2. Любов є життєдайний вогонь
У душі людини. І все,що створено
Людиною під впливом цього
Божественного почуття,відзначено
Печаттю життя і поезії.
Тарас Шевченко
3. Тарас Григорович Шевченко один з найбільших діамантів у
величній історії України,а його
поезія - то неперевершені перла в
намисті української літератури.
4. Мало кому в коханні так не щастило, як
Тарасу Шевченку. Маючи унікальні
таланти, гострий розум, товариську вдачу,
привабливу зовнішність, він здавалось би,
був приречений на успіх у жінок. Натура
творча і вразлива, Кобзар часто
закохувався.
Та особисте життя у великого українця так
і не склалося.
5. Любов дитинства
Першим коханням юного Тараса була
сусідка-ровесниця Оксана Коваленко.
Кучерява Оксана і Тарас ще маленькими
дітьми вкупі гралися,а потім одне одного й
покохали. Матері не раз жартували про
майбутнє одруження своїх мазунчиків.
Але кохання було досить коротким, тобто по
рік від'їзду Тараса з Кирилівки до Вільна.
6. Але кохання було досить коротким, тобто по
рік від'їзду Тараса з Кирилівки до Вільна. А
подальша доля дівчини склалася досить
прозаїчно і драматично.
Після довгої перерви Шевченко приїхав до
Кирилівки і довідався,що Оксанку звів
приблуда-москаль,вона мала від нього двох
дочок,а потім, покинута ним,збожеволіла.
Але вона лишилась у вічності як найперша
поетова муза.
Муза дитинства надихнула на створення
прекрасних образів дівчат у поемах
―Гайдамаки‖, ―Мар0’яна- черниця‖,
―Слепая‖,Спогоди про перше кохання стали
джерелом для написання ряду віршів.
7. Найтриваліше кохання
У 25-років Шевченко покохав
сиротку- племінницу хазяйки у якій
він жив на той час. Марія Яківна
Європеус, пре гарненька 15-річна
німкеня.
8. Шевченко декілька сторінок присвятив цьому
коханню у повісті ― Художник‖. Він
характеризує дівчину свого захоплення як
натурницю,як музу свого пензля.
Не виключено, що Амалія (Маша змінила ім'я)
продовжила свої стосунки з коханим Тарасом
після повернення із заслання через 25
років,коли їй було вже близько 38, а йому 45
років.
Т. Шевченко. Жінка в ліжку.
Позувала та ж сама Маша.
9. Ганна вродлива
30 червня 1842 року, перебуваючи в с. Мойсівці
на бенкеті він знайомиться з Ганною
Закревською-дружиною поміщика Платона
Закревського. Шевченко написав портрети
Ганни і Платона. Він був закоханий у ― Ганну
вродливу ‖ І присвятив їй цілу низку віршів.
10. Княжна Варвара Миколаївна
У середині жовтня 1843 року Тарас
Шевченко, вже відомий на той час поет і
маляр,завітав до Яготина робити копії
портрета князя Миколи Рєпніна.
Їхня донька,35-річна княжна Варвара, була
надзвичайно доброю і щирою дівчиною.
11. Зачарована прибульцем,княжна
відчула,що 30-річний Тарас – обранець її
серця.
Шевченко свідомо не дав розгорітися цій
пристрасті,розуміючи безперспективність
таких стосунків. Варвара з туги захворіла і
вісім днів нічого не їла. Аристократична
родина виключила можливість шлюбу
колишнього кріпака із спадкоємницею роду
Рєпніних-Волконських. Варвара Рєпніна в
подальшому так і не вийшла заміж. Відраду
знаходила в релігії.
12. Комендантша Агата
Під час 10-річної солдатчини у Тараса
Шевченка зав'язався платонічній роман
із жінкою коменданта форту Агатою
Усковой. Вона була молода,може,й не така
вже красуня,але приваблива і жіночна.
13. Але невдовзі стосунки між ними
зіпсувались. Лікар Нікольский
почав докучати пані Агаті
глузуванням з приводу її спільних
прогулянок і з Шевченком. Вона
перестала виходити на ці зустрічі,і
це поета образило. Роман
скінчився.
14. Незабутня Піунова
Повертаючись із заслання, Т.
Шевченко зупинився в Нижньому
Новгороді. Навідавши Щепкіна, поет
знайомиться з 15-річною акторкою
Катею Піуновою.
Повна життя й молодих сил, вона
полонила уяву 44-річного поета.
15. 30 січня 1858р.Шевченко освідчився Кате рині і
зробив формальну пропозицію батькам. Але зі
згодою дівчина зволікала. Чекала позитивної
відповіді з Харкова . Коли ж контракт був
підписаний і посередництво поета стало не
потрібним, Шевченкові повідомили,що в Каті є
наречений-аптекар Фус.
16. ―Моя ти люба‖
Несподівано для всіх Шевченко
захотів одружитися із Харитоною
Довгополенко, гарненькою
дівчиною – кріпачкою, що була
служницею у троюродного брата.
Але і цим стосунком не судилося
здійснитися.
17. В останні роки Шевченка охопила туга за
родинним теплом, жіночою ласкою й
опікою. «Оженіть, будьте ласкаві, - писав
він своїм друзям в Україну. – А то так і
пропаду бурлакою на чужині». Поет
мріяв про влаштування власного гнізда
над Дніпром та господиню — друга у
хаті, близьку й віддану дружину.
18. Остання муза поета
Усе сильніше Шевченка захоплює бажання
одружитися: «Чи сяк, чи так, а я повинен
одружитися, а то проклята нудьга скине мене
зі світа».
Коли Шевченко посватався до покоївкикріпачки Ликери Полусмак, яка служила в
Петербурзі в українських поміщиків.
19. Такий нерівний шлюб засуджували усі, але
поет лишався невмолимим. Коли вже
наближалося весілля, настала розв'язка:
несподівано прийшовши додому, Шевченко
застав Ликеру в обіймах вчителя.
Розрив стосунків з Ликерою загострив
хворобу Шевченка. Біль у грудях, на який
все частіше жалівся поет, поєднався з
душевним болем. Реальною була мрія
Шевченка визволити Ликеру від кріпосного
рабства, проте нездійсненною — зробити
вільною її рабську душу.
І все ж багато років потому вже старою
Ликера приїхала з Петербурга до Канева.
Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до
кінця свого життя доглядала за могилою
Кобзаря і була похована біля Тарасової гори.
20. Дуже рано пішов Шевченко із життя. А
уподобане ним місце на березі Дніпра
назавжди залишиться пристанищем його
душі.
І дивитися на цей світ він завжди
буде закоханими очима.
