1. Концептуальний проект системи електронної демократії
Система електронної демократії - надзвичайно складний і багатогранний проект. Сама система
управління - демократія є набагато складніша за монократію, тому що вимагає узгодження інтересів і
поглядів багатьох людей. Електронна ж демократія, на відміну від "традиційної" - вимагає чіткої
формалізації всіх процесів, не допускає подвійного трактування правил, на забуває про раніше
досягнуті домовленості чи взяті зобов’язання. Тому впровадження такої системи тягне за собою
багато труднощів: технічних, психологічних, організаційних, фінансових і т.п.
З іншого боку потреба в Україні в такій системи сьогодні стоїть настільки гостро, що на фоні втрат до
яких продовжує призводити "традиційна подоба на демократію", яка є в Україні, а тим більше на
фоні численних втрат життів і здоров’я наших патріотів в боротьбі за справжню свободу і демократію
- всі описані вище труднощі є просто мізерними.
На сьогодні в Україні є декілька альтернативних спроб реалізувати платформу електронної
демократії, серед основних: enarod.org, nr.org.ua, garazd.org. Судячи з поточного стану та прогресу
кожного з проектів, можна констатувати, що організатори жодного з цих проектів поки що не
володіють ні достатнім розумінням всього обсягу і складності проблем, ні необхідними ресурсами
для їх вирішення. З іншого боку коло людей, зацікавлених долучитись чи поділитись ресурсами з
подібним проектом в Україні надзвичайно широке. Тому основна задача - сформувати формат
співпраці прийнятний для всіх зацікавлених людей та організувати процес реалізації проекту.
Основні задачі системи електронної демократії досить чітко і лаконічно сформульовані у візії проекту
enarod.org:
Ініціювання дій влади суспільством
Контроль за виконанням дій влади
Звітування влади
Зворотній зв’язок суспільства на дії влади
Сюди варто би додати "прямий вплив на формування влади", але це дещо згодом.
Оскільки обсяг і спектр поставлених задач дуже широкий, то і результуючу систему потрібно
розглядати не як окремий ІТ-продукт, а як інфраструктуру, до якої входитиме багато ІТ-продуктів та
супроводжуючих організацій.
Для вирішення поставлених задач система повинна бути наділена наступними функціями:
1. Ідентифікація громадян, механізми контролю доступу та захисту персональної та конфіденційної
інформації
Для залучення до процесу максимальної кількості громадян підсистема авторизації повинна бути
гнучка, але надійна. З одного боку потрібно надати легкий спосіб долучитись для користувачів
соціальних мереж та інших популярних on-line сервісів, тому потрібні функції авторизації через
соціальні мережі та інші авторизаційні сервіси (в т.ч. MS Live ID, Google Account, і т.п.). З іншого боку
потрібно реалізувати механізм підтвердження особистості шляхом нанесення ЕЦП або засвідчення
іншими, "перевіреними", користувачами. Також, оскільки сервіс авторизації повинен обслуговувати
всі продукти, які входитимуть в систему, він повинен ідентифікувати не лише користувачів, а й
програмні додатки, якими вони користуються (зокрема наш сервіс авторизації повинен реалізовувати
oAuth-протокол).

2. Таким чином загальний профіль користувача системи може формуватись з ряду зовнішніх і
внутрішніх профілів. Зовнішні профілі - підключаються з зовнішніх систем (зокрема з соціальних
мереж), внутрішні - формуються користувачем безпосередньо в системі. Користувач може
регламентувати доступ до окремих профілів - окремим програмним додаткам в системі, та групам
користувачів. В результаті для кожного реального громадянина в системі повинен існувати один
верифікований сумарний профіль користувача. Користувачі повинні мати можливість підтвердити
відомості про інших користувачів та вказати на помилки чи неправдиві відомості в даних інших
користувачів.
2. Засоби спілкування, обговорення питань, узгодження позицій
Спілкування між громадянами може відбуватись як внутрішніми так і зовнішніми засобами.
Користувач повинен мати можливість додати до внутрішнього обговорення пости з соціальних
мереж, документи з Google-docs або office-365 та інші додаткові матеріали. Тому підсистеми API -
інтеграції для системи не менш важливі аніж внутрішній функціонал.
При спілкуванні користувачі повинні мати можливість виділяти в своїх повідомленнях ключові тези,
аргументи за/проти, коментувати повідомлення інших користувачів як в цілому, так і в частині
окремих тверджень і аргументів, погоджуватись / не погоджуватись з окремими тезами і
аргументами. Такі підходи покликані перевести обговорення від боротьби особистостей до боротьби
аргументів.
3. Класифікація сфер і обставин суспільного життя, узгодження термінології
Для того, щоб спілкування користувачів було конструктивним важливо стимулювати людей називати
одні й ті ж речі одними й тими ж іменами а також структурувати інформацію, якою вони діляться з
суспільством (нажаль в сучасному інформаційно - засміченому світі цього вкрай не вистачає). Тому
система повинна містити механізми класифікації тем для обговорення, цілей, задач, аргументів,
ресурсів і т.п. Іншими словами система повинна містити довідники і класифікатори, які
формуватимуться всією спільнотою (як wikipedia), в першу чергу людьми, які є експертами в
відповідних галузях. Серед таких довідників - сфери суспільного життя (культура, здоров’я, безпека,
наука, освіта, бізнес і т.п.) та їх підвиди; сфери компетенцій та спеціалізації фахівців; види груп та
організацій; форми і види договорів; ролі і посади людей в організаціях; види ресурсів та одиниці їх
вимірювання; номенклатура товарів і послуг; підприємства і організації (як внутрішні так і зовнішні
для системи); статті витрат та надходжень по проектах і т.п. Сформовані в системі довідники повинні
бути доступні як в середині системи, так і зовнішнім додаткам через API.
4. Формування / реєстрація груп і об’єднань громадян
В сучасному суспільстві роль груп і об’єднань громадян не менш важлива, ніж роль окремих
особистостей. Тому важливою функцією системи повинна бути комунікація між групами і
об’єднаннями та організація процесів і заходів всередині груп. Ступінь відкритості і публічності груп,
їх організаційну структуру та регламент прийняття рішень всередині групи визначають організатори
на етапі реєстрації групи. В процесі діяльності групи зміни до правил діяльності групи можливі при
дотриманні необхідних процедур погодження з учасниками і партнерами, на яких такі зміни
впливають.
5. Прийняття рішень
Для прийняття рішень громадяни повинні мати можливість проголосувати за них особисто, а також
делегувати повноваження в тій, чи іншій сфері іншому громадянину. В залежності від рівня рішення
до голосування можуть допускатись лише верифіковані, або всі користувачі, в окремих питаннях
можуть запроваджуватись обмеження на необхідні компетенції користувачів, та ступінь їх
підтвердження.

3. Кожне рішення автоматично є темою для обговорення, тобто користувачі можуть додавати свої
коментарі, аргументи за/проти. Рішення можуть базуватись на інших рішеннях. Окрім основного
тексту рішення - вони можуть містити додатки, в т.ч. елементи раніше проведені обговорення.
Рішення також класифікуються за типами - петиції та звернення, укладення договорів, визначення
відповідальних у групах та в організаціях, планування дій і т.д.
6. Делегування повноважень
Оскільки для будь-якого громадянина фізично не можливо особисто приймати участь в прийнятті всіх
рішень, які на нього впливають - важливо делегувати частину повноважень в окремих питаннях
людям, яким цей громадянин довіряє. При делегуванні повноважень обов’язково вказується сфера
або набір сфер в яких делегуються повноваження. Можна допустити делегування права одночасно
кільком представникам, але в прийнятті кожного рішення від імені громадянина може проголосувати
лише один його делегат. Делегат повинен мати можливість прийняти або відмовитись від
делегованого права.
7. Планування дій
Рішення про план дій повинно включати календарний або етапний план виконання, загальні та
проміжні цілі і задачі, задіяних учасників та розрахунок необхідних ресурсів, критерії досягнення
цілей, в тому числі числові. Для детального планування та супроводження дій можуть підключені
додаткові зовнішні інструменти.
8. Залучення ресурсів, інформаційний супровід робочих процесів
Одним із ключових аспектів для успішного виконання плану дій є ефективне залучення і
використання необхідних ресурсів. Для цього в системі потрібно передбачити механізми обліку та
оперативного планування ресурсів. Ресурси можуть бути людські, фінансові, матеріальні, технологічні
та інші. Для кожного з видів ресурсів повинна бути передбачена одиниця числового вимірювання
(можливо декілька альтернативних). Для кожного з видів ресурсів передбачаються окремі підсистеми
для управління: зокрема для людських ресурсів - модулі кадрового менеджменту, обліку та
планування робочого часу, для грошових - фінансовий менеджмент, для матеріальних і подібних -
модулі планування закупівель, складський облік, контроль витрат. Всі можливі модулі для обліку
ресурсів повинні передбачати уніфікований інтерфейс для on-line звітності щоб забезпечити громадян
достовірною, своєчасною і наглядною звітністю про використання ресурсів.
В якості наочного прикладу використання майже всього спектру інструментів прямої демократії
зручно розглянути ОСББ: тут і колективне прийняття рішень, і делегування, планування і контроль
ресурсів, і оперативна звітність.
9. Контроль виконання запланованих дій, контроль використання ресурсів, контроль досягнення
цілей
Всі закладені при плануванні дій чіткі критерії, календарні плани, ліміти ресурсів повинні
контролюватись системою. Про всі відхилення від планів, а також про досягнені результати повинні
сповіщатись відповідальні та зацікавлені особи. Звітність про стан виконання дій та про отримання і
використання ресурсів повинна бути доступна в on-line режимі користувачам відповідно до їх
повноважень.
10. Інформування громадян про результати: звітність, роз’яснення, інформаційні повідомлення
Окрім звітності система повинна передбачати реєстрацію інформаційних повідомлень та роз’яснень.
Розповсюдження інформації повинно передбачатись також шляхом електронних розсилок, публікації
в соціальних мережах, через RSS-канали.
11. Оцінювання і обговорення результатів

4. Результати виконаних дій, роботи або бездіяльності окремих людей чи організацій можуть
оцінюватись та обговорюватись громадянами як засобами системи так і зовнішніми інтегрованими
інструментами. Результати такого оцінювання та обговорення можуть і повинні використовуватись
при плануванні і обговоренні наступних рішень.
Шляхи та критерії практичної реалізації проекту:
1) Сама система прямої демократії повинна розглядатись як суспільний проект, який повинен
реалізовуватись відповідно до всіх вищеописаних підходів.
2) Для того щоб проект був достатньо впливовим і успішним - він відразу повинен позиціонуватись
не як локальний проект окремих ентузіастів, а як загальнонаціональний проект з побудови нової
України. Його компоненти можуть використовуватись не лише для загально - суспільних задач, а й
для вирішення управлінських задач в межах окремих організацій чи корпорацій.
3) Для залучення достатніх ресурсів і необхідних фахівців важливо якнайшвидше об’єднати зусилля
всіх зацікавлених фахівців і організацій, узгодивши з ними всі необхідні технічні деталі реалізації
проекту.
4) Початкові ресурси для проекту повинні бути залучені на правах збору добровільних внесків, а
також, можливо, з участю грантів окремих фондів. Розпорядником коштів і організатором процесу
реалізації проекту на його ранніх стадіях може виступити ЦРІ КМА, пізніше організаційні, фінансові та
адміністративні питання проекту повинні вирішуватись засобами та за правилами даної системи.
5) В перспективі проект зможе самофінансуватись шляхом надання громадянам та організаціям
платних послуг і/або шляхом інтеграції з додатковими комерційними сервісами.
6) Важливо вже на ранніх стадіях проекту зібрати таке співтовариство фахівців і організацій, яке
забезпечить ефективну співпрацю фахівців, раціональний розподіл функцій, демонополізацію та
надійність всіх процесів. Зокрема важливо, щоб для всіх компонент системи в співтоваристві було
декілька активних учасників - носіїв необхідних компетенцій.
7) Оскільки така система потрібна Україні "на позавчора" важливо залучити фахівців, які вже
володіють значним обсягом необхідних інструментів та компетенцій. Важливо мотивувати таких
фахівців відкривати свої технології іншим учасникам співтовариства, навчати нових фахівців, що в
свою чергу не повинно виключати, а навпаки, гарантувати авторам достойну винагороду в
перспективі за використання в системі їх методик і технологій.