2. Собівартість продукції — один з
найважливіших показників фінансового
аналізу. У ньому фокусуються у грошовому
вираженні витрати матеріально-технічних,
трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням
виробництва та реалізацією продукції.
Собівартість належить до вирішальних
чинників, що впливають на прибуток
підприємств і показники рентабельності.
3. В залежності від призначення розрізняють планову,
нормативну та фактичну(звітну) собівартість продукції.
Планова собівартість — це завдання для досягнення
певного рівня собівартості продукції, що визначається на
основі передових норм і нормативів використання засобів
виробництва і витрат праці.
Нормативна собівартість — відображає рівень витрат на
виріб, що визначається діючими на певну дату технічними
нормами і нормативами використання засобів
виробництва і робочого часу.
Фактична (звітна) собівартість — це рівень собівартості
продукції, обчисленої на основі фактичних витрат на
виробництво за певний період, з урахуванням фактичних
умов виробництва, що склалися.
4. Залежно від поставлених завдань випливають різні
напрямки аналізу собівартості продукції і витрат на
виробництво:
— узагальнюючий аналіз собівартості продукції;
—аналіз собівартості окремих видів продукції
(калькуляцій);
— аналіз витрат на одну гривню продукції;
— аналіз прямих матеріальних і трудових витрат;
— аналіз комплексних витрат;
— аналіз накладних витрат.
5. Для проведення аналізу собівартості продукції і витрат на
виробництво формується інформаційна база на основі
планової собівартості продукції; нормативів споживання
матеріальних і трудових ресурсів; цін на ресурси і
продукцію; первинні документи; рахунки бухгалтерського
обліку; статистична звітність ф. № 5-с "Звіт про витрати
на виробництво продукції (робіт, послуг)"; фінансова
звітність ф. № 2 "Звіт про фінансові результати";
матеріали ревізій, спеціальних обстежень та ін.
6. Залежно від мети та предмета аналізу
використовують різні класифікаційні
ознаки витрат.
Класифікацію за рахунками класу 9 :
• собівартість реалізації;
• загальновиробничі витрати;
• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати;
• втрати від участі в капіталі;
• інші витрати.
7. Класифікація за економічними елементами
операційних витрат:
матеріальні витрати; витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші
операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих
запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів,
визнані економічні санкції тощо).
Класифікація за калькуляційними статтями
собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг).
Собівартість реалізованої продукції складається з
виробничої собівартості продукції, нерозподілених
постійних загальновиробничих витрат та наднормованих
виробничих витрат.
8. До виробничої собівартості продукції включаються:
• прямі матеріальні витрати (вартість сировини та
основних матеріалів, купованих напівфабрикатів та
комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів),
які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати (інші виробничі витрати, які можуть
бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта
витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плати за
оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо);
• загальновиробничі витрати (витрати на управління
виробництвом, амортизація основних засобів
загальновиробничого призначення, витрати на
вдосконалення технології і організації виробництва,
витрати на опалення, освітлення, охорону праці та техніку
безпеки, оплату простоїв тощо).
9. Класифікація витрат за ознакою залежності їх розміру
від обсягів виробництва: змінні та постійні.
Класифікація витрат за способом віднесення на
собівартість продукції: прямі та непрямі.
Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи,
дільниці, бригади, функціональні підрозділи.
10. Факторний аналіз собівартості продукції
передбачає аналіз :
• динаміки операційних витрат;
• чинників зміни витрат на 1 грн реалізованої
продукції за порівнянними і непорівнянними
виробами, а також за групами продукції за віком їх
випуску;
• впливу на собівартість окремих груп продукції за
рівнем їх рентабельності;
• структури операційних витрат за економічними
елементами;
• собівартості за калькуляційними статтями витрат.
11. Зниження собівартості продукції, при інших
рівних умовах, сприяє збільшенню прибутку, а
отже, підвищенню ефективності виробництва. Це
досягається шляхом економії затрат праці,
матеріалів, сировини, енергетичних ресурсів,
кращого використання обладнання і потужності,
зростання обсягу виробництва, скорочення різних
втрат, ліквідації непродуктивних витрат.
