Українська література

1. http://ta-v.blogspot.com/

4. Тема: зображення походу козаченьків, розлучення
хлопця з матінкою і коханою.
Ідея: звернення сина до матері, що вона прийняла
його кохану як свою дитину.
Основна думка: для кожної родини є хвилюючим
моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у
військовий похід.
Жанр: літературна козацька пісня.

5. М. Пимоненко.
«У похід (проводи козаків)»

6. Епітети: «ясні очі», «кінь вороненький».
Повторення: перший і останній куплети.
Метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся»,
«година настала».
Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой
рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку».
Риторичні оклики: «Через чотири недільки
Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу в полі!».
Риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка
За рідною стала?».

7. Ю. Брандт. «Табір»

8. Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький,
Неси да гуляй».
– Постій, постій, козаче,
Твоя дівчина плаче:
– З ким ти мене покидаєш? –
Тільки подумай!
– Білих ручок не ламай,
Ясних очок не стирай,
Мене з війни зо славою
К собі дожидай.
– Не хочу я нічого,
Тільки тебе одного,
Ти будь здоров, мій
миленький,
А все пропадай!
Свиснув козак на коня:
– Зоставайся, молода!
Я приїду, як не згину,
Через три года.
Тебе ж, мила, не забуду,
Поки жив на світі буду.
Коли умру на війні ,
Поплач обо мні!

9. 1.Козаченьки вирушали в похід:
а) з полуночі; б) після сніданку; в) пообіді; г) ввечері.
2.Сльози на очах у Марусі були від:
а) горя; б) радості; в) щастя; г) болю фізичного.
3.Мати буде очікувати на повернення сина через:
а) півмісяця; б) півроку; в) чотири неділеньки; г) рік.
4.Прикмета, яка, на думку козака, не дозволить йому
швидко вернутися додому:
а) зіпсувалося взуття; б) у двір полетіло багато
горобців;
в) кінь спіткнувся; г) пов’яли квіти на підвіконні.
5.Про що просить син свою матінку перед від’їздом?
а) Молитися за нього; б) не згадувати про нього лихим
слвом;
в) писати листів; г) прийняти Марусю як рідну
дитину.
6.Мати свого сина називає:
а) сердешним; б) милим; в) коханим; г) єдиним.

11. 1.Зіллячко, яким дівчина отруїла Гриця, вона:
а) викопала; б) купила на базарі;
в) випросила у ворожки; г) сама виростила.
2.Як героїня твору характеризує дівчат на
вечорницях? Вони:
а) мудрі; б) полохливі;
в) чарівні; г) веселі.
3.У вівторок молодиця:
а) зіллячко переполоскала; б) Гриця отруїла;
в) зілля ізварила; г) ходила до ворожки.
4.Якою була перша відповідь молодиці
матері, коли жінка спитала: «На що ж ти
Гриця отруїла?»
На це доня відповіла:
а) «Нехай він не буде ні тій, не мені»;
б) «Нехай дістанеться сирій землиці»;
в) «Нехай же Грицю двох не кохає»;
в) «Бо на вечорницях дівки чорнобриві».

12. Тема: відтворення страждань дівчини за своїм
милим.
Ідея: возвеличення щирого почуття кохання.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про
смерть не забуде».
Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться».
Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе».
Риторичні запитання:
«Чи щаслива ж та билинка,
що росте на полі?»,
«Що на полі, що на пісках,
без роси, на сонці?»,
«Де ти, милий,
чорнобривий? Де ти?».
Риторичний оклик:
«Озовися!».

14. 1.Внаслідок вітру:
а) пішов сильний дощ; б) облетіли пелюстки на
квітах: в) гнулися дерева;
г) неможливо було вийти на прогулянку з милим.
2.У чому витрачає свої літа молодії героїня пісні?
а) Непосильній праці; б) горі і стражданнях;
в) догляданні малого паненя; г) на відпочинок.
3.На дуку молодиці, «не поправлять сльози її»:
а) матеріального становища; б) здоров’я;
в) щастя; г) долі.
4.Героїні пісні «тяжко жити»:
а) без милого; б) у батьків милого;
в) від повсякденної непосильної праці;
г) бо дуже захворіла.

15. Пісня «Віють вітри, віють буйні» (з п'єси «Наталка
Полтавка» І.Котляревського, виконує Наталка).
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,
Тілько тогді і полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.
Єсть же люди, що і моїй завидують долі,
Чи щаслива та билинка, що ростеть на полі?
Що на полі, що на пісках, без роси на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися....
Полетіла б я до тебе, та крилля не маю,
Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю.
До кого я пригорнуся, і хто його приголубить?
Коли тепер того нема, який мене любить.