1. 1871
1913

2. Справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач.
Народилася майбутня
письменниця
25 лютого 1871 року в
м. Новограді – Волинському і
виховувалася в інтелігентній сім ’ї .

4. Батько
Петро Антонович
Косач

5. Мати Лесі Українки - відома на той час українська
письменниця
Олена Пчілка – мала величезний вплив на доньку, сама
вибрала їй
високо зобов’язуючий псевдонім – Українка.
Батько був людиною передових поглядів , за що його ще в
студентські роки
виключили з Петербурзького університету.
Багато уваги приділяли вони гуманітарній освіті дітей,
розвивали інтерес до літератури, вивчення мов,
перекладацької роботи.

6. Сім’я Косачів була великою, але жила в достатку. Усього Леся мала двох
братів і три сестри. Мати, доглядаючи за дітьми, намагалася дати їм
національне виховання. У їхній сім’ї шанували народні звичаї. Діти змалку
ходили в національному одязі.

7. З дитинства мала Косачівна
кохалася в народних піснях і
казках ,
у чотири роки уже читала, у
п’ять - грала на
фортепіано і пробувала
творити власну музику,
а пізніше
не раз тяжко зітхала,
говорячи,
що важка недуга не дала їй
можливості стати
композитором.

9. Дитячі роки поетеси
минали на Поліссі.
Узимку Косачі жили в
Луцьку, а літом – у
с.Колодяжне.
Воно назавжди зачарувало
Лесю
чудовою природою і
розповідями
місцевого селянина
Лева Скулинського про
,,нечисту силу’’.

10. Леся ще зовсім
маленькою,
У 6 років, навчилася
шити
й вишивати. А як їй
подарували
тоді нитнички й
гольника,
то вона шанувала й
пильнувала
їх більше, ніж усі
забави. І
тоді вже задумала
вишити
батькові сорочку.

11. У 1881році в Луцьку, куди
наказом
Міністерства внутрішніх справ
був
переведений на роботу батько,
Леся з братом Михайлом пішла
на
річку Стир подивитися, як
святять воду ,
застудилася й захворіла.
Хвороба дала ускладнення.
Пізніше виявилося, що в
дівчинки
туберкульоз кісток .

12. Через недугу Леся вже ніколи
більше
не вчилася систематично з
учителями,
не відвідувала жодної школи,
однак
була врешті високоосвіченою
людиною,
знала багато мов, гарно грала,
між іншим,
часто виконувала власні
композиції-імпровізації,
яких вона, на жаль,
не вміла записати.

13. Рано виявився й поетичний талант.
Її вірш ,,Надія’’ датується 1880 роком.
З 1884 року починає друкувати поезії
під псевдонімом
Леся Українка.
Узимку Олена Пчілка запропонувала
Михайлові й Лесі перекласти українською
мовою ,,Вечори на хуторі поблизу Диканьки’’
Миколи Гоголя.

14. Наступного року у Львові
вийшла книжка
перекладених
оповідань М.Гоголя,
авторами
якої були молоді Косачі,
що прибрали псевдоніми
Михайло
Обачний
та
Леся

15. Брат
Лесі
Українки-
Михайло
Обачний

16. Наступні роки стали
літами великих
Лесиних страждань.
Хвороба прогресувала,
уражала суглоби
правої ноги.

17. Мати возила дівчину в Київ до
професора О.Рінека, який
раніше оперував Лесі ліву руку.
Через рік хвора побувала у
Варшаві.
Улітку 1888 року батько повіз
Лесю на лікування в Одесу.
У цей час вірші юної поетеси
друкувалися у львівських
журналах , на її твори звернули
увагу галицькі критики –
Іван Франко та Михайло
Павлик .

18. Леся цікавилася історією.
Дев’ятнадцятирічною дівчиною
вона написала для молодшої сестри
підручник ,,Стародавня історія
східних народів”, у якому проводила
багато паралелей і порівнянь
дійсності трьохтисячного
минулого із сучасним. Цей
підручник був доступний,
лаконічний і цікавий.

19.  Перша поетична книжка Лесі Українки ,,На крилах пісень”
вийшла у Львові на початку 1893року . Вона складалася із шести
поетичних циклів та трьох десятків віршів поза циклами,
поем ,,Самсон”, ,,Місячна легенда”, ,,Русалка” . Схвальну рецензію
на книгу написав О.Маковей , правильно визначивши провідні
мотиви творчості поетеси : ,,Перший – то сумовитий погляд
авторки на своє життя й долю, другий – то культ природи, а
третій – то культ України і світове горе” .
 У 1899 році у Львові вийшла друга Лесина збірка ,,Думи і мрії”,
яка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої поетеси.
 А у 1902 році в Чернівцях - книга поезій ,,Відгуки” .

21. Через хворобу Лесі Українці
доводилося
багато їздити по світу.
Вона лікувалася в Криму й на
Кавказі, у Німеччині й Швейцарії,
в Італії та Єгипті.
І хоча чужина завжди викликала
в неї тугу за рідним краєм, але й
збагачувала новими враженнями,
знанням життя інших народів,
зміцнювала та поглиблювала
інтернаціональні мотиви її
творчості.

22.  У Венеції Леся Українка познайомилася з італійською
письменницею Альбіною Бізе і під її впливом почала писати
драми у віршах – жанр, який надзвичайно вдавався Лесі .
 Першою цікавою трагедією письменниці стала ,,Кассандра” .
Окрилена успіхом, Леся створила ще ,,Одержиму” та ,,Жертву” ,
але при виході у світ вдруге збірки ,,На крилах пісень” ці драми
були вилучені цензурою.
 За досить короткий час Леся написала поему ,,Одно слово”,
закінчила також драму ,,На руїнах”. Вона все більше й більше
відчувала себе драматургом і усвідомлювала, що в цьому роді
літератури піде значно далі, ніж у власне ліриці.

23. Про те, що Лесю Українку постійно хвилювала тема митець
і суспільство, свідчить її драматична поема ,, У пущі ”, над
якою вона почала працювати в 1897 р., а завершила роботу
в 1909 році.
Визначним досягненням драматургії Лесі Українки є її
,, Камінний господар ” . Це одна з найцікавіших версій
легенди про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато
великих художників .
 За порівняно короткий час Леся Українка створила понад
двадцять драматичних творів, які стали новим явищем в
українській літературі й театральній культурі, принесли
славу драматурга – новатора.

24. Знайомих і друзів у Лесі Українки
завжди було багато. Її сім’я
приятелювала з М.Лисенком,
М.Старицьким, П.Житецьким.
Поетеса цікавилася творчістю
П.Грабовського, посилала свої
твори для альманахів
М.Коцюбинському, листувалася
з Г.Хоткевичем, мала прекрасні
диспути про мистецтво з
І. Франком.
Про поетесу особливо піклувався
фольклорист Климентій Квітка,
який пізніше став її чоловіком.

26. Чоловік одержав посаду в суді в Криму, і
подружжя переїхало туди, а згодом
до Ялти.
Критичний стан здоров’я змушував Лесю
Українку до частих переїздів.
У 1911 році сім’я опинилася в Кутаїсі .

27. ,,Лісова душа” поетеси завжди тужила за Поліссям, і
вже непереможна ностальгія опанувала нею, коли, гнана
хворобою, змушена була жити лише в південних краях .
У 1911 році на Кавказі за кілька днів вона
написала ,,Лісову пісню”. Була тяжко хвора,
температура сягала 38, але жага творчої праці не
давала спокою.
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра
буденщина зіткнулись у цій драмі – казці .

28. З голосу вмираючої дружини Климентій Квітка ще
встиг записати народні пісні, а матері й сестрі
Ользі Леся продиктувала зміст задуманої
драми ,,На передмістю Александрії ”.
Письменниця вже відчувала наближення смерті .
У березні 1913 року вона написала заяву до
бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка
прийняти її твори в депозит . 28 квітня востаннє
приїхала до Києва, а всередині травня відбула в
Кутаїсі.

29. Померла
Леся Українка
1 серпня
1913року
в Грузії, у
місті Сурамі.

30. Її тіло перевезли
до Києва й
поховали на
Байковому
кладовищі , поряд
із могилами
батька
та брата.

31. Леся Українка прожила життя,
сповнене невимовних страждань
і гіркоти. Але її творчість
звучить оптимістично, у ній на
повний голос пролунали
життєрадісні мотиви, сповнені
віри в невичерпні сили народні.

32. Поетеса живе серед нас, вона не
вмерла, а тільки зробила крок у
безсмертя:
Ні ! Я жива, я вічно буду
жити,
Я в серці маю те, що не
вмирає.