2. Хіба жила на світі ще така жінка, в серці якої
поєдналися б така мужність, така геніальність,
такий вогонь і розум, така пристрасна любов і
відданість народові та батьківщині? Ні, другої
такої на світі не було. Леся – неповторна!
Л.Смілянський
3. В старому Новограді на Волині
Старесенький будиночок стоїть …
25 лютого (13 лютого за старим
стилем) 1871 року народилася
Лариса Петрівна Косач.Те “13”
згадувалося завжди й тоді, коли
сама Леся чи хтось інший говорив
про те, яка вона невдачлива.
Тут вона вперше побачила життя,
сонце, почула рідне слово.
Тут її душі вперше народилося ще
не назване тоді почуття безмежної
любові до батьківщини.
Звідси Леся пішла у широкий світ.
4. Петро Ольга Петрівна
Антонович
Косач, Драгоманова,
батько Лесі в одруженні Косач,
Українки. мати Лесі Українки.
6. Учителями її
були мати – Олена Пчілка,
батько – юрист
Петро Антонович,
книги і саме життя.
У сім’ї панувало
мистецтво художнього слова.
Тут перекладали, писали
твори, переказували історії,
записували пісні, декламували вірші,
дуже часто читали вголос.
У чотири роки Леся уже читала. Її
улюблені твори – “Кобзар” Т. Шевченка,
твори Ж. Верна, Д. Дефо. Леся добре
вивчила дев’ять мов, розуміла грецьку та
латинську.
7. Леся була складена із суцільних захоплень…
“Говорила Леся змалку
по-українському, бо того
хотіла її близька родина.
Діти чули навколо себе
гарну волинську мову;
чули багато пісень, казок;
влітку їх часто возили у
волинське село під
Звягелем.”
Олена Пчілка
8. Жила сім ’ я Косачів на Волині. Леся виростала в
гарній , великій родині. Мати і батько походили з
давніх родів Драгоманових і Косачів. Мудра
мама намагалася оточити дітей народними
звичаями. Діти змалку одягалися в народне
вбрання, товаришували з однолітками –
односельцями, з ранку до вечора гасали з ними
босі зрошеними волинськими луками.
Леся дуже гарно вишивала, допомагала мамі та
бабусі в домашніх справах.
Майбутня поетеса дуже захоплювалася
народними казками, піснями, легендами, із
задоволенням брала участь у дитячих
святкуваннях Івана Купала, Різдва. Ще зовсім
малою пішла вона з братом Михайлом до Стиру
на Водохреще. Із захопленням спостерігала за
освяченням води, слухала пісні. Леся тоді
застудилася і тяжко захворіла. Місяць вона не
підводилася, відтоді тяжка хвороба мучила її
все життя. Мала туберкульоз нирок, кісток і
легенів. Часто була прикута до ліжка. Але з
малих літ намагалася переборювати труднощі,
не плакати, не квилити.
9. На літературну стежину Леся
Українка вийшла дуже рано.
Дев’ять років було дівчинці, коли
несподівано для неї заарештували
її тітоньку Єлю за революційну
діяльність. Так у 1880 році з’явився
перший вірш “Надія”. А коли
дівчинці було 13 років, у
львівському журналі був
надрукований вірш “Конвалія”,
підписаний ім’ям Леся Українка.
“Надія”
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
... Ні! Я жива, я вічно буду Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
жити! Поглянути ще раз на рідну країну,
Леся Українка Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
10. Оптимізмом віє від її поезії,
прагненням до життя. Але
хвороба – туберкульоз
кісток – прогресувала.
Лікарі порадили поїхати
на лікування до моря.
Одеса, Крим, Чорне
море... Леся була
приголомшена цим
видовищем. Тут
з ’ являється цикл віршів
“Подорож до моря”
Але де б не була
поетеса, вона завжди
думками линула до
рідного краю.
30-літня війна з
туберкульозом гнала її
світами.Вона була у
Криму,Болгарії,Єгипті,Авс
трії,Німеччині,Італії,на
Кавказі.
11. Перше кохання, яке боязко ступило на
тінисту терасу в невеличкому містечку
Чукурларі, що біля Ялти, де Леся
лікувалась, заглянуло в її очі,
посміхнулося щирою посмішкою і
навіки поселилося у дівочому
серці.Сергій Мержинський, відомий
революціонер , активний член соціал –
демократичних гуртків заворожив
серце юної поетеси.
Сили поетеси поступово танули. А між нападами
хвороби була напружена письменницька діяльність.
(вірш “Хто вам сказав, що я слабка...”)
12. "Любов – це чудова поема,
що люди потім перечитують у спогадах…”
Леся Українка
13. 25 липня 1907 року Леся Українка виходить заміж за Климента
Васильовича Квітку, людину, яка через усе життя пронесла
любов до Лесі, не бажаючи поєднувати свою долю ні з ким.
14. 1 серпня 1913 року в м.
Сурамі (Грузія)
зупинилося серце Лесі
Українки. Поховали її на
Байковому кладовищі, що
в Києві, між могилами
батька і брата.
Світила зірка та й за гору сіла…
15. “Від часу Шевченкового
“Поховайте та вставайте”
Україна не чула такого
сильного гарячого та
поетичного слова, як із
уст цієї слабосилої, хорої
Байкове кладовище дівчини” І.Франко
18. Кредо Лесі Українки
“ Я люблю мати в усьому ясність, і я за
правду”.
“ Я звикла до кінця завершувати всі
розпочаті справи.”
“ Я не боюся гіркої правди.”
“ Без бібліотеки трудно жити.”
