Презнтація по біографіЇ Олеся Гончара.
Презентація не повністю моєю, але я її трохи переробив і надав кращого вигляду:
http://www.slideshare.net/sergeystapinsky/1-18118920
Презнтація по біографіЇ Олеся Гончара.
Презентація не повністю моєю, але я її трохи переробив і надав кращого вигляду:
http://www.slideshare.net/sergeystapinsky/1-18118920
Олесь Гончар:«Дякую Богові, що він дав мені народитися українцем». estet13
Олесь Гончар – видатний письменник, великий майстер слова, чиї твори заслужено вважаються класикою української літератури. Впродовж усього творчого шляху його ломили, трощили, але — не зламали! Мужній солдат, він переніс усі удари долі, бо чітко знав, для чого прийшов у цей світ. Він не згаяв на дріб’язкове, неістотне ані хвилини, постійно думав про велике – про Україну та її народ і всіх закликав до цього.
Шанувальникам творчості письменника добре знайома і його багатогранна злободенна публіцистика, яка ввібрала в себе думки про українське духовне відродження, про видатні постаті нашої культури, про все, що хвилювало, тривожило його.
Голос Олеся Гончара на захист України і її талантів, як найціннішого
скарбу, завжди звучав всесильно. Як громадський діяч, мужньо відстоював він
ідеали демократії і незалежності України, брав участь у І Всесвітньому з'їзді
«Зеленого світу», виступав на І з'їзді Товариства української мови
ім. Т. Г. Шевченка і благословляв його на подвижницьку діяльність по відродженню нашої духовності.
Письменник стояв біля витоків РУХу, підтримував голодуючих студентів у
жовтні 1990 року. Йому першому серед письменників Незалежної України було
надано почесне звання «Інтелектуал світу 1993 року». Його по праву назвали великим Українцем, совістю нації, подвижником її духовного відродження.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує літературний ювілейний до 105-річчя від дня народження Олеся Гончара.
Бібліографічний нарис присвячено відомому українському письменнику, громадському діячу, першому лауреату республіканської премії ім. Тараса Шевченка, голові Спілці письменників України, академіку НАН України, Герою Соціалістичної праці та Герою України (посмертно) Олесю Терентійовичу Гончару.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Анатолій Дністровийestet13
До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну.
Історія про українського письменника, есеїста, поета, художника, мовознавця, перекладача, кандидата філософських наук – Анатолія Дністрового (справжнє ім'я Анатолій Олександрович Астаф'єв), який у перший же місяць повномасштабної війни подався до військкомату. Зараз займається інформаційно-аналітичною роботою в системі Міністерства оборони.
5 грудня 2021 року виповнюється 90 років від Дня народження Григора Михайловича Тютюнника (1931-1980), українського письменника, перекладача, педагога, лауреата премії імені Лесі Українки, Державної премії
імені Тараса Шевченка. Григір Михайлович Тютюнник – видатний представник української літератури ХХ століття. Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу
До 90-річчя від дня народження Григора Михайловича Тютюнника представлено онлайн-виставку видань письменника з фондів Науково-технічної бібліотеки.
Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарских рослинtetiana1958
24 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин» від – кандидат сільськогосподарських наук, фізіолога рослин, директора з виробництва ТОВ НВП "Екзогеніка" Олександра Обозного та завідувача відділу маркетингу ТОВ НВП "Екзогеніка" Бориса Коломойця.
Участь у заході взяли понад 75 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пану Олександру та пану Борису за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного сільського господарства у нашій країні!
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
22 травня виповнюється 145 років від дня народження українського державного і політичного діяча Симона Петлюри.
Симон Петлюра – це видатна постать в українській історії, особистість загальнонаціонального масштабу, людина, яка була здатна своєю діяльністю консолідувати етнос, стати на чолі визвольних змагань за національну незалежність і процесу українського державотворення.
Будучи керівником УНР у найважчий для неї період, він зумів не лише на практиці очолити державну структуру, а й реалізувати її модель, закласти підвалини демократичної республіки. Аксіомою для С. Петлюри упродовж усієї його політичної діяльності періоду Української революції було невідступне дотримання постулату державної незалежності України.
Довгі десятиліття життя та діяльність Симона Петлюри були перекручені та спаплюжені радянською пропагандою. Таким чином комуністична пропаганда намагалася дискредитувати не тільки ім’я видатного політичного й військового діяча, а й саму українську ідею, до реалізації якої долучився Симон Петлюра й уособленням якої він був. Тому й досі надзвичайно актуальною залишається потреба пізнання справжнього Петлюри, аналіз як його досягнень і здобутків на ниві української справи, так і помилок та прорахунків.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
3. Олесь Терентійович Гончар народився 3
квітня 1918p. Після смерті матері, коли
хлопцеві було 3 роки, із заводського селища
на околиці Катеринослава (тепер
Дніпропетровськ) його забрали на виховання
дід і бабуся в слободу Суху
Козельщанського району Полтавської області.
Працьовита і щира в ставленні до
людей бабуся замінила майбутньому
письменникові матір.
4.
5. Тридцяті роки в житті Олеся Гончара — період
формування його як громадянина й
митця. До вступу в Харківський університет (1938)
він навчався в технікумі
журналістики, працював у районній (на
Полтавщині) та обласній комсомольській
газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої
творчі сили як письменник.
Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть»,
«Іван Мостовий» та ін.) Гончар
присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз
стрічався в житті.
6.
7. 1936р., коли почалася громадянська війна в Іспанії,
молодий Гончар гаряче мріяв
потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню
тоді не судилося збутися, але
через п'ять літ він таки «кинув синій портфель» і
разом з іншими студентами
Харківського університету пішов добровольцем на
фронт.
8. Воєнні умови (він був старшим сержантом,
старшиною мінометної батареї) не дуже
сприятливі для творчості. Але й за таких
нелегких обставин О. Гончар не
розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що
народжувалися в перервах між боями,
сам письменник назве згодом «конспектами
почуттів», «поетичними чернетками для
майбутніх творів». Сьогоднішнє прочитання їх
переконує, що це справді так.
Ліричний герой «Атаки», «Думи про
Батьківщину», «Братів» та інших фронтових
поезій Гончара духовно, емоційно близький до
героїв повоєнних його романів і
новел, передусім «Прапороносців».
9.
10. Робота над «Прапороносцями» тривала три повоєнних роки. В цей час,
правда, Олесь
Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде», завершує
навчання в вузі
(Дніпропетровський університет, 1946), але головним підсумком цих років
стає
трилогія «Прапороносці». На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і
окремим
виданням з'явилися всі три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий
Дунай», 1947;
«Злата Прага», 1948). Високу оцінку творові, відзначеному двома
Державними
преміями СРСР, дали тоді Ю. Яновський, П. Тичина, О. Фадеев, Остап
Вишня.
Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і
далі
хвилювала митця. В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел
(«Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають»,
«Усман та Марта»
й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями». У написаній тоді ж
документальній в основі своїй повісті «Земля гуде» зображено діяльність
молодіжної підпільної організації «Нескорена Полтавчанка», очолюваної
комсомолкою Лялею Убийвовк.
11.
12. Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за
хмари»
(1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб
світився
вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним
аспектам їхніх
взаємовідносин, а романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) —
історико-революційній проблематиці.
Якісна новизна романів «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970)
полягала в
тому, що акцент у них зроблено на найсокровенніших питаннях життя і
смерті
людини, на проблемах незнищенності її.
Свіжість погляду на світ, незвичайну заглибленість у життя
продемонстрував автор
«Прапороносців» у нових своїх творах, що з'явилися протягом 60 — 70-х
років.
Серед них — романи «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові»
(1976), «Твоя
зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На
косі»
(1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.
13.
14. Якщо роман «Тронка» приніс авторові
Ленінську премію (1964р.), то доля
написаного наприкінці 60-х років «Собору»
склалася драматично. Перші рецензії на
роман були схвальні, але невдовзі
вульгаризаторська критика піддала його
тенденційному остракізму, і твір було
вилучено з літературного процесу на два
десятиліття.
15.
16. Працю на ниві художньої прози Олесь Гончар
постійно поєднує з
літературно-критичною творчістю. Почавши
ще в студентські роки з досліджень
поетики М. Коцюбинського і В. Стефаника, він
згодом створив десятки статей, які
вже публікувалися в трьох окремих книгах
(«Про наше письменство», 1972; «О тех,
кто дорог», 1978; «Письменницькі роздуми»,
1980) та входили частково до
шеститомного зібрання творів письменника.
17.
18. У жовтні 1990 року в столиці США Вашингтоні, у фешенебельному Хілтон-хотелі,
розташованому неподалік від пам'ятника Тарасові Шевченку та Білого Дому,
відбувався XXII Міжнародний науковий з'їзд Американської Асоціації для розвитку
славістичних студій. У рамках з'їзду, де було заслухано понад 800 доповідей, —
окрема міжнародна конференція «Людина і її місія у творчості Олеся Гончара».
Звучали на конференції англійська й українська мови, змістовні доповіді про
творчість прозаїка, надто про «Собор», виголосили відомі вчені з української
діаспори, як-от: професори Л. Рудницький, Л. Онишкевич, М. Лабунька, М.
Тарнавська, В. Маркусь. Зокрема, доктор філософії та президент університету Ла
Салль з Філадельфії П. Елліс пошанував Олеся Гончара у своєму слові як
«провідного прозаїка України та одного з передових письменників нашого часу»,
котрий своїми творами, надто «шедевром» — «Собором», «спричинився до
кращого
міжнародного порозуміння, ще заки пан Горбачов започаткував свою політику
перебудови...»
19.
20. Роман Гончара «Твоя зоря» (1980 р.) отримав
Державну премію 1982 р., вийшов збірник статей
«Письменницькі роздуми» (1980). У 1986 р.
опубліковані повість «Далекі вогнища», новели
«Корида», «Чорний яр», «Двоє вночі», повість
«Спогад про океан». Олесь Гончар у 1990 р.
вийшов з КПРС (вступив 1946р.). У 1991 р.
опубліковано збірник статей «Чим живемо. На
шляхах до українського Відродження». У 1992 р.
Олесю Гончару присвоєно почесний ступінь
доктора Альбертського університету (Канада). У
1993 р. Міжнародний біографічний центр у
Кембріджі (Англія) визнав Олеся Гончара
«Всесвітнім інтелектуалом 1992—1993 років».
21.
22. Доречно згадати тут написане вже давно, але надруковане
лише в наші дні
оповідання «Двоє вночі», де письменник відтворив
драматичну колізію протиборства
О. Довженка і Сталіна. О ні, недаремно він звернувся до
цієї теми — надто вже
багато суголосного відчув він у тому протистоянні
стосовно власного життєвого і
творчого досвіду. Так, і найвищі офіційні премії, й ордени,
навіть членство у ЦК
— в Олеся Гончара усе те було. Та свідчить це, одначе, про
те найбільше, що
письменника, розуміючи силу його таланту, намагалися
приручити. Коли ж з
приручуванням нічого не виходило, партійно-державна
машина брутально звалювалася
на нього і, як і тому ж О. Довженку, металася.
23.
24. Окрім відомих фактів
безпрецедентного шельмування «Собору»,
згадаймо ще й спробу замовчування
пошанування письменника в день його
сімдесятиріччя у зовсім недавньому 1988
році... Драматичну історію долі письменника за
умов тоталітарного режиму на
прикладі Олеся Гончара можна б відтворити доволі
яскраво.
25.
26. І зрозуміло, що всі найкращі, наймиліші барви і тони
рідної України бринять у
художніх творах письменника. Повсякчас звучить у них
симфонія драматичної
національної історії; відчуття кровної приналежності до
свого талановитого і
працьовитого народу сповнює найсвітліших героїв творів
майстра.
Так послідовно витримується ним та першоумова, що й
надає художнім з'явам
відкритості до їх засвоєння іншими народами, так
витворюється гармонія межи
глибоким національним укоріненням Гончаревої прози та
вселюдським відгуком, що
вона його здатна викликати.
27.
28. Олесю Гончару
Ваша усмішка – Ваша загадка, Олесю,
Вашу лагідну усмішку – ватру вуст –
Як Ви змогли понести крізь фронти,
Крізь морози фашистського мору,
Як вберегли її світло дитинне,
Коли слава стріляла в її пелюстки
Зі ста золотих гармат?!
Так, я кажу тут лише про людину
І про знамено людини – про усмішку,
Взяту від мами Тетяни в полтавському полі
29. Стома турботами скупану,
Стома журботами сушену,
Стома скорботами замилувану.
Та усмішка, та дивна дивина
Живе, як пташка, сонцеві підвладна,
В гніздов’ї вуст запечених.
Та усмішка хіба Дніпром роджена,
Слухняна павітру і непокірна вітру.
Ви квити з квітнем – він Вам квіти,
А Ви йому – усмішку із уст в уста...
Сміється сонце. Сміх пече вуста.
30. Сміється пташка в пташки на долоні.
Сміється слава – очі поверта,
Свої очища в карому полоні.
Сміється сміх. Горить на рукаві.
Сміється так дитинно, стопричинно,
Сміється українно – ми живі,
І карим сміхом двері в світ розчинено
31. Хто вмер од ляку, той усе згубив,
В лінійку жаху хай рівняє губи,
А молодість сміється в сто зубів –
Беззубі їй не виб’ють білі зуби.
Сміється розум. Аж пашить крилом.
Сміється дотеп, смутком перешитий,
Добро сміється над горбатим злом.
А доки ми сміємось – будем жити...
32.
33. Твори О. Гончара перекладалися
на 67 мов, а творчий досвід
письменника
засвоюється і вітчизняними, і
зарубіжними майстрами слова.
Помер письменник 14 липня
1995р.