Download to read offline
Uploaded byБібліографи ОДБ ім. Т. Г. Шевченка
«Шевченкова весна під сонцем шани і любові»
вебмандрівка до 100-річчя заснування Шевченківського національного заповідника у Каневі
More Related Content
Similar to «Шевченкова весна під сонцем шани і любові»
More from Бібліографи ОДБ ім. Т. Г. Шевченка
«Шевченкова весна під сонцем шани і любові»
- 1. «Шевченкова весна під сонцемшани і любові» вебмандрівка до 100-річчя заснування Шевченківського національного заповідника у Каневі Кіровоградська обласна бібліотека для дітей ім. Т.Г. Шевченка Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства Кропивницький 2025
- 2. Дай же, боже,коли-небудь, Хоч на старість, стати На тих горах окрадених У маленькій хаті, Хоча серце замучене, Поточене горем, Принести і положити На Дніпрових горах.
- 3. «Коло Канева», –написав український поет і художник 1859 року на малюнку гір, де він мріяв побудувати оселю, до цієї «благодаті над Дніпром» пристрасно прагнув наприкінці свого життя.
- 4. Історія Шевченківського заповідника,як всенародного місця пам’яті, розпочалась офіційно 20 серпня 1925 року з метою збереження меморіалу Тараса Шевченка. А фактично - 22 травня 1861 року, коли друзі і шанувальники Кобзаря, здолавши опір імперії та понад 1500 км, перенесли домовину з його тілом з російської столиці до м. Канева і здійснили урочистий чин поховання на Чернечій горі.
- 5. Один із найближчих друзівпоета – наш земляк (народився в Новій Празі), український художник Григорій Честахівський. Він як ніхто розумів велич генія Тараса Шевченка. Знаходився поруч в останні роки життя поета, написав спомини про нього, став ініціатором і організатором перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі. Григорій Честахівський врятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на Батьківщину, а також малює сцени прощання з Кобзарем.
- 6. Усе, що треба булодля останньої довгої подорожі, заздалегідь зробив дбайливий друг поета Михайло Матвійович Лазаревський.
- 7. 26 квітня 1861-гороку домовину викопали та пронесли через весь Петербург до Московського вокзалу, звідки прах залізницею перевезли до Москви. Згодом шлях до Канева пролягав поштовим трактом спеціальними ресорними дрогами, запряженими трійкою коней, через низку російських та українських міст. У суботу, 18 травня у Микільській слобідці під Києвом колісницю із домовиною зустріли кияни, гімназисти, студенти Київського університету, серед яких були й М. Драгоманов, М. Лисенко, Т. Рильський, В. Антонович, М. Старицький.
- 8. Названий брат Шевченка Варфоломій вибравдля перепоховання Київ, навіть уже купив хрест і могилу на Щекавиці. Але Г. Честахівський запевнив його, що сам Шевченко озвучив своє бажання абсолютно чітко: хоронити у Каневі.
- 9. Після відслуженої панахидив Успенському соборі домовину поклали на козацький віз та накрили червоною китайкою. «Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся із далекого краю до свого дому», - згадував ці хвилини Григорій Честахівський, який пізніше займався впорядкуванням могили та залишився доглядати за нею аж до серпня 1861-го року.
- 10. 20 травня о4 годині пароплав «Кременчук» з тілом Шевченка прибув до Канева. 21 травня в Каневі відбулася багатолюдна панахида. 22 травня 1861 року відбувся похорон поета на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Саме тут в глибокі обійми прийняла свого сина українська земля.
- 11. У 1869 році«єлисаветградському міщанину» Варфоломію Шевченку вдалося укласти з Канівською міською думою контракт, який давав йому право на довічне користування півдесятиною землі, на якій похований прах «академіка Тараса Шевченка». У червні 1883 року Варфоломій Шевченко подав до канівської міської Управи прохання: «На могилі мого брата Тараса Шевченка був поставлений дерев'яний хрест, який від часу підгнив і в жовтні 1882 року звалився. Шануючи пам'ять покійного мого брата... я наважився поставити на могилі новий хрест, обгородивши могилу ґратами, а поблизу неї збудувати хату для сторожа».
- 12. Встановлений художником Григорієм Честахівським1861 року на високій могилі-кургані первісний дубовий хрест влітку 1884 року було замінено на величний чавунний пам’ятник-хрест (автор – академік Віктор Сичугов).
- 13. Тоді ж поручіз усипальнею національного пророка збудували й хату-сторожку, у якій канівський вчитель і старогромадівець Василь Гнилосиров започаткував перший народний музей Шевченка, широко відомий з історії української культури як «Тарасова світлиця».
- 14.
- 15. Торкаючись історії Шевченковогозаповідника, не можна оминути постаті Івана Ядловського, який майже півстоліття (1884 - 1933) був його вірним сторожем і доглядачем. Іван Ядловський був корінним мешканцем Канева. Був людиною бідною, не мав власного житла, тому жив із сім'єю в землянці під Пилипенковою горою. 22 квітня 1884 року В. Гнилосиров запропонував Івану Ядловському для догляду за Шевченковою могилою оселитися разом з родиною у правій половині хати .
- 16. Сивенького, старого дідуся Запам’ятали люди намогилі. Він всіх гостей привітно зустрічав, Знаходив кожному слова Ласкаві, щирі…
- 17. Реконструювати хатину вдалосялише в період підготовки відзначення 175- річчя від дня народження Тараса Шевченка. Поставити хату на тому місці, де вона колись стояла, було вже неможливо у зв’язку із сформованим музейним комплексом 1939 року. Тому й було вирішено відновити її за сучасним музеєм, неподалік могили Івана Ядловського. Урочисте відкриття хати відбулося 03 серпня 1991 року. Було відтворено експозицію першого народного музею Тараса Шевченка «Тарасова світлиця» початку ХХ століття та інтер’єр помешкання (кухню), де жив доглядач могили поета Іван Ядловський.
- 18. У 1914 році,коли виповнювалося 100 років від дня народження Шевченка, царський уряд спеціальним циркуляром заборонив святкувати цей ювілей. У березні всі охочі почали з'їжджатися в Канів до могили поета. Але доступу на Тарасову гору не було. Її оточили жандарми, підсилені сотнею козаків. Навіть на могилі Шевченка лежали жандарми, озброєні гвинтівками.
- 19. Звернули увагу йна могилу Кобзаря, роботи з упорядкування якої розпочалися у 1920-ті роки. Так, 1923-го замість хреста на Чернечій горі встановлено бюст Т. Шевченка за проектом скульптора К. Терещенка. 10 червня 1918 року Рада Міністрів Української Держави визнала могилу Тараса Шевченка національною власністю. З утвердженням в Україні радянської влади ситуація кардинально змінилася. Усвідомлюючи колосальні можливості використання образу Т. Шевченка в агітаційно-пропагандистській діяльності, державно-партійне керівництво зарахувало українського поета до списку найвидатніших діячів, увічнення пам’яті яких відбувалося на всесоюзному рівні.
- 20. 20 серпня 1925року Рада Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки ухвалила постанову «Про оголошення території могили Т. Г. Шевченка державним заповідником». 1927-го було утворено Шевченківський комітет при Народному комісаріаті освіти УСРР, до функцій якого входило керівництво справою вшанування пам’яті поета, розвитком і роботою заповідника.
- 21. Могила поета сталамісцем масового паломництва українців, національною святинею українського народу. Щороку на могилу Т. Шевченка приходило дедалі більше людей: 1927 року — 14 326 осіб, 1928-го — 25 175, 1929-го — 26 900.
- 22. З огляду наце у 1929 році для відвідувачів Шевченківського заповідника було збудовано двоповерховий будинок, в якому розмістилися дві музейні кімнати, де експонували матеріали про поета, а також бібліотека, кінолекційний зал і готель. 1934 року та Чернечій (Тарасовій) горі було засновано музей Шевченка. В 1939 році було закінчено бронзову постать поета, що дивиться на Дніпро.
- 23. Відкриття меморіального музеюта пам’ятника Т. Г. Шевченку на Чернечій горі в Каневі відбулося лише 18 червня 1939 року в рамках широкомасштабних урочистостей з нагоди святкування 125-річного ювілею поета. Музей та могилу Т. Г. Шевченка відвідало більше 200 тисяч людей.
- 24. Монументальні гранітні сходи (342сходинки завширшки 2,25 м) з ажурними поручнями стилізованими під український орнамент, гармонійно доповнили музейний ансамбль 1977 року.
- 25. У нижньому паркукомпозиційним центром став басейн, дно якого було прикрашено монументальною мозаїкою з кольорового граніту. Середню терасу було спроектовано у вигляді круглого павільйону з водограєм «Лілея» - символом вічної краси і трагічної долі жінки у творах поета.
- 26. Ця його новароль проявилась через активне протистояння намаганням комуністичної влади забудувати великими промисловими об’єктами унікальні природно-ландшафтні території Канівського Лівобережжя, що загрожувало руйнацією заповідного довкілля меморіалу Тараса Шевченка. У 1988-1991 роках Шевченківський заповідник став одним із чільних осередків боротьби за збереження історико-культурної спадщини в країні і демократизацію суспільства.
- 27. Тепер заповідник об'єднуєтериторії загальною площею 45 га. На його території знаходяться пам'ятки природи, історії, архітектури, археології та мистецтва: Могила Тараса Шевченка, Державний музей Т.Г. Шевченка, Могила І. Ядловського, що зберігав Шевченків меморіал, а також – Багатошарове поселення Пилипенкова гора.
- 28. Музейна колекція Шевченківськогонаціонального заповідника об’єднує понад 80 тисяч унікальних пам’яток. Її окрасою є меморіальні речі і сім офортів Тараса Шевченка, твори та артефакти з його мистецького і літературного оточення, найбільша збірка видань творів Кобзаря мовою оригіналу та у перекладах на десятки мов народів світу, високохудожні твори українських і зарубіжних митців.
- 29. Інтер'єр залів реконструйованогоу 2003-2010 рр. музею.
- 32. В окремій заліпредставлений Шевченківський «Заповіт» (вірш написаний 25 грудня 1845 року) перекладений різними мовами світу, а по центру зали лежить посмертна гіпсова маска Шевченка. Для самопізнання по всьому музею стоять інтерактивні екрани з корисною інформацією.
- 33. У заповіднику діютьвиставкові галереї, наукова та публічна Шевченківська бібліотеки, фонди яких сформовані з понад 60 тисяч томів та численних рідкісних періодичних вітчизняних і зарубіжних видань, а також науковий архів.
- 34. Виставка ікон нашогоземляка Олександра Охапкіна під назвою «Святая Мати-Покрова», присвячена 200-літньому ювілею з дня народження Тараса Шевченка, була організована у виставковому залі музею на Тарасовій горі. В музеї експонується багато творів майстрів сучасного українського живопису.
- 35. Картина глибоко філософськогонапряму: на першому плані портрет Тараса Шевченка в обрамленні українського оберега − вишитого рушника, герої його творів, репродукції мистецьких творів. Мистецтвознавці називають творчість Олександра Ігоровича «релігійною поезією у фарбах». Олександр Ігорович Охапкін (1962 р. н.) - відомий український художник з м. Олександрії Кіровоградської області, автор сучасних живописних українських ікон. У картині «Кобзар» (2014р., полотно, олія) синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису та сучасні мистецькі здобутки.
- 36. Портрет Тараса Шевченка, написанийдля задньої фонової завіси хору імені Г. Верьовки.
- 37. «Вечірня пісня», 2004 «Хто вамсказав, що я слабка»
- 38. «За читанням» «Ібуде син, і буде мати»
- 39. Колекція музею Шевченківського національногозаповідника у 2022 році поповнилася 96 картинами Миколи Михошви (правнук Тараса Шевченка по брату Микиті).
- 40. ЮНЕСКО внесло 20об’єктів культурної спадщини України до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом. Могила Тараса Шевченка та Державний історико-природничий музей-заповідник – у числі знакових об'єктів України, що потребують захисту.
- 41. Свою Україну любіть, Любітьїї… во время люте, В останню тяжкую минуту За неї господа моліть… З усієї країни щороку тисячі людей йдуть до Тарасової могили на розмову, на сповідь, віддаючи любов і шану великому патріоту, справжньому символу невмирущої України, який заповідав нам усім:
- 42. Дізнатися більше: Книги Ліховий І.Шевченківський національний заповідник / І. Ліховий, В. Пилип'юк. – Львів : Світло й тінь, 2016. – 272 с. : фото. Україна Тараса Шевченка. – Харків : Фоліо, 2014. – 573 с. : іл. Шляхами Великого Кобзаря : атлас. – Київ : Картографія, 2013. – 88 с. : іл. Публікації Гетьман В. Сьогодення Канівського заповідника / В. Гетьман // Слово Просвіти. – 2013. - 23-29 травня. – С. 3. Парнікоза І. Ю. У серці України : із серії «Новий злет природно-заповідної справи в Україні» / І.Ю. Парнікоза // Країна знань. – 2012. – № 3. – С. 33-38. Савченко С. «Серед степу широкого на Вкраїні милій... » : до 90-річчя від часу заснування Шевченківського національного заповідника в м. Каневі (1925) / С. Савченко // Дати і події: календар знаменних дат: 2015 рік друге півріччя . - 2015. - № 2. - С. 36-40 : фот. Юрченко Ірина. Могила Тараса Шевченка в літературному доробку провідників духовності Канівщини 19 століття / І. Юрченко // Дивослово. – 2014. - № 5. - С. 53-54.