1. «ПЕДАГОГІКА СПІВПРАЦІ»
З досвіду роботи вчителів
початкових класів Миколаївської
загальноосвітньої школи
І – ІІІ ст. № 36

2. ПЕДАГОГІКА
СПІВРОБІТНИЦТВА
ПЕРЕДБАЧАЄ ПЕРЕХІД ВІД
ПЕДАГОГІКИ ВИМОГ ДО
ПЕДАГОГІКИ ВІДНОСИН.
Створення ситуації
вільного вибору.
Спільне визначення
мети, прийняття
учнями мети
діяльності, як
власної.
Використання
рольових ігор.
Участь дітей в оцінці
уроку, доборі
навчального
матеріалу.
Навчальний діалог.

3. Головна мета навчання в співробітництві – навчатися разом, а не просто щось виконувати гуртом.
Взаємодіяти у групі з будь-яким
партнером
Працювати активно, серйозно
ставитись до дорученого завдання
Ввічливо й доброзичливо
спілкуватися з партнерами
Відчувати почуття
відповідальності не тільки за свої
власні успіхи, а й за успіхи своїх
партнерів, усього класу
Найбільш цікавими варіантами
навчання в співробітництві є навчання
в парах, команді, колективна
взаємодія, дослідна робота в малих
групах та інші. Починаючи навчання у
взаємодії або співробітництві, я
поступово, крок за кроком привчаю
учнів:
Повністю усвідомлювати, що
спільна робота в групі – це серйозна
та відповідальна праця

4. СТИЛЬ ВІДНОСИН
ВЧИТЕЛЯ ТА
УЧНІВ:
не забороняти, а спрямовувати
не управляти, а співкерувати
не примушувати, а переконувати;
не командувати, а організовувати
не обмежувати, а надавати свободу
вибору
ТІЛЬКИ ЗА ТАКИХ
УМОВ МОЖЛИВЕ
НАВЧАННЯ БЕЗ
ПРИМУСУ, ЯКЕ
ХАРАКТЕРІЗУЄ:
вимогливість, заснована на довірі
захопленість, народжена цікавим
викладанням; викладанням
заміна примусу бажанням, яке породжує
успіх
ставка на самостійність і самодіяльність
дітей
застосування непрямих вимог через колектив

5. Уміння працювати в співробітництві
набувається учнями поступово. Члени методичного
об’єднання вчителів початкових класів та
розвиваючих дисциплін в навчанні цьому вмінню
проводять роботу у такій послідовності:
1) допомагають учням усвідомити, навіщо
треба те чи інше уміння, навичка;
2) намагаються зробити так, щоб учні
зрозуміли, що являють собою вміння, навички, з чого
вони складаються і як їх сформувати;
3) надають учням необхідну і достатню
інформацію для формування необхідної навички;
4) переконуються, що кожен учень отримує
інформацію про те, наскільки правильно він виконує
завдання щодо оволодіння навичкою, вмінням;
5) стимулюють учнів, щоб вони допомагали
один одному під час практики;
6) створюють ситуації, в яких учні
обов’язково досягнуть позитивних результатів;
7) стимулюють подібну практику до тих пір,
поки учні не відчують потребу в постійному її
застосуванні.
Організовуючи навчально-пізнавальну
діяльність учнів, необхідно використати такі
сприятливі моменти позитивного ставлення учнів до
навчання:
- наукові знання зацікавлюють учнів, а вчитель
створює ситуації, якими вони захоплюються;
- наукові знання, вміння і навички практично
значущі для учня в різних життєвих ситуаціях і тому
викликають позитивне ставлення до них;
- навчальна діяльність викликає емоції, бажання
долати труднощі, спробувати власні сили в
оволодінні навчальним матеріалом;
- висока оцінка наукових знань у суспільстві
збагачує мотиваційне тло навчальної діяльності
учнів;
- колективний характер навчальної діяльності
створює сприятливу атмосферу і прагнення посісти
відповідне місце серед однолітків;
- почуття власної гідності є важливою
передумовою позитивного ставлення до навчання;
- успіхи в навчанні спонукають до навчальної
діяльності;
- справедлива оцінка здобутків учня в навчанні
стимулює його позитивне ставлення до навчання.

6. Юдіна І. О. на своїх уроках намагається створити «ситуацію успіху» з метою
розвитку особистості дитини, дати можливість кожному учню відчути радість досягнення
успіху, усвідомити свої здібності, віри у власні сили.
На уроках математики та української літератури і мови часто використовує таблиці
Шульте, які призначені для розширення кута зору та розвитку швидкості зорових
пошукових рухів.
На уроках доручає дітям оцінити успіх своїх однокласників, вимагаючи при цьому
від учнів обґрунтування власної оцінки. Таким чином, виникає ефект спільної радості,
коли учень досягає необхідної для себе реакції колективу.
Часто під час вивчення нового матеріалу намагається створити такі умови, за яких
учень, виконуючи певне завдання, зненацька для себе доходить висновку, відкриває
невідомі для себе раніше можливості. Для цього вчить учнів працювати за певними
алгоритмами.
Козак І. В. при створенні ситуації успіху на уроках використовує ігрові
прийоми.
Математичні розвиваючі ігри, ребуси, логічні завдання дають можливість
розвивати пізнавальні здібності, розвивати мислення, просторову уяву,
фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагають дитині оволодіти вмінням
аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і
винахідливість.
Використовуючи на уроках української мови розвиваючи ігри сприяє
розвитку пізнавальної активності в молодших школярів. Також вчить учнів
працювати за алгоритмами.

7. Басараб С. А. на уроках математики практикує різні прийоми, щоб формувати в дітей критичне
та логічне, творче мислення. Розв’язуючи задачу, дає завдання змінити умову таким чином, щоб вона
розв’язувалась іншим способом. Вважає також корисним перетворення простих задач у складні.
Використовує на уроках цікаві задачі та задачі-жарти, числові, геометричні головоломки,
математичні ребуси, які формують в дітей критичне та логічне мислення, творчу уяву. Створює
умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати
поставлені завдання дістає розвитку. У дітей творчу потребу реалізує у двох напрямках: у розвитку
інтересу до пізнання та ігрової діяльності.
Поліщук О. В. пропонує учням практичні завдання, які спрямовані на
формування потреби у вивченні творів мистецтва, розвиток творчих здібностей
учнів та розширення їхнього внутрішнього досвіду( розробка і виконання тестових
завдань, створення плакатів, кросвордів, колажів, порівняння архітектурних
пам’яток світу, музичних і живописних творів різних художніх напрямів, аналіз
мистецьких передач радіо і телебачення, написання критичних відгуків, створення
творчих проектів, здійснення віртуальних подорожей у провідні музеї, театри
тощо).

8. Кожному вчителю необхідно пам’ятати:
 Якщо діти живуть в умовах постійної критики,
вони навчаються засуджувати.
 Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони
навчаються насильства.
 Якщо дитину постійно висміювати, вона
навчається зневажати себе.
 Якщо дітей постійно соромлять, вони навчаються
відчувати постійну провину.
 Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони
навчаються терпимості.
 Якщо дітей підтримують, вони навчаються
впевненості в собі.
 Якщо дітей хвалять, вони навчаються самоповаги.
 Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони
навчаються бути справедливими.
 Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються
довіряти.
 Якщо діти живуть з визнанням, вони навчаються
дружелюбності.
 Вони навчаються знаходити любов до землі.