2. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА
СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Суспільне виробництво – це сукупна організована
діяльність людей із перетворювання речовин і сил
природи у матеріальні та нематеріальні блага, необхідні
для їх існування та розвитку.
Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які
виробляють матеріально-речові блага й надають
матеріальні послуги.
Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і
сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні
послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби
людини.
3. ФАКТОРИ СУСПІЛЬНОГО
ВИРОБНИЦТВА
В економічній науці поряд з поняттям «фактори
виробництва» використовується і така категорія як «ресурси
виробництва», тобто сукупність
природних, капітальних, людських сил, які потенційно
можуть бути використані в процесі виробництва. Фактори
виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально
використані в процесі виробництва ресурси. Інакше
кажучи, фактори виробництва – це «працюючі ресурси».
Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу
факторів виробництва відносить:
працю, капітал, землю, підприємницькі
здібності, науку, інформацію, екологію.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ
ПІДПРИЄМСТВА
Класифікаційна ознака Види ресурсів
1.Походження - природні;
- економічні
2.Характер використання - виробничі;
- невиробничі
3.Спосіб відтворення - відновні;
- невідновні
4.Участь у виробництві - функціональні;
- зарезервовані
5. ПОТЕНЦІАЛ ТА РЕСУРСНИЙ
ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА
Потенціал підприємства розглядається як
сукупність його можливостей, необхідних для
функціонування, у свою чергу, а ресурсний
потенціал підприємства – як сукупність
ресурсів, що здатні забезпечити виживання та
розвиток підприємства в конкурентному
середовищі у певний період часу.
6. ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА
Оптимізація структури потенціалу підприємства має забезпечити
йому у стратегічній перспективі певні економічні вигоди,
індикаторами яких слід вважати:
розширення ринково го сегменту;
зростання прибутку порівняно з конкурентами;
підвищення інвестиційної привабливості;
зростання рейтингу економічної системи у галузі;
збільшення обсягів реалізації продукції (послуг) порівняно з
конкурентами;
створення іміджу економічної системи серед споживачів;
лідерство у технологіях;
підвищення рівня розвитку сервісу для споживачів тощо.
7. УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ
ПІДПРИЄМСТВА
Управління потенціалом – це процес впливу на окремі його елементи з
метою отримання потенційно можливих результатів у певних умовах.
Має здійснюватися за такими напрямками:
• у сфері планування – забезпечення наближення планових завдань до
проектних потужностей підприємства; опрацювання та оцінка декількох
альтернативних варіантів планових завдань; прогнозування потенційних
ситуацій на підставі інформації про зміни чинників зовнішнього
середовища; поновлення використовуваних нормативів; доведення
планових завдань до виконавців;
• у сфері контролювання – перетворення системи контролю з формальної
фіксації показників у дієвий процес адаптації до швидкозмінюваних
умов ринку, забезпечення відповідності параметрів продукції (послуг)
вимогам споживачів; оцінка рівня реалізації заходів моделі стратегічної
поведінки підприємства на ринку;
• у сфері мотивування – забезпечення оптимізації мікроклімату в
колективі; запровадження та реалізація соціальних програм;
поліпшення умов праці; запровадження дієвих систем стимулювання
тощо.
