ОРІЄНТОВНІ ВИМОГИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Н А К А З
м. Київ
30.08.2011р. № 996
Про затвердження орієнтовних
вимог оцінювання навчальних
досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти
На виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 №329 «Про
затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої
освіти», зареєстрованого Міністерством юстиції 11.05.2011 за №566/ 19304 та з метою додержання державних
вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти з предметів інваріантної складової навчального плану, що додаються.
2. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням
освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести
цей наказ до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Заступник міністра . .Б М Жебровський
ОРІЄНТОВНІ ВИМОГИ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ
УЧНІВ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Удосконалення загальної середньої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання
на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Сучасна
молода людина об’єктивно змушена бути більш мобільною, інформованою, критично і творчо
мислячою, а значить і більш мотивованою до самонавчання і саморозвитку.
Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний із упровадженням компетентісного
підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У чинних навчальних програмах
для 11- річної школи на засадах компетентісного підходу переструктуровано зміст предметів,
розроблено результативну складову змісту. До кожної теми програми визначено обов’язкові
результати навчання: вимоги до знань, умінь учнів, що виражаються у різних видах навчальної
діяльності (учень називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує,
порівнює, робить висновки тощо).
Компетентісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності,
вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим
на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів. Упровадження
компетентісного підходу передбачає обов’язкове прогнозування результативної складової змісту,
що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень.
У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результатів навчальних досягнень
школярів як складової навчального процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному
принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.
1

2. Результати навчальної діяльності учнів на всіх етапах шкільної освіти не можуть
обмежуватися знаннями, уміннями, навичками, метою навчання мають бути сформовані
компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях
особистості.
Компетентності не суперечать знанням, умінням, навичкам, вони передбачають здатність
осмислено їх використовувати. Удосконалення освітнього процесу з урахуванням компетентнісного
підходу полягає в тому, щоб навчити учнів застосовувати набуті знання й уміння в конкретних
навчальних та життєвих ситуаціях.
Вчені виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей. Предметні – формуються
засобами навчальних предметів. Міжпредметні – належить до групи предметів або освітніх
галузей. Компетентісна освіта на предметному та міжпредментному рівнях орієнтована на
засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь, навичок, формування
ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і
життєвих ситуаціях.
Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами
міжпредметного і предметного змісту Перелік ключових компетентностей визначається на основі
цілей загальної середньої освіти та основних видів діяльності учнів, які сприяють оволодінню
соціальним досвідом, навичками життя й практичної діяльності в суспільстві.
Міжнародна спільнота компетентнісний підхід вважає дієвим інструментом поліпшення
якості освіти.
Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття
компетентостей, пропонує перелік ключових компетентностей, якими мають володіти молоді
європейці: політичні та соціальні компетентності; компетентності, пов’язані з життям у
багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим
спілкуванням, компетентності, пов’язані з розвитком інформаційного суспільства; здатність вчитися
протягом життя. Пізніше вони були об’єднані в три основні напрями: соціальні, пов’язані з
соціальною діяльністю особистості, життям суспільства; мотиваційні, пов’язані з інтересами,
індивідуальним вибором особистості; функціональні, пов’язані зі сферою знань, умінням оперувати
науковими знаннями та фактичним матеріалом.
На підставі міжнародних та національних досліджень в Україні виокремлено п’ять
наскрізних ключових компетентностей:
Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в
навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного
результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та
самооцінки.
Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб
життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
Загальнокультурна (комунікативна) компетентність - передбачає опанування спілкуванням у
сфері культурних, мовних, релігійних відносин; здатність цінувати найважливіші досягнення
національної, європейської та світової культур.
Соціально - трудова компетентність - пов’язана з готовністю робити свідомий вибір,
орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою
громадянських стосунків, навичками соціальної активності, функціональної грамотності; уміння
організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні
можливості, здатність співвідносити їх із потребами ринку праці.
Інформаційна компетентність - передбачає оволодіння новими інформаційними
технологіями, уміннями відбирати, аналізувати, оцінювати інформацію, систематизувати її;
використовувати джерела інформації для власного розвитку.
Компетентність як інтегрований результат індивідуальної навчальної діяльності учнів,
формується на основі оволодіння ними змістовими, процесуальними і мотиваційними
компонентами, його рівень виявляється в процесі оцінювання.
Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
- контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до
засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний
матеріал;
- навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації,
вдосконаленню умінь та навичок;
2

3. - діагностико-коригувальна - з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в
процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;
- стимулювально-мотиваційна- формує позитивні мотиви навчання;
- виховна – сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати,
застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:
- характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;
- якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;
- сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;
- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати,
абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати
гіпотези);
- самостійність оцінних суджень.
Характеристики якості знань взаємопов’язані між собою і доповнюють одна одну.
Повнота знань - кількість знань, визначених навчальною програмою.
Глибина знань - усвідомленість існуючих зв’язків між групами знань.
Гнучкість знань - уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і нестандартних
ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб
діяльності із вже відомих.
Системність знань - усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення
одних знань як базових для інших.
Міцність знань - тривалість збереження їх в пам’яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.
Знання є складовою умінь учнів діяти. Уміння виявляються в різних видах діяльності і
поділяються на розумові і практичні.
Навички - дії доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих
навичок характерні швидкість і точність відтворення.
Цінностні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які
виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті
компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні
надбання у навчальній діяльності, зростанні вимог до свої навчальних досягнень.
Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів:
початкового, середнього, достатнього, високого.
Вони визначаються за такими характеристиками:
Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується
початковими уявленнями про предмет вивчення.
Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує
завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.
Третій рівень — достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між
ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних
ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє
робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна,
обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.
Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень
(учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність
позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і
відстоювати особисту позицію.
Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає
знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах,
творчих конкурсах тощо (таблиця ).
Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові
характеристики.
Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які
встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та
показником оцінки в балах.
3

4. Рівні
навчальних
досягнень
Бали Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий 1 Учень (учениця) розрізняє об'єкти вивчення
2
Учень (учениця) відтворює незначну частину навчального матеріалу, має
нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
3
Учень (учениця) відтворює частину навчального матеріалу; з допомогою
вчителя виконує елементарні завдання
II.
Середній
4
Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює основний навчальний
матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію
5
Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, здатний з
помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
6
Учень (учениця) виявляє знання й розуміння основних положень
навчального матеріалу. Відповідь його(її) правильна, але недостатньо
осмислена. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.
III. Достатній 7
Учень (учениця) правильно відтворює навчальний матеріал, знає
основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на
підтвердження певних думок, частково контролює власні навчальні дії
8
Знання учня (учениці) є достатніми, він (вона) застосовує вивчений матеріал
у стандартних ситуаціях, намагається аналізувати, встановлювати
найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки,
загалом контролює власну діяльність. Відповідь його (її) логічна, хоч і має
неточності
9
Учень (учениця) добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в
стандартних ситуаціях, уміє аналізувати й систематизувати інформацію,
використовує загальновідомі докази із самостійною і правильною
аргументацією
IV.
Високий
10
Учень (учениця) має повні, глибокі знання, здатний (а) використовувати їх у
практичній діяльності, робити висновки, узагальнення
11
Учень (учениця) має гнучкі знання в межах вимог навчальних програм,
аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити
інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми
12
Учень (учениця) має системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог
навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та
нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати,
узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами
інформації, приймати рішення
Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне
оцінювання та державна підсумкова атестація.
Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в
оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.
Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та
навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного
ставлення до навколишньої дійсності.
Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними
завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів
змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення
знань, умінь і навичок.
Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота
з діаграмами, графіками, схемами; зарисовки біологічних об’єктів; робота з контурними картами;
виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах;
самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого
значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.
4

5. Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи
вчителя на уроці.
Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення
теми (розділу).
Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:
- усунення безсистемності в оцінюванні;
- підвищення об’єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;
- індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;
- систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;
- концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.
Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми
впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних,
лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.
Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю
вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їх
проведення; умовами оцінювання.
Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на
основі семестрових оцінок.
Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на
увазі, що відповідно до Положення про золоту медаль “За високі досягнення в навчанні” та срібну
медаль “За досягнення в навчанні”, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від
17.03.08 №186 та погоджено Міністерством юстиції України №279/14970 від 02.04.08,
підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом переатестації не дає підстав для
нагородження випускників золотою або срібною медалями.
Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, яка
на основі диференційованого навчання повинна враховувати не лише навчальні досягнення, але і
творчі, проектно - дослідницькі, особистісні, соціально значущі результати, уміння вирішувати
проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях.
Поряд з іншими формами оцінювання ефективною у старшій школі є рейтингова система, яка
сприяє формуванню ключових компетентностей і створює можливості для:
- підвищення мотивації учнів до само навчання та само оцінювання;
- розширення можливості в індивідуальній підготовленості учнів на кожному етапі навчального
процесу;
- підвищення об’єктивності оцінювання не лише протягом навчального року, а й за весь
період навчання у старшій школі;
- градації значущості балів, які отримують учні за виконання різних видів робіт (самостійна
робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт,
науково–дослідні й художні проекти, діяльність в органах учнівського самоврядування, у
соціально-корисних проектах тощо).
Упровадження рейтингу навчальних досягнень передбачає побудову учнем (ученицею)
індивідуальної освітньої програми, яка дозволить учителям і батькам учнів аналізувати їхній
освітній поступ та його (її) досягнення, виявляти помилки, а також регулювати форми й види
освітньої діяльності.
З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів у допрофільній та профільній школі
може бути використаний метод оцінювання портфоліо.
Основна суть портфоліо – «показати все, на що ти здібний (а)». Педагогічна ідея портфоліо
передбачає зміщення акценту з незнання учнів на індивідуальні досягнення, їх активну участь у
накопиченні різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; інтеграцію
кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.
Таке оцінювання передбачає певну підготовку: визначення критеріїв для включення
учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу;
елементи самооцінки з боку учня тощо.
У процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчителю важливо виявляти
доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, тобто порівнювати виявлені
досягнення учня (учениці) не тільки з нормою, а з його (її) попередніми невдачами чи успіхами.
5

6. Додаток 13
Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів з біології
При оцінюванні рівня навчальних досягнень з біології враховується:
- рівень оволодіння біологічними ідеями, що становлять важливу складову загальнолюдської
культури: рівні організації живої природи, зв’язок будови і функцій організмів, історичний розвиток
органічного світу, різноманітність організмів, цілісність і саморегуляція живих систем, зв’язок
людини і природи;
- рівень умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, під час розв'язування
задач чи вправ різного типу, уміння робити висновки та узагальнення на основі практичної
діяльності;
- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками спостереження та дослідження
природи, виконання лабораторних та практичних робіт.
Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за вимогами, наведеними в
таблиці.
Рівні навчальних
досягнень учнів
Бали Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий
1 Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням
підручника (робочого зошита) розпізнає і називає окремі
біологічні об’єкти; знає правила техніки безпеки при виконанні
лабораторних та практичних робіт
2 Учень (учениця) намагається відтворити окремі факти, з
допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого
зошита), наводить елементарні приклади біологічних об’єктів і їх
окремі ознаки; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно
виконує лабораторні та практичні роботи без оформлення
3 Учень (учениця) відтворює окремі факти, з допомогою вчителя або
з використанням підручника фрагментарно характеризує окремі
ознаки біологічних об’єктів; відповідає на запитання, що
потребують однослівної відповіді; за інструкцією і з допомогою
вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи
без належного оформлення
II. Середній
4 Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням
підручника відтворює незначну частину навчального матеріалу,
дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну
характеристику загальних ознак біологічних об’єктів; у
відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з
допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи з
неповним їх оформленням
5 Учень (учениця) відтворює основний зміст навчального матеріалу,
відповідаючи на запитання вчителя; характеризує загальні ознаки
біологічних об’єктів; дає визначення окремих біологічних понять;
наводить приклади, що ґрунтуються на матеріалі підручника; у
відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою
вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, частково
оформляє їх
6 Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний
матеріал, частково дотримується логіки його викладу; відповідає
на окремі запитання; у цілому правильно вживає біологічні
терміни; характеризує будову та функції окремих біологічних
об’єктів за планом; у відповідях допускає помилки; розв’язує
прості типові біологічні вправи і задачі з допомогою вчителя; за
інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та
практичні роботи, оформляє їх без висновків
6

7. III. Достатній
7 Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину
навчального матеріалу, застосовуючи необхідну термінологію;
розкриває суть біологічних понять; характеризує основні
положення біологічної науки, допускаючи у відповідях неточності;
розв’язує прості типові біологічні вправи і задачі звертаючись за
консультацією до вчителя; за інструкцією виконує лабораторні та
практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя,
оформляє їх, робить висновки з допомогою вчителя
8 Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матеріал;
відповідає на поставлені запитання, допускаючи у відповідях
неточності; порівнює біологічні об’єкти, явища і процеси живої
природи, встановлює відмінності між ними; виправляє допущені
помилки; розв’язує типові біологічні вправи і задачі користуючись
алгоритмом; за інструкцією виконує лабораторні та практичні
роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх,
робить неповні висновки
9 Учень (учениця) вільно відтворює навчальний матеріал та
відповідає на поставлені запитання; з допомогою вчителя
встановлює причинно-наслідкові зв’язки; дає порівняльну
характеристику біологічним об’єктам явищам і процесам живої
природи; розв’язує стандартні пізнавальні завдання; виправляє
власні помилки; самостійно розв’язує типові біологічні вправи і
задачі; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи,
оформляє їх, робить нечітко сформульовані висновки
IV. Високий
10 Учень (учениця) системно відтворює навчальний матеріал у межах
програми; дає повні, змістовні відповіді на поставлені запитання;
розкриває суть біологічних явищ, процесів; аналізує,
систематизує, узагальнює, встановлює причинно-наслідкові
зв’язки; використовує знання у нестандартних ситуаціях;
самостійно розв’язує біологічні вправи і задачі у межах програми;
за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє
їх, робить чітко сформульовані висновки
11 Учень (учениця) логічно та усвідомлено відтворює навчальний
матеріал у межах програми; обґрунтовано відповідає на запитання;
самостійно аналізує і розкриває закономірності живої природи;
наводить приклади, що ґрунтуються на власних спостереженнях;
оцінює біологічні явища, закони; виявляє і обґрунтовує причинно-
наслідкові зв’язки; аргументовано використовує знання у
нестандартних ситуаціях; самостійно розв’язує біологічні вправи і
задачі; за інструкцією ретельно виконує лабораторні та практичні
роботи, оформляє їх, робить логічно побудовані висновки
12 Учень (учениця) виявляє міцні й глибокі знання з біології; вільно
відповідає на ускладнені запитання, з використанням
міжпредметних зв’язків; самостійно характеризує біологічні явища
і процеси, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити
проблему і визначити шляхи її розв’язання; користується
джерелами інформації, рекомендованими вчителем; вільно
розв’язує біологічні вправи і задачі різного рівня складності
відповідно до навчальної програми; ретельно виконує лабораторні
та практичні роботи, оформляє їх, робить самостійні обґрунтовані
висновки
7

8. Додаток 20
Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів
з основ здоров’я
При оцінюванні рівня навчальних досягнень учнів з основ здоров’я враховується знання та
дотримання школярами правил збереження власного життя і здоров’я та оточуючих.
Позитивно оцінюється кожний крок учня, спрямований на:
1) підвищення рівня знань про здоров’я і безпеку життєдіяльності, здоровий спосіб життя,
уміння використовувати здобуті знання для зміцнення здоров’я;
2) набуття навичок, що сприяють фізичному, соціальному, духовному та психічному
здоров’ю;
3) позитивне ставлення до здорового способу життя.
Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за вимогами, наведеними в
таблиці.
Рівні
навчальних
досягнень
учнів
Бал
и
Орієнтовні вимоги навчальних досягнень учнів
І.Початковий 1 Учень (учениця) за допомогою вчителя може назвати окремі
поняття, що стосуються здоров’я та безпеки життєдіяльності
2 Учень (учениця) має уявлення про елементарні поняття здорового
способу життя і безпечної поведінки. За допомогою вчителя або з
використанням підручника (робочого зошита) відтворює окремі
факти навчального матеріалу
3 Учень (учениця) за допомогою вчителя або з використанням
підручника (робочого зошита) фрагментарно відтворює
елементарні поняття щодо здорового способу життя.
Під керівництвом і контролем учителя епізодично виконує
практичні дії, що формують безпечну поведінку.
Повторює оцінні судження інших без достатнього осмислення
ІІ. Середній 4 Учень (учениця) за допомогою вчителя або з використанням
підручника (робочого зошита) дає визначення окремих понять;
частково характеризує ознаки здоров’я та безпечної поведінки; за
допомогою вчителя виконує елементарні практичні дії, пов’язані з
формуванням здорового способу життя і безпечної поведінки
5 Учень (учениця) самостійно дає визначення окремих понять; за
допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого
зошита) відтворює навчальний матеріал, характеризуючи ознаки
здоров’я, шляхи і методи його зміцнення та збереження життя. За
допомогою інструкції та консультації вчителя, виконує практичні
дії пов’язані з формуванням здорового способу життя і безпечної
поведінки.
Повторює почуті від інших найпростіші оцінні судження щодо
здорового способу життя і безпечної поведінки
8

9. 6 Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний
матеріал; за допомогою вчителя розв’язує прості типові навчальні
ситуаційні задачі; характеризує окремі ознаки здоров’я, наводить
прості приклади дій щодо збереження здоров’я. За допомогою
інструкції та консультації вчителя виконує практичні дії, пов’язані
з формуванням життєвих навичок щодо здорового способу життя і
безпечної поведінки.
Пояснює найпростіші оцінні судження щодо здорового способу
життя і безпечної поведінки
ІІІ. Достатній 7 Учень (учениця) загалом самостійно відтворює навчальний
матеріал, розкриває суть понять; розв’язує прості типові ситуаційні
задачі. Характеризує ситуації, що містить загрозу і потребують
практичних дій. . Висловлює окремі оцінні судження про стан
здоров’я, поведінку в різних ситуаціях, свою та інших,
міжособистісні стосунки
8 Учень (учениця) самостійно відповідає на поставлені запитання;
дає порівняльну характеристику явищам і процесам, які
характеризують здоров’я. Визначає засоби, які необхідно
використовувати у виконанні практичних дій.
Обґрунтовує свої оцінні судження щодо здорового способу життя
і безпечної поведінки, спираючись на предметні знання та усталені
норми
9 Учень (учениця) відтворює інформацію, відповідає на поставлені
запитання; самостійно розв’язує стандартні ситуаційні завдання;
пояснює зміст і послідовність операцій, що входять до складу
практичних дій; за допомогою вчителя встановлює причинно-
наслідкові зв’язки, робить нечітко сформульовані висновки;
свідомо приймає рішення; володіє навичками самоконтролю
ІV. Високий 10 Учень (учениця) обґрунтовано відповідає на запитання,
передбачені навчальною програмою курсу; самостійно аналізує і
розкриває суть явищ і процесів, що характеризують здоровий спосіб
життя; узагальнює, систематизує, встановлює причинно-наслідкові
зв’язки; користується джерелами додаткової інформації.
За допомогою вчителя розв’язує нестандартні ситуації; виконує
практичні дії щодо здорового способу життя і безпечної поведінки,
формулює висновки щодо конкретної оздоровчої діяльності;
свідомо користується правилами здорового способу життя і
безпечної поведінки.
Висловлює оцінні судження про стан здоров’я власного й інших,
поведінку свою та інших, міжособистісні стосунки
11 Учень (учениця) логічно, усвідомлено відтворює навчальний
матеріал в межах навчальної програми курсу; самостійно аналізує і
розкриває закономірності явища і процесів, що характеризують
здоровий спосіб життя і безпечної поведінки, їх сутність;
встановлює і обґрунтовує причинно-наслідкові зв’язки;
аргументовано переконує в необхідності виконання дій щодо
здорового способу життя і безпечної поведінки; самостійно
користується джерелами додаткової інформації;
Аналізує та обґрунтовує оцінні судження про стан здоров’я
власного й інших, наслідки своїх дій, поведінку свою та інших
9

10. 12 Учень (учениця) свідомо відтворює і розуміє навчальну
інформацію за програмою курсу; може вести дискусію з
конкретного питання щодо здорового способу життя і безпечної
поведінки з використанням знань суміжних програм; самостійно
оцінює та характеризує різноманітні явища і процеси, які
розкривають сутність здорового способу життя і безпечної
поведінки; самостійно користується різними джерелами інформації,
у тому числі й рекомендованими вчителем; Розв’язує проблемні
завдання; володіє здоров’язберігаючими життєвими навичками;
вибирає безпечний варіант розв’язання нестандартної ситуації;
визначає мету своїх дій і знаходить альтернативні та вибирає й
обґрунтовує оптимальні шляхи її досягнення; оцінює тимчасові та
довгострокові наслідки обраного варіанту; робить обґрунтовані
висновки.
Виявляє особисту позицію щодо здорового способу життя і
безпечної поведінки. Обґрунтовує цінність набутих знань і
сформованих розумових і практичних умінь та життєвих навичок
для власного здоров’я
Додаток 15
Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень
учнів з природознавства
При оцінюванні навчальних досягнень з природознавства враховується:
- засвоєння на рівні вимог навчальної програми знань про об’єкти і процеси, що відбуваються у
природі, сформованість понять про системи живої і неживої природи;
- сформованість елементарних умінь та навичок до спостереження, опису, експерименту.
Рівні
навчальних
досягнень учнів
Бали Орієнтовні вимоги оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий
1 Учень (учениця) з допомогою вчителя може розпізнати і назвати окремі
тіла природи, має уявлення про предмет, який вивчає
2 Учень (учениця) з допомогою вчителя і користуючись підручником або
робочим зошитом може знайти необхідні визначення наукових понять
3 Учень (учениця) з допомогою вчителя або підручника наводить
приклади окремих явищ природи, фрагментарно описує їх; спостерігає за
дослідами, що їх виконують інші учні
II. Середній 4 Учень (учениця) з допомогою вчителя, підручника або робочого зошита
відтворює незначну частину навчального матеріалу; дає визначення
окремих понять, фрагментарно характеризує явища природи; частково
здійснює фенологічні спостереження, виконує прості досліди без опису
їх результату
5 Учень (учениця) з допомогою вчителя відтворює значну частину
навчального матеріалу на рівні тексту підручника; дає визначення
окремих понять, не пояснюючи їх; здійснює фенологічні спостереження,
результати окремих із них заносить до щоденника спостережень, з
допомогою вчителя проводить прості досліди, намагається їх пояснити
6 Учень (учениця) самостійно відтворює частину навчального матеріалу на
10

11. рівні тексту підручника; з допомогою вчителя відповідає на окремі
запитання; характеризує явища природи, у відповідях допускає помилки;
здійснює фенологічні спостереження, частково робить записи їх
результатів в щоденнику спостережень, з допомогою інших учнів
виконує досліди, але дати їх пояснення не може
ІІІ. Достатній
7 Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину навчального
матеріалу; відповідає на окремі запитання; наводить власні приклади,
розкриває властивості тіл природи, допускаючи у відповідях неточності;
здійснює фенологічні спостереження, робить неповні записи в щоденнику
спостережень, з допомогою вчителя проводить досліди, пояснює з
окремими неточностями їх суть
8 Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матерiал; відповідає
на поставлені у підручнику чи вчителем на уроці запитання, порівнює
явища та тіла живої та неживої природи, встановлює відмінності між
ними; здійснює фенологічні спостереження, робить записи в щоденнику
спостережень, виконує досліди, пояснює їх суть
9 Учень (учениця) демонструє достатнє засвоєння навчального матеріалу,
відповідає на запитання;
розв’язує стандартні пізнавальні вправи;
здійснює фенологічні спостереження і робить повні записи в щоденнику
спостережень, проводить досліди в школі та вдома, пояснює їх
результати
ІV. Високий
10 Учень (учениця) вільно, усвідомлено відтворює матеріал, встановлюючи
зв’язки з раніше вивченим; вільно відповідає на запитання; аналізує і
розкриває суть явищ природи, узагальнює, систематизує знання на основі
вивчених закономірностей та понять; регулярно здійснює фенологічні
спостереження і робить записи в щоденнику спостережень, проводить
досліди, обґрунтовано пояснює їх результати
11 Учень (учениця) логічно і повно розкриває вивчений програмовий
матеріал; аналізує і розкриває взаємозв’язки між живою і неживою
природою на основі загальних закономірностей та зображає їх
схематично; усвідомлює значення охорони навколишнього середовища;
ретельно виконує фенологічні спостереження і робить записи з
малюнками, графіками в щоденнику спостережень, проводить досліди,
зіставляє їх результати
12 Учень (учениця) виявляє міцні й системні знання програмового
матеріалу; виконує фенологічні спостереження, робить обґрунтовані
записи в щоденнику спостережень, проводить досліди, оформляє їх
результати
11