1. Тема 3
ОБОРОТНІ КОШТИ ПІДПРИЄМСТВА

2. Оборотні фонди підприємства
Частина виробничих фондів, яка повністю споживається
в одному виробничому (технологічному) циклі і
переносить повністю свою вартість на вартість
новоствореної продукції. Оборотні фонди, як матеріальні
ресурси виробництва, формують речові елементи
продукції, що виготовляється (сировина, конструкційні
матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення
технологічних процесів і роботи виробничого
устаткування (паливо, енергія), а також збереження і
транспортування сировини і готових виробів (різні
допоміжні матеріали — мастила, фарби, тара).

3. Склад оборотних фондів за
призначенням
Виробничі запаси є найбільшою частиною оборотних фондів. До них
належать сировина, основні й допоміжні матеріали, покупні
на­півфабрикати, паливо і пальне, тара, запасні частини для ремонту,
малоцінні інструменти і господарський інвентар, що швидко
зношуються.
Незавершене виробництво. Предмети праці, оброблення чи
пере­роблення яких не завершено підприємством і вони
перебувають на різних стадіях виробничого процесу.
Витрати майбутніх періодів. Грошові витрати за певний період, які
буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг)
у наступні періоди. Це витрати на проектування, підготовку
виробництва та освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і
ви­нахідництво тощо.

4. Кругооббіг оборотних фондів
У процесі безперервного руху вартість оборотних фондів
певний час знаходиться не у сфері виробництва, а у сфері
обігу, набуваючи при цьому товарної чи грошової форми.
Таким чином, вони стають фондами обігу і використовуються
для обслуговування процесу реа­лізації виробленої продукції
(розрахункові документи в банках на інкасо; інші кошти в
розрахунках; залишки товарної продукції на складах; інші
кошти; дебіторська заборгованість; готівка в касі; готова
продукція, яка знаходиться у дорозі).
Сукупність оборотних фондів і фондів обігу в грошовій формі
є оборотними коштами підприємства.
Отже, оборотні кошти підприємства – це грошові кошти, що
авансовані для формування виробничих запасів
незавершеного виробництва, залишків готової продукції та
інших предметів праці, необхідних для підтримування
безперервності виробничої діяльності.

5. Джерела формування оборотних
коштів підприємства
фонд власних оборотних коштів
залучені оборотні кошти
позикові оборотні кошти
короткострокові фінансові вкладення

6. Нормування та облік оборотних
коштів
Нормуванням визначається той мінімальний
розмір оборотних засобів, який необхідний для
забезпечення безперервного й нормального
функціонування виробництва.
Норматив оборотних коштів (засобів).
Мінімальний плановий розмір коштів (засобів),
необхідний для нормального функціонування
підприємства.

7. Методи нормування оборотних
засобів
1) аналітичний метод, який ґрунтується на аналізі наявності
оборотних фондів підприємства з подальшим коригуванням
фактичних запасів залежно від потреб виробництва і
вилученням з них надлишкових;
2) коефіцієнтний метод, що полягає в уточненні фактичних
запасів товарно-матеріальних цінностей на величину
коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на
основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж
кількох попередніх років;
3) метод прямого розрахунку, який ґрунтується на
розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу
оборотних засобів: виробничих запасах; незавершеному
виробництві; витратах майбутніх періодів та залишках
готової продукції на складах.

8. Нормативи оборотних коштів
1) норматив оборотних коштів у виробничих
запасах
2) норматив оборотних коштів у незавершеному
виробництві
3) норматив оборотних коштів у залишках
готової продукції
4) норматив оборотних коштів у витратах
майбутніх періодів

9. Ефективне використання
оборотних коштів
Ефективне використання оборотних коштів – це
таке їх функціонування, під час якого забезпечується
стійкий стан фінансових ресурсів та досягаються
найвищі результати діяльності при найменших
витратах підприємства.
Важливим показником ефективності використання
оборотних коштів є оборотність.
Показники оборотності оборотних коштів:
коефіцієнт оборотності;
коефіцієнт завантаження;
коефіцієнт одного обороту

10. Основні напрямки прискорення
обігу обігових коштів
підприємства
скорочення запасів на підприємстві, ліквідація зайвих вироб­ничих
запасів;
скорочення тривалості виробничого процесу;
зниження норм витрачання сировини та матеріалів і палива на одиницю
виробленої продукції;
рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей;
формування запасів необхідних цінностей у межах можливого мінімуму
для постійного забезпечення безперервності процесу виробництва;
недопущення придбання непотрібних і реалізації надлишкових
матеріалів;
прискорення відвантаження та реалізації готової продукції, прискорення
документообігу;
зменшення залишків готової продукції на складі;
удосконалення системи розрахунків між підприємствами

11. Тема 4
ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА

12. Персонал підприємства та його
склад
Персонал підприємства. Працівники, які постійно
працюють на підприємстві і мають досвід, знання та
навички практичної діяльності (роботи).
Персонал промислових підприємств, за особливостями
участі в господарській діяльності, поділяють на:
промислово-виробничий персонал ;
невиробничий персонал, тобто зайнятий у невиробничій
сфері: працівники транспорту, що перебуває на балансі
промислового підприємства; працівники будівельних
лабораторій, груп проектування.

13. Поділ персоналу залежно від
функцій, що виконуються
"робітники". Працівники, які самостійно
займаються виготовленням продукції, і мають
відповідну освіту.
"службовці". Працівники, які здійснюють підготовку
та оформлення документів, облік та контроль,
господарське обслуговування.
3) "спеціалісти". Працівники, які виконують
інженерно-технічні та економічні роботи.
4) "керівники". Особи, які обіймають керівні посади
(директори, їх заступники, начальники відділів,
голови правління, менеджери та ін.)

14. Чисельність працівників
підприємства
Явочна (наявна) чисельність враховує усіх
працівників, що з’явилися на роботу.
Облікова чисельність. Усі постійні, тимчасові і
сезонні працівники, які були прийняті на роботу
терміном на один і більше днів незалежно від того,
перебувають вони на роботі, чи знаходяться у
відпустках, відрядженнях.
Середньооблікова чисельність. Сума
середньомісячної чисельності, поділеної на кількість
місяців у розрахунковому періоді.

15. Кадрова політика підприємства
Забезпечення тепер і в майбутньому кожного місця
праці персоналом відповід­ної кваліфікації.
Зовнішній набір персоналу. Набір кадрів через
оголошення, бюро працевлаштування, систему
контрактів підприємств і навчальних закладів.
Внутрішній набір персоналу. Набір кадрів із
внутрішніх резервів: заміщення посад у зв'язку з
декретними відпустками працівників; перехід із цеху
в цех; підвищення або зниження по ієрархічних
сходинках.

16. Баланс робочого часу працівників
Під календарним фондом робочого часу розуміють
суму усіх явок та неявок працівників на роботу за
конкретний період часу. Він включає у себе
відпустки, святкові дні, дні відпочинку, у які
працівник не зобов’язаний працювати.
Максимально можливим фондом робочого часу
працівника промислового підприємства є час, який
згідно з трудовим законодавством, має бути
відпрацьований за даний період.

17. Нормування праці
Визначення максимально припустимого часу для
виконання конкретної роботи або операції в умовах
даного виробництва або мінімально припустимої
кількості продукції, що виготовляється в одиницю
часу.
Визначають норми:
• часу;
• виробітку;
• обслуговування;
• чисельності

18. Продуктивність праці
Економічна сутність продуктивності праці полягає в
тому, що вона виражає співвідношення між кількістю
виробленої продукції та затратами робочого часу на її
виготовлення.
Продуктивність праці визначається:
1) показником рівня продуктивності праці, який
характеризує кількість продукції, що виготовлено
за одиницю часу або приходиться на одного
працівника, – тобто виробітком;
2) сумою усіх витрат праці на виробництво одиниці
продукції на даному підприємстві, – тобто
трудомісткістю

19. Чинники підвищення
продуктивності праці
• зовнішні: стан науково-технічного прогресу;
рівень освіти та кваліфікація робітників;
зміна рівня цін і рівня інфляції;
• внутрішні: технологічні та організаційні
умови виробництва; рівень кооперації,
спеціалізації; економічні умови діяльності
підприємства; прогресивність норм виробітку,
форми оптимізації використання робочого
часу.

20. Заробітна плата
Під «заробітною платнею» розуміють грошову
винагороду, яка сплачується організацією працівникові за
виконану роботу. Заробітна платня має бути направлена не
тільки на саму винагороду, а й на мо­тивацію досягнення
бажаного рівня продуктивності.
Структура заробітної платні (зарплатні) працівника
промислового підприємства визначається Законом України
«Про оплату праці». Відповідно зарплатня має наступні
складові:
• основну заробітну платню;
• додаткову зарплатню ;
• інші заохочувальні та компенсаційні виплати

21. Форми оплати праці
• погодинна, яка передбачає оплату праці в
залежності від відпрацьованого часу та рівня
кваліфікації;
• відрядна, яка передбачає залежність суми заробітку
від кількості виготовлених виробів або обсягу
виконаних робіт за визначений період часу;
• змішана, яка передбачає використання елементів
як погодинної так і відрядної форм оплати праці.

22. Системи оплати праці при
погодинній формі оплати праці
пряма погодинна
погодинно-преміальна
оплати праці керівників, спеціалістів та службовців
конкретних підприємств – погодинників за
встановленими державою посадовими окладами
згідно штатного розпису з урахуванням
застосовуваної системи стимулювання
високоефективної роботи чи контрактною
(договірною) системою роздержавлених підприємств
(організацій).

23. Системи оплати праці при
відрядній формі оплати праці
• пряма відрядна
• відрядно-преміальна
• відрядно-прогресивна
• непряма відрядна
• акордна
• колективна система оплати праці (бригадна)

24. Системи оплати праці при
змішаній формі оплати праці
• безтарифна
• контрактна
• участі в прибутках

25. Система надбавок, доплат та
премій на підприємстві
На підприємстві має або компенсаційний або стимулювальний характер.
Доплати та надбавки нараховують та виплачують за:
умови праці;
виконання виробничих завдань стабільно та з високою якістю;
професійну майстерність;
роботу у важких умовах (до 24% тарифної ставки);
суміщення професій – посад і виконання обов’язків тимчасово відсутнього
працівника;
працю в нічний час (від 20% за кожну годину праці;
роботу в наднормовий час.
Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної платні або у вигляді
конкретної суми.
Нарахування премій є необов’язковим на відміну від доплат та надбавок.

26. Фонд оплати праці на
підприємстві
Фонд оплати праці працівників підприємства є загальною сумою витрат
на оплату праці працівників підприємства та виплат соціального
характеру.
Фонд тарифної заробітної платні працівників – погодинників визначають
із врахуванням чисельності погодинників, що працюють у певних умовах
праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), дійсного фонду часу
праці одного працівника - погодинника за відповідних умов праці,
годинної тарифної ставки погодинника першого розряду та середнього
тарифного коефіцієнту погодинників за відповідних умов праці.
Фонд тарифної заробітної платні працівників – відрядників визначають із
врахуванням сумарної трудомісткості робіт за відповідних умов праці,
годинної тарифної ставки відрядника першого розряду за відповідних
умов праці та середнього тарифного коефіцієнта відрядників у
відповідних умовах праці.

27. Тема 5
ФІНАНСОВІ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ
ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

28. Фінансові ресурси підприємства
Сукупність грошових прибутків та надходжень,
що перебувають у розпорядженні підприємства
для виконання фінансових зобов’язань, покриття
витрат на відтворення підприємства та
стимулювання трудової діяльності працівників.
Вони є важливими як вихідний вид ресурсів для
забезпечення діяльності підприємства і
безперервності цього процесу.

29. Фінансування промислового
підприємства
Фінансування підприємства складається з власного та
боргового фінансування. Власні джерела
фінансування підприємства відповідають власним та
прирівняним до них джерелам фінансування
оборотних коштів промислового підприємства.
Водночас основними джерелами фінансування
підприємств сьогодні стають банківські кредити, інші
види позик (взаємне кредитування підприємств),
облігації та акції, лізингове та факторингове
кредитування.

30. Нематеріальні ресурси (активи)
підприємства
Ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні
давати прибутки або користь підприємству впродовж
досить тривалого періоду. Головною особливістю
таких ресурсів є відсутність можливості визначення
загального конкретного розміру користі, вигоди, яку
вони дають підприємству.
Нематеріальні ресурси часто називають
інтелектуальною власні­стю підприємства. До неї
належать об'єкти промислової власності, об'єкти, що
охороняються авторським правом та суміжними
правами, інші (нетрадиційні) об'єкти .

31. Об'єкти промислової власності
винаходи; про­мислові зразки; корисні моделі;
знаки для товарів та послуг; познач­ки про
походження товару; "фірмове ім'я"; способи
захисту від не­чесної конкуренції.

32. Об'єкти, що охороняються
авторським правом та іншими
суміжними правами
наукові, літературні, мистецькі твори; комп'ютерні
програми; бази даних; топології інтегральних
мікросхем; права виконавців; виробників
фонограм та організацій мовлення

33. Реалізація права власності на
нематеріальні ресурси
Дозвіл на використання таких ресурсів називається
ліцензією. Він передбачає, що користувач (ліцензіат)
використовуватиме об'єкти промислової або
інтелектуальної власності впродовж зазначеного в ліцензії
терміну і сплачуватиме винагороду власникові
(ліцензіару).
Така винагорода може сплачуватись у вигляді
встановлених пев­них відсоткових ставок до обсягу
чистого продажу, до собівартості виробництва, або до
вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як
разова за весь період користування (паушальна виплата).
Фак­тично паушальна виплата є платою за ліцензію.

34. Оцінка й амортизація
нематеріальних ресурсів
Всі нематеріальні активи підприємства підлягають оцінюванню
вартості і амортизації, що регулюється чинним законодавством
України та Міжнародними стандартами. Норми амортизаційних
відрахувань на нематеріальні активи підприємство визначає
самостійно залежно від терміну використання, але не більше 20
років.
У разі неможливості встановлення періоду використання
нематеріальних активів норма амортизації визначається з
розрахунку на 10 років, тобто 10% щорічно. Для амортизації
використовується прямолінійний метод нарахування амортизації,
відповідно кожен вид активу амортизується рівними частками
виходячи з його первісної вартості. Вартість гудвілу не підлягає
амортизації і не враховується при визначенні валових витрат
підприємства.