Біобібліографічний нарис присвячено Лазарю Барановичу (1620 – 1693), українському церковному, літературному, культурному діячу, професору і ректору Києво-Могилянської колегії, чернігівському і новгород-сіверському архієпископу, засновнику новгород-сіверської друкарні.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Бібліотека № 159
До 400-річчя від дня народження
Біобібліографічний нарис
Київ, 2020

2. 2
Письменник, політик, архієпископ Лазар
Баранович : до 400-річчя від дня народження :
біобібліографічний нарис / уклад. І.В. Рудік, б-ка
№ 159 ЦБС Дарн. р-ну м. Києва. – Київ, 2020. –
22 с.

3. 3
Біобібліографічний нарис присвячено
Л. Барановичу (1620 – 1693), українському
церковному, літературному, культурному діячу,
професору і ректору Києво-Могилянської колегії,
чернігівському і новгород-сіверському
архієпископу, засновнику новгород-сіверської
друкарні.
Нарис складається з таких розділів:
1. Архієпископ Лазар Баранович – церковно-
релігійний та громадсько-просвітницький
діяч України другої половини XVII століття
2. Друкарня Лазаря Барановича
3. Основні дати життя та діяльності
Л. Барановича
4. Твори Л. Барановича
5. Література про Л. Барановича
6. Джерела з Інтернету
Нарис розрахований на широке коло
користувачів. При його укладанні використана
література з фондів бібліотеки № 159 та ресурси
Інтернету.
Упорядник та комп. набір – Рудік І. В.

4. 4
Крізь грубу кору схоластичної
вченості й методів, з-під окулярів далекого
від розуміння життєвих подій книжника, в
творах Барановича часто прозирає людина,
яка вміла тверезо оцінити факти й подати
цікаві думки, влучні за уваги про те, що
впадало в сферу її інтересів, – напр., про
руїну на Україні, про боротьбу з
мусульманським світом і т. ін.
Сергій Єфремов [3, с. 151]
I. Архієпископ Лазар Баранович –
церковно-релігійний та громадсько-
просвітницький діяч України другої
половини XVII століття
Лазар Баранович (у миру – Лука Баранович)
був найпомітнішою постаттю в релігійному,
суспільно-політичному, культурно-освітньому та
літературному житті в Україні у другій половині
XVII століття. У підручнику «Давня українська
література» під редакцією професора М. С. Грицая
знаходимо посилання на монографію про Лазаря
Барановича М. Ф. Сумцова (1885 р.), в якій автор,
аналізуючи багатий фактичний матеріал,
стверджує, що без Барановича за його життя не
проходила ніяка більш-менш важлива подія на
Україні. Своїм авторитетом він впливав і на
вибори гетьманів, і на призначення російських

5. 5
воєвод в українські міста, і на надання вищих
духовних посад у Лівобережній Україні, і на
багато інших важливих справ. [2, с. 197]
Лазар Баранович,
інок з молодих літ,
вихованець, наставник
і ректор Києво-
Могилянської колегії,
жив і працював у той
сумний період нашої
історії, який називають
«руїною».
Невідомий художник.
Портрет Л. Барановича
Це був жорстокий час – військові походи,
криваві грабунки. У цей час царські воєводи
розпочали наступ на козацькі права та вольності.
Вони навіть почали судити козаків, чого ніколи до
того не було. Як і багато його сучасників, Лазар
Баранович вбачав порятунок для збереження віри
в протекції Москви, водночас він був рішучим
противником втручання Московського патріархату
в справи Київської митрополії та противником
російської присутності в Україні. В матеріалі з
Інтернету священика Михайла Лесюка читаємо:
«…думку передової верстви населення української

6. 6
столиці виразив її тодішній місцеблюститель
Лазар Баранович, коли заявив, що «надобно нам
того, чтобы у нас в Малой России и нога
московская не была»». [12]
Та разом з московською проблемою Україна
мала і давню польсько-католицьку. Орден єзуїтів
на той час вже створив в Україні 36 колегіумів і,
як міг, перешкоджав розвиткові української
православної освіти. Єзуїти королівською владою
забороняли викладання в українських школах
богословських предметів. Така заборона існувала і
щодо Києво-Могилянської колегії з кінця 60-х
років XVII століття до 11 січня 1694 року.
Світлою сторінкою суспільно-політичного
життя України у той час була діяльність Інокентія
Гізеля, Іоаникія Галятовського, Феодосія
Софроновича, Димитрія Туптала (Ростовського),
Стефана Яворського та Лазаря Барановича. Майже
в один і той же час вони навчалися в Києво-
Могилянській колегії. У подальшому житті
обмінювались думками та підтримували один
одного. В питаннях духовності вони нічого не
запозичували від росіян, навпаки, були для них
учителями. Тому ми маємо вагомий привід
пишатися тогочасною українською наукою і
літературою.
Народився Лазар Баранович на межі
століття. Життєвий шлях його мало вивчений.
Одні дослідники встановлюють дату народження –

7. 7
1593 рік, інші – 1620. Більш ймовірною визнано
саме другу дату.
Щодо походження Лазаря Барановича, то
більшість дослідників вважає його вихідцем з
уніатської родини, з Чернігівщини. Незаперечно
те, що батьки Барановича були заможними
людьми, тому що вони дали своєму синові
блискучу на той час освіту. Він вважався одним з
найосвіченіших представників українського
духовенства. Є версія, що батьків його звали
Василій та Марія, сестру, що стала черницею –
Марина. Марина-Марфа могла бути ігуменею
Чернігівського П’ятницького монастиря.
Києво-Могилянська академія у XVII-XVIII ст.
Навчався Лазар Баранович у школі
Київського Братського Богоявленського
монастиря. Остаточну освіту отримав у колегіях
Вільно (тепер Вільнюс, Литва) і єзуїтській –
Каліша (тепер Польща). У кращі навчальні заклади

8. 8
Каліша, Вільно, Варшави його як здібного учня
відправив митрополит Петро Могила.
Надалі Лазар Баранович викладав у середніх
класах Києво-Могилянської колегії поетику і
риторику. Він став першим ректором колегії з
когорти її вихованців. Дійсним ректором цього
навчального закладу Л. Баранович був тільки один
1650 – 1651 навчальний рік, та звання києво-
братського ігумена і ректора носив до 1658 року.
Цікаво, що учнем Лазаря Барановича був
Іван Мазепа, який навчався у Києво-Могилянській
колегії, коли Баранович був у ній ректором.
Головне досягнення Барановича-ректора
полягало у розширенні господарства колегії.
Восьмого березня 1657 року Лазаря
Барановича за погодженням з Богданом
Хмельницьким було висвячено на Чернігівського
єпископа. Цей чернігівський період став останнім
в його житті.
Л. Баранович мріяв організувати у Чернігові
колегію за київським зразком. Задля цього в 1689
році він переводить до Чернігова Новгород-
Сіверську школу, засновану ще у 1636 році. Та на
організацію колегії у нього не вистачило коштів і
зробити це зміг тільки Іван Максимович,
наступник Лазаря Барановича по Чернігівській
єпархії.
Все своє життя Л. Баранович турбувався про
церковні та монастирські маєтності, оберігаючи їх
від посягань шляхти.

9. 9
Піклувався він про відбудову зруйнованих
храмів і монастирів та про створення нових. За
часів його архієпископства було створено три
монастирі: Шуморовський у Мглинському повіті,
Андрониківський у Соснинському повіті і
Пустинно-Рихлівський у Кролевецькому повіті.
Свято-
Миколаївський
Пустинно-
Рихлівський
монастир
Було
відновлено з руїн і прикрашено кафедральний
Новгород-Сіверський Спаський монастир. В
останньому знаходилася кафедра Чернігівського
архієпископа по1672 рік.
1665 року Лазар Баранович був присутнім у
Москві на соборі з приводу діяльності патріарха
Нікона. Чернігівський єпископ Баранович був
проти того, щоб позбавляти Нікона патріаршого
сану. Та акти собору, що засуджуали розкол, він
підписав.
У Москві Баранович тоді пробув цілий рік і
одержав царську грамоту від 13 вересня 1667 року

10. 10
на маєтності і землю для своєї кафедри і для
Єлецького, Іл’їнського і Спаського монастирів.
Отримав він від собору і царя також звання
архієпископа Чернігівського (замість єпископа).
1667 року на Україну йшла страшна орда,
щоб підкорити християнську країну
магометанській владі. Лазар Баранович, який до
1685 року (з перервами) був місцеблюстителем
митрополії (1685 року в Москві у митрополита
Київського був поставлений Гедеон, князь
Четвертинський), зібрав у Києві собор настоятелів
знаменитих монастирів: Печерського – Інокентія,
Єлецького – Іоаникія, Сіверського – Михаїла та
інших. В усі українські міста було розіслане
соборне послання з закликом до покаяння, щоб
кожен християнин постився, молився зі слізьми, а
у храмах звершувалися б молебни на честь
перемоги над ворогом.
У 1669 році відповідно до Андрусівського
договору над Києвом зависла небезпека бути
навіки відірваним Польщею від Лівобережної
України. І у 1669 р. Лазар Баранович переконав
гетьмана Многогрішного послати у Москву
посольство із проханням прийняти Малоросію у
підданство і також із проханням про
підтвердження козацьких вольностей. Члени
посольства мали ще вимагати, щоб російський
уряд не віддавав полякам Київ.
Україна в той час вимушена була обирати
між Москвою та Польщею. Деякі історики

11. 11
дорікають святителеві, що він не піднісся до
усвідомлення національних вимог України у
другій половині XVII століття. Та Лазар
Баранович був все ж таки патріотом своєї землі.
Треба наголосити, що Баранович у ті часи
наполягав на самостійності Київської митрополії.
Він не погоджувався із прагненням Москви
підпорядкувати Київську митрополію собі на
положенні звичайної єпархії. Можливо, саме тому
на Київського митрополита був обраний не він, а
Гедеон-Святополк князь Четвертинський.
Проте спостерігаючи з одного боку страшні
спустошення від турків та татар, а з другого
загрозу національній і культурній спадщині
українського народу від шляхетської Польщі,
архієпископ Лазар звертає свій погляд до
московського православного царя.
Та всупереч сподіванням московського
уряду, Лазар Баранович, наприклад, не брав участі
у «чорній» раді, у виборах гетьманом
Брюховецького. Він обмежився посланням на
сумновідому Ніжинську раду довірених осіб.
А взагалі-то Лазар Баранович ніколи не був
байдужим до загально-державних справ. Він
відгукувався на кожну подію тогочасного
суспільного і політичного життя, вів листування
не тільки з духовенством і підданими, але й з
українськими гетьманами, царем, був гарним
дипломатом.

12. 12
Під час гетьманування Многогрішного
архієпископ Лазар був послідовним у боротьбі за
козацькі вольності на відміну від безвольного
гетьмана.
У матеріалі з Інтернету священика Михайла
Лесюка «Архієпископ Лазар Баранович»
знаходимо твердження професора
В. Ю. Євдокименка: «Баранович разом з тим
відстоював ідею політичної автономії, виступав за
збереження козацьких вільностей і виведення
царських воєвод з України». [12]
Лазар Баранович, зокрема, захищав інтереси
висланих Брюховецьким до Сибіру українців.
У монастирські маєтки Чернігівської
єпископії тікали кріпаки російських поміщиків та
воєвод. З 1662 року до середини 70-х років на
Лазаря Барановича постійно скаржились останні за
притулок кріпакам-біженцям. Він отримував
спеціальні грамоти з вимогою повернути кріпаків
господарям. Та Л. Баранович не вживав
насильницьких дій для виселення російських
кріпаків. Тоді поміщики звернулися до царя з
колективною скаргою на Чернігівську
архієпископію за переховування в її маєтках 500
втікачів. Тільки після козацької ради в Козачій
Діброві, на якій українським гетьманом було
обрано Самойловича, святитель Лазар вимушений
був виселити втікачів з монастирських маєтків.
До заслуг Лазаря Барановича відносять і те,
що він намагався оточувати себе вченими людьми.

13. 13
При своєму дворі він мав хорову капелу,
керівником якої був диригент і композитор
С. Пекалицький. Вихованці капели поповнювали
московський хор государевих півчих дяків.
Особисто Л. Баранович створював кантати і
духовні пісні. У Львівському історичному музеї
зберігається його «Херувимська пісня».
ІІ. Друкарня Лазаря Барановича
Безперечною заслугою Лазаря Барановича
стали заснування і розвиток постійного друкарства
на Лівобережжі.
Свою першу
велику літературну
працю – гарно
проілюстровану
збірку недільних
казань «Меч
духовний» – він
видав у
друкарні Києво-
Печерської лаври.
В. Верещагін. Велика
церква Києво-
Печерської лаври.
1905 р.

14. 14
Книгу «Меч духовний, або Слово Боже на
допомогу Церкві войовничій» Лазарь Баранович
видав для захисту свого наставника і покровителя
митрополита Петра Могили, для спростування
поглядів єзуїта Миколая Циховича, який робив
нападки на книгу Петра Могили «Камінь с
пращи…».
Одначе за друкування довелося заплатити
чималі кошти. Та ще й до того ж, мешкаючи
постійно в Чернігівській єпархії, Баранович не міг
перевіряти коректуру і контролювати якість друку
так, як він цього хотів. От тоді-то у нього і
виникла думка заснувати власну друкарню.
Підштовхнули його і невдалі спроби надрукувати
книжку «Труби словес проповідних». Лаврська
друкарня забажала аж надто високої оплати.
Московська друкарня спершу згодилась видати
твір власним коштом та згодом повернула
рукопис.
Ось тоді-то – 1671 року – Лазар Баранович
доручає своєму писареві Семену Ялинському
зайнятися книгодрукуванням. На облаштування
друкарні і видання книги «Труби словес
проповідних» він видав Ялинському 4 тис.
золотих та передав прибутки від млина.
З 1672 р. архієпископ Баранович оселяється
в Чернігові, проте місцем для друкарні він обирає
свою попередню резиденцію – Спасо-
Преображенський монастир в Новгородку
(Новгороді-Сіверському).

15. 15
У Чернігові приміщення для друкарні не
знайшли. Та до того ж в околицях Новгородка
знаходились маєтки архієскопії, з яких друкарі
забезпечувалися харчами й дровами.
Семен Ялинський вчився друкарському
ремеслу у Вільнюсі. Архієпископ Баранович
вважав, що підготовка до відкриття друкарні
триває задовго. І «Труби словес проповідних»
йому довелося друкувати у Києво-Печерській
лаврі
Преображенський Новгород-Сіверський
чоловічій монастир. Палатний корпус із
Петропавлівською церквою
та витратити на це 4 тисячі золотих. Лазар
Баранович у листі, датованому 1674 роком,
скаржиться на невтішні обставини життя у
Чернігові, поганий настрій і додає: «Думав був
прогнати меланхолію заведенням друкарні, – але й

16. 16
тут довга проволока завела мене тільки в
розпуку». [9]
Та все ж таки облаштування друкарні
протягом 1674 року в Новгороді-Сіверському
закінчилося і вже на початку наступного року
вийшли з друку окремими брошурами проповіді
Лазаря Барановича «Слово на Благовіщення»,
«Слово на св. Трійцю», «Слово на Воскресіння».
Лазар Баранович був незадоволений
друкарем
Ялинським.
Зокрема, мав
претензії щодо
якості шрифту та
друкарської фарби.
Він звільнив
Ялинського,
прийняв на його
місце майстра
Лукаша з Вільнюса.
Лазар
Баранович.
Труби словес проповідних . Титульний аркуш
Той довів до ладу друкарню, але незабаром
помер. Л. Баранович погодився знову прийняти
Ялинського на службу.

17. 17
За життя Л. Барановича у Чернігові було
надруковано не менше, ніж 33 видання. 19 з них –
твори його сучасників-українців: 5 творів самого
Л. Барановича; вісім – Іоаникія Галятовського,
якого Баранович поставив ігуменом
Чернігівського Єлецького монастиря;
Свято-Успенський Єлецький жіночий
монастир
три – Дмитра Туптала; по одному – Лаврентія
Крщоновича, Стефана Яворського, Івана
Величковського, І. Богдановського, Івана
Орновського.
Вперше у практиці східно-слов’янського
друкарства застосовували у друкарні не лише
дереворити, а й мідерити.
Видання оформлювали гравери
Л. Тарасевич, І. Щирський, І. Стрельбицький,
Н. Зубрицький.

18. 18
У друкарні працювали С. Ялинський, Лукаш,
Ф. Углицький, І. Максимович.
Л. Баранович помер 1693 року. Похований у
Борисоглібському соборі Чернігова.
ІІІ. Основні дати життя та діяльності
 1620 р. – народився
 1642 – 1647 рр. – викладав польською,
латиною в колегії Київського братства
 з 1647 р. – ректор колегії у Гощі на Волині
 з 1650 р. – ректор і ігумен Братського
училищного монастиря
 з 1651 р. або 1652 р. – також і Києво-
Кирилівського монастиря
 з 1651 р. – мешкав у монастирях Києво-
Кирилівському, Куп’ятицькому,
Дятиловецькому
 з 1653 р. – завідував Єлецьким монастирем
Чернігівської єпархії
 1657 р. – висвячений на Чернігівського і
Новгород-Сіверського єпископа
 близко 1666 р. – призначений
місцеблюстителем Київської митрополії
 8 вересня 1667 р. – зведений у сан
архієпископа

19. 19
 1674 р. – заклав друкарню при Спасо-
Преображенському монастирі у Новгороді-
Сіверському
 1679 р. – переніс друкарню до Чернігова
 1692 р. – звільнений на спочинок
 3 (13) вересня 1693 р. – помер
IV. Твори Лазаря Барановича
 збірка казань «Меч духовний» 1666 р.
 збірка казань «Труби словес проповідних…»
1674 р.
 збірка віршів «Аполлонова лютня»
(польською мовою) 1671 р.
V. Література про Л. Барановича
1. Баранович Лазар // Мистецтво України :
біогр. довід. / [упоряд. А. В. Кудрицький,
М. Г. Лабінський ; за ред.
А. В. Кудрицького]. – Київ : Укр. енцикл.,
1997. – С. 41.
2. Грицай, М. С. Давня українська література /
М. С. Грицай, В. А. Микитась,
Ф. Я. Шолом ; [за ред. М. С. Грицая]. –

20. 20
Київ : Вища школа, 1978. – 414 с. – Із
змісту : [про Лазаря Барановича]. – С. 197–
203.
3. Єфремов, С. О. Історія українського
письменства / С. О. Єфремов. – Київ :
Феміна, 1995. – Із змісту : [про
Л. Барановича]. – С. 150 – 151.
4. Хижняк, З. Історія Києво-Могилянської
академії / З. І. Хижняк,
В. К. Маньківський. – Київ : Вид. дім «КМ
Академія», 2003. – 184 с. – Із змісту : [про
Л. Барановича]. – С. 81.
5. Хрестоматія давньої української
літератури : (до кінця XVIII ст.) /
[упорядкував О. І. Білецький]. –
Київ : Радянська школа, 1967. – 782 с. – Із
змісту : [передмова про Л. Барановича;
два уривки із збірника Лазаря Барановича
«Труби словес проповідних»]. – С. 318 –
321.
6. Чижевський, Д. Українське літературне
бароко : вибрані праці з давньої
літератури / Дмитро Чижевський. – Київ :
Обереги, 2003. – 576 с. – Із змісту : [про
Л. Барановича]. – С. 206 – 208.

21. 21
VІ. Джерела з Інтернету
7. Баранович Лазар (1620-1693 рр.) :
прадідівська слава : українські пам’ятки
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.pslava.info/Chernigiv_Baranovyc
hLazar,253239.html. – Мова : укр.
8. Горобець, С. Церковно-політичний діяч,
архієпископ Чернігівський і Новгород-
Сіверський Лазар Баранович / Сергій
Горобець [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://pivnich.info/tserkovno-
politychnyj-diyach-arhijepyskop-
chernihivskyj-i-novhorod-siverskyj-lazar-
baranovych/. – Мова : укр.
9. Друкарня єпископа Лазаря Барановича:
Новгород-Сіверський і Чернігів
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://litopys.org.ua/isaevych/is22.htm. –
Мова : укр.
10. Лазар (Баранович) : матеріал з Вікіпедії –
вільної енциклопедії [Електронний
ресурс]. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Мова : укр.
11. Лесюк, М. Архиєпископ Лазар Баранович /
Михайло Лесюк [Електронний ресурс]. –
Режим доступу :

22. 22
http://hram.in.ua/biblioteka/osnovy-viry/261-
book261/3143-title3692. – Мова : укр.
12. Митрахович, С. Архиєпископ Лазар
Баранович / Саша Митрахович
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://posmotrim.by/article/arhiepiskop-lazar-
baranovich.html. – Мова : укр.