Запитайте у різних людей про те, що значить музика для них, і отримаєте різні відповіді. Музика може дарувати насолоду, може бути способом самовираження, хобі, справою всього життя тощо. Ми всі любимо музику: одній людині подобається класика, іншій до вподоби приємний танцювальний ритм або рок-музика...
Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки пропонує своїм читачам ознайомитися із деякими фактами із життя відомих українських та світових музикантів, композиторів, виконавців.
Ну а тим, кому просто цікаво дізнатися щось нове зі світу музики, бажаємо якомога частіше і більше слухати ту музику, яка подобається. І настрій покращиться, і життя стане яскравіше!
23 травня в Україні відзначають День героїв. Про історію свята, про те, як українці виборювали свою державність, про зброю і надання першої медичної допомоги у різні часи, про українських героїв та їхні родини – у презентації-огляді «Сини України – слава вам на віки.»
Книги-ювіляри 2023 року
Цікаві факти про написання та видання творів української та зарубіжної літератури, короткі відомості про письменників
Більше інформації на сайті Національної бібліотеки України для дітей: https://chl.kiev.ua/
23 травня в Україні відзначають День героїв. Про історію свята, про те, як українці виборювали свою державність, про зброю і надання першої медичної допомоги у різні часи, про українських героїв та їхні родини – у презентації-огляді «Сини України – слава вам на віки.»
Книги-ювіляри 2023 року
Цікаві факти про написання та видання творів української та зарубіжної літератури, короткі відомості про письменників
Більше інформації на сайті Національної бібліотеки України для дітей: https://chl.kiev.ua/
У методичних рекомендаціях представлені сучасні ідеї популяризації читання, розкривається значення мультимедійного продукту для читача нового покоління, презентований досвід фахівців Миколаївської ОБЮ щодо співпраці з телебаченням та радіо у справі залучення молоді до книги. Також представлені цікаві напрацювання зарубіжних бібліотек у сфері промоції читання.
Методичні рекомендації розраховані на бібліотекарів, методистів, викладачів та студентів бібліотечних спеціальностей.
29 серпня 2021 року українці відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Письменник Всеволод Зиновійович Нестайко відомий в українській літературі як неперевершений творець незвичайних казкових країн та фантастичних світів для дітей. Своїми веселими, дотепними й мудрими повістями й казками він щиро ділився не з одним поколінням юних читачів.
За плечима у нього – більше сотні виданих книжок – ціла авторська бібліотека.
Казкарем він, мабуть, уже народився, бо з дитинства постійно вигадував щось таке химерно–хитромудре, що від подиву робили великі очі не лише його друзі–ровесники, а й рідні та вчителі. А коли він підріс, то якось подумав: «А чого б мені не порадувати–подивувати дітей України вцілому, га?!» І почав писати, писати, писати, а потім – друкуватися, друкуватися, друкуватися!..
Отак, зрештою, Всеволод Зиновійович став улюбленим письменником не лише дітей України, а й дітей багатьох країн світу.
Тернопільська ОУНБ, 05.11.2018, обласний семінар бібліографів центральних бібліотек ЦБС та бібліотек ОТГ "Традиційні та інноваційні форми бібліографічного обслуговування"
Час плине, а пам’ять залишається… : бібліографічний список літератури : до Д...Дарницька Книгиня
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний список літератури «Час плине, а пам’ять залишається…», який вміщує книги та статті авторів про найважливіші події в історії України.
Фантазерка та велика мрійниця. Мар’яна Орестівна Савка : бібліографічний нари...Дарницька Книгиня
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний нарис, який присвячено успішній видавчині, письменниці, співачці та великій мрійниці Мар’яні Орестівні Савці.
Мар’яна Савка найжіночніша поетеса, «жінка з голосом чорних шовковиць», яка любить джаз і Бостон. Дивовижні образи, пісенну мелодику, світлих і добрих героїв у її казках створено з особливою ніжністю і любов’ю, повз які не можуть пройти журі міжнародних конкурсів. Вона – генератор неймовірних ідей та велика мрійниця.
5 березня народилась видатна українська поетеса Наталя Забіла. Виставка-портрет «Веселим малюкам», яку презентує відділ дошкільників та учнів 1-4 класів чернігівської обласної бібліотеки для дітей ознайомить читачів з її найцікавішими творами. Для їхніх батьків це теж чудова нагода згадати книги свого дитинства. Твори Наталі Забіли - це живий і яскравий довколишній світ, їх буде читати ще не одне покоління маленьких українців.
Музичний бібліо-календар на 4 квартал 2023 року (жовтень-грудень)estet13
1 жовтня відзначається Міжнародний день музики. Його заснували у 1975 році за рішенням ЮНЕСКО. Ініціатором свята виступила Міжнародна музична рада (IMC) при ЮНЕСКО. Метою цього свята є поширення музичного мистецтва у всіх прошарках суспільства і реалізації ідеалів миру і дружби між народами, розвитку культур, обміну досвідом та шанобливого ставлення до естетичних цінностей.
До вашої уваги черговий випуск "Музичного бібліо-календаря на 4 квартал 2023 року"
У методичних рекомендаціях представлені сучасні ідеї популяризації читання, розкривається значення мультимедійного продукту для читача нового покоління, презентований досвід фахівців Миколаївської ОБЮ щодо співпраці з телебаченням та радіо у справі залучення молоді до книги. Також представлені цікаві напрацювання зарубіжних бібліотек у сфері промоції читання.
Методичні рекомендації розраховані на бібліотекарів, методистів, викладачів та студентів бібліотечних спеціальностей.
29 серпня 2021 року українці відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Письменник Всеволод Зиновійович Нестайко відомий в українській літературі як неперевершений творець незвичайних казкових країн та фантастичних світів для дітей. Своїми веселими, дотепними й мудрими повістями й казками він щиро ділився не з одним поколінням юних читачів.
За плечима у нього – більше сотні виданих книжок – ціла авторська бібліотека.
Казкарем він, мабуть, уже народився, бо з дитинства постійно вигадував щось таке химерно–хитромудре, що від подиву робили великі очі не лише його друзі–ровесники, а й рідні та вчителі. А коли він підріс, то якось подумав: «А чого б мені не порадувати–подивувати дітей України вцілому, га?!» І почав писати, писати, писати, а потім – друкуватися, друкуватися, друкуватися!..
Отак, зрештою, Всеволод Зиновійович став улюбленим письменником не лише дітей України, а й дітей багатьох країн світу.
Тернопільська ОУНБ, 05.11.2018, обласний семінар бібліографів центральних бібліотек ЦБС та бібліотек ОТГ "Традиційні та інноваційні форми бібліографічного обслуговування"
Час плине, а пам’ять залишається… : бібліографічний список літератури : до Д...Дарницька Книгиня
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний список літератури «Час плине, а пам’ять залишається…», який вміщує книги та статті авторів про найважливіші події в історії України.
Фантазерка та велика мрійниця. Мар’яна Орестівна Савка : бібліографічний нари...Дарницька Книгиня
Пропонуємо Вашій увазі бібліографічний нарис, який присвячено успішній видавчині, письменниці, співачці та великій мрійниці Мар’яні Орестівні Савці.
Мар’яна Савка найжіночніша поетеса, «жінка з голосом чорних шовковиць», яка любить джаз і Бостон. Дивовижні образи, пісенну мелодику, світлих і добрих героїв у її казках створено з особливою ніжністю і любов’ю, повз які не можуть пройти журі міжнародних конкурсів. Вона – генератор неймовірних ідей та велика мрійниця.
5 березня народилась видатна українська поетеса Наталя Забіла. Виставка-портрет «Веселим малюкам», яку презентує відділ дошкільників та учнів 1-4 класів чернігівської обласної бібліотеки для дітей ознайомить читачів з її найцікавішими творами. Для їхніх батьків це теж чудова нагода згадати книги свого дитинства. Твори Наталі Забіли - це живий і яскравий довколишній світ, їх буде читати ще не одне покоління маленьких українців.
Музичний бібліо-календар на 4 квартал 2023 року (жовтень-грудень)estet13
1 жовтня відзначається Міжнародний день музики. Його заснували у 1975 році за рішенням ЮНЕСКО. Ініціатором свята виступила Міжнародна музична рада (IMC) при ЮНЕСКО. Метою цього свята є поширення музичного мистецтва у всіх прошарках суспільства і реалізації ідеалів миру і дружби між народами, розвитку культур, обміну досвідом та шанобливого ставлення до естетичних цінностей.
До вашої уваги черговий випуск "Музичного бібліо-календаря на 4 квартал 2023 року"
Любові висока струна : бібліографічна пам’ятка до 140 річчя від дня народженн...Дарницька Книгиня
Яків Степанович Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.
"Бандура! Скільки в слові цім дзвенить героїки і слави!"library_darnitsa
Народознавчий нарис «Бандура! Скільки в слові цім дзвенить героїки і слави» присвячений кобзарям-бандуристам, ювілярам 2018 року. Думи та історичні пісні кобзарів сповнювали серця людей вірою у перемогу нашого народу, наснажували, підносили і очищали, допомагали глибше пізнати дорогу Батьківщину.
Ці віршовані рядки належать авторові багатьох співаних-непереспіваних нами пісень, з-поміж яких найпопулярніші «Два кольори», «Лелеченьки», «Ясени», «Треба йти до осені», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Сину, качки летять» та багатьох інших, які давно вже стали народними, Митцеві від Бога, Герою України, Народному артисту СРСР, Народному артисту України, лауреату Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, українському композитору жанрів класичної та популярної музики, поету Олександру Івановичу Білашу.
Творчість Білаша сприяла загальному піднесенню (60-і роки) української, передусім ліричної пісні, що базувалася на глибинних народних традиціях. Найбільш відомий як автор музики до пісень (понад 260). У доробку композитора 5 опер, 4 оперети, 7 творів для симфонічного та духового оркестру, 3 вокально-симфонічних твори, 7 інструментальних та вокально-інструментальних творів, 3 цикли вокальних творів та 1 хоровий. Написав музику до 8 драматичних вистав та 29 кінофільмів, створив 2 цикли пісень для дітей. З кінця 1970-х років чимало уваги приділив поетичній творчості. Видав 10 збірок власних віршів.
До 90-річчя від дня народження Олександра Білаша відділ мистецтв підготував віртуальну виставку «Злились в мені мелодія і слово воєдино».
В Україні Олександра Антоновича Кошиця вшановують за значний внесок у розвиток національної культури та за її поширення за кордоном. Українська Республіканська Капела, на той час найкращий в Україні музичний хоровий колектив, засобами мистецтва інформував світ про Україну, боротьбу українського народу за незалежність, популяризував українську культуру, народну творчість, пісню. Завдяки провідництву Олександра Кошиця «Щедрик» Миколи Леонтовича і українська музична культура здобули світову славу в багатьох країнах світу.
Провісники нашої волі. З історії гімну УкраїниРОМЦ БКР
Михайло Вербицький — один із перших композиторів-професіоналів Галичини. У 1863 році він написав музику на вірші Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», яка нині відома як Державний Гімн України.
Віртуальна книжкова виставка.
Він був і залишається для кожного українця одним із символів того найкращого, що було надбано народом за свою історію. Можна розмірковувати про те,скільки б він міг зробити, якби прожив принаймні 50 років, але й те, що він залишив нам у спадок, - понад 100 пісень і кілька десятків інструментальних творів, - величезне й незнищенне. Ми наснажуємося тією красою, яку він перелив у «Червону руту», «Літо пізніх жоржин», «Баладу про мальви», «Колиску вітру» – і ряд можна продовжити,бо майже кожна його пісня – то перлина.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Ім’я чернігівця на карті Місяця. ЮРІЙ МЕЗЕНЦЕВestet13
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує знайомство з нашим земляком, вченим Юрієм Борисовичем Мезенцевим.
Писати про нього важко, бо його життя було настільки засекреченим, що його рідні та знайомі з дитинства чернігівці навіть не відали про рід його діяльності.
Він був одним із тих, хто працював над освоєнням космічного простору та запуском першого штучного супутника Землі у далекому 1957 році – подією, яка сколихнула увесь світ.
70 років тому – початок Кенгірського повстанняestet13
Про цю маловідому широкому загалу трагічну і водночас героїчну сторінку історії дізнайтеся з презентації співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка. Історик наголошує на важливості вивчення і поширення інформації про Кенгірське та інші повстання в комуністичних концтаборах, адже в радянські часи згадувати про це суворо заборонялось. Про нього і нині знає дуже мало людей на просторах колишнього СРСР. Важливим фактором для початку цих повстань є діяльність саме українських патріотів, про що нам необхідно знати і пам’ятати.
Тільки перемога України над рашизмом унеможливить утвердження жахів ГУЛАГу в наш час та покарає російських імперських злочинців минулого і сучасності!
80 років від часу депортації з Криму кримських татар і осіб інших національно...estet13
Дізнавайтеся з наданого Сергієм Володимировичем матеріалу «80 років від часу депортації з Криму кримських татар і осіб інших національностей». Рекомендуємо використовувати презентацію для проведення заходів у бібліотеках та освітніх закладах.
Роль українців у перемозі в Другій світовій війніestet13
Пропонуємо переглянути презентацію Сергія Володимировича Бутка «Роль українців у перемозі в Другій світовій війні», яку бібліотекарі та вчителі можуть використати для своїх заходів.
«Слова і кулі». Письменники, що висвітлюють війну в Україні. Мстислав Черновestet13
До вашої уваги історія про українського письменника, журналіста, відеографа, фотографа, журналіста Associated Press, військового кореспондента – Мстислава Чернова, який з 24 лютого 2022 року у складі команди Associated Press приїхав у Маріуполь, де протягом 20 днів знімав руйнування, обстріли, роботу лікарів, численні жертви серед мирних мешканців. За цими матеріалами створив документальний фільм «20 днів у Маріуполі», який здобув кіно премію «Оскар» – найпрестижнішу нагороду в кінематографі США.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Валерій Пузікestet13
До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну.
Історія про українського письменника, журналіста, художника, режисера документальних короткометражних стрічок і відеопоезій, сценариста – Валерія Пузіка, який не вперше проживає війну на відстані дула автомата і перетворює свій досвід у тексти, картини й фільми.
20 березня відзначається Міжнародний день щастя, який у 2012 році своєю резолюцією проголосила ООН.
Чи повинні ми будь-якою ціною шукати щастя? Чи воно радше має прийти саме? А якщо твоє щастя завдасть нещастя комусь іншому? Чи взагалі можливо весь час почуватися щасливим? І чи справді сенс життя полягає в пошуку щастя.
А, може, дослухатися до поради самого Піфагора: «Не ганяйся за щастям – воно завжди знаходиться в тобі самому». А для когось справжнє щастя – дарувати радість іншим…
Марко Вороний. «І я тоді ставав на перехресті…»estet13
Долю свого батька Миколи Вороного, який через деякий час після повернення в радянську Україну був висланий у північні табори, розділив і його син Марко, який друкувався то під власним іменем, то під псевдонімом Антіох. Його багатообіцяючий талант не встиг розквітнути. Поезія Марка Вороного позначена експресією і багатою уявою, трагізмом світовідчуття, що виявляється то в апокаліптичних візіях, то в незабутньо-предметних спогадах лихоліття революції та громадянської війни.
Російсько-українська війна та її герої. Історик Сергій Буткоestet13
Зустріч з істориком в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей
Вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні, 10-річчю від початку російсько-української війни та Другій річниці широкомасштабної російсько-української війни у Чернігівській обласній бібліотеці для дітей присвятили Історичний екскурс «Російсько-українська війна та її герої». І щоб ретельно дослідити, розібратися і зрозуміти ці важливі події і теми, а також їх значення для майбутнього України, запросили відомого історика, представника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.
Боротьба нескорених. Книги про російсько-українську війнуestet13
24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворилися на укриття. У цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки. Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…
Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, - науковці, письменники, журналісти, громадські діячі та й пересічні громадяни почали фіксувати у різний спосіб події, учасниками або свідками яких вони стали. Так з’явилося вже чимало різноманітних видань про російсько-українську війну.
У відділі обслуговування учнів 5 – 9 класів Чернігівської обласної бібліотеки для дітей діє виставка «Боротьба нескорених. Книги про російсько-українську війну». Дуже важливо, щоб людство знало і назавжди запам’ятало правду про війну. Одним із носіїв і зберігачів історичної пам’яті є подібні видання.
Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Україна-мрія»estet13
16 лютого – 31 травня 2024 р.
Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Україна-мрія».
Під патронатом Героя України, генерала Валерія Залужного.
За підтримки
Міністерства культури та
інформаційної політики України.
«Слова і кулі». Письменники, що загинули, захищаючи Україну. Максим Петренкоestet13
До вашої уваги історія про українського письменника, добровольця, військовослужбовця ЗСУ – Максима Петренка з позивним «Доцент», який з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році повернувся добровольцем на фронт. Загинув 1 червня 2022 року на російсько-українській війні.
Цікавий календар : 11 лютого - Міжнародний день жінок і дівчат у науціestet13
Щорічно 11 лютого світ відзначає Міжнародний день жінок і дівчат у науці – символічну дату, яка утверджує рівний доступ жінок і дівчат будь-якого віку до досягнень і розвитку науки, техніки й інновацій. Це іще один із важливих механізмів привернення уваги до проблеми ґендерної рівності у суспільстві. Українські жінки ніколи не відставали від світових тенденцій, і нам дійсно є чим пишатися.
У Чернігівській обласній бібліотеці для дітей ви можете знайти книги про життя і долю жінок-науковиць. І це не просто життєві історії. Це історії спротиву та боротьби, наполегливої праці, а ще досягнень «незважаючи на…».
До уваги поціновувачів прекрасного відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей пропонує «Мистецький бібліо-календар. Лютий 2024 року», до якого увійшли матеріали про життя та творчість відомих митців – ювілярів цього місяця.
«Слова і кулі». Письменники, що загинули, захищаючи Україну. Максим Кривцовestet13
До вашої уваги історія про українського поета, громадського діяча, військовослужбовця ЗСУ – Максима Кривцова з позивним «Далі», який з осені 2014 року був учасником АТО, ООС і з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році повернувся добровольцем на фронт. Загинув 7 січня 2024 року у віці 33 роки на російсько-українській війні.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Ігор Мітровestet13
До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну.
Історія про українського поета, критика, літературознавця, есеїста – Ігоря Мітрова, який на другий день після повномасштабного вторгнення російської федерації подався до військкомату. Наразі бере участь у бойових діях у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Про фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків"estet13
"Тіні забутих предків" - це культовий український художній фільм режисера Сергія Параджанова, який був знятий 1964 року. Картина є екранізацією однойменної повісті Михайла Коцюбинського.
Головні ролі в фільмі зіграли Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та Тетяна Бестаєва.
Фільм є перлиною українського кінематографу, кінокритики називають його фільмом-всесвітом, початком українського поетичного кіно 1960-х років.
2. Запитайте у різних людей про те, що значить музика для них, і
отримаєте різні відповіді. Музика може бути засобом отримання
насолоди, способом самовираження, хобі, справою всього життя...
Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки
для дітей пропонує своїм читачам ознайомитися із деякими
фактами із життя відомих українських та світових музикантів,
композиторів, виконавців.
Музика супроводжує усі
напрями життя людини: її
можна використовувати у
вихованні, навчанні, лікуванні
та навіть в управлінні
державою.
Музика є зрозумілою
абсолютно всім, незалежно від
статі, віку, раси, релігії тощо.
Музику називають мовою
звуків. Це засіб або спосіб
передачі емоцій і почуттів. Це
чудовий дар, подарований
людству.
3. Серед видатних постатей української музичної культури др. пол. XX–поч.
XXI ст. одне з першорядних місць належить
АНАТОЛІЮ ЮРІЙОВИЧУ МОКРЕНКУ (1933-2020).
Вірний син свого народу, син української землі, він віддав своє серце і
розум справі, яку безмежно любив.
Золотий баритон, легенда
оперного співу – це все про
Анатолія Юрійовича
Мокренка, нашого славного
земляка, уродженця
селища Терни
Недригайлівського району
(нині Роменського району
Сумської області), ім’я
якого знають і шанують у
всьому світі.
4. Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 року в багатодітній
сільській родині. У своїх спогадах він писав, що пройшов досить непростий і
тернистий життєвий шлях. Хлопчиною пережив і війну, і окупацію, і розруху, і
голод. Знав важку працю на землі. Водночас дуже любив співати, танцювати,
читати й писати вірші. У своїх спогадах він згадував: «Змалечку душа моя
повнилася по вінця маминою піснею, народною творчістю». Саме цей стан
душі проніс Анатолій Мокренко крізь все життя та творчість.
За роки сценічної діяльності
Анатолій Мокренко успішно
виступав на оперних сценах
України, США, Франції,
Німеччини, Англії, Іспанії,
Швеції, Куби, Фінляндії,
Канади, багатьох інших країн. У
його репертуарі понад 40
провідних партій для баритона
вітчизняної та закордонної
оперної класики, сотні пісень і
романсів, записи на радіо і
телебаченні, окремо видані
диски.
5. Анатолій Мокренко знімався в кінофільмах: «Тигролови» за романом І.
Багряного, «Чорна рада», «Поет і княжна», «Богдан Хмельницький» та
інших. Автор двох книжок та сотень публікацій. За мистецькі і творчі
здобутки удостоєний звання народного артиста України, лауреата
Національної премії України імені Т. Шевченка, орденів Дружби народів,
Ярослава Мудрого, рівноапостольного Володимира Великого та багатьох
інших. Для популяризації української пісні організував конкурси вокалістів в
різних містах України.
Анатолій Мокренко закінчив
Київський політехнічний інститут, а
згодом вечірнє відділення столичної
консерваторії. Оперній сцені він
віддав понад 50 років. На початку
90-х Мокренко був призначений
директором Національної опери
України і прослужив на цій посаді
дев’ять років.
Пішов із життя після тяжкої хвороби
24 березня 2020 року. Видатному
українському баритону було 87
років...
6. МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ДОНЕЦЬ
(1883-1941), якого називали
“українським Шаляпіним”, став жертвою
більшовицького режиму – однією з
мільйонів. Жорстоке вбивство цього
таланта в підвалах НКВС свідчить, що
для сталінської імперії не існувало
жодних моральних меж. Загублений
самородок, досконало володів 134-ма
партіями басового репертуару. Голос
його відзначався красивим тембром,
широтою діапазону. Це був співак
світового рівня.
Михайло Іванович народився 23 січня 1883 року в Києві. Сім’я була бідною,
дітей багато, тому малеча була привчена здобувати собі кусень хліба. Старші
сестри няньчили малюків, хлопці працювали посильними у прикажчиків.
Одного разу відомий меценат Олексій Грінченко почув переливчастий
дитячий спів – це співав маленький наймит Мишко.
Олексій Грінченко зібрав дитячий хор та уклав угоду з Київською оперою, і
малеча своїми тоненькими голосами супроводжувала вистави. Відтоді
Михайло поринув у захопливий світ мистецтва.
7. Після смерті батьків 14-річного
сироту зарахували до військової
школи медичних фельдшерів.
По закінченню служби, займався
самоосвітою, ходив на уроки
вокалу до іменитих київських
педагогів, брав участь у виставах
драматичної трупи Бородая. У
1905-му Донець був прийнятий до
Київської опери. Його успіх вже в
перший рік був приголомшливий,
тому Михайла запросили до
Москви в приватний оперний театр
Сергія Зиміна.
У 1913 році Михайло повернувся на Батьківщину. Глядачі із захватом зустріли
земляка. Виступи Донця були справжньою культурною подією Києва. На
шпальтах газет раз-по-раз з’являлися справжні оди співакові. Але буремні
події того часу завадили кар’єрі Михайла.
Коли розпочалася Перша світова, Донець пішов служити фельдшером до
київського шпиталю, часу на сцену майже не було.
8. Після Української революції Михайло став одним із засновників українського
оперного театру. Він першим із оперних співаків удостоївся звання
Заслуженого артиста республіки, а у 1930-му – Народного артиста України.
Відтоді Донець став гастролювати від Львова до Уралу й аж на Далекий
Схід. Записував грамплатівки з українськими народними піснями й операми
українських композиторів.
Та ще з кінця 1920-х років, коли
почалися утиски української
інтелігенції в СРСР, більшовицькі
спецслужби почали готувати списки
“потенційно ворожих” кадрів. До них
потрапило й прізвище Донця.
У середині літа 1941 року зникають
будь-які згадки про Михайла
Івановича. У вересні того ж року
розстріляли всіх в’язнів. Дослідники
вважають, що саме тоді обірвалося
життя співака. Реабілітували
оперного співака лише в 1989 році.
9. ОСТАП ЙОСИПОВИЧ НИЖАНКІВСЬКИЙ (1863-1919) був одним із тих
фундаторів українського відродження, яких в Галичині називали «стрийська
трійця»: Євген Олесницький, Олекса Бобикевич, Остап Нижанківський. Ім’я
Остапа Нижанківського було б таке ж відоме, як і Миколи Лисенка, на якого
він все життя рівнявся. Однак стрийському музиканту не вдалося здобути
відповідну освіту. Його так і вважали завжди «музичним самородком» та
«самоуком». Окрім того музику довелося відвести на задній план, коли
Нижанківський з волі батька став священником. То була велика життєва
драма цього композитора, про яку він з почуттям гумору сказав: «Продав
фортепіано, купив корову і пасу».
Навесні 1919 року Стрий зайняли
польські військові. Отець Остап був
впевнений, що йому та родині нічого
не загрожує – за час війни тут не
постраждав жоден поляк. Безпеку
особисто гарантував староста міста
Ян Потоцький. Однак 21 травня
Нижанківського арештували, а
наступного дня розстріляли без суду
та слідства.
10. Остап Нижанківський - священник,
композитор, диригент, член
Української національної ради ЗУНР
- народився 24 січня 1863 року в
селі Малі Дідушичі на Львівщині в
сім’ї священника. Потяг до музики в
Остапа Нижанківського був змалку.
Своїм кумиром вважав Миколу
Лисенка. Навіть написав йому листа.
Просив протекції, щоб навчатися
композиції у Києві.
Остапів батько, Осип, – парох у селі Великі Дідушичі біля Стрия – і слухати
не хотів про захоплення сина. Він вважав таке заняття принизливим.
Завадили й меркантильні міркування – у той час музиканти не мали сталого
доходу. Юнак пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Аж після
смерті батька 1911 року Остап знайшов відповідь на свого листа. Лисенко
відписав, що радо прийме талановитого юнака й підтримає його у всьому.
11. Урешті-решт під тиском батька Нижанківський став священником.
Проте від мрії стати музикантом не відмовився. Керував хоровим товариством
"Львівський Боян". Коли дізнався, що в чоловічій вчительській семінарії у
Львові з’явилася вакансія викладача музики, екстерном закінчив Празьку
консерваторію. До того ж отець Нижанківський створив українську молочарню
кооперації в Галичині – «Маслосоюз». Він любив повторювати: «Для розвою
краю я міняю диригентську паличку на молочарську кружлівку…»
Нижанківський – автор популярних донині
хорових творів («Гуляли», «З окрушків» на слова
Юрія Федьковича, «В’язанка слов’янських
гімнів» та сольних пісень на вірші Т. Шевченка
— «Вітер в гаю нагинає», «Минули літа», «Наша
дума, наша пісня», для голосу з фортепіано «Не
видавай мене заміж», «І молилася я», «Пісня
вечірня», «О не забудь», «В гаю зеленім»),
сольних ансамблів на слова українських поетів,
багатьох хорових творів, обробок народних
пісень (збірка «Українсько-русинські народні
пісні», 1907). Автор колядок «Бог ся рождає», «У
Віфлеємі тайна явилась велика», «Во Віфлеємі
нині новина».
12. Український композитор ЮЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ МЕЙТУС (1903–1997)
є одним із фундаторів української модерної опери і автором 17 різних за
жанром опер та 300 романсів.
Упродовж своєї майже 60-річної
творчої кар’єри митець
долучився до розбудови театру
«Березіль», створення
української та туркменської
національної опери, написав
першу в історії українського
музичного мистецтва сюїту на
українські народні теми для
симфонічного оркестру та
музику до 14 кінофільмів.
Разом з тим, митець був
змушений працювати в умовах
жорстких політико-ідеологічних
обмежень радянської доби, що
позначилося на деяких його
творах.
13. Юрій (чи, як його називали в
родині і скрізь - Юлій) Мейтус
народився 28 січня 1903 року
в Єлисаветграді (нині
Кропивницький) у сім’ї
відомого лікаря Сергія
Мейтуса, де всі любили
музику. Батько був великим
поціновувачем опери,
відвідував усі оперні
прем’єри. Мати хлопчика
добре грала на роялі,
щовечора виконувала для
рідних музичні твори.
З раннього дитинства Юлій навчався грі на фортепіано, а його сестра – на
скрипці. Перший концерт відбувся, коли хлопцеві виповнилося 11 років: він
акомпанував гімназійному хорові, який виконував твори М.Лисенка та
українські народні пісні. А за рік юний музикант виступив у сольному концерті
– в залі міського Громадського зібрання. Виконав кілька фортепіанних п’єс
Й.Брамса, Ф.Шопена, Е.Гріга.
14. Юлій Мейтус написав музику до опер
«Ярослав Мудрий», «Украдене щастя»,
«Гайдамаки», «Лейлі і Меджнун» та
багатьох інших; понад 300 романсів – на
слова Т.Шевченка, І.Франка, Лесі
Українки, П.Тичини, В.Сосюри,
А.Малишка, Д.Павличка; музику до
фільмів і популярного естрадного ревю
«Алло на хвилі 477».
Він співпрацював із театром Леся
Курбаса «Березіль» і був добре
знайомий з Олександром Довженком.
Мейтус створив та очолив перший
український джаз-бенд.
Його творчість була відзначена
Шевченківською премією в галузі
музичного мистецтва.
Помер Юлій Сергійович Мейтус 2 квітня 1997 року в Києві, похований на
Байковому кладовищі. 1985 року в рідному місті композитора відкрили
музей, де зібрано понад 200 експонатів. Серед них – рукописи, світлини,
ноти, листи, книги, особисті речі митця.
15. ПАВЛО АНАНІЙОВИЧ ДВОРСЬКИЙ (1953) - український естрадний
співак (тенор) і композитор - народився в мальовничому селі Ленківці
Кельменецького району Чернівецької області в селянській родині.
Навчався Павло Дворський в музичній
школі в райцентрі Кельменці
Чернівецької області. 1976 року
закінчив музичне училище в Чернівцях,
1994 - Львівську консерваторію. У 1976-
2005 роках – соліст Чернівецької
філармонії. З 2005 року розпочав
самостійну сольну кар’єру. У його
концертному репертуарі як співака і
композитора понад 120 творів.
Професійно грає на акордеоні,баяні,
губній гармошці, дримбі, трубі, баяні.
Павло Дворський - майстер спорту
України з настільного тенісу (2003
року). Брав участь у турнірах в Україні,
Росії, Молдові, Естонії.
16. У 1976 році його запросили до популярного вокально-інструментального
ансамблю "Смерічка", художнім керівником якого був Левко Дудківський. У
репертуарі цього колективу з’явилися перші пісні Дворського – "Стожари" та
"Маки для сина". Його незабутні «Стожари» облетіли всю Україну і стали
улюбленим народним шлягером.
Велику роль у творчому становленні артиста відіграли зустріч і знайомство
з Володимиром Івасюком. Він мріяв стати оперним співаком, але задушевні
мелодії славетного композитора заполонили його душу.
З успіхом Павло Дворський
презентував чарівну українську
пісню в Лаосі, Індії, Австралії,
Канаді, США, Італії, Німеччині,
Румунії, Австрії, Франції, Польщі.
Першим з українських митців
виступив на українсько-
американському фестивалі в
Нью-Джерсі на сцені знаменитого
Медісон Гарден Стейт.
17. Артист має більше 40 років досвіду на професійній сцені. У 1990 році
Дворському присвоїли звання заслуженого артиста України, а в 1994-му –
народного. Незабутніми в пам’яті шанувальників українського виконавця
залишилися концертні програми в Національному палаці мистецтв
«Україна», в Національній Львівській опері, творчі звіти перед земляками.
Побачили світ численні аудіо-альбоми та компакт-диски. У мистецькій
колекції обдарованого Майстра багато нагород і відзнак: нагороджений
орденом "За заслуги", "Рицарським Хрестом Слави", рицарським орденом
архистратига Михаїла української діаспори Канади та США, медаллю "За
громадську мужність" Української спілки України.
Митець мріє про нові пісенні
програми, запис альбому пісень у
супроводі симфонічного оркестру.
Девіз народного артиста: «Не
зупинятися!». Павло Дворський
щасливий, що пісенні родинні
традиції продовжують сини Павло
і В’ячеслав. Останніми роками
виступає з синами перед бійцями
ЗСУ, допомагає їм.
18. ТАРАС МИХАЙЛОВИЧ МИКИША
(1913-1958) - піаніст-віртуоз,
композитор, педагог - народився в
артистичній співочій родині, де
поважалася лисенківська традиція. Він
рано виявив музичні здібності і почав
навчатися в Києві у композитора
Пилипа Козицького та грі на
фортепіано у Віри Сімховичової.
Батько Тараса - видатний співак (героїчний тенор) Михайло Микиша був
запрошений у 1923 році на роботу до московського Большого театру. Тарас
переїхав з батьками до Москви і там продовжив навчання.
1927 року батько домігся дозволу відправити свого сина у супроводі матері
на навчання до Відня. Відмінність умов демократичної Австрії порівняно з
тоталітарним режимом СРСР була надто очевидною, і молодий Микиша
вирішив робити артистичну кар’єру в Європі. Однак йому і його матері
довелось відчути шалений політичний тиск з боку радянських органів, і це
врешті-решт змусило музиканта відмовитися від радянського громадянства.
Завершив він музичну освіту у Відні 1927-1935 рр.
19. Від початку 1930-х років Тарас Микиша виступає та бере участь у
міжнародних виконавських конкурсах.
В 1933 році великий резонанс здобув виступ молодого, ще невідомого
піаніста на Міжнародному конкурсі ім. Ф.Ліста в Будапешті. Микиша отримав
другу премію, але слухачі й преса вважали його гідним найвищої нагороди.
Того ж року піаніст взяв участь у Міжнародному конкурсі віденської Академії
музики, де змагалося 250 учасників.
У 1935 р. Микиша виграв першу премію у Міжнародному конкурсі піаністів
фірми Безендорфер. Фортепіано, отримане як нагорода на цьому конкурсі,
було з піаністом до останніх його днів.
Успіхи на конкурсах відкрили
Тарасу Микиші шлях до
концертування в
європейських країнах. Він з
великим успіхом гастролював
в Австрії, Угорщині, Чехії,
Нідерландах, Швеції,
Румунії... Роки періоду Другої
світової війни провів з
дружиною в Австрії.
20. В 1946 році переїхав до Парижа,
а потім - до Південної Америки,
де поселився в Буенос-Айресі і
прийняв арґентинське
громадянство. В Арґентині
Микиша концертував менше,
зосередившись на
композиторській творчості та
педагогіці.
1958 року він раптово помер від
інсульту. Похований у Буенос-
Айресі.
Твори Тараса Микиші не видавалися. Його рукописний архів залишився в
Арґентині і поки що недоступний дослідникам. Не збереглося також
звукозаписів його гри.
Щодо композиторської творчості Микиши, то ним створена чисельна
кількість творів для фортепіано з оркестром, скрипкою, фортепіанного тріо
та соло, солоспіви на слова Т.Шевченка, композиції для мішаного хору.
21. ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
БАРВІНСЬКИЙ (1888-1963) є
визначним представником української
музичної культури XX століття. В її історію
він увійшов як композитор, піаніст,
музичний критик, педагог, диригент,
організатор музичного життя. Радянська
влада спочатку використала його
популярне ім’я у своїх інтересах, а потім
піддала митця ув’язненню та прирекла до
забуття на багато-багато років.
Василь Олександрович народився 20 лютого 1888 року у Тернополі. Рід
Барвінських славився відомими діячами культури. Прадід Василя – Мартин
– був ректором Львівського університету в 1837-1838 навчальному році (у ті
часи ректорів обирали тільки на рік), один із дядьків був письменником,
інший – засновником львівського авторитетного видання “Діло”. Батько –
Олександр Барвінський – видатний освітянин, який окрім впровадження
української мови в школах, займався укладанням підручників з історії,
літератури тощо. А ще захищав інтереси галичан в австрійському
парламенті.
22. Василько змалечку кохався в літературі та музиці. Його мати, бачачи хист
сина до музики, стала навчати його основам цього виду мистецтва.
Подальшу професійну освіту Василь здобув у Львівській консерваторії. Потім
поїхав до Праги для продовження музичної освіти. Там він став студентом
філософського факультету, ходив на лекції відомих чеських митців. Одним із
таких був Вітезслав Новак – видатний композитор і педагог. Саме він
заохотив молодого Барвінського до вивчення української пісні, а також
написання своїх творів.
У 1915 році Василь повернувся до Львова й
обійняв посаду директора та професора Вищого
музичного інституту імені Миколи Лисенка. Окрім
викладацької діяльності був художнім керівником
хорового товариства “Боян”, виступав із
концертами. У той час були написані кантати до
творів Тараса Шевченка.
У 1930-ті роки Василь Олександрович
упорядкував збірку народних пісень для
фортепіано. До неї увійшло 38 композицій.
Приблизно тоді ж вийшли ще збірки колядок і
щедрівок, а також дитячі п’єси.
23. Після Другої світової війни все змінилося.
Композитора зарахували до “буржуазних
націоналістів” і на початку 1948 року
заарештували разом із дружиною. Під
тиском “емгебісти” змусили його підписати
згоду на знищення своїх творів, які
перебували у рукописах і ще не були
оприлюднені. Після чого ув’язнили на 10
років у далекій і холодній Мордовії.
Тільки 1958-го Василь Барвінський
вийшов на свободу й повернувся до
Львова. Решту життя він присвятив
спробам відновити по пам’яті свої знищені
твори, які спецслужбісти спалили просто
на подвір’ї Львівської консерваторії.
9 червня 1963-го Василь Барвінський пішов із життя, знесилений тривалим
ув’язненням. Реабілітації він так і не дочекався – це сталося тільки в 1964
році. Але його ім’я фактично залишалося викресленим із української
музики до горбачовської Перебудови. Лише з 1988-го про Барвінського
знову стали писати та друкувати його твори.
24. АНДРЕС СЕГОВІЯ ТОРРЕС, МАРКІЗ ДЕ САЛОБРЕНЬЯ
(1893-1987) - всесвітньо відомий іспанський гітарист і педагог, батько
сучасної академічної гітари, володар Греммі 1958 року за кращий
запис сольної академічної музики. Один з небагатьох музикантів, в грі
якого критики не могли виявити жодного недоліку.
У дитинстві Андреса Сеговію
вчили грати на скрипці,
віолончелі і фортепіано, але він
загорівся зовсім не престижним
на той час інструментом –
гітарою. Всі свої творчі сили він
присвятив тому, щоб довести,
що гітара повинна вивчатися в
консерваторіях, що вона може
звучати не менш гідно, ніж
скрипка і фортепіано, що її
місце не тільки на вечірках, але
і в великих концертних залах.
25. Андрес Сеговія Торрес народився
21 лютого 1893 року в місті
Лінарес, розташованому в одній з
автономних областей Іспанії,
Андалусії. Проживши з батьками
два роки, його перевели у
Вільякарільйо під опіку бездітних
дядька і тітки, Едуардо та Марії.
Коли Андресу було десять, його
дядько та тітка переїхали до
Гранади, де він здобув формальну
освіту. Також придбав свою першу
гітару, коли мешкав у Гранаді.
У віці 16 років Андрес Сеговія вперше виступив публічно в Centro Artistico у
Гранаді у 1909 році. За кілька років він дав свій перший професійний
концерт у Мадриді. Більшість виконаних композицій були творами
Франсіско Таррегі, а деякі з них були власними гітарними транскрипціями І.
С. Баха. Протягом наступних кількох років він грав на багатьох концертах: у
Мадриді, Паризькій консерваторії, Барселоні.
26. Андрес Сеговія
Торрес, маркіз де
Салобренья помер 2
червня 1987 від
серцевого нападу в
Мадриді, Іспанія. Він
похований у Casa
Museo de Linares в
Андалусії.
Більшість музичних експертів вважає, що Андрес Сеговія Торрес зміг
остаточно підкорити Іспанію своєю музикою, коли йому виповнилося 22 роки.
Саме до цього часу, завдяки його зусиллям вдалося відродити гітару.
Ще зовсім молодим Андрес Сеговія почав гастролювати по країнах світу:
Південна Америка, США, Європа, Австралія, Азія... Загалом він виступив з
концертами в 70-ти країнах світу. Він не тільки дарував людям радість і
насолоду. Одночасно Сеговія популяризував класичну іспанську гітару,
впливав на музичну освітню політику різних країн. Завдяки йому в багатьох
консерваторіях і музичних школах світу були введені класи гітари.
27. ЕНРІКО КАРУЗО (1873-1921) –
італійський співак, ім'я якого відомо в
усіх куточках планети. Його пісні і
чарівний вокал являють собою зразок
вищого музичного мистецтва. Саме
тому його композиції легко перейщли
межі країн і континентів, прославивши
ім'я великого італійця на багато
десятків років.
Енріко Карузо народився 25 лютого 1873 року в родині звичайнісінького
автомеханіка. Батьки майбутнього співака - Анна Марія і Марчелло Карузо -
жили досить бідно. Своєму улюбленому синові вони завжди бажали
найкращого, а тому повністю підтримали його в той момент, коли він заявив,
що хотів би вчитися музиці. Із ранніх років Енріко Карузо співав у
церковному хорі. Однак через деякий час співак почав виконувати церковні
композиції прямо на центральних вулицях Неаполя. Таким чином, він довгий
час заробляв гроші для покращення тяжкого становища в сім'ї. Один з таких
концертів став доленосним: талановитого юнака помітив і запросив на
прослуховування педагог школи вокалу Гульєльмо Верджін.
28. Незабаром Енріко почав серйозно
займатися музикою з відомим педагогом і
диригентом Вінченцо Ломбарді, який
організовував дебютні концерти молодого
виконавця в ресторанах і барах Неаполя.
Поступово до Енріко прийшла
популярність. Його концерти завжди
відвідувала велика кількість людей, а
після виступів відомі представники
італійської культури пропонували
співакові співпрацю.
Про Енріко Карузо, біографія якого схожа на неймовірний зліт, заговорили,
коли 24-річний талант виконав O sole Mio - партію Енцо з опери «Джоконда».
Цей тріумфальний успіх слугував початком першого в житті закордонного
турне. У 1900 році Карузо вперше виступив в Мілані, на сцені легендарного
театру Ла Скала. Виступи з його участю проходили з неймовірним успіхом,
але по-справжньому неповторними і чарівними концерти Енріко Карузо
стали в Метрополітен-опера (місто Нью-Йорк). Виступивши тут вперше в
1903 році, італійський тенор майже на два десятки років став провідним
солістом відомого нью-йоркського театру.
29. Життя Карузо не було
безхмарним. Під час однієї з
вистав стався вибух у театрі,
була також спроба
пограбування його маєтку,
вимагання 50 000 доларів. З
боку преси відбувалися
постійні нападки у вигляді
розгромних статей.
Помер Енріко Карузо 2 серпня 1921 роки.
Причиною смерті виявився гнійний плеврит.
Поховали відомого оперного співака в
Неаполі. В пам'ять про нього на
замовлення американських лікарень,
притулків та інтернатів, яким співак
неодноразово надавав допомогу, була
виготовлена спеціальна свічка великих
розмірів. Щороку її запалюють перед
образом святої Мадонни, і тільки через 500
років цей восковий велетень догорить до
кінця.
Карузо залишив після себе близько семи
мільйонів (божевільні на ті часи гроші),
маєтки в Америці та Італії, кілька будинків в
Європі і Сполучених Штатах, колекцію
антикваріату і рідкісних монет, велику
кількість дорогих костюмів. Але
найдорожче, що залишилося після
всесвітньо відомого співака, - це творча
спадщина, яка стала еталоном для
багатьох поколінь.
30. ТАРАС ГАРИНАЛЬДОВИЧ ПЕТРИНЕНКО (1953)
– Народний артист України, Заслужений діяч мистецтв
України, співак, поет, композитор, син видатної оперної
співачки Діани Петриненко.
Тарас Петриненко народився 10
березня 1953 року. Батьки,
називаючи сина цим ім’ям (бо
народився в день Тараса, що в
перекладі означає “бунтівник”),
неначе прирікли його на вічні
випробування, бо самі були такими –
українськими громадянами,
патріотами. Тарас з раннього
дитинства відчув на собі “переваги”
імперського соціалізму, коли його
батькам, відомим в Україні людям,
інтелігентам, дорікали тим, що їхній
син носив таке ім’я і розмовляв “нє
русскім язиком”.
31. Свій шлях на саму вершину української естради Тарас Петриненко починав
з танцмайданчика, де на початку 1969 року заспівав ансамбль «Еней»,
складений з учнів спеціальної музичної школи ім. Лисенка. В ньому Тарас
грав на клавішних та співав. Через рік «Еней» дебютував на телебаченні і
майже два роки був безперечним лідером української рок-музики.
В кінці 1971 року Петриненко створив новий
ВІА «Дзвони», та через три роки знову
об’єднався з друзями з «Енея».
Новостворений ВІА «Візерунки шляхів» на
початку 1975 року записали на «Мелодії»
платівку-гігант.
Відразу ж ансамбль запросили до
Укрконцерту, де під вивіскою «Гроно» він
проіснував майже рік. Після служби в армії
Петриненко недовго керував знаменитою
«Мрією», та після того, як їм заборонили
виконувати власні пісні (зокрема такий
шедевр як «Пісня про пісню»), він певний
час виступав у складі ВІА “Чарівні гітари”, а
потім переїхав до Росії.
32. Згодом повернувся в Україну. В 1986 році Петриненко разом з гітаристом
Ігорем Шабловським та співачкою Тетяною Горобець відроджує «Гроно».
Спочатку репертуар дублював «Маки», та з’явилися «Україна», «Пісня про
пісню», і досить швидко Петриненко став лідером української пісні.
В 1999 році за особливий внесок у розвиток національної культури і мистецтва
та вагомі творчі здобутки, солісту-вокалісту концертно-творчої організації
«Київщина» Тарасу Петриненку присвоєне звання Народного артиста України.
В 2003 році лейбл “Атлантик” зарахував Тараса Петриненка до когорти рок-
музикантів і видав збірник його пісень в серії «Рок-легенди України».
Восени 2004 року Тарас Петриненко брав активну участь у Помаранчевій
революції, де на Майдані Незалежності неодноразово виконував свої пісні.
На музиці Тараса Петриненка виросло не
одне покоління, а його пісні набули слави
народних хітів. За більш як 40-річну творчу
діяльність здається, досяг всього. Його
люблять і в Україні, і за її межами.
Патріотична особистість Тараса Петриненка
прагне понад усе лише одного — щоб
нарешті українська культура, музика, пісня
здобули гідне місце насамперед у своїй
державі.
33. МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ ЛИТВИН
(1943-2020) - відомий український кобзар,
композитор, письменник, журналіст,
Заслужений артист України, перший голова
Спілки кобзарів України, лауреат
Республіканської премії ім. І. Нечуя-
Левицького, лауреат премії фонду Т. Г.
Шевченка, співзасновник Стрітівської
школи кобзарського мистецтва, відмінник
освіти України - народився 4 березня 1943
року в с. Федорівка Новоукраїнського (нині
Добровеличківського) р-ну Кіровоградської
області.
Талановитий митець, він все життя боровся за національне відродження
України, був заарештований за участь у напівлегальній націоналістичній
організації (м. Тернопіль) та звинувачений у проведенні «антирадянської
пропаганди».
Як кобзар виступав у всіх областях України, у Польщі, Словаччині, Литві, США.
У його репертуарі були думи, козацькі, стрілецькі та пісні на слова українських
поетів, власні твори.
34. У репертуарі Миколи Литвина
понад 250 пісень, 170 з них –
власні мелодії на слова
українських класиків та
сучасних поетів: "Дума про
матір" на сл. Б. Олійника,
"Народе мій" (Вступ до поеми
"Мойсей" Івана Франка),
"Чародійна кобзо" на сл. А.
Литвина, "Посланіє" на сл. Т.
Шевченка, "Рятуйте, люди
пісню" "на сл. П. Перебийноса.
Але переважали давні
українські народні пісні, серед
них: "Ой не пугай пугаченьку",
"Про Супруна", "Про
Морозенка", лемківська пісня
"Будь здрава землице", "Гей
браття, опришки", уривок із
Слова про Ігорів похід —
"Стогін Русі" та багато інших.
У 1993 році Тернопільська обласна рада
встановила стипендію імені М. Литвина
для студентів-бандуристів, які
навчаються у Тернопільському
музичному училищі та студентів-
тернопільців, котрі студіюють гру на
бандурі у вишах України.
35. На повну потужність Литвин проявив себе у 1980-90-х роках, на зламі епох.
Знімався як кобзар у фільмах «Назар Стодоля» за п’єсою Т.Шевченка,
«Страшна помста» за творами М.Гоголя, у фільмі про Василя Стуса
«Просвітлої дороги свічка чорна» Станіслава Чернілевського (1992), грав
кобзаря у виставі театру ім. І. Франка «Здавалося б, одне лиш слово…». 1987
року вийшла друком збірка оповідань і повістей «Зорі на дні криниці», 1988 –
збірка поезій «Вітряки», 1990 – збірка повістей «Гей, лети, павутино!».
Опублікував у книжках, журналах і газетах низку статей про українських
кобзарів, про композиторів Веделя, Січинського, Леонтовича.
У жовтні 1990 року кобзар підтримував
піснею голодуючих студентів під час
Студентської революції на граніті. Перед
референдумом про незалежність 1991 року
об’їздив з бандурою майже всю Україну.
Звучала його пісня і в Польщі, Словаччині,
Німеччині, Франції, Литві, США.
Відтворював думи, творив нові пісні, як-от
«Не вір Москві, бо буде зрада!» на слова Г.
Петрука-Попика. Його пісні революційні,
вони закликають до боротьби.