Українські видання, якими користувалися на початку минулого століття викладачі і учні Уманського училища садівництва і землеробства.

1. Українські видання, якими користувалися на початку
минулого століття викладачі і учні Уманського
училища садівництва і землеробства.

2. Швидкоплинний час
залишив нам чимало
книжкових цінностей.
Сьогодні ми маємо
можливість перегортати
сторінки унікальних
видань.
Завдяки їм до нас
повертаються відомі, а
іноді призабуті імена
письменників, вчених.

3. «У 20-х роках минулого
століття науковці, окрилені
сподіваннями на відродження
української державності,
пишуть і видають перші
вітчизняні підручники,
закладають основи
української наукової
термінології. Один з них –
професор Аристарх
Григорович Терниченко.
І сьогодні його наукова
спадщина може відігравати
велику роль у підвищенні
наукового та культурного
розвитку студентства.

4. У передмові до книги Арістарха
Терниченка «Курс хліборобства.
Грунтознавство», автор писав:
«Справа агрікультури самим
життям висунута в нас, на
Україні, на перше місце.
Історичні події – як війна і
революція – одверто всім
показали, яка одстала єсть наша
країна, як потрібно їй свідомості,
знання, культурного і
економічного розвитку. Народ
побачив, що без світла знання
довго йому доведеться блукати в
пустелі безпорадності і боротись
з стародавніми злиднями… Курс
цей не є повний, вичерпуючий
справу. Умови часу й негайна
потреба в підручниках по
хліборобству примушує пускати
його в люди таким, як він єсть».

5. Анотація до видання: «Улітку 1918
український вчений, митрополит,
політичний, громадський і церковний
діяч Іван Огієнко виступив
засновником і став першим ректором
Кам'янець-Подільського державного
українського університету, в якому
пізніше почав читати курс лекцій
“Українська культура”. Саме за цими
лекціями і видана ця книга. У ній
містяться матеріали на тему культури
давньої України, видання доповнене
тематичними ілюстраціями,
прикладами московського
скорописного письма тощо.»

8. Василь Сидорович Бойко (12 квітня 1893,
Малин — 1938) — український вчений,
літературознавець, громадсько-
політичний діяч, член Української
Центральної Ради, член Малої Ради,
дійсний член Комісії УАН, редактор
«Книгоспілки», викладач харківських
вузів, професор Уральського
педагогічного інституту. Автор ряду
наукових праць з історії й теорії
літератури. Найважливіші праці: «Марко
Вовчок» (К., 1918), «Життя і творчість
Квітки-Основ'яненка» (1918), «До
питання про вплив „Записок охотника“
Тургенєва на „Народні оповідання“
Марка Вовчка» (у журналі «Наше
минуле», 1918).
Репресований в 1934 р., був висланий з
України і згодом був професором
Уральського педагогічного інституту.

9. Чирвинський — автор понад
100 наукових праць,
присвячених різним питанням
мінералогії, кристалографії,
петрографії, вивченню гірських
порід та корисних копалин
України, зокрема бурого
вугілля, у тому числі
капітальних монографій:
«Фосфорити України», К. 1918;

10.  Володи́мир Микола́йович
Чирви́нський український
геолог.
 Народився 21 вересня 1883 року в
Москві. В 1907 році закінчив
Київський університет; з 1911
року викладав геологію й
мінералогію у високих школах у
Києві; одночасно брав участь у
роботах Українського
геологічного комітету і
працював в Інституті
геологічних наук АН УССР.
 Чирвинський провадив
геологічні зйомки території
України та склав геологічний
опис терену міста Києва та його
околиць.

12. Народився Борис Савелійович
Лісін 4 серпня 1883 року у місті
Новограді-Волинському. Закінчив
Ровенське реальне училище. У 1903
році став студентом Київського
політехнічного інституту. Після
закінчення інституту у 1909 році,
отримав запрошення на кафедру
будівельних матеріалів і
мінеральних речовин. Молодий
викладач виконує обов’язки
асистента професора К.Г.Деменьєва,
бере активну участь у науковій
роботі. 1919 року входить до складу
комісії з вивчення природних
ресурсів України, яку очолював
В.І.Вернадський. У 1940 році
професор Б.С.Лісін очолив Інститут
мінеральної сировини АН УРСР.

13. "Бояриня» - присвячена
осягненню драматичних подій
української національної
історії доби Руїни, доби
найтрагічнішої історії України,
з усіма гострими зіткненнями,
драматичністю її
національного життя.

14. Загнана тяжкою хворобою в далекий
Єгипет, зі спалахнулим почуттям
ностальгії за рідною Україною, Леся
Українка 1910 року за три доби
вивершила свій твір. Повертаючись
втретє з Єгипту, вона прибула до
Києва до матері на вулицю
Маріїнсько-Благовіщенську, 101. Щоб
побачитися з Лесею, приїхала і
сестра її Ольга з сином Михайлом й
Ізидора з чоловіком Юрієм, і брат
Микола з Колодяжного. Ось тоді, в
родинному оточенні, Леся Українка
прочитала ще не опубліковану
"Бояриню". Поему вперше
видрукувала Олена Пчілка 1914 р.,
вже по смерті письменниці, в
часописові «Рідний край», 1914, ч. 1 –
6.

15. Книжки-ювіляри 2018 року - символи минулого. Припорошені
пилом свого першого століття, читані й перечитані, але цікаві
сучасним студентам.
По ним прийдешні покоління будуть вивчати історію своєї
країни, пишатись науковцями, письменниками України. І
сьогодні, попри солідний вік, вони чекають своїх читачів,
дослідників на книжкових полицях музейної кімнати
Наукової бібліотеки.

16. З найкращими побажаннями в останні дні року,
що минає і зі сподіваннями на майбутні
презентації книжок – ювілярів 2019 року.
З повагою доглядач музейної кімнати,
провідний бібліотекар Наталія Михайлова.