день писемності

2. «Коли зникає народна мова,
народу нема більше… Доки
жива мова в устах народу, доти
живий і народ. І нема
насильства нестерпнішого, як
те, що хоче відняти в народу
спадщину, створену багатьма
поколіннями його… предків».
К. Ушинський

3. Писемність виникає на останньому етапі
існування первісного ладу, коли починається
процес його розпадання, причини і потреби в
появі писемності пов'язують з внутрішніми
процесами історичного розвитку: розпадом
первісноого ладу, складанням класів,
розвитком продуктивних сил і утворення
державності.

4. Сприятливі умови для розвитку
писемності обумовлені і
складанням давньоруської
народності, що об'єднала всі
східнослов'янські племена і що
характеризувалася наявністю
єдиної етнічної території, спільної
мови і культури.

5. Спочатку для висловлення простих образів і
понять слов'янами використовувався
малюнковий лист - піктографія. За допомогою
поєднання малюнків зображувалися
предмети і дії.

6. З виникненням класового суспільства і
держави такого роду писемності стає мало.
Виникає необхідність недвозначної
фіксації законів і договорів, указів і
заповітів. Виникає необхідність у
справжній писемності.

7. Суспільну структуру древніх
слов'ян до їх поділу можна
охарактеризувати як первісний
лад, в пізній період - вже
подільний, що включає
елементи рабства і феодальної
організації. Лише після поділу
ці елементи стають панівними
і виникають ранні слов'янські
державні утворення.

8. Створення слов'янської
писемності
приписується братам
Костянтину Філософові
(у чернецтві - Кирило)
і Мефодію.

9. У 863 р. до Константинополя прибуло
посольство від Великоморавської держави.
Посли передали імператору Михайлу III
прохання надіслати в Моравію місіонерів, які
могли б вести проповіді на зрозумілій для
моравів мові замість латинської мови
німецького духовенства.

10. Імператор Михайло III і
патріарх Фотій прийняли
рішення відправити у Велику
Моравію місію на чолі з
Костянтином Філософом і
Мефодієм. Рішення це було
обумовлено ще й тим, що
брати, походячи з
полуслав'янсько -
полугрецького міста Солуні,
чудово знали слов'янську мову.

11. Костянтин (826-869) і його старший брат
Мефодій (820-885) народилися і провели
дитинство в шумному македонському
портовому місті Солуні
(нині Салоніки, Греція).

12. Вони обидва жили в основному духовним
життям, прагнули до втілення своїх
переконань і ідей, не надаючи значення ні
багатству, ні кар'єрі, ні славі. Брати ніколи не
мали ні дружин, ні дітей, все життя
поневірялися, так і не створивши собі дім, і
навіть померли на чужині.

13. До сьогоднішнього дня не
дійшло жодного з літературних
творів Костянтина і Мефодія,
хоча обидва вони, написали і
перевели чимало наукових і
літературних праць; до цих пір
не відомо, яку саме абетку
створив Костянтин Філософ -
кирилицю або глаголицю.

14. За оповіданням «Житіє»,
Костянтин віддалився від
ради і довго молився. За
свідченням літописних і
документальних джерел,
потім він розробив
слов'янську абетку.

15. «Пішов Філософ і за старим звичаєм став на
молитву… і тоді склав письмена, і почав писати
слова Євангелія: «Спочатку було Слово, і Слово
було у Бога, і слово було Бог» та інше».
Крім Євангелія брати переклали слов'янською
мовою інші богослужбові книги.

16. Таким чином, народилась
перша слов'янська
літературна мова, багато
слів з якої досі живі в
слов'янських мовах, у тому
числі в болгарській,
українській, білоруській та
російській.

17. Найдавніші пам'ятки
слов'янської писемності, які
дійшли до нас і є двома значно
відмінними абетками -
глаголицею і кирилицею.
Історія їх походження складна
і не ясна до кінця.Надпис глаголицею

18. За алфавітним складом глаголиця майже
повністю збігалася з кирилицею, але різко
відрізнялася від неї формою букв.
Глаголиця
Кирилиця

19. Встановлено, що за походженням літери
глаголиці в більшості своїй пов'язані з грецьким
алфавітом, деякі букви складені на основі
самарітянського і староєврейського листів. Існує
припущення, що ця абетка була створена
Костянтином Філософом.
Молитва
«Отче наш»

20. Глаголиця широко застосовувалася в 60- х
роках 9 століття в Моравії, звідки проникла
в Болгарію і Хорватію, де існувала до кінця
18 століття. Зрідка вживалася і в
Стародавній Русі.

21. У пізнішому розвитку глаголиця перейняла
багато знаків у кирилиці. Глаголиця західних
слов'ян (чехів, поляків та інших) протрималася
порівняно недовго і була замінена латинським
письмом, а інші слов'яни перейшли пізніше на
лист кириличного типу.

22. У алфавіті кирилиці
налічується 43 літери. З
них 24 запозичені з
візантійського статутного
листа, інші 19 винайдені
заново.

23. На Русі кирилиця була введена в 10-11
століттях у зв'язку з християнізацією. Зі
слов'янських народів кирилицю найдовше
зберегли болгари.

24. Глаголиця і кирилиця якийсь час
співіснували. Потім почалася поступова
заміна глаголичних книг кириличними.
Кирилиця ж поширилася в Сербії, а так
само стала практично єдиним слов'янським
листом на Русі.

25. Найдавнішу форму кирилиці
називають статутом.
Відмінною рисою статуту є
достатня виразність і
прямолінійність накреслень.
Велика частина букв
незграбна. Виключеннями є
вузькі округлі букви з
мигдалевидними вигинами,
серед інших букв вони
здаються як би стислими.

26. Букви статуту - великого розміру і
розташовані окремо один від одного. Старий
статут не знає проміжків між словами.
Починаючи з 13 сторіччя, розвивається
другий вид письма - напівустав, який згодом
витісняє статут.

27. Цей вид письма
округліший, ніж статут,
літери дрібніші,
розроблена ціла система
знаків пунктуації. Букви
більш рухливі і старанні,
ніж у статутному листі, і з
багатьма нижніми і
верхніми подовженнями.

28. «Кирило-Мефодіївській писемності судилося
зіграти значну культурну і політичну роль.
Створена ними писемність розцінюється як
фундамент нової слов'янської культури - тієї
культури, яка виводить слов'янство на рівень
«великих» народів.

29. Костянтин і Мефодій, поклавши
початок християнської
освіченості слов'ян, давши
християнський імпульс їхньому
національному духовному
розвитку, вирішили наперед
тим самим їх особливу
культурно-історичну роль серед
інших європейських народів.

30. Виникнення
старослов'янської мови
було величезною подією і
в світовій історії: на шлях
цивілізації вступили нові
народності, які мали
славне майбутнє.