А. Дістєрвег
Він повинен виховувати безліч дітей — чужих дітей і вічно дітей. На зміну
тим, хто просувається вперед, ідуть наступні за ними, тим, хто
закінчує,—ті, хто вступає. Учителеві доводиться щороку, мало не
щодня, починати спочатку,— і так усе життя.
А. Дістєрвег
Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виховавчо і плідно. Ці
і подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед
його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість,
зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю
невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути
постійно щасливого шкільного вчителя.
А. Дістєрвег
Ідея, якій служить учитель, полягає в насадженні моральності в роді
людському. Їй віддається він усією душею, вона володіє ним неподільно.
Вона не засіла йому в голову як надуманий принцип, але перейшла в його
плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним.
А. Дістєрвег
Він — учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим як
учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно
нероздільно зв'язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у
нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого
духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати
щасливими тих, хто в нього вчиться.
А. Дістєрвег
Справжній учитель — найкращий, найвірніший друг батьків... Почувати
себе вчителем означає почувати себе другом батьківського дому.
А. Дісгервег
Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе
живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом
та пороками людства, посередником між усім, що було благородного й
високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих
заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою
ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини .й добра, і
усвідомлює, що його справа, скромна зовні,— одна з найвизначніших справ
в історії, що на цій справі грунтуються царства і нею живуть цілі
покоління.
К. Д. Ушинський

4. В організмі громадського виховання кожному призначено його справу: але
найважливіший член у цьому організмі, без сумніву, є викладач і
найближчий вихователі,, якщо обидві ці посади не з'єднані разом...
К. Д. Ушинський
У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що
виховна сила виливається тільки з живого джерела людської
особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу,
хоч би як хитро пін був придуманий, по може замінити особистості в
справі виховання.
К. Д. Ушинський
...Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця
справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки
особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки
характером можна формувати характер. Причини такого морального
магнетизування приховані глибоко в природі людини.
К. Д. Ушинський
Хоч які, здавалося б, великі вимоги, що їх ми ставимо перед вихователем,
але ці вимоги цілком відповідають обширності і важливості самої справи.
К. Д. Ушинський
...Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров'я, то вихователям ввіряємо
моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і
майбутнє нашої вітчизни.
К. Д. Ушинський
Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів
би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні
ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам
мету своєї виховної діяльності.
К. Д. Ушинський
...Ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того,
щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо
цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в
своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді.
К. Д. Ушинський
Чітке визначення мети виховання ми вважаємо аж ніяк не марним і в
практичному відношенні. Хоч як далеко заховав би вихователь або
наставник свої найглибші моральні переконання, але якщо тільки вони в
нього є, то вони виявляються, можливо, невидимо не тільки для
начальства, а й для нього самого, в тому впливі, який матимуть на душі
дітей, і діятимуть тим сильніше, чим більш приховані.
К. Д. Ушинський
Вихователь не чиновник; а якщо він чиновник, то він не вихователь, і коли
можна виконувати ідеї інших, то проводити чужі переконання неможливо,

5. К. Д. Ушинський
Уже сам собою поганий той захисник ідеї, який береться проводити її
тільки тому, що її висловлено в статуті, і який так само візьметься
проводити іншу, коли статут зміниться. З такими захисниками й
провідниками ідея далеко не піде. Чи не показує це виразно, що коли в світі
фінансовому або адміністративному можна діяти наказами й
розпорядженнями, не довідуючись про те, чи подобаються ідеї їх тим,
хто буде їх виконувати, то в світі громадського виховання немає іншого
засобу проводити ідею, крім одверто висловлюваного і одверто
сприйманого переконання?
К. Д. Ушинський
Виховання — велика справа: ним вирішується доля людини... Нове, щоб
бути дійсним, має історично розвинутися із старого, — і в цьому законі
полягає важливість виховання, і ним же зумовлюється важливість тих
людей, які беруть на себе священний обов'язок бути вихователями
дітей.
В. Г. Бєлінський
...Який важливий, великий і священний час вихователя: в його
руках доля усього життя людини.
В. Г. Бєлінський
...Вихователю належить перевиховати самого себе і перевчитися: йому
слід зробитися добрим і розсудливим викладачем.
М. Г. Чернишевський
Юність взагалі схильна до захопленої ідеалізації. Тому діти люблять
збирати в одно всі поняття про досконалість, які їм вдалося здобути за
своє недовге життя, і переносять їх на яку-небудь певну особу, в якій
вбачають здійснення своїх ідеалів. Найчастіше ідеалом їх стає вчитель, і
саме в ньому прагнуть вони вбачати поєднання всіх чеснот.
М.О. Добролюбов
Якщо всі інші говорять неправду і обманюють, а вчитель цього не
робить; якщо навіть батько дитини не завжди буває тверезим, а з
вчителем цього не трапляється; якщо в самій сім'ї панують чвари, а
вчитель завжди лагідний і привітний, то дитина вже думає про свого
вчителя як про щось найвище, і ледве може уявити, щоб він мав такі самі
потреби, як інші, щоб він пив і їв так само, як інші люди.
М.О. Добролюбов
...Вчителі, є для учня найвищим зразком людської досконалості, який
викликає благоговійний подив. «Ось цього місця торкнувся наш учитель
пальцями»,— говорила мені одна маленька дівчинка, шанобливо показуючи
в своїй книзі місце, обведене нею навколо олівцем.
М.О. Добролюбов
Чим більше вчитель пам'ятатиме, що учні дивляться на нього, як на
істоту вищу,— тим сильніший буде його вплив на дітей,— тим більше

6. радості даватиме кожна його похвала, тим глибше уп'ється в серце учня
кожний докір його, а значить, і вся справа виховання буде незрівнянно
благотворнішою.
М.О. Добролюбов
Хтось сказав: «найбільш нещасні відносини між учителем і учнями — ті,
коли в них зароджується сумнів щодо знань учителя». Ми до цього
додамо, що ще більш нещасне становище вчителя тоді, коли цей сумнів
дітей стосується його моральних достоїнств. Тільки-но моральне довір'я
втрачено або хоч трохи захиталось, зараз же і слово вчителя втрачає
свою силу,— його похвала і осуд не мають значення, і те, що раніше охоче
і з радістю робилося — тільки з любові і поваги до нього, досягається
вже не інакше, як шкільною тиранією, покаранням і примусом.
М.О. Добролюбов
...Горе вчителю, який необережною своєю поведінкою, проявом своїх
пристрастей перед учнями, розвіяв той ореол, в якому він поставав
перед їхніми очима. Вони вже дивляться на нього, як на звичайну людину,
накази його вважають примхою, покарання — засобом помсти; про нього
говорять в сім'ї, похитуючи головою на знак сумніву щодо його
моральних достоїнств.
М.О. Добролюбов
Щоб бути поетом у справі народної освіти, треба стояти на одному
грунті з народом, треба гаряче любити його, і притому любити просто і
без претензій; треба силою безпосереднього почуття розуміти і його
невисловлене горе, і неусвідомлені надії, і нез'ясовані прагнення...
Д. І. Писарєв
І педагог, і поет, і вчитель, і професор — пропагандисти, яких вплив,
звичайно, зумовлюється їхніми особистими властивостями і чеснотами;
але між пропагандою поета і педагога не можна не помітити істотної
різниці. Поет не бачить перед собою публіки і не розраховує на неї... У
пропаганді педагога, навпаки, все розраховано, розмірено і хилиться на
користь виховуваної особи. Його пропаганда мас. бути послідовною і
строго відповідною умовам часу, особистості і ступеню її розвитку.
Д. І. Писарєв
Калічачи учнів, старий устрій калічив і вчителя, позбавляючи його
самостійності, творчості й авторитету, адже тільки байдужий учитель
може бути ретельним виконавцем згубних вимог самовладної бюрократії,
виконавцем без розмірковувань і без будь-якої критики.
В. П. Вахтров
До педагогічної справи треба закликати, як до справи морської, медичної
тощо, не тих, хто прагне тільки забезпечити своє життя, а тих, хто
відчуває до цієї справи і до науки свідоме покликання і передчував,
розуміючи загальну народну потребу, що знайде в цій справі своє
задоволення.
І. Менделєєв
Свідомий і закоханий у свою справу вчитель, звичайно, може, особливо в

7. ранньому дитячому віці, впливати плідно на учня за допомогою будь-
якого предмета викладання (так, покійний професор П. Л. Чебишев казав
мені, що вчителька музики своїми уроками більш від усіх інших учителів
зробила з нього те — ким він був у своїй плідній життєвій діяльності)...
І. Менделєєв
Лікар вирвам дитину з пащі у смерті, завдання вихователів — дати їй
жити, завоювати для неї право бути дитиною.
Януш Корчак
Геніальний французький ентомолог Фабр пишався, що він здійснив свої
епохальні спостереження над комахами, не умертвивши жодної. Фабр
спостерігав їхні польоти, звичаї, радощі і турботи. Уважно приглядався
до комах, як вони бавилися в сонячному промінні, билися і гинули в
боротьбі, добували їжу, будували схованки, робили запаси. Він не
обурювався, а мудрим поглядом простежував могутні закони природи в
їх ледь помітних проявах. Фабр був учителем початкової школи. Він
спостерігав неозброєним оком. Вихователю, будь Фабром дитячого
світу!
Януш Корчак
Я особливо настійно підкреслюю необхідність виховання вчителя, як
людини, перейнятої ідеологією трудящих мас, що знає життя і побут цих
мас, володіє організаторськими здібностями і сповнена запалу агітатора
і пропагандиста трудової культури.
П. П. Блонський
Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи; любіть не книжки про
дійсність, а саму дійсність; не життя звужуйте до учіння, а учіння
розширюйте до життя! А найголовніше: любіть життя і якомога більше
живіть живим життям. У нашій ідеальній школі вчитель не нудьгуватиме
й не нудитиметься, бо в ній він сам житиме.
П. П. Блонський
Школа повинна дати місце життю вчителя, інакше вона не матиме
вчителів — живих людей. Школа повинна дати вчителеві змогу стати
людиною для дітей і жити в класі інтенсивним людським життям. У
школі має бути якомога більше простору для особистої творчості
вчителя...
П. П. Блонський
Перетворимо ж уроки в спільне життя вчителя з дітьми, нехай урок буде
або спільною роботою над попою задачею або задушевною спільною
бесідою, нехай учитель не приховує під дітей свого серця, в якому діти
побачать не тільки вчительську дратівливість і сухість, хай наша школа
думки, людяності і поезії для дитини буде школою, сповненою людського
життя і живої культурної творчості і для вчителя.
П. П. Блонський
Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди. З них
на першому місці — батьки і педагоги.
А. С. Макаренко

8. У справжнього вчителя — найважче і найрадісніше життя, трепетно
хвилююча і болісно складна творчість, незбагненно тонкі і
вічновдосконалювані інструменти, якими він діє на людську душу.
В. О. Сухомлинський
Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати
тільки про матір і батька.
В. О. Сухомлинський
Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже
через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин
радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч,
хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна,
вирощеного на полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб
побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-
ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не
відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і
невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському.
Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками
працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його
безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя —
так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений
думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе
підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя.
В. О. Сухомлинський
Вихователь — це особа, яка за дорученням народу має повсякденний
доступ до найдорожчого народного багатства — розуму, думок,
почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні
цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого —
багатство народу, його майбутнє, його надія — молодо покоління.
Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину. В
цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях
нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі.
Визначивши, що треба вкласти в юні душі, вихователь замислюється над
тим, як настроїти своїх вихованців на сприйняття моральних цінностей.
В. О. Сухомлинський
...У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина. Ми творимо
Людину, як скульптор творить спою статую з безформного шматка
мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які
належить добути, очистити від усього зайвого.
В. О. Сухомлинський
Нема в світі більш гуманних професій, ніж фах лікаря і педагога. До
останньої хвилини бореться лікар за життя людини, ніколи він не дасть
відчути хворому, що його стан здоров'я поганий чи навіть безнадійний.
Це азбучна істина лікарської етики. Ми, вчителі, повинні розвивати,
поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати
гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури
кожного вчителя.

9. В. О. Сухомлинський
Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед якою
тільки відкривається життя, є улюблений учитель.
В. О. Сухомлинський
Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його
мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю
поколінь.
В. О Сухомлинський
Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім'я того, щоб єднати
людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що
поряд з нею живуть люди.
В. О. Сухомлинський
Перший учитель... У кожної людини він,— як початок шляху, як перший
відбиток у дитячій душі. Нехай час обдарує тебе іншими, більш цікавими і
значнішими вчителями, але він назавжди лишиться тим маленьким
далеким вогником, що посвітив тобі на початку шляху.
С. П. Титов
Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка
пробачає дитячі витівки, сподіваючись, що виросте дитина — зміниться
і вбрання; для других він був путівником по дивовижному світу — читай
його і довідаєшся про далекі землі й людей; треті його пам'ятають як
скромного трудівника, що проводить час над дитячими зошитами, щоб
навчити нас читати, писати і думати.
С. П. Титов

10. В. О. Сухомлинський
Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед якою
тільки відкривається життя, є улюблений учитель.
В. О. Сухомлинський
Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його
мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю
поколінь.
В. О Сухомлинський
Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім'я того, щоб єднати
людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що
поряд з нею живуть люди.
В. О. Сухомлинський
Перший учитель... У кожної людини він,— як початок шляху, як перший
відбиток у дитячій душі. Нехай час обдарує тебе іншими, більш цікавими і
значнішими вчителями, але він назавжди лишиться тим маленьким
далеким вогником, що посвітив тобі на початку шляху.
С. П. Титов
Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка
пробачає дитячі витівки, сподіваючись, що виросте дитина — зміниться
і вбрання; для других він був путівником по дивовижному світу — читай
його і довідаєшся про далекі землі й людей; треті його пам'ятають як
скромного трудівника, що проводить час над дитячими зошитами, щоб
навчити нас читати, писати і думати.
С. П. Титов