презентація 1 до 2 лекції

2.  Організація — це інструмент координації трудових
внесків різних людей для досягнення загальної мети.
Суспільство складається з великої множини
різноманітних організацій, з якими пов'язані всі
прояви людського життя.
Організації можуть бути різними за характером і метою
діяльності, за формою власності, мати комерційну й
некомерційну спрямованість, але всі вони діють на
основі певних правил і процедур.
В українському законодавстві організації, що володіють
певним майновим комплексом для здійснення
підприємницької діяльності й мають статус юридичної
особи, називають підприємствами. Тому поняття
"організація", "підприємство", "фірма" надалі
використовуватимуться як взаємозамінні.

3. Організація — це соціальне утворення (група людей) з
певними межами, що функціонує на відносно
постійних засадах і свідомо координує с
вою діяльність для досягнення спільної мети
З-поміж суб'єктів господарської діяльності особливо
виокремлюють малі підприємства, що складають
основу малого бізнесу. Згідно з законодавством України
до них належать підприємства з такою кількістю
працівників:
 • у промисловості й будівництві — до 200 осіб;
 • в інших галузях виробничої сфери — до 50 осіб;
 • у науці й науковому обслуговувані — до 100 осіб;
 • в галузях невиробничої сфери — до 25 осіб;
 • у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

4. Характеристики організацій
 Наявність ресурсів, необхідних для досягнення цілей
організації. Кожна організація повинна вміти виділити
з усіх видів ресурсів, які вона використовує у своїй
діяльності, найважливіші, що забезпечить їй перевагу
серед конкурентів. Це може бути досконала технологія
або унікальний матеріал. У постіндустріальну епоху
особливого значення набувають нематеріальні,
інформаційні ресурси, які закладають підвалини для
прийняття рішень щодо залучення інших видів
ресурсів.
Чим унікальнішими ' є ресурси, що використовуються
організацією, тим більше шансів вона має на успіх. При
обмеженості ресурсів державою може здійснюватися
регулювання їх використання через надання дозвільних
ліцензій.

5.  Залежність від зовнішнього середовища.
Організація є відкритою системою, що перебуває
під впливом різних зовнішніх чинників
(економічних, політичних, соціокультурних,
науково-технологічних тощо). Значний вплив на її
діяльність мають споживачі, постачальники та
конкуренти, органи державної влади, засоби
масової інформації).

6.  Наявність розподілу праці. Розподіл праці між співробітниками дає їм
змогу виконувати свої функції кваліфікованіше та з меншими зусиллями,
що в цілому сприяє зниженню витрат організації. Розподіл праці може
бути:
 • горизонтальним (поділ праці за окремими складовими, що забезпечує
в цілому виготовлення певної продукції чи виконання певної роботи).
Цей розподіл праці зумовлює утворення в організації підрозділів, що
спеціалізуються на різних видах діяльності;
 • вертикальним (розподіл праці, який відділяє безпосереднє виконання
роботи від роботи з координування діяльності виконавців.) За цією
ознакою найчастіше виділяють три рівні управління. До найнижчого
(технічного) рівня належать менеджери, які керують переважно
робітниками. Це — бригадири, майстри, начальники змін, виробничих
дільниць тощо. Середній рівень — найбільш численний. До нього входять
менеджери, відповідальні за перебіг виробничих процесів у підрозділах,
що складаються з кількох структурних одиниць; сюди входять і
менеджери штабних і функціональних служб апарату управління, а також
керівники допоміжних та обслуговуючих виробництв, цільових програм і
проектів. Вищий рівень — це адміністрація підприємства, яка здійснює
загальне стратегічне керівництво. На цьому рівні зайнято всього 3—7 %
загального управлінського персоналу

7.  Необхідність управління. Для того, щоб організація могла
досягти поставлених цілей, необхідно скоординувати роботу
залучених до процесу реалізації цілей працівників. Тому
управління є надзвичайно важливим видом діяльності для
будь-якої організації. За словами А. Файоля, "керувати —
означає вести підприємство до його мети, максимально
використовуючи наявні ресурси". П. Друкер зазначав, що
"управління — це особливий вид діяльності, який
перетворює неорганізований натовп в ефективну,
цілеспрямовану і продуктивну групу". Призначення
управління — внести в управлінську роботу якомога більше
системності, порядку, передбачуваності, логіки, постійності
в тому мінливому середовищі, в якому працює керівник.


8. Заходи щодо управління неформальними групами

9. Згідно концепції життєвого циклу організації її діяльність проходить п'ять
основних стадій:
 1. народження організації: головна мета полягає у виживанні; керівництво
здійснюється однією особою; основна задача - вихід на ринок;
 2. дитинство і юність: головна мета - отримання прибутку в найближчій
перспективі і прискорене зростання; стиль керівництва жорсткий; основна задача -
зміцнення позицій і захоплення ринку; задача в області організації праці -
планування прибутку, збільшення заробітної платні, надання різних пільг
персоналу;
 3. зрілість: головна мета - систематичне збалансоване зростання, формування
індивідуального іміджу; ефект керівництва досягається за рахунок делегування
повноважень; основна задача - зростання по різних напрямах діяльності,
завоювання ринку; задача в області організації праці - розділення і кооперація
праці, преміювання відповідно до індивідуальних результатів;
 4. старіння організації: головна мета - збереження досягнутих результатів; ефект
керівництва досягається за рахунок координації дій, основна задача - забезпечити
стабільність, вільний режим організації праці, участь і прибутках;
 5. відродження або зникнення: головна мета полягає в забезпеченні пожвавлення
всіх функцій; зростання організації досягається за рахунок згуртованості персоналу,
колективізму; головна задача - омолоджування, впровадження інноваційного
механізму, впровадження наукової організації праці і колективне преміювання

10.  1. Ресурси.
 У загальних рисах мета всякої організації включає перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні
ресурси, що використовуються організацією, це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія і
інформація. Процес перетворення ресурсів найлегше побачити у виробничих організаціях, але і організації
обслуговування і некомерційні організації також використовують всі ці види ресурсів.
 2. Залежність від зовнішнього середовища.
 Організації повністю залежні від навколишнього світу — від зовнішнього середовища — як відносно своїх
ресурсів, так і відносно споживачів, користувачів їх результатами, яких вони прагнуть досягти. Зовнішнє
середовище включає економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі
організації, систему цінностей в суспільстві, суспільні погляди, техніку і технологію і інші складові.
 3. Горизонтальний розподіл праці - розділення всієї роботи на складові компоненти. Розділення великого
об'єму роботи на численні невеликі спеціалізовані завдання, дозволяє організації проводити набагато більше
продукції, ніж якби та ж сама кількість людей працювала самостійно. Складні організації здійснюютьчітке
горизонтальне розділення за рахунок утворення підрозділів, що виконують конкретні специфічні завдання і
прагнуть досягти конкретної специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами
(відділи маркетингу, фінансів, закупівель, нерухомої власності і т.п.)
 4. Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в організації розділяється на складові частини, хтось
повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Відділяти роботу по координуванню
дій від самих дій. Управління необхідне і є істотно важливою діяльністю для організації.
 Вертикальний розподіл праці приводить до виникнення декількох рівнів управління по вертикалі. Наприклад,
папа, кардинал, архієпископ, єпископ, приходський священик. Чим нижче рівень, тим більше представників –
піраміда.
Всі складні організації мають набір загальних
характеристик: