25 лютого народилася українська поетеса. Прислухайтеся, яке гарне й ласкаве в неї ім’я, прочитайте її вірші, і ви неодмінно полюбите її, бо вона – Леся Українка.

2. 25 лютого 1871 року у
Новограді-Волинському в сім’ї
Петра і Олени Косачів
народилася дівчинка,
назвали Ларисою,
але батьки ніжно називали її
Лесею.

3. Мама – Ольга Драгоманова-Косач
–письменниця. Свої твори
підписувала як Олена Пчілка.
Батько – Петро Антонович
Косач був юристом.

4. Леся жодного дня не сиділа за партою,
не відповідала біля дошки…
Першою вчителькою була її мама.

5. Надзвичайно здібна дівчинка.
У 4 роки навчилась читати, а через рік
самостійно писала коротенькі листи до своєї
бабусі в Гадяч.
Вміла майстерно вишивати.
У шість років вишила батькові сорочку.

6. В дитинстві Леся найбільше
товаришувала зі своїм старшим
братом Михайлом. До 13 років вони
були нерозлучними, робили все разом:
гралися, вчилися, читали...
У сім’ї вони мали навіть спільне ім’я
«Мишолосіє».
«Мишолосіє»

7. Росла і виховувалась майбутня поетеса у великій
родині - мала трьох сестер і двох братів.
Микола
Михайло Лариса
Ольга Оксана Ізидора

8. Свій перший вірш «Надія» Леся написала у 9 років.
І присвятила його своїй любій тітоньці Елі,
яку в юному віці, заарештували і вислали до Сибіру.
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Надія

9. Свої перші вірші маленька поетеса підписувала як
« Леся з України».
А коли вже в неї назбиралось чимало віршів,
то порадившись із мамою, вирішили надрукувати у
журналі «Зоря» вірш «Конвалія» .
І з того часу пішли по всьому світу прекрасні
поетичні рядки, підписані гордим і гарним ім’ям
Леся Українка.

10. Леся мала гарний музичний слух.
Грі на фортепіано її навчила рідна тітка
Олександра. Вона швидко запам’ятовувала
народні пісні та мелодії і награвала їх на
фортепіано.
Батьки, навіть вагалися, який талант у неї краще
проявляється: чи до музики, чи до літератури.

11. Через хвору руку Леся більше не могла грати на
фотрепіано. І свій смуток вилила у вірші
«До мого фортеп’яно».
Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні.
Тож при тобі, мій друже давній, вірний,
Пройшло життя дитячеє моє.
Як сяду при тобі я в час вечірній,
Багато спогадів тоді встає!....

12. З допомогою матері та домашніх учителів
Леся оволоділа німецькою, французькою та
старогрецькою мовами. Згодом самостійно
вивчила англійську, італійську, польську,
болгарську, грузинську, шведську, іспанську та
арабську мови.

13. Батьківський
«сірий будиночок»
Щасливе дитинство дітей Косачів пройшло у селі Колодяжному,
що неподалік Луцька, куди батька перевели на нове місце роботи.

14. У 13 років дівчинка застудилася і тяжко захворіла
на туберкульоз кісток.
З цією хворобою вона боролася все життя.
Мужньо терпіла біль і не здавалася.
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?

15. На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.
На зеленому горбочку

16. А чи знаєш ти?
- Що такі звичні для нас
слова як «напровесні» та
«промінь» ввела в нашу
мову Леся Українка.
- Що в дитинстві вона боялась ночі
і хижих звірів, проте боролася зі
своїми страхами і бігала вночі у
сусідній ліс – щоб побачити русалок
та лісовичків.

17. Твори Лесі Українки для дітей
Казки Лесі Українки не завжди веселі. Їхні сюжети взяті із життя,
вони вчать нас долати труднощі, що зустрічаються на нашому
шляху, так як це робила сама Леся.