2. Міністерство освіти і науки України
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХАРКІВСЬКА ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ»
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У ЛІТНЬОМУ ДИТЯЧОМУ ЗАКЛАДІ ОЗДОРОВЛЕННЯ
ТА ВІДПОЧИНКУ
Методичні рекомендації
для здобувачів освіти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
спеціальностей 014.11 Середня освіта (Фізична культура)
та 017 Фізична культура та спорт
Харків
2023
4. ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІТНЬОГО ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ
ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ………………………………… 6
1.1. Загальна характеристика виховної роботи в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку……………………………………… 6
1.2. Реалізація провідних завдань національно-патріотичного
виховання в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку……………. 14
1.3. Реалізація провідних завдань фізичного виховання
в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку………………………… 19
1.4. Організація діяльності інструктора з фізичної культури
та плаврука в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку…………. 23
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ
ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ ПРАКТИКУ В ДИТЯЧОМУ
ЗАКЛАДІ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ……………………. 29
2.1. Мета і зміст літньої педагогічної практики в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку……………………………………… 29
2.2. Контроль і керівництво практикою здобувачів вищої освіти
у літньому дитячому закладі оздоровлення та відпочинку……………... 34
2.3. Критерії оцінювання літньої практики……………………….. 37
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКИ КОНСПЕКТІВ ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ
ДЛЯ ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ ОЗДОРОВЛЕННЯ
ТА ВІДПОЧИНКУ………………………………………………………... 41
3.1. Конспекти виховних заходів для вихователя загону………… 41
3.2. Конспекти виховної години для вечірньої «свічі»…………… 55
3.3. Конспект спортивного заходу «Малі Олімпійські ігри»…….. 71
3.4. Конспект спортивного заходу «Організація змагань із різних
видів спорту»……………………………………………………………….. 76
3.5. Рухливі ігри……………………………………………………... 83
РОЗДІЛ 4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ВСІМ УЧАСНИКАМ ОСВІТНЬОГО
ПРОЦЕСУ З РОЗГЛЯНУТОГО ПИТАННЯ…………………………. 95
ПІСЛЯМОВА……………………………………………………………… 100
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………. 102
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 107
5. 4
ПЕРЕДМОВА
В умовах інтеграції України в європейський та світовий освітній простір
значно підвищуються вимоги до підготовки фахівців вищої освіти. Висока
якість підготовки сучасного фахівця забезпечується поєднанням
фундаментальних та спеціальних знань із практичною підготовкою, яка
є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття
кваліфікаційного рівня і має на меті набуття здобувачем вищої освіти
професійних компетентностей.
У системі професійної підготовки вчителя велику роль відіграє
педагогічна практика. Вона є органічною складовою частиною педагогічного
процесу у ЗВО, який забезпечує поєднання теоретичної підготовки майбутніх
учителів і їх практичної діяльності.
Педагогічна практика сприяє підготовленості до педагогічної діяльності,
визначення рівня педагогічної спрямованості, дає можливість відчути свою
соціальну відповідальність за виховання, фізичний і психічний розвиток дітей,
формує навички постійного спостереження, діагностики особистості дитини.
У процесі педагогічної практики створюються умови для творчого оволодіння
професійною діяльністю.
У сформованій системі практики майбутніх учителів значна роль
відводиться літній педагогічній практиці, яка організовується і проводиться
в закладах відпочинку з денним перебуванням, дитячих закладах
оздоровлення та відпочинку, санаторіях, центрах та ін. Здобувачі освіти під
час проходження педагогічної практики повинні створити необхідні умови для
розвитку творчих здібностей дітей, забезпечити психологічну підтримку
і здійснити корекцію процесу їхньої соціалізації, організувати активний
відпочинок, застосовуючи інноваційні форми й методи виховної роботи.
Самостійна робота в ролі вихователя є важливим етапом становлення
майбутніх учителів. Цей вид педагогічної практики дозволить здобувачам
вищої освіти усвідомити сутність і специфіку роботи тимчасових дитячих
6. 5
об’єднань у сучасних умовах; ознайомитися з психолого-педагогічними
основами роботи з тимчасовим дитячим колективом; засвоїти основи
організації оздоровчо-виховного процесу в умовах закладу оздоровлення
та відпочинку; оволодіти системою колективного планування роботи дитячого
колективу; ознайомитися із системою самоврядування в житті тимчасового
колективу; організовувати ігри та спортивно-оздоровчу роботу в умовах
дитячого закладу оздоровлення та відпочинку; оволодіти методикою
проведення різних форм роботи в умовах дитячого оздоровчого закладу.
Таким чином, метою педагогічної практики здобувачів вищої освіти
є оволодіння уміннями використання форм, методів, прийомів і засобів
організації освітньої роботи в різних типах освітньо-виховних закладів,
оволодіння новітніми технологіями навчання і виховання, усвідомлення
значущості наукових знань, отриманих у процесі теоретичної підготовки,
формування вмінь розв’язання практичних завдань, які виникають перед
педагогами, розвиток творчої ініціативи, адаптація і утвердження
у доцільності обраної професії, формування соціальної мотивації подальшої
навчально-педагогічної діяльності.
7. 6
РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІТНЬОГО ДИТЯЧОГО ЗАКЛАДУ
ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ
1.1. Загальна характеристика виховної роботи в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку
На сьогодні в Україні існує кілька різновидів дитячих оздоровчих
закладів заміський, профільний, праці та відпочинку, санаторного типу,
з денним перебуванням тощо. Вони створюється з метою реалізації права
кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення, зміцнення
здоров’я, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно
до індивідуальних потреб дітей шкільного віку.
Водночас дитячий оздоровчий заклад може бути сезонним або
цілорічної дії, розміщуватись у стаціонарних або орендованих приміщеннях
(на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв,
спортивних і туристських установ, навчальних закладів тощо). Терміни
оздоровлення і відпочинку дітей визначаються засновниками з урахуванням
місцевих природно кліматичних умов та при узгодженні відповідними
органами виконавчої влади.
Засновниками дитячого оздоровчого закладу можуть бути центральні та
місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації
незалежно від форм власності й підпорядкування, їх об’єднання, громадяни
суб’єкти підприємницької діяльності. Дитячий оздоровчий заклад здійснює
свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та власного
статуту. У статуті визначаються назва, мета й напрями діяльності, органи
керівництва й контролю, джерела фінансування та утворення майна.
Відпочинок і оздоровлення дитини в закладі відбувається впродовж
зміни. Згідно чинного законодавства:
8. 7
– відпочинкова зміна період перебування дитини в дитячому
закладі оздоровлення та відпочинку не менше 14 днів;
– оздоровча зміна період перебування дитини в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку не менше 21 дня;
– профільна зміна (туристична, спортивна, додаткової освіти: юних
біологів, математиків, екологів тощо) період перебування дитини в дитячому
закладі оздоровлення та відпочинку, протягом якого дитина крім послуг з
оздоровлення та відпочинку отримує комплекс послуг, спрямованих на
розвиток певних здібностей та інтересів;
– тематична зміна оздоровча або відпочинкова зміна, протягом
якої дитина крім послуг з оздоровлення та відпочинку отримує комплекс
додаткових послуг, спрямованих на розвиток її здібностей та інтересів
за напрямами позашкільної освіти, фізичної культури та спорту, соціальної
реабілітації, соціального захисту тощо за спеціальною програмою.
Прийняття дітей до дитячого оздоровчого закладу здійснюється
на підставі оздоровчої путівки або заяви батьків (опікунів, піклувальників),
довідки про стан здоров’я дитини, профілактичні щеплення та епідемічний
стан середовища, у якому проживає дитина. Діти віком від 7 до 18 років
перебувають у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно. Діти
віком від 4 до 7 років перебувають у дитячих закладах оздоровлення
та відпочинку разом із батьками. З урахуванням вікових особливостей
та інтересів дітей створюються загони та групи, наповнюваність яких не
повинна перевищувати: для дітей 7–9 років 25 осіб, 10–14 років 30 осіб,
старших 14 років 35 осіб.
Правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності
дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов’язки
та відповідальність усіх учасників процесу регулюються законом України
«Про оздоровлення та відпочинок дітей». Законом обумовлено:
9. 8
– забезпечення реалізації права кожної дитини на повноцінний
відпочинок та оздоровлення;
– збільшення кількості оздоровлених категорій, насамперед, дітей-
сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей із малозабезпечених
та багатодітних сімей; обдарованих та талановитих дітей; дітей, що
постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;
– забезпечення підготовки й підвищення кваліфікації працівників,
робота яких пов’язана з організацією відпочинку та оздоровлення дітей;
– збереження, розвиток та максимальне використання існуючої
мережі оздоровчих закладів.
Дитячий оздоровчий заклад працює за календарним планом роботи,
затвердженим директором, організовує та здійснює різноманітні масові
заходи. Тривалість занять у гуртках, секціях, клубах встановлюється
з урахуванням психофізіологічного розвитку дітей різних вікових категорій:
від 6-7 років 35 хвилин, старших 8 років 45 хвилин. Усі види діяльності
дітей у закладі оздоровлення та відпочинку, пов’язані з фізичними
навантаженнями, руховою активністю узгоджуються з головним лікарем.
Зміст, форми й методи роботи визначаються статутом закладу
з безумовним дотриманням потреб соціалізації дитини, громадянина України,
з обов’язковим урахуванням специфіки національних і культурних,
історичних традицій, загальнолюдських духовних надбань і цінностей.
Оздоровчий період дає чудову нагоду для виховання в дітей та підлітків
бережливого ставлення до природи, розвитку й удосконалення екологічних
знань та навичок, хисту до природоохоронної роботи. Усе, що знаходиться
навколо закладу оздоровлення та відпочинку, може стати зоною дитячої
турботи.
Літо дає простір для фізкультурно-спортивної, оздоровчої і туристичної
роботи. Спартакіади, спортивні свята, міжтабірні змагання, походи
допоможуть організаторам спортивної і туристичної роботи загартувати дітей
10. 9
та підлітків виявити серед них перспективних спортсменів, зробити життя
школярів більш різноманітним та динамічним.
Для оперативного вирішення поточних питань, організації оздоровчої та
виховної роботи на загальних зборах дітей і працівників може бути обраний
орган самоврядування, який працюватиме у взаємодії із засновниками,
адміністрацією закладу, батьками. Відповідно до чинного законодавства в
оздоровчому закладі можуть діяти осередки дитячих і молодіжних
організацій.
Кількість працівників та кадрові посади визначаються «Типовими
штатними нормативами оздоровчих таборів (комплексів) для дітей, підлітків
та учнівської молоді із цілодобовим перебуванням». При визначенні загальної
кількості кожного структурного підрозділу закладу оздоровлення та
відпочинку перш за все керуються необхідністю забезпечення повної безпеки
життя і здоров’я дітей та дотримання норм чинного законодавства.
Кількість вихователів (вожатих) встановлюється з розрахунку 2–3
одиниці на кожен загін. На кожні 2–3 загони встановлюється посада
підмінного вихователя та посада помічника вихователя. Кількість
педагогічних працівників встановлюється залежно від кількості дітей на зміну.
Кількість керівників гуртків встановлюється з розрахунку одна одиниця на
кожні 4 групи. Кількість акомпаніаторів встановлюється з урахуванням
кількості гуртків, що потребують музичного супроводу, а також часу, який
витрачається на супровід ранкової гімнастики, підготовку і проведення
культурно-масових та спортивних заходів.
Виховна діяльність педагогічного колективу складна й багатогранна,
охоплює великий спектр різноманітних напрямів, форм і методів, і вимагає
координації всіх його зусиль.
Життя закладу оздоровлення та відпочинку відзначається своїм темпом
і різноманітністю. Тут немає часу на тривалу підготовку. Справи повинні бути
організовані так, кожен мав можливість спробувати свої сили і в художній
самодіяльності, і в спорті, й у творчій праці. Така різностороння діяльність
11. 10
забезпечується різними формами роботи (збори, лінійки, концерти, свята, ігри,
змагання, тощо). А активний відпочинок дітей передбачає тісний зв’язок
роботи дитячого закладу оздоровлення та відпочинку з оточуючим життям,
навколишньою природою.
Як уже зазначалося, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку
є позашкільним виховним закладом, що створюється з метою зміцнення
здоров’я, організації літнього відпочинку, задоволення інтересів і духовних
потреб дітей. У цілому ж, виховна робота в дитячому закладі оздоровлення та
відпочинку включає розумне поєднання відпочинку, праці, спорту
з пізнавальною, естетичною, оздоровчою діяльністю.
Виховання в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку має дві
взаємопов’язані сторони: одна це педагогічний вплив вихователя, педагога
(вожатого), колективу, друга готовність вихованця сприйняти й усвідомити
цей вплив.
Основною метою виховання в літньому дитячому закладі оздоровлення
та відпочинку (залежно від вікових особливостей) полягає в проведенні
кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності
вихованців.
Для успішного виконання поставлених завдань вихователі мають
глибоко усвідомити основні психолого-педагогічні закономірності
й особливості виховного процесу. Зокрема, необхідно передусім враховувати,
що спосіб поведінки дитини визначається з одного боку, безперервним
зовнішнім впливом на неї, а з другого її природженими і набутими
індивідуальними якостями та внутрішнім психічним станом.
Виховання процес безперервний. Нагромадження нових знань, зміна
і зміцнення поглядів, переконань, звичок відбувається постійно. Розвиток
фізичних і духовних сил дитини вимагає від неї все нових і нових способів
взаємодії з оточуючим, що виявляється в її поведінці, діяльності, ставленні до
інших людей, до праці, до природи й до самої себе. При цьому поведінка
12. 11
особистості, її ставлення до оточення, діяльність обумовлюються тими
порівняно стійкими якостями, що з’явилися в неї як наслідок соціальних умов,
виховних впливів, досвіду і стали основою її характеру.
Навчання і виховання невіддільні процеси, проте вихователь має знати
і специфічні особливості кожного з них. Слід пам’ятати, що високий рівень
розумового розвитку сам собою ще не гарантує автоматично високу моральну
і громадянську зрілість. Учені пояснюють цей процес тими особливостями, що
характеризують освоєння індивідом світу. Спочатку дитина пізнає
навколишній світ, а потім формує до нього своє ставлення. Нагромадження
нею знань залежить від активності її мислення, а ставлення до знань, до життя
від багатьох інших сторін, що характеризують особистість: від її прагнень,
переконань, інтересів, смаків, звичок, волі та характеру. Саме ці якості
визначають, як дитина використає набуті нею знання, наскільки надасть своїй
діяльності гуманістичного спрямування і керуватиметься загальнолюдськими
цінностями. При цьому знання не прямо впливають на розвиток зазначених та
інших якостей, а опосередковано, через почуття, що лежать в основі ставлення
дитини до дійсності.
Джерелом формування особистості є її діяльність і спілкування. Одна
з провідних закономірностей виховного процесу вказує на взаємозалежність
доцільно організованої діяльності й розумно побудованого спілкування дітей
з іншими людьми, насамперед із батьками й педагогами, та ефективності
виховання. Отже, вихователь має пам’ятати, що включена в розумно
організовану діяльність дитина залишається за межами позитивного
виховного впливу. Але в процесі діяльності та спілкування дитина вибірково
ставиться до виховних впливів, і не всі впливи мають ефективні результати,
оскільки, як свідчить досвід, деякі з них дитина засвоює охоче й досить
активно, інші – майже або зовсім не засвоює. Останнє спостерігається тоді,
коли ці впливи не зачіпають внутрішню сферу особистості, її потреби,
інтереси, бажання, почуття. Саме тому важливим завданням вихователів
13. 12
у дитячому оздоровчому таборі є продовження в літній період формування
дитини як суб’єкта життя, розуміння нею того факту, що вона сама творить
своє гідне людини життя. Це потребує насамперед формування у вихованців
ціннісного ставлення до себе як до людини, до інших людей, їхніх вчинків, до
природи, предметів, явищ, формування відповідальності за свою долю,
за вміння розпоряджатися своїм життям як даром природи в соціальному,
психологічному та біологічному розумінні. Це вимагає розвитку у вихованців
філософського мислення, над ситуативного сприйняття дійсності, вміння
абстрагуватись, узагальнювати, бачити в одиничному загальне.
Мета виховання завжди зумовлена суспільними умовами та потребами,
вона вбирає загальнолюдський і національний ідеал виховання молодого
покоління. Ефективність виховання залежить від врахування у виховному
процесі вікових та індивідуальних особливостей особистості вихованців,
взаємозв’язку колективу (групи) з особистістю у виховному процесі.
Особистість є єдиним цілим, у якому кожна якість тісно пов’язана з іншими,
і тому кожна риса особистості проявляється по-різному, залежно
від її співвідношення з іншими рисами.
З іншого боку, необхідно враховувати, що й кожний виховний вплив дає
комплексний ефект. Так, екскурсія до краєзнавчого музею дає дітям певні
знання про рідний край, формує відповідні громадянські почуття, розвиває
естетичні смаки й потреби, виховує бережливе ставлення до природи рідного
краю, формує ідеали, прагнення.
Ефект виховного впливу залежить від активної та позитивної
внутрішньої позиції вихованця. Тому вихователеві слід пам’ятати, що виховна
робота має бути особистісно-орієнтованою, базуватися на особистісно-
діяльнісному принципі організації виховної роботи, що передбачає активне
включення вихованця у виховний процес на засадах співпраці, діалогу,
партнерства, високої вимогливості та глибокої поваги до нього.
Процес формування особистості динамічний. Результати виховання
завжди віддалені. Проте на кожному етапі можна і треба діагностувати рівень
14. 13
сформованості основних інтегративних якостей особистості, до яких учені
відносять такі риси як громадянськість, мужність, мудрість (як знання цінності
речей, явищ і вчинків), почуття справедливості, творчу спрямованість.
Виховання базується на комплексному підході. У цьому зв’язку
вся система роботи в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку будується
на основі ідеї співпраці вихователів та вихованців. Співробітництво дітей із
дорослими та однолітками є першим поштовхом до внутрішнього процесу
розвитку, зоною найближчого розвитку. Тільки в цьому випадку виховна
робота веде до розвитку особистості та формує індивідуальний стиль творчої
діяльності.
Виховну роботу слід будувати так, щоб кожна дитина знайшла собі
справу до душі, відчувала себе сильною, збагатилася духовно й відчувала себе
затишно. Тому щоденне життя в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
має бути насиченим різноманітною діяльністю, інтелектуально й фізично
спрямованим.
Життя в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку будується
як творча різноманітна діяльність колективу дітей і дорослих, у процесі якої
розвиваються духовні й фізичні сили кожного вихованця, здійснюються
взаємне виховання і самовиховання старших та молодших при керівній ролі
вихователів. Основу цього життя складає колективна організаторська
діяльність. Найважливіші сторони життєдіяльності постійне всебічне
піклування про людей, один про одного, різноманітна пізнавальна діяльність,
пізнання навколишнього середовища, а також спорт і туризм.
Отже, дитячі заклади оздоровлення та відпочинку відіграють велику
роль у розвитку, оздоровленні та вихованні дітей. А це сприяє створенню
найефективніших умов для професійної орієнтації та самовизначення
особистості в професійній діяльності, а також забезпечує потреби особистості
у творчій самореалізації та реалізації змістовного дозвілля.
15. 14
1.2. Реалізація провідних завдань національно-патріотичного виховання
в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
Головною метою національного-патріотичного виховання на сучасному
етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної
культури народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду й
на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які
передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну,
художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру,
розвиток індивідуальних здібностей і талантів.
Планування заходів із національного виховання в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку вимагає певної послідовності, системності
та спадкоємності. Провідне значення має відзначення державних та народних
свят, що припадають на літній період (святкування Дня Конституції
Української держави (28 червня), Дня незалежності України (24 серпня),
зелених свят (липень), свята Івана Купала тощо), подій, що відбуваються
в країні й за кордоном, календаря літніх пам’ятних дат, традицій дитячого
закладу оздоровлення та відпочинку, місцевих умов і можливостей. Приміром
до святкування Дня Конституції Української держави:
1. Територія закладу оздоровлення та відпочинку спеціально
оформляється: квіткові гірлянди, у яких переважають жовтий і блакитний
кольори, стенди-плакати, державні прапори, спеціальні випуски стінгазет.
2. Готуються стенди про життя сучасної України, про життя молоді.
3. Проведення в загонах бесід, присвячених Дню Конституції:
«Символи Української держави», «Права та обов’язки громадянина
Української держави», «Українська мова мова калинова», «Бути
громадянином це значить поважати Конституцію, закони Української
держави», «Наша воля розквітла в Кобзаревім слові», «Народні українські
традиції та обряди».
16. 15
4. Усні журнали: «Видатні борці за незалежність України
(П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Мазепа, П. Полуботко, П. Орлик та ін.);
«Українські жінки гордість народу України (Настя Лісовська,
Маруся Богуславка, Маруся Чурай, Леся Українка, Софія Русова).
Заходи з національного виховання реалізуються в процесі, так званих,
колективних творчих справ. Методика колективних творчих справ,
що дозволяє кожній дитині виявляти національну самосвідомість та творчі
здібності, а також сприяє згуртуванню колективу. Ця методика колективна,
тому що її планують, готують, здійснюють і оцінюють разом діти й вихователі.
Ця справа творча, оскільки її учасники шукають і знаходять кращі засоби,
щоби подолати труднощі, які виникають під час її здійснення.
Колективні творчі справи можуть бути різними за тривалістю
підготовки та здійснення. На початку діяльності вихователь намічає 2-3
варіанти завдань для його учасників, доручення для творчих груп, залучає
цікавих людей. Можна провести різні попередні заходи, де в співбесіді
з дітьми націлити їх на колективну творчу справу. Далі планування справи.
Це може бути загальний збір, на якому керівник ставить перед усіма
учасниками такі проблемні питання-завдання: для кого проводиться
ця справа? як її краще провести? Наприкінці обговорення всі пропозиції
конкретизують план підготовки, розподіляють доручення. Усім цим керує
«Рада справ».
«Рада справ» організовує безпосереднє виконання плану, його
підготовки за допомогою вожатих, вихователів. Конкретний план
здійснюється з усіма уточненнями, що внесли в нього учасники справи. Під
час проведення можливі імпровізації, відхилення від задуманого для дітей
це не захід, а саме життя. На зборі, присвяченому підсумкам даної справи чи
під час її завершення обговорюють як позитивні, так і негативні сторони
підготовки і проведення справи.
17. 16
Найбільш поширеною формою організації національного виховання
в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку є тематичні дні-свята.
В умовах дня-свята кожен вихованець отримує можливість на емоційне
«занурення» до теми, сюжету свята. до виявлення своїх якостей у різних
формах виховної роботи. Головна вимога, якої повинні дотримуватися
педагогічні працівники, забезпечення інтенсивності, наповнення і завдяки
цьому ефективності дня-свята. Організаційні форми проведення
тематичного дня-свята потребують специфічних умов, саме тому вони
застосовуються в роботі дитячого закладу оздоровлення та відпочинку. Вибір
тематики відбувається залежно від традицій закладу оздоровлення
та відпочинку. Тематичний день-свято проходить як театралізоване дійство.
Має свої особливості, а саме:
– забезпечує участь кожного вихованця в плануванні, організації
та проведення свята;
– день-свято це комплекс різноманітних організаційних форм
виховної роботи;
– наповненість, доцільність усіх форм та імпровізаційний,
експромтний характер;
– у роботі приймають участь колективи різного віку;
– непотрібність довгочасної підготовки за готовими сценаріями.
Використання системи днів-свят розвиває почуття, національної
самосвідомості, емоційної активності, здатності до винахідництва і фантазії.
За останні роки в українському суспільстві спостерігається помітне
зростання зацікавленості до вітчизняної культурної спадщини, що передбачає
глибинні процеси пробудження національної самосвідомості. Невід’ємною
частиною духовності українців є народний календар. Сформований упродовж
тисячоліть календар нашого народу синтезував у собі світоглядну систему,
естетичні уявлення та виховні традиції багатьох поколінь українців.
18. 17
Педагогічне значення свят літнього календарного циклу уславлення,
поетизація збирання врожаю, турбота про його збереження. Літні народні
свята (Івана Купала, «Зелена неділя», Маковія, Спаса, Зажинки) поетизують,
уславлюють розквіт і красу природи, працю хліборобську, несуть у собі
залишки культу предків. Скільки дотепності та кмітливості, винахідливості,
творчості проявляється в процесі виконання обрядів на честь народних свят.
Учні мають не лише знати та відтворювати традиції, а й усвідомлювати,
що в центрі релігії та життєустрою наших предків був світ природи.
Відпочинок у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку також
необхідно поєднувати з клопіткою, посильною для дітей роботою
по збереженню природи, веденням спостережень. До відзначення літніх свят
вихователь заздалегідь підготовляє учасників загону. Він сприяє утворенню
різних груп, гуртків, комісій та організовує їх роботу («Зелена аптека», «Юні
лісничі», «По зелених стежках», «Наодинці з природою», рейд «Мурашник»,
«Червень місяць тиші», «Полювання на браконьєрів».
Влітку школярі можуть детальніше ознайомитись із народною
медициною, навчитись розрізняти та збирати лікарські рослини, створити
власну «Зелену аптеку». Складання альманахів повір’їв, народних лікувальних
рецептів, запис на плівку розповідей місцевих знахарів, голосів птахів, шуму
води, лісу дають учням перші навички дослідницької роботи.
Влітку організовують екскурсії на виставки картин з екологічної
тематики, на виставки робіт народних умільців (різьблення по дереву,
лозоплетіння, гончарство); діти відвідують зоопарк, заповідник.
Невід’ємною складовою національного виховання в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку є гра.
Гра це самостійна діяльність, у якій діти виступають у спілкування
з однолітками. Їх об’єднує спільна мета, спільні зусилля щодо її досягнення,
спільні переживання. Ігрові переживання залишають глибокий слід
у свідомості дитини та сприяють формуванню добрих почуттів, благородних
19. 18
поривань, навичок колективного життя. Завдання вихователя полягає в тому,
щоб зробити кожну дитину активним учасником ігрового колективу, створити
між дітьми відносини засновані на дружбі, справедливості, відповідальності.
Відтак у виховний процес у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку слід
залучати значку кількість українських народних ігор. Ігрова творчість
проявляється і у пошуках засобів для здійснення задуму, зображення
задуманого. Беручи на себе роль, дитина намагається наслідувати вчинки,
манери, мову свого героя. Тому гра має великий вплив на формування
моральних якостей дітей, створення певного типу поведінки.
Таким чином усі заходи, які організовуються в закладах оздоровлення та
відпочинку спрямовані на досягнення наступних виховних завдань «Концепції
національно-патріотичного виховання молоді»:
– формування духовних цінностей українського патріота; почуття
патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу;
– забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги
до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей
з особливими потребами;
– консолідація діяльності органів державного управління та місцевого
самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо
національно-патріотичного виховання;
– сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій,
клубів та осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне
виховання молоді;
– підтримання кращих рис української нації – працелюбності,
прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків
та родини;
– створення умов для розвитку громадянської активності,
професіоналізму, високої мотивації до праці як основи
конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави, – сприяння
розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я;
20. 19
– задоволення естетичних та культурних потреб особистості та інші.
1.3. Реалізація провідних завдань фізичного виховання в дитячому
закладі оздоровлення та відпочинку
У сучасному суспільстві фізична культура виступає як необхідна
частина способу життя молодого покоління, так як вона являє собою
невід’ємну складову загальнолюдської культури, сферу задоволення життєво
необхідних потреб у рухової активності, вирішує завдання фізичного
вдосконалення, вирішує проблеми раціонального використання вільного часу.
Постійні розумові перевантаження в школі вимагають від дітей не тільки
старанності, а й хорошого здоров’я, достатньої психофізичної підготовленості
та повноцінного відпочинку на канікулах. У теперішній час ні в кого не
викликає сумніву доцільність і необхідність занять різними видами спорту в
дитячому віці, а також оздоровлення та загартовування зростаючого
організму. Головна роль у цьому належить інструктору з фізичної культури,
який може залучити соратників із відпочиваючих дітей та організувати
спортивно-оздоровчу роботу.
Фізичне виховання в закладі оздоровлення та відпочинку направлено на
розв’язання наступних провідних завдань:
– зміцнення здоров’я, сприяння різнобічному фізичному розвитку,
загартовування дітей;
– удосконалення в школярів умінь і навичок у природних видах
рухів (особливо в плаванні) життєво важливих фізичних якостей;
– сприяння формуванню звички до систематичного використання
засобів фізичного виховання з метою власного оздоровлення та фізичного
вдосконалення.
Однією з найбільш ефективних форм роботи з учнями у вказаному
напрямку є організація і проведення протягом кожної зміни різноманітних
21. 20
фізкультурно-оздоровчих заходів і спортивних змагань. При цьому бажано
дотримуватися наступних вимог:
– фізкультурно-оздоровчі заходи необхідно проводити щоденно
з максимальним охопленням дітей;
– зміст фізкультурно-оздоровчих заходів має складатися
з урахуванням вікових та статевих особливостей дітей;
– при підборі практичних завдань необхідно дотримуватися
принципів доступності, видовищності, емоційності, швидкоплинності;
– при проведенні заходів та змагань необхідно суворо
дотримуватися правил безпеки;
– спортивні змагання проводити по найменш травмонебезпечним
і добре знайомим видів спорту, що входять у навчальну програму з фізичної
культури;
– усі фізкультурно-оздоровчі заходи та спортивні змагання повинні
мати в першу чергу оздоровчий характер.
Форми організації та проведення фізкультурно-оздоровчої роботи
в закладах оздоровлення та відпочинку досить різноманітні. Серед них
найбільш ефективними є наступні:
1. Ранкова гігієнічна гімнастика (зарядка). Регулярні заняття
ранковою гігієнічною гімнастикою мають велике значення для зміцнення
здоров’я дітей. Вони сприяють поліпшенню роботи всіх внутрішніх органів
і систем, розвитку фізичних якостей, вихованню волі й характеру,
що проявляється в підвищенні загального життєвого тонусу дитини, його
працездатності й життєстійкості.
Найкраще, якщо зарядка проводиться під музичний супровід.
За тривалістю ранкова гігієнічна гімнастика не повинна перевищувати
30 хвилин, включаючи й організаційні моменти. Зарядка може бути
і загальнотабірною. Вправи для ранкової гігієнічної гімнастики підбирають
так, щоби послідовно впливати на всі основні м’язові групи і внутрішні
22. 21
органи. Починати зарядку потрібно завжди з вправ загального впливу,
наприклад із ходьби.
2. Ігри, естафети. Комплекси ранкової гігієнічної гімнастики доцільно
закінчувати будь-якою спортивною грою (нетривалою). У процесі проведення
гри, або естафети вирішують наступні завдання: дати кожній дитині
можливість перевірити й оцінити свої знання, вміння, фізичну
підготовленість; допомогти дітям поліпшити свою фізичну підготовленість,
спортивну форму; доставити почуття радості.
3. Танці. Крім рухливих ігор, до змісту ранкової зарядки, до її заключної
частини після загальнорозвиваючих вправ можуть бути включені ритмічна
гімнастика, танці, елементи національних танців. Діти із задоволенням
виконують і забуті, але популярні в минулому танці «Шейк», «Твіст»,
«Чарльстон», «Летка-Єнка», «Сіртакі» та ін. Розучують ці танці, як правило,
або на загонових годинах із фізичної культури, або на заняттях
хореографічного гуртка.
4. Година із фізичної культури в загоні основна форма фізичного
виховання в заміському дитячому закладі оздоровлення та відпочинку.
Фізичною культурою і спортом у літньому закладі оздоровлення
та відпочинку дітям треба займатися щодня. Отже, загонову годину теж слід
проводити кожен день. За винятком суботи та неділі, коли, як правило,
проходять загальнотабірні заходи. Основу змісту загонових годин із фізичної
культури складають вправи комплексної програми з фізичного виховання
учнів 1-11 класів, а також елементи видів спорту, яким важко приділяти увагу
в школі і які в закладі оздоровлення та відпочинку можна провести на досить
високому рівні. Триває загонова година фізичної культури 60 хвилин, але на
саму «Годину» відводиться 40 хвилин. Загонову годину проводять в ігровій,
змагальній формі, у першій половині дня, але обов’язково через 1-1,5 години
після сніданку.
23. 22
5. Заняття в спортивних секціях (гуртках). Основний зміст занять
у секціях (гуртках) – різнобічна фізична підготовка з урахуванням специфіки
обраного виду спорту. У секціях (гуртках) тренуються збірні команди табору.
Заняття проходять не рідше двох разів на тиждень (можна й щодня), у другій
половині дня, за планом, розробленим керівником секції (гуртка) спільно
з педагогом із фізичної культури.
6. Спортивні змагання – невід’ємна частина роботи з фізичного
виховання в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку. Обов’язковим
документом будь-якого змагання є положення про нього. У положенні
розкривають вид спорту, за яким проводять змагання (з легкої атлетики,
футболу тощо); їх характер (особисті, особистісно-командні, командні); мета
й завдання змагань; склад учасників (вік, стать, кількісний склад команд);
місце й терміни проведення змагань; зміст програми змагань; порядок і умови
зарахування; порядок і умови нагородження; порядок і терміни подання
заявок, форму заявки; вимоги до форми й екіпіровки учасників.
7. Фізкультурні свята. Такі свята зазвичай присвячують визначним
подіям у житті країни, у спорті, знаменним датам. Успіх фізкультурного свята
багато в чому залежить від його ретельної організації. Здійснює його
оргкомітет або штаб, до складу яких входять усі провідні працівники закладу
оздоровлення та відпочинку. Оргкомітет розробляє положення і сценарій
свята, своєчасно знайомить із ним його учасників, залучає до підготовки місць
проведення свята окремі загони (в основному старші), організовує підготовку
дітей до показових виступів, проводить репетиції. Спортивні свята не повинні
тривати більше 1,5-2 годин.
8. Туризм. Походи, екскурсії є однією із захоплюючих і улюблених
дітьми масових форм фізкультурно-оздоровчої роботи. Туризм має велике
загальноосвітнє та виховне значення, є активним відпочинком, хорошим
загартовуючим засобом, благотворно впливає на серцево-судинну й нервову
системи, створює гарний настрій через постійну зміну вражень, сприяє
зміцненню і розвитку дружби між дітьми. Потрібно, перш усього, розробити
24. 23
цікавий маршрут, скласти план походу і провести велику організаційну
підготовку з учасниками та керівниками походу. Найбільш поширеним
у літньому оздоровчому таборі є одноденний похід, у якому можуть брати
участь діти віком від 9 років.
У процесі підготовки та участі в зазначених заходах в учнів
розширюються і поглиблюються знання про види спорту і фізкультурно-
спортивну діяльність; формується стійка мотивація для занять тим чи іншим
видом спорту; відбувається пропаганда спорту як важливого засобу зміцнення
здоров’я дітей та залучення їх до здорового способу життя.
1.4. Організація діяльності інструктора з фізичної культури та плаврука
в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
Фізичне виховання в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку має
специфічні особливості, зумовлені порівняно коротким періодом перебування,
різноманітністю контингенту дітей за віком, станом здоров’я, рівнем
фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Ці особливості слід
враховувати при організації фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових
заходів.
Фізичне виховання в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку
являє одну з найважливіших ділянок роботи з дітьми та спрямоване
на розв’язання таких завдань:
– зміцнення здоров’я, сприяння фізичному розвитку і загартуванню
дітей;
– вдосконалення в дітей умінь та навичок у природних видах рухів
(особливо в плаванні);
– прищеплення інтересу і звички до занять фізичною культурою
і спортом;
– сприяння формуванню санітарно-гігієнічних і організаторських
навичок із фізичної культури;
25. 24
– сприяння формуванню в дітей моральних і вольових якостей,
вихованню любові до Батьківщини, почуття патріотизму, а також
усвідомлення дитиною необхідного здорового способу життя, що на сьогодні
важливіше, ніж безпосередній оздоровчий ефект усіх заходів,
що відбуваються протягом зміни.
Заходи з фізичного виховання перш за все повинні:
– відповідати віку дітей (7-8, 9-10, 11-12, 13-14, 15 років);
– бути невід’ємною частиною режиму дитячого закладу
оздоровлення та відпочинку;
– відповідати здоровим запитам і інтересам дітей, їх допитливості,
прагненню до ризику й романтиці;
– сприяти всебічному розвитку ініціативи й самодіяльності дітей;
– залучати до систематичних занять фізичною культурою і спортом
усіх дітей, що відпочивають у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку;
– забезпечувати різноманітність занять фізичними вправами,
у першу чергу таких, які важко або неможливо проводити протягом
навчального року, особливо в умовах міста (плавання, туризм, рухливі
і спортивні ігри, подолання перешкод у природних умовах);
– поєднуватися із суспільно корисною працею (посильні роботи
з благоустрою і підтримки в порядку території табору, місць занять фізичними
вправами).
Фізкультурно-оздоровча робота в дитячому закладі оздоровлення
та відпочинку узгоджується з лікарем і передбачає наступні заходи:
– ранкова гімнастика;
– загартовування: повітряні й сонячні ванни, обтирання, обливання,
душ, купання;
– заняття фізкультурою в загонах і ланках, гуртках, командах,
секціях, навчання плавання;
– загальнотабірні й загонові прогулянки, екскурсії та походи
з іграми на місцевості;
26. 25
– спортивні змагання і свята;
– заняття на тренажерах.
Ще до виїзду до дитячого оздоровчого закладу інструктору з фізичної
культури та плавруку необхідно спільно з лікарем, старшим вожатим скласти
приблизний план фізичного виховання як один із розділів загального плану
виховної роботи на кожну зміну й на весь сезон. На його основі складають
календарний план фізкультурно-спортивної роботи в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку на кожну зміну, план-графік загонових годин
фізичної культури, ранкової гігієнічної гімнастики, загонових спартакіад,
фінальної частини загальнотабірних спартакіад, днів здоров’я, бігуна,
першості дитячого закладу оздоровлення та відпочинку з футболу, волейболу,
баскетболу, інших спортивних і рухливих ігор. Планують також змагання між
загонами, походи, прогулянки, туристський зліт, фізкультурно-спортивні
свята.
При складанні плану треба мати на увазі наступне:
– потрібно врахувати сформовані в дитячому закладі оздоровлення
та відпочинку спортивні традиції, не виключаючи нових. Навпаки, новий захід
слід вітати, він урізноманітнює зміст занять фізичними вправами;
– у плані повинна бути передбачена оптимальна послідовність
проведення фізкультурно-спортивних заходів – у загоні чи закладі
оздоровлення та відпочинку загалом. Тут дуже важливо, щоб підготовка
до кожного заходу, у тому числі й неспортивного, і його проведення
не збігалися за часом;
– у плані повинні бути вказані терміни проведення кожного заходу
і відповідальні за окремі його положення.
Орієнтовна план-схема роботи з фізичного виховання в дитячому
оздоровчому закладі:
І. Організаційна робота передбачає:
– складання календаря спортивно-масових і фізкультурно-
оздоровчих заходів;
27. 26
– розробку положення про спартакіаду, графіків експлуатації місць
занять;
– проведення семінару з педагогічним колективом щодо організації
загонових і загально-табірних фізкультурних заходів;
– виявлення дітей, що займались у дитячо-юнацьких спортивних
школах і шкільних секціях, для залучення їх до виконання функцій
громадських інструкторів, суддів, капітанів команд;
– вибори ради фізкультурного колективу табору, фізоргів та їхніх
заступників у загонах, проведення інструктажів із ними;
– виявлення тих, хто не вміє плавати, і планування роботи з ними.
II. Фізкультурно-оздоровча і спортивно-масова робота передбачає:
– організацію медичного огляду, бесіди лікаря про оздоровче
значення занять фізичними вправами;
– проведення ранкової зарядки;
– налагодження занять із дітьми, віднесеними за станом здоров’я до
спеціальної медичної групи;
– купання і навчання плаванню;
– проведення фізкультурних занять і спортивних заходів у загонах,
турпоходів і естафет, різноманітних оглядів і конкурсів, фізкультурно-
художніх свят, ігор, вікторин, спортивно-художніх вечорів;
– активізацію спортивних секцій і тренування збірних команд;
– участь у між табірних заходах.
III. Просвітницька робота передбачає:
– випуск блискавок, фотомонтажів; проведення звітів-конкурсів
загонів;
– випуск інформаційних радіогазет; організацію зустрічей
зі спортсменами;
– показ спортивних фільмів і журналів.
IV. Методична робота передбачає:
28. 27
– підготовку 2–3 семінарів у кожну зміну з фізоргами, капітанами
команд, громадськими інструкторами й суддями;
– обговорення програми і сценаріїв передбачуваних заходів;
– щоденні інструктажі з різними категоріями активу;
– консультації; семінари фізоргів, керівників загонів та ін.
V. Господарська робота передбачає:
– обладнання місць занять, нових майданчиків;
– придбання спортивного й туристичного інвентарю, спорядження,
спортивної форми, відповідних бланків, значків, медалей, призів;
– закріплення місць занять за загонами.
Оскільки фізичне виховання є невід’ємною частиною організованого
відпочинку дітей, то успішне розв’язання завдань фізичного виховання
можливе лише за умови чіткого дотримання посадових обов’язків інструктора
з фізичної культури та / або плаврука:
– складає разом зі старшим вожатим загальний план фізкультурно-
оздоровчої та спортивно-масової роботи на табірний сезон і на кожну зміну
табору;
– проводить методичну та інструкторську роботу з вожатими
загонів і педагогами-вихователями (помічниками загонових вожатих), а також
із фізкультурним активом;
– організовує і проводить ранкову гігієнічну гімнастику в таборі
і в окремих загонах;
– організовує, проводить і допомагає проводити заняття спортивних
гуртків, груп, команд і секцій;
– проводить спільно з лікарем заняття з дітьми, віднесеними
до спеціальної медичної групи;
– організовує і спільно зі старшим вожатим, призначеним наказом
начальника табору, і фізкультурним активом проводить загальнотабірні
заходи: спартакіаду, спортивні свята, змагання з різних видів спорту, масові
29. 28
виступи, конкурси та заходи з фізичної культури, товариські зустрічі
із сусідніми таборами;
– організовує і проводить загальнотабірні туристичні походи
і зльоти, допомагає загоновим вожатим і педагогам-вихователям в організації
та підготовці загонових туристських походів;
– допомагає інструктору з плавання проводити заняття з навчання
дітей плавання, а там, де інструктора з плавання немає, організовує
і проводить ці заняття;
– спільно зі старшим вожатим організовує і проводить
загальнотабірні ігри на місцевості, до змісту яких входять дії в екстремальних
умовах;
– здійснює спостереження за самостійними заняттями дітей
фізичними вправами та іграми;
– готує спортивний інвентар, обладнання, спортивні майданчики,
місце для плавання; до занять фізичними вправами та іграми, плаванням
спільно з фізкультурним активом і інструктором із плавання забезпечує
ремонт спортінвентарю і обладнання;
– проводить теоретичні заняття з фізичної культури і спорту;
– веде облік результатів роботи в загонах і в таборі, інформує
педагогічну раду наприкінці кожної зміни про виконану роботу в галузі
фізичного виховання дітей. При необхідності подає звіт директору табору.
30. 29
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ
ОСВІТИ, ЯКІ ПРОХОДЯТЬ ПРАКТИКУ В ДИТЯЧОМУ ЗАКЛАДІ
ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ
2.1. Мета і зміст літньої педагогічної практики в дитячому закладі
оздоровлення та відпочинку
Практична підготовка забезпечує вдосконалення і розширення
загальних та фахових компетентностей, необхідних для успішної роботи за
обраною спеціальністю. Вона надає здобувачу вищої освіти практичний досвід
діяльності за фахом, сприяє формуванню професійних умінь і навичок для
прийняття самостійних рішень та розв’язання освітніх завдань, пов’язаних
із навчанням і вихованням дітей шкільного віку.
Літня педагогічна практика покликана створити реальні можливості для
формування готовності до здійснення професійної діяльності майбутніх
фахівців, потреби здобувати й застосовувати нові теоретичні й методичні
знання і одночасно засвоювати передовий професійний досвід.
Згідно з освітньо-професійною програмою Середня освіта (Фізична
культура), освітній компонент «Літня педагогічна практика в дитячих
закладах оздоровлення та відпочинку» здобувачі вищої освіти проходять на
3 курсі після закінчення теоретичного навчання.
Мета практики набуття здобувачами вищої освіти досвіду
самостійної організації життя та діяльності дитячого колективу, оволодіння
методикою виховної роботи зі школярами в умовах літніх канікул.
Завдання практики:
– виховання в здобувачів вищої освіти стійкого інтересу
до майбутньої професії, бажання самостійно оволодівати основами
педагогічної майстерності;
31. 30
– формування творчості у виховній роботі зі школярами, оволодіння
методикою роботи з дітьми, засобами взаємозв’язку краєзнавчого, історико-
культурного підходу;
– забезпечення повноцінного фізичного розвитку, змістовного
дозвілля дітей та молоді, охорона та зміцнення їх здоров’я;
– оволодіння здобувачами вищої освіти методикою виховної роботи
зі школярами одновікових та різновікових угруповань, створення умов для
самореалізації особистості дитини в нестандартних ситуаціях дитячого
закладу оздоровлення та відпочинку.
Після проходження практики здобувачі вищої освіти повинні вміти:
– визначати цілі й завдання оздоровчої та виховної роботи з дітьми
і підлітками;
– складати план оздоровчої, виховної і фізкультурно-спортивної
роботи на зміну й на кожен день з урахуванням вікових та індивідуальних
особливостей та інтересів дітей;
– створювати умови для розвитку самодіяльності й реалізації
особистісних можливостей дітей і підлітків;
– організовувати різноманітну діяльність дітей і підлітків,
поєднуючи індивідуальну й колективну роботу з дітьми та використовуючи
всю систему можливих педагогічних впливів в умовах літнього закладу
оздоровлення та відпочинку;
– встановлювати особистісно-орієнтовані, партнерські відносини
з дітьми та підлітками, з колегами, батьками дітей;
– осмислювати й аналізувати досвід своєї педагогічної діяльності.
Базою для проходження практики є дитячі заклади оздоровлення
та відпочинку, заклади санаторного типу, а також заклади оздоровлення
з денним перебуванням (пришкільні). Підставою для проходження практики є
договір між закладом освіти та відповідною базою практики.
Бази практики повинні відповідати певним вимогам: мати високий
рівень техніки та технології, організації та культури праці, інформаційні
32. 31
технології; забезпечувати можливість проходження практики групою
здобувачів вищої освіти; мати висококваліфікованих фахівців, здатних
успішно виконувати обов’язки керівника практики; підтримувати постійні
контакти із закладом вищої освіти.
Здобувачі вищої освіти можуть самостійно, але з дозволу декана
факультету, кафедри та відділу практики обрати для себе місце проходження
практики і пропонувати його відділу практики. Здобувачам вищої освіти, які
навчаються за індивідуальним планом-графіком та працюють за фахом
дозволяється проходити практику за місцем роботи (якщо в закладі на період
літа функціонує заклад оздоровлення).
У період практики здобувачі вищої освіти організовують
життєдіяльність дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку або
закладах відпочинку з денним перебуванням за такими етапами: підготовчий,
основний і підсумковий.
Підготовчий (організаційний) етап передбачає створення умов для
адаптації дітей у новий умовах, новому колективі:
− ознайомлення дітей із режимом, правилами внутрішнього
розпорядку, традиціями, приміщенням закладу;
− проведення заходів «Вогник знайомств», «Давайте
познайомимось» та інших із метою налагодження гуманних взаємовідносин
між дітьми в загоні, виявлення їх інтересів, уподобань, здібностей;
− створення органів самоврядування в загоні;
− підготовку та проведення урочистої лінійки відкриття зміни.
Основний період розпочинається на третій-четвертий день і передбачає:
− організацію змістовного відпочинку та дозвілля дітей в умовах
літніх канікул;
− реалізацію завдань концептуальних положень національного
виховання в різних видах діяльності;
− організацію колективних, групових та індивідуальних форм
діяльності дітей;
33. 32
− підготовку та проведення колективної творчої діяльності
відповідно до плану роботи закладу.
Основний оздоровчий період перебування дітей у дитячих закладах
оздоровлення та відпочинку має бути насичений творчою діяльністю
в різновікових групах, враховуючи інтереси, творчі здібності, родинні зв’язки
тощо.
Підсумковий період. Метою цього періоду є підбиття підсумків
діяльності дітей, виявлення причин успіхів і невдач, оцінювання роботи
органів самоврядування, аналізування та прогнозування результатів
виховного впливу. Із цією метою проводяться підсумкові збори, анкетування,
організовуються виставки, ігри-естафети, лінійка закриття, карнавал тощо.
Упродовж літньої практики здобувачі вищої освіти проводять
різноманітну роботу за такими напрямами:
− організаційно-педагогічна робота: знайомство зі складом загону,
проведення бесід із батьками, складання плану роботи на оздоровчу зміну,
робота з активом, органами самоуправління;
− моральне виховання: проведення бесід про гуманізм, дружбу,
культуру поведінки, читання і обговорення книг; проведення бесід, ігор-
занять, родинних свят, які сприятимуть утвердженню загальнолюдської
моралі, формування навичок свідомої дисципліни, культури поведінки;
− патріотичне виховання: формування уявлень про національні
символи України, Конституцію України, важливі закони нашої держави;
− естетичне виховання: проведення бесід про мистецтво, конкурсів
юних художників, читців, співаків, лялькових театрів, оглядів художньої
самодіяльності, відвідування музеїв, виставок, вечорів інсценованої казки,
пісні;
− трудове та екологічне виховання: організація самообслуговування,
благоустрою закладу оздоровлення та відпочинку, формування поняття
цінності природи, виховання бережливого ставлення до неї;
