Презентація директора Макіївської ЗШ І-ІІІ
ступенів №32 Харченко Л. М. підготовлена за
підсумками участі у Всеукраїнській науковопрактичній конференції “ Механізми управління
розвитком організаційної культури навчального
закладу ” та на підставі матеріалів цієї
конференції
(квітень 2013 року, м. Київ)
 сукупність взаємовідносин, які
склалися в загальноосвітньому
навчальному закладі на основі
прийнятих
цінностей,
базових
уявлень
і
норм
поведінки,
необхідних
для
виконання його місії.
забезпечення

можливостей
усвідомлення самими
учасниками організації тих
уявлень, які сприяють
досягненню цілей організації.









головними носіями організаційної культури
навчального закладу є його керівник, управлінська
команда, педагогічний колектив, учні та їх батьки;
цінності освітньої системи мають регульовану силу
і велику значущість;
має місце посилена динамічність процесів
культуротворення;
регулюються відносини, які створюються у процесі
досягнення цілей освітньої організації і її
працівників;
має нетривалий термін існування;
формується під впливом діяльності організації.








цілі організації – те, на що спрямована діяльність
організації;
формальні норми – визначені на основі чинного
законодавства, колективного договору та Правил
внутрішнього розпорядку обсяги робочого навантаження та
обов’язки, які повинен виконувати працівник;
формальні правила поведінки в організації – визначені
норми поведінки в організації;
формальні санкції – система заохочень та покарань, які
визначені чинним
законодавством, колдоговором, Правилами внутрішнього
розпорядку школи;
цінності організації – орієнтири, які спрямовують
діяльність організації в певному напрямі; цінності
формуються, з одного боку, під впливом цілей
організації, а з іншого – під впливом норм та правил
поведінки.
Для розвитку організаційної культури
керівника та його самореалізації
необхідні:
-

-

-

-

відкритість, що означає готовність пізнавати самого
себе, досвід інших, їх систему цінностей, стиль
життя без нав’язування власного бачення світу;
толерантність, пошанування цінностей, вибору
способів буття і діяльності, темпу особистісного і
професійного розвитку колег, який відрізняється від
власного;
чуйність і здатність до
співчуття, терпеливість, розуміння, що позитивні
результати власної діяльності не завжди можна
побачити одразу;
спокійність і впевненість, вміння зберігати емоційну
рівновагу, протистояти впливові змінних емоцій або
настрою;
-

-

-

готовність діяти на засадах
відкритості, гуманізму, творчого і новаторського
підходу до творення змін, до лідерства;
впевненість у правильності вибору та успішному
вирішенні управлінських задач;
здатність діяти у рамках гармонії з власними
принципами і переконаннями;
мужність і відповідальність, уміння визнавати власні
помилки, сприймати критичні зауваження;
вміння здійснювати аналіз і самоаналіз, при
необхідності робити переоцінку власних
ідей, удосконалювати методи і засоби управління;
уміння висловлювати свої почуття, думки, зауваження
так, щоб не образити інших;
глибоке усвідомлення своїх прав та прав інших;
здатність до морально–вольової саморегуляції при
виконанні своєї соціальної ролі;
уміння спонтанно і творчо реагувати на існуючу
ситуацію, володіння почуттям гумору.
Організаційна культура зараз оцінюється як
найсильніший мотиватор, регулятор та індикатор
діяльності
персоналу
в
організації.
Проте,
формування
інноваційної
культури
навчального закладу ще не є пріоритетом у
діяльності керівників навчальних закладів.
Результати опитування 115 директорів шкіл
Донецької області
дозволили констатувати, що
більшість респондентів (88%) не мають чіткого
уявлення про організаційну культуру своєї школи. У
більшості
випадків
організаційна
культура
розглядається як манера поведінки, символи і
зовнішні атрибути діяльності школи, а значна
частина керівників загальноосвітніх закладів не
усвідомлюють значення організаційної культури як
стратегічного ресурсу розвитку школи.
має бути орієнтована на
потреби
вчителів, учнів, батьків,
дер
жави й суспільства.
вона

У кожному навчальному закладі
необхідно виробити власний спосіб
задоволення потреб, визначити ступінь їх
відповідності запропонованим нормам і
знайти можливість оптимального
поєднання всіх потреб в єдине культурне
ціле.
Сучасна шкільна організація перебуває у
складному становищі, яке можна
охарактеризувати як “ боротьба культур ”старої консервативної “ культури
тоталітарної школи ” і нової гуманістичної
“ культури школи, що розвивається ”.
Практика показує, що найбільш успішно
організаційна культура розвивається в установах, на
чолі яких стоять люди творчі, готові до
інновацій, неформально пов’язані зі своїми
посадовими обов’язками, які вміють створювати
команду однодумців, у якій на паритетних засадах
взаємодіють педагоги, учні, батьки і всі
особи, зацікавлені в розвитку школи.
Формування спільних цінностей.
 Формування відданості організації та справі за
рахунок впровадження інновацій при досягненні
стратегічних цілей.










жорстка ієрархічна освітня система з усталеними нормами і
правилами автократії ще не випрацювала механізмів активізації
масової творчості, що
дозволяють без особливих зусиль і
додаткових ресурсів відкривати внутрішню мотивацію членів
колективів;
загострення суперечностей між орієнтацією на систему
знань, умінь і навичок як основи підготовки людини до життя
традиційної системи освіти та її особистісним розвитком;
швидка зміна парадигм менеджменту не дозволяє зрозуміти, що
за зміни повинні відбуватися в наших організаціях, в їх
організаційних структурах, і в нас самих;
відсутність свободи самовизначення людини;
відсутність здатності до створення власного простору
можливостей через примус до вибору із суми авторитарно
окреслених можливостей;
 підвищення ефективності організаційної

діяльності, включаючи продуктивність
праці, ефективне використання робочого
часу й інших ресурсів;
 підвищення задоволення працівників
умовами і результатами праці;
 можливості управління організацією як
єдиним організмом за допомогою правил і
норм, що підтримують цінності;
 встановлення оптимальних рівнів довіри і
взаєморозуміння між адміністрацією і
співробітниками;
 залучення й утримання в організації
талантів, працівників з високим рівнем
професіоналізму, що мають можливість
вибирати місце й умови своєї роботи.
Шкільні

організації, щоб мати
успіх у сучасних умовах, повинні
бути
гнучкими,
вміти
адаптуватися
й
бути
відкритими
для
діалогу, співпрацювати з іншими
освітніми установами, залучати
зацікавлених осіб до процесу
формування шкільної політики.
Незважаючи
на
формальну
однаковість
освітніх
установ,
кожна
школа
індивідуальна.
Сучасна школа зобов’язана
перетворитися на потужну
освітню
корпорацію, індивідуальний
образ якої має формуватися
під впливом інноваційної
організаційної культури, що
в
результаті
створює
культуру успіху, а значить –
розвиток і високу якість
освіти.
Ми – хвилі
можливостей, що
рухаються через простір
наших організацій
Успішного плавання!

презентація організаційна культура

  • 1.
    Презентація директора МакіївськоїЗШ І-ІІІ ступенів №32 Харченко Л. М. підготовлена за підсумками участі у Всеукраїнській науковопрактичній конференції “ Механізми управління розвитком організаційної культури навчального закладу ” та на підставі матеріалів цієї конференції (квітень 2013 року, м. Київ)
  • 2.
     сукупність взаємовідносин,які склалися в загальноосвітньому навчальному закладі на основі прийнятих цінностей, базових уявлень і норм поведінки, необхідних для виконання його місії.
  • 4.
    забезпечення можливостей усвідомлення самими учасниками організаціїтих уявлень, які сприяють досягненню цілей організації.
  • 5.
          головними носіями організаційноїкультури навчального закладу є його керівник, управлінська команда, педагогічний колектив, учні та їх батьки; цінності освітньої системи мають регульовану силу і велику значущість; має місце посилена динамічність процесів культуротворення; регулюються відносини, які створюються у процесі досягнення цілей освітньої організації і її працівників; має нетривалий термін існування; формується під впливом діяльності організації.
  • 6.
         цілі організації –те, на що спрямована діяльність організації; формальні норми – визначені на основі чинного законодавства, колективного договору та Правил внутрішнього розпорядку обсяги робочого навантаження та обов’язки, які повинен виконувати працівник; формальні правила поведінки в організації – визначені норми поведінки в організації; формальні санкції – система заохочень та покарань, які визначені чинним законодавством, колдоговором, Правилами внутрішнього розпорядку школи; цінності організації – орієнтири, які спрямовують діяльність організації в певному напрямі; цінності формуються, з одного боку, під впливом цілей організації, а з іншого – під впливом норм та правил поведінки.
  • 7.
    Для розвитку організаційноїкультури керівника та його самореалізації необхідні: - - - - відкритість, що означає готовність пізнавати самого себе, досвід інших, їх систему цінностей, стиль життя без нав’язування власного бачення світу; толерантність, пошанування цінностей, вибору способів буття і діяльності, темпу особистісного і професійного розвитку колег, який відрізняється від власного; чуйність і здатність до співчуття, терпеливість, розуміння, що позитивні результати власної діяльності не завжди можна побачити одразу; спокійність і впевненість, вміння зберігати емоційну рівновагу, протистояти впливові змінних емоцій або настрою;
  • 8.
    - - - готовність діяти назасадах відкритості, гуманізму, творчого і новаторського підходу до творення змін, до лідерства; впевненість у правильності вибору та успішному вирішенні управлінських задач; здатність діяти у рамках гармонії з власними принципами і переконаннями; мужність і відповідальність, уміння визнавати власні помилки, сприймати критичні зауваження; вміння здійснювати аналіз і самоаналіз, при необхідності робити переоцінку власних ідей, удосконалювати методи і засоби управління; уміння висловлювати свої почуття, думки, зауваження так, щоб не образити інших; глибоке усвідомлення своїх прав та прав інших; здатність до морально–вольової саморегуляції при виконанні своєї соціальної ролі; уміння спонтанно і творчо реагувати на існуючу ситуацію, володіння почуттям гумору.
  • 9.
    Організаційна культура заразоцінюється як найсильніший мотиватор, регулятор та індикатор діяльності персоналу в організації. Проте, формування інноваційної культури навчального закладу ще не є пріоритетом у діяльності керівників навчальних закладів. Результати опитування 115 директорів шкіл Донецької області дозволили констатувати, що більшість респондентів (88%) не мають чіткого уявлення про організаційну культуру своєї школи. У більшості випадків організаційна культура розглядається як манера поведінки, символи і зовнішні атрибути діяльності школи, а значна частина керівників загальноосвітніх закладів не усвідомлюють значення організаційної культури як стратегічного ресурсу розвитку школи.
  • 10.
    має бути орієнтованана потреби вчителів, учнів, батьків, дер жави й суспільства. вона У кожному навчальному закладі необхідно виробити власний спосіб задоволення потреб, визначити ступінь їх відповідності запропонованим нормам і знайти можливість оптимального поєднання всіх потреб в єдине культурне ціле.
  • 11.
    Сучасна шкільна організаціяперебуває у складному становищі, яке можна охарактеризувати як “ боротьба культур ”старої консервативної “ культури тоталітарної школи ” і нової гуманістичної “ культури школи, що розвивається ”.
  • 12.
    Практика показує, щонайбільш успішно організаційна культура розвивається в установах, на чолі яких стоять люди творчі, готові до інновацій, неформально пов’язані зі своїми посадовими обов’язками, які вміють створювати команду однодумців, у якій на паритетних засадах взаємодіють педагоги, учні, батьки і всі особи, зацікавлені в розвитку школи.
  • 13.
    Формування спільних цінностей. Формування відданості організації та справі за рахунок впровадження інновацій при досягненні стратегічних цілей. 
  • 14.
         жорстка ієрархічна освітнясистема з усталеними нормами і правилами автократії ще не випрацювала механізмів активізації масової творчості, що дозволяють без особливих зусиль і додаткових ресурсів відкривати внутрішню мотивацію членів колективів; загострення суперечностей між орієнтацією на систему знань, умінь і навичок як основи підготовки людини до життя традиційної системи освіти та її особистісним розвитком; швидка зміна парадигм менеджменту не дозволяє зрозуміти, що за зміни повинні відбуватися в наших організаціях, в їх організаційних структурах, і в нас самих; відсутність свободи самовизначення людини; відсутність здатності до створення власного простору можливостей через примус до вибору із суми авторитарно окреслених можливостей;
  • 15.
     підвищення ефективностіорганізаційної діяльності, включаючи продуктивність праці, ефективне використання робочого часу й інших ресурсів;  підвищення задоволення працівників умовами і результатами праці;  можливості управління організацією як єдиним організмом за допомогою правил і норм, що підтримують цінності;  встановлення оптимальних рівнів довіри і взаєморозуміння між адміністрацією і співробітниками;  залучення й утримання в організації талантів, працівників з високим рівнем професіоналізму, що мають можливість вибирати місце й умови своєї роботи.
  • 16.
    Шкільні організації, щоб мати успіху сучасних умовах, повинні бути гнучкими, вміти адаптуватися й бути відкритими для діалогу, співпрацювати з іншими освітніми установами, залучати зацікавлених осіб до процесу формування шкільної політики. Незважаючи на формальну однаковість освітніх установ, кожна школа індивідуальна.
  • 17.
    Сучасна школа зобов’язана перетворитисяна потужну освітню корпорацію, індивідуальний образ якої має формуватися під впливом інноваційної організаційної культури, що в результаті створює культуру успіху, а значить – розвиток і високу якість освіти.
  • 21.
    Ми – хвилі можливостей,що рухаються через простір наших організацій
  • 22.