Лекція 7
Характеристика амілолітичних
ферментів.
проф. Грабовська О.В.
2017
 В крохмале-патоковому виробництві використовують у
якості каталізаторів гідролізу крохмалю
використовують ферментні препарати
 Ферменти є речовинами білкової природи.
 Це − біологічні каталізатори, які здійснюють в живій
природі всі біохімічні реакції.
 Найбагатшим джерелом ферментів є різні
мікроорганізми − дріжджі, плісняві гриби, бактерії, які
використовуються для їх промислового одержання.
 Як каталізатори ферменти діють у “м’яких” умовах,
не потребуючи сильного нагрівання або
охолодження, за реакції середовища, зазвичай
близької до нейтральної.
 Особливе значення має висока специфічність дії
ферментів. У багатьох випадках фермент
каталізує тільки одну реакцію перетворення
однієї речовини, і навіть незначні зміни в
структурі речовини роблять її недоступною для
дії даного ферменту.
 Ферменти мають дві основні властивості,
безперечно пов’язані з їх білковою природою :
 – надзвичайно високу активність
 і дуже чітко виражену субстратну специфічність
 Окрім специфічності по відношенню до певних
груп субстрату, фермент має визначену
просторову специфічність. Тобто, для
здійснення каталізу він має бути певним чином
орієнтований відносно субстрату.
Фермент Субстрати Фермент-субстратний
комплекс
Від більшості інших каталізаторів
ферменти відрізняються тим, що
залежність їх активності від рН і
температури має характер, типовий для
білків.
 Активність ферменту визначають, направляючи
його дію на речовину, яку піддають
перетворенню в результаті каталітичної реакції.
Таку речовину називають субстратом.
 Активність ферменту визначають або за
зменшенням кількості субстрату, або за
накопиченням утворених продуктів реакції.
 Фермент, щоб діяти, утворює комплекс,
з’єднуючись не зі всією молекулою, а із
строго визначеною її частиною, що
отримала назву активного центру. Він має
велику спорідненість до відповідного
субстрату.
 Сумарна швидкість ферментативної реакції
залежить від тривалості утворення
комплексу фермент-субстрат і від часу,
який необхідний ферменту, щоб утворити
продукт реакції.
 Комплекс фермент-субстрат утворюється тим
швидше, чим вища концентрація субстрату.
 Цей комплекс схематично представлений
нижче (Ф – фермент; С – субстрат; Р – продукт
реакції):
Ф + С ФС Ф + Р
 Ферменти, які використовуються для зцукрювання
крохмалю, називаються амілолітичними від
латинського слова “amilym” , що означає
крохмаль.
 До амілолітичних ферментів, що використовуються
у виробництві цукристих крохмалепродуктів
відносяться:
 α-амілаза,
 β-амілаза,
 глюкоамілаза,
 пуллуланаза (аміло -1,6-глюкозидаза).
ГлюкоамілазаГлюкоамілаза + пуллуланаза
α-Амілази різного походження є слабокислими
водорозчинними білками.
Характерною особливістю всіх α-амілаз є
наявність в них кальцію. Вважають, що кальцій
стабілізує структуру ферменту і входить до складу
активного центру.
Кальцій забезпечує також максимальну стійкість
α-амілаз до денатурації і руйнування
протеолітичними ферментами.
Видалення кальцію з молекули ферменту
призводить до повної інактивації ферменту.
 Відомо, що α-амілаза є ендоферментом, тобто
каталізує розрив α-1,4-глюкозидних зв’язків
внутрішніх лінійних ланцюгів у крохмалі і його
аналогах з утворенням низькомолекулярних
розгалужених олігосахаридів і невеликої кількості
глюкози і мальтози.
Сумарну схему ферментативного гідролізу крохмалю під дією α-амілази
можна виразити наступним чином:
α-амілаза
Крохмаль декстрини + мальтоза + глюкоза
(багато) (мало) (мало)
 Розрізняють дві фази дії α-амілази на крохмаль,
першою є фаза декстринізації.
 При цьому крохмаль розщеплюється на
декстрини з високою молекулярною масою, які з
йодом дають спочатку синє або фіолетове
забарвлення.
 Далі молекулярна маса декстринів знижується,
збільшується їх редукувальна здатність і вони з
йодом забарвлюються в темно-бурий, а потім в
червоний колір.
 В другій фазі, що називається зцукрювання і
протікає із меншою швидкістю, раніше утворені
декстрини частково розкладаються до
олігосахаридів, тетра- і трисахаридів, які дуже
повільно гідролізуються до ди- і моносахаридів.
 Забарвлення з йодом не змінюється, збільшується
відновлююча здатність гідролізату.
 α-Амілази з різних джерел виявляють різну
декстринізуючу і зцукрюючу здатність.
 Так, α-амілази грибні мають більш сильну зцукрюючу
дію, а бактеріальні виявляють більш високу
декстринізуючу здатність.
 Кінцевий ступінь зцукрювання крохмалю
бактеріальною α-амілазою складає 70-75%, для грибних
амілаз 84-87%.
 Бактеріальні α-амілази є термостабільними ферментами.
Амілази солоду та грибні відрізняються кислотною
витривалістю, оптимальні значення рН їх дії знаходяться в
межах 4,5-5,5, температура 55-65°С.
 Бактеріальні α-амілази виявляють максимальну
активність при рН 6,0-7,0 і температурах 65-90°С.
 Глюкоамілаза – екзофермент кінцевої дії, атакує
олігосахариди, починаючи від нередукувального
кінця молекули, послідовно розщеплюючи α-1,4- ,
α-1,6- і α-1,3-глюкозидні зв’язки, при чому
швидкість гідролізу α-1,4-зв’язків в 15 разів більша,
ніж α-1,6- і в 28 разів > ніж α-1,3-зв’язків.
 Єдиним продуктом гідролізу на всіх стадіях є
β-глюкоза.
 Встановлено, що глюкоамілаза має велику
спорідненість до високомолекулярних субстратів
 В залежності від оптимальних значень рН
розрізняють кислі (рН 3,5-5,6) і нейтральні
глюкоамілази. Оптимальна температура дії
глюкоамілаз коливається в межах 45-60°С.
 Як правило, промислові препарати глюкоамілази
є комплексними, тобто містять супутні ферменти,
такі як α-амілаза, трансглюкозидаза, протеаза та
інші.
 Це небажане явище, оскільки α-амілаза зменшує ступінь
поляризації декстринів, що призводить до зменшення
швидкості їх розщеплення глюкоамілазою;
 трансглюкозидаза розриває α-1,4-зв’язки в мальтозі і
розміщує відірвані залишки в положення 1,6 до другої
молекули мальтози або глюкози
 протеаза розкладає нерозчинні білкові речовини до
амінокислот, що значно важче видаляються з гідролізатів
крохмалю, ніж нерозчинний протеїн.
 Глюкоамілаза − не металофермент, тому додавання будь-
яких іонів не виявляє ніякої дії на глюкоамілазну
активність.
 Ці глюкоамілазні препарати виявляють
спорідненість до гідролізу α-1,6- зв’язків,
розривають ці зв’язки в ізомальтозі, панозі,
ізомальтотріозі та декстрині, тобто коли α-1,6-
зв’язок оточений зі всіх сторін α-1,4- зв’язками.
 Ці ферменти з високою швидкістю гідролізують
пуллулан, утворюючи глюкозу. Тому їх називають
пуллуланазами.
 Виявлені ці ферменти в бактеріях Aerobakter
aerogenes.
 Молекулярна маса пуллуланази 145000.
 Препарат цього ферменту осаджений ацетоном, має
оптимум рН 5,0 і оптимальну температуру дії
47,5°С.
 Спільна дія пуллуланази і α-амілази на
амілопектин призводить до його повного гідролізу,
тобто ступінь гідролізу складає 99-99,5%.
 Все більшого значення набуває одержання мальтозної і
високомальтозної паток (до 80% мальтози), яку
отримують із застосуванням ферментного препарату β-
амілази.
 Це фермент кінцевої дії, виявляє спорідненість до
передостаннього α-1,4-зв’язку і відщеплює мальтозні
одиниці з нередукувального кінця лінійних ділянок
амілози і амілопектину.
 Продуктом реакції є мальтоза, мальтотріоза і β-кінцеві
декстрини. Якщо гідролізують амілозу, то гідроліз іде
повністю до мальтози.
 На відміну від α-амілази β-амілаза практично
не гідролізує нативний крохмаль
 Клейстеризований крохмаль гідролізується
нею з утворенням мальтози в β-конфігурації,
тому дана амілаза називається β-амілазою.
 β-Амілаза відщеплює фрагмент з нередукувального
кінця зовнішніх лінійних гілок.
 Гідроліз призупиняється на передостанньому α-
1,4- зв’язку, що межує із зв’язком α-1,6- .
 В гідролізаті накопичується 54-58% мальтози,
решту складають високомолекулярні декстрини,
що містять значну кількість α-1,6-зв’язків − так
названі β-декстрини.
 Ні α-, ні β-амілази окремо не можуть повністю
гідролізувати крохмаль. При одночасній дії цих
обох ферментів крохмаль гідролізується на 95%.
 β-Амілаза міститься в основному у вищих
рослинах, особливо зернових, таких як жито,
ячмінь, пшениця, овес та ін.
 Дію β-амілази на крохмаль в цілому можна
записати у вигляді наступної схеми:
β-амілаза
Крохмаль 54-58% мальтози + 42-46% декстрину.
 β-Амілаза − не металофермент, але вона містить
активні сульфідні групи − SH, які можуть повністю
інактивуватися реакцією з деякими іонами металів
(Fe-іон, Са-іон та ін.). Оптимальні умови дії β-
амілази: рН 4,2; Т=50°С.
 В якості мальтогенного ферментного препарату за
кордоном часто використовують ячмінну β-амілазу,
яку одержують екстракцією ячмінного солоду.
 β-Амілазу отримують також за допомогою
мікробіологічного синтезу.
 Для виробництва високомальтозної патоки
використовують композицію β-амілази і пуллуланази.

лекція 7

  • 1.
  • 2.
     В крохмале-патоковомувиробництві використовують у якості каталізаторів гідролізу крохмалю використовують ферментні препарати  Ферменти є речовинами білкової природи.  Це − біологічні каталізатори, які здійснюють в живій природі всі біохімічні реакції.  Найбагатшим джерелом ферментів є різні мікроорганізми − дріжджі, плісняві гриби, бактерії, які використовуються для їх промислового одержання.
  • 3.
     Як каталізаториферменти діють у “м’яких” умовах, не потребуючи сильного нагрівання або охолодження, за реакції середовища, зазвичай близької до нейтральної.  Особливе значення має висока специфічність дії ферментів. У багатьох випадках фермент каталізує тільки одну реакцію перетворення однієї речовини, і навіть незначні зміни в структурі речовини роблять її недоступною для дії даного ферменту.
  • 4.
     Ферменти маютьдві основні властивості, безперечно пов’язані з їх білковою природою :  – надзвичайно високу активність  і дуже чітко виражену субстратну специфічність  Окрім специфічності по відношенню до певних груп субстрату, фермент має визначену просторову специфічність. Тобто, для здійснення каталізу він має бути певним чином орієнтований відносно субстрату.
  • 5.
    Фермент Субстрати Фермент-субстратний комплекс Відбільшості інших каталізаторів ферменти відрізняються тим, що залежність їх активності від рН і температури має характер, типовий для білків.
  • 6.
     Активність ферментувизначають, направляючи його дію на речовину, яку піддають перетворенню в результаті каталітичної реакції. Таку речовину називають субстратом.  Активність ферменту визначають або за зменшенням кількості субстрату, або за накопиченням утворених продуктів реакції.
  • 7.
     Фермент, щобдіяти, утворює комплекс, з’єднуючись не зі всією молекулою, а із строго визначеною її частиною, що отримала назву активного центру. Він має велику спорідненість до відповідного субстрату.  Сумарна швидкість ферментативної реакції залежить від тривалості утворення комплексу фермент-субстрат і від часу, який необхідний ферменту, щоб утворити продукт реакції.
  • 8.
     Комплекс фермент-субстратутворюється тим швидше, чим вища концентрація субстрату.  Цей комплекс схематично представлений нижче (Ф – фермент; С – субстрат; Р – продукт реакції): Ф + С ФС Ф + Р
  • 9.
     Ферменти, яківикористовуються для зцукрювання крохмалю, називаються амілолітичними від латинського слова “amilym” , що означає крохмаль.  До амілолітичних ферментів, що використовуються у виробництві цукристих крохмалепродуктів відносяться:  α-амілаза,  β-амілаза,  глюкоамілаза,  пуллуланаза (аміло -1,6-глюкозидаза).
  • 14.
  • 16.
    α-Амілази різного походженняє слабокислими водорозчинними білками. Характерною особливістю всіх α-амілаз є наявність в них кальцію. Вважають, що кальцій стабілізує структуру ферменту і входить до складу активного центру. Кальцій забезпечує також максимальну стійкість α-амілаз до денатурації і руйнування протеолітичними ферментами. Видалення кальцію з молекули ферменту призводить до повної інактивації ферменту.
  • 17.
     Відомо, щоα-амілаза є ендоферментом, тобто каталізує розрив α-1,4-глюкозидних зв’язків внутрішніх лінійних ланцюгів у крохмалі і його аналогах з утворенням низькомолекулярних розгалужених олігосахаридів і невеликої кількості глюкози і мальтози. Сумарну схему ферментативного гідролізу крохмалю під дією α-амілази можна виразити наступним чином: α-амілаза Крохмаль декстрини + мальтоза + глюкоза (багато) (мало) (мало)
  • 18.
     Розрізняють двіфази дії α-амілази на крохмаль, першою є фаза декстринізації.  При цьому крохмаль розщеплюється на декстрини з високою молекулярною масою, які з йодом дають спочатку синє або фіолетове забарвлення.  Далі молекулярна маса декстринів знижується, збільшується їх редукувальна здатність і вони з йодом забарвлюються в темно-бурий, а потім в червоний колір.
  • 19.
     В другійфазі, що називається зцукрювання і протікає із меншою швидкістю, раніше утворені декстрини частково розкладаються до олігосахаридів, тетра- і трисахаридів, які дуже повільно гідролізуються до ди- і моносахаридів.  Забарвлення з йодом не змінюється, збільшується відновлююча здатність гідролізату.
  • 20.
     α-Амілази зрізних джерел виявляють різну декстринізуючу і зцукрюючу здатність.  Так, α-амілази грибні мають більш сильну зцукрюючу дію, а бактеріальні виявляють більш високу декстринізуючу здатність.  Кінцевий ступінь зцукрювання крохмалю бактеріальною α-амілазою складає 70-75%, для грибних амілаз 84-87%.  Бактеріальні α-амілази є термостабільними ферментами. Амілази солоду та грибні відрізняються кислотною витривалістю, оптимальні значення рН їх дії знаходяться в межах 4,5-5,5, температура 55-65°С.  Бактеріальні α-амілази виявляють максимальну активність при рН 6,0-7,0 і температурах 65-90°С.
  • 21.
     Глюкоамілаза –екзофермент кінцевої дії, атакує олігосахариди, починаючи від нередукувального кінця молекули, послідовно розщеплюючи α-1,4- , α-1,6- і α-1,3-глюкозидні зв’язки, при чому швидкість гідролізу α-1,4-зв’язків в 15 разів більша, ніж α-1,6- і в 28 разів > ніж α-1,3-зв’язків.  Єдиним продуктом гідролізу на всіх стадіях є β-глюкоза.
  • 22.
     Встановлено, щоглюкоамілаза має велику спорідненість до високомолекулярних субстратів  В залежності від оптимальних значень рН розрізняють кислі (рН 3,5-5,6) і нейтральні глюкоамілази. Оптимальна температура дії глюкоамілаз коливається в межах 45-60°С.  Як правило, промислові препарати глюкоамілази є комплексними, тобто містять супутні ферменти, такі як α-амілаза, трансглюкозидаза, протеаза та інші.
  • 23.
     Це небажанеявище, оскільки α-амілаза зменшує ступінь поляризації декстринів, що призводить до зменшення швидкості їх розщеплення глюкоамілазою;  трансглюкозидаза розриває α-1,4-зв’язки в мальтозі і розміщує відірвані залишки в положення 1,6 до другої молекули мальтози або глюкози  протеаза розкладає нерозчинні білкові речовини до амінокислот, що значно важче видаляються з гідролізатів крохмалю, ніж нерозчинний протеїн.  Глюкоамілаза − не металофермент, тому додавання будь- яких іонів не виявляє ніякої дії на глюкоамілазну активність.
  • 24.
     Ці глюкоамілазніпрепарати виявляють спорідненість до гідролізу α-1,6- зв’язків, розривають ці зв’язки в ізомальтозі, панозі, ізомальтотріозі та декстрині, тобто коли α-1,6- зв’язок оточений зі всіх сторін α-1,4- зв’язками.  Ці ферменти з високою швидкістю гідролізують пуллулан, утворюючи глюкозу. Тому їх називають пуллуланазами.
  • 25.
     Виявлені ціферменти в бактеріях Aerobakter aerogenes.  Молекулярна маса пуллуланази 145000.  Препарат цього ферменту осаджений ацетоном, має оптимум рН 5,0 і оптимальну температуру дії 47,5°С.  Спільна дія пуллуланази і α-амілази на амілопектин призводить до його повного гідролізу, тобто ступінь гідролізу складає 99-99,5%.
  • 26.
     Все більшогозначення набуває одержання мальтозної і високомальтозної паток (до 80% мальтози), яку отримують із застосуванням ферментного препарату β- амілази.  Це фермент кінцевої дії, виявляє спорідненість до передостаннього α-1,4-зв’язку і відщеплює мальтозні одиниці з нередукувального кінця лінійних ділянок амілози і амілопектину.  Продуктом реакції є мальтоза, мальтотріоза і β-кінцеві декстрини. Якщо гідролізують амілозу, то гідроліз іде повністю до мальтози.
  • 27.
     На відмінувід α-амілази β-амілаза практично не гідролізує нативний крохмаль  Клейстеризований крохмаль гідролізується нею з утворенням мальтози в β-конфігурації, тому дана амілаза називається β-амілазою.
  • 28.
     β-Амілаза відщеплюєфрагмент з нередукувального кінця зовнішніх лінійних гілок.  Гідроліз призупиняється на передостанньому α- 1,4- зв’язку, що межує із зв’язком α-1,6- .  В гідролізаті накопичується 54-58% мальтози, решту складають високомолекулярні декстрини, що містять значну кількість α-1,6-зв’язків − так названі β-декстрини.
  • 29.
     Ні α-,ні β-амілази окремо не можуть повністю гідролізувати крохмаль. При одночасній дії цих обох ферментів крохмаль гідролізується на 95%.  β-Амілаза міститься в основному у вищих рослинах, особливо зернових, таких як жито, ячмінь, пшениця, овес та ін.  Дію β-амілази на крохмаль в цілому можна записати у вигляді наступної схеми: β-амілаза Крохмаль 54-58% мальтози + 42-46% декстрину.
  • 30.
     β-Амілаза −не металофермент, але вона містить активні сульфідні групи − SH, які можуть повністю інактивуватися реакцією з деякими іонами металів (Fe-іон, Са-іон та ін.). Оптимальні умови дії β- амілази: рН 4,2; Т=50°С.  В якості мальтогенного ферментного препарату за кордоном часто використовують ячмінну β-амілазу, яку одержують екстракцією ячмінного солоду.  β-Амілазу отримують також за допомогою мікробіологічного синтезу.  Для виробництва високомальтозної патоки використовують композицію β-амілази і пуллуланази.