Серія «Україно, ми твої діти». Випуск 2

1. (книжкова виставка для читачів-учнів 4-9 класів та організаторів дитячого читання)
Серія «Україно, ми твої діти». Випуск 2
Міністерство культури України
Національна бібліотека України для дітей

2. Серію «Україно, ми твої діти» засновано в 2016 р.
Вип. 1. Я — громадянин України,
великої і давньої країни : рек.
бібліогр. покажч. для учнів 1-9
класів / укладач Н. Загайна

3. «Всеохоплюючий волонтерський рух у середині країни та
повсюди за її межами, де живуть українці, виник і набув такого
масштабу на тлі Євромайдану, Революції Гідності, вже трирічної війни
саме тому, мабуть, що кращі усвідомили:
«Крім тебе це ніхто не зробить,
І помочі не жди Європи»
Катерина Мандрик-Куйбіда, українська поетеса
А Катерина Мандрик ці рядки написала 1949 року. Вражаюче
розуміння історичних реалій, утвердження власної життєвої позиції і
самостійного шляху України. Кожний, хто відчуває себе українцем, має
зберегти в собі дух оборонця, людську гідність і почуття
справедливості».
Ірина Вернудіна, професор, доктор філософських наук

4. • Більшовицький терор не з’явився на порожньому місці. Ще російські
царі зазіхали на території чужих країн. Так загарбали — Сибір,
Середню Азію, Кавказ, Крим. У смертельних обіймах «добровільного
воз’єднання» гинули народи. Найбільше «любові» російські правителі
проявляли до України. Після укладення українсько-російського
договору 1654 р. Петро І, з перших днів свого володарювання повів
широкий наступ на права і свободу народу України.
• 20 грудня 1720 р. Петро І видав указ про заборону книгодрукування
українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
• 1863 р. з’явився Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний
дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої
літератури: «жодної окремої малоросійської мови не було і бути не
може».
• 1876 р. — вийшов Емський указ Олександра ІІІ про заборону
друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а
також про заборону українських театралізованих дійств і друкування
українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
• Минав час, змінювались правителі Росії та політичні методи
поневолення українського люду, але надзвичайно великого розмаху
набрав терор проти українців з приходом до влади в Росії більшовиків у
1917 р.

5. Бій під Крутами
• 1917-1920 р. постала Українська Народна Республіка (УНР) на чолі з М. Грушевським.
• 5 грудня 1917 р. більшовицько-російський уряд Леніна-Троцького оголосив війну УНР з
метою повалення Центральної Ради.
• 25 грудня 1917 р. 30-тисячна російсько-більшовицька армія розпочала загальний наступ на
Київ.
• Через ворожу політику російського керівництва щодо України, 9 січня 1918 р. Центральна
рада проголосила IV Універсал, в якому було проголошено незалежність Української
Народної Республіки, то був заклик до боротьби з більшовиками.
• 16 січня 1918 р. відбувся бій біля залізничної станції Крути, поблизу селища Крути та села
Пам'ятне, за 130 км на північний схід від Києва та 18 км на схід від Ніжина.
• Бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом
Михайла Муравйова та загоном переважно із київських студентів та юнкерів, який
нараховував близько чотирьох сотень бійців. Більшість юнаків не мали ніякої військової
підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої
Української держави.
• У бою під Крутами молоді оборонці української державності призупинили наступ
червоногвардійців та здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости.
Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ
війську Муравйова довелося не залізничним шляхом, а на селянських возах, запряжених
кіньми, по розмоклій дорозі.
• Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний
договір, який врятував молоду українську державність.

6. • Про Бій під Крутами можна дізнатись з
таких книжок:
Сорока, Ю. Бій під Крутами / Ю. Сорока. — Київ :
Золоті ворота, 2013. — 120 c.
У книзі висвітлено події 29 січня 1918 року, а саме
героїзм української молоді. Ти дізнаєшся про
передумови початку громадянської війни, січневе
повстання більшовиків у Києві, бій під Крутами, спогади
очевидців, Брест-Литовський мирний договір, прізвища
молодих героїв бою під Крутами. Книга розрахована на
читачів середнього шкільно віку.
Героїка трагедії Крут / Центр українознавства
Київського національного університету,
Історико-культурологічне товариство «Герої
Крут» ; упоряд. В. Сергійчук, Я. Гаврилюк ;
фотоіл. Я. Гаврилюка. — Київ : ПП
Городенський, 2004. — 352 с. : фотоіл.
До книги увійшли спогади учасників
студентського бою під Крутами 29 січня 1918
року, а також роздуми, поетичні та
публіцистичні твори, сценарії про ці події. Для
читачів старшого шкільного віку.
Історія Українського Війська. Вип. 9. — Репр. вид. ;
Вид. І.Тиктора. — Львів, 1936. — Тернопіль, 1992. —
48 с. : іл. — (Історична бібліотека).
У книзі розповідається про створенння
українського національного добровільчого військового
формування Українських Січових Стрільців:
створення УСС, війну з більшовицькою Москвою, бій
під Крутами, підписання Брест-Литовського мирного
договору, звільнення Лівобережної України, кінець
Центральної Ради, добу гетьмана Павла
Скоропадського.

7. Герої, які загинули у бою під
Крутами

8. • 1923 р. — розпочалася адміністративно-територіальна реформа Союзу Радянських Соціалістичних
райони. Внаслідок чого за 1923-1925 рр. від України забирають і передають Росії 5000 км² землі
Воронезької, Курської та Ростовської областей з населенням 2,4 млн. осіб, 70 % яких були українцями.
Протести населення придушувались залякуванням і репресіями.
• 1925 р. повстання на Кубані закінчилося вбивством В. Рябоконя, сотника станиці Гривенської, який
боровся за українську Кубань.
• Кінець 1930-х років внаслідок терору та репресій влади призупинила своє існування Українська
Православна Автокефальна Церковна Організація, яка виникла під час національно-визвольних
змагань (1917-1921 рр.) Майже 10 тис. священиків та 30 єпископів були арештовані, піддані тортурам
та розстріляні або заслані в табори.
• 1928-1932 рр. здійснювалося руйнування комуністами сільського господарства. Було ліквідовано
понад 352 тис. продуктивних селянських господарств. Застосовувалися розстріли та виселення. 285
тис. сімей українських селян чисельністю майже 1 млн. осіб було вивезено за межі України.
• 1930-1932 рр. — на більшості території України відбувалися селянські повстання, які радянська влада
жорстоко придушувала.
• 1931-1932 рр. на державному рівні був організований штучний голодомор, який забрав 4,5 млн.
життів, із них 3,9 млн. через неймовірно високу смертність; 0,6 млн. — ненародженими (за оцінками
Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи).
• 1941-1945 рр. — у Другій Світовій війні Україна втратила понад 5 млн. цивільних осіб, 3-4 млн.
військових. По території нашої Батьківщини двічі пройшлися армії двох окупантів, залишали спалені,
зруйновані села, знищену худобу і велику кількість голодних або мертвих жінок та дітей (чоловіки
були мобілізовані в армію).
• З липня 1945-1948 рр. спеціальна група НКВД прагнула знищити в Західній Україні загони
Української Повстанської Армії. За радянськими інформативними матеріалами від лютого 1944 р. до
31 грудня 1945 р. число загиблих вояків УПА у всіх західних областях становило 103313 чоловік,
затриманих — 110785, арештованих — 8370. У 1946 р. за тими ж даними, було вбито 10774 вояки
УПА, арештовано 9541, вийшло з повинною 6120 вояків. У 1947 р. каральні органи убили понад 3 тис.
та арештували майже 5 тис. чоловік. В наступні роки кількість тих, котрих знищували чи депортували,
теж вражаюча. (Макарчук, С. Радянські методи боротьби з ОУН і УПА. 1944-1945 рр. / С. Макарчук //
Українська Повстанська Армія : в боротьбі проти тоталітарних режимів / НАНУ ; Ін-т українознавств.
ім. І. Крип’якевича. — Львів, 2004. — С. 222-223).
• Зламати боротьбу українського народу за волю і незалежність більшовицьким окупантам не вдавалося.

9. Українська Повстанська Армія
(УПА)
• «Українська Повстанська Армія — військово-політична формація українського визвольного руху.
Заснована в кінці 1942 р., діяла до вересня 1949 р., після чого реорганізована в збройне підпілля,
діяльність якого припинилася в середині 1950 р. Стратегічною метою діяльності УПА було
відновлення української державності, відповідно боротьба розгорталася проти всіх держав, що
намагалися завадити цьому. Протягом усього часу існування Повстанської Армії головним ворогом
вважався СРСР, як держава, що завдала українському народові найжахливіших втрат — масові
політичні репресії, голодомори, депортації населення. Поруч з тим УПА із самого початку
творилася як реакція населення на німецький окупаційний терор, тому протягом всього періоду
німецької окупації велася активна боротьба» (із сайту Українського інституту національної пам’яті).
• З осені 1942 р. УПА була фактично єдиною силою, яка захищала українське населення від
німецьких окупантів і розбійно-мародерських більшовицьких формувань, які діяли на терені
Рівненської області.
• З метою дискредитації визвольних змагань УПА окупаційні власті організували бандитські загони,
одягнені у форму вояків УПА, які вбивали та грабували селян. Криваві дії цих і подібних банд
енкаведистів використовувались офіційною пропагандистською машиною для паплюження
українського повстанського руху.
• 7 квітня 1944 р. видається ще одне розпорядження того ж «відомства» — «О выселении членов
семей оуновцев, активных повстанцев, как арестованных, так и убитых при столкновениях». Воно
негайно вступає в силу.
• 1944-1951 рр., згідно з даними каральних органів, у безлюдні і малолюдні райони Півночі,
Казахстану, Сибіру і Далекого Сходу було депортовано близько 66 тис. родин, це біля 203 тис. осіб,
прихильників загонів ОУН-УПА.

10. Дмитренко, М. Михайлик : оповід. про юного розвідника УПА / Б. Світлика ; передм. Я. Сватко ; обкл. І. Гі-
бей. — Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2011. — 48 с. : фотоіл., портр. — Репрод. заголовної сторінки підпіл. вид.
"Михайлика" 1949 р. в Україні
Герой книжки 13-ти річний хлопчина на ім’я Михайлик, який свідомо став розвідником підрозділу УПА. У
його місті майже всі члени українського підпілля потрапили до в’язниці. Хлопцеві дали завдання довідатись, де
утримують арештованих, скільки у місті запасів зброї і де вона розміщена. Михайлик допоможе, він впорається! В
книзі розповідається про його героїзм та про труднощі, що випали на його долю.
Багато дітей вступали до лав УПА, вони були і кур’єрами, і розвідниками, але хто з них став прототипом
Михайлика не відомо й досі.
Дмитренко, Марійка. Учителька / Світлик, Богданна ; іл. А. Ойцюся; передм. І. Лебідь-
Винницької. — [Б. м.] : Вільна Україна, 1993. — 38 с. : іл.
Із Харкова до села Гринівка приїхала молода комуністка - вчителька Таня, яка свято
вірила в могутність і справедливість радянської влади. Але зустріч із повстанцем різко
змінила весь її світогляд.
Ольховський, І. Як виникла УПА / І. Ольховський ; М-во молоді та спорту
України ; Управління у справах молоді та спорту Рівненської
облдержадміністрації. — [Чернігів] : [б. в.], [2007]. — 32, [1] c. : фотоіл., портр.,
карти.
У цій невеликій за обсягом книзі ти знайдеш розповідь про передумови появи
повстанського руху в Україні, документальні підтвердження, історію створення
Української армії з 1920-1942 рр., світлини керівників руху та військових діячів,
історію одного з формувань Української Повстанської Армії «Поліська Січ».

11. Самчук, У. [Уривки] / Самчук, У. // Чого не гоіть вогонь = What Fire Does Not Heal :
роман / У. Самчук ; упоряд. та передм. Г. Александрової ; худож. П. Ткаченко. — Київ,
2008. — C. 117, 276. — (Бібліотека української героїки ; Вип. 5).
«…Україна для мене, братіки, ніяка романтика, не теплий кожух і не хвіст
собачий… Україна це… це я! Зрозуміло? Піт! Кров! Душа! Тіло! І ще честь! Дерли з нас
хто тільки хотів шкуру триста літ, а тепер, кажу, досить! Будемо битися де хто стоїть, як
хто може і чим хто може! Не чекаючи ніякого завтра, ніякого чуда, ніякої такої
справедливості… Здобудемо своє — добре, не здобудемо — Залізняк ось пісню
змайструє, і хай співають нащадки, якщо їх ще не видушать різні наші старші, молодші,
сильніші, мудріші “брати!»
«…Перед нами сьогодні гола істина! Завтра підуть на нас московські танки, а ми
підемо проти них з голими руками й зубами. Але ми будемо гризти їх сталь, а коли вони
пройдуть по наших кістках — наша залузька глина втягне нас у своє нутро, щоб одного
разу вернути. На суд! Останній і страшний!
Розуміється, «північний брат» стягає довкруги нас свій перстень. Ще б пак. Але вже
пізно! Так, друзі, вже запізно! Ми, друзі, підемо й переможемо!»
Дужий, П. Генерал Тарас Чупринка : (нариси про Романа Шухевича — Головного Командира УПА) / П. Дужий. —
Львів : Галицька Видавнича Спілка, 1997. — 63 с.
З цієї книжки ти дізнаєшся хто такий Роман Шухевич, його внесок у боротьбу за незалежність України, ідейно-
політичні основи Української Повстанської Армії, а також спогади відомих особистостей про Романа Шухевича.
Боднарчук, І. Над Черемошем : драма на 3 д. з життя УПА / І. Боднарчук ; передм. Б.Стебельського ; обкл.
В.Беднарського. — Торонто : Об'єднання українських письменників «Слово», 1992. — 53 с. : фотогр.
Дія відбувається у гуцульській родині, де одного сина забрали до Червоної Армії, інший добровільно пішов до
лав УПА, а донька іде на навчання до повстанських медсестер. У драмі описується боротьба УПА у Карпатах у
1943-1944 рр., коли німецькі окупанти відступали, а на їх місце заступали московські загарбники.

12. Герої УПА

13. • Вся державна система, весь апарат брехні і насильства,
намагалися посіяти у душах краян зерна ненависті до учасників
визвольних змагань, витравити з їх свідомості почуття
національної гідності і патріотизму.
• Ніхто ніколи не буде знати, скільки політв'язнів було вбито,
заморено голодом, закатовано у режимних секретних таборах
особливого призначення, «психлікарнях», виправно-трудових
таборах.
• Мінялись часи, змінювались диктатори, лексика обіцянок, гасел,
політичний камуфляж — не мінялась лише природа
марксистсько-ленінської маячні. Навіть тоді, коли на небосхилі
намітились деякі суспільно-політичні зміни. Бо і тоді, в часи
хрущовської відлиги, трублячи на цілий світ про права і свободи
громадян, комуністичний режим дихав по-старому — душив
вільну думку і душу.
• Саме тоді на арені суспільного політичного життя з'явилися
безстрашні молоді люди, що, мов фенікс з попелу, виростали на
благодатному ґрунті пориву до волі.

14. Дисидентство
• 60-70-х рр. у Радянському Союзі політику уряду почала критикувати
невелика, але дедалі більша кількість людей. Їх називали дисидентами,
вони вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Першою із прибічників такого руху була «Група юристів» — Левка
Лук’яненка у кінці 50-х рр. організована на Західній Україні.
• Осередок українських дисидентів складали «шестидесятники» — Ліна
Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген
Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба.
Пізніше до них приєдналися Василь Стус, Михайло Осадчий, Ігор та
Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині. Їх кількість постійно зростала.
• На дисидентів ополчилися всі потужні сили радянської системи й
особливо всемогутній КДБ.
• Вони намагалися ізолювати їх від суспільства, застосовуючи до них
методи дедалі більшого тиску, змушували їх покаятися або замовкнути.
Їм відмовляли в робочих місцях, у можливості здобуття освіти їхнім
дітям й навіть даху над головою. Найупертіших засуджували до
тривалих термінів ув’язнення або запроторювали до психіатричних
лікарень, де їм давали препарати, що руйнують людську особистість.

15. Микола Вінграновський
Алла Горська
Василь Стус
Ліна Костенко
Василь Симоненко
В’ячеслав Чорновіл
Іван Драч
Іван Дзюба
Левко Лук’яненко

16. Мороз, Р. Проти вітру : спогади дружини укр.
політв'язня / Р. Мороз ; передм. Є. Сверстюка ; портр. П.
Заливахи. — Львів : Свічадо, 2005. — 213 с. : іл.
Книга спогадів присвячена боротьбі
шестидесятників проти радянського свавілля та
беззаконня. На долю авторки випало багато страждань.
Начебто звичайне життя радянської людини — заміжжя,
народження сина Валіка, та одного разу до рук чоловіка
потрапили вірші Василя Симоненка, Ліни Костенко та
Миколи Вінграновського. Розпочалося товаришування з
поетами. А далі… арешти, тортури, заслання тощо.
Захаров, Б. Нарис історії дисидентського руху в
Україні (1956-1987) / Б. Захаров ; Харківська
правозахисна група. — Харків, 2003. — 144 с.
У нарисі показана історія протидії режиму у
різноманітних формах від середини 1950-х рр.,
використовуються як опубліковані джерела так і
численні записи-інтерв’ю учасників подій.
Голодомор, Голокост, ГУЛАГ. Три трагедії на українській землі у ХХ сторіччі. Тоталітарний
режим проти народу та людини = Holodomor, Holocaust, GULAG. The Three Tragedies that
Unfolded on Ukrainian Soil in the 20th Century : кат. вист. / Інститут Юдаїки ; редкол. : Ж. Ковба,
Ю. Смілянська ; текст підгот. Ж. Ковба [та ін.] ; літ. пер. текстів Н. Лаврова [та ін.]. — Харків :
НТМТ, 2014. — 272 c. : фотоіл., портр., карти. — Текст укр., рос. та англ. мовами.
В каталозі розміщено документи та світлини про голодомор, голокост та в’язнів Гулагу.
Малицький, Я. Тернисті шляхи крізь
темряву / Я. Малицький. — Львів : Афіша,
2002. — 91 с. : фотоіл.
Це книжка спогадів письменника, який
пройшов крізь пекло більшовизму — репресії,
слідство, тортури та заслання.
Олійник, М. Хрест : роман / М. Олій-
ник. — Київ : Український письменник,
1994. — 191 с. : іл.
Герої роману Марія Британ та Андрій
Скиба переживають не легкі часи. Їхня
любов зазнає жорстоких випробувань з
боку тоталітарної системи. Автор
намагався художньо відтворити
змагання за самостійність української
держави в умовах тоталітарного
режиму.

17. • «В Україні виросло нове покоління, у якого, як колись
у попередників, заграла козацька кров, покоління, яке
впевнено і без страху наближало кінець тернистим
шляхам. Над Україною сходило сонце Волі, яке своїм
яскравим золотим промінням розвіювало довголітню
темряву. І знову, як колись, від Синіх Карпат до
Синього Дону замайоріли синьо-жовті прапори, а
тризуб повертався до златоверхого Києва.»
• Малицький, Я. [Уривок] // Тернисті шляхи крізь
темряву / Я. Малицький. — Львів, 2002. — С. 66

18. Революція Гідності
«Революція Гідності дала потужний поштовх до відродження романтично-волелюбної й
лицарсько-героїчної спадщини козацтва (Майдан як «нова Січ»). Події, образи та символи
національно-визвольної боротьби здобули «друге дихання» під час Майдану, реактуалізувалися й
увиразнилися в масовій свідомості, набули нових сенсів, стали ближчими, доступнішими,
«живішими» для простих громадян. Масовий героїзм на Майдані проявився в безкомпромісній
рішучості прийняти поразку, смерть чи ув’язнення як святий обов’язок перед Україною (котра
почала сприйматися не в якості «території з населенням»), а як сакральна цінність, вища за
життя)».
[Революція Гідності] / Потапенко, Я. // П’ята російсько-українська війна: від майдану до
східного фронту : (підходи, оцінки, інтерпретації). — Переяслав-Хмельницький, 2016. — С. 100.

19. Основні дати
• 21 листопада 2013 р. — початок Революції Гідності. Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес
підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
• 24 листопада — великий мітинг на Майдані Незалежності. Перші сутички з міліцією.
• 30 листопада — перший силовий розгін мітингувальників.
• 1 грудня — півмільйонне Всеукраїнське народне віче на Майдані Незалежності. Захоплення КМДА і Будинку
профспілок.
• 8 грудня «Марш мільйонів».
• 15 грудня — «День гідності». Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє Президентові підписувати угоду
про вступ України в Митний союз.
• 22 грудня — створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об'єднання «Майдан».
• 2014 р.:
• 16 січня — прийняття Верховною Радою «Диктаторських Законів».
• 19-22 січня — криваві сутички між мітингувальниками і «Беркутом».
• 22 січня — перші жертви Революції Гідності. Смерть Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.
• 22-27 січня — захоплення Державних Адміністрацій в областях України.
• 28 січня — Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони 16 січня». У цей же день М. Азаров та весь
уряд пішов у відставку.
• 29 січня — Верховна Рада ухвалила законопроект щодо амністії учасників акцій протесту.
• 15 лютого — мітингувальники почали звільняти КМДА.
• 18-20 лютого — пік Революції. Криваві сутички в центрі Києва, підпал Будинку профспілок та смерть багатьох
євромайданівців («Небесна Сотня «Група юристів»).
• 20 лютого — Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до
загибелі мирних громадян України».
• 21 лютого — лідери опозиції підписали з В. Януковичем угоду, але Євромайдан не визнав її і вирішив йти до
кінця.
• Ніч 21 на 22 лютого — втеча В. Януковича.
• 22 лютого 2014 р. — кінець режиму Януковича: Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів
підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України. Завершення Революції
Гідності — першого етапу у боротьбі українського народу за збереження своєї незалежності.

20. Небесна Сотня

21. Костенко Ігор Ігорович
31 грудня 1991 — 20 лютого 2014
Костенко Ігор був мешканцем села Зубрець
Бучацького району Тернопільської області.
Журналіст видання «Спортаналітика». Навчався
на п’ятому курсі географічного факультету
Львівського національного університету імені
Івана Франка. Був активним дописувачем
української Вікіпедії.
Був убитий на вулиці Інститутській біля
«Жовтневого палацу». У нього влучила куля
снайпера, яка пройшла вище серця Героя.
Костенку Ігорю було 23 роки…
Плеханов Олександр Вікторович
7 березня 1991 — 18 лютого 2014
Плеханов Олександр був мешканцем міста Києва.
Студент 5 курсу архітектурного факультету
Київського національного університету будівництва
та архітектури. Захоплювався танцями.
Помер у 17-й лікарні м. Києва внаслідок кульового
поранення в голову. Не дожив лише два дні до
вручення йому диплому бакалавра.
Плеханову Олександру було 22 роки…
Голоднюк Устим Володимирович
12 серпня 1994 — 20 лютого 2014
Устим Голоднюк мешкав у місті Збараж
Тернопільської області. Навчався у
Бережанському агротехнічному інституті.
На Майдані від листопада. Під час нападу
силовиків 30 листопада був сильно побитий, але
згодом знову повернувся на Майдан. Помер у
готелі «Україна» внаслідок вогнепального
поранення в голову, отриманого на вул.
Інститутській біля станції метро «Хрещатик».
Похований у Збаражі. Іменем Устима названа
його 38-а сотня.
Устиму Голоднюку було 19 років…
Максимов Дмитро В’ячеславович
17 листопада 1994 — 18 лютого 2014
Максимов Дмитро був мешканцем міста Києва. Від 2011 року
займався дзюдо в Київському міському центрі «Інваспорт» (мав
вроджені вади слуху), навчався у Київському фінансово-
економічному коледжі в м. Ірпінь. Був срібним та бронзовим
призером з дзюдо на Дефлімпійських іграх у Софії 2013 року.
Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня.
Був на Майдані 18 лютого, прийшов демократично відстоювати
українську державу. За словами очевидця, під час наступу
силовиків врятував життя кільком хлопцям, прикривши їх від
вибуху бойової гранати. Цим вибухом йому відірвало руку, помер у
Будинку профспілок від втрати крові. Його тіло декілька днів
лежало в Михайлівському золотоверхому соборі.
Максимову Дмитру було 19 років…
Тарасюк Іван Миколайович
28 січня 1993 — 20 лютого 2014
Тарасюк Іван народився в с. Залісоче Волинської області. Мешкав в селищі міського типу Олика Ківерцівського району Волинської області.
Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», відбув строкову службу в армії. Грав у футбольному клубі «Олика». Іван був єдиною
дитиною у батьків. Після посту хлопець планував одружитися. Односельчани кажуть, що він був патріотом.
20 лютого приїхав на Майдан уперше. Про своє перебування на Майдані мамі не розповів, щоб не хвилювалася. У четвер вранці вирішив
повісити державний прапор на одному з об’єктів Євромайдану. Снайперські кулі влучили у голову, пробили легені. Помер на місці.
Віддати шану своєму побратиму та Герою України прибули жителі його рідного села та навколишніх сіл, бійці Правого сектору Волині,
Автомайдан та лучани. Похоронили Івана Тарасюка на місцевому кладовищі в Олиці.
Тарасюку Івану був 21 рік…
Наймолодші із Небесної Сотні

22. Пагор Дмитро Олексійович
10 квітня 1992 — 19 лютого 2014
Пагор Дмитро народився у с. Хропотова
Чемеровецького району Хмельницької області.
Навчався у Кам’янець-Подільському аграрно-
технічному університеті. Мешкав в м. Хмельницьку.
Працював на автомийні та цікавився мототехнікою.
Був учасником мирного протесту біля будівлі СБУ в
Хмельницькому. Загинув унаслідок вогнепального
поранення під час стрілянини з автомата Калашникова
зі сторони СБУ. Коли лунали постріли, Діма закривав
собою дівчину. Був поранений у голову, невдовзі
помер у лікарні.
Похований у рідному селі. Залишив батьків і брата.
Пагору Дмитру був 21 рік…
Гурик Роман Ігорович
2 жовтня 1994 — 20 лютого 2014
Роман Гурик проживав у місті Івано-Франківську. Був
студентом філософського факультету у
Прикарпатському університеті.
Загинув 20 лютого на передовій під час зіткнень на
вулиці Інститутській від кулі снайпера у скроню.
Похований у Меморіальному сквері в Івано-Франківську,
поряд із могилами Січових Стрільців.
Роман Гурик пішов із земного життя, маючи лише 19
років — таким юним він залишиться назавжди в пам’яті
людей нашого та всіх прийдешніх поколінь…
Мойсей Василь Михайлович
27 березня 1992 — 20 лютого 2014
Василь Мойсей був мешканцем міста Луцька Волинської
області. Народився у с. Зубрець Тернопільської області.
На Волинь приїхав навчатися, бо тут живе його брат.
Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у
Луцьку на 4-му курсі. Був активістом організації ВО
«Свобода». Був щирим патріотом, націоналістом. Мріяв
про гідне майбутнє для своєї країни. “Краще вмерти
вовком, ніж жити псом”, — це статус Василя Мойсея у
соціальній мережі.
На Майдан Василь їздив із самого початку. Друг Крук — так
його називали у Волинській сотні Самооборони. Останній
раз він приїхав у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з
18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській
отримав вогнепальне поранення снайперською кулею в
грудну клітку. Хлопця не врятувало навіть те, що він був у
цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі
кровоносні судини. Друг Звіробій, Сергій Мерчук, який
витягнув Василя Мойсея з бою, коли в нього потрапила
ворожа куля, не стримуючи сліз, передав останні слова
Друга Крука: “Вибачте… Я вас всіх люблю”. Помер у 17-й
лікарні м. Києва.
Василю Мойсею був 21 рік…
Войтович Назар Юрійович
2 червня 1996 — 20 лютого 2014
Войтович Назар був мешканцем с. Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області.
Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Любив живопис,
цікавився козаччиною. Приїхав на Майдан 20 лютого. Загинув на вул. Інститутській від
снайперської кулі, що влучила в око. Тіло загиблого перенесли до Михайлівського
Золотоверхого собору. Школа села Травневе тепер носитиме його ім’я.
Він був наймолодшим серед загиблих. На момент загибелі Войтович Назар ще не досягнув
повноліття — йому було лише 17 років…

23. Книжки про Революцію Гідності для
дітей старшого шкільного віку
Рудневич, М. Я з Небесної Сотні = Я из Небесной Сотни : повість / М. Рудневич ; обкл. Вл. Єрко ;
ред. К. Харченко, І. Малкович. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. — 372 с. — (Доросла серія). — Кн.-
перевертень.
Автор веде розповідь від імені одного з героїв Майдану, дев’ятнадцятирічного юнака Макса із
Сміли. Нерішучий і одночасно сміливий, звичайний хлопець виявся здатним на вчинок, хоч і не вбачав у
цьому нічого героїчного. Розповідь відверта, детальна. По мірі розвитку сюжет захоплює, затягує і
більше не відпускає до самого кінця. У повісті описуються останні сім днів життя головного героя.
Умовно твір можна поділити на дві частини: «до Майдану» та «на Майдані».
Небесна сотня / К. Богданович [и др.] ; упоряд. О. Трибушна, І. Соломко ; худож.-оформ. Л. П. Вировець ;
передм. Філарета [та ін.]. — Харків : Фоліо, 2015. — 205, [1] c. : фотоіл.
Це книга-посвята учасникам Революції Гідності, які поклали своє життя на Майдані у Києві. У збірці
розміщено їх світлини, розповідається про їхнє життя, внесок у Революцію Гідності та їхню героїчну загибель.
Книга нагадує всім нам про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати
справжньою європейською державою.

24. Про Революцію Гідності для
найменших
Кирпа, Г. Мій тато став зіркою / Г. Кирпа ; намал. О. Була. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. —-
32, [3] c. : іл.
Авторка передає трагедію подій на Майдані очима маленької дівчинки, батько якої загинув на
барикадах. Їй важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її “міцно-міцно”. Маленька дівчинка
відтворює хронологію подій й намагається зрозуміти все — і татове занурення в майданне життя, і
тривогу від його зникнення, і реакцію мами на звістку про його смерть. Дитина постійно згадує тата. В її
спогадах, в її серці він житиме вічно.
Лукащук, Х. Казка про Майдан / Х. Лукащук ; худож. оформ. авт. — Львів : Вид-во Старого Лева,
2014. — 23 с. : іл.
Оповідь починається здалеку, від створення світу, коли ще не було ні неба, ні землі, а було лише
безкрає море. Коротко, стисло, яскраво автор розповідає про нашу землю, показує символічні зв'язки
між сходом і заходом, північчю і півднем... Потім історія непомітно переходить у сьогодення,
розкриваються причини, які покликали людей на Майдан, головні моменти протистояння та народну
трагедію.

25. Наймолодші Герої
антитерористичної операції
Поправка Юрій Юрійович
11 вересня 1995 — квітень 2014
Участь в Революції Гідності
Юрій Поправка був активним учасником революційних подій. Спочатку його
було зараховано до 23-ї сотні Самооборони Майдану. Трохи згодом Юрій
приєднався до «Правого сектору». Під час сутичок із спецпризначенцями
«Беркуту» отримав вогнепальне кульове поранення в ногу.
Обставини загибелі: 16 квітня 2014 року Юрій Поправка разом з друзями
приїхав в гості до своєї коханої дівчини Дарії в місто Харків, де та навчалась.
Та вже наступного дня кудись поїхав, не повідомивши нікому, куди саме
прямує. Як з’ясувалось вже пізніше, він, разом з Юрієм Дяковським та ще
трьома товаришами, відправився до міста Слов’янська Донецької області.
Метою поїздки хлопців був збір інформації про сепаратистів в цьому регіоні.
17 квітня по обіді Юрій потрапив у полон до терористів. Саме з цього моменту
був втрачений будь-який зв’язок із хлопцем. Лише 22 квітня спотворене до
невпізнанності слідами катувань тіло Героя було виявлене місцевими
рибалками в річці Казенний Торець поблизу смт.Райгородок. Опізнати тіло
Юрія вдалося лише через три дні 25 квітня.
Юрію Поправці було 18 років…
Чубенко Степан Вікторович
11 листопада 1997 – 25 липня 2014
Обставини загибелі: За надання
волонтерської допомоги українським
військовим застрелений 25 липня 2014 р.
бандитами батальйону «Керч» в смт.
Горбачево-Михайлівка, Моспинської міської
рада, Донецької області.
Степану Чубенко було 16 років

26. Якимчук Владислав Сергійович
Габорак Олег Васильович
Бадіченко Станіслав Сергійович
Снітко Андрій Володимирович
Якубовський Назар Олександрович
18-річні
Герої АТО

27. Жолдак, Б. Укри : бойова проза / Б. Жолдак. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА,
2015. — 220 с. — (Сучасна проза).
До книги увійшло біля двох десятків новел, у кожній з яких дуже стрімкий
сюжет. Ці маленькі кінооповідки захоплюють дух та повертають віру в перемогу.
Новели об’єднані не лише спільною темою війни на Донбасі, а й одними тими ж
героями. В книзі мова йде про лейтенанта Мічуріна, снайпера Звіробоя, бійця
Сивого, вигадливого Хантера і непохитного в будь-якій ситуації,
вісімнадцятирічного Жору — Георгія Тороповського.
«Для мене особисто, найбільшими героями цієї війни є такі бійці, як
згаданий вище «Сєвєр» (сумчанин-«кіборг» Сергій Табала) - 18-річний
юнак з «Правого сектора», котрий взявши зброю на Майдані, згодом пішов
на фронт і загинув у бою за Донецьке летовище... У ніч з 18-го на 19-е
лютого його загін захищав барикаду на Хрещатику, на якій люди пляшками
з запальною сумішшю спалили два бронетранспортери… До речі, тоді
багато пішло з Майдану, у тому числі деякі командири з «Правого
сектора». Управління було втрачене, але «Сєвєр» та інші бійці не втекли,
просто кожен став сам за себе і один за одного. Міркуючи над причинами
загибелі кращих українських патріотів і воїнів у цій війні, С. Салатенко
пише: «Кожен українець повинен знати, чому такі хлопці як «Сєвєр»
загинули і гинуть зараз».
Потапенко, Я. [Сергій Табала] / Я. Потапенко // П’ята російсько-
українська війна: від майдану до східного фронту : (підходи, оцінки,
інтерпретації) / Я. Потапенко. — Переяслав-Хмельницький, 2016. — С. 92.
Про Героїв АТО у книжках для
читачів старшого шкільного віку

28. Книжки про АТО для найменших
.
Героям слава! : розповіді для дітей про героїв фронту і тилу / худож. Х. Лукащук ;
упоряд. О. Давидова. — Київ : Мамине сонечко, 2016. — 48 с. : іл.
До цієї книжки також увійшли оповідання про війну, але інші на відміну від спецвипуску
за 2015 рік.. Моторошних картинок чи страшних подробиць війни у ній також немає. До
збірочки увійшли десять коротеньких оповідань різних авторів — це художні твори про
сучасних українських героїв АТО. Герої історій рятують бойових товаришів, захищають
країну від ворогів та знаходять нових друзів на передовій.
Героям слава! : розповіді для дітей про героїв фронту і тилу / худож. Х. Лукащук. —
Київ : Мамине сонечко, 2015. — 37 с. : іл. — (Маленька фея та сім гномів : щомісяч. журн.
для дітей 5-9 р. : спецвип. ; № 6).
До збірочки увійшли вісім коротеньких оповідань різних авторів про непросту
реальність, у якій нам доводиться жити сьогодні — окупація Криму, війна на Сході України.
Герої оповідань — звичайні хлопці-мрійники, які з настанням війни перетворилися на
мужніх воїнів, захисників нашої Вітчизни. Збірочка зачепить за живе кожного, хто її
читатиме. Однак, моторошних картинок та страшних подробиць війни у ній немає.

29. Боротьба з ворогом продовжується й досі. Сьогодні, коли
сусідня держава, крім збройної війни веде проти України
потужну інформаційну війну, потрібно правдиво і вчасно у книгах
та пресі описувати події.
Хочу зауважити, що ця презентація присвячена людям які
боролися за незалежність української держави.
Укладач: О. М. Тімочка
Редактор: В. Я. Полисаєва
Київ, 2017