«Душа, що незнає літер -«Душа, що не знає літер -
мертва душа!»мертва душа!»
КирилоКирило
5.
9 листопада, удень
вшанування пам'яті
Преподобного
Нестора-літописця,
наша держава
відзначає День
української писемності
та мови, свято,
яке гуртує усіх нас –
на шляху відродження
духовності, зміцнення
державності,
формування грома-
дянського світогляду.
Кожен народ відбувся
тоді, коли усвідомив
себе у рідному слові.
6.
Історія української мовиведе свій початок
від праслов'янської мовної єдності.
Писемність на східнослов'янських землях
існує ще до запровадження християнства.
Про існування писемності на Русі свідчать
також договори з греками, писані руською
мовою 911 і 944 рр., тексти яких вміщено в
"Повісті временних літ". Літописець
зазначив, що в руських послів були
грамоти, підписані князем.
Мефодій і Кирилонародились і
виросли в Македонії, при
царському дворі у сім'ї знатного
вельможі сотника Лева, який мав
сімох синів.
9.
Старший брат
Мефодій понад
дев'ятьроків
був воєводою,
потім став монахом,
а згодом із
молодшим братом
відстоював
і пропагував
християнство.
10.
Візантійський імператор Михайло
пославбратів у Моравію для
просвітительської місії, бо там
богослужіння велось незрозумілою
латиною.
Це й спонукало
Кирила до
створення 863 року
слов'янської азбуки,
що мала 38 букв.
Розвиток письменства
Київської Русіприпадає на
кінець X — середину XIII
ст. Для всього
православного півдня й
сходу Європи єдиними
були біблійна,
богослужбова,
проповідницька,
агіографічна, церковно-
історична, природничо-
наукова та часткова
світська історіографічна
й повістева літератури.
13.
Старі літописи не
дійшлидо нас в
оригіналах, а
збереглися в копіях
або переробках.
У 1113 році з'явилася
славнозвісна праця
печерського
Нестора "Повість
временних літ".
14.
* У складнихі суперечливих умовах
відбувався подальший розвиток
культури української літературної мови,
на що вплинуло виникнення козацтва та
заснування Запорізької Січі як форми
української державності.
Ще одна дата– 1840 рік,
коли вперше видано
Т.Г.Шевченка – можна
вважати доленосною: з
того часу українська
літературна мова стала на
важкий, але плідний шлях
розвитку і нормативної
стабілізації. На цьому
шляху були і перепони, і
заборони, і кров та сльози
найкращих синів і доньок
України.
17.
Шануй мову свогонароду
Шлях розвитку нашої мови – це
тернистий шлях боротьби. Дуже
багато жорстоких заборон пережила
наша мова, але мужньо витримала
всі знущання та заборони. Від часів
царизму наша мова витримала 48
заборон! Подібного не знає історія
жодної мови, жодної держави. Але
рідна мова — вистояла! Тепер вона
— державна мова.