сучасні наукові підходи до організації навчально виховного процесу 2007
1. Сучасні наукові підходи до
організації навчальновиховного процесу
Підготували: Перемєєнко О.В. – вчитель російської
мови, світової літератури
Чайка Н.Ю. – вчитель математики
2. Компетенція – це
• результат освітніх
технологій, методів, організаційних
форм, навчального середовища та є основою
для формулювання індикаторів рівня
кваліфікації;
• сукупність знань, умінь і навичок, які
придбані під час навчання та необхідні для
виконання конкретної роботи.
3. Компетенції – критерії якості освіти
• 1. Політичні й соціальні компетенції (пов'язані зі здатністю
брати на себе відповідальність, брати участь у спільному
прийнятті рішень)
• 2. Компетенції, що стосуються відношень у суспільстві
(міжкультурні компетенції)
• 3. Компетенції, що визначають володіння усним і
письмовим спілкуванням
• 4. Компетенції, пов'язані з адекватним сприйманням та
застосуванням сучасної інформації
• 5. Компетенції, що реалізують здатність і бажання вчитися
як основу безперервної підготовки в професійному плані,
а також в особистому й громадському житті
4. Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із
такими підходами до навчання, як
• особистісно орієнтований (потребує трансформації
змісту освіти, перетворення його з моделі “для всіх”
на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна
виміряти);
• діяльнісний (може бути реалізований тільки в
діяльності, тобто в процесі виконання конкретним
учнем певного комплексу дій).
Про компетентнісний підхід до формування змісту
освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його
реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».
5. Професійні компетенції – це ті, які є
необхідними для здійснення певної професійної
діяльності. Вони є невід’ємними від об’єкта та
предмета праці та відображають професійну
кваліфікацію. Професійні компетенції мають свою
специфіку, поєднують знання й навички, необхідні
для реалізації професійної діяльності й певних
посадових обов'язків.
6. Ключові компетенції
• навчальна (уміння здобувати інформацію з різноманітних
джерел
різними
способами,
виділяти
головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на
практиці; складати алгоритм навчальної діяльності;
здійснювати навчальну діяльність у взаємодії; прогнозувати
результат такої діяльності, докладати зусилля до його
досягнення; формулювати, висловлювати, доводити власну
думку;
здатність
навчатися
протягом
усього
життя, підвищувати професійний рівень);
• здоров’язберігаюча
(здатність
зберігати
фізичне, соціальне, психічне та духовне здоров’я – своє та
інших людей);
7. • соціальна (здатність до співробітництва в групі та
команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати
особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в
колективі, планувати, розробляти й реалізовувати
соціальні проекти індивідуальних і колективних дій;
уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в
залежності від обставин; підтримувати взаємини;
розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях);
• компетентність щодо інформаційних і комунікативних
технологій
(уміння
використовувати
джерела
інформації, зокрема ІКТ, для власного розвитку, технічна
компетентність, уміння раціонально використовувати
комп’ютер
для
пошуку,
опрацювання
й
систематизації,
зберігання
й
передавання
інформації, оперувати технологіями та знаннями, що
задовольнять потреби інформаційного суспільства);
8. • загальнокультурна
(спроможність
аналізувати
й
оцінювати досягнення національної, європейської та
світової науки й культури, орієнтуватися в культурному й
духовному контексті сучасного суспільства; знати рідну й
іноземні мови, інтерактивно їх використовувати;
опановувати моделі толерантної поведінки, створювати
умови для конструктивної співпраці в умовах культурних,
мовних і релігійних відмінностей між людьми та
народами; застосовувати методи самовиховання,
орієнтовані на систему загальнолюдських цінностей);
• громадянська (здатність орієнтуватися в проблемах
суспільно-політичного життя, здійснювати захист своїх
громадянських прав та інтересів; взаємодіяти з органами
державної влади на користь собі й суспільству);
10. Як ФОРМУЮТЬСЯ
КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ?
Ключові компетентності досягаються в
процесі навчання через усі без винятку
предмети й виховні заходи.
За набуття ключових компетентностей
відповідальна не тільки школа: на їх
формування
впливають
сім’я, масмедіа, релігійні та культурні
організації.
11. Гуманістичний підхід до формування зазначених
компетенцій розкриває людину як унікальну цілісну
особистість, що розвивається у процесі активної
самореалізації свого творчого потенціалу в системі
взаємодії з іншими людьми. Кінцевою метою
гуманістичного підходу до формування компетенцій є
формування самосвідомості та становлення його як
особистості в суспільстві.
Системний підхід відображає взаємозв'язок і
взаємозалежність явищ і процесів навколишнього
середовища. Його сутність у тому, що він дозволяє виявити
ті
інтегративні
системні
властивості
та
якісні
характеристики, які відсутні в окремих складових
компонентах систем
12. Характерними ознаками акмеологічного підходу є
прогресивна спрямованість, інтенсивність, принципова
незавершеність (відкритість для наступного витка
розвитку). Нагальним завданням акмеологічного підходу
до навчання є озброєння суб'єкта діяльності знаннями й
технологіями, що забезпечують можливість його успішної
самореалізації в різних сферах діяльності, зокрема в сфері
обраної професії. Акмеологічний підхід передбачає
задіяння творчого потенціалу людини, що відповідає
сучасним соціально значущим цілям та орієнтирам.
13. Висновки
Головне завдання освіти сьогодні – навчити
молодих людей творчо і плідно взаємодіяти із
суспільством і в такий спосіб досягати статусу
повноправних і компетентних громадян,
послідовно та поетапно створювати умови для
набуття учнями необхідних компетентностей.
Компетентнісний підхід – лише один із
чинників, що сприяють модернізації змісту
освіти, він лише доповнює низку
освітніх
інновацій,
не
применшуючи
значення
класичних підходів.
