Без кордонів: розвиток та підтримка інклюзивної освітньої спільноти Without borders: sustaining and supporting inclusive education learning community Цифровий продукт вироблено за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Відображена точка зору може не співпадати з офіційною позицією уряду США (с) Sergiy Sydoriv, 2020 (c) inclusion without borders, 2020 (с) Без кордонів: Розвиток та підтримка інклюзивної освітньої спільноти, 2020

1. Хмельницький- 18 січня 2019 р.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ:
ЇХ ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА СПОСОБИ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ
Ольга Тільна
Канд. пед. наук, доцент
кафедри корекційної освіти та спеціальної психології
Харківської гуманітарно-педагогічна академії
Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради
БЕЗ КОРДОНІВ: РОЗВИТОК ТА ПІДТРИМКА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТНЬОЇ СПІЛЬНОТИ
за підтримки відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні

2. Розвиток науки
Розвиток культури
Розвиток людини
Розвиток думки
Поняття «Розвиток»
є досить широким і
може стосуватися
найрізноманітніших
процесів і явищ
Розвиток уяви
Розвиток думки
Розвиток уяви
Розвиток сюжету
Розвиток кореневої системи рослини
Розвиток цивілізації

3. Зернятко проростає, прокльовується пагін, він видовжується, з’являються перші
листочки, пуп’янки – рослина розвивається.
Словом «розвиток», як правило,
позначають процес набування
якісних змін

4. Так само, і розвиток людини
являє собою безкінечний про
цес перетворення кількісних
характеристик у якісні зміни.
?
? Коли її розвиток припиняється?
Коли людина починає розвиватися?

5. Розвиток може бути позитивним (прогрес,
поступ) і негативним (регрес, деградація)
0
20
40
60
Негативний розвиток
0
20
40
60
Позитивний розвиток

6. Розвиток людини відбувається за багатьма параметрами (в
усіх вимірах та сферах її існування). Тому виокремлюють:
фізичний розвиток
(якісні зміни тіла)
психічний розвиток
(якісні зміни психіки)
соціальний розвиток
(взаємодія з оточуючим світом)

7. Для підростаючої
особистості має
велике значення
розвиток її:
сенсорики (всіх органів чуття);A
B
C
D
моторики (рухливості частин тіла, м’язів)
розумових здатностей
емоційно-вольової сфери
Е комунікативних умінь

8. Всі сфери розвитку людини є тісно взаємопов’язаними й не можуть
існувати окремо. Тому в українській педагогіці та психології побутує єдиний
термін – психофізичний розвиток, яким прийнято позначати всі значущі для
загального розвитку особистості сфери (сенсорику, моторику, психіку,
мовлення, мислення тощо).

9. Психофізичний розвиток особистості відбувається у
кожного індивіда по-своєму: він може бути
Плавний і
поступальний Пунктирним
(уривчастим) Стрибкоподібним
(ступінчастим)
Нерівномірним
(хаотичним)

10. Окрім того, розвиток кожної сфери особистості може відбуватися
по-різному. Скажімо, дитина 12-ти місяців може вільно ходити,
користуватися вказівними жестами, розрізняти кольори та звуки, але
не вимовляти найпростіших слів. Такий рівень психофізичного
розвитку буде вважатися нормальним.
Чи, наприклад, у дитини 2-ох років прекрасно розвинене мовлення,
вона самостійно маніпулює з предметами, п’є з чашки та
користується ложкою, але не може піднятися сходами не тримаючись
за перило. Така ситуація теж вважатиметься нормальною.

11. Незначне відставання чи випередження у розвиткові
якоїсь однієї сфери особистості вважається
нормальним.
Але відставання у розвиткові всіх або більшості сфер
особистості є відхиленням від норми та вважається
аномалією.

12. Аномальним психофізичний розвиток дитини
вважається тоді, коли спостерігається відставання
на 1 або більше віковий етап за 2-ма чи більше
показниками:


Дитина 3-ох років не вимовляє губних і зубних
приголосних, плутає чи не вимовляє звуки {Л}, {Й} та
шиплячі; не вміє користуватися ложкою, не стрибає й
не бігає.
Дитина 4-ох років не говорить фразами, не вміє знайти
бодай кількох схожостей або відмінностей на двох
картинках, не може повторити за вами речення, не
ініціює спілкування, уникає соціальних контактів.

13. Поняття про норму й аномалію психофізичного розвитку є досить умовним.
Норми розвитку постійно змінюються й залежать від актуальних умов
розвитку конкретного суспільства.
Норма – це сукупність характеристик, притаманних більшості представників
конкретної спільноти на певній території, у певний проміжок часу.
Скажімо, в країні ліліпутів людина з «нормальним» зростом вважатиметься
аномалією; в африканському племені білошкіра блондинка так само
вважатиметься аномалією.

14. Нині в усьому світі норми розвитку дітей дедалі більше
лібералізуються.
30 років тому нормою розвитку дитячого мовлення вважалося, коли дитина 3-ох
років вимовляє всі звуки рідної мови, крім шиплячих, говорить короткими
реченнями, ставить граматично правильні прості запитання. Тепер же такий рівень
розвитку вважається нормою для дитини 5-ти років.

15. Причини цієї тенденції полягають у глобальному
погіршенні екології, зміні раціону
харчування та способі життя людства.
Науково-технічний прогрес призвів до суттєвого
зменшення ролі самої людини в
забезпеченні її базових життєвих потреб.
Переважно сидячий спосіб життя,
спілкування за допомогою електронних засобів
зв’язку та неправильне харчування спричиняються
до того, що сучасні діти дедалі більше страждають
на різноманітні
форми алергії, мають знижений зір, надмірну вагу,
затримку психомоторного та
соціального розвитку, емоційну лабільність тощо.

16. Найбільшу групу дітей із особливостями психофізичного розвитку
становлять діти з уродженою чи набутою аномалією розвитку
певних органів або психічних функцій.
Діти з сенсорними
порушеннями (зору та слуху)
Діти з моторними порушеннями
(сколіоз, поліомієліт, ДЦП,
хвороба Бехтерєва тощо)
Діти з порушеннями мовлення
Діти з порушеннями інтелекту
(затримка психічного розвитку,
розумова відсталість)
Діти з порушеннями
емоційно-вольової сфери та
поведінки (розлади аутистичного
спектру, синдром гіперактивності та
дефіциту уваги тощо)

17. Причини порушень психофізичного
розвитку можуть бути:
асфіксія, травма,
інтоксикація дитини під час
пологів і в перші роки життя,
недотримання режиму дня,
неправильне харчування,
педагогічна занедбаність.
Постнатальними
спадкові захворювання,
несумісність крові плоду та
матері за резус-фактором,
хромосомні захворювання,
травми плоду, інфекційні
хвороби чи інтоксикація
матері під час вагідності;
Пренатальними01 02

18. Порушення психофізичного розвитку можуть бути вродженими та набутими.
Вродженими вважаються розлади психофізичного розвитку, що з’явились у
дитини до трьох років.
Набуті порушення поділяються на ранні та пізні.
Ранніми набутими порушеннями психофізичного розвитку вважають
розлади, що з’явилися до настання пубертатного періоду.
Пізніми набутими порушеннями психофізичного розвитку вважають
розлади, що з’явились у людини під час або після статевого дозрівання.

19. Проблемами виховання, навчання, абілітації, реабілітації,
соціалізації та профорієнтації осіб із порушеннями
сенсорики займаються такі галузі спеціальної педагогіки:
Тифлопедагогіка (зорова недостатність),
Сурдопедагогіка (слухова недостатність).

20. Проблемами виховання, навчання, абілітації,
реабілітації, соціалізації та профорієнтації осіб із
порушеннями мовлення займається логопедія.

21. Проблемами виховання, навчання, абілітації, реабілітації,
соціалізації та профорієнтації осіб із порушеннями розумового
розвитку займається олігофренопедагогіка.

22. Проблемами виховання, навчання, абілітації, реабілітації,
соціалізації та профорієнтації осіб із порушеннями
опорно-рухового апарату займається ортопедагогіка.

23. Проблемами виховання, навчання, реабілітації,
соціалізації та профорієнтації осіб із порушеннями
емоційно-вольової сфери та поведінки займаються
спеціальні психологи та педагоги, логопеди.

24. Чи може співробітник загальноосвітнього закладу,
котрий не має спеціальної освіти, діагностувати
порушення психофізичного розвитку в дитини?
Але остаточний
висновок робить і
діагноз встановлює
тільки фахівець!
Ви можете помітити
певні особливості,
характерні для
певного порушення
психофізичного
розвитку.
;
.
Уважно спостерігайте за
поведінкою дитини, за її
ігровою та навчальною
діяльністю, за спілкуванням.

25. Уважний психолого-педагогічний працівник може самостійно
встановити наявність у дитини таких розладів психофізичного
розвитку:
 косоокість, обмеження поля зору, зниження гостроти зору,
ністагм;
 приглухуватість, «вибірковість» слуху, порушення відчуття ритму
і темпу;
 порушення звуковимови, мовленнєвий аграматизм, розлади
мовленнєвого дихання, темпоритмічні порушення мовлення,
дислексію та дисграфію;
 збідненість уявлень, порушення різних видів сприймання, уваги
та пам’яті, розлади операційного мислення;
 емоційну лабільність, підвищену тривожність;
 гіперактивність;
 розлади соціалізації.

26. Обов’язком психолого-педагогічного працівника після виявлення
в дитини наявності будь-якого розладу психофізичного розвитку
є повідомити про це батьків дитини та зафіксувати виявлене
порушення документально (протокол спостереження, психолого-
педагогічна характеристика, висновок психолого-педагогічного
консиліуму тощо).
Психолого-педагогічні працівники не мають права
направляти дитину з психофізичними розладами до
спеціальних педагогів, психологів, лікарів або ж інших
фахівців, однак можуть і мусять рекомендувати батька
м дитини й адміністрації освітньої установи ініціювати
звернення до спеціалістів, які зможуть надати
кваліфіковану допомогу з правильної організації
процесу виховання та навчання цієї дитини.

27. Як може працівник освітньої установи, котрий не має
спеціальних знань, умінь і навичок, допомогти дитині з
особливостями психофізичного розвитку?
Намагайтеся
запобігти погіршенню
психофізичного стану
вихованця; проводьте
профілактичні заходи,
спрямовані на недопу
щення появи вторинн
их порушень психофіз
ичного розвитку.
Розвивайте
порушені функції й ан
алізатори
(сенсорику, моторику,
мислення, мовлення,
сприймання, увагу та
пам’ять, уявлення то
що)..
Не лайте дитину за
невдачі, не критику
йте її дії; натомість,
акцентуйте увагу на
її сильних сторонах
і хваліть за найдріб
ніші успіхи.
Виявляйте уважність
до дитини; помічайте
всі характерні
особливості її
поводження, щоб
з’ясувати, в чому
полягають її основні
труднощі.
Давайте дитині
посильні завдання,
щоб, відчувши успіх,
вона легше
сприйняла щось
нове і зуміла краще
впоратися зі
складною ситуацією.

28. Вторинними порушеннями психофізичного розвитку називають розлади, по
ява яких є зумовленою негативним впливом органічного порушення на розв
иток і життєдіяльність особистості. Наприклад:
Розлади звуковимови, постави та ходи є вторинним
порушенням при сліпоті;
Розлади постави, ходи та мовлення є вторинними
порушеннями при приглухуватості та глухоті;
Розлади мовлення, зору та слуху є
вторинними порушеннями при ДЦП.

29. Також, у спеціальній освіті та психології існує термін «третинні порушення
психофізичного розвитку». Це – розлади соціалізації, що виникають унаслі
док відсутності чи неуспішної корекції вторинних порушень психофізичного
розвитку. Наприклад:
 Дитина з заїканням, яка не відвідувала логопеда, чи якщо логопедична робота з
нею виявилася не успішною, уникатиме словесного спілкування, виросте мовчаз
ною, відлюдькуватою, сором’язливою, замкненою, озлобленою тощо.
 Дитина з порушеннями опорно-рухового апарату, яку не навчили базових навичо
к самообслуговування, самостійного пересування за допомогою спеціальних при
стосувань, буде «прикутою» до ліжка, цілковито залежатиме від сторонньої допо
моги, відчуватиме постійну депресію, матиме споживацькі настрої тощо.
 Дитина з порушеннями зору, котра не вміє компенсувати зорову недостатність пі
двищеним розвитком слуху, нюху, смаку, дотику, уваги, пам’яті, логічного мислен
ня, буде боятися самостійно пересуватися, не вмітиме обслугувати себе у побуті,
соромитиметься свого стану, може мати споживацькі настрої тощо.

30. Як психолого-педагогічний працівник
інклюзивної освітньої установи може
задовольнити особливі потреби дитини
з порушеннями психофізичного
розвитку без шкоди навчанню та
вихованню «здорових» дітей?

31. Корекційно-профілактична робота у ранньому,
середньому та старшому дошкільному віці мало чим
відрізняється від традиційних форм розвивального
навчання й тому не вимагає від педагога проведення
індивідуальних занять із дітьми, котрі мають відхилення
психофізичного розвитку.
У щоденні групові заняття інтегруються види роботи,
спрямовані на корекцію наявних і профілактику
вторинних порушень. Вони будуть корисними абсолютно
всім дітям, оскільки є комплексними й матимуть
загальний розвивально-оздоровлювальний ефект.

32. Можна та треба проводити:
 Ігри та вправи на розвиток зорового аналізатора;
 Ігри та вправи на розвиток слухового аналізатора;
 Ігри та вправи на розвиток тактильного аналізатора;
 Ігри та вправи на розвиток нюху та смаку;
 Ігри та вправи на розвиток загальної та спеціальної моторики;
 Ігри та вправи на розвиток усіх видів мовлення;
 Ігри та вправи на розвиток операційного мислення;
 Ігри та вправи на розвиток уваги, пам’яті, уяви;
 Ігри та вправи на розвиток емоційно-вольової сфери;
 Ігри та вправи на розвиток навичок успішної соціалізації.

33. Для грамотної організації психолого-педагогічного супроводу дитини з
особливостями психофізичного розвитку в умовах інклюзивної
освітньої установи необхідно:
1. бажання якісно та кваліфіковано виконувати свої посадові обов’язки;
2. прагнення до самоосвіти та вдосконалення власної педагогічної компетентності;
3. постійний пошук нових методів і прийомів у навчанні та вихованні дітей;
4. безперервне підвищення кваліфікації шляхом читання відповідної літератури,
5. участі в спеціалізованих семінарах, практикумах, конференціях, ворк-шопах тощо;
6. тісна взаємодія з батьками дитини з особливостями психофізичного розвитку;
7. злагоджена командна співпраця з фахівцями різних галузей з метою забезпечення
якнайповнішого задоволення особливих освітніх потреб вихованця;
8. етичне ставлення та професійне спілкування з вихованцями, їх батьками, колегами
та іншими особами, котрі беруть участь у вихованні та навчанні дитини з
порушеннями психофізичного розвитку.

34. Запитання та відповіді