Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

методична рада

723 views

Published on

Методична рада

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

методична рада

  1. 1. 2015-2016 н.р. «Компетентнісний підхід до розвитку особистості вчителя та учня» 2016-2017 н.р. «Впровадження інноваційних технологій як шлях до розвитку життєвої компетентності особистості» 2017-2018 н.р. «Розвиток пізнавальної самостійності і креативних компетентностей учнів» 2018-2019 н.р. «Взаємозв’язок творчих можливостей учителя і учня та результативність спільної діяльності»
  2. 2. Сенюк Л.О., заступник директора з НВР
  3. 3. . • здатні оперативно адаптуватись . • навчатись протягом життя . • безперервно розвиватись . Динамічні зміни життя . Постійне оновлення інформації фахівці
  4. 4. - впроваджується в частині базової загальної середньої освіти з - в частині повної загальної середньої освіти з
  5. 5. - спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи - розроблений на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378), із спрямуванням освітніх галузей на розвиток сформованих і формування нових предметних (галузевих) компетентностей
  6. 6. загальна характеристика складових змісту освіти базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів II—III ступеня державні вимогі до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
  7. 7. громадянська компетентність загально-- культурна компетентність здоров’я- збережувальна компетентність інформаційно- комунікаційна компетентність навчальна програма діяльнісний підхід Компетентніс- ний підхід особистісно зорієнтований підхід компетентність компетенція ключова компетентність міжпредметна компетентність комунікативна компетентність міжпредметна естетична компетентність ключова компетенція предметна (галузева) компетентність соціальна компетентність предметна мистецька компетентність проектно- технологічна компетентність предметна компетенція
  8. 8.  компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;  компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;  компетентнісний підхід — спрямованість навчально- виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності;  ключова компетенція — певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини;  ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів
  9. 9. Державний стандарт ґрунтується на засадах: особистісно зорієнтованого забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально- психологічних та інших здібностей учнів діяльнісного підходу до навчання спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища компетентнісного підходу сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей
  10. 10. уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентність
  11. 11. комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна
  12. 12. Державний стандарт включає:
  13. 13. Основна школа Учні здобувають базову загальну середню освіту, що разом із початковою є основою загальноосвітньої підготовки, формує в них готовність до вибору професії і реалізації шляхів подальшої освіти Зміст освіти в основній школі для всіх учнів єдиний Старша школа Зміст освіти і вимоги до його засвоєння диференціюються за базовим і профільним рівнями Співвідношення навчальних годин для вивчення обов’язкових предметів і предметів, самостійно обраних учнями для профільного навчання, становить орієнтовно 50 на 50 відсотків
  14. 14. Інваріантна складова Варіативна складова Базовий навчальний план ЗНЗ формується на державному рівні і є обов’язковою формується ЗНЗ з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх запитів учнів
  15. 15. Компетентнісний підхід означає спрямованість навчально-виховного процесу на формування та розвиток предметних та ключових компетентностей
  16. 16.  переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі;  зміщення акценту з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій у конкретних ситуаціях;  розвиток особистісних якостей учнів;  здатність застосовувати компетентності в навчанні та житті, а не тільки наявність в учнів внутрішньої організації знань;  зміну уявлення про оцінювання, результати навчальної діяльності, які розглядаються як особисті якості учнів;
  17. 17.  відмову від перевірки рівня засвоєння великого обсягу навчального матеріалу на формальному, репродуктивному рівні;  відмову від так званої енциклопедичності змісту шкільного навчання, а формування у школярів передусім ті знання, які є необхідними для виконання практичних завдань;  поглиблення диференціації навчання, особливо профільного, тобто відмова від засвоєння всіма учнями знань і вмінь, що є базовими лише для професійної освіти певного профілю.
  18. 18.  Зміни у змісті освіти, а саме:  зміни в методиці викладання предметів;  широке впровадження в практику навчання таких альтернативних форм, як проектна та дослідницька діяльність;  посилення діяльнісного характеру освіти.
  19. 19. БУТИ ВОЛОДІТИ (креативна функція) ВМІТИ (діяльнісна функція) ЗНАТИ (інформаційна функція)
  20. 20.  Підхід з погляду змісту, де важливим є те, "що вивчається учнями в школі", і навчальний план (навчальні програми) є набором "знаннєвих" можливостей учня, які можуть бути реалізовані на уроках і в позаурочний час.  Підхід з погляду навчання, за якого суттєвими питаннями є: що відбувається під час навчання? Як учні вчаться? Що насправді вони засвоюють з викладеного? Аналізу підлягають "реальні" явища та процеси.  Підхід з погляду результатів, який спрямовує навчально- виховний процес на формування та розвиток в учнів комплексу компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо), якими вони оволодіють, закінчуючи школу.
  21. 21.  Технології саморегульованого навчання, розвиваючі технології, активні методи навчання, прийоми та різні форми роботи: До них відносяться:  когнітивно-орієнтовані технології (діалогічні методи навчання, семінари-дискусії, проблемне навчання, тренінги тощо);  діяльнісно-орієнтовані технології (проекти, контекстне навчання, рольові та ділові ігри, дидактичні завдання, технологічні карти тощо);
  22. 22.  особистісно зорієнтовані технології (інтерактивні та імітаційні ігри, тренінги розвитку, розвивальна психодіагностика тощо);  модульна технологія, яка дозволяє створити відносно уніфіковану модель вивчення кожної теми, до якої входять (на прикладі математики) такі заняття: "Вступна лекція", "Навчання вирішування завдання", "Самостійне рішення задач", "Науково-практична конференція" та "Підсумковий контроль".
  23. 23. Не примушувати учнів, а мотивувати їх до тієї чи іншої діяльності Формувати потребу у виконанні тих чи інших завдань Сприяти отриманню досвіду творчої діяльності Сприяти отриманню емоційно-ціннісного ставлення до знань і процесу їх отримання
  24. 24.  методи стимулювання інтересу до навчання:  до процесів сприймання, осмислення, запам'ятовування підключити глибокі внутрішні переживання особистості, для чого застосовуються різні прийоми: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву, образності та спеціальні методи: пізнавальні ігри, симуляційні ігри, дискусії.
  25. 25.  методи стимулювання обов'язку і відповідальності:  роз'яснення значимості навчання, пред'явлення навчальних вимог, заохочення й осудження в навчанні.  У стінах класу рекомендують проводити гру «Станція ДЧЦМЗ» – щоб зосередитися на запитанні «Для Чого Це Мені Знадобиться?».
  26. 26.  вчитель має проаналізувати, як саме певний навчальний матеріал можна використати для формування у учнів предметних, галузевих, ключових компетентностей. З цією метою до плану уроку можна ввести такі компоненти:  назва навчальної теми;  назва компетентностей;  назва компетенції;  мінімальний досвід або попередній етап сформованості компетентностей;  соціальна,особистісна мотивація необхідності формування компетенції;  способи діяльності на певному етапі компетентності;  • рефлексія ефективності отриманого результату.
  27. 27. «Вступу до історії. 5 клас» Княжа Русь – Україна  1)Назва навчальної теми: Держава з центром у Києві. Перші князі.  2)Назва компетентностей, які формуються під час вивчення теми:  ключові-уміння вчитися; спілкуватися державною мовою, базова соціальна, громадянська, здоров’язбережувальна;  галузеві- отримання та засвоєння системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу; представляти обґрунтовані та структуровані знання з історії, власне розуміння історії з використанням відповідного понятійного апарату.  предметні - уміти застосовувати набуті знання та вміння для того, щоб визначати тривалість і послідовність історичних подій, співвідносити рік із століттям, розрізняти умовні позначки і знаходити місця історичних подій на карті, знаходити у підручнику та адаптованому тексті документа відповіді на запитання і складати розповідь про подію; виявляти ставлення до історії, окремих подій та вчинків історичних діячів, оцінювати роль громадян, музеїв та історичної науки у збереженні минулого
  28. 28. 3) Назва компетенції: співвідносити розвиток історичних процесів, явищ з географічним положенням, розглядати суспільні явища в розвитку, інтерпретувати зміст історичних джерел та відбити в них історичні факти, явища, події; надавати усну та письмову історичну характеристику видатним діячам, складати таблиці; користуватися історичною термінологією; пояснювати факти і діяльність осіб, спираючись на набуті знання;  4) мінімальний досвід або попередній етап сформованості компетентностей- вміють рахувати час в історії, правильно застосовують поняття, вміють працювати з текстом підручника, історичними документами, вміють показувати на карті територію поселення людей, напрямки походів, дають характеристику історичних осіб та подій через їх опис, пояснюють взаємозв’язок між географічним розташуванням , заняттям людей, укладом життя;  5) соціальна, особистісна мотивація необхідності формування компетенції- потрібна для формування у учнів первинного уявлення про утворення держави і ролі особистості в цьому процесі, розуміння того, чим відрізняються історичні тексти від легенд, казок, билин, які демонструються в кінозалах по телебаченню;  6) способи діяльності на певному етапі компетентності-вдумливо читати, аналізувати текст, виділяти головне, робити висновки розв’язувати прості хронологічні задачі. Показувати на карті території держав, міста, напрямки військових походів, опрацювання історичного документа шляхом його простого аналізу під керівництвом вчителя, характеристика історичних осіб та подій через їх опис.  7) Рефлексія ефективності отриманого результату.
  29. 29. Традиційний навчальний заклад Школа життєвої компетентності Передача знань та досвіду Розвиток і саморозвиток вихованців Підготовка дітей до майбутнього життя Не підготовка до життя, а саме життя Пріоритет соціального замовлення Формування інноваційної потреби-жити в умовах постійних змін, бути ініціатором Прагнення сформувати слухняного виконавця Орієнтація на виховання вільної конкурентоспроможної особистості Знання у відриві від життя Орієнтація на розв’язання конкретних проблем Репродуктивний (споглядальний) тип навчання Інноваційний тип навчання на активних методах Режим функціонування Режим випереджального, проектного розвитку Жорсткість програм Гнучкі варіативні авторські програми Нововведення мають епізодичний характерПостійний інноваційний процес, що охоплює всі аспекти життя В основі освітніх результатів - ЗВН Ключові компетентності Помилка, конфлікт, нерозуміння учня - заважають засвоєнню програмового матеріалу Це обов’язкові умови для здійснення учнями рефлексивного аналізу, виділення особистого досвіду та критики навчальної практики.
  30. 30. 1. Уміння вчитись. Ця структура вміння вчитись передбачає, що учень:  сам визначає мету діяльності або приймає вчительську;  проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;  організовує свою працю для досягнення результату;  відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі;  виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;  усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;  має уміння й навички самоконтролю та самооцінки.
  31. 31. 2. Соціальна компетентність передбачає такі здатності:  продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі й функції в колективі, проявляти ініціативу;  застосовувати технології трансформації та конструктивного розв’язання конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;  спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій;  визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілкування залежно від ситуації, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншим
  32. 32.  3. Загальнокультурна компетентність  аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської та світової науки й культури, орієнтуватися в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;  застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;  знати рідну й іноземні мови, застосовувати навички мовлення та норми відповідної мовної культури, інтерактивно використовувати рідну й іноземні мови;  застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й реалізації стратегій і моделей поведінки та кар’єри;  опановувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності.
  33. 33. 4. Здоров’язберігаюча компетентність Життєві навички (компетентності), що сприяють здоровому способу життя:  4.1. Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю:  4.2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю  4.3. Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю
  34. 34. 4.1. Життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю:  4.1.1. Навички раціонального харчування:  дотримання режиму харчування;  уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості та користь для здоров’я;  вміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.  4.1.2. Навички рухової активності  4.1.3. Санітарно-гігієнічні навички  4.1.4. Режим праці та відпочинку:  вміння чергувати розумову та фізичну активності;  вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
  35. 35.  4.2. Життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю  4.2.1. Навички ефективного спілкування  4.2.2. Навички співчуття  4.2.3. Навички розв’язування конфліктів  4.2.4. Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:  навички впевненої поведінки, зокрема й застережливих дій щодо ВІЛ-СНІДу;  уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;  уміння відстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов’язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;  уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти при загрозі насилля.  4.2.5. Навички спільної діяльності та співробітництва.
  36. 36.  4.3. Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю  4.3.1. Самоусвідомлення та самооцінка  4.3.2. Аналіз проблем і прийняття рішень:  уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення;  здатність сформулювати декілька варіантів розв’язання проблеми;  уміння передбачати наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей;  уміння оцінювати реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини;  здатність вибирати оптимальні рішення.  4.3.3. Визначення життєвих цілей та програм  4.3.4. Навички самоконтролю  4.3.5. Мотивація успіху та тренування волі
  37. 37.  Компетентності з ІКТ передбачають здатності:  застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в навчанні та повсякденному житті;  раціональне використання комп’ютера й комп’ютерних засобів при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням та передаванням;  будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;  давати оцінку процесові й досягнутим результатам технологічної діяльності.
  38. 38.  6. Громадянська компетентність передбачає такі здатності:  орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні,  знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;  застосовувати процедури й технології захисту власних інтересів, прав і свобод своїх та інших громадян, виконання громадянських обов’язків у межах місцевої громади та держави загалом;  застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі й громадянському суспільству;  використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовольняють власні інтереси особи та захищають права людини й громадянина;  робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних і колективних рішень, враховуючи інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.
  39. 39.  Підприємницька компетентність передбачає реалізацію здатності  співвідносити власні економічні інтереси й потреби з наявними матеріальними, трудовими, природними й екологічними ресурсами, інтересами й потребами інших людей та суспільства, застосовувати технології моніторингу ресурсів і забезпечення стійкого розвитку;  організовувати власну трудову та підприємницьку діяльність і працю колективу, орієнтуватися в нормах і етиці трудових відносин;  аналізувати й оцінювати власні професійні можливості, здібності та співвідносити їх з потребами ринку праці;  складати, здійснювати й оцінювати плани підприємницької діяльності та особисті бізнес-проекти, розробляти прості моделі дій та прийняття економічно й екологічно обґрунтованих рішень у динамічному світі;  презентувати та поширювати інформацію про результати/продукти власної економічної діяльності та діяльності колективу.
  40. 40. Ключові компетентності Вміння вчитися Загальнокультурна Соціальна Підприємницька Компетентності з ІКТ Громадянська Здоров’язберігаюча Предметні компетентності ЗНАННЯ ВМІННЯ НАВИЧКИ СТАВЛЕННЯ
  41. 41.  відзначимо, що впровадження компетентнісного підходу не означає відмову від таких відомих підходів у педагогічній освіті як системний, діяльнісний, когнітивний, міждисциплінарний. Вони певною мірою взаємодіють у процесі застосування компетентнісного підходу, який надає можливість осучаснити всі складові навчального процесу, починаючи з його мети і змісту, дозволяє зосередитись вчителю і учневі на результативній складовій навчання, підвищує можливості практико зорієнтованої освіти, мотивації учнів до навчання.

×